Міністерство охорони здоров’я україни



Сторінка24/25
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.37 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25

КЗ “ Сумська обласна клінічна лікарня”


Проведено дослідження структури травм ока та переднього відрізка ока за зверненнями в обласний очний травматологічний центр за останні 6 місяців. Встановлено, що 9,2% звернень становлять опіки кон’юнктиви та рогівки 1-2 ст. тяжкості. Найчастіше опіки траплялись у людей працездатного віку, для яких важливим є швидке одужання та повернення до дієздатного стану.

Було проведене вивчення ефективності лікування опіків кон’юнктиви та рогівки ока 1-2 ст. у комплексі з препаратом „ліпофлавон” (“Біолек”, м.Харків). Очні краплі ліпофлавону мають в своєму складі лецитин (природний фосфатиділхолін) який має антиоксидантні, антигіпоксичні, мембраностабілізуючі та репаративні властивості і кверцитин (біофлавоноїд), який знижує патологічно підвищену судинно-тканинну проникність, гальмує синтез лейкотрієнів, нормалізує трофіку тканин та має антиоксидантні властивості.

Група спостереження склала 32 особи (41 око). З них 20 осіб (І гр.) отримували стандартне лікування у комплексі з ліпофлавоном (2 краплі 8 разів на день), та 12 осіб (ІІ гр.), які були проліковані без включення в схему ліпофлавона. Оцінку ефективності проводили по швидкості зникнення основних об’єктивних проявів (ерозії епітелію рогівки, набряку строми рогівки, гіперемії кон’юнктиви, ділянок ішемії), та скарг (сльозотечі, світлобоязні, болю, відчуття стороннього тіла). Під впливом ліпофлавону в І групі було встановлено прискорене зникнення основних скарг та об’єктивних проявів на 2,4+0,05 днів, у порівнянні з ІІ групою.

Таким чином, використання ліпофлавону в І групі сприяло прискоренню реконвалесценції пацієнтів на 2,4+0,05 днів. Застосування його є доцільним та патогенетично обґрунтованим у комплексному лікуванні хворих на опіки рогівки та кон’юнктиви ока.


РОЛЬ НАВЧАЛЬНО-ТРЕНУВАЛЬНОГО ЦЕНТРУ

В ПІДВИЩЕННІ ЯКОСТІ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

В ЕКСТРИМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ

Новіков М.В.

Обласний територіальний центр екстреної медичної допомоги м. Суми

Реаліями сьогодення є погіршення стану здоров’я населення України пов’язане з умовами життя, умовами праці, станом довкілля, збільшенням техногенних катастроф, та інших надзвичайних ситуацій, що призводить до збільшення потреби населення в наданні екстреної медичної допомоги. Надзвичайні ситуації потребують негайного надання медичної допомоги у зв’язку зі значним погіршенням стану здоров’я хворого або постраждалого. Від якості своєчасно наданої допомоги залежить здоров’я, а в багатьох випадках і життя людини.

За останні 5 років, по даним Всесвітньої організації охорони здоров’я, по всьому світу тільки від транспортних аварій загинуло більше 1,5 мільйона людей. В нашій країні смертність від нещасних випадків, отруєнь, і травм займає 3 місце, а травма є основною причиною смерті людей до 40 років. Так, жертвами від нещасних випадків що року становить близько 70 тисяч людей, а із 100 постраждалих в дорожньо-транспортних пригодах гине 15-17, в Європі приблизно 3-4 людини. Показник смертності від нещасних випадків постійно має тенденцію к збільшенню (за останній рік виріс приблизно на 12%). Ці показники значно перевищують аналогічні показники в інших розвинутих країнах. Смертність від нещасних випадків і надзвичайних ситуацій є основним резервом для зменшення загального показника смертності в нашій країні. Тільки 15-25% летальних випадків можна запобігти (група попереджувальної смерті) внаслідок покращенню роботи швидкої допомоги.

Єдиний напрямок в боротьбі за життя - це ефективна служба екстреної медичної допомоги. В сучасному суспільстві цей напрямок формується двома паралельними процесами – підготовкою персоналу, та оснащенням служб екстреної медичної допомоги, зважаючи і на медичні аспекти надання якісної долікарняної допомоги.

Знання основ інтенсивної терапії та вміння надати невідкладну допомогу вважається обов’язковими для медичних працівників. Нехтування цими обов’язками та відсутність відповідної підготовки населення є чинником летальності, особливо серед постраждалих на догоспітальному етапі. Однією із причин високого показника смертності від невідкладних станів є відсутність добре підготовленого персоналу, призначеного для надання першої невідкладної медичної допомоги, що наряду з відносно слабкою інфраструктурою невідкладної допомоги знижує можливість адекватно реагувати в випадках несподіваного захворювання, нещасного випадку, катастрофи.

Медичний робітник будь-якої спеціальності може потрапити в ситуацію, коли потрібно діяти негайно. Дослідження виявили недостатній рівень підготовки по наданню екстреної медичній допомоги, що не дозволяє сподіватися на задовільне проведення лікувально – діагностичних заходів, які нерідко рятують життя, особливо коли іноді приходиться чекати швидку допомогу, час ”доїзду” до постраждалого складає 15 хвилин по місту, та 30 хвилин за містом. Отже, за цей час потрібно контролювати ситуацію і підтримувати життя постраждалого. Біля 90% медичних робітників, які в своїй праці не займаються наданням невідкладної медичної допомоги не володіють технікою серцево-легеневої реанімації, а значить не надають її. Тих знань, які вони отримують, будучи студентами, при виникненні невідкладних станів, не достатньо. Та і одні тільки теоретичні знання без постійного тренінгу будуть просто неефективні. Навіть тривала праця в сфері медицини невідкладних станів не дозволяє накопичити достатню кількість необхідних для цього практичних навичок, особливо враховуючи стрімкий перебіг світового і вітчизняного досвіду надання медичної допомоги при невідкладних станах. Це пов’язано з відсутність системного підходу до практичного освоєння серцево-легеневої реанімації в післядипломній підготовці медичних робітників. Курси удосконалення, які проводяться 1 раз на 5років серед медичних працівників залишає мало шансів на ”виживання” знань і навичок надання невідкладної допомоги. Більше того, в програмах абсолютної більшості подібних циклів мало відводиться часу на вивчення даних питань. Для порівняння, в ряді зарубіжних країн обов’язкове удосконалення по невідкладній і екстреній допомозі проводиться 2 рази на рік. Любий медичний працівник, незалежно від вибраної спеціальності, не має права не вміти надавати невідкладну допомогу, цей обов’язок покладається на нього в силу своїх професійних, а також в силу морально-етичних норм. Дії медичних працівників при наданні невідкладної допомоги повинні бути скоординовані, доведенні до автоматизму, що може бути досягнутим тільки під час тренінгів. Особливу увагу потрібно приділяти навчанню серцево-легеневої реанімації зокрема медичним працівникам, які не мають щоденної практики проведення серцево-легеневої реанімації.

З метою покращення ефективного реагування на різні невідкладні ситуації Американський Міжнародний Союз Охорони Здоров’я організував в Україні і ще в 12 країнах (країни центральної та східної Європи) національні навчально-методичні центри по невідкладній допомозі і розробив єдину навчальну програму, адаптовану під діючу програму системи охорони здоров’я. З 1995 року в цих навчально-тренувальних центрах, призваних забезпечити практичну підготовку медичного персоналу і навчить його широкому спектру методів надання першої невідкладної медичній допомоги, пройшли підготовку багато медпрацівників. Міністерством охорони здоров’я України був виданий наказ від 18.03.05. №120 ”Про організацію навчання медичних та немедичних працівників з надання медичної допомоги в екстремальних ситуаціях”. На базі обласного територіального центру екстреної медичної допомоги відкритий навчально-тренувальний відділ підготовки з надання медичної допомоги в екстремальних ситуаціях. Метою цієї підготовки є удосконалення теоретичних знань та набуття практичних навичок з надання медичної допомоги хворим та постраждалим, що знаходяться у невідкладних станах, пов’язаних з порушенням життєво важливих функцій організму, які можуть привести до летальних наслідків.

Придбання і відпрацювання необхідних практичних навичок не можливе без практики. На допомогу приходять різні учбові манекени і тренажери. Норвезькою фірмою медичного обладнання Laerdal Medical передані в центр 9 манекенів і тренажерів для відпрацювання різних медичних практичних навичок. Тренажери, від спрощених механічних моделей для відпрацювання штучної вентиляції легень та непрямого масажу серця (дорослого, підлітка, новонародженого), до більш складних, на яких можливо моделювати різни невідкладні стани. Правильне положення рук визначається анатомічними орієнтирами. Змінні системи ”легені/рот” забезпечують гігієнічність при відпрацюванні процедур. Пружність грудної клітини відповідає пружності людини. Моделі для відпрацювання конікотомії, конікопункції, інтубації легень дорослого і дитині та інш. А також так званий ”рятувальний” манекен. Натуральна вага, рухливі голова та кінцівки, особлива міцність. Набір накладних кровоточивих і некровоточивих ран, травм, опіків дозволяє більш реалістично підходити до відпрацювання практичних навичок і створює необхідну психологічну атмосферу.

Робота навчально – тренувального центру будується в кількох направленнях:


  • підготовка та перепідготовка медичних кадрів служби екстреної (невідкладної) медичної допомоги на догоспітальному етапі (фельдшера фельдшерсько-акушерських пунктів, лікарі та медсестри сільських лікарських амбулаторій, лікарі та фельдшери бригад швидкої медичної допомоги, а також лікарі та медсестри амбулаторно-поліклінічних закладів);


АНАЛІЗ ПРОФЕСІЙНОЇ МОТИВАЦІЇ РЯТУВАЛЬНИКІВ

ТА МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ, ЩО ПРИЙМАЮТЬ УЧАСТЬ

В ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Олексенко І.І.

Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги

та медицини катастроф (м. Київ)

Вивчення професійної мотивації у рятувальників та медичних працівників, що приймають участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій є необхідним як для більш повного теоретичного вивчення даної проблеми, так і для вирішення практичних питань професійного відбору та формування мотиваційної сфери особистості спеціаліста. Вивчення даного питання дозволить в подальшому відбирати для роботи в надзвичайних ситуаціях кандидатів зі стійкою професійною мотивацією, що безумовно покращить якість виконання професійних обов'язків.

Провести аналіз мотивації рятівників та медичних працівників, що приймають участь в ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Вивчення професійної мотивації проводили шляхом проведення опитування рятувальників та медичних працівників, що приймали участь в ліквідації наслідків землетрусів (Іран – 2004р. та Пакистан – 2005р.) та міжнародних навчання (“Raff and Ready” – 2006, 2004pp.). В роботі використовували спеціально розроблену анкету. Всього в дослідженні взяло участь 198 рятувальників та 98 медичних працівників (парамедики, лікарі). Для класифікації професійної мотивації використовували класифікацію В.Л. Васильєв ,1991.

Серед рятувальників було 186 (93,9%) чоловіків та 12 (6,1%) жінок; серед медичних працівників чоловіків було 72 (73,5%) та 26 (26,5%) жінок.

Проведений аналіз показав, що серед рятувальників чоловічої статі до адекватного професійної мотивації відноситься 89 (47,8%) осіб, серед жінок 8 (66,6%). Серед медичних працівників у чоловіків віднесено – 45 (62,5%), жінок – 18 (69,2%).

До ситуаційної професійної мотивації серед рятувальників чоловічої статі до адекватного професійної мотивації відноситься 62 (33,3%) осіб, причому серед зовнішніх факторів на вибір професії впливали: матеріально – побутова зацікавленість – 36 (58%), зовнішній престиж професії – 20 (32,3%), романтична привабливість – 6 (9,7%) випадків; серед жінок 8 (66,6%) осіб, серед зовнішніх факторів на вибір професії впливали: матеріально – побутова зацікавленість – 1 (12,5%), зовнішній престиж професії – 4 (50%), романтична привабливість – 3 (37,5%) випадки. Серед медичних працівників у чоловіків до цієї категорії віднесено – 17 (23,6%), серед зовнішніх факторів на вибір професії впливали: матеріально – побутова зацікавленість – 14 (82,4%), зовнішній престиж професії – 1 (5,9%), романтична привабливість – 2 (11,7%) випадків; жінок – 4 (15,4%), серед зовнішніх факторів на вибір професії впливали: матеріально – побутова зацікавленість – 3 (75%), зовнішній престиж професії – 1 (25%), романтична привабливість – жодного випадку.

Конформістська професійна мотивація грала основну роль в виборі професії у чоловіків рятувальників у 31 (16,6%) випадку, у жінок даної мотивації виявлено не було. Серед медиків до даної групи віднесено 10 (13,8%) чоловіків та 4 (15,4%) жінки.

У 4 (2,2%) рятувальників чоловіків була виявлена компенсаторна професійна мотивація, причому оволодіння даною професією на їхню думку допомогло подолати їм невпевненість у власних силах та неспроможність приймати важливі рішення в надзвичайних ситуаціях. У інших груп даної мотивації виявлено не було.

Кримінальну професійну мотивацію у жодному випадку виявлено не було.

Таким чином проведений аналіз показав, що серед рятувальників та медичних працівників, що приймають участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуації переважають адекватна та ситуаційна професійна мотивація.


  • підготовка та перепідготовка медичних кадрів приймальних, реанімаційних відділень стаціонарів;

  • медична підготовка і перепідготовка рятувальників та інших фахівців, які можуть брати участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і не мають медичної освіти.

Навчання проводять викладачі – інструктори, які пройшли підготовку на базі Київської медичної академії післядипломної освіти ім.. П.Л. Щупика, за спеціальною програмою курсів першої медичної допомоги для викладачів - інструкторів.

Створені уніфіковані програми підготовки медичних працівників системи швидкої допомоги та служби медицини катастроф, рятувальників, та інших фахівців з невідкладної медичної допомоги.

В програмі особлива увага надається проведенню практичних занять з вивчення сучасних методів проведення серцево-легеневої реанімації, зупинки кровотечі, іммобілізації шиї та хребта, а також техніці маніпуляцій, що виконуються під час надання невідкладної медичної допомоги з використанням табельних заходів (пункція центральних вен, інтубація трахеї, конікотомія, конікопункція, дефібриляція та інші).

Після проходження навчання, та здачі іспитів і тестів видається свідоцтво дійсне в продовж 3-х років.

З листопада 2005р. розпочалось безкоштовне навчання медичних працівників з метою підвищення кваліфікації з невідкладних станів. За цей час пройшли навчання: фельдшера фельдшерсько-акушерських пунктів - 60 чоловік, фельдшера бригад швидкої медичної допомоги - 144, медичні сестри приймального відділення - 11, медичні сестри реанімаційних та хірургічних відділень – 161, медичні сестри загальної практики сімейної медицини 18 по 40 годинній програмі.

Важливу увагу наділяють в розробці спеціальній навчальній програмі для немедичних працівників (наприклад міліції, пожежної охорони, водіям та інші). Саме вони за часту першими прибувають на місце при нещасних випадках. Метою підготовки їх є теоретична підготовка та набуття практичних навичок з надання першої медичної допомоги. Така допомога включає в себе:



  1. забезпечення прохідності дихальних шляхів;

  2. штучну вентиляцію легень;

  3. серцево-легеневу реанімацію;

  4. невідкладну допомогу при травматичних ушкодженнях (зупинка кровотеч, перев’язка ран, іммобілізація пошкоджених кінцівок);

  5. забезпечення невідкладної медичної допомоги при пологах;

  6. невідкладну медичну допомогу при гострих отруєннях;

  7. забезпечення невідкладної медичної допомоги при невідкладних станах і станах, які виникають під впливом оточуючого середовища.

Навчання таких людей проводиться у відповідності трьох рівнів підготовки, в залежності від фаху, місця роботи та рівня медичних знань. Наприклад: водії автотранспорту – I рівень підготовки, тривалість навчання 12годин; співробітники Міністерства Внутрішніх Справ України - II рівень, тривалість навчання 48 годин; пожежники – III рівень, тривалість навчання 120 годин. У програмі особлива увага приділяється проведенню практичних знань з вивчення методів проведення серцево-легеневої реанімації, зупинки кровотечі, накладання пов’язок та транспортної іммобілізації тяжко уражених з метою зберігання їм життя.

Планується розпочати таку підготовку немедичних працівників на платній основі, після отримання ліцензії на проведення освітніх послуг.

Зрозуміло, що це все не замінює реальної практики, але вони дають чудову можливість придбати і підтримати необхідні навички для упевненого виконання дій під час надання медичної допомоги в реальних умовах.

РОЛЬ АНГИОГЕННОГО ФАКТОРА ВАСКУЛОТРОПИНА

В ПАТОГЕНЕЗЕ ДИАБЕТИЧЕСКОЙ РЕТИНОПАТИИ

Аль Санбари Азиз Мухам мед, аспирант

Научный руководитель – проф. Скрипник Р.Л.

Национальный медицинский университет имени А.А.Богомольца,

кафедра офтальмологи. Украина. Киев

Cахарный диабет в последние десятилетия становится одной из важнейших медико-социальных проблем, что связано одной стороны с частотой возникновения этого заболевания, распространенностью и тяжестью осложнений. Одним из грозных осложнений является ретинопатия, главная причина значительного снижения, а порой и полной утраты зрительных функций. Сахарный диабет приводит к ишемизации структур глаза, нарушению оксигенации, которые являются пусковым механизмом выработки медиаторов ангиогенеза (вазопролиферативных факторов). Изучение механизмов регуляции и протекания ангиогенеза, а также факторов, обеспечивающих этот процесс имеет важное значение не только для разработки прогноза, но и для ранней диагностики.

Нами было проведено изучение уровня ангиогенного фактора васкулотропина у больных сахарным диабетом I и II типа во внутриглазной жидкости и сыворотке крови. Проведено исследование 75 больных со стажем сахарного диабета от 1 - 38 лет ( м- 34, ж. - 41, возраст больных - от 26 до 78 лет, больные разделены на группы в соответствии с классификацией Kohner и Porta ( 1991).

В результате проведенных исследований у больных сахарным диабетом I типа в непролиферативной стадии уровень васкулотропина во внутриглазной жидкости равен 95,2+ 2,5 нг/мл, в сыворотке крови - 93,8+4,3 нг/мл, у больных со II типом сахарного диабета 94,8+6,7 нг/мл (внутриглазная жидкость) и в сыворотке крови 91,4+5,2 нг/мл; в препролиферативной стадии при I типе - 157,5+ 11,7 нг/мл (внутриглазная жидкость) и сыворотке крови 150,9 + 9,6 нг/мл; со II типом сахарного диабета 147,5+ 12,1 нг/мл (внутриглазная жидкость) и сыворотка крови 143,9 + 5,6 нг/мл. В пролиферативной стадии уровни васкулотропина составили у больных сахарным диабетом I типа 161,5+ 11,2 нг/мл (внутриглазная жидкость) и сыворотка крови 149,2 + 6,6 нг/мл, со II типом сахарного диабета 151,5+ 10,1 нг/мл (внутриглазная жидкость) и сыворотка крови 148,9 + 10,3 нг/мл.

При анализе соотношений уровней васкулотропина выявлено преобладание его во внутриглазной жидкости, что подтверждает факт выработки клеточными структурами глаза. Контроль уровня васкулотропина в сыворотке крови может быть использован как критерий прогноза дальнейшего течения, ранней диагностики и тяжести заболевания.
ЗАСТОСУВАННЯ АПАРАТІВ ЗОВНІШНЬОЇ ФІКСАЦІЇ

ПРИ ЛІКУВАННІ УСКЛАДНЕНИХ ПЕРЕЛОМІВ

КІСТОК ПЕРЕДПЛІЧЧЯ У ДІТЕЙ

Винник Т. Б., Шкіль І.О., студ. 5-го курсу

Науковий керівник − доцент кафри, канд. мед.наук Дубас В.І.

Івано-Франківський державний медичний університет,

кафедра травматології, ортопедії і ВПХ

Одна з проблем при лікуванні переломів кісток − можливість появи пізніх ускладнень, які пов'язані з ре­генерацією перелому, це: уповільнене зрощення перелому; незрощення перелому; не­справжній суглоб. Дані ускладнення рідко, але мають місце при лікуванні переломів кісток у дітей. В основному вони спостерігаються при лікуванні у дітей переломів кісток передпліччя, плеча, стегна та гомілки.



Мета дослідження: показати можливість практичного застосування апаратів зовні­ш­ньої фіксації при лікуванні ускладнених переломів кісток передпліччя у дітей та про­вести аналіз результатів лікування.

Одним з успішних методів лікування даної патології є використання методу компре­сійно-дистракційного остеосинтезу. Принцип «неогістогенезу дистракції» проф. Г.А. Іліза­рова дає можливість не тільки скорегувати вторинну деформацію відламків, але і добитись консолідації місця зламу. При лікуванні ускладнених переломів кісток передпліччя у дітей практичний лікар зустрічається з проблемою підбору апарату зовнішньої фіксації різної вели­чини та різного способу фіксації, а саме – спицевого чи стержневого. На основі нашого кліні­чного спостереження ми пропонуємо для обговорення свій метод лікування даної патології.

В Івано-Франківському обласному дитячому травматологічному відділенні на протязі 10 ро­ків спостерігали 6 хворих із ускладненими переломами кісток передпліччя.У статті проана­лі­зовано можливість використання апарату Ілізарова для лікування даної патології і запропо­но­вано стержневий апарат оригінальної конструкції. Докладно розроблено методику та спосіб лікування стержневим апаратом у 5 хворих з ускладненими переломами кісток передпліччя. Проведено аналіз лікування у 6 хворих.

Проведені дослідження показали, що дистракційно – компресійний метод має місце при ліку­ванні ускладнених переломів кісток передпліччя у дітей. Запропонований нами стержне­вий АЗФ при лікуванні даної патології зарекомендував себе з позитив­ної сторони. У всіх хворих наступила консолідація місця зламу та відновлення осі кісток пе­ред­пліччя.



ВПЛИВ ОДНОСТОРОННЬОЇ ВТРАТИ БІЧНИХ ЗУБІВ НА РОЗВИТОК ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПОРУШЕНЬ В ЗУБОЩЕЛЕПНОМУ АПАРАТІ

Войцеховська О.В., аспірант

Науковий керівник – проф. Неспрядько В.П.

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця,

кафедра ортопедичної стоматології

В сучасний період поширеність односторонніх необмежених дефектів зубних рядів коливається в межах від 5,7 до 16,99 %. Повноцінний акт жування відіграє велике значення для життедіяльності всього організму. Він забезпечується цілістністю зубних рядів та фізиологічним функціонуванням компонентів зубощелепного апарату. Одностороння втрата жувальних зубів порушує двустороні оклюзійні контакти і провокує виникнення передчасних контактів (супраконтактів) між зубними рядами. Такі контакти створють перешкоди для змикання зубних рядів, провокуючи зміщення нижньої щелепи у вимушене положення. В цьому випадку множинні контакти досягаються шляхом порушення координованої функції жувальних м’язів та зміни положення суглобових голівок. Формується вимушений тип жування, що порушує нормальну двобічну функцію жувальних м’язів та скронево-нижньощелепних суглобів.

Для встановлення впливу оклюзійних порушень на розвиток патологічних змін з боку жувальних м’ізів та скронево-нижньощелепних суглобів нами було обстежено 47 пацієнтів з односторонньою втратою бічних зубів. Під час проведеного обстеження були виявлені такі оклюзійні порушення, як: підвищена стираємість зубів, викликана їх функціональним перевантаженням, зубощелепні деформації та поява передчасних контактів між зубами в положенні звичної окклюзії та під час протрузійних та латеротрузійних рухів нижньої щелепи.

Однак функціональні зміни виникали і в інших компонентах зубощелепного апарату. Так, у жувальних м’язах досліджуваних пацієнтів під час електроміографічного обстеження було встановлено, що незважаючи на збереження загальної структури міограмми, відбувалися якісні зміни показників. Амплітуда біопотенціалів зменьшувалася, збільшувалася довжина періоду біологічного спокою по відношенню до періоду біологічної активності.

За даними комп’ютерної томографії відбувалися певні зміни і в скроневонижньощелепних суглобах. На стороні дефекту відбувалося звуження переднього відділу суглобової щілини суглобової ямки і розширення заднього відділу. На стороні, протилежній дефекту суглобова голівка займала переважно центричне розташування в суглобовій ямці.

Виявлені нами функціональні зміни компонентів зубощелепного апарату у пацієнтів з односторонньою втратою бічних зубів обумовлюють важливість подальшого дослідження данної патології для розробки методів її профілактики та лікування.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25

Схожі:

Міністерство охорони здоров’я україни iconЗабезпечено зміну підходів до реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я
При цьому у відповідності до статті 49 Конституції України існуюча мережа державних та комунальних закладів охорони здоров’я не може...
Міністерство охорони здоров’я україни iconДержавна установа «центр громадського здоров’я міністерства охорони здоров’я україни»
«Про затвердження положень», наказу Генерального директора цгз моз україни від 02. 12. 2016 №74/1-дт «Про проведення конкурсу на...
Міністерство охорони здоров’я україни iconВ. Я. Бойко // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. 2013. N с. 36-43

Міністерство охорони здоров’я україни iconПоложення про Громадську Раду при Міністерстві охорони здоров'я України Розділ I. Загальні положення
України (далі моз україни) та інститутами громадянського суспільства (далі ігс) на засадах доброго партнерства, здійснення громадського...
Міністерство охорони здоров’я україни iconНаціональна Медична Премія
Переможці конкурсу обираються за результатами щорічного всеукраїнського дослідження “Реєстр топ100 в медицині”, яке здійснюється...
Міністерство охорони здоров’я україни iconНа шляху до
України в галузі економіки, освіти, охорони здоров’я, транспорту. Розглядаються передумови та наслідки європейської інтеграції, реалізація...
Міністерство охорони здоров’я україни iconДепартамент охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації
Бенюх Н. Історія фармації Галичини (ХІІІ-ХХ ст.). Львів, 1999. 216с. Шифр 61(09С2)/Б-46
Міністерство охорони здоров’я україни iconВажливим елементом продуктивних сил є люди з їхнім рівнем освіти, досвіду й мастерності
Розділ І. Теоретичні засади управління кадровою політикою закладів охорони здоров’Я 6
Міністерство охорони здоров’я україни iconМедична бібліотека інформаційно-бібліографічний відділ
Демченко З. 2011-й. Підсумок лікарських жнив: [підсумкова колегія управління охорони здоров’я ода] / Зоя Демченко // Наддніпрянська...
Міністерство охорони здоров’я україни iconТютюнокуріння, алкоголізм
Тютюнокуріння, алкоголізм – системні захворювання. Ще у 1975 році Всесвітня організація охорони здоров’я, спираючись на результати...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка