Міністерство охорони здоров’я україни



Сторінка22/25
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.37 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25

ИЗ ИСТОРИИ УКРАИНСКОЙ ПОЛИТИЧЕСКОЙ ЭМИГРАЦИИ: ДОКТОР Б.К. САПЕЖКО (1884 – 1963)

Васильев К.К., профессор

СумГУ, медицинский институт,

кафедра гигиены и социальной медицины

Доктор Борис Кириллович Сапежко – участник Белого движения, эмигрант первой волны.

Он родился 29.09/11.10.1884 г. Киев в семье получившего зачеты 10 семестров медицинского факультета университета Св. Владимира Кирилла Михайловича Сапежко (1857-1928), но еще не сдавшего государственные экзамены и значит не получившего еще диплом лекаря, и его, как тогда писали, «законной супруги» Анне Васильевне рожденной Немченко (†1939). Младенец был крещен в Преображенской церкви г. Кременчуга 28 марта 1885 г., где восприемницей стала его тетя - дочь священника девица Татьяна Михайловна Сапежко (родная сестра отца) и дед Василий Немченко – священник этой же церкви. Среднее образование Борис Сапежко начал получать во 2-ой киевской гимназии, а окончил 3-ию одесскую в 1905 г. В 1905-1911 гг. учился на медицинском факультете Новороссийского университета (НУ), с 1912 г. работал сверхштатным ординатором факультетской хирургической клиники у своего отца, к тому времени профессора НУ. В том же 1912 г. сдавал испытания на степень доктора медицины. В июне 1914 г. доктор Б.К. Сапежко был призван на службу при первой мобилизации и назначен в Одесскую Касперовскую общину Красного Креста. В январе 1917 г., госпиталь этой общины, где врачом был Б.К. Сапежко, развернут был в м. Смела Киевской губернии. Приказами по армиям юго-западного фронта был награжден орденами Св. Станислава 3 степени (17.10.1915) и Св. Анны 3 ст. (10.01.1916). 10 июля 1918 г. он был уволен от военной службы по демобилизации. На 16 марта 1919 г. доктор Сапежко хотя и значился младшим ассистентом при кафедре нормальной анатомии НУ, но отсутствовал в Одессе и, как сообщал в медицинский факультет заведующий этой кафедрой проф. Н.К. Лысенков, не было надежды на скорое его возвращение.

Участница Белого движения сестра милосердия Т.А. Варнек, которая в 1919 г. получила назначение на санитарный поезд «Единая, Неделимая Россия», где старшим врачом был доктор Сапежко, вспоминала: «Этот поезд состоял при нашем же корпусе генерала Шкуро. Он двигался за корпусом и стоял на ближайшей от него станции. Был оборудован как госпиталь, с прекрасной операционной и хорошим хирургом.

Раненых сразу же оперировали, их не эвакуировали, и они лежали в хороших вагонах. От поезда отделялась летучка, в два или три вагона, и на ней отправляли в тыл легкораненых и тех тяжелых, которым дорога не могла повредить.

Сестры были все кауфманские (Петроградской Кауфманской общины – К.В.): Звегинцева, Таннберг, Скобельцина, Трегубова. Чудные вагоны, у каждой свое купе. Столовая с портретами Деникина, Колчака… Работали дружно! Всех сестер было, кажется, шесть. Сестра-хозяйка – не кауфманская. Старший врач – Сапежко, который был женат потом на сестре Таннберг. <…> Где мы стояли – не помню. Куда передвигались? Тоже забыла!

Но когда попали в Луганск и отправили летучку с ранеными в тыл – в Ростов, меня назначили их сопровождать.» Далее мемуаристка пишет, что когда она вернулась в Луганск, к ее страшному огорчению, оказалась что санитарного поезда нет, так как корпус генерала Шкуро был переброшен к Екатеринославу (ныне Днепропетровск) на махновский фронт, и поезд «Единая, Неделимая Россия», ушел за ним. Ей пришлось догонять поезд.

«На махновском фронте были недолго и снова вернулись в Луганск с тем, чтобы перейти в Косторную, где находился корпус, наступавший на Воронеж. <…> Поезд был длинный, очень тяжелый: весь из пульнановских вагонах. <…> за несколько станций до Косторной нас остановили и приказали уходить обратно в Луганск. Объяснений не было дано никаких. В Луганске приказали грузиться, не только ранеными, но и больными, и взять возможно больше. Началось отступление.

Когда на поезде уже не было ни одного свободного места, мы медленно поползли на юг. Ехали довольно долго. Стояли на станциях.

Работы было очень много. Всеми силами старались держать все в чистоте, но большинство больных были в своем платье, и появились вши. Не доезжая до Ростова, заболели тифом четыре сестры и многие санитары. Работать стало очень трудно: персонала меньше и прибавились еще больные из своих. Заболевшие сестры лежали по своим купе. Наш хирург Сапежко еще раньше заболел легкими, и его заменили <…>.» Это был конец 1919 г.

В эмиграции Б.К. Сапежко оказался в США. 29.07.1930 г. он получил лицензию на право врачебной практики под № 024690. Тогда же – 1 октября 1930 г. – в нью-йоркской газете «Новое русское слово» появилось следующее объявление: «Доктор медицины Б.К. Сапежко (Одесса). 226 Ист 15 улица, (между 2 и 3 Авеню). Тел. Алганквин 1088. Прием: 1-3; 6-8. Воскр. по назнач.». Там же в Нью-Йорке в январе 1963 г. доктор Б.К. Сапежко и скончался.
ПЕРВЫЕ САНИТАРНО-ГИГИЕНИЧЕСКИЕ ОБСЛЕДОВАНИЯ ПРОМЫШЛЕННЫХ ПРЕДПРИЯТИЙ НА СУМЩИНЕ

Чернобров И.В.

СумГУ, медицинский институт,

кафедра гигиены и социальной медицины

Ускоренное развитие со второй половины XIX ст. в Российской империи промышленного производства потребовало создания новой формы медицинского обслуживания рабочих – фабрично-заводской медицины. Она возникла практически одновременно с земской медициной, когда в 1866 г. было принято правительственное постановление, обязывавшее предпринимателей строить больницы на предприятиях с числом работающих более 100 человек. Однако, многие владельцы это постановление игнорировали. К тому же предприятия оказывали вредное влияние не только на рабочих, но и на здоровье населения, загрязняя окружающую среду. Это обстоятельство не могло не беспокоить земских врачей, стремившихся к профилактическому направлению в своей практической деятельности.

Поэтому в 1876 г. врач Ахтырского уезда М.А. Ососков предложил съезду врачей Харьковской губернии обсудить вопрос «О положении рабочих на заводах чисто в санитарном отношении и об отношении заводов и фабрик к гигиене населения». В своей записке он писал об антисанитарных условиях жизни рабочих, о недостаточной медицинской помощи больным, о вреде, который наносят здоровью населения предприятия «всей мерой своего зловония», отравлением воды в реках и других водных общественных источниках за счет сбрасывания туда нечистот. Но вопрос так и не обсуждался.

В1882 г. впервые была создана фабричная инспекция. Фабричные инспекторы, назначавшиеся министром финансов, осуществляли наблюдение на территориях фабричных округов за выполнением владельцами фабрик и заводов законодательства, проводили обследования промышленных предприятий, хотя их предписания не имели должного влияния на устранение выявленных нарушений и недостатков. Фабричным инспектором Харьковского фабричного округа, включавшего огромную территорию Харьковской, Полтавской, Черниговской и других губерний, с 1884 г. являлся В.В. Святловский. Из его отчета за 1885 г. известно, что на нынешней территории Сумщины было обследовано 25 промышленных предприятий, в том числе: свеклосахарные, винокуренные, пивоваренные, механические, кирпичные, гончарные заводы – по 3, табачные фабрики – 2, чугунолитейный, кожевенный и другие заводы. Отмечено, что на большинстве промышленных предприятиях округа рабочий день длился до 16-18 часов. Широко использовался детский труд. Среди рабочих малолетние дети (до 15-летнего возраста) составляли 12%, а из них детей до 12 лет было 18,1%. При этом грамотные дети составляли лишь 6,3%, а умевшие только читать– 13,1%, но вопрос о школьном образовании малолетних рабочих не решался.

На свеклосахарных заводах существовало правило о том, что рабочие, ушедшие с работы раньше срока окончания сахароварения, теряли право на получение части заработанных денег. Но, тем не менее, многие бросали работу, так как не могли вынести необычайно трудных условий. За 2 года в Сумском уезде таких рабочих числилось более 450 или 12% от их общей численности. Контингент постоянных рабочих, в том числе на Сумском сахарорафинадном заводе, был незначительный. На Глуховском механическом заводе увольнение рабочему разрешалось лишь в том случае, когда он сам находил себе замену. Особой строгостью и произволом отличались штрафы, налагавшиеся на рабочих. При этом было 23 основных мотива, включая песни, разговоры и др., не говоря уже о взыскании стоимости поврежденных инструментов.

Средний размер заработной платы составлял у мужчин только 13,5 руб., у женщин – 7 руб., у детей – 3,25 руб. в месяц. Бань у рабочих почти нигде не было. Большинство больниц оборудовано крайне плохо. За дни болезни заработная плата или пособие не выдавались. Контроль питания рабочих не проводился. Так, на Сумском сахарорафинадном заводе при обследовании выявлено, что черный хлеб был «плохо выпеченным, сырым, а пшенная каша затхлой». Высоким был производственный травматизм. На свеклосахарных заводах округа он достигал в среднем 67 случаев на 1000 рабочих, а на Кекинском и Сумском заводах – почти в 2 раза выше. В структуре заболеваемости рабочих болезни органов пищеварения составляли 19,1%, инфекционные болезни – 18,6%, болезни кожи и подкожной клетчатки (в основном абсцессы) – 17,8%, травматические повреждения- 8,5%.

Еще шире использовался женский и детский труд на табачных фабриках. Осмотренные дети «поражали своей худобой, тщедушностью и вообще жалким видом». Почти все они страдали головными болями, нервными расстройствами, сердечно-сосудистыми заболеваниями. К работе привлекались беременные и кормящие грудью женщины, но, как показал проведенный анализ, рожденные ими дети редко оставались в живых. На фабриках отмечалась крайняя скученность рабочих при отсутствии должной вентиляции, так как зимой боялись сквозняков, а летом опасались сильного высыхания табака, который отпускался потребителям по весу.

С развитием свеклосахарного производства продолжалось дальнейшее усиление загрязнения заводами окружающей среды. Обследование Тростянецкого завода свидетельствовало, что с началом сезона его работы (с сентября месяца) вода в речке, куда по 3 коллекторам поступали заводские стоки, становилась мутной, грязной, со зловонным запахом, совершенно непригодной даже для водопоя скота и стирки белья. Рыба погибла, ее собирали у берегов жители. Такое положение стало характерным и для других заводов. Только в Сумском уезде их было 9, в Кролевецком и Глуховском уездах – 19.

В последующие годы осуществлялась дальнейшая работа по изучению свеклосахарного производства в свеклосеющих регионах Украины, включая Сумщину. Результаты отражены в трудах К.П. Сулимы (1892), Н.Н. Рашевского (1906) и других исследователей. Отличительной чертой свеклосахарных заводов оставались высокая напряженность и лихорадочная поспешность в работе ввиду невозможности длительного хранения сахарной свеклы. За это рабочие платились своим здоровьем, преждевременной старостью и негодностью к дальнейшей трудовой деятельности. Поэтому «старики», т.е. лица старше 40-летнего возраста, редко встречались на заводах. Не было упорядочено питьевое водоснабжение. Для этих целей вода зачастую употреблялась из вблизи расположенных прудов и рек, но чаще – из колодцев, вырытых на заводских территориях, где «почва высшей степени загрязнена».

Сезонные рабочие, составлявшие большинство на заводах, жили в казармах – длинных, низких, одноэтажных зданиях, похожих на сараи. В силу увеличения из года в год промышленного производства пропорционально росло и число рабочих, но казармы оставались старые. Кроме того, при их строительстве владельцы заводов вообще не руководствовались никакими санитарными требованиями. Следовательно, теснота в помещениях становилась невообразимой, и ни о каком нормативном объеме воздуха там не могло быть и речи, да и вряд ли можно было назвать воздухом то, чем дышали рабочие: «это густая смесь человеческих испарений, прелой обуви, махорочного дыма и запаха пищи, подогретая до высокой температуры». На каждого рабочего в казармах Гребенниковского, В.-Бобрикского, Низовского, Могрицкого сахарных заводов в среднем приходилось лишь по 0,5-0,8 куб. саженей. Несколько лучшим было положение на Кияницком (1,6) и Куяновском (1,3) сахарных заводах. Нары являлись единственной мебелью в казармах. Часто одна и та же постель использовалась двумя рабочими поочередно.

При проведении изучения труда и быта рабочих отмечалось, что в большинстве случаев они оставались без всякой медицинской помощи, а там, где «она организована, то чисто фиктивным образом». Фабрично-заводская медицина находилась в жалком состоянии.

Кроме того, существовала огромная армия сельскохозяйственных рабочих, трудившихся на свекловичных и табачных плантациях. Их положение было еще хуже, так как выжимание рабочей силы не знало никаких пределов, не было ограничено законами.


ВОЛЬНЫЕ АПТЕКИ НА КОНОТОПЩИНЕ

В КОНЦЕ XIX – НАЧАЛЕ XX вв.

Вижунов В.Л.

Научный руководитель – проф. Васильев К.К.

СумГУ, медицинский институт,

кафедра гигиены и социальной медицины

Ценным источником по истории аптечного дела на Конотопщине являются Российские медицинские списки (РМС), которые в досоветский период нашей истории издавались ежегодно (по 1916 г.) и с 1890 г. содержат сведения о вольных (частных) аптеках в Империи. Однако РМС до сих пор не использовались исследователями для данной цели.

К 1890 г. в Конотопском уезда 3 вольные аптеки. В том числе две из них были в Конотопе: провизора Исаака Григорьевича Бройдо (иудейского вероисповедания) и провизора Георгия Гавриловича Беляева (православного).

Аптека Бройдо. С 1914 г., И.Г. Бройдо взял в управляющие своей аптеки провизора Моисея Абрамовича Лагуна (иудейского вероисповедания). По данным РМС на 1916 г в аптеке работало один провизора и было два аптекарских ученика.

Аптека Беляева. С 1898 г. аптека значится за наследниками Г.Г. Беляева. Однако после кончины провизора Беляева, аптека не была продана наследниками (в РМС на 1908 и 1909 г. владельцем назван „дворянин Филипп Георгиевич Беляев”, надо считать сын Г.Г. Беляева). Последние взяли в управляющие провизора Мейера Лейзеровича Беренштейна (с 1898 г.; иудейского вероисповедания), который в свою очередь взял аптеку наследников Беляева в аренду (1899-1909, 1911-1916; управляющий и арендатор). В РМС на 1910 г. управляющим и арендатором указан провизор Рахиль Бенцианович Прицкер (иудейского вероисповедания). В 1916 г. в аптеке работали два провизора и один аптекарский ученик.

К 1890 г. кроме двух аптек в Конотопе в уезде была еще одна аптека в Батурине, разрешение на открытие которой было получено в 1889 г. Из чего мы делаем заключение, что эта аптека начала функционировать в 1889 или в 1890 г. Владелец - провизор Иван Федорович Чернуха (православный). В РМС на 1895 г. отмечено, что за смертью владельца и впредь до явки наследников и утверждения в правах наследства, отпуск лекарств из аптеки приостановлен. Наследники продали аптеку поляку провизору Владиславу-Ивану Александровичу Бзовскому (1896). Однако, судя по всему дела в захолустном тогдашнем Батурине шли плохо. С 1899 по 1909 гг. аптека не функционирует. В РМС на 1910 г. аптека вновь значится, но только как сельская аптека, а её владелец провизор Менд. Лейб. Утевский (иудейского вероисповедания; 1910-1916) при управляющих: аптекарским помощником Неухе Берк. Стерлине (иудейского вероисповедания; 1910-1911) и аптекарском помощнике Самуиле Залмановиче Бенинсоне (иудейского вероисповедания; 1912-1914).

Согласно РМС в 1891 г. в Конотопском уезде открылась четвертая аптека – сельская аптека в слободе Дмитровка (разрешение на открытие было получено в 1889 г.). Владельцем этой сельской аптеки был аптекарский помощник Мовша Гершович Лабенский (иудейского вероисповедания) при управляющим провизоре Семене Матвеевиче Лабенском (иудейского вероисповедания). М.Г. Лабенский так и не выучился на провизора, а аптека значится за ним по 1916 г. В 1893-1894 гг. арендатором и управляющим был провизор Соломон Борисович Калецкий (иудейского вероисповедания), в 1909-1911 гг. управляющим значится аптекарский помощник Мордух Янкелевич Чайковский (иудейского вероисповедания).

В 1893 г. пятая по счету аптека в Конотопском уезде появилась в Бахмаче – сельская аптека провизора Моисея Исааковича Кудыша (иудейского вероисповедания; разрешение на открытие аптеки получил в 1891 г.), который владел ею по 1916 г. В 1897-1900 гг. управляющим и арендатором был провизор Тит Станиславович Пионтковский (поляк), с 1901 г. управляющий провизор Иван Яковлевич Ожеповский (поляк), в 1903-1910 гг. – управляющий аптекарский помощник Станислав Иванович Маргис (литовец), в 1911-1912 гг. управляющий и арендатор аптекарский помощник Герш Янк. Штернберг (иудейского вероисповедания), в 1913-1916 гг. управляющий и арендатор аптекарский помощник Нухим Нухимович Корецкий (иудейского вероисповедания).

По данным РМС в 1909 г. в Конотопе появилась третья аптека, а в целом для Конотопского уезда эта была шестая аптека. Её открыл „купеческий сын” Мейер Лейзерович Беренштейн. Надо считать, что это тот же провизор Мейер Лейзерович Беренштейн, который более 10 лет состоял управляющим и арендатором аптеки наследников Беляева. Он взял в управляющие своей аптеки провизора Эммануила Леонтьевича Левинсона (иудейского вероисповедания; 1911-1912), а затем управляющим был провизор Шулим (Александр) Борисович Богуславский (иудейского вероисповедания; 1913-1916).

Таким образом, за четверть века в Конотопском уезде число аптек удвоилось (с трех до шести). Причем три из них были нормальные (все в Конотопе) и три сельские (слобода Дмитровка, Бахмач и Батурин).


ВКЛАД В.Ю. ЧАГОВЦЯ В РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНОЇ ФІЗІОЛОГІЇ

Янчик Г.В., доцент

СумДУ, медичний інститут,

кафедра фізіології і патофізіології з курсом медичної біології

В квітні цього року виповнюється 134 роки з дня народження видатного вченого – Василя Юрієвича Чаговця, який вписав славну сторінку в історію розвитку вітчизняної фізіології. Він народився на хуторі с. Зарудня Роменського повіту Полтавської губернії в сім’ї землеміра та вчительки. Відомості про його юнацькі роки та особисте життя дуже скупі. Проте відомо, що майбутній вчений закінчив гімназію з золотою медаллю в м. Києві. В 1892 році він вступив до Петербургської Військово-медичної академії. Ще в студентські роки увагу В.Ю. Чаговця привернули дослідження електричних потенціалів, які проводились в лабораторії проф. І.Р. Тарханова Напрямок наукових досліджень В.Ю. Чаговця був визначений популярною на той час теорією електролітичної дисоціації іонів Арреніуса. Василь Юрієвич спробував застосовувати цю теорію для пояснення механізму виникнення електричних потенціалів в м’язевих та нервових волокнах. Ця ідея була настільки новою та обгрунтованою, що стала предметом наукових досліджень електричних явищ в тканинах протягом наступних 100 років. Результатами своїх досліджень В.Ю. Чаговець на засіданні в клініці нервових хвороб Петербургської Військово-медичної академії, яку очолював тоді видатний вчений проф. В.М. Бєхтєрєв. Згодом за матеріалами наукових досліджень вийшла з друку монографія В.Ю. Чаговця “Очерк електричних явищ на живих тканинах з точки зору новітньої фізико-хімічної теорії”, яка принесла йому світове визнання.

З 1909 по 1935 рік В.Ю. Чаговець очолював кафедру фізіології в Києвськаму університеті, а згодом і в Київському медичному інституті. В цей час наукові дослідження під його керівництвом велись в декількох напрямках: продовжуються дослідження механізмів збудження в м’язевих та нервових волокнах, розпочинається вивчення секреторної функції шлунково-кишкового тракту. Одночасно професор В.Ю. Чаговець розробляє ще одну актуальну тему:”Хімічна координація фізіологічних функцій та її роль в медицині”. Адміністративна робота забирає багато часу. В зв’язку з цим В.Ю. Чаговець відмовляється від завідування кафедрою, залишаючись на посаді професора, продовжує наукову роботу. В медичному світі великий інтерес викликають його роботи про вплив секретина на виділення підшлункового соку, гуморальна регуляція моторики шлунка та найбільшим надбанням медичної науки залишається іонна теорія електрогенезу біопотенціалів та конденсаторна теорія подразнення.

В травні 1941 року В.Ю. Чаговця не стало.



МЕДИЧНИЙ ВНЗ І ФОРМУВАННЯ ПРИХИЛЬНОСТІ

ДО ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

Терлецька І.М., доцент

СумДУ, медичний інститут, кафедра іноземних мов

Вивчення іноземної мови в медичних вузах є вельми актуальним на часі. Студенти чітко усвідомлюють необхідність оволодіння іноземною мовою оскільки Болонська декларація визначає нові завдання для фахівців: з’явились перспективи навчання за кордоном, розвиваються можливості особистого спілкування з колегами та читання спеціальної літератури, виданої за кордоном.

Автором зроблена спроба (як показує практика - вдала) поєднання у процесі вивчення студентами іноземної мови проблем оволодіння іноземною мовою професійного спрямування та пропаганди здорового способу життя на прикладах негативного впливу тютюнопаління як на окремі функції та органи людського організму, так і на здоров'я в цілому.

Прихильність до здорового способу життя необхідно формувати всіма засобами (сім'я, ЗМІ), але беззаперечне лідерство у цьому процесі має відігравати школа у широкому розумінні цього слова. Увесь навчально-виховний процес у загальноосвітній школі, професійно-технічних, вищих навчальних закладах у першу чергу повинен бути спрямованим на формування самодостатньої, активної і здорової особистості, орієнтованої на здоровий спосіб життя.

З цих позицій сформовано структуру, зміст та форму подання навча­льного матеріалу у посібнику з англійської мови для студентів вищих медичних навчальних закладів, що відповідає вимогам кредитно-модульної системи навчання. Даний навчальний посібник зорієнтований для самостійної роботи студента, з наступним колективним обговоренням навча­льних тем у студентській групі за участю викладача. Ми виходимо з того, що лише при активній і спільній роботі студентів і викладача, партнерських стосунках між ними можна успішно реалізувати поставлену двоєдину ціль: сформувати у студента уміння і навички практичного застосування іноземної мови в майбутній професійній діяльності та досконально пояснити і засвоїти шкідливість безпосереднього і пасивного тютюнопаління та перспективність здорового способу життя.

Використання даного навчального посібника дає змогу студенту засвоїти граматичний матеріал та медичний лексичний мінімум і заохочує його до свідомої самостійної, творчої роботи, що є однією із важливих вимог Болонської декларації.



ОЦІНКА ЗАХВОРЮВАНОСТІ ПІДЛІТКІВ, ЯКІ ПІДПАЛИ ПІД ДІЮ РАДІАЦІЇ ВНАСЛІДОК АВРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС

Склярова Р. В., викладач

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка,

кафедра спортивної медицини та валеології

Вивчено захворюваність 399 підлітків 1989, 1990, 1991 року народження за 2006 рік, із них 208 юнаків та 191 дівчина, згідно амбулаторних карт. В структурі захворюваності питому вагу займають хвороби органів дихання-212 випадків (53,1%), із них 146 (36,6%) – гострі респіраторні інфекції і грип, 66


(16,5%) – хронічні хвороби, а саме, хронічні хвороби мигдаликів та аденоїдів – 41 (10,3%), бронхіальна астма – 5 (1,3%); хвороби нервової системи і органів чуття – 140 (35,0%); хвороби ока – 103 (25,8%); хвороби вуха – 4 (1,0%); хвороби кістково-м′язової системи – 87 (21,8%); хвороби ендокринної системи, розладу харчування, порушення обміну речовин та імунітету – 86 (21,6%), із них хвороби щитовидної залози – 69 (17,3%); хвороби органів травлення – 112 (28,1%), із них гастрити – 62 (15,5%), виразка шлунку і 12-палої кишки – 2(0,5%), хвороби печінки, жовчного міхура та жовчних шляхів, підшлункової залози – 6 (1,5%); хвороби системи кровообігу – 47 (11,8%), із них: гіпертонічна хвороба – 5 (1,3%); хвороби сечостатевої системи – 27 (6,7%), із них інфекції нирок – 6 (1,5%); симптоми, ознаки та неточно визначені стани – 22 (5,5%); психічні
розлади – 21 (5,3%); хвороби шкіри – 17 (4,3%); вроджені аномалії – 13 (3,3%), більшість із них вади кістково-м′язової системи – 7 (1,8%), серця і системи кровообігу – 2 (0,5%), синдром Дауна – 2 (0,5%); розлад менструацій – 5 (1,3%); новоутворення – 13 (3,3%), із них злоякісні – 1 (0,25%); хвороби крові та кровотворних органів – 12 (3,0%); інфекційні та паразитарні хвороби – 7 (1,8%); розумова відсталість – 4 (1,0%); травми і отруєння – 3 (0,75%).
ЗАСТОСУВАННЯ ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ

В СУЧАСНІЙ ШКОЛІ

Гуменна О.А.* Ситник Р.М.**

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С.Макаренка,

кафедра БОФК* і ОПС**

Аналіз даних літератури вказує на суттєве зниження здоров’я населення країни, особливо серед дітей. Сучасна освіта, хоча й поступово переходить на 12-річний термін навчання, але її інтенсивність не знижується. Вплив часто діючих стресових ситуацій, слабка мотивація до збереження здоров’я, недостатня рухова активність, факультативні заняття із важких предметів, які плануються в другій половині дня, після обов’язкових предметів Типової навчальної програми, все це призводить до швидкої втоми учнів, яка з часом може призвести до розвитку патологічних станів. Тому актуальним на сьогодні є розробка і впровадження в режим дітей щоденних профілактичних відновних заходів. Попередньо вивчивши гігієнічні аспекти умов навчання, фізичний розвиток, фізіометричні, психофізіологічні і емоційні характеристики учнів сучасного освітнього закладу, нами був розроблений, запропонований і впроваджений профілактичний комплекс адекватних прийомів, який дозволив оптимізувати навчальний процес учнів молодшого шкільного віку інноваційного закладу м.Суми. Комплекс передбачав застосування заходів в трьох напрямках – гігієнічному, оздоровчо-профілактичному і динамічному. Запровадження такого комплексу дало можливість зменшити стомлення учнів, стабілізувати розумову діяльність і увагу протягом дня, тижня, навчального року, забезпечити покращення психофізіологічних функцій та стабілізувати психоемоційний стан. Таким чином, експериментальним шляхом було доведено, що застосовуючи розроблений комплекс оздоровчих заходів можна нівелювати несприятливий вплив сучасних освітніх технологій і зміцнити здоров’я підростаючого покоління.


АНАЛІЗ ЗАХВОРЮВАНОСТІ ІЗ ТИМЧАСОВОЮ ВТРАТОЮ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ВЧИТЕЛІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Латіна Г.О., аспірант 3-го курсу

Науковий керівник – канд. мед. наук, доцент Калиниченко І.О.

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка,

кафедра спортивної медицини та валеології

За даними сучасної літератури працівники освіти складають групу високого ризику щодо розвитку соматичної патології (І.І. Крушевска, 1998; Ю.Б.Мельничук, 2001; С.Г. Ахмерова, 2001, В.З. Коган, 2006). Обстежено 116 вчителів віком від 23 до 60 років зі стажем від 5 до 33 років за 2002-2005 роки.

Аналіз тимчасової втрати працездатності вчителів дозволяє встановити, що на одного вчителя протягом календарного року припадає 7,9 днів непрацездатності. У структурі захворюваності педагогів І місце займають хвороби органів дихання (64,1%), що представлені ГРВІ, фарінгітом, ларінготрахеїтом, бронхітом, пневмонією. Втрата працездатності внаслідок травм ОРА та остеохондрозу зумовлює ІІ місце хвороб кістково-м’язової системи (25,3%) у структурі захворюваності. ІІІ місце займають хвороби сечостатевої системи (7,3%). Гіпертонічна хвороба та стенокардія є головними причинами серцево-судинної патології (6,2%), що у структурі посідають ІV місце. Слід також зазначити, що за п’ятибальною шкалою самооцінки стану свого здоров’я, 60,6±2,6% вчителів оцінюють як незадовільно.

Таким чином, незадовільний стан здоров’я однієї з провідних ланок сучасної інтелігенції потребує не тільки вивчення причин зниження рівня здоров’я, але й впровадження профілактичних заходів щодо професійних стресів виробничого середовища та формування здорового способу життя.


ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

РОЗУМОВОГО НАПРУЖЕННЯ УЧНІВ

Заікіна Г.Л., аспірант 2-го року навчання

Науковий керівник – канд. .мед.наук, доцент Калиниченко І.О.

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С.Макаренка,

кафедра спортивної медицини та валеології

Сучасна школа потребує високого розвитку пізнавальних якостей школярів для засвоєння інформації, що вимагає тривалого розумового напруження. Для визначення «психофізіологічної ціни» надмірного розумового навантаження у дітей 10-12 років було обстежено 120 учнів гімназії та спеціалізованої спортивної школи (ССШ), які відрізняються організацією навчального процесу.

Для визначення рівня напруження учнів проведено аналіз тижневої динаміки розумової працездатності (РП), пізнавальної діяльності та невротичних станів за загальноприйнятими бланковими методиками. Досліджено варіабельність ритму серця (ВРС), що є об’єктивним методом оцінки функціонального стану організму.

Виявлені вищі рівні ефективності навчання та розвитку пізнавальних процесів у гімназистів (р<0,01). Спостерігається різке зниження інтенсивності РП гімназистів у середині навчального тижня, та його зростання у школярів (р<0,01) за рахунок додаткових уроків фізкультури та меншого обсягу навчального навантаження у ССШ. Результати аналізу показників ВРС підтверджують високе напруження функціональних систем організму, наявність втоми, нервового перенапруження у учнів гімназії, що підтверджується значно вищим індексом Баєвського (р<0,01), що свідчить про симпатоадреналову активність; низькою потужністю спектру HF та більшим симпатовагальним індексом (HF/LF). Отже високе розумове навантаження призводить до напруження та виснаження основних регуляторних систем організму.


ОПТИМІЗАЦІЯ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ДІТЕЙ 6-10 РОКІВ

Єжова О.О., Панченко А.А.

Сумський державний педагогічний університет,

кафедра біологічних основ фізичної культури

Проведені дослідження емоційного стану та шкільної тривожності серед дітей початкової школи різних загальноосвітніх закладів м.Суми. Експериментальні дані свідчать, що найбільш високі показники тривожності спостерігаються у першокласників, особливо в інноваційних закладах. Також там спостерігаються більші кількості осіб, емоційний стан яких розцінювався як нестабільний. В 2-4-х класах у школярів інноваційних закладів також відмічалися достатньо високі показники шкільної тривожності. Дітям з неврівноваженими емоційними станами були більш характерні різні прояви тривожності, невпевненість в собі, низька працездатність або низька якість виконання роботи. Одному з таких закладів освіти м.Суми була запропонована програма діяльності школи сприяння здоров’ю. Основна увага в блоці фізкультурно-оздоровчої роботи була направлена на збільшення рухової активності учнів, як в першу, так і в другу половину дня, та зняття статичної напруги і зменшення втоми внаслідок виконання значного розумового навантаження. Внаслідок систематичної роботи протягом місяця у першокласників покращився емоційний стан, про що свідчить зростання кількості осіб з врівноваженим стабільним психоемоційним станом на 35%, та зменшення проявів шкільної тривожності на 15%. Наприкінці навчального року показники психоемоційного стану та рівні тривожності дітей 6-10 років не відрізнялися від аналогічних показників учнів загальноосвітніх шкіл. Відмічається зменшення рівня захворюваності серед школярів у порівнянні із попередніми роками. За допомогою кореляційного аналізу підтверджений достовірний зв'язок між рівнем загальної шкільної тривожності та рівнем захворюваності серед учнів.


Деякі питання з історії професійної орієнтації молоді на медичні спеціальності

Іваненко Р.В.

Науковий керівник – професор Цехмістер Я.В.

Національний медичний університет імені О.О.Богомольця

Український медичний ліцей

Професійна орієнтація молоді на медичні спеціальності як процес безпосередньо пов’язана з неперервною освітою, яка дозволяє проводити постійну адаптацію індивідума до остаточного визначення у своєму професійному виборі. Висвітлення проблеми професійної орієнтації в контексті неперервної освіти дослідники знаходять ще в працях Аристотеля, Платона, Сократа, Сенеки, Конфуція. Архівні матеріали свідчать, що цехи цирульників протягом багатьох століть були своєрідною і єдиною школою медичних кадрів для широких народних мас.

Проблема професійної орієнтації молодої людини до певного виду діяльності з точки зору його навчання як відкритого процесу не нова, їй присвячені дослідження багатьох педагогів-класиків. Разом з тим необхідно відзначити, що саме поняття "професійна орієнтація" предметом дослідження психологів, соціологів і педагогів стало лише у ХХ столітті.

Аналізуючи дослідження, які здійснювалися аж до 50-х років, треба відзначити, що проблематика професійної орієнтації розроблялася в основному в контексті визначення особливостей психолого-педагогічної спрямованості старшокласників, підготовки школярів до майбутньої професійної діяльності.

Водночас у вітчизняній педагогіці бракує наукових праць, у яких обґрунтовуються організаційно-педагогічні умови професійної орієнтації старшокласників на медичні спеціальності; реалізації комплексу заходів, пов’язаних із особливостями організаційних форм і методів проведення профорієнтаційної роботи серед майбутніх медиків.

Саме тому в педагогічній науці сформувалася як наукова так і практична потреба щодо комплексного дослідження змісту, форм і методів профорієнтаційної роботи на медичні спеціальності, як передумови становлення особистості майбутнього лікаря. Особливої актуальності набуває проблема професійної орієнтації старшокласників на медичні спеціальності, оскільки від правильного життєвого вибору людини, забезпечення ефективної професійної діяльності, програми особистісного розвитку залежить кадрове забезпечення охорони здоров’я суспільства.


КРИТЕРІЇ КОМПЛЕКСНОЇ ОЦІНКИ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ЗАКЛАДАХ РІЗНОГО ТИПУ

Калиниченко І.О.

Інститут фізичної культури

Сумського державного педагогічного університету ім. А.С.Макаренка,

кафедра спортивної медицини та валеології

Однією з основних умов забезпечення здоров’язбереження та здоров’яформування у загальноосвітніх навчальних закладах (ЗНЗ), з огляду на нинішній стан здоров’я дітей та підлітків, є розробка та наукове обґрунтування гігієнічних регламентів, медичних, психогігієнічних, психофізіологічних та біоритмологічних основ оптимальної організації навчальної діяльності учнів в умовах перебування у сучасних установах шкільної освіти.

Мета дослідження: провести системний аналіз форм і методів здоров’язберігаючих технологій, що використовуються у ЗНЗ. Використовувалася спеціально розроблена програма, що містить блоки здоров’яформуючої діяльності ЗНЗ.

Проведено аналіз внутрішньошкільних умов та організації навчального процесу у 210 школах Сумської області з визначенням основних компонентів комплексної оцінки здоров’язберігаючих технологій у ЗНЗ: стану здоров’я, рівня фізичного розвитку школярів, організації гігієнічно сприятливого середовища навчання, комплектування медичних та педагогічних кадрів шкіл, організації фізкультурно-оздоровчої роботи, оцінки соціально-побутової та психологічної характеристики контингенту школярів. Визначені показники об’єднані у три групи: критерії оцінки якості досягнення кінцевої мети; організаційні критерії; критерії взаємодії усіх учасників педагогічного процесу.

Оцінка санітарно-гігієнічного благополуччя ЗНЗ щодо здоров’язбереження дозволила виявити ряд невідповідностей санітарно-гігієнічним вимогам. За сумою балів, що отримала кожна школа, вірогідно вищий показник мають міські школи (133,13±3,36), ніж ЗНЗ сільської місцевості (105,5±5,5), (p<0,05).


ВИВЧЕННЯ УЛЬТРАСТРУКТУРИ ЗОНИ КОНТАКТУ ПЛОМБУВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ ІЗ ТВЕРДИМИ

ТКАНИНАМИ БІЧНИХ ЗУБІВ

Карпець Л.М.

Науковий керівник – проф. Куцевляк В.Ф.

Харківська медична академія післядипломної освіти

Кафедра стоматології, терапевтичної і дитячої стоматології

Пломбування проксимальних поверхонь бічних зубів ускладнюється трудністю доступу та неможливістю провести направлену полімеризацію нижнього шару фотополімерного матеріалу. При безпосередній полімеризації настає швидке зв’язування компонентів у напрямку світлового потоку, матеріал зазнає полімеризаційного стресу. Інколи це приводить до відриву композиту від зуба, виникнення крайової щілини, і як наслідок – виникнення вторинного карієсу. Матеріалом для експериментальних досліджень були 45 видалених молярів та премолярів у пацієнтів віком від 20 до 55 років. Після відповідної антисептичної обробки у зубах формували стандартні порожнини і пломбували за прямою методикою вітчизняним гібридним композитним матеріалом (КМ) „Кромлайт-Z” та „сандвіч”-методикою із застосуванням склоіономерного цементу (СІЦ) „Vitremer” (3M ESPE) та вітчизняного текучого композитного матеріалу „Лателюкс-flow” (Стома технологія).

У результаті експериментальних досліджень було виявлено щільну без пустот і розшарувань зону з’єднання пломбувальних матеріалів з емаллю у всіх дослідних групах та доведено покращення крайового прилягання композитних реставрацій бічних зубів до дентину при застосуванні „сандвіч”-техніки. Проведені дослідження підтверджують доцільність застосування вітчизняного гібридного композитного матеріалу „Кромлайт-Z” для відновлення бічних зубів та компенсації полімеризаційної усадки прямою реставрацією декількома матеріалами, що мають різні коефіцієнти полімеризаційної усадки та різні модулі пружності.
Подільське товариство лікарів

Мойко Н.В.

Науковий керівник – Руда С.П.

Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки

ім. Доброва НАН України, відділення історії науки

Початок 19 ст. для Російської імперії був досить бурхливим - розпочалась Угорська кампанія, згодом вибухнуло польське повстання. Кам’янець–Подільський, як і всю Подільську губернію було переведено на військовий стан, керування здійснювалось військовокомандуючими. Виділення коштів на не військові потреби було мінімізовано, в результаті чого, в першу чергу страждала сфера охорони здоров’я. З’являються важкі інфекційні захворювання: епідемії холери, дифтерії та коклюшу. Місцеве керівництво вело боротьбу з епідеміями - побудована губернська лікарня, працювали аптеки, за санітарним станом міста слідкували поліцмейстери. Однак основну роботу по усуненню та попередженню епідемій взяли на себе суспільні організації та окремі фізичні особи - Й. Роллє, І. Зодергольм, О. Кремер та інші.

Попри бюрократичні перепони Старцев, Кремер, Роллє та ін. добилися дозволу генерал-губернатора на відкриття в 1859 році Товариства подільських лікарів. Головою був О. Кремер, секретарем – Й. Роллє, скарбником – О. Наркевич. Основними видами діяльності товариства стало надання невідкладної допомоги, збір коштів, проводились щомісячні засідання. Станом на 1864 рік Товариство подільських лікарів нараховувало 123 члени, мало бібліотеку на 3182 томи та музей, який складався з восьми відділів. Члени товариства публікували свої твори в наукових виданнях Петербурга і Варшави. Царським чиновникам не подобалась критика незадовільного санітарно-гігієнічного стану та жахливих умов проживання і праці жителів Подільської губернії, яка доходила до громадськості Західної Європи. Офіційна влада ставилась до товариства, як до осередку зв’язаного з польським національно-визвольним рухом. На початку 1865 року, під час розмови з подільським губернатором член товариства А.Старцев, на грунті особистої неприязні до О.Кремера та Й. Роллє, розповів, що частина документації а також спілкування між вищезгаданими членами товариства ведеться польською мовою. Результом доносу став обшук будинку Й. Роллє, в якому зберігалась документація товариства. В ході обшуку було встановлено що дійсно деякі документи заповнені польською мовою. В умовах суворої цензури та заборони користування польською мовою результати обшуку розцінені владою, як антиросійські прояви. Розпочалися арешти членів Товариства.

Розгром у 1865 році Товариства подільських лікарів негативно позначився на консолідації науковців-медиків. Практично місто втратило відомий в Європі медико-освітній центр.


ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ДОВКІЛЛЯ І ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ

Васюк М. М., канд. мед. наук, доцент,

Твердохліб М. М., старший викладач

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка,

кафедра спортивної медицини та валеології

Екологічне становище на Сумщині досить напружене. Підприємства хімічної, нафтогазової, машино і приладобудівної промисловості, сільськогосподарське виробництво постійно забруднюють ґрунт, повітря, воду, ГДК шкідливих хімічних речовин в ґрунті Сумського району перевищує в середньому допустимі показники в 1,5 – 2 рази.

Північна частина області потерпає від радіоактивного забруднення. Зокрема Шосткінський район включений до переліку радіаційно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи. Як наслідок забруднення за останні п’ять років (2001 – 2005 р. р.) було виявлено:

– зростання загального рівня онкозахворюваності з 321,6 до 346,91 на 100 тис. населення, тобто майже на 8%;

– зростання поширеності злоякісних новоутворень серед міського населення на 19,4%, серед сільського – на 7,8%, серед жіночого – на 15,4%, серед чоловічого – на19,8%;

– зростання захворюваності працездатного населення на 33%, а населення похилого віку – на 9,4%;

– позитивні тенденції до зниження захворюваності злоякісними пухлинами шкіри, щитовидної залози, молочної залози (на 1,2, 2 та 6,7% відповідно), одночасно зростаннями захворюваності на рак кісток і сполучної тканини та органів дихання (на 1,6 та 3,6% відповідно), стабільного високого захворюваністю на злоякісні новоутворення жіночих статевих органів (близько 10%) та органів травлення (близько 30%);

– вищий за середньо український на 8% рівень смертності онкохворих.


Роль профілактичної та психологічної служби

в особистісному зростанні та професійному становленні учнів медичного ліцею

Гапонова Г.К.

Науковий керівник – проф. Цехмістер Я.В

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця,

Український медичний ліцей

Профілактична та психологічна служба в профільному ліцеї спрямовується на психодіагностичну, психокорекційну, психопрофілактичну і консультативну роботу. При цьому виділяються наступні її функції: психологічне забезпечення навчального процесу та психологічна підтримка викладачів і учнів. До основних завдань психологічної служби, які сприяють оптимізації навчально-виховного процесу можна віднести: забезпечення ефективності процесу адаптації учнів до умов навчання, що передбачає перш за все допомогу учням в якісному оволодінні новими прийомами і способами навчальної діяльності, у виробленні умінь та навичок організації самостійної роботи, в оволодінні стилем спілкування з колегами і викладачами; консультативна робота; допомога старшокласникам в їхній адаптації до умов медичного закладу; організація психологічної допомоги всім учасникам навчального процесу щодо оптимальних шляхів педагогічної взаємодії; налагодження системної роботи і засвоєння учнями професійних ролей, форм і стилів спілкування; анкетування. Нами розроблена психодіагностична характеристика для кожного учня. Вона містить інформацію щодо розвитку важливих психічних якостей майбутнього лікаря: дисциплінованість, ретельність; спостережливість; спритність у складній ситуації; ввічливість, чуйність; акуратність; чесність, правдивість; комунікативні здібності, оперативна пам’ять; оперативне мислення; самоконтроль дій; точність сенсомоторних дій; концентрація уваги; розподіл уваги; емоційна сталість; здатність до творчості; дивергентність мислення.

В медичному ліцеї нами запроваджено проведення індивідуальної соціометрії для виявлення емоційних зв'язків у класі (групах), психологічного статусу кожного учня, визначення стилю поведінки в конфліктних ситуаціях, тестування щодо вивчення організаційних і комунікативних здібностей, вивчення проблеми спілкування в системі "учень - викладач", формування сприятливого психологічного клімату як в учнівському, так і в педагогічному колективах. При цьому здійснюється корекція взаємодії викладача з учнями, основне завдання якої полягає в налагодженні доброзичливих стосунків на засадах співробітництва, взаєморозуміння і взаємоповаги.
ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ДЕОНТОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ ТА ПРОВІЗОРІВ

Переймибіда Л.В.

Науковий керівник – проф. Цехмістер Я.В.

Національний медичний університет імені О.О.Богомольця

Український медичний ліцей

Деонтологічна наука пов’язана з загальною духовною культурою особистості, яка є складовою частиною загальної людської культури, що виступає основним джерелом формування моральної відповідальності лікаря за свою професійну діяльність. Сприймаючи особистість лікаря, необхідно постійно враховувати всебічний її розвиток. Головні духовні цінності постійно досліджувалися багатьма філософами. Проблему виховання особистості у Римі яскраво відображено в роботі Тіта Лівія „Історія Риму від заснування міста”, яка віддзеркалює прояв римської духовної культури. Відомий філософ і політичний діяч Цицерон вважав, що вище благо для людини визначають джерела щастя – чесноти, головні з яких – мудрість, справедливість, мужність, помірність. Метою виховання він вважав уміння помірного поєднання інтересів суспільства і особистої користі.

У епоху Відродження в системі цінностей і духовній культурі на перший план виступають ідеї гуманізму. Гуманісти формують людину активну та ініціативну. Проблема моральної відповідальності, духовності особистості також розглядалася Г.Гегелем, І. Кантом, Р. Декартом, Ж.-Ж.Руссо, Б. Спінозою та іншими філософами. Зокрема, І. Кант вбачав у культурі здатність людини долати свої негативні емоції та прагнення, підкорювати їх моральним принципам. Ідеї зазначених філософів підтримували українські філософи, а саме І. Вишенський, П.Могила, Ф.Прокопович, Г.Сковорода, А. Духнович та інші. Розглядаючи проблему моральності особистості, вони звертали увагу на її всебічний розвиток.

Філософи кінця ХІХ – початку ХХ століття (М.А.Антонович, М.О.Бердяєв, В.В.Зеньківський, М.О.Максимович, В.В.Розанов, В.С.Соловйов) виділяли моральність як пріоритетний напрям у розвитку особистості, її самооцінки. Таким чином, історико-генетичний аналіз розвитку моральної відповідальності лікаря за професійну діяльність свідчить, що така важлива категорія формувалася під впливом як філософських уявлень про духовність особистості, так і про цільність людської натури та відповідальності за людське життя.

Сучасна медична деонтологія набуває нових рис і особливостей. Зросла соціальна відповідальність лікаря, змінився характер етичних проблем і зміст діяльності лікарів. Певна переоцінка пізнавальних, культурних і психологічних цінностей постійно знаходить відображення і в етичних питаннях медицини. Ці нові погляди вимагають виключно наукової компетентності, широкого соціально-гуманістичного кругозору.
ПРОФІЛАКТИЧНА ТА ПРОФЕСІЙНА СПРЯМОВАНІСТЬ

НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В ПРОЦЕСІ

ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Пустолякова Л.М.

Науковий керівник – професор Цехмістер Я.В.

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця,

Український медичний ліцей

Демократизація освіти, надання їй національної спрямованості та неперервності вимагають пошуку нових шляхів удосконалення фізичного виховання молодого покоління. Розв’язанню цієї проблеми сприяє навчальна дисципліна “Фізична культура”, яка є самостійною сферою діяльності у соціокультурному педагогічному просторі й викладається в середніх загальноосвітніх навчальних закладах як окремий предмет.

Зміст дисципліни “Фізична культура”, котра викладається в профільному медичному ліцеї, є, перш за все, професійно спрямована. Обов’язкові розділи розробленої нової програми можна умовно поділити на такі основні теми: базовий навчальний (пріоритетний) матеріал, який включає теоретично-методичні знання, вміння і навички з окремих видів рухової діяльності та власне інноваційний варіативний матеріал, який містить вправи ритмічної гімнастики, шейпінгу, каланетіки, спортивних танців, елементи боді-білдінга та контрольні навчальні нормативи і вимоги з легкої атлетики, спортивної або силової гімнастики, спортивних ігор (волейбол, баскетбол, футбол), плавання та матеріал для обов’язкового повторення, орієнтовні комплексні тести. Специфіка поділу годин полягає у тому, що протягом осіннього і весняного навчального року учні обов’язково відвідують басейн Національного університету фізкультури, де займаються по окремій програмі, після чого проходять незалежне оцінювання.

До оздоровчої роботи відносяться: плановий медичний огляд ліцеїстів; визначення їх функціонального стану здоров'я та загальної фізичної підготовки, участь у фізкультурно-оздоровчих заходах у режимі дня і поза навчальним процесом; участь у роботі секцій. При цьому додатково, за результатами медичного огляду, учнів тимчасово розподіляють на основну, підготовчу і спеціальну медичні групи. Уроки фізичної культури з учнями, віднесеними за станом здоров’я до спеціальної медичної групи, проводяться за окремими програмами. До фізкультурно-оздоровчих заходів у режимі дня запроваджені: ранкова гігієнічна гімнастика та фізкультура в режимі повного навчального дня.



Анестезіологія та травматологія

НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ГОСТРІЙ

КРОВОВТРАТІ ПОТЕРПІЛИМ З ПОЛІТРАВМОЮ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25

Схожі:

Міністерство охорони здоров’я україни iconЗабезпечено зміну підходів до реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я
При цьому у відповідності до статті 49 Конституції України існуюча мережа державних та комунальних закладів охорони здоров’я не може...
Міністерство охорони здоров’я україни iconДержавна установа «центр громадського здоров’я міністерства охорони здоров’я україни»
«Про затвердження положень», наказу Генерального директора цгз моз україни від 02. 12. 2016 №74/1-дт «Про проведення конкурсу на...
Міністерство охорони здоров’я україни iconВ. Я. Бойко // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. 2013. N с. 36-43

Міністерство охорони здоров’я україни iconПоложення про Громадську Раду при Міністерстві охорони здоров'я України Розділ I. Загальні положення
України (далі моз україни) та інститутами громадянського суспільства (далі ігс) на засадах доброго партнерства, здійснення громадського...
Міністерство охорони здоров’я україни iconНаціональна Медична Премія
Переможці конкурсу обираються за результатами щорічного всеукраїнського дослідження “Реєстр топ100 в медицині”, яке здійснюється...
Міністерство охорони здоров’я україни iconНа шляху до
України в галузі економіки, освіти, охорони здоров’я, транспорту. Розглядаються передумови та наслідки європейської інтеграції, реалізація...
Міністерство охорони здоров’я україни iconДепартамент охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації
Бенюх Н. Історія фармації Галичини (ХІІІ-ХХ ст.). Львів, 1999. 216с. Шифр 61(09С2)/Б-46
Міністерство охорони здоров’я україни iconВажливим елементом продуктивних сил є люди з їхнім рівнем освіти, досвіду й мастерності
Розділ І. Теоретичні засади управління кадровою політикою закладів охорони здоров’Я 6
Міністерство охорони здоров’я україни iconМедична бібліотека інформаційно-бібліографічний відділ
Демченко З. 2011-й. Підсумок лікарських жнив: [підсумкова колегія управління охорони здоров’я ода] / Зоя Демченко // Наддніпрянська...
Міністерство охорони здоров’я україни iconТютюнокуріння, алкоголізм
Тютюнокуріння, алкоголізм – системні захворювання. Ще у 1975 році Всесвітня організація охорони здоров’я, спираючись на результати...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка