Мисик Василь Олександрович (1907-1983)



Скачати 81,08 Kb.
Дата конвертації16.06.2017
Розмір81,08 Kb.

Мисик Василь Олександрович

(1907-1983)

Мисик Василь Олександрович народився 24 липня 1907 року в с Новопавлівка Межівського повіту на Катеринославщині в сім'ї священика, 1922 року закінчив семирічку, де йому пощастило навчатися мови й літератури у талановитого педагога Аркадія Казки, який запримітив поетичне обдаровання юнака. Зшиток із його віршами Казка надіслав своєму другові Павлу Тичині, а той, у свою чергу, показав поезії школяра М.Зерову, М.Рильському, П.Филиповичу. Відтоді, після публікації кількох поезій у журналі „Червоний шлях” (1923) Василь Мисик почав входити в літературу.

1926 року він переїхав до Харкова, влаштувався коректором у друкарні, а згодом став бібліотекарем у Будинку літератури імені В.Блакитного. 1927 року побачила світ його перша збірка „Трави”.

Одночасно з творенням оригінальних поезій Мисик багато перекладав. Ще навчаючись у школі, виявив інтерес до іноземних мов (самотужки оволодів німецькою, міг читати французькою), а живучи в Харкові, почав відвідувати курси англійської. Там же вступив до технікуму сходознавства.

Мисик перекладав з російської, білоруської, єврейської, польської, німецької, французької, а найбільше – з англійської, перської і таджицької.

На час утворення Спілки письменників СРСР В.Мисик уже був автором поетичних збірок „Трави”, „Блакитний міст”, „Чотири вітри”, „Будівники”, збірки оповідань „Ґалаґанів сон”, двох книжок нарисів про Схід, численних перекладів.

Він належав до літературної організації „Плуг”, але за своєю творчою позицією був близьким до групи неокласиків.

Вночі 4 листопада 1934 року Мисика забрали з власної харківської квартири працівники НКВС УРСР. За свідченням Василя Минка, який жив у тому ж будинку на поверх вище, Мисика заарештували замість нього.

За постановою Бордона, оперуповноваженого СПВ УДБ НКВС УРСР по Харківській області від 9 листопада 1934 року, його направили в Київ, де було сконцентроване слідство у справі по звинуваченню великої групи української інтелігенції приналежності до ОУН і підготовці терактів проти керівних діячів партії та уряду. Це інкримінувалося й Мисикові як членові „харківської терористичної групи” (крім нього, за фальшивими показаннями А.Біленького-Березинського, до „харківської групи” належали Р.Сказинський та Р.Шевченко). 13-15 грудня виїзна сесія військової колегії Верховного суду СРСР під головуванням Ульріха засудила 28 звинувачуваних у цій справі до розстрілу – зокрема Г.Косинку, Д.Фальківського, К.Буревія, О.Влизька, Івана і Тараса Крушельницьких, Р.І.Шевченка, Р.Сказинського. Справу Мисика, який попри всі „старання” слідчого Грінера, категорично відмовився визнати себе винним, направили на додаткове розслідування – разом із справами ще восьми звинувачуваних. 26 лютого 1935 року було затверджено обвинувальний висновок, в якому констатувалася відсутність достатніх даних для віддання Мисика до суду у зв'язку з чим слідство в його справі припинилося. Водночас постановили направити справу на розгляд особливої наради при НКВС СРСР з клопотанням про ув'язнення його у виправно-трудовий табір строком на 5 років – „беручи до уваги, що Мисик виходець з попівської родини і був зв'язаний з українськими націоналістичними елементами, а тому є особою соціально небезпечним і його перебування на Україні в нинішній час небажане”. 19 липня 1935 року особлива нарада при НКВС СРСР засудила його на 5 років виправно-трудових таборів. Незаслужене покарання Мисик відбував на Соловках.

Ранньої весни 1940 року поет після відбуття строку оселився в рідному селі. Далі був грізний сорок перший, фронт, полон, втеча з фашистського табору для військовополонених навесні 1945 року разом з групою виведених на розстріл бранців. З поверненням на Батьківщину почалося поступове творче відродження поета. 16 жовтня 1956 року ухвалою військового трибуналу Київського військового округу він був реабілітований. Починаючи з 1958 року, виходять поетичні книжки В.І.Мисика: „Вибране”, „Борозни”, „Верховіття”, ”Чернотроп”, „Біля криниці”, „Лан”, „Берег”, „Планета”, збірка оповідань „Брянський ліс”, а також окремі видання перекладів з Бернса, Кітса, Хайяма, Рудакі, Гафіза.

1977 року за вагомий внесок у скарбницю мистецтва поетичного перекладу він був удостоєний Республіканської премії імені М.Рильського. Василь Мисик помер 3 березня 1983 року в Харкові.
Костиря І.С. Межівська сторона: ліричні сповіді,

есеї, бібліографічні довідки, твори, статті,

спогади, листи.– Донецьк: Каштан, 2003.– С. 412-

413.
* * *

Я знаю: там ще моляться тополі

На вранішню зорю. Я так давно

Не був у рідному тісному колі,

Не стукав у освітленне вікно.
В криниці під безмовним очеретом

Давно не слухав голосу води,

Вслід за хистким метеликовим летом

Не йшов долиною не знать куди.


Чим душу у скитаннях заспокою?

Найтяжчі рани гоїть лікар-час.

Нехай могили проростуть травою –

Так краще і для мертвих, і для нас.


Хоч близько ти, душі моєї краю,

Ти будеш тільки снитися мені,

Бо те, що є в тобі найкраще, – знаю:

Це туга по тобі на чужині.



Василь Мисик

Як і Олекса Близько, цей юнак пролетів загадковою своїми неозорими можливостями зіркою на обрії ренесансового десятиліття. У короткому відтинку свого життя між 17 і 24 він устиг здобути високе місце – в сузір'ї наймолодших-найсильніших – поруч Бажана і Близька. Ні на кого іншого не схожий, Мисик якось одразу сформував у своїй поезії власне відчуття, коли не образ світу. Без нього картина літератури й духовності України 20-х років була б неповна. Формально він належав з 1924 року до масової спілки письменників Плуг, але фактично він був привітаний, як свій, у елітарних групах „романтиків вітаїзму” і клясицистів.

Цей селюк, народжений 24 липня 1907 р. у селі Новопавлівка в степах Дніпропетровщини, якимсь дивом став видатним поетом, блискучим перекладачем поезій Редіярда Кіплінґа і Роберта Бернса, маючи формальну освіту лише за сільську семирічку і працюючи в селі. Мабуть, уже геть пізніше закінчив він фізико-математичний відділ Харківського університету – та й то заочно.

Загадковість такої потужної сили молодого зростання просто з сільського українського ґрунту та здібності із сільської глушини здобути безпосередній духовий контакт із світовою культурою збудила пильність до Мисика з боку московського штабу душогубців. Мисик був одібраний (як і Близько) в ту групу демонстративних жертв (28-розстріляних), на якій Москва хотіла показати всій Україні свою рішимість знищити країну навіть з її дітьми, якщо вона не капітулює на повне рабство. 13 грудня 1934 року приїхала в Київ з Москви виїзна сесія воєнної колегії Верховного суду СРСР на чолі з Ульріхом, а 15 грудня 28 українських письменників і діячів були вже розстріляні. Мисикові розстріл замінили на 10 літ каторги. Серед гибелі мільйонів населення України Мисик зник у найстрашнішій частині царства каторги – на Соловках. Здавалось, навіки. Аж ось через 23 роки в АНТОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ, т. 3 (Київ, 1957) бачимо кілька віршів Мисика і кілька рядків довідки, яка невинно перераховує всі книги Мисика і каже, що він брав участь у Великій вітчизняній війні. Про його засуд і страшну кару – ні слова. Мабуть, під час війни поет вирішив пристати до тієї відчайдушної групи каторжників, що скористались пропозицією Кремля купити собі відносну свободу ціною смерті на фронті.

За цими дуже скупими фрагментами зовнішньої біографії поета ховається його біографія внутрішня, духова. Можна шукати її поки що лише в збірках поезій ТРАВИ (Харків, видання ВАПЛІТЕ, 1927) та БЛАКИТНИЙ МІСТ (Харків, ДВУ, 1929), а також у поезіях і уривках поем по журналах 20-х років („Червоний шлях”, „Життя й революція”, „Літературний ярмарок”, „Пролітфронт” тощо). З його перекладів вийшли в ті роки лише ПІСНІ ТА ПОЕМИ РОБЕРТА БЕРНСА (1932).

В книжці ТРАВИ дев'ятнадцятилітній Мисик одразу показав досконале опанування засобів і можливостей клясичної поетики, уміння висловити через них своє вітаїстично-романтичне світовідчування та створити неновими засобами нове власне поетичне обличчя.

У книжці БЛАКИТНИЙ МІСТ велика внутрішня динаміка його поезії знаходить собі нові, більш модерні ритми та інші засоби, щоб схопити ними істотні риси людини і доби – фаталізм вольових конквістадорів Колумба; трагічна увімкнутість людини, зірваної телюричними соціяльними зрушеннями в новий і необрахований своїми наслідками та майже містичний рух; нарешті невідклична для всіх ліпших тодішніх письменників тема комуніста-братовбивці, який уже ніколи „не виправдає себе” і навіть „не хоче живий із боїв прийти”, бо більшовицька революція, до якої молиться він, не будує, а рве людину:

Революціє мати,

прости бійця,

ти в серцях не вміщаєшся

і рвеш серця.

(„Товариш Ян”)

У своїх останніх перед розгромом України поезіях, як-от „Ніч Івана Купала”, „З півдня темніє обрій” (уривок із якогось більшого неопублікованого повністю твору), 22-річний поет виявляє незвичну для таких молодих літ змужнілу драматичну силу, гоголівські масштаби уяви і фантастики. „З півдня темніє обрій” – це багатющий поетично-вимовною речевою фактурою і насичений гігантською динамікою образ українського південного степу – у тіні майже плянетарного зудару двох хмаровищ. Задуха безплідно-безводної сухої бурі, вітру такого, що висмоктує із нор жуків і мов кулю кидає їх в чорну 6eзвість руху. І людина, що кричить: „О, вітре,... ти б дихнув свіжістю злив прозорих!” Тут усе в одному: конкретний малюнок південноукраїнського степу і бурі — всеосяжний образ доби – точне схоплення суспільної і духової ситуації людини.

Так само „В ніч Івана Купала” – гоголівська фантасмагорія української ночі („в диких іскрах яріє тьма”), бароковий стиль, що нагадує Бажана, і той самий універсалізм, до якого підносяться конкретні образи („і мовчазно по всьому світі йде тоска”).

Коли в Москві помітили в молодому поеті першорядну оригінальну культурно-творчу силу – зразу впав на нього важкий прес погроз і денунціацій. Поет уже на 22 році життя мусив пробувати „перебудовуватись”, заманіфестувавши свою згоду на це в збірці ЧОТИРИ ВІТРИ (Харків, 1930), а ще більше в книжці ТУРКСИБ (Харків, 1933). Та все ж, на його біду, і в цих скерованих „по лінії партії” творах почувалась його богатирська сила, зовсім непровінційна культурно-суверенна особистість. Кара була неминуча.

Бо сила, національний геній, що летить через континенти із радісною вісткою свого народження, з тривогою й алярмом грядущої катастрофи – і звучить зрозуміло для людства – це найбільший гріх у темному царстві „дружби народів”.
Василь Мисик: [Про нього. Вірші] // Розстріляне відродження.

Антологія 1917-1933. Поезія – проза – драма – есей / Упорядкув.,

передм., післямова Ю.Лавріненка; Післямова Є.Сверстюка.–

К.: Смолоскип, 2002.– С. 362-372.
Земля моя

Не бачив я на тебе схожих,

Земля моя, добро моє!

У пагорбах твоїх погожих

Якась глибока ласка є...
Все, що дарується людині,

Даруєш ти, і тільки ти

Нам дозволяєш, як зернині,

Все перемогти!


Література:

Мисик В. Біля криниці: Вибране.– К.: Дніпро, 1967.– 368 с.

Мисик В. Лан: Вибране.– К.: Вид-во худож. літератури, 1970.– 198 с.

Мысык В. Чернотроп: Стихи / Пер. с укр.– М.: Сов. писатель, 1970.– 112 с.

Мысык В. Избранное / Пер. с укр.– М.: Худож. література, 1973.– 223 с.

Мисик В. Планета: Вибране.– К.: Дніпро, 1977.– 423 с.

Мисик В. Серед сонячної повені: Поезії, переклади, прозові твори.– К.: Рад. письменник, 1987.– 383 с.

Мисик В. Захід і схід: Переклади.– К.: Дніпро, 1990.– 543 с.– (Майстри поетичного перекладу).

* * *

Мисик В. Листи В.Мисиска до М.Зерова // Українське літературознавство: Респ. міжвід. зб.– Львів, 1993.– С. 143-147.



* * *

Історія української літератури у восьми томах. Т. 6. Література періоду боротьби за перемогу соціалізму (1917-1932).– К.: Наук. думка, 1970.– 515 с.



Про В.Мисика – С. 34, 67, 68, 72, 74, 76, 78, 79, 81-83, 136, 146, 169-171, 174.

Драч І. Прекрасне слово від серця // Мисик В. Планета: Вибране.– К.: Дніпро, 1977.– С. 5-10.

Лупій О. Ще одна барва української поезії // Мисик В. Серед сонячної повені: Поезії, переклади, прозові твори.– К.: Рад. письменник, 1987.– С. 5-16.
Василь Мисик: [Про нього. Вірші] // Розстріляне відродження. Антологія 1917-1933. Поезія – проза – драма – есей / Упорядкув., передм., післямова Ю.Лавріненка; Післямова Є.Сверстюка.– К.: Смолоскип, 2002.– 984 с.: портр.

Василь Мисик – С. 362-372.

Костиря І.С. Межівська сторона: ліричні сповіді, есеї, бібліографічні довідки, твори, статті, спогади, листи.– Донецьк: Каштан, 2003.– 580 с.



Про Мисика В. – 15-16, 57, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 45, 90-96, 97, 103, 412-469.

Мисик Василь Олександрович: [Про нього] // УРЕС.– Т. 2.– Вид. 2-е.– К.: УРЕ, 1987.– С. 397.
Каталог: region -> Gold%20names
Gold%20names -> Андрій Штогаренко
Gold%20names -> 18 лютого 1890 р. – у м. Катеринославі народився Володимир Михайлович Корецький
Gold%20names -> «Письменник-кольорист» Дмитро Яворницький
Gold%20names -> Чабан Микола Петрович [псевд. І крипт.: М. Гнатко, М. Г., М. Ч.; 05. 03. 1958, м. Дніпропетровськ] український журналіст, редактор, письменник, літературознавець, краєзнавець, дослідник-пошуковець
Gold%20names -> Співець славетного Запорожжя
Gold%20names -> Михайло Шатров – журналіст, літератор, історіограф Дніпропетровська
Gold%20names -> 1 листопада 1935 р. – у с. Могилеві Царичанського району народився Олександр Федосійович
Gold%20names -> 24 листопада 1805 р. – народився Олекса Петрович Стороженко
Gold%20names -> 16 травня 1885 р. – (4 травня – за ст ст.) у Катеринославі народився Микола Михайлович Стасюк
Gold%20names -> Євген Вучетич – творець монументальних шедеврів


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Мисик Василь Олександрович (1907-1983) iconУчитель Сухомлинський Василь Олександрович Сухомлинський
Василь Олександрович Сухомлинський — український педагог,публіцист, письменник, поет
Мисик Василь Олександрович (1907-1983) iconТевяшов Василий Александрович // Художники Днепропетровщины: Биобиблиограф справочник
Василь Олександрович Тевяшов, художник, член Національної спілки художників України
Мисик Василь Олександрович (1907-1983) iconЄсенін Сергій Олександрович
Сергій Олександрович Єсенін народився 3 жовтня (21 вересня) 1895 р в селі Константіново Рязанської губернії в заможній селянській...
Мисик Василь Олександрович (1907-1983) iconБоровий Василь Іванович
Боровий Василь Іванович народився 27 вересня 1923 р в Харкові у робітничій сім’ї. Освіту отримав середню та спеціально-технічну
Мисик Василь Олександрович (1907-1983) iconБібліотека я для тебе горів український народе… Василь Симоненко
Бібліографічний покажчик „Лицар нескореного покоління. Василь Симоненко” присвячений лауреату Шевченківської премії, видатному письменнику-шістдесятнику...
Мисик Василь Олександрович (1907-1983) iconВасиль Барка (Справжнє ім’я — Василь Костянтинович Очерет)
Село невелике, примітне тільки старовинною церквою, валами — рештками козацького табору Северина Наливайка — та широкими солончаками...
Мисик Василь Олександрович (1907-1983) iconКуліш Пантелеймон Олександрович

Мисик Василь Олександрович (1907-1983) iconДовідка Генерального директора Приватного акціонерного товариства «Готель
В 1983 році вступив до Київського ордена Трудового Червоного Прапора інженерно-будівельного інституту
Мисик Василь Олександрович (1907-1983) iconВасиль Симоненко. Біографія
Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р в с. Бієвці Лубенського району Полтавської області. Мати майбутнього поета –...
Мисик Василь Олександрович (1907-1983) iconПантелеймон Олександрович Куліш. Основні віхи життя та творчості
Тема. Пантелеймон Олександрович Куліш. Основні віхи життя та творчості


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка