Міська центральна бібліотека



Сторінка1/2
Дата конвертації11.07.2017
Розмір0,58 Mb.
  1   2

Відділ культури Новоград-Волинської міської ради

Новоград-Волинська міська централізована бібліотечна система

Міська центральна бібліотека



Апостол духу і праці

(До 155-ї річниці від дня народження

Івана Яковича Франка)

Методичні матеріали

для працівників бібліотек

м. Новоград-Волинський

2011


А як мільйонів куплений сльозами,

День світла й волі засвітає,

То, чень, в новім, великім людськім

храмі


Хтось добрим словом і мене згадає.

( Іван Франко)

27 серпня 2011 року виповнюється 155 років від дня народження великого сина України, її духовного пророка, титана думки і праці Івана Яковича Франка (1856-1916). Цю дату внесено до міжнародного переліку річниць та історичних подій, які відзначаються світом за участю ЮНЕСКО.

Людство знає чимало чесних, самовідданих борців, які принесли на вівтар вітчизни пориви молодості, ідейні переконання зрілості, зрештою, все своє життя. Серед них Іван Якович Франко, незрівнянний за своєю багатогранністю й могутнім інтелектом навіть серед найбільших умів людства. Автор майже шести тисяч художніх і публіцистичних творів, наукових досліджень. Великий письменник і поет, драматург, критик і дослідник літератури, історик і філософ, фольклорист і етнограф, мовознавець і мистецтвознавець, соціолог і економіст, він був першим публіцистом, журналістом, видавцем, одним із провідних діячів українського політичного життя останньої чверті ХІХ – початку ХХ ст.

… Але, насамперед він, був геніальним митцем, твори якого і через півтора століття хвилюють і захоплюють.

Іван Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі (нині Дрогобицький район Львівської області). Батько Яків – відомий на всю округу коваль, невтомна у праці мати Марія. В такій сім’ї, насамперед, привчали до праці, поваги до людей. І, звичайно ж, хотіли, щоб дитина вчилася на радість батькам, на добро людям.



Іван Франко дуже любив свого батька. Дитячі роки майбутнього письменника проходили серед трудового народу. Яків Франко за свою працьовитість, природний розум і товариське, дружнє ставлення до людей, користувався великим авторитетом серед населення. До його кузні збиралися навколишні селяни, заходили робітники, Розмови про злиденне життя, тяжку працю глибоко западали у вразливу душу малого Івана, викликаючи співчуття і любов до знедолених. Картини праці в кузні, сумні оповідання змученого люду і образ вогню батьківського горна назавжди запам’яталися йому. В автобіографічному оповіданні «У кузні (Із моїх спогадів)» І Франко писав: «На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний огонь. У ньому пролизуються сині, червоні та золото-білі промені, жевріє, мов розтоплене вугля, і яриться в його глибині щось іще більше, промінисте… Се огонь у кузні мойого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя. І що він не погас і досі».

Мати І.Франка Марія Миколаївна Кульчицька ( народилася у 1835 році) родом із села Ясениці-Сільної. Це була друга дружина Якова Івановича Франка, з якою він узяв шлюб 7 серпня 1855 року.

Марія Миколаївна мала значний вплив на формування характеру, естетичних смаків, поведінки і вподобань І.Франка. Саме вона перша прищепила сину

любов до народної пісні, прилучила до багатющих скарбів народної творчості,

що стало грунтом для формування могутнього таланту майбутнього письменника.

Батько помер рано, проте, помітивши обдарованість сина, встиг віддати його до початкової школи в сусідньому селі Ясениця-Сільна. Щоб врятувати господарство від цілковитого занепаду, мати змушена була вдруге вийти заміж. В сім’ї, крім найстаршого Івана було ще четверо дітей. Вітчим Гринь Гаврилюк виявився порядною людиною і дбайливим господарем, добре ставився до сиріт, дав змогу малому хлопцеві продовжувати навчання. Пізніше Іван закінчив Дрогобицьку «нормальну школу» отців василіанів, де, крім іншого, навчився читати німецькою і польською. В 1873 році хлопець вступає до Дрогобицької гімназії. Маючи виняткові успіхи в навчанні, встигаючи багато читати художньої та наукової літератури, писати вірші, Іван усе ж лишався «хлопською дитиною». Він повною мірою відчув задушливу атмосферу режиму і зневагу заможніших однокласників. Враження шкільного дитинства він згодом опише в оповіданнях: «Грицева шкільна наука», «Отець-гуморист», «Олівець» та ін.

Під час навчання в гімназії Іван читає твори Гете, Лессінга, Міллера, Расіна, Корнеля – німецькою та французькою в оригіналі.

Береться й сам за літературну працю. Перший вірш Івана Франка мав назву «На Великдень 1871 року» й був присвячений батькові. Ще навчаючись у гімназії Франко робить спроби перекладати твори Гомера, Софокла, Горація, «Слово о полку Ігоревім», «Краледворський рукопис». Перекладацькою

діяльністю Франко займався усе своє життя. Він перекладав з 14 мов.

У 1875 році, закінчивши Дрогобицьку гімназію, юнак вступає на філософський факультет Львівського університету. Стає членом «Академічного гуртка», знайомиться з М.Павликом та І Белеєм (з якими довгі роки співпрацює на громадській і редакційній ниві), бере участь у виданні журналу «Друг» З 1877 року Іван Франко починає друкувати оповідання з життя бориславських нафтовиків. Від червня 1877 до березня 1878 року письменник перебуває у в’язниці за звинуваченням в участі у таємній спілці, яка нібито «була відгалуженням російських соціалістичних організацій».

Вийшовши на волю, він разом з М.Павликом організував журнал «Громадський друг», налагодив випуск у світ збірників «Дзвін» та «Молот».

У 1880 році Франка заарештовують удруге. Цього разу він перебував за гратами три місяці, а коли звільнився, ледве не помер від голоду без роботи, оскільки влада повністю обмежила його діяльність.

Лише через деякий час у журналі «Світ» (виходив за редакцією І.Белея у 1881-1882рр.) І.Франко друкує повість «Борислав сміється», яка стає етапним твором української літератури. А згодом у журналі «Зоря» з’являється його історична повість «Захар Беркут», в якій опоетизовано героїчну боротьбу Прикарпаття проти монголо-татарської навали. Далеке минуле в повісті дало письменникові змогу виразніше висвітлити проблему патріотизму, самопожертви в ім’я народу

і його майбутнього. Історична тема не заважала Франку сприймати реальне життя. Про це засвідчують насичені сучасними проблемами повісті «Борислав

сміється», «Бориславські оповідання», новели з життя галицького селянства:

«Сам собі винен», «Ліси і пасовиська», «Лесишина челядь»,

Великі надії на здійснення політичних і літературних намірів покладав І.Франко на Київ, куди він прибув наприкінці лютого 1885 року. Однак зустрічі з О.Кониським і В.Антоновичем не виправдали його сподівань щодо видання газети. І все-таки зустрічі з родинами Лисенків, Старицьких і Косачів залишили в серці теплий спогад. Приїхавши до Києва наступного року, Іван Франко одружується з Ольгою Хоружинською.

Франко-прозаїк був новатором у багатьох жанрах. Зокрема, він виявив себе видатним майстром складних характеристик. Глибокою психологічністю відзначаються повісті: «Основи суспільності», «Для домашнього вогнища»,

«Лель і Полель», у яких показано занепад аристократії та значної частини інтелігенції.

Але найбільшої слави Іван Франко зажив як поет. Він називав поезію «вогнем в одежі слова». При цьому використовував величезний арсенал поетичних форм, засобів, прийомів, збагативши українську літературу світовим поетичним досвідом. На час виходу першої збірки «З вершин і низин» (Львів, 1887)

30 - річний Франко постає вже відомим громадським діячем, знаним письменником і вченим, твори якого читають і перекладають у Києві, Петербурзі, Варшаві, Відні.

Особливе місце у поетичній творчості Франка займає вірш «Каменяр». Це гімн, який прославляє працю людей заради однієї мети – «скалу оцю розбити». «Ні жар, ні холод», ніякі муки не зіб’ють їх з обраного шляху до світлого життя, потрібно лише руйнувати скелю гноблення і неправди. За цей твір Івана Франка в народі з любов’ю називають «наш Каменяр».

Шедевром поетичної майстерності стала і наступна збірка «Зів’яле листя» (Львів, 1896). Глибокий ліризм проникає в саму композицію книги. Пісні її – це три «жмутки» зів’ялого листя. Розповідаючи про муки свого нерозділеного кохання, герой ніби розкриває жмуток за жмутком, розкидає зів’яле листя своїх пісень, щоб воно, підхоплене вітром, щезло безслідно. Долаючи власну душевну травму, І.Франко зміг піднятися над нею, глянути на факти особистого життя очима художника, абстрагуватися від них.

Творча спадщина Франка не обмежується тільки прозою і поезією. Увагу дослідників привертає і його драматургія – невід’ємна складова історії українського театру. У цій галузі вершиною творчого доробку письменника є соціально-психологічна драма «Украдене щастя» (1894), сюжет якої побудовано на живих джерелах народної творчості.

На громадсько-політичних теренах І.Франко тривалий час співпрацював з М.Драгомаговим, цінуючи в ньому європейського політика. Однак згодом вони розійшлися у поглядах на соціалізм і в питанні національної самостійності. У своїй праці «Суспільно-політичні погляди М.Драгоманова» (1906) І.Франко критикує свого вчителя за те, що той долю України пов’язував із Росією. Як бачимо, учень переріс учителя, і став суворим, але справедливим його критиком.

У 1889 році через кризу в Радикальній партії Франко спільно з народовцями засновує Національно-демократичну партію, з якою співпрацював до 1904 року.

В серпні цього ж року Франка втретє було заарештовано, цього разу на два з половиною місяці. Після ув’язнення йому вдається нарешті закінчити

Чернівецький університет (1891), а у 1893 році захистити у Відні дисертацію

«Варлаам І Іосаф, давньохристиянський духовний роман та його літературна історія».

Велике листування між Франком і його дружиною Ольгою показує, що між ними були добрі, щирі взаємини. Це була справжня родина. Дружина допомагала йому видавати журнал «Житє і слово», брала активну участь у транспортуванні забороненої літератури на Східну Україну і в Росію, віддала свої грошові збереження на видання поетичної збірки Франка «З вершин і низин».

Лишилося багато спогадів, у яких розкрито життя письменника у колі своєї родини. Він завжди був досить зосередженим і умів під час роботи абстрагуватися від навколишнього середовища і сконцентрувати всю увагу на своїй праці. Один із прихильників Франка, його сучасник Володимир Охримович, який часто відвідував письменника, у спогадах розповідав, як одного разу прийшов на квартиру Франка і застав його зосередженим над якоюсь працею. Письменник не відповів на привітання і продовжував писати. І тільки через півгодини, коли закінчив роботу, привітно звернувся до нього, відповів на всі питання, і взагалі поводився з ним уважно і чемно. Видно було, пише Охрімович, «що для нього найважніша річ була праця, письменницька праця, якій присвячував увесь свій час і всі свої сили, - без огляду на оточення і обставини».



У 1894 році трапилася нагода обійняти професорську посаду кафедри історії української літератури і мови Львівського університету. Хоч пробна лекція і мала успіх, однак лідери народовців, «москвофілів», польсько-шляхетські шовіністи вдалися до наклепів і провокацій, щоб не допустити Франка до професорства. Кандидатуру письменника було забалотовано. Це не могло не засмутити Франка, однак не зупинило його подальшого духовного поступу, яким би важким він не був.

З великим піднесенням зустрів Каменяр революційні події 1905 року: «Схід Європи, а в тім комплексі також наша Україна, переживає тепер весняну добу, коли тріскає крига абсолютизму та деспотизму».

На хвилі піднесення він створює поему «Мойсей», в якій філософські осмислює проблему вождя і народу, животрепетну для України. «Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою, - писав про зустріч з Іваном Франком у 1905 році М.Коцюбинський. – В своїй убогій хаті сидів він за столом босий і плів рибацькі сіті, як бідний апостол. Плів сіті й писав поему «Мойсей». Не знаю, чи попалася риба у його сіті, але душу мою він полонив своєю поемою».

Праці Франка з історії і теорії літератури, фольклористики, етнографії, мовознавства, орієнталістики, історії та економіки, суспільних галузей стали вагомим внеском у розвиток української та світової науки, проте вони й досі чекають своїх дослідників.

Стрижнем суспільно - політичних поглядів Франка була ідея духовної єдності нації. Всупереч її роз’єднаності, через вплив різних імперських держав: «…ми

мусимо, - наголошував мислитель, - навчитися чути себе українцями – не

галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів».

На початку ХХ ст. ім’я Івана Франка стає особливо популярним. У 1905 році його обирають членом Чеського наукового товариства, наступного року Харківський університет приймає рішення «о возведении галицийского ученого исследователя Йвана Франка в степень доктора русской словесности», а в 1916 році Російська академія наук присуджує йому премію за працю «Студії над українською народною піснею».

Своє життєве кредо І.Франко висловив у передмові до збірки «Із літ моєї юності» (1914): «… скрізь і завсігда у мене була одна провідна думка – служити інтересам мойого рідного народу та загальнолюдським поступовим, гуманним ідеям. Тим двом провідним зорям я, здається, не споневірився досі ніколи…»

Нестатки, ув’язнення, непомірна й важка праця, сімейні негаразди раз у раз підточували його здоров’я. Аж поки не прийшла вбивча недуга – ревматоїдний артрит у варіанті синдрому Рейтера. Його переслідували неймовірні болі, руки спаралізувало й покорчило, мучили галюцинації. Митець мужньо переносив хворобу, до кінця днів не втрачаючи інтелектуальних здібностей. Гірка звістка про смерть великого письменника і мислителя 28 травня 1916 року поширилась далеко за межі рідного краю.

Безмежно жаль, що смерть так рано обірвала життя цієї чудової людини. До нього не заросте народна стежка. До нього приходитимуть все нові покоління, тому що в його творах вони знаходитимуть правду про темне минуле, про гноблення людини силами тьми і насильства, знаходитимуть вічно палаючий вогонь любові до людини, до свободи, до незалежності, знаходитимуть закличний поклик боротися, не боячись ніяких труднощів, за справу прогресу, невпинно йти вперед шляхом миру і праці. Через безупинний плин літ долітає до нас його полум’яне і тривожне слово:

Чи вірна наша, чи хибна дорога?

Чи праця наша підійме, двигне?

Наш люд, чи, мов каліка та безнога.

Він в тім каліцтві житиме й усне?

І чом відступників у нас так много?

І чом для них відступництво не страшне?

Чом рідний стяг не тягне їх до свого?

Чом працювати на власній ниві – стид,

Але не стид у наймах у чужого?

Про велику любов і шану народу до Івана Франка говорив М.Т.Рильський, який висловив найпотаємніші слова, що йшли із сердець народів: «Іван Франко – це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України. України і людськості…».

Художньо довершена, повна життєвої правди творчість Івана Франка належить до золотого фонду української і світової класики.



«Вогонь в одежі слова» - Франковими словами найкраще можна назвати Франкову творчість, полум’яну й пристрасну, роздмухану найголовнішими

вітрами життя і звернену сяючими сполохами своїми вперед, в наступне, в завтра. Пильним, активним вгляданням в майбутнє є вся творчість геніального

українського мислителя-письменника, вченого прокладача шляхів, рубача нетрів

і знищувача скель – того, кого народ заслужено назвав славним іменем «Великого Каменяра». (М.Бажан)



Для публічних бібліотек ювілей Каменяра – це добра нагода показати користувачам широкого загалу Івана Яковича Франка як ніжного лірика, глибокого філософа, захоплюючого казкаря й оповідача, щирого шанувальника і збирача народних пісень. Однак не слід ділити авторську літературну спадщину І.Франка на «дорослу» і «дитячу». Адже перечитуючи Франкові казки, легко помітити в них підтекст, який зрозумілий тільки дорослим, а ряд його творів для дорослих є цікавими і захоплюючими для юних. Саме на цю особливість його спадщини варто звернути увагу бібліотекарям у процесі популяризації Франкової творчості.

В арсеналі наочних форм популяризації творчості письменника ефективними будуть книжково-ілюстративні виставки, виставки-портрети, виставки-експозиції, ювілейні стенди, літературні календарі. Для широкого загалу користувачів пропонуємо оформити книжково-ілюстративну виставку



«Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин». Документи можна подати за такими розділами:

1. Я син народу, що вгору йде…

Тут слід представити короткий опис життя і творчості письменника.

2. Правдива іскра Прометея.

Розкрити перед читачами широку палітру поетичної творчості Івана Франка. Його збірки «З вершин і низин», «Зів’яле листя», «Мій Ізмарагд», «Із днів журби», «Семпер тіро» та його поеми «Похорон», «Каїн», «Іван Вишенський», «Мойсей».

3. Се будуть… дні відродження.

В цьому розділі представити прозові твори: повісті «Борислав

сміється», «Захар Беркут», «Для домашнього вогнища»; оповідання «Добрий

заробок», «Грицева шкільна наука», «Мій злочин», «Малий Мирон». Біля 100

оповідань та десять повістей складають прозу Івана Франка.

4. Мої п’єси – то мій смуток.

Драматургічна спадщина письменника: соціально-психологічна

драма «Украдене щастя»; п’єси «Кам’яна душа», «Учитель», «Сон князя

Святослава», «Будка 427», «Суд святого Миколая».

5. Іван Франко у спогадах сучасників.

6. Вшанування пам’яті письменника.

Цікавою для користувачів буде віртуальна виставка

«Легендарний Каменяр» за розділами:

1. Безсмертна спадщина Івана Франка.

2. Його життя – вогонь і боротьба.

3. Під Франковою зорею.

Для більш глибокого ознайомлення користувачів із маловідомими фактами з життя і творчості письменника доцільно практикувати такі форми бібліотечної роботи, як бесіди, бібліографічні огляди, години інформації, діалоги, вікторини,

експрес-довідки, зокрема «Геній Івана Франка», «Майбутнє України в творчості

Івана Франка», «Іван Франко в художній літературі і мистецтві», «Іван Франко і

українська музична культура», «Іван Франко в контексті світової культури», «І.Я.Франко очима сучасників», «Іван Франко – мов рух стихій, що творить в нас і серед нас» та ін.

Для широкого загалу користувачів радимо підготувати і провести літературну годину «І горів, і яснів, і страждав, і трудився для свого народу». В популярній формі представити життєвий і творчий шлях письменника, невідомі сторінки його біографії, новаторську діяльність. Важливо зосередити увагу на долі, яка не пошкодувала Каменяреві сильних випробувань і страждань.

Підготовлену аудиторію – вчителів, студентів, старшокласників зацікавить презентація книги Тамари Гундорової «Невідомий Франко: Грані Ізмарагду» (Додаток 1).

Круглий стіл «Іван Франко – роздуми і серце нашого народу можна організувати за участю творчої інтелігенції міста, письменників, поетів, художників, вчителів літератури. Орієнтовні питання для обговорення:

1. Іван Франко в контексті світової літератури.

2. Іван Франко – поет національної честі.

3. Новаторство у творчості Каменяра.

4. Театр Івана Франка.

5. Перевтілення біблійного образу Мойсея в поетичному світі Франка.

6. Іван Франко – видавець, редактор, журналіст.

7. Іван Франко у спогадах сучасників.

Для молодіжної аудиторії пропонуємо підготувати літературно-музичну композицію «Любов великих людей – завжди легенда» (Додаток 2) або вечір ліричної поезії «Уклін нев’янучий любові» за мотивами збірки «Зів’яле листя». Доречно буде нагадати присутнім на заході слова М.Коцюбинського «Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства і розуміння душі людської, що читаючи їх, не знаєш кому дати перевагу: поетові-боротьби, поетові-лірикові чи співцеві кохання і настроїв». Бажано використати книгу Романа Горака «Тричі мені являлася любов». Вечір прикрасить щемлива любовна поезія Франка, пісні на його слова, зокрема вірш-пісня «Ой ти дівчино, з горіха зерня…» (муз. А.Кос-Анатольського), яка сяє коштовним діамантом в скарбниці класичної інтимної лірики, а також пісні «Безмежне поле в сніжному завою», «Ой жалю, мій жалю…» та ін.

У 2001 році видавництвом «Каменяр» було випущено збірник Івана Франка «Мозаїка», де представлені маловідомі твори, призабуті, а для багатьох й невідомі. Це – лише вибране з того, що не ввійшло до 50-томного зібрання творів видатного письменника. Збірник має 3 розділи:

1. Оригінальні поетичні твори.

2. Поетичні переклади.

3. Літературно-критичні і публіцистичні статті.

Для ознайомлення молоді з творами «Мозаїки» радимо провести конкурс або вікторину «Невідомий Франко».

Іван Франко любив дітей. «Життя, - говорив І.Франко, - мені мало всміхалось, а діти були тим весняним сонячним промінням, яке зігрівало моє

серце». Саме для них, найменших, він написав чимало творів, але особливого

значення надавав казкам-байкам як найбільш доступній формі викладу й

сприймання. Адже в казковій одежі, в алегоричних образах, на думку

письменника можна краще довести до дитячої уяви велику правду людського буття, розбудити в малят цікавість та увагу до явищ природи, навчити ненавидіти зло й несправедливість, сміятися і думати.

Видатний письменник в дитинстві дуже любив слухати пісні матері, байки, розповіді старих людей. Ще в початковій школі, дев’ятирічним малий Іван почав старанно записувати коломийки, приповідки, казки, довівши їх кількість за 800. Це були перші кроки майбутнього письменника, через які розкривався йому світ звичайних людей, їх душі, сподівання. Це був час коли Франко-школяр ще й сам не до кінця усвідомлював мотиви потягу до народної творчості, до людських сердець. Хлопчиком він вбирав у себе розповіді сільських оповідачів у кузні батька-коваля. Тому вже з дитинства відчув нерівність між людьми, несправедливість, що існувала довкола. Реальне життя в співіснуванні з кривдою, неправдою передавалось у безцінних народних скарбах – казках, зокрема про тварин, які так подобались майбутньому митцеві. Ставши дорослим, він сам почав їх писати, через образи звірів – жорстоких, підступних, хитрих – викривав несправедливість у тогочасному житті. Всім серцем прагнучи допомогти чесному, але не раз кривдженому трудовому народові, учив його майбутнє - дітей - розпізнавати зло, ненавидіти його, боротися з ним.

І.Я.Франко написав майже п’ятдесят казок, двадцять із них увійшли до збірки «Коли ще звірі говорили» (1899). Широкою популярністю користується поема-казка письменника «Лис Микита», яку він не без підстав, вважав одним із кращих своїх творів, в якому дітей приваблюють захоплюючі пригоди звірів і постать самого Лиса Микити – веселого і кмітливого вигадника, що спритно перемагає своїх ворогів.

Щоб донести до дітей глибину змісту цих казок і розширити коло їх читачів , пропонуємо оформити книжкову виставку «В гостях у Лиса Микити». ЇЇ бажано прикрасити дитячими малюнками і саморобками, а поруч розмістити кросворд, на запитання якого діти зможуть відповісти, звернувшись до тієї чи іншої казки

Для дітей молодшого та середнього шкільного віку бажано організувати в бібліотеці голосні читання та інсценізації творів Івана Франка для дітей, проведення конкурсів на краще прочитання чи інсценізацію його казок. Конкурс на кращу ілюстрацію до дитячих творів І.Франка. Діти з задоволенням

візьмуть участь в літературній мандрівці «Стежками творчості Івана Франка», подорожі-грі «Шляхами казок великого письменника – Івана Франка». Логічним завершенням заходів по популяризації творчості письменника стане літературний ранок «І.Франко - дітям» або літературно-музична композиція

«Великий співець українського народу».

Оповідання Івана Франка для дітей носять здебільшого автобіографічний характер, тож за їх допомогою можна ознайомити дітей з його дитинством.

Цікавою для учнів середнього шкільного віку буде бесіда за оповіданнями Івана Франка «Олівець», «Отець-гуморист», «Грицева шкільна наука» тощо, в яких розповідається про шкільне життя письменника. Повчальним для цієї вікової категорії читачів може бути обговорення оповідання «Мій злочин». Не варто його розглядати лише як заклик милосердно ставитися до природи. Ідея

цього маленького шедевру значно глибша – це боротьба добра і зла в дитячій душі, почуття одвічної провини, яке може носити в собі людина.


Оскільки на вивчення громадянської та патріотичної лірики навчальною

програмою загальноосвітніх шкіл виділяється дуже мало годин то перед бібліотеками постає завдання – заповнити цю прогалину. Для цього радимо провести читацьку конференцію «Франко і національне питання». Крім того для цієї категорії читачів можна підготувати огляди літератури, літературно-музичні композиції, конкурси знавців творчості письменника, літературні вечори тощо.

Багатющий матеріал для заходів, присвячених поетові, дає його пісенна творчість. Любов до пісні проніс Франко через усе життя. Для дітей старшого шкільного віку можна запропонувати годину мистецтвознавства «Музичний світ Івана Франка» (Додаток 3) або усний журнал за такими сторінками:

1. Музика в житті і творчості Івана Франка.

2. «Пісне, моя ти сердечна дружино…».

3. Поезія, окрилена музикою.

4. Музичний театр Івана Франка.

6. У вінок слави і шани.

Висвітлити життєвий і творчий шлях Івана Франка допоможе виставка-ушанування «Труди і дні Каменяра» або «За сторінками книги життя І.Я.Франка», на якій доцільно представити різні видання творів письменника та ілюстрації відомих художників до них, фотографії, висловлювання видатних людей про Івана Франка, а також публікації про його життя і творчість та літературно-критичні матеріали, що з’являлися в різні періоди історичного розвитку України.

Щоб рядки поезій Івана Франка, в яких і мука серця, і надія на всеперемагаючий розум людини, що здатний синтезувати і радість, і печаль в «огонь в одежі слова», стали уже в дитячі роки одним з джерел духовності підростаючого покоління, мусимо знати їх, любити і популяризувати ми – бібліотекарі, вихователі, вчителі. Дуже хочеться, щоб у творчості видатного українського письменника і мислителя наші діти знаходили не тільки історичну пам'ять минулого, але й відповіді на актуальні проблеми сучасності, бо вона – невід’ємна частина естетичної свідомості не лише українського народу, а й усього людства, що прагне йти сьогодні шляхом оновлення і самоочищення, адже його творчість, його життєвий приклад вчать найголовнішому – бути людиною серед людей.
Додаткові теми:

«Духовний пророк нації»;

«Титан думки й праці»;

«Над сторінками книг Івана Франка»;

«Іван Франко про поетичну майстерність»;

«Великий співець українського народу»;

«Невмируща слава генія – Каменяра»;

«Сьогодні, мов зоря, він сяє Україні…»;

«З Україною в серці»;

Додаток 1.



Іван Франко:

таємниця духу митця і його доби

(Презентація книги)
Гундорова Т. Невідомий Франко: Грані Ізмарагду. - К. : Либідь, 2006. – 360с.: іл..

Тамара Гундорова – доктор філологічних наук, член-кореспондент НАН України, завідувачка відділу теорії літератури Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, лауреат премій ім. Івана Франка та ім. Ковалевих, журналів «Світовид» і «Сучасність».

Авторка монографій «Інтелігенція і народ в повістях Івана Франка 80-х років» (1985), «Франко – не Каменяр» (1996), «Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн» (2005) та численних статей з питань модернізму, фемінізму, постмодернізму, постколоніальних студій, масової культури.

Викладала в університеті «Києво-Могилянська Академія», Київському Національному університеті ім. Т.Г.Шевченка, Торонтському університеті (Канада), у Літній школі Гарвардського університету (США), в Українському Вільному університеті (Німеччина). Стажувалася в Колумбійському та Гарвардському університетах (США), в університеті Хоккайдо (Японія) та університеті ім. Монаша (Австралія). Віце-президент Міжнародної Асоціації Україністів (2002 -2005).



Сьогодні Франка ще знаємо мало. Дуже непросто осягнути глибину і вишину, панорамність, передбачливість і пересторогу, які живуть у його творах. «Невідомий Франко» - це передусім не прочитаний, незнаний Франко. Так часто можна почути, що Франко такий великий, так багато написав, що вистачить ще на додаткових 50 томів. Це виглядає так, що ми вимірюємо його велич лише кількісно. Дійсно, ще багато невідомо з написаного й надрукованого Франком, не прочитані його архіви, не зібрані розкидані по різних виданнях його численні статті й переклади. Немає досліджень про величезну бібліотеку

Франка - так би мовити претекст його творчої індивідуальності, дзеркало його ідеальних проекцій. Усе це правда. Та все ж таки для автора книги Тамари Гундорової найважливішим є те, що ми не знаємо добре навіть опублікованого Франка. Хто перечитує 50-томне видання творів Франка? Який образ Франка створюється у школах і університетах? Що відомо, окрім патріотичної риторики, про Франка широкому загалові людей? Ці та інші питання хвилювали Тамару Гундорову коли вона задумувала написати дану книгу. «Мені захотілося показати різного Франка, в усьому багатстві й різноманітності його стилів, мотивів, наукових та творчих зацікавлень; розполітизувати Франка, тобто уникнути ідеологічних спрощених оцінок та інтерпретацій Франка, зібрати в одному томі, зручному для використання, найкраще з Франкової творчості і провести читача по сторінках цього тому з допомогою своїх вставок і коментарів».

Наблизитися до пізнання Івана Франка – цього унікального людського й культурно-історичного феномена – можна завдяки самому Франкові, який був одержимий ідеєю самопізнання, самотворення як «цілого чоловіка» й заради цього найвищого для себе покликання творив містерію духу.

«Невідомий Іван Франко: Грані Ізмарагду» запрошує читача наблизитися через тексти письменника та розлогі статті Тамари Гундорової до пізнання душевної історії живої особистості Франка – творця, людини. Авторка вибрала найвиразніші сигнали життєтворчості Франка, які поет подавав із найглибших шарів свого внутрішнього переживання. І символічна автобіографія Івана Франка, і рефлексійні «зазирання» в задзеркалля духу, і поривання вияснити психоемоційну природу співіснування в одній особі різних іпостасей-двійників, і провіщення майбутнього, і вираження тогочасних суспільних і духовних проблем свого народу, і осмислення своєї духовно-провідницької місії - це та багато іншого, того, що закодовано у феномені Івана Франка, відкриється тим, хто розгорне цю книгу і забажає збагнути таємницю величі письменника-генія.

У книжці аналізується культурософія І.Франка. Це зовсім невідомий, інший вимір Франкової творчості, який автор прагнула показати широкому читацькому загалові, який візьме цю книжку до рук. Франко був не лише діячем культури, а мислителем загальноєвропейського плану, ознайомленим зі світовою культурою, філософією, релігійними й духовними ідеями різних часів і народів.

«Грані Ізмарагду» - це книжка про Книгу, якою є для автора творчість Франка. Загадкова назва «Ізмарагд», звичайно ж нагадує про Франкову поетичну збірку, опубліковану в 1898 році. Прототипом її став рукописний збірник староруських повчань і оповідань «Ізмарагд», відомий з ХІY ст. «Напереді всіх у Ізмарагдах стоїть група статей про пожиток і потребу читання книжок» (т.40, с.76), - зуважував Франко. Отже «Ізмарагд» - алегорія книжності. Видаючи «Мій Ізмарагд», Франко здійснював духовно-творчий акт, спрямований на те, щоб повернути цінність книжності, і творив зразки моральної поезії, втіленої у формі рефлексій, притч і повчань.

Іван Франко зараховував себе до типу письменників-робітників, які лише «допомагають ставити будинок цивілізації», тоді як «обранці долі» - генії творчого духу – здобуваються на безсмертя. Так, він не був «обранцем долі», якщо говорити про його щоденну понадлюдську працю, нещасливе особисте життя, повсякчасні рефлексії та нестерпні муки сумління й сумніви, боротьбу з оточенням та ігнорування цим оточенням його як письменника-новатора, ученого-мислителя, філософа.

І якщо ми хочемо «увійти в таємниці духу» його, то повинні відтворити за його текстами життєпис письменника, пізнати таємницю його трагічного роздвоєння, пройти разом із ним шлях до його душі, який він так болісно й уперто торував. Тільки через життєпис митця можна заглибитися у світ реальних явищ, подій, процесів і «увійти в таємниці духу» його епохи, а

головне – бодай наблизитися до розуміння трагічної долі поета й мислителя, наділеного даром профетичного видіння й національно спрямованого провіщення.

Додаток 2.

«Любов великих людей – завжди легенда»

(Літературно-музична композиція)



В центрі зали – портрет Івана Франка, плакати із символічним зображенням жіночих постатей, збоку книжково-ілюстративна виставка
Каталог: download -> version -> 1403005877 -> module
version -> Методичні вказівки для роботи студентів розроблені відповідно до робочої програмою дисципліни "Історія української культури" для студентів денної форми
version -> Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й любов ведуча
version -> Курс лекцій Кесоттеїкіесі Ьу Ле Міпізігу о Есіисаіїоп аз а Іехі-Ьоок ґог зішіепуз оґЬізіогісаі зресіііііез оґШе
version -> Розділ І. Лексичне значення іменника лексичні групи іменників ключові питання
version -> Від особистості письменника або особистості героя літературного твору до особистості учня
version -> Павленко Марина «Русалонька із 7 – В. В тенетах лабіринту»
module -> До 755-річчя міста Новоград-Волинського) ( Матеріали до загальносистемного Дня краєзнавства) м. Новоград-Волинський 2012 «Возвягель, Звягель, Новоград. Відоме місто на Волині. Із правіків цей новий град Зорить і нині.»
module -> До 160- річчя від дня народження Олени Пчілки) ( 29. 07. 1849 10. 1930) «Вона, як І крилата трудолюбниця, невтомно впродовж всього життя горопашно заповнювала щілинки нашої культури цілющим нектаром»


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2

Схожі:

Міська центральна бібліотека iconВідділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека ім. Л. Забашти
Микола Костомаров – гордість України [Текст]: бібліографічний покажчик / уклад. Л. І. Зубко; відп за вип. Л.І. Трошина. – Прилуки:...
Міська центральна бібліотека iconВідділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека Прилуцька міська бібліотека для дітей ім. Павла Білецького – Носенка
Філософія серця Василя Сухомлинського: бібліогр антологія /скл. Л. Нехайчик; ред. Л. Трошина; відп за вип. Є. Гнатів. – Прилуки:...
Міська центральна бібліотека iconВідділ культури та туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека ім. Л. Забашти Прилуцька міська бібліотека для дітей ім. Павла Білецького Носенка
Син Прилуцької землі [Текст]: біобібліографічний покажчик літератури (До 75-річчя М. Турківського) /уклад. Є. Гнатів; відп. Л. Нехайчик....
Міська центральна бібліотека iconВідділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека імені Любові Забашти Прилуцька міська бібліотека для дітей ім. Павла Білецького – Носенка Співець народної душі
Співець народної душі : інформ бібліогр покажч. / склад. Є. Гнатів, Л. Нехайчик; ред. Г. Бобкова; відп за вип. Л. Трошина; Прилуцька...
Міська центральна бібліотека iconВідділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека імені Любові Забашти Прилуцька міська бібліотека для дітей імені Павла Білецького – Носенка Письменник, педагог, мовознавець До 240-річчя П
Письменник, педагог, мовознавець : інформ бібліогр покажч. / склад. Є. Гнатів, Л. Кожевнікова; ред. Г. Бобкова; відп за вип. Л. Трошина;...
Міська центральна бібліотека iconЦентральна міська бібліотека ім. М. М. Коцюбинського
Адамс Д. Путівник до Галактиці для космотуристів : Роман / Д. Адамс; Пер з англ. – Тернопіль : Навчальна книга Богдан, 2015. – 232...
Міська центральна бібліотека iconЧернігівська міська централізована бібліотечна система Центральна бібліотека ім. М. М. Коцюбинського
Д 44 Дивосвіт поезії Агнії Барто : бібліографічна подорож для юного читача / упоряд. Н. Крижановська; відп за вип. Н. Власенко. –...
Міська центральна бібліотека iconСарненська центральна районна бібліотека сектор інформаційно-бібліографічної роботи Серія : Гордість краю
Сарненська центральна районна бібліотека; методично-бібліографічний відділ. – Сарни. – 016. – с
Міська центральна бібліотека iconБориспільська міська центральна бібліотека Енергія слова Олеся Бердника
Може, ми ще не збагнули всієї величі цього діяча з племені титанів? І в майбутньому до його спадщини будуть припадати, мов до джерельної...
Міська центральна бібліотека iconЦентральна міська бібліотека для дорослих ім. Бориса Антоненка-Давидовича їх надихала рідна земля видатні вчені, уродженці Роменщини
Але через трагічну долю цієї багатостраждальної землі багатьом її синам І дочкам доводилося залишати свій рідний край, поневірятися...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка