Міська ббібліотека для дорослих



Скачати 149,11 Kb.
Дата конвертації19.04.2017
Розмір149,11 Kb.

КЗК “МІСЬКА ББІБЛІОТЕКА ДЛЯ ДОРОСЛИХ”

ІНФОРМАЦІЙНО - БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ВІДДІЛ
Іван Пулюй - людина яка змінила світ до 170 - річчя від дня народження вченого





Цикл “”Галерея видатних українців”

Рекомендаційний список літератури



Кривий Ріг

2015

БІОГРАФІЯ

Іван Пулюй народився 2 лютого 1845, Гримайлів (тепер Гусятинського району Тернопільської області) в глибоко релігійній греко-католицькій родині. В 1864 роцi юнак з вiдзнакою закiнчив Тернопiльську гімназію і для продовження освiти пiшки вирушив до столицi Австро- Угорщини. Через п'ять рокiв він опановує курс богослов'я, а згодом закiнчує i фiлософський факультет Вiденського Унiверситету, який закінчив з відзнакою. Оночасно відвідує лекції з математики, фізики та астрономії.

Своїм творчим кредом у науцi Iван Пулюй обирає дослiдження фiзичних процесiв та явищ. Пізніше він вступив на фізико-математичне відділення філософського факультету того ж університету, де навчався до 1872 року. Був доцентом Віденського університету. В 1874 - 1875 роках Іван Павлович викладав фізику у Військово-морській академії в Фіуме (нині Рієка, Хорватія). У 1875 році Іван Пулюй, як стипендіат австрійського Міністерства освіти, підвищував свої професійні знання під керівництвом професора Августа Кундта в Стразбурзькому університеті. 1875 р. в Страсбурзькому університеті вивчає електротехніку, з відзнакою захищає дисертацію «Залежність внутрішнього тертя газів від температури», у якій опублікував результати досліджень температурної залежності в’язкості газів за що здобув ступінь доктора натурфілософії Страсбурзького університету. Здобувши у Вiднi звання доцента, вчений понад тридцять рокiв (1884-1916) працював професором нiмецького Празького полiтехнiчного iнституту, займав посади декана фiзичного факультету та ректора цього закладу. 1902 р. - перший декан першого в Європі електротехнічного факультету. Цісар Франц-Йосиф іменував Івана Пулюя Радником Двору, нагородив Лицарським Хрестом. В 1884 році Міністерство освіти Австро-Угорської імперії запропонувало Івану Павловичу, як професору експериментальної і технічної фізики, очолити кафедру фізики Німецької вищої технічної школи (нині Чеський технічний університет) в Празі, яку він в 1903 році перетворив в першу в Європі кафедру фізики та електротехніки. З 1888 з 1889 и Іван Павлович був ректором цієї школи, а створену ним кафедру очолював протягом 32 років. Крім того І. П. Пулюй був державним радником з електротехніки Чехії і Моравії. В 1916 році йому запропонували посаду міністра освіти Австрії, від якої він відмовився за станом здоров'я. Помер у 1918 році в Празі, де й похований.



Короткі біографічні дані

  • Закінчив теологічний (1869 р) і філософський (1872 р)факультети Віденського університету

  • У 1877 р. став доктором філософії (м. Страсбург)

  • Працював приват-доцентом фізики у Віденському університеті (1877-1884)

  • У 1884 р. очолив кафедру фізики Політехніки у Празі ( до пенсії у 1916 р.)

  • Ректор Політехніки у Празі (1889-1890)

  • Перший професор і перший декан першого в Європі електротехнічного факультету Політехніки у Празі (1902-1916 р.)

  • Радник цісарського двору Австро-Угорщини з питань науки і техніки (1910-1916 )

  • Присяжний експерт з електротехніки при цісарсько-королівському суді Чехії (1910-1916 )

  • Член екзаменаційної комісії інженерів-архітекторів Політехніки у Празі (1902-1916 р.)

  • Член цісарсько-королівського бюро патентів у Празі (1902-1916 р.)

  • Президент електротехнічної корпорації у Празі (1902-1916 р.)

  • Директор фабрики електроламп власної конструкції . Відень, 1881-1884)

  • Керівник сектору дугових ламп на Штаєрській фабриці (Австрія, 1881-1884)

  • Консультант електротехнічної фірми “Ганс” (Австрія, 1881-1884)

  • У 1882 роцi заснував електротехнiчне товариство, почесним членом якого був обраний у 1913 роцi.

  • У 1916 р. Івану Пулюю пропонували стати міністром освіти в Австро-Угорщині, але він відмовився за станом здоров”я.


Чеський інженер Франтішек Кржіжік писав, що це була скромна людина, якій "на публічних функціях ... залежало мало, так само як на шані і нагородах. Усе ж таки,

крім здобуття світової слави, в 1910 році цісар Франц-Йосиф іменував Пулюя придворним радником, а в 1916 році,

з переходом на пенсію, нагородив його високим орденом - Лицарським Хрестом Цісаря Франца-Йосифа".

НАУКОВИЙ ВНЕСОК

Цій дуже відомій в світових та суспільних колах людині належить багато відкриттів та доробок. Так, наприклад, вже давно здобули широке визначення «рентгенові промені» як електромагнітне іонізуюче випромінювання, яке міститься у спектральній смузі між гама та ультрафіолетовим випромінюванням у межах довжини хвиль від 10 до 10 см. Сьогодні вони повсюдно використовуються для комп'ютерної томографії і рентгенографії, спектроскопії тощо. Але, на жаль, ці промені носять ім'я тільки вченого Рентгена, хоча в дійсності їхнє відкриття пов'язане ще з одним іменем -іменем видатного українського вченого - фізика Івана Пулюя. Бо саме він, а не Рентген, всупереч твердженням Йоффе ще в 1882 році (на 13 років раніше Рентгена) розробив рурку, яка мала особисті риси сучасних рентгенівських рурок (окремий від аноду антикатод, розміщений похило до пучка променів, що падають на нього). Більше того, на відміну від Рентгена, який ніби-то "випадково" винайшов вказані X - промені, не маючи ні однієї публікації з цієї теми. У той же час І. Пулюй на момент визнання за Рентгеном винаходу мав цілу низку експериментів та глибоких публікацій з означеній теми у всесвітньо відомих журналах. Але, на жаль, ні на одну з них, ясна річ, В. Рентген не посилався. Більше того, сам І. Пулюй неодноразово розповідав Рентгену про свій винахід, і В. Рентген особисто знав про відкриття І. Пулюя, але жодним словом про це не згадував.

Тільки із здобуттям незалежності про нього заговорили, його наукові здобутки стають надбанням нації. Вчені особливо відзначають праці Івана Пулюя в галузі молекулярної фізики — дані про коефіцієнти внутрішнього тертя та дифузії газів і пари є вихідними, коли обчислюють такі мікроскопічні величини, як середня довжина вільного пробігу молекул, їх кількість в одній граммолекулі тощо. В галузі електротехніки Іван Пулюй удосконалив технологію виготовлення розжарювальних ниток для освітлювальних ламп, першим дослідив неонове світло. Ряд промислово розвинених країн Європи запатентували запропоновану Іваном Пулюєм конструкцію телефонних станцій та абонентських апаратів, зокрема застосування розподільчого трансформатора. З участю земляка запущено ряд електростанцій на постійному струмі в Австро-Угорщині, а також першу в Європі на змінному струмі. Досі залишається спірним питання про відкриття рентгенівських променів. Якщо Рентгена знає нині весь світ, то ім’я Івана Пулюя тільки здобуває обшири. На думку науковців, внесок Рентгена у дослідження Х-променів є явно завищеним. Рентген надавав значення тільки фактам, а не їх поясненню. Як не дивно, певний час він заперечував вивчення механізму явищ, у тому числі й нововідкритих променів. Іван Пулюй досліджував мікроскопічні процеси (на атомно-молекулярному рівні). П. С. Кудрявцев в "Истории физики" пише: "Невдала гіпотеза Рентгена була разом з тим свідченням хибності його теоретичного мислення, схильного до однобічного емпіризму. Тонкий і вмілий експериментатор, Рентген не виявив нахилу до пошуків нового, як не парадоксально це звучить стосовно автора одного з найбільших у житті фізики нових відкриттів". Дослідники наукових здобутків Івана Пулюя стверджують, що вже через півтора місяця від першого повідомлення Рентгена і до появи його другої статті Пулюй подає другу ґрунтовну працю, присвячену вивченню Х-променів, яка містить значно либші порівняно з Рентгеном результати про природу та механізми виникнення цих променів. Пулюєві рентгенограми мали вищу якість, ніж Рентгенові, тривалий час лишалися неперевершеними за технікою виконання. А в 1881 році сконструйована їм трубка, що випромінює Х-промені - прообраз сучасних рентгенівських апаратів, була удостоєна Срібної медалі на Міжнародній електротехнічній виставці в Парижі. У всьому світі вона стала відома як «лампа Пулюя» і навіть протягом деякого часу випускалося серійно. За допомогою цього пристрою І. П. Пулюй вперше у світовій практиці зробив знімок зламаної руки 13-річного хлопчика, знімок руки своєї дочки з шпилькою, що лежить під нею, а також знімок скелета мертвонароджену дитину. Серія рентгенограм органів людини, виконана Пулюєм, була настільки чіткою, що дозволила виявити патологічні зміни в тілах пацієнтів. Однак відсутність належним чином обладнаній лабораторії і матеріальні труднощі сильно гальмували дослідження вченого. Пулюй зробив перший знімок повного людського скелета. На думку Ю. Гривняка, Рентген був знайомий з Пулюєм під час роботи в лабораторії Кундта і провадив досліди з катодними трубками під впливом Пулюя. Чи не тут бере початок "випадкове" відкриття? Гельмут Лінднер у книзі "Картини сучасної фізики" відзначає, що шлях, яким Рентген прийшов до свого відкриття, є загадковим. Дослідники життя та діяльності Рентгена не залишили поза увагою і такий факт, пов’язаний з відкриттям Х-променів: працюючи в лабораторії, він перебував у повній ізоляції від зовнішнього світу, записи про свої спостереження тримав у таємниці і заповідав спалити зразу після смерті. Що було й зроблено. Посилаючись на досліди своїх попередників у галузі газорозрядних процесів, Рентген ніколи не згадував Пулюя чи його трубки, хоч вони у той час були добре відомі серед науковців. На дослідників діяльності Івана Пулюя ще чекають нові знахідки. Та вже й нині їх достатньо, щоб вважати Івана Пулюя основоположником науки про рентгенівські промені аж ніяк не меншою мірою, ніж Рентгена, Іван Пулюй був також одним із піонерів у бурхливому розвитку електротехніки, а отже, і промислової революції на переломі ХІХ і ХХ століть.



Основні наукові досягнення

  • Основна область досліджень – кінетична теорія та експерименти в газах, вакуумі і плазмі

  • Іван Пулюй провів дослідження, які привели до вiдкриття у 1895 роцi х-променiв.

  • У 1882 р. сконструював фосфоресційну лампу, яка стала зразком для англійських та німецьких учених, що досліджували ці таємні промені.

  • Прилад Пулюя для визначення механічного еквіваленту теплоти використовується як класичний

  • Першим систематично досліджував джерела холодного світла (неонові лампи); у 1884 р. Штаєр оцінив його результати як великі досягнення

  • Вперше в Європі створив електростанції, що працювали на змінному і постійному струмі (Австрія, Чехія)

  • Отримав патент на удосконалення і виготовлення ниток розжарення ламп; його нитки були значно кращими від ниток Едісона

Лампи з нитками розжарення Пулюя масово виготовлялися на фабриці Штаєра

  • Іван Пулюй організував широкомасштабне електричне освітлення в Австро-Угорщині.

  • Отримав патент на конструкцію телефонних станцій, захищених від сильних електричних струмів

  • Отримав патент на переносні охоронні лампи для шахт

  • Опублікував ряд підручників з геометрії та електрики

  • Опублікував ряд теоретичних праць з електродинаміки

  • Опублікував ряд статей з електротехніки українською мовою (НТШ, Львів)

  • Опублікував ряд популярних книг з фізики тертя та електричного свічення (Австро-Угорщина, Англія)

  • Вакуумні апарати Пулюя експонувалися і відзначалися преміями і дипломами на різних Між на родних виставках, зокрема на Всесвітній виставці у Парижі (1881 р.)

  • Ряд приладів Пулюя експонуються і досі в Міжнародних музеях

  • Усього опублiкував понад 50 наукових статей

"Професор Іван Пулюй був не тільки найвизначнішим фізиком Австро-Угорщини. Він належав до тих, хто у другій половині XIX - на початку XX ст. формував світ."



Вільгельм Форманн

ПІДТРИМКА УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Окремо треба сказати про напружену і плідну, упродовж усього життя, діяльність Івана Пулюя, спрямовану на національне відродження України. Про ту роль, яку відігравало в його житті служіння українській національній ідеї, можна судити з висловлювання самого Пулюя: "Електротехніка, тая найновіша, величава наука, на котрої полі я чимало потрудився, близька і дорога мому серцю, але ще близша і дорожша наша мова, наша література і доля народу нашого”. Хоча все своє доросле життя Пулюй жив і працював за кордоном, він не втрачав зв’язків з вітчизною і робив все, що міг, для допомоги своїм землякам. Ще навчаючись у гімназії Іван Пулюй засновує молодіжний гурток для вивчення і популяризації української історії й літератури та для піднесення національної свідомості народу. Будучи студентом Віденського університету, він розробляє українською мовою підручник геометрії, а після відомого Емського указу 1876 року публікує за кордоном статті на захист української мови. У 1867 році Іван Пулюй організував у Відні культурно-пропагандистське товариство «Січ», студентське земляцтво «Українська громада» та ін. Він постійно читав студентам-українцям лекції з різних предметів. За підтримки Пулюя було створено фонд підтримки незаможних студентів, який поповнювали австрійські вчені. Цікаво, що цей фонд проіснував до 1939 року — його зліквідували німці. Живучи за кордоном, Пулюй разом з галичанами боровся за створення у Львові українського університету. А останньою публікацією Івана Пулюя була книжка німецькою мовою «Україна та її міжнародне політичне значення» (1915). Зауважимо, що Іван Пулюй був людиною глибоко вiруючою, хоча ця його риса нiким, по сутi, не була вiдмiчена. Вiн нiколи не був ні атеїстом, ні войовничим матерiалiстом. Пулюй ішов не "тiлько дорогою досьвiду, але й дорогою розумування духа людського до правди”! Отож Iван Пулюй як генiальний учений і теолог, що знав тонкощi "Святого Письма”, не мiг не зауважити, скiльки разiв там говориться про Україну й українцiв, що ведуть свiй родовiд вiд Ноя у пiсляпотопний перiод. Вiдкриваємо "Святе Письмо” в українському перекладі Пантелеймона Куліша та Івана Пулюя (Книга Буття) i читаємо: "Оце нащадкiв синiв Ноєвих: Сима, Хама та Яфета. А їм народились сини по потопi: Сини Яфетовi: Ґомер, Маґоґ, Мадай, Яван, Тувал, i ... Тирас ...” У бiблiйного Ноя було троє синів, і один із них Яфет. У Яфета також були сини, вiд яких пiшли яфетичнi народи. Усього 14 синiв. Але в "Письмi” не випадково йдеться тільки про сiмох. I серед них головно є тi народи, якi заселяли Пiвнiчне Причорномор'я (Припонтиду) і є родоначальниками народiв Європи. Тому для встановлення істини Пулюй і був змушений звертатися до різних першоджерел, написаних старими мовами, і зіставляти різні назви та події. За свідченням очевидців, Іван Пулюй знав 15 мов, у тому числі давні — грецьку і гебрейську. Саме таку людину шукав Пантелеймон Куліш для перекладу Біблії. Творча співпраця тривала понад двадцять років. Переклад Нового Завіту було закінчено 1871 року. Остаточну редакцію, кінцеву коректуру Іван Пулюй завершив через вісім років, а ще через два роки книга побачила світ. "Тяжко було б подумати, — писала Пулюєві Ганна Барвінок, — що чоловік бився 50 літ і так і слід його почез без Вашої підмоги великої. Казав один дуже освічений науковий чоловік: "Не було б Куліша, не було б і Біблії". А я тепер скажу: "Не було б Пулюя, не було б Біблії". Так у нас рідкі блюстителі добра і честі другого. Тисячу раз Вам спасибі". Давши нам, українцям, "Святе Письмо” рідною мовою, Іван Пулюй здійснив великий подвиг. Він вказав дорогу "розумування духа людського до пізнання всесвітньої правди”, окріпивши й помноживши український дух світлом Х-променів та непропащою силою і енергією "нових і перемінних звізд”. Враховуючи невичерпний інтелектуальний потенціал української нації, ця дорога, означена Іваном Пулюєм, визначить у третьому тисячолітті ще одну доленосну місію українців як творців технологій завтрашнього дня.



Громадська діяльність

  • Будучи знавцем класичних мов, видав перший молитовник

українською мовою (замість церковно-слов’янської)

  • Вперше здійснив повний переклад на українську мову

«Святого Письма Нового Завіту» (разом з Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуй-Левицьким)

  • Разом з однодумцями заснував у 1868 р. товариство

«Січ», яке активно боролось проти тих, хто

вислуговувався перед російським царатом, заперечуючи

існування українського народу.


  • Багато публікував на тему національного усвідомлення,

зокрема такі статті, як: «Україна і самодержавство»,

«Відгук на царський маніфест про Україну»,

«Польським русофілам», «Україна і її міжнародне

політичне значення» та інші.



  • Усього опублікував близько 30 статей та брошур в

українських справах.

  • Проголосив, що мир і стабільність у Європі будуть неможливими до того часу, поки Україна не стане вільною.


Високо цінив літературну діяльність ученого Іван Франко, котрий у "Нарисі історії української літератури до 1890 р." характеризує Івана Пулюя як "знаменитого електротехніка івизначного письменника", що "дав себе знати як дуже талановитий полеміст у дуже делікатній справі - вживання народного язика в церковних книжках".




СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Бреєва Г.С. Пулюй Іван Павлович / Г.С Бреєва, Н.Ф. Васильєва //Енциклопедія історії України у 10 т. / Редкол. В.А Смолій та ін. - К.: Наукова думка, 2012. -Т.9.- С.60

Мініч Є.А. Іван Пулюй: людина яка змінила світ/ Є.А. Мініч // Шкільна бібліотека.-2013.-№1/2.-С.156.

Шендеровський В. Апостол правди / В. Шендеровський, В. Козирський // Урядовий кур’єр. — 2005. — 2 квітня — С. 12.

Щот М. Іменами видатних українців / М. Шот// Урядовий кур'єр.-2002.- 1 серпня.-С.14

На Тернопільщині заснована премія ім. І.Пулюя

Козирський В. Іван Пулюй і Україна /В. Козирський , В.Шендеровський // Урядовий кур'єр.-1999.-7 серпня; Наука і суспільство. — 1999. — № 10/12. — С. 53-55. Нужна О. Людина, яка фомувала світ / О.Нужна, В. Шендеровський // Голос України .-1996.-1 лютого. Долчук М. Попередник славнозвісного Рентгена/ М.Долчук, В. Полєк // Дзвін.-1996.- №10/12.-С.95.

Продан І. Творчі взаємини Івана Пулюя та Пантеліймона Куліша /І.Продан // Слово і час .-1996.-№3.-С.70 Радіш Я. Чарівна трубка Івана Пулюя / Я.Радиш // Ваше здоров'я .-1995.-№20.-С.15 Филипчук Г. Национальная элита - это важнее чем национальная валюта: мировосприятие Ивана Пулюя в системе украинского просвещения / Г. Филипчук // Голос Украины.-1995.-5 июля. Даценко Л. Вже відомий , але ще не достатьньо визнаний / Л.Даценко, В. Шендеровський // Урядовий кур'єр.-1995.-21 вересня

Кіндрась К. “Безмежна людина” ікс / К. Кіндрась // Голос України.-1995.- 9 лютого

Даценко Л. Славетний український вчений Іван Пулюй / Л. Даценко, В. Шендеровський // Розбудова держави.-1994.-№5.-С.24

Івченко В. Полювання на х-промені // Урядовий кур'єр. -1994. - 15 березня.

Про вченого, нашого земляка І. П. Пулюя

Вовк С. Український Рентген / С. Вовк //Голос України . -1993. - 2 квітня- С. 13.



Гривняк Ю. Іван Пулюй / Ю.Гривняк, О.Климчук // Україна - 1992. - № 20. -С. 10 .

Стус В. Іван Пулюй - великий український вчений //Україна. - 1990. - № 22. - С. 11.

Фрагмент великої статті , написаної у 1969 році.
Підготувала провідний бібліограф Золотарева М.Б.
Каталог: static -> 000 -> 000 -> 274 -> 525 -> doc
static -> Тема. Шекспірівський театр. Трагедія «Гамлет»: її філософсько-етична проблематика. Особливості конфлікту, зображення світу у творі. Мета
static -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання. − К.: Видавничий дім «Освіта», 2013
doc -> «Ліна Костенко: хист виправданий долею»
doc -> Рекомендаційний список літератури з циклу
doc -> З виру життя правда І любов
doc -> Далекий, мов зоря
000 -> Антон макаренко видатний педагог-новатор


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Міська ббібліотека для дорослих iconМіська бібліотека для дорослих
України. Він був єдиним митрополитом, який заступився за євреїв в часи геноциду. Митрополит Галицький, голова угкц андрей Шептицький...
Міська ббібліотека для дорослих iconЦентральна міська бібліотека для дорослих ім. Бориса Антоненка-Давидовича їх надихала рідна земля видатні вчені, уродженці Роменщини
Але через трагічну долю цієї багатостраждальної землі багатьом її синам І дочкам доводилося залишати свій рідний край, поневірятися...
Міська ббібліотека для дорослих iconВідділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека Прилуцька міська бібліотека для дітей ім. Павла Білецького – Носенка
Філософія серця Василя Сухомлинського: бібліогр антологія /скл. Л. Нехайчик; ред. Л. Трошина; відп за вип. Є. Гнатів. – Прилуки:...
Міська ббібліотека для дорослих iconВідділ культури та туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека ім. Л. Забашти Прилуцька міська бібліотека для дітей ім. Павла Білецького Носенка
Син Прилуцької землі [Текст]: біобібліографічний покажчик літератури (До 75-річчя М. Турківського) /уклад. Є. Гнатів; відп. Л. Нехайчик....
Міська ббібліотека для дорослих iconВідділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека імені Любові Забашти Прилуцька міська бібліотека для дітей ім. Павла Білецького – Носенка Співець народної душі
Співець народної душі : інформ бібліогр покажч. / склад. Є. Гнатів, Л. Нехайчик; ред. Г. Бобкова; відп за вип. Л. Трошина; Прилуцька...
Міська ббібліотека для дорослих iconВідділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека імені Любові Забашти Прилуцька міська бібліотека для дітей імені Павла Білецького – Носенка Письменник, педагог, мовознавець До 240-річчя П
Письменник, педагог, мовознавець : інформ бібліогр покажч. / склад. Є. Гнатів, Л. Кожевнікова; ред. Г. Бобкова; відп за вип. Л. Трошина;...
Міська ббібліотека для дорослих iconТок – шоу «Астрід Ліндгрен: казка не закінчується» «Я не хочу писати для дорослих!»

Міська ббібліотека для дорослих iconВідділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека ім. Л. Забашти
Микола Костомаров – гордість України [Текст]: бібліографічний покажчик / уклад. Л. І. Зубко; відп за вип. Л.І. Трошина. – Прилуки:...
Міська ббібліотека для дорослих iconСистема бібліотек для дорослих
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка