Міністерство транспорту та зв’язку україни



Скачати 474.48 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації12.07.2017
Розмір474.48 Kb.
  1   2


МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ’ЯЗКУ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ ІМЕНІ АКАДЕМІКА В. ЛАЗАРЯНА

РАДА З ГУМАНІТАРНОГО ВИХОВАННЯ




ВІСНИК КУРАТОРА

43


(лютий 2010)

Дніпропетровськ

2010

УДК 378
Укладач: Дешко Л. К.


Вісник куратора № 43 (лютий 2010 р.)

Рекомендовано до друку Радою з гуманітарного

виховання 18 лютого 2010 року
Редактор: Лагдан С. П.

Комп'ютерний набір: Сидорчук Н. В.

Зміст


  1. ДІІТ у роки Великої Вітчизняної війни (Куліш А. І. – доц. каф. українознавства, голова ради музею історії ДІІТу).

  2. Вільний час та його проблеми (Дешко Л. К. – доц. каф. філософії та соціології, керівник «Школи куратора»).

  3. Згадаймо ці дати. (Долматова Н. І. – зав. відділом гуманітарної літератури бібліотеки).

  4. План заходів на ІІ семестр 2009-2010 навчального року.

Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту

імені академіка В. Лазаряна

Дніпропетровськ – 49010, вул. акад. Лазаряна, 2


До 65-ої річниці

перемоги у ВВВ,

80-річчя ДІІТу
ДІІТ У РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ

(матеріали музею для проведення бесід у студентських групах)


Діяльність нашого університету в роки війни, евакуації та відбудови заслуговує особливої уваги при проведенні просвітницької виховної роботи в групах. Особливо зараз, коли ми всі готуємося гідно зустріти два ювілеї – 65-у річницю Перемоги та 80 років з дня заснування ДІІТу.

У перший день війни в інституті відбувся мітинг, на який зібралося близько двох тисяч студентів, викладачів, співробітників. Зразу ж до партійного комітету надійшли заяви 28 студентів 2-4 курсів із проханням направити їх на фронт і прийняти до комуністичного батальйону, сформованого обкомом партії. У кінці червня 1941 року цей батальйон направили до міста Суми, де бійці проходили прискорену військову підготовку. Студенти ДІІТу увійшли до самостійного взводу. Помічником командира був призначений В. Зуєв, командирами відділень П. Губенко, І. Школьний, С. Болтянський. Один із політбійців цього взводу, колишній студент 3-го курсу вагонного факультету Ф. Сербиненко згадує: «Заняття тривали по 12-14 годин на добу. Вночі вантажили різне майно, щоб відправити цей вантаж у тил. Заморювалися страшенно. Ось де знадобилось фізичне загартування, одержане в інституті».

Взвод воював у складі загону особливого призначення 40-ї армії. Діітівці були у розвідзагоні. Важкі випробування випали на їхню долю. Багато разів ходили в тил до ворога, особливо Г. Карамзін, М. Соломко, Д. Кончатий, О. Поцелуйко, В. Заярський та інші. На музейній фотографії ми бачимо мужні обличчя бійців взводу Миколи Клименка, Льва Утевського, Василя Сулимовського, Миколи Ільяшенка, Р. Мирошниченка.

У музеї ДІІТу зберігається пожовклий, затертий на згинах аркуш із зошита, на ньому олівцем написано: «Дорогим друзьям Коле, Грише, Севе и всем диитовцам. Будьте отважны, смелы, настойчивы. Целуем всех вас. Ждем в ДИИТе». Записці більше 60 років. Всю війну, як талісман, носив її Микола Соломко, а по війні подарував музеєві. Ця дорогоцінна реліквія символізує любов студентів-фронтовиків до своєї альма-матер.

40-ва армія відступала. Солдати йшли по бездоріжжю, тонучи у розбухлому від постійних дощів чорноземі. Дошкулювали осінні вітри, а шлях простягнувся аж на 450 км. Німецькі обстріли забирали життя багатьох виснажених, зморених солдат. На полі брані загинули Василь Сулимовський, Іван Клименко, Олександр Шов, Лев Утевський. Із почуттям великої гордості і поваги згадують однополчани Льва Утевського, помічника командира взводу 5-го Гвардійського стрілового полку 18-ї Гвардійської дивізії, який загинув 4 травня 1942 року. Ось що написано у фронтовій газеті про Утевського: «Твоя батарея захищала висоту "Н". Перед атакою фашистських танків ти сказав: «Вмремо, але не відступимо! Ми клянемося помститися за тебе, товаришу Утевський! Ми знаємо ціну твоєї мужності».

У перші тижні війни до складу Радянської Армії увійшло більше 900 діітівців, 700 із них стали курсантами Дніпропетровського артучилища. Але навчатися в училищі їм фактично не довелося. Німці наступали швидко, вже були на підступах до Дніпропетровська. Командування поставило перед курсантами завдання захистити місто. Тривалі криваві бої йшли на лівому березі Дніпра. Мужньо, самовіддано билися з ворогом молоді бійці Степан Бородін, Андрій Литвиненко, Іван Геря, Олександр Возіянов, Григорій Черновол, Федір Шевченко, Михайло Должанський, Федір Іваненко. Захищаючи місто, загинули В. Богачек, Б. Виперейленко, Є. Лазаренко (про його загибель стало відомо лише у 2000 році), Г. Гордейчук, В. Федоренко, Н. Герасименко, Л. Златопольський, Р. Хайрулін. Бойовий подвиг юнаків-патріотів відзначив маршал Родіон Якович Малиновський, командуючий 6-ю армією, який у наказі № 0016 від 13 вересня 1941 року писав: «У боротьбі з німецько-фашистськими мерзотниками особливо відзначилось, проявило у битвах стійкість, мужність і відвагу Дніпропетровське артилерійське училище. Воно винесло на собі увесь тягар боїв у районі Нижньодніпровська, Манулівки, Клочко».

Цікаві документи про бойовий шлях Григорія Синагофа. Він першим із курсантів артучилища і першим зі студентів університету одержав бойову нагороду у вересні 1941 року – орден Червоного Прапора. Про сутички з ворогом у ті дні газета «Комсомольська правда» писала, що Григорій Синагоф, опинившись в екстремальній ситуації, не розгубився, а, навпаки, а навпаки виявив і мужність, і кмітливість. Він захопив німецький кулемет і розстрілював німців, аж поки підійшли наші бійці.

Серед курсантів артучилища був і Микола Бондар, студент 2-го курсу будівельного факультету. По війні цей солдат повернувся до навчання, став доктором наук, професором, академіком Академії наук України, відомим вченим із питань дослідження динаміки мостів.

Восени 1941 року частини Радянської Армії, відступаючи, залишили Дніпропетровськ, багатьох курсантів направили до міста Томська для продовження навчання у ДІІТі.

Бойовою славою у роки лихоліття вкрили себе викладачі та співробітники університету.

Зворушлива фронтова доля у Івана Петровича Дацька. Він із перших днів фашистського нападу боронив Севастополь та Одесу. Бійці його частини останніми залишили Севастополь, пливучи у шлюпці під нищівним обстрілом фашистів. Іван Петрович намагався відволікти увагу фашистів від шлюпки. Його помітили німці, обстріляли. Потрапив у полон, будучи важко контуженим.

Серед тих, хто особливо відзначився в боях, із гордістю можна назвати колишнього нашого студента Дмитра Степановича Кравцова. Льотчик знищив у повітряних боях більше десятка літаків противника. За визволення Будапешта він удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Із 1946 до 1951 року на електротехнічному факультеті навчався Киреєв Віктор Григорович, учасник війни з Фінляндією, учасник боїв у Прибалтиці. За звільнення Польщі він був нагороджений медаллю.

Важкими фронтовими дорогами йшов до перемоги Вікентій Петрович Рудковський, колишній начальник відділу кадрів ДІІТу. В одному з листів бойовий розвідник надіслав своїй коханій дружині вірш К. Симонова «Жди мене». Складні завдання доводилось вирішувати розвіднику. Про те, яку кмітливість він виявив при їх виконанні, розповідали навіть письменники. Та «усім смертям на зло» вистояв, діждались рідні повернення мужнього воїна, груди якого прикрашали ордени та медалі.

Про самовіддану працю авіамеханіка Зуся Григоровича Ройтбруда писав у своїх спогадах «В паре с "Сотим"» Герой Радянського Союзу Г. Г. Голубєв, який літав у парі з тричі Героєм Радянського Союзу О. І. Покришкіним. Він згадував З. Г. Ройтбруда як відмінного фахівця своєї справи і добропорядну людину. Цей відважний авіамеханік дожив до Перемоги, закінчив факультет «Мости та тунелі», захистив дисертацію на звання кандидата наук, довгий час працював доцентом кафедри «Мости».

Микола Євстафійович Іванов брав участь у боях за звільнення Кривого Рога, Вознесенська, Тирасполя, пройшов із боями Румунію, Болгарію.

Іван Іванович Норейко закінчив будівельний факультет, брав участь у війні з фінами пізніше визволяв Севастополь, Керч, Новоросійськ, Кубань, Північний Кавказ, Феодосію, Ростов.

Молодий інженер Андрій Іванович Стукалов, закінчив механічний факультет у 1940 році. У роки війни відновлював мости через ріки Дон, Донець, Тузлов, за що мав подяки від уряду. По війні до кінця свого життя працював доцентом в університеті.

Випускник механічного факультету Левін Георгій Павлович воював у складі 30-го окремого відбудовного батальйону.

Олександр Іванович Пучков – військовий інженер. Загинув у роки війни.

Олександра Карлівна Чернова, асистент ДДУ, добровільно пішла на фронт, у розвідку. Із боями пройшла усю війну, а після повернення працювала доцентом на кафедрі хімії ДІІТу. Із задоволенням виконувала громадську роботу, особливу радість їй приносили зустрічі з молоддю.

У музеї є цікаві експонати – речі, що залишилися з тих жахливих днів: шинель, гільзи, патрони. Каска, наприклад, вона належала капітанові Гаврилу Петровичу Середіну. Свою "захисницю" він не кинув як непотріб, вона – спогад про минуле, про бойову молодість. Музей із вдячністю прийняв цей дарунок відважного капітана.

У музеї експонується макет паровоза СО-17-1613. Його біографія така. Восени 1943 року на станції Чапліне Придніпровської залізниці бійці і командири паровозної колони № 7 особливого резерву НКШС, зібравшись на траурний мітинг, щоб пом'янути загиблих товаришів, воїнів-залізничників, вирішили на власні кошти побудувати паровоз. Уряд задовольнив це неабияке прохання і доручив Красноярському заводу терміново збудувати паровоз. Його номер СО-17-1613. Прийняти паровоз і доставити на фронт ешелон із бойовою технікою було доручено бригаді у складі машиніста Героя Соціалістичної праці Смирнова Олексія Григоровича, помічника машиніста Семена Лепського, кочегара Арама Аверяна. Локомотив пройшов магістралями війни від Дніпра до Берліна.

У червні 1945 року Олексій Смирнов виконав спеціальне завдання радянського уряду: проклав дорогу поїзду особливого призначення, в якому їхала на Потсдамську конференцію радянська урядова делегація на чолі з Верховним Головнокомандувачем.

Наказом Міністра шляхів сполучення СРСР легендарний паровоз переведений на вічну стоянку до Дніпропетровська. За рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради паровоз встановлено на Амур-Нижньодніпровському залізничному вузлі у 30-ту річницю визволення України від німецько-фашистських загарбників як пам'ятник мужності і героїзму, виявлених залізничниками у роки Великої Вітчизняної війни.

Бойовим шляхами-дорогами пройшло майже 3 000 діітівців. Як важко родині збагнути загибель сина, чоловіка, брата… Приїздять до університету родичі полеглих у боях, постоять біля пам'ятника, покладуть квіти до підніжжя, помовчать і ніби серцем відчують рідну душу. Хоч у різних краях полягли герої, а рідні йдуть поклонитися їм сюди, до пам'ятника студентам-воїнам. Пам'ятник діітівцям, які полягли в боях, захищаючи Батьківщину, споруджений у 1976 році на кошти, зароблені студентами у будівельних загонах. На окремих стелах пам'ятника викарбувані прізвища полеглих. Поруч горить вічний вогонь.

Діітівці брали участь у підпільному та партизанському русі. В експозиції музею є фото Павла Вишняцького, комісара партизанського загону, що діяв у Новомосковських лісах. Як розповідали свідки, його по-звірячому замучили гестапівці у грудні 1942 року.

У цьому ж загоні був студент Ілля Вєтров. Пізніше він став письменником, сторінки своїх книжок присвятив друзям-партизанам. Музей із вдячністю прийняв його подарунок – книжки.

Загинув в Одеських катакомбах випускник ДІІТу Петро Болоній, закатовані фашистами студентка Раїса Михайленко, випускник робфаку Ігор Клюєв.

Цікавими є сторінки життя ДІІТу в евакуації. 16-17 серпня розпочалася евакуація інституту. Від'їздили до міста Новосибірська. Першого вересня, у перший день навчального року, прибули до місця призначення. Під час евакуації колектив вузу розділився на дві частини: факультети електрифікації залізниць та механічний увійшли до складу Томського електромеханічного інституту інженерів залізничного транспорту, решта факультетів – до Новосибірського інституту військових інженерів залізничного транспорту як цивільне відділення цього інституту. Але невдовзі наш колектив у Новосибірську виділився у самостійний навчальний заклад. І рішення таке було невипадковим. Доклав до цього зусиль начальник ДІІТу В. А. Лазарян. Він подав доповідну записку Верховному Головнокомандувачу Сталіну, у якій виклав свої міркування про необхідність підготовки кадрів для залізниць. Через місяць із секретаріату ЦК надійшло розпорядження: відкрити в місті Новосибірськ інститут інженерів залізничного транспорту. Із 17 березня 1942 року ДІІТ працює як самостійний навчальний заклад. Було виділене приміщення для навчання, гуртожитки. Відновлена робота 17 кафедр. Навчалося у цей період 369 студентів. Працювало 5 професорів, 19 доцентів, 11 асистентів. Крім того, працювали за сумісництвом 16 професорів і доцентів новосибірських, московських та ленінградських вузів.

Студенти не тільки навчались. Разом із викладачами працювали на заводах, у майстернях, колгоспах. Особливо плідною була праця в колгоспах. У зв’язку з тим, що колгоспні механізатори були на фронті, техніка погано обслуговувалась, псувалась. Стояли поламані млини, лісопилки, крупорушки. Студенти разом із науковими працівниками ремонтували техніку, допомагали зібрати врожай. Чимало студентів працювало навіть вночі: вахтерами, різноробочими, у пожежно-сторожовій охороні, на транспорті та на промислових підприємствах. За роки перебування в м. Новосибірськ студенти відпрацювали 100 тисяч людино-годин. «Все для фронту, все для Перемоги» − це всенародне гасло стало і їхнім. Механіки виконували особливе доручення. Крім роботи в колгоспах, вони ще працювали в майстернях, які виконували замовлення для фронту. Це було одне із завдань наркомату: виготовляти деталі для знаменитих «Катюш». В експозиції музею є фото Івана Сидоровича Гвая, одного з авторів цієї могутньої наступальної зброї, вихованця ДІІТу. Є також диплом про закінчення інституту, книжки вченого. У 1947 році опубліковано працю І. С. Гвая під назвою «Сжато-изогнутые стержни со стыками на растянутых связях», де досліджуються методи розрахунку стійкості елементів інженерних конструкцій.

На стенді бачимо справжні креслення, за якими працювали в майстернях студенти. Очолював роботу майстерень доцент Емануїл Зельманович Воскобойников, пізніше – декан механічного факультету. Справи в майстернях йшли успішно. За виконання оборонних замовлень Е. З. Воскобойников був нагороджений орденом «Знак пошани». Нагороди одержали й інші працівники.

Важливі завдання виконував і факультет експлуатації залізниць (зараз УПП). Під керівництвом доцента Ющенка Миколи Романовича у 1943 році був розроблений і став до ладу єдиний технологічний процес роботи станції Новокузнецьк-Сортувальна Томської залізниці й Кузнецького металургійного комбінату. Це дало можливість набагато швидше забезпечувати сировиною доменні печі, прискорило виробництво металу. Схема цього процесу показана на стенді. Разом із доцентом М. Р. Ющенком у розробці цього важливого проекту брали участь і студенти. Серед них Ніна Бокач, одна з найкращих студенток, сталінська стипендіатка.

У музеї є фото і документи випускника ДІІТу Л. П. Малькевича. У воєнні роки він очолював Південно-Уральську залізницю, одну з найважливіших ділянок оборонного значення. Після війни Л. П. Малькевич працював заступником міністра шляхів сполучення.

Важко було жити і працювати в евакуації. Та не менш важкі випробування чекали вдома. Частково повернення додому відбулося зразу після звільнення від ворога Дніпропетровська, у листопаді 1943 року, а повністю реевакуацію інституту здійснено у вересні 1944 року.

Руїни – це те, що залишили фашисти на місці колишньої нової споруди. Жахливий вигляд мав інститут у 1943 році. Були зруйновані два гуртожитки, навчальний корпус, електропідстанція, водопровід. Матеріальні збитки складали 25 мільйонів карбованців. І студенти, виховані на традиції «Будуємо свій інститут власними руками», взялися до роботи. Представлені на стенді матеріали розповідають, як розчищали територію від руїн, відновлювали котельню, їдальню. Студенти об'єднувалися у бригади штукатурів, теслярів, столярів і працювали не тільки на відновленні інституту, але й допомагали відбудовувати рідне місто – міст через Дніпро, залізничний вокзал, прокладали трамвайну колію до інституту.

У 1943-1944 рр. у навчальному корпусі (менш зруйнованому) розмістився польовий госпіталь. Часто студенти за сигналом тривоги вночі йшли на станцію Лоцманка розвантажувати вагони з пораненими бійцями. Привозили цих людей до госпіталю. Відтоді на будинку старого навчального корпусу зберігся заклик до медпрацівників: «Швидше повертайте здоров'я пораненим воїнам!».

Жаль охоплює, коли бачиш в музеї предмети хатнього побуту студентів. Не було електрики, її заміняли саморобними каганцями. Самі виготовляли нехитрий посуд. Ним користувалися і викладачі. Не працювало опалення в навчальному корпусі, де проходили заняття і водночас жили студенти. Проте ентузіазму не треба було позичати, і прагнення до знань було велике, і зразкова дисципліна в колективі. Інститут перебував у напіввійськовому стані. Увагу відвідувачів музею привертає експонат: студентський бойовий листок. На малюнку студентка, її ведуть на гауптвахту за порушення дисципліни.

ДІІТ відроджується швидко. Уже у 1947 році відновлення в основному було завершено, почалося будівництво нових корпусів. У 1954 році місто прикрасила велика споруда в стилі класицизму – новий навчальний корпус, збудовані два гуртожитки та інші об'єкти.

Начальник університету В. А. Лазарян, який очолив ВУЗ у 1941 році, намагався відродити його з руїн швидко і зробити кращим ніж до війни. Всеволод Арутюнович був не тільки визначним вченим, але й вмілим організатором, відвертою щирою людиною, яку поважали і цінували в колі учених і особливо любили студенти. Турботу про студентів він ставив на перше місце у своїй діяльності. Так, наприклад, в університеті пам'ятають випадок, коли студентка подала заяву на відрахування через те, що у Білорусії залишила хвору матір, стан здоров'я якої погіршав. В. А. Лазарян не відрахував студентку, він допоміг перевезти хвору матір та тимчасово поселив у гуртожитку. Ось що означав для ректора кожен студент.

В. А. Лазарян почав працювати в ДІІТі як викладач у 1931 році після закінчення Дніпропетровської гірничої академії, склавши аспірантський мінімум.

У 1940 році він захистив докторську дисертацію, став професором; до речі, йому тоді виповнилося тільки 30 років. У 1934 році Всеволод Арутюнович очолив кафедру будівельної механіки і був її незмінним керівником 44 роки.

Більше 30 років В. А. Лазарян керував аспірантурою, був науковим консультантом ряду докторських дисертацій. Він підготував 20 докторів наук і більше 100 кандидатів наук. Уперше в нашому місті В. А. Лазарян організував лабораторію аналогових та цифрових обчислювальних машин, на базі якої у 1962 році був створений обчислювальний центр ДІІТу.

Відомий вчений у царині механіки, В. А. Лазарян пізніше був обраний дійсним членом Академії наук України, очолив Дніпропетровське відділення інституту механіки АН України. У вітрині музею є деякі наукові праці, рукописи, статті, фотокартки, які відображають участь вченого в міжнародних конференціях, симпозіумах.

В. А. Лазарян до останніх днів свого життя не залишав університет. Зараз на будинку університету встановлено меморіальну дошку. Ім'я вченого носить вулиця, на якій знаходяться університет. Кафедра будівельної механіки також удостоєна імені видатного вченого. Відмінники навчання одержують підвищену стипендію ім. В. Лазаряна. А з 2002 року його ім'я носить наш національний університет.

У перші роки після війни студентами стали фронтовики, ті, що пішли на війну студентами. Їх відрізняли великий потяг до знань, любов до праці, дисциплінованість, висока громадська активність. Тому ДІІТ серед вузів міста незмінно займав призові місця і в трудових справах, і в спорті, і у художній самодіяльності. Допомагали студенти колгоспникам. На фото музею ми бачимо студентів на збиранні врожаю, на концертних майданчиках, на спортивних змаганнях.

Майже всі урочистості в університеті відбуваються за традиційним ритуалом: внесення прапорів України та університету й виконання «Маршу ДІІту». Автори тексту і музики – наші студенти. Слова написав Георгій Капралов, пізніше доктор мистецтвознавства, відомий кінознавець, професор кінематографії. А музика належить О. Голешу, який у червні 1941 року пішов на фронт, у числі перших записався до комуністичного батальйону. Після війни О. Голеш закінчив ДІІТ, «Марш ДІІТу» він присвятив В. Лазаряну.

По-різному склалася доля колишніх фронтовиків-діітівців. Але треба сказати, що всі вони високо несли «марку» ДІІТу, ніхто не заплямував честі вузу, більшість випускників стали гордістю нашої альма-матер.

Матеріали підготовлені

радою музею історії ДІІТу,

голова – Куліш А. І.,

доц. каф. українознавства


ВІЛЬНИЙ ЧАС ТА ЙОГО ПРОБЛЕМИ
Час людини, сім'ї, суспільства є нематеріальною формою багатства, значною соціальною цінністю. Його головні складові − робочий час, який людина присвячує праці, та час, який людина використовує на власний розсуд. Кожна складова часу має своє призначення, соціально-економічний зміст, функцій. Суспільство зацікавлене у повній реалізації функцій, в оптимальному використанні фонду часу, обох його складових. Тому нині актуальним є науковий аналіз проблем, пов'язаний із характером і масштабом особистих та суспільних потреб у вільному часі, ступенем їх задоволення і виробленням на цій підставі соціальних прогнозів щодо використання вільного часу.

Це зумовлює необхідність систематичного дослідження того, як особистість чи група, до якої вона належить, і суспільство загалом використовують вільний час; як розподіляється він між різними сферами діяльності; які основні тенденції зміни структури та змісту вільного часу; за допомогою яких соціальних механізмів реалізуються його функції тощо. Ці питання є предметом вивчення соціології вільного часу.

Соціологія вільного часу – галузь соціології, яка вивчає особливості поведінки особистості, соціальної групи чи спільноти у час, вільний від праці, навчальної діяльності, задоволення різноманітних фізіологічних потреб (сон, споживання їжі тощо).

Ця галузь досліджує вільний час як суттєвий елемент способу життя особистості, групи, спільноти; співвідношення його з іншими елементами бюджету часу, особливо з робочим часом і працею; специфіку його взаємозв'язку з соціальними інституціями (освітою, сім'єю, засобами масової комунікації тощо), із соціальною структурою, соціальними процесами, соціальною мобільністю, культурними трансформаціями тощо.

Уперше час як соціальна цінність постає в економічних теоріях XIX ст. Так, відомий англійський економіст Д. Рікардо вважав, що справжнє багатство нації визначається її спроможністю за якомога коротший робочий час створювати якнайбільше матеріальних благ; справжнє багатство суспільства − час, вільний від матеріального виробництва, який людина може використати на споживання продуктів, на вільну діяльність і розвиток здібностей. Розвиток концепції вільного часу простежується у працях О. Конта, який, досліджуючи співвідношення робочого і вільного часу, дійшов висновку, що промислова революція, пов'язана з бурхливим розвитком капіталістичного ладу, сприяє постійному скороченню суспільно необхідного робочого часу, вивільняючи час із сфери матеріального виробництва, що сприяє постійному зростанню саме вільного часу.

Перші дослідження вільного часу зосереджувалися на його структурі, яку можна було описати, зробивши відповідні висновки, за допомогою установлених кількісних методів, які на той час використовувалися у різноманітних економічних та емпіричних соціологічних дослідженнях. Але використання цих методів не давало повного розуміння цього феномена. Тому вчені, які досліджували проблеми вільного часу, вдаються до пошуку якісно нових методик вивчення, які б дали змогу, з одного боку, глибше зрозуміти структуру вільного часу, а з іншого - досліджувати особливості вільного часу різних категорій населення (вчених, політиків, діячів мистецтва тощо), вільний час яких дуже важко, а іноді навіть неможливо вивчити за допомогою тільки кількісних методів.

Виникнення соціології вільного часу у США (30-ті роки XX ст.) пов'язане з масовими дослідженнями проблем життя у містах (наприклад, подружжя Р. Лінд у 1925-1929 рр. провело дослідження „Середнє місто”, в якому певне місце посіли дані щодо проведення вільного часу). Надалі вивчення вільного часу набуває самостійного і постійного характеру, значно активізувалися дослідження його після Другої світової війни, що пов'язано з багатьма чинниками:


  • перехід до мирного життя значно зміцнив цінності й соціальні функції вільного часу, що внесло суттєві зміни в його організацію;

  • за рахунок скорочення робочого часу внаслідок упровадження новітніх технологій і розвитку прогресивної техніки значно збільшився обсяг вільного часу;

  • розвиток засобів масової комунікації позначився на характері та змісті видів діяльності у вільний час;

  • у багатьох розвинутих країнах починає формуватися так звана індустрія вільного часу, спрямована на максимальне задоволення різноманітних потреб як окремої особистості, сім'ї так і потреб окремих соціально-демографічних груп за віковими, статевими, професійними, національними ознаками.

Усе це зумовило нагальну потребу в різноманітних соціологічних дослідженнях вільного часу. Так, були досліджені особливості мотивації та поведінки багатьох соціально-демографічних груп, структура та їх пріоритети щодо проведення вільного часу, різні потреби щодо розвитку його інфраструктури тощо. Урізноманітнення практики, розширення географії місць його проведення (проведення вихідних та щорічної відпустки за межами не тільки свого міста, а й держави) зумовили міжнародні соціологічні дослідження у галузі вільного часу. З 1969 р. видається міжнародний часопис „Суспільство і дозвілля”.

Найвідоміші дослідники проблем вільного часу − Ж. Фурастьє, Ж. Дюмазедьє (Франція), К. Робертс, С. Паркер (Великобританія), М. Каплан, Дж. Робінзон (США). У колишньому Радянському Союзі ще у 20-30-ті роки соціологію вільного часу започаткував С. Струмилін дослідженням бюджетів часу.

В Україні проблеми вільного часу вивчають В. Піча, Т. Старченко, І. Пустельник, І. Черниш, А. Вишняк, М. Цурилов, С. Макєєв, Є. Головаха, Н. Паніна та ін.

Методологічні та теоретичні аспекти соціології вільного часу активно розробляли В. Артемова, А. Гордон, Г. Зборовський, Є. Клопов, І. Малинова, Г. Орлов, В. Орлов, В. Патрушев, Б. Грушин, Г. Пруденський та ін. Їхні дослідження торкалися таких проблем:



  • визначення категорії „ вільного часу”, його структури і змісту;

  • вивчення чинників, які впливають на раціональне використання вільного часу;

  • вивчення бюджетів та особливостей вільного часу різних верств населення;

  • вивчення взаємозв'язку вільного часу з працею, освітою, культурним рівнем тощо;

  • соціальне регулювання вільного часу.

Людина використовує час на трьох рівнях − фізичному, біологічному та соціальному.

Нині різко посилилася увага до проблем вільного часу, що зумовлено насамперед підвищенням його ролі в житті людини і суспільства. Вільний час розглядається як соціальна цінність, як важливий чинник усебічного розвитку людини, її потреб, інтересів, нахилів.

Вільний час безпосередньо впливає на вирішення важливих для всього людства проблем: екологічних (охорона та відновлення природного середовища), медико-соціальних (продовження тривалості людського життя, поліпшення самопочуття населення, якості життя). Усе це привертає увагу до проблем вільного часу не тільки вчених різних галузей (соціологів, економістів, психологів, демографів), а й широких верств населення.

Для українського суспільства кінця XX ст. – поч. ХХІ ст. проблема вільного часу пов'язана з процесами, які відбуваються в соціально-економічній, духовній сферах, що вимагає формування нового підходу до особистості, її власного життя і діяльності у вільний час. Не менш суттєві й негативні чинники, які нині значною мірою обумовлюють особливості та специфіку використання вільного часу. Головним із них є безробіття, внаслідок якого постійно збільшується кількість незайнятого населення, що загострює проблему вільного часу, який повинен бути спрямований на задоволення культурних, пізнавальних потреб людини, розвиток її здібностей; іншим чинником є занепад інфраструктури вільного часу, по якій болісно вдарила економічна криза. Найуразливішими виявилися ті її складові, що потребують значних капіталовкладень. У складному становищі перебувають багато театрів і музеїв, Палаців культури і бібліотек, виконавських колективів. У вкрай важкому становищі опинилася мережа культосвітніх закладів − загальнодоступних бібліотек, клубів тощо.

Серйозною проблемою є вільний час молоді, оскільки кризу переживає уся система, пов'язана з інфраструктурою молодіжного вільного часу.

Вільний час − складова соціального часу, звільнена від виробничих та побутових справ, яка охоплює сферу вільної діяльності людини.

Поняття “вільний час суспільства” і „вільний час особистості” – не одне й те саме. Перше поняття означає час, витрачений суспільством безпосередньо на задоволення своїх інтелектуальних та естетичних потреб. Воно охоплює час, виділений суспільством на розвиток науки, мистецтва, управління громадськими справами тощо.

Особистий вільний час є в розпорядженні кожної людини і використовується нею відповідно до індивідуальних нахилів, потреб, інтересів, а також можливостей, які надає їй суспільство. Тому розрізняють вільний час різних соціальних груп: робітників, колгоспників, фермерів, підприємців, службовців, інженерно-технічних працівників та інших категорій населення (пенсіонерів, домогосподарок, студентів тощо).

Необхідно розрізняти вільний час і дозвілля, вільний час і відпочинок.



Дозвілля – складова вільного часу, що являє собою сукупність занять, спрямованих на відновлення фізичних, розумових і психічних сил людини.

Поняття „відпочинок” ширше, ніж вільний час. До нього належить не лише частина вільного часу (наприклад, пасивний відпочинок), а й деякі складові неробочого часу (сон).

Значний теоретичний та практичний інтерес становить питання про вплив вільного часу на особистість. Можна виділити такі функції вільного часу: відновлення для продуктивної праці (рекреаційну); розвиток особистості; задоволення потреб; спілкування; передача життєвого досвіду.

Складним є питання про показники, які характеризують реалізацію цих функцій. Найповніше розроблені показники рекреаційної функції. До них належать показники продуктивності праці, стан здоров'я, самопочуття тощо. Але й вони потребують конкретизації та подальшої розробки. Показники ефективності діяльності людини у вільний час, задоволення її потреб, розвиток її сил, дії вільного часу на конкретні соціальні групи вивчені недостатньо.

Важливими категоріями соціології вільного часу є „ структура” та „зміст”.

Структура вільного часу – сукупність видів діяльності, які характеризують проведення вільного часу. Вона охоплює:


  • індивідуальне споживання культури (читання книг, журналів, газет, слухання радіо, перегляд телепередач тощо);

  • публічно-видовищне споживання культури (відвідування театрів, кіно, концертів, музеїв, спортивних видовищ та ін.);

  • спілкування з членами сім'ї родичами, сусідами, друзями та ін.;

  • фізичні заняття (ранкова та вечірня гімнастика, заняття у спортивних секціях тощо);

  • розваги та ігри, які сприяють зняттю розумового і фізичного напруження, створення гарного настрою;

  • пасивний відпочинок (прогулянки, спокій, денний сон та ін.);

  • заняття, які є явищами антикультури (зловживання алкоголем, хуліганство, наркоманія);

  • безцільне „вбивання часу”.

Зміст вільного часу – форми занять у вільний час, зумовлені соціальним середовищем, рівнем культури особи, її самосвідомістю, потребами, інтересами, психологічними якостями.

Це один із найважчих для аналізу аспектів феномена „вільний час“. Існує декілька принципів оцінки змісту вільного часу. Один з них базується на вивченні його структурних елементів. Справді, чим більше видів занять містить структура вільного часу, тим змістовніша й різноманітніша діяльність людини у вільний час, тобто тим вища оцінка змісту вільного часу.

При вивченні змісту вільного часу використовують такий показник, як тривалість часу, який витрачається на певний вид діяльності у вільний час. З його допомогою визначають місце в житті сучасної людини різноманітних способів проведення вільного часу.

Зміст вільного часу допомагає охарактеризувати відомості про види занять, їх тривалість, частоту, розповсюдженість, співвідношення між ними тощо. Однак вони не дають відповіді на низку найважливіших питань. Наприклад, яка з двох структур вільного часу є раціональнішою, змістовнішою: та, що охоплює 2-3 види занять, чи та, що охоплює 7-8? Що краще сприяє розвитку особистості: відвідування кіно, концерту чи читання художньої літератури, періодики? Чи завжди правильним є твердження, що чим більша тривалість занять у вільний час, тим кращий його зміст, тим ефективніше розвивається особистість?

Тому, прагнучи дати характеристику змісту вільного часу людини, не можна обмежуватися лише кількісними аспектами. Сукупність занять у вільний час, їх тривалість і частота не вичерпують його сутності. Необхідно знати, яким видам занять людина надає перевагу, відбувається це з необхідності чи із зацікавленості. Важливо з'ясувати і її ставлення до конкретних видів занять, задоволеність чи незадоволеність ними.

Не менш важливо встановити форму проведення вільного часу (активну, пасивну), що повинно дати детальнішу характеристику його змісту, тобто виявити, як зміст вільного часу впливає на розвиток особистості, її здібностей, поліпшення фізичного, емоційного, соціального буття.

За способом використання вільного часу людей можна поділити на декілька типів, жоден з яких у „чистому” вигляді не існує.

Перший тип представлений людьми, які прагнуть у вільний час максимально задовольнити свої духовні потреби у творчості. Другий пов'язаний з пошуком у вільний час насамперед розваг. Третій тип репрезентують люди, які віддають значну частину вільного часу домівці, сім'ї, дітям. До четвертого належать люди, які основну частину вільного часу присвячують спорту. Представників п'ятого типу можна назвати активістами: майже весь вільний час вони віддають громадській роботі. Представники шостого типу присвячують його передусім придбанню матеріальних благ. Сьомий тип об'єднує людей, діяльність яких має відверто виражений антигромадський характер. І, нарешті, восьмий тип становлять люди, які розглядають вільний час як втечу від життя.

Отже, вивчення вільного часу за допомогою кількісних методів дає уявлення лише про його структуру. А повне уявлення про вільний час дає комплексне вивчення його структури та змісту. Це має велике значення в науковому і практичному плані, бо дає змогу виробити науково обґрунтовану методику раціонального використання вільного часу.

Раціональне використання вільного часу − поєднання видів занять, їх активних і пасивних форм, яке найефективніше впливає на особистість, розвиток її сутності, фізичної, емоційної, інтелектуальної сфер життєдіяльності.

Тому важливо знати чинники, які сприяють раціональному використанню вільного часу. Безумовно, одним із найважливіших є наявність достатньої його кількості. Адже розвиток культурних потреб населення, зростання нервових перевантажень актуалізують потребу збільшення кількості вільного часу.

Другий чинник, що впливає на використання вільного часу, − віддаленість житла не тільки від місця роботи, а й від закладів культурного та спортивного призначення. Це збільшує час на переїзди і значно зменшує фонд вільного часу.

Третій чинник пов'язаний із соціально-психологічними особливостями людини, її суб'єктивною готовністю до проведення вільного часу, вміння поєднувати активні й пасивні форми споживання духовних цінностей, прагнення до спілкування тощо. Важливе значення при цьому має сприймання людиною вільного часу як справжньої соціальної цінності.

Вивчення особливостей цих чинників та соціальних механізмів їх дії на функції, структуру та зміст вільного часу визначає основні напрями та методи його соціологічних досліджень.

Перший напрям соціологічних досліджень пов'язаний із вивченням витрат часу на конкретні заняття у вільний час. У розгорнутій формі показники витрат часу є своєрідними бюджетами часу і характеризують діяльність у вільний час як окремої особистості, так і певної соціальної спільноти. Позитивна якість показників бюджету часу в тому, що вони доступні точному кількісному опрацюванню.

Застосування цього методу дає змогу дослідити характеристики вільного часу особистості та різних верств населення:


  • кількість вільного часу, яким розпоряджаються об'єкти дослідження;

  • витрати часу на основні заняття у вільний час;

  • зміни щоденного та тижневого фонду вільного часу, їх відхилення від середніх показників;

  • зміни в частоті та тривалості занять різними видами діяльності у вільний час.

Однак бюджетні дослідження вільного часу − не єдиний спосіб одержання інформації про нього. Вивчення бюджетів часу потребує великих матеріальних затрат, причому для одержання детальних достовірних відомостей про окремі групи населення потрібні значні вибірки, які охоплюють десятки тисяч осіб.

Характеристику витрат часу можна одержати, застосувавши метод спостереження. Але він за складністю не поступається бюджетному методові, тому використовується дуже рідко. Широке й тривале спостереження за діяльністю у вільний час особистості, групи неможливе з різних причин, передусім з соціально-етичних міркувань. Тому за допомогою бюджетного методу та методу спостереження вивчають лише конкретну діяльність у вільний час протягом одного дня чи тижня, а також загальні тенденції у змінах вільного часу.

Що ж до вивчення витрат часу особистості та групи за більш тривалий період, то тут застосовують спеціальні вибіркові опитування населення, яке стосується інтенсивності, тривалості, частоти і регулярності різних занять у вільний час протягом місяця або року.

Значне місце у соціологічних дослідженнях вільного часу посідає вивчення соціально-побутових умов життя людини, її сім'ї, групи, до якої вона належить. Для цього використовують різні методи, але найчастіше − аналіз офіційних документів та опитування населення. Здебільшого використовують такі групи первинних показників, які характеризують соціально-побутові умови життя, що безпосередньо впливають на діяльність людей у вільний час:



  • показники соціально-економічного становища (дохід у розрахунку на одного члена сім'ї співвідношення в ньому натуральних та грошових находжень);

  • житлові умови: забезпечення побутовою технікою та предметами культурно-побутового призначення; розвиток системи побутового обслуговування, доступної цій групі людей;

  • показники культурного розвитку (рівень освіти, культурні орієнтації);

  • показники розвитку матеріальної бази для проведення вільного часу і доступу до неї, кількість осіб, які займаються творчою діяльністю, художньою самодіяльністю, спортом тощо.

Для вивчення соціально-демографічних та соціально-психологічних особливостей, зумовлених впливом соціально-побутових умов життя на діяльність людини у вільний час, застосовують методи опитування, за допомогою цього методу стають доступними:

  • соціально-демографічні показники (стать, вік, сімейний стан, наявність дітей, соціальне походження тощо);

  • показники сфери свідомості особистості (життєві цінності, спрямованість потреб та інтересів, мотиваційна сфера тощо);

  • задоволеність вільним часом, роботою закладів культури, спорту;

  • співвідношення реальних та бажаних видів занять у вільний час.

Студентство характеризується певними соціальними і психологічними відмінностями, які дають змогу виділити його в особливу соціальну групу. Ці відмінності випливають із особливостей соціального становища, реальних моментів життя і навчання. До того ж молодь у цьому віці має свої психологічні особливості: інтенсивне формування самосвідомості, соціальної самооцінки, власної точки зору, настанов, цінностей, осмислення явищ суспільного життя. Поступово формується соціальна позиція щодо себе, своєї поведінки та поведінки інших, планів на майбутнє тощо.

Однак певній частині молоді бракує психічних якостей зрілої особи –самостійності, критичності, відповідальності, далекоглядності, що пов'язано з малим соціальним досвідом. Усе це виявляється в конкретній поведінці, у тому числі й щодо проведення вільного часу.

Скажімо, дослідження серед студентської молоді м. Дніпропетровськ виявило, що реальне проведення вільного часу у багатьох студентів – це звичайні дії, які не потребують цілеспрямованих зусиль. Більшість студентів вибирає пасивні форми його проведення: читання газет, журналів та перегляд телепередач; спілкування з друзями, рідними; розваги (прослуховування музичних записів та платівок, читання художньої літератури, відвідування театрів); саморозвиток (читання літератури за спеціальністю, заняття спортом, художньою самодіяльністю, домашнє рукоділля).
ВСТАВКА (НАШІ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Взявши за критерії мотиви вибору занять у вільний час, можна виділити п'ять груп студентів:



  1. Комунікативна. До неї належать студенти, які керуються бажанням спілкування з друзями, коханою людиною, рідними та ін. Ця група становить 42 % всіх опитуваних.

  2. Рекреаційна. До неї входять студенти, які керуються бажанням відпочити, поліпшити свій настрій (21,2 %).

  3. Самореалізації. Студенти цієї групи прагнуть реалізувати у вільний час свої здібності (11,7 %).

  4. Творча. До неї входять студенти, орієнтовані на естетичне освоєння світу, заохочування до прекрасного (10,5 %).

  5. Пізнавальна. Студенти цієї групи орієнтовані на поглиблення та розширення знань (8,5 %).

Підготовленість людини до життя в суспільстві, у системі виробничих, культурних, політичних, психологічних відносин, що склалися історично, формування критеріїв і норм у сприйнятті різних життєвих ситуацій, здатність безболісно включатися у структуру спільного життя − все це завжди свідомо покладається суспільством на сферу вільного часу; вільний час − суспільна необхідність, що веде до конструювання сфери вільного часу в особливий соціальний інститут. Соціально-економічний статус вільного часу − природній наслідок його залежності від життєво-необхідного, робочого часу.
Література:

  1. Городяненко В. Г., Гілюн О. В., Швидка Л. І. та ін. ― Соціологія . − Київ, 1999.

  2. Андрущенко В. П., Воловін В. І., Горлам М. І., Головченко Г. Т. та ін. ― Соціологія. − Київ-Харків, 1998.

  3. Педагогика и психология в во просах и ответах. ― Москва, 2000.

Матеріал підготувала

доц. каф філософії та соціології Дешко Л. К. – керівник «Школи куратора»

ПЛАН ЗАХОДІВ НА ІІ СЕМЕСТР 2009 / 2010 н. р.
ПЛАН РОБОТИ

Центру національно-громадянського виховання на ІІ семестр 2009/2010 н. р.
Кафедра українознавства, ауд. 474 а, 476

Довідки за телефоном: 2-79
Олімпіада з української мови

(18.02.10, 14.30, ауд. 502)
Клуб «У Світлиці сьогодні гість…»

(Керівник: ст. викладач Іващенко Г. Л., ауд. 476)




1.

Катерина Липа, Олексій Сокирко

лютий-березень

2.

Михайло Мельник

травень


Кіноклуб «Документальне кіно»

(Керівник: ст. викладач Іващенко Г. Л., середа, знаменник, V пара, ауд. 476)




1.

Фільми серії „Непрощені” (канал 1+1):

„Нестор Махно. Симон Петлюра”


10.02.10





„Павло Скоропадський”

24.02.10

2.

„Собор на крові”

10.03.10

3.

„Голод-33”

17.03.10

4.

„Між Гітлером і Сталіним”

07.04.10

5.

„Матч смерті”. Міфи і правда.

21.04.10

6.

„УПА” (ч. І-ІІ)

05.05.10


Відеоклуб «Історичний календар»

(Керівник: асист. Єрмоленко В. В., вівторок, V пара, ауд. 476)




1.

До дня захисника Вітчизни та завершення війни в Афганістані

(х/ф „Дев’ята рота”)



16.02.10

2.

До дня народження Т. Г. Шевченка („Заповіт” Т. Г. Шевченка)

16.03.10

3.

До Дня пам’яток історії та культури

20.04.10

4.

До Дня Перемоги („Український рахунок Великої Перемоги”)

04.05.10


Відеоклуб «Європейські столиці»

(Керівник: п-проф. Барбас Й. Г., понеділок, V пара, ауд. 472, 476)




1.

„Париж”

2.

„Рим”

3.

„Стокгольм”

4.

„Лондон”

























5.

„Київ”

6.

„Санкт-Петербург”

7.

„Москва”








Студентська наукова конференція „Мої визначні земляки”,

Історія моєї родини”, „Історія мого краю” (квітень 2010 р.)



Засідання відеоклубів та екскурсії по Світлиці проводяться також на

замовлення груп.
ПЛАН РОБОТИ БІБЛІОТЕКИ

(соціокультурні заходи на ІІ семестр 2009/2010 н. р.)


  1. Екскурсії по бібліотеці. Проведення практичних занять із формування інформаційної культури читачів та набуття ними навичок користування традиційними та електронними інформаційними ресурсами.

  2. Дні інформації – 1 раз на квартал. Виставки нових надходжень. Відкриті перегляди у відділах обслуговування – протягом року.

  3. Дні кафедр.

  4. Тематичні виставки – за «Календарем знаменних дат».

  5. Фотовиставки в читальних залах: «ДІІТ очима студентів» (к. 405), «Галерея творчості» (к. 262).

  6. Бесіди біля виставок: «Вчені ДІІТу – залізничному транспорту», «Бережи здоров’я змолоду», «Ювіляри року».

  7. Музичний вечір «Чарівність старовинного романсу».

  8. До 80-річчя заснування ДІІТу:

    • Організація та проведення міжнародної конференції «Бібліотека ВНЗ на новому етапі розвитку соціальних комунікацій»;

    • Розгорнута виставка «Праці вчених ДІІТу» (під час проведення наукових конференцій, зустрічей тощо);

    • Збір, обробка та упорядкування ювілейної поетичної збірки студентів та випускників, викладачів та співробітників ДІІТу;

    • Створення стенду «Історія науково-технічної бібліотеки» в університетському музеї.

Для участі Вашої групи у запропонованих заходах НТБ звертайтесь до відділу обслуговування гуманітарною та економічною літературою (к. 167) або телефонуйте 1-44.



Шановні куратори!

Календар знаменних дат на 2010 рік та інформацію про ювілярів року в повному обсязі, Ви маєте змогу отримати через університетську мережу або у медіа- залі (к. 262).

ПЛАН РОБОТИ

Палацу культури університету на ІІ семестр 2009/2010 н. р.


№ з/п

Заходи

Термін

Відповідальні

1

Робота творчих колективів Палацу культури (за графіком)

січень-липень

Жунда І. А.

Карпенко А. В.



2

Підготовка актового залу для проведення Днів відкритих дверей (за планом приймальної комісії)

лютий-квітень

Кошкалда Л. В.

Ільман В. Ю.



3

Експозиція «Від Різдва до Різдва» у художній галереї ДІІТу

лютий

Кошкалда Л. В.

Сосна В. І.



4

Робота відео лубу «Мистецтво в кадрі» у художній галереї ДІІТу

лютий-липень

Кошкалда Л. В.

Сосна В. І.



5

Експозиція з нагоди святкування Міжнародного дня жінок «Жінкам присвячується…» у художній галереї ДІІТу

березень

Кошкалда Л. В.

Сосна В. І.



6

Підготовка та проведення міжфакультетського конкурсу художньої самодіяльності «Студентська весна – 2010»

березень

Заст. деканів ф-тів

Кошкалда Л. В., Жунда І.А.,

Карпенко А. В., Єжова О. О.,

Ільман В. Ю.,

Пилипенко М. В.


7

Участь у проведенні традиційного свята 1 квітня

квітень

Ільман В. Ю.,

оргкомітети факультетів



8

Підготовка та проведення гала-концерту студентського фестивалю художньої самодіяльності «Студентська весна – 2010». Участь у міському та обласному гала-концертах

квітень

Кошкалда Л. В.,

Жунда І. А., Карпенко А. В., Ільман В. Ю.



9

Відкритий молодіжний міжвузівський фестиваль сучасної творчості, присвячений 80-річчю університету

квітень

Кошкалда Л. В., Жунда І. А., Карпенко А. В., Ільман В. Ю.

10

Експозиція «З весною в серці» у художній галереї ДІІТу

травень

Кошкалда Л. В.

Сосна В. І.



11

Звітні концерти колективів Палацу культури для студентів та співробітників університету

травень

Жунда І.А., Карпенко А.В.,

Ільман В.Ю.,

керівники гуртків


12

Участь у святкуванні Дня Перемоги

травень

Кошкалда Л. В.

13

Благодійна акція для дітей-сиріт до Дня захисту дітей

травень

Жунда І. А., Карпенко А. В.,

Максименкова Ю. А.,

Науменко Н. В.


14

Конкурс краси «Міс ДІІТ 2010», присвячений 80-річчю університету

травень

Кошкалда Л. В., Жунда І. А.,

Карпенко А. В., Ільман В. Ю.,

Максименкова Ю.А.,

Науменко Н. В.



15

Урочисте вручення дипломів випускникам ДІІТу

червень

Кошкалда Л. В.

Ільман В. Ю.



16

Експозиція картин з фонду художньої галереї ДІІТу, присвячена 80-річчю університету

червень

Кошкалда Л. В.

Сосна В. І.



17

Участь у проведенні урочистого святкування 80-річчя університету

липень

Кошкалда Л. В., Жунда І. А., Карпенко А. В., Єжова О. О.,

Пилипенко М.В.,

Ільман В. Ю.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2

Схожі:

Міністерство транспорту та зв’язку україни iconБюлетень нових надходжень літератури у березні 2018 року м. Дніпро зміс т
Організація та управління підприємствами зв’язку, транспорту, торгівлі, поліграфії. Бухгалтерська справа, рахівництво. Паблік рилейшнз....
Міністерство транспорту та зв’язку україни iconМіністерство культури І туризму України Державний заклад
України : науково-допоміжний бібліографічний покажчик за 2007 рік / Держ. іст б-ка України; упоряд.: Т. Приліпко, Н. Вощевська, О....
Міністерство транспорту та зв’язку україни iconМіністерство оборони україни
Рекомендований для курсантів, слухачів офіцерів зс україни та усіх інших, хто цікавиться даними проблемами
Міністерство транспорту та зв’язку україни iconМіністерство освіти та науки україни

Міністерство транспорту та зв’язку україни iconМіністерство освіти та науки Украіни ону ім. Мечникова

Міністерство транспорту та зв’язку україни iconРішення 16 червня 2016 року Київ №1203/0/15-16 Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення Савченко В. О. з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних І кримінальних справ у зв’язку з поданням
Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення Савченко В. О. з посади судді Вищого спеціалізованого суду України...
Міністерство транспорту та зв’язку україни iconЗвіт директора Державного навчального закладу «Одеське професійне училище залізничного транспорту та будівництва» за 2013-2014 навчальний рік
...
Міністерство транспорту та зв’язку україни iconМіністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства україни

Міністерство транспорту та зв’язку україни iconНа шляху до
України в галузі економіки, освіти, охорони здоров’я, транспорту. Розглядаються передумови та наслідки європейської інтеграції, реалізація...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка