Мистецька вітальня крим – перлина творчого натхнення



Скачати 276.7 Kb.
Дата конвертації19.01.2018
Розмір276.7 Kb.
ТипСценарій



МИСТЕЦЬКА ВІТАЛЬНЯ

Крим – перлина

творчого натхнення

світових митців

«Крим – перлина творчого натхнення світових митців»

Мета:

  • реалізувати національно - культорологічні запити учнів про значення Криму в художній свідомості світових митців;

  • активізувати та розвивати пізнавальну активність, творчі здібності, уяву, естетичні смаки, навички виразного читання;

  • прищеплювати любов до художнього слова та інших видів мистецтва;

  • виховувати почуття патріотизму, національної свідомості, любові до рідної землі, її історії та культури.

Форма заходу: інтегрований позакласний захід

Обладнання: класна кімната оформлена під мистецьку вітальню, книжкова виставка про Крим, малюнки учнів, світлини, мультимедійна презентація.

Сценарій мистецької вітальні

На проекційному екрані мультимедійна презентація

«Крим – перлина творчого натхнення світових митців»

(Слайд 1. Крим - перлина творчого натхнення світових митців.)


Учитель зарубіжної літератури: Знову мистецька вітальня зібрала гостей. Є серед них історики, географи, літературознавці, мистецтвознавці. Поговоримо ми сьогодні про райський куточок планети Земля, в якому є і ліси, і поля, і моря, й гори – це наш неповторний Крим.

Чарівний край, очей відрада - це дивовижний півострів Крим. Його казкові сюжети, хвилювали уяву і захоплювали не одне покоління поетів, композиторів, багатьох майстрів пензля і пера. Одним мандрівникам він нагадує пейзажі південної Австралії, в інших асоціюється з красою Каліфорнії, лазурного берега Франції, з узбережжям Хорватії, острівної Греції чи Лівану.


(Слайд 2. Кримські пейзажі.)

Крим… Це край таємничих сивих гір, вічно молодого моря, яке повсякчас називають «синім» і від якого не можна відірвати очей. Не можна не слухати його, коли в задумі шумить, посилаючи на берег біло пінні прибої.

Хто хоч один раз побував в Криму, той уже ніколи не забуде казкової принадності його узбережжя, оповитого духмяністю темно-зелених кипарисів, залитого яскравим сонцем. Край стародавніх пам’ятників культури, захоплюючих неповторною красою архітектурних споруд, розкішних парків, садів, виноградників.



Учень-географ

За своїми розмірами Кримський півострів невеликий: з півночі на південь він простягнувся на 270 км, а з заходу на схід – на 320 км, загальна ж площа Криму дорівнює площі Сицилії і складає всього 25 880 кв. км.



(Слайд 3. Карта півострова. Кримські пейзажі.)

Однак, незважаючи на свої невеликі розміри, півострів в природному відношенні нагадує зразу декілька континентів, оскільки в ньому представленні три різні зони: рівнинна, горбиста передгірна та гірська. А у кожної зони свій особливий клімат, вигляд, життя.

В одному з путівників по Криму ці зони характеризуються так: «Присивашські засолені степи переходять в родючу рівнину, що нагадує південь України: усюди сади, посіви, поля овочів, кукурудзи, соняшника. Тут панує культурний ландшафт і розмістились міста – Красноперекопськ, Джанкой, Саки, Євпаторія.

Передгірна зона, яка оздоблює рівнину з півдня, має інший вигляд. Сухі кам’янисті схили, місцями низькорослий ліс і чагарники чергуються з садами, виноградниками і полями ефіроолійних культур. Кримські міста в основному розміщені тут: Севастополь, Бахчисарай, Сімферополь, Білогірськ, Старий Крим.

Кримські гори мальовничою дугою піднімаються над Чорним морем і тягнуться від Балаклави до Феодосії. Крутий, звернений до моря схил головного пасма Кримських гір відомий як Південний берег. Це зона курортів: Форос, Алупка, Сімеїз, Місхор, Лівадія, Гурзуф на чолі з Ялтою».

(Учень читає уривок з листа Лесі Українки )

Битим шляхом та крутим


Їхали ми на узгiр'я Ай-Петрi;
Вже поминули сади-виногради ряснi, кучерявi,
Що покривають пiднiжжя гори, наче килим розкiшний,
Ось уже лаврiв, поетами люблених,
Пишних магнолiй не видко,
Aнi стрункиx кипарисiв, густо повитих плющем,
Aнi платанiв розкiшних наметiв,
Тiльки стрiчалися нам земляки нaшi, бiлi берези,
Явори й темнi дуби, до негоди та борвiю звиклi,
Але її вони вже зостались далеко за нами,
Тiльки терни, будяки та полинь товаришили нам у дорозi,
Потiм не стало i їх.
Крейда, пiсок, червонясте та сiре камiння
Скрiзь понад шляхом нависло, неплiдне та голе,
Наче льоди на пiвнiчному морi.
Сухо, нiде нi билини, усе задавило камiння,
Наче довiчна тюрма.
Сонце палке сипле стрiли на бiлую крейду,
Вiтер здiйма порохи,
Душно… води нi краплини… се наче дорога в Нiрвану,
Країну всесильної смертi…

Аж ось на шпилi

На гострому, сiрому каменi блиснуло щось, наче пломiнь.
Квiтка велика, хороша свiжi пелюстки розкрила,
I краплi роси самоцвiтом блищали на днi.
Камiнь пробила вона, той камiнь, що все перемiг,
Що задавив i могутнi дуби,
I терни непокiрнi.
Квiтку ту вченiї люди зoвуть Saxifraga,
Нам, поетам, годиться назвати її ломикамiнь
I шанувать її бiльше вiд пишного лавра.
1897, Ялта


Учень-історик

Історія Криму своїм корінням сягає в глибину віків. З часів неоліту тут зародилось життя. На невеличкому шматочкові суходолу густо переплелися путі-дороги багатьох народів, історії культур далекої минувшини і сучасності.


(Слайд 4. Пам’ятки старовини.)

Іще в гомерівські часи згадується кримська благодатна земля. До кримських берегів підпливали кораблі хитромудрого Одіссея. Про Крим писав і автор славнозвісного «Слова про полк Ігоря». З літопису «Повесть временных лет» дізнаємося про перебування Криму в складі Київської Русі. Літописець згадує про Тмутараканське князівство, міста Корсунь, Корч (Керч), Сурож.

По ходу еволюції людства роль Криму як економічного суб’єкта європейської та світової спільноти постійно зростала. Тут схрещувались морські та сухопутні торгівельні шляхи, бурхливо розвивались ремесла, виростали поселення та міста, з’являлись і зникали цілі племена та народності, залишаючи по собі то пам’ятні знаки (всілякі усипальниці і похоронні прикраси), то печерні міста і залишки могутніх фортечних споруд, то фрески, ікони, міфи та легенди, усні і письмові оповіді, як, наприклад, «Одіссея» Гомера.

Неможливо за короткий термін осягнути всі історичні процеси, котрі відбувались в Криму. В різні часи його населяли різні народи зі своїми звичаями, традиціями і культурою. Багато героїчних і трагічних сторінок українського народу пов’язані з Кримом.

1954 року Кримська область увійшла до складу України. В часи незалежності нашої держави багатонаціональна родина Кримського півострова стала Автономною Республікою Крим. Там проживає біля мільйона українців, які незважаючи на складність сьогоденних обставин, анексію Криму, вірять у світле майбутнє невеличкого півострова, омитого хвилями «найситнішого у світі моря». Вірять, що «наша дума, наша пісня не вмре, не загине», і Крим повернеться до суверенної України. Народні пісні, створені безіменними гомерами України про Крим, про подвиги славетних наших предків у битвах за свободу і незалежність рідної землі, є тому підтвердженням. Кримчани більш за все хочуть миру, дружби, любові і взаєморозуміння, мріють про щасливу долю свого народу.

Про це йдеться в поезії Іллі Львовича Сельвинського караїма за національністю.



(Учні читають вірш Сельвинського І.Л. «Крим» )

1-й читець

Бывают края, что недвижны веками,
Зарывшись во мглу да мох.
Но есть и такие, где каждый камень
Гудит голосами эпох.
Где и версты по горам не проехать,
Не обогнуть мыс,
Чтоб скальная надпись или древнее эхо
Не пробуждали мысль.
Чтобы, пройдя сквозь туманы столетий,
Яснее дня становясь,
Вдруг величайшая тайна на свете
Не окликала вас.


2-й читець

Были здесь орды, фаланги, кагорты,
Кордоны, колонны и "цепь".
Школою битвы зовет себя гордо
Кровавая крымская степь
Недаром по ней могильные знаки
Уходят во все концы,
Недаром цветы ее - красные маки
Да алые солонцы.


За племенем племя, народ за народом,
Их лошади да божества
Тянулись к просторам ее плодородным,
Где соль. Воды и трава.


3-й читець

И не на чем было врагам примириться:
Враги попирали врагов,
Легендой туманились здесь киммерийцы
Еще на заре веков;
Но вот налетели гривастые скифы,
Засеяла степи кость -
И навсегда киммерийские мифы
Ушли, как уходит гость.


4-й читець

Затем прорываются рыжие готы
К лазури южных лагун;
Пришел и осел на долгие годы
Овеянный ржанием гунн,
Хазары кровью солили реки,
Татары когтили Крым,
Покуда приморье держали греки,
А греков теснил Рим.


5-й читець

Чтоб, наступая на польский панцирь
Медью швейцарских лат,
Дрались с генуэзцами венецианцы
Кровью наемных солдат.
Мешались обычаи, боги, жены,
Народ вливался в народ,
Где победивший, где побежденный -
Никто уж не разберет.
Копнешь язык - и услышишь нередко
Отзвуки чуждых фраз,
Семью копнешь - и увидишь предка
Непостижимых рас.


6-й читець

Здесь уж не только летопись Крыма -
Тут его вся душа.
Узнай в полукруглых бровях караима
Половца из Сиваша,
Найди в рыжеватом крымском еврее
Гота, истлевшего тут, -
И вникнешь в то, что всего мудрее
Изменчивостью зовут.


7-й читець

Она говорит языком столетий,
Что жизнь не терпит границ,
Что расам вокруг своего наследья
Изгородь не сохранить,
Что даже за спесью своей броненосной
Не обособлен народ,
А судьбы народа не в лепке носа, не в том, как очерчен рот...


1945









































Учень-літературознавець

Світова література відкрила Крим ще за часів легендарного Гомера. Відомий поет Сходу Сааді в добу Середньовіччя відвідав Крим й оспівав його в своїх поезіях.



(Слайд 5. Пейзажі Криму.)

Кримська земля надзвичайно красива. Краса гір, трав, дерев, водоспадів і, звичайно ж, оточуючих півострів Азовського і Чорного морів пробуджує у людей творчих натхнення. Прекрасна природа Криму, його бурхлива історія, багатонаціональна культура надихала багато поколінь творчих людей: художників, поетів, композиторів.



(Слайд 6. Пейзажі Криму.)

Максим Рильський назвав Крим «Садом над морем». Відомий чілійський поет Пабло Неруда порівняв Крим з «орденом на грудях планети Земля». Багатьох інших творчих людей зачарувала краса цього краю, котрий боги створили для себе, але потім подарували людям. Про нього писали росіянин Олександр Пушкін, американець Марк Твен, француз Анрі Барбюс, українці Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Павло Тичина, Остап Вишня, поляк Адам Міцкевич, німець Фрідріх Вольф, кримський татарин Ісмаїл Гаспрінський, англієць Джеймс Олдрідж та інші.

Неоціненні скарби усно-поетичної творчості стали витоками класичної української літератури в розробці кримської теми. Початком її є 1794 рік – рік появи безсмертної «Енеїди»

Учитель української літератури:

Іван Котляревський (1769 -1838)

(Слайд 7. Портрет І.Котляревського.)

І. Котляревський - зачинатель нової української літератури. Саме в «Енеїді» вперше прозвучала кримська тема – тема визвольних походів запорозького козацтва в Крим, називались імена Петра Конашевича-Сагайдачного, Михайла Дорошенка. Згадувався Крим у «Наталці Полтавці» та у водевілі «Москаль чарівник».


Тарас Шевченко (1814-1861)

(Слайд 8. Портрет Т.Г.Шевченка.)

Славетний Кобзар, наслухавшись багато про Крим, іще навчаючись в Петербурзі в Академії мистецтв, а також пізніше на засланні, мріяв побувати в Криму. Про бажання «хоч на старість подивитися що то таке та славна Чорноморія» писав він до Якова Кухаренка – українського письменника, який служив у Чорноморському козачому війську. Однак мрії поета не судилося здійснитись. Муза ж Кобзаря витала над Кримом. В історичних поемах «Іван Підкова», «Гамалія» Т.Шевченко натхненно оспівав героїчні морські походи запорозьких козаків через Чорне море в Туреччину визволяти з неволі своїх побратимів.

Т.Шевченко з викривально засуджуючим пафосом виступав проти феодально-поміщицької дійсності, російського самодержавства з його політикою загарбницьких воєн. Знаходячись на засланні, він з болем пише у вірші «Мій боже милий,знову лихо» про початок війни між Росією – з одного боку, і з Туреччиною, Англією та Францією – з другого. Поет картає загарбницькі війни, гнівно викриває винуватців кривавого лиха для народу: «Кати вінчані, мов пси голодні, за маслак гризуться знову», а через них «знову потекла мужицька кров!»

У ряді творів поет захоплено згадує героїв народних дум, які прославилися патріотичними подвигами в боротьбі з турецькими та кримськотатарськими ординцями – Самійла Кішку, Івана Коновченка, Олексія Поповича та інших. Твори Т.Шевченка про Крим відзначалися глибоким реалізмом та художньою довершеністю.


Леся Українка (1871-1913)

(Слайд 9. Портрет Лесі Українки.)


На початку ХХ століття з'явилися класичні поетичні твори про Крим Лесі Українки, цієї Жанни д’Арк світової поезії, як називав її Максим Рильський. Її життя і творчість нерозривно пов’язані з Кримом, куди вона вперше приїхала 1890 року лікувати тяжку хворобу – туберкульоз.

Незабутнє враження справили на юну поетесу неосяжність і краса моря. Перша кримська поезія «Морська тиша» була написана в Кезлеві (Євпаторії).

Певне, се країна світла

Та злотистої блакиті,

Певне, тут не чули зроду,

Що бува негода в світі!

Відвідала Леся Українка і Бахчисарай. Поетесу полонила краса міста. Тут вона написала три сонети:"Бахчисарай", "Бахчисарайський палац"та "Бахчисарайська гробниця".



(Учні читають уривки з сонетів )

1-й читець «Бахчисарай»

Скрізь мінарети й дерева сріблисті

Мов стережуть сей тихий сонний рай;

У темряві та в винограднім листі

Таємно плеще тихий водограй.

«Бахчисарайська гробниця»

Ні, тута не лежить краса гарема,

Марія смутна чи палка Зарема, –

Тут спочива бахчисарайська слава!

2-й читець «Бахчисарайський палац»

Хоч не зруйнована – руїна ся будова,

З усіх кутків тут пустка вигляда.

Здається, тільки що промчалась тут біда,

Мов хуртовина грізная, раптова.

Колись тут сила і неволя панувала,

Та сила зникла, все лежить в руїні, –

Неволя й досі править в сій країні!

Одного разу юна Леся Українка зустрілася з кримською татаркою в національному вбранні. Ця зустріч дуже схвилювала поетесу, адже вона й сама полюбляла національний одяг. Тому всі емоції вилились в теплі, щирі рядки вірша «Татарочка».
3-й читець «Татарочка»

Там, за містом, понад шляхом битим,

По гарячім каменистім полі

Йде дівча татарськеє вродливе,

Молоденьке, ще гуля по волі.

На чорнявій сміливій голівці

Червоніє шапочка маленька,

Вид смуглявий ледве прикриває

Шовком шитая чадра біленька.

То закриє личко, то відкриє, –

А очиці, наче блискавиці,

Так і грають з-попід брівок темних!

Що за погляд в сеї чарівниці!
Поетеса провела в Криму три роки, котрі згодом назвала «колискою своєї творчості».

(Слайд 10. Фото Лесі Українки в Криму.1887 р.)
В Ялті 1897 року вона познайомилась з революціонером-романтиком Сергієм Костянтиновичем Мержинським - стриманим, скромним, делікатним молодим чоловіком 27 років. Синьоокий, красивий, із хворобливою матовою шкірою.

Через хворобу на туберкульоз він приїхав лікуватись на курорт. Саме в цьому місті розцвіло їх кохання.



(Слайд 11. С.Мержинський та Л.Українка.)

Сергій Мержинський був людиною лагідної вдачі. Леся відгукнулась на поклик серця…У хвилини розлуки були листи…

«Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте!.. Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. …О, рятуй мене, любий!..»

Цикл її кращих ліричних віршів 1898-1900 років присвячений йому та опублікований тільки після смерті поетеси, до цієї пори приголомшує висотою прекрасного любовного відчуття.

Це було найбільше, найяскравіше кохання в її житті. Але щастя було коротким. Тяжким випробуванням для Лесі стали хвороба і смерть Сергія Мержинського у 1901 році. Було боляче, але вона жила.

Пізніше, будучи вже відомою письменницею, Леся Українка, знову відвідала Крим, цікавилась побутом, звичаями та фольклором кримських татар. В одному зі своїх поетичних циклів «Кримські спогади» Леся Українка порівняла Крим з розбитим човном. Вона журилась, що кримські татари живуть в країні, де панує неволя. Поетеса мріяла, щоб "розбуджене море народного гніву очистило від поневолювачів нещасну країну".



4-й читець «Негода»

Як розбитий човен безталанний

Серед жовтих пісків погибає,

Так чудовий сей край богоданний

У неволі в чужих пропадає.

Наче кінь степовий, вільний, дикий,

Що в пісках у пустині вмирає:

Захопив його вихор великий,

Кінь упав і в знесиллі конає.

В ньому серце живеє ще б’ється,

В ньому кров не застигла живая,

А над ним вже кружляє та в’ється

Птаства хижого чорная зграя;

Рвуть, хапають, їдять та шматують

При пажернім та лютім ячанні,

І кривавеє тіло батують,

Що тремтить при останнім сконанні.

Сильне море! зберися на силі!

Ти потужне, нема тобі впину, –

Розжени свої буйнії хвилі,

Затопи сю нещасну країну!
Сповнені високої поезії про красу Кримської природи, роздумів про складність життя кримських татар ці твори актуальні і сьогодні.

(Слайд 12. Пам’ятник Лесі Українці в Ялті.)


Учень-літературознавець: (Слайд 13. В степу.)


Інтенсивно розроблялася тема Криму в українській літературі другої половини ХІХ століття. Провідну роль тепер зайняла драматургія в особі таких видатних майстрів, як М. Старицький, М. Кропивницький, Карпенко-Карий (І. Тобілевич). Відгомони про життя краю знаходимо у прозаїків І.Нечуя-Левицького,Панаса Мирного, поетів Я. Щоголіва, С. Руданського, котрий, як відомо, 1861 року оселився в Ялті і до останніх днів життя (до 3-го травня 1873 р.) працював на посаді міського лікаря. Похоронений на міському кладовищі в Ялті.

Згодом з'явилася нова плеяда талановитих письменників, які віддали данину чудовому закуткові України. Власне до наших днів українська література не відриває свого зору від Криму. Починаючи з віршів, що з'являлися іще в 20-х роках, Павла Тичини, Миколи Зерова, Михайла Драй-Хмари, Максима Рильського, Володимира Сосюри простяглася дорога до широких епічних полотен Петра Панча, Зінаїди Тулуб, Юрія Яновського, і аж до романів, написаних в найближчі до нас часи Олеся Гончара та Павла Загребельного.

Учитель зарубіжної літератури:

Олександр Пушкін (1799-1837)

(Слайди 14-15. О.С. Пушкін в Криму.)

Першовідкривачем Криму, як перлини поетичного натхнення, серед цілої плеяди російських митців, вважають О.С.Пушкіна. Перебування Пушкiна в Криму мало неабияку вагу для поета.




(Учень читає вірш О.Пушкіна «Погасло древнее светило» )

Погасло древнее светило

На море синее вечерний пал туман.

Шуми, шуми, послушное ветрило,

Волнуйся подо мной, угрюмый океан.

Я вижу берег отдаленный,

Земли полуденной волшебные края;

С волненьем и тоской туда стремлюся я,

Воспоминаньем упоенный...

И чувствую: в очах родились слезы вновь;

Душа кипит и замирает;

Мечта знакомая вокруг меня летает;

Я вспомнил прежних лет безумную любовь,

И все, чем я страдал, и все, что сердцу мило,

Желаний и надежд томительный обман...

Шуми, шуми, послушное ветрило,

Волнуйся подо мной, угрюмый океан.

Лети, корабль, неси меня к пределам дальным

По грозной прихоти обманчивых морей,

Но только не к брегам печальным

Туманной родины моей,

Страны, где пламенем страстей

Впервые чувства разгорались,

Где музы нежные мне тайно улыбались,

Где рано в бурях отцвела

Моя потерянная младость,

Где легкокрылая мне изменила радость

И сердце хладное страданью предала.

Искатель новых впечатлений,

Я вас бежал, отечески края;

Я вас бежал, питомцы наслаждений,

Минутной младости минутные друзья;

И вы, наперсницы порочных заблуждений,

Которым без любви я жертвовал собой,

Покоем, славою, свободой и душой,

И вы забыты мной, изменницы младые,

Подруги тайные моей весны златыя,

И вы забыты мной... Но прежних сердца ран,

Глубоких ран любви, ничто не излечило...

Шуми, шуми, послушное ветрило,

Волнуйся подо мной, угрюмый океан...

О.Пушкін не тільки оспівав Крим у віршах, поемі «Бахчисарайський фонтан», романі «Євгеній Онєгін», а й викликав пильний інтерес до цього краю в інших представників російської словесності.



(Слайд 16. Бахчисарайський фонтан сліз.)

Слідом за Пушкіним у Криму побували Вяземський, Гоголь, Грибоєдов, Костомаров, а пізніше Л.Толстой, Некрасов, Чехов.

До цього переліку слід додати ще декілька десятків імен відомих російських письменників. Це і Бальмонт, і Бергольц, і Заболоцький, і Мандельштам, і Маяковський, і Хлєбніков.
Антон Чехов (1860-1904)

А.П.Чехов і Крим тісно пов’язані між собою



(Слайд 17. Портрет А.П.Чехова.)

Письменник приїхав до Ялти 1898 року в зв’язку з погіршенням стану здоров’я, побудував тут власний будинок. Навколо нього розбив парк, у якому було 180 видів рослин. Жив і у передмісті Алупки, на своїй дачі в Гурзуфі.

(Слайд 18. Будинок А.П.Чехова в Ялті.)


Чеховський будинок в Ялті, відомій як Біла Дача, ніби магнітом притягував видатних митців того часу – письменників: Максима Горького, Івана Буніна, Олександра Купріна, музиканта Сергія Рахманінова, співака Федора Шаляпіна.


(Слайд 19. М.Горький та А.Чехов в саду ялтинського будинку.1900.)
А.П.Чехов разом зі своїм другом Максимом Горьким заснували благодійний фонд, на гроші якого була відкрита муніципальна бібліотека (нині в Ялті, чехівська бібліотека – найбільша в Криму).

Це місце завжди було одним з центрів культурного життя Криму. І не тільки тому, що тут написані зрілі, глибокі, яскраві твори: «Довгий язик», «Наречена», «Дама з собачкою», «Душечка», «Студент», «Архієрей», п’єси «Три сестри» та «Вишневий сад», скільки через те, що в цьому будинку завжди панувала атмосфера добра, гостинності, милосердя, дружньої підтримки.



(Слайд 20. Будинок-музей А.П.Чехова в Ялті.)

Музей у Ялті закладено після смерті письменника в 1921 році з ініціативи сестри Марії Чехової, яка прожила в Ялті до 1960-х років.


Максиміліан Волошин (1877-1932)

(Слайд 21. Портрет М.О.Волошина.)

Відомий як храм дружби будинок відомого поета, філософа і художника Максиміліана Олександровича Волошина.

Скільки митців гостювали в його коктебельському будинку, як вони дружили і співпрацювали! Спомини про нього берегли М.Булгаков, і М.Прішвін, М.Гумільов, і В.Ходасевич, І.Еренбург та багато інших. І ніхто не залишав цей будинок без своєрідного пропуску - акварелі щедрого господаря. Нині акварелі Максиміліана Волошина становлять золотий фонд провідних музеїв України.

(Слайд 22. Акварелі М.О.Волошина.)

В цьому будинку народжувались не лише поезії, картини, музика, а й кохання. Тут, в будинку у «Макса» зародилось світле почуття між Сергієм Ефроном та Мариною Цвєтаєвою. Трепет і ніжність цієї любові передані у віршах та листах.



(Слайд 23. М. Цвєтаєва в Криму.


(Слайд 24. Сергій Ефрон і М. Цвєтаєва.)

Про Волошина написано сотні сторінок спогадів. У спогадах М.Цвєтаєвої "Живе про живого" віддано щедру да­нину Волошину, Коктебелю і поетовій матері, котра стала у 1912 р. хре­щеною Аріадни — дочки Цвєтаєвої та С.Ефроса.




Марк Твен (1835 -1910)

(Слайд 25. Портрети Марка Твена. Пам’ятник молодому М.Твену.)

Молодий американський журналіст, а в майбутньому - відомий письменник Марк Твен, став пасажиром під №5 пароплава «Квакер-Сіті», що вийшов з Нью-Йоркського порту 8 червня 1867 року у велику середземноморську подорож з відвіданням багатьох європейських країн.


(Слайд 26. Пароплав «Квакер-Сіті».)

І між іншим, якщо б не ця подорож, то, можливо, ще довго не дізналися б про письменника Марка Твена, адже саме дотепні подорожні нотатки, що регулярно відправлялися з усіх портів до Америки, зробили його таким відомим. Їх відразу оцінила і полюбила публіка, і навіть передрукували деякі столичні газети. А потім, через півтора року, з них склалася хороша книжка, яка стала першою у молодого письменника і названа ним спочатку як «Шлях нових паломників» (а тільки потім — «Простаки за кордоном», що читається багатьма з задоволенням досі).

Мандрівники відвідали Францію, Італію, Туреччину, місто Одесу, а потім – Крим. Американців на той час дуже цікавив Крим, а зокрема — легендарний Севастополь у зв'язку з щойно завершеною Східною (Кримською) війною 1853-1856 р.р. Всі ці роки з газетних смуг всього світу не сходили репортажі з місць бойових дій, більша частина яких розгорталася саме тут.

Спеціально посланий губернатором офіцер Чорноморського флоту вітав гостей на борту «Квакер-Сіті», після чого радо запросив їх відчувати себе на кримському березі, як у себе вдома. Гостям показали місто, а вірніше те, що від нього залишилося після довгої і вкрай руйнівної для нього облоги...

Потім були подорожі по містечках і селах Південного берегу Криму, підйоми в гори, відвідини визначних пам’яток: Ореанди, Лівадійського парку та інших.

Якщо судити по записах Марка Твена, Південний берег Криму мандрівникам дуже сподобався – багато знайшли його навіть схожим на свою Сьєрра-Невади. Про саму ж Ялту Марк Твен написав дуже поетично: «Село Ялта гніздиться внизу амфітеатру, який, відступаючи від моря, потроху піднімається, і, здається, що село це тихо зісковзнуло сюди звідкись зверху. У низині розкинулися парки і сади знаті, в густій зелені то там, то тут раптом блисне, наче яскрава квітка, якийсь палац. Дуже гарне місце». Кримський вояж закінчився, привітна Ялта проводжала гостей салютом і феєрверком.

Адам Міцкевич (1798 - 1855)

(Слайд 27. Портрет А.Міцкевича.)

Крим залишив досить помітний слід у житті польського митця, вклад якого у розвиток польської літератури можна порівняти з внеском Т. Шевченка — в українську літературу, О.Пушкіна – в російську.


( Учень читає уривок з сонета Адама Міцкевича)

Чорніє пасмо гір, долину ніч поймає,

Шепочуть, мов крізь сон, потоки у гаях,
І — квітів музики — солодкий ллється пах,
Що для ушей мовчить, для серця промовляє.

Мене вколисують пітьма і тишина,-

Аж от немовби вся гойднулася колиска:

То світлий метеор блакить перетина.

О ноче східна! Ти - неначе одаліска,

Що поцілунками зчаровує до сну

І раптом будить знов жадобу вогняну.
Влітку 1825 року Міцкевича запрошують у мандрівку Кримом. Це була перша в житті Міцкевича подорож до моря, там він уперше побачив і гори. Бахчисарай, і Алушта, і Євпаторія, і Балаклава, — це лише деякі з місць Криму, де А. Міцкевич написав найкращі свої поезії, які увійшли в збірку «Кримські сонети». Предметом зображення поет обирає наймальовничіші місцевості Криму: живописну долину Байдари, найбільшу вершину Кримських гір на південному березі – Чатир – Даг. Кримські гори, морські пейзажі, бурі на морі, східний колорит послужили матеріалом для створення напівміфічного світу. Плавання, буря і штиль на морі, роздуми серед руїн балаклавського замку – всі ці образи, думки і почуття, зорові і слухові образи творять нову дійсність. У «Кримських сонетах» Міцкевича постає не традиційний, а особливий романтичний світ, що вражає своєю неповторною принадністю і пишнотою.
(Слайд 28. А.Міцкевич на горі Аю-Даг.)



(Слайд 29. Пам’ятник А.Міцкевичу)
Основна думка «Кримських сонетів» - туга за батьківщиною, ностальгія, яку переживав поет на чужині. Розкішна природа Криму не може розрадити ліричного героя, його душа страждає і тужить за іншою далекою країною.

Цикл з 18 поезій “Кримські сонети” вразив читачів пейзажними замальовками, глибоким ліризмом, образом героя ”пілігрима”.

Дослідники творчості Адама Міцкевича визначають “український” період як переломний у творчості поета романтика.

Настрої від побаченого Міцкевичем у Криму допоможуть нам зрозуміти репродукції картин Карло Боссолі.



Учень-мистецтвознавець

Карло Боссолі (1815-1884)

(Слайд 30. Портрет К.Боссолі.)

Італійський художник, невтомний мандрівник, автор дивовижних подорожніх замальовок, один з основоположників традиції "образотворчої журналістики". У 1840-1842 роках Боссолі жив у Криму. Він об'їхав весь півострів і висловив свої враження в серії прекрасних акварелей та гуашей (частина з них зберігається в Ермітажі).


(Слайд 31. Кримські пейзажі Карло Боссолі.)

Боссолі створив більше 70 акварелей, подорожуючи по Криму. Більшою частиною це пейзажі мальовничих кутків Криму (південне узбережжя, гірський Крим, околиці Бахчисараю), панорами містечок, є замальовки з життя кримських татар.

Саме в Криму остаточно склалася творча манера художника. Чарівність благословенної Тавриди залишилося в його серці назавжди.
(Слайд 32. Кримські пейзажі Карло Боссолі.)


Учитель зарубіжної літератури:

Джеймс Олдрідж (1918-2011)
Джеймс Олдрідж відомий англійський письменник та громадський діяч, австралієць за походженням, через усе життя проніс повагу до простих людей, любов до природи, захоплення мисливством та риболовлею.

У 1957 році, відпочиваючи на Чорноморському узбережжі Кавказу, він написав оповідання «Останній дюйм». Українською мовою оповідання надруковано в збірці Дж. Олдріджа «Хлопчик з лісового берега», Київ, Дитвидав, 1959.



(Слайд 33. Фото Д.Олдріджа. Кадр з кінофільму «Останній дюйм».)

autoshape 6

1964 року письменник побував у Києві, зустрівся з читачами, дав інтерв’ю.

«Україна нагадує мені країну мого дитинства Австралію. На мою думку, будь-який український хлопчик може впізнати себе в героях моїх дитячих оповідань»,- сказав письменник.

(Слайд 34. Джеймс та Діана Олдріджі в Ізмаїлі.)

На відпочинку на південному узбережжі Криму Дж.Олдрідж разом з дружиною Діаною побували 1973 року. Прекрасні краєвиди Криму зачарували письменника і залишили теплі спогади на все життя.

Учень-мистецтвознавець

Кримчанам добре відомі імена художників-земляків: М. Волошина, К. Богаєвського, М. Самокиша.

Але з особливою гордістю вимовляють вони ім'я Івана Костянтиновича Айвазовського, чий талант, отримав всесвітнє визнання.
Іван Айвазовський (1817-1900)

(Слайд 35. Портрет І.Айвазовського.)


Художник більшу частину свого життя прожив у Феодосії, де створив такі дивовижні картини, як «Вечір в Криму», «Чесменський бій», «Серед хвиль», «Дев’ятий вал», «Сонячний день» та інші.




(Слайд 36. Картини І.Айвазовського.)

Хочеться згадати останню картину художника, що мала назву «Вибух корабля». Айвазовський задумав присвятити полотно подіям греко-турецької війни, зображуючи вибух турецького корабля, підпаленого грецькими повстанцями.



(Слайд 37. Картина «Вибух корабля».)

Художник майже закінчив роботу над зоровим і смисловим центром твору. Він залишив прописку інших деталей на наступний сеанс. Для остаточного завершення картини йому, ймовірно, знадобилося б кілька годин. Проте зробити цього він не встиг. Йому завадила смерть. Він помер поряд з картиною. Сталось це в ніч на 19 квітня 1900 року.

Поет Леонід Мартинов присвятив цій картині вірш

( Учень читає вірш Л.Мартинова «Взрыв»)

Мне, по существу, у Айвазовского


Нравится одна картина - "Взрыв".
За день до кончины Айвазовского
Начата, - наутро не был жив.

Он ее бы зализал, наверное,


Если бы не умер. И она,
Думаю, что мне бы не понравилась,
Если бы была завершена.

Но, незавершенное, завещано


Мне оно и будущим векам.
Это будто яростная трещина -
Так вот извергается вулкан.

Это не корабль, а мироздание


Рушится на жестком полотне.
И незавершенное создание:
"Берегись!" - напоминает мне.

Руки, дрогнув, кисть к чертям отбросили.


Озарила мглу глубокой осени
Бездна взрыва, бледное пятно.
...Съездите однажды в Феодосию
Посмотреть на это полотно.
Учень-мистецтвознавець

Крим - це Мекка для музикантів зі світовим ім’ям. В кінці XIX – на початку XX століття з Кримом пов’язана творча біографія основоположника вірменської музичної школи Олександра Опанасовича Спендіарова. Він вважав себе учнем російського композитора Миколи Андрійовича Римського-Корсакова, який теж побував в Криму 1881 року.



(Слайд 38. О.О.Спендіаров біля роялю.)

А за два роки до цього в Ялту з концертами приїжджав інший чудовий російський композитор — Модест Петрович Мусоргський.



(Слайд 39. Фото М.П.Мусоргського.)

Перелік знаменитих композиторів, які жили і творили в Криму, буде неповним, якщо не згадати ще одне ім'я — Сергія Васильовича Рахманінова. На Південному березі сонячного півострова він бував кілька разів. Особливо щасливими для композитора виявилися 1898 і 1900 роки. Рахманінов зустрічався тоді з Антоном Павловичем Чеховим, познайомився з Іваном Олексійовичем Буніним, провідував хворого композитора Василя Сергійовича Каліннікова, акомпанував на концертах Федору Івановичу Шаляпіну. Одночасно з цим Рахманінов багато і захоплено працював, завершуючи свою Другу сюїту для двох фортепіано. (Звучить уривок з сюїти).


(Слайд 40. Фото С.В.Рахманінова.)


Учитель зарубіжної літератури:

(Слайд 41. Кримські пейзажі.)


Як ми з вами переконалися, наш півострів багатоликий, поліетнічний, як і вся Україна. Ніде в Європі, не зустрінеш такої потужної концентрації різноманітних пейзажів і видових сюжетів, як це можна побачити в Криму!
Сьогодні в нашій свідомості він постав як частина великого «відкритого» світу, як затишний куточок нашої Батьківщини. Саме слово Батьківщина, вживане у широкому розумінні об'єднує нас, людей різних рас, національностей і віросповідань, одним поняттям — земляни, саме воно сьогодні настійно вимагає від усіх нас дбайливого ставлення один до одного, вимагає зробити всі зусилля для того, щоб не ширилася міжнаціональна ворожнеча, а тріумфували добро, милосердя,дружба!
Багато славних імен пов’язано з Кримом, багато хто залишив тут по собі яскравий слід, складаючи неповторний літопис нашого півострова. Не всіх ми згадали сьогодні, бо це й неможливо за короткий термін нашої зустрічі. Дякуємо всім гостям, які стали учасниками розмови в нашій мистецькій вітальні, об'єднаної єдиною темою – темою любові до рідного Криму. Крим – це Україна!
(Звертається увага на малюнки дітей, світлини про Крим, оглядається книжкова виставка. Гості мистецької вітальні діляться своїми враженнями.)


(Слайд 42. Крим – це Україна.)



Література:

  1. Абызов Е. Модест Петрович Мусорский. – М., 1985.

  2. Андрєєва О.В.Зарубіжні письменники в Україні / О.В.Андрєєва // Зарубіжна література в школі.-2005.-№21.- С.14-21

  3. Апетян 3. Воспоминания о Рахманинове. – М., 1973.

  4. Волошин М. Коктебельские берега. – Симферополь, 1989.

  5. Гаврилов В.Н. Пять страниц о Крыме : литературно-художественный альманах// Відродження.-1995.-No 1.-С. 13-17

  6. Дегтярев В., Вуль Р. У литературной карты Крыма. – Симферополь, 1965.

  7. Коваленко Н.М. «Кримські сонети» Адама Міцкевича: ностальгія за батьківщиною.Урок-подорож.8 кл. / Н.М.Коваленко //Зарубіжна література в навчальних закладах.-2004.-№3.- С.20-24.

  8. Крым. Поэтический атлас. Справочник туриста и краеведа. / Сост. А.Н. Рудаков, В.П. Казарин. – Симферополь, 1989.

  9. Крымский пейзаж в творчестве художников: альбом / Автор вступит. статьи и сост. Р.Д. Бащенко. К., 1990.

  10. Поліщук Я. Україна Антона Чехова / Я.Поліщук //Дивослово.- 2005.- №8.- С.69-72

  11. Скороєд Т.«Зроби добро людині і забудь...» / Скороєд Т., Шуринок Т. // Зарубіжна література. –2009. –No 10. -С. 17-21.–(Шкільний світ).

  12. Сухоруков В. Знаете ли вы Крым? – Симферополь, 1983.

  13. Эфрон А.О. О Марине Цветаевой. – М., 1989.

  14. Химинець А. «Ключі» взаєморозуміння з батьками : своєрідність вирішення проблеми батьків і дітей в оповіданні Дж. Олдріджа «Останній дюйм»// Зарубіжна література в школах України. –2012. -No4. – С. 10-11.


Інтернет ресурси

www.aivazovskv.net/

http://artclassic.edu.ru/

http://www.parta.com.ua/stories/writers/246/

http://www.classic-music.ru/

http://www.world-art.ru

http://www.museum-online.ru/

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Мистецька вітальня крим – перлина творчого натхнення iconФілософія повноти життя й любові за романом марії матіос «майже ніколи не навпаки»: літературно-мистецька вітальня як форма позакласного читання
Урокам позакласного читання понад 50 років. Н. Волошина пише про те, що така організаційна форма з’явилася у 1954-55 навчальному...
Мистецька вітальня крим – перлина творчого натхнення iconМіні-підручник для учнів 10 класу Укладач Чиркова Л. В
Міні-підручник «Перлина її творчого доробку» покликаний допомогти вам глибше І краще опанувати матеріал з теми «Життя І творчість...
Мистецька вітальня крим – перлина творчого натхнення iconГалицька перлина
Галицька перлина”, (надалі за текстом ˮФестивальˮ) заснований Міжнародним благодійним фондом “Українська Сім’яˮ, який починаючи з...
Мистецька вітальня крим – перлина творчого натхнення iconПерлина українського театру До 150-річчя від дня народження Марії Заньковецької
Перлина українського театру: До 150-річчя від дня народження Марії Заньковецької: Методично-бібліографічні матеріали / Укладачі:...
Мистецька вітальня крим – перлина творчого натхнення iconБбк 4 б 48 Березнівщина – перлина українського Полісся : краєзнавчий бібліографічний посібник, випуск /матеріал підготували О. Гурин, Н. В. Юрчик. Березне, 2016. 78 с
Березнівщина – перлина українського Полісся : краєзнавчий бібліографічний посібник, випуск 4 /матеріал підготували О. Гурин, Н. В....
Мистецька вітальня крим – перлина творчого натхнення iconКиїв очима українських та зарубіжних митців Літературна вітальня
Багато пережив він – пограбування, пожежі, спроби знищення. Не раз Київ називали другими Афінами, руським Єрусалимом, православним...
Мистецька вітальня крим – перлина творчого натхнення iconЗагальноосвітній навчально – виховний комплекс І – ІІІ ступенів «Школа – інтернат – гімназія»
Розробка представлена в ході проведення естафети методичних розробок «Від творчого прийому до творчого уроку та заходу» І рекомендується...
Мистецька вітальня крим – перлина творчого натхнення icon“Ходорів – це не тільки мої дитячі враження й спогади, не тільки джерело натхнення – там були люди, що дали мені життя й виховали у здоровому національному дусі”
Ходорів це не тільки мої дитячі враження й спогади, не тільки джерело натхнення там були люди, що дали мені життя й виховали у здоровому...
Мистецька вітальня крим – перлина творчого натхнення iconВипуск 2 Культурно-мистецька Сумщина на сторінках періодичних видань : поточний бібліографічний список літератури за II квартал 2017 року / Сумська обл універс наук б-ка; уклад. Г. О. Федоренко. – Суми, 2017. – 24 с
Культурно-мистецька Сумщина на сторінках періодичних видань : поточний бібліографічний список літератури за II квартал 2017 року...
Мистецька вітальня крим – перлина творчого натхнення iconВідгуки, зауваження, пропозиції щодо розміщення, добору літератури, оформлення просимо надсилати на адресу
Березнівщина – перлина українського Полісся : краєзнавчий бібліографічний посібник, випуск 3 /матеріал підготували О. Гурин, С. Пономаренко....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка