Модуль Клітинний рівень організації життя Тема Клітина План 1



Сторінка1/3
Дата конвертації12.04.2018
Розмір0,5 Mb.
  1   2   3

Модуль 2. Клітинний рівень організації життя

Тема 2.1. Клітина

План

1. Історія вивчення клітини.

2. Методи цитологічних досліджень.

3. Будова клітин прокаріотів та еукаріотів.

4. Клітинні мембрани.

5. Поверхневий апарат клітини – система отримання інформації із зовнішнього середовища, його функції


1. Історія вивчення клітини.

Світ клітин, не видимий озброєним оком, лишався повністю невідомим до середини ХУІІ ст., поки люди не навчилися шліфувати лінзи та використовувати їх для розширення можливостей зору.

Одним із перших творців мікроскопа був англієць Роберт Гук – фізик, метеоролог, біолог, інженер, архітектор. У 1665 році він видав альбом малюнків під назвою «Макрографія», у якому були представлені його спостереження під мікроскопом. Серед них був тонкий зріз тканини дерева, структура якого нагадувала стільники, чітке й правильне розташування мікроскопічних пор, або «клітин». Гук використовував слово «клітина» у його справжньому значенні, маючи на увазі маленькі камери на зразок чернечих келій. Це слово закріпилося в науці, набувши зовсім іншого значення.

Одним із обдарованих сучасників Гука був голландець Антоні ван Левенгук який створив понад 200 мікроскопів власної особливої конструкції. Вони складалися з невеликої скляної кульки, вставленої у мідну пластинку. Тримаючи такий пристрій поблизу ока і розглядаючи крізь кульку різні предмети, закріплені на кінчику голки, Левенгук добився збільшення об’єктів у 270 разів і зробив значні відкриття (відкрив (1702р), бактерії та одноклітинні тварини (інфузорії та інші), описав еритроцити та сперматозоїди.

У 1833 році Роберт Броун відкрив у клітині рослин ядро і запропонував назву «ядро». Після 1825 року Ян Пуркіньє розробив ефективні методики приготування та фарбування препаратів для мікроскопії. Поліпшення чіткості зображення мало такі важливі наслідки, що вже за кілька років можна було сформулювати загальну теорію, згідно якої усі рослини й тварини складаються із клітин.
- 2 -

Клітинну теорію для рослин запропонував у 1837 році німецький ботанік Матіас Шлейден, а поширив на тваринний світ у 1839 р.його друг, фізіолог Теодор Шванн і висловив думку про те, що «утворення клітин є загальним принципом будови усіх організмів». Це положення стало провідною ідеєю клітинної теорії і в загальному вигляді формулюється так: усі живі організми складаються із клітин. Дещо пізніше її доповнив патолог Рудольф Віхров, який у 1859 році сформулював положення «кожна клітина походить із клітини»

У середині ХІХ ст. клітинна теорія стала загальновизнаною і послужила основою для науки про клітину – цитології. До кінця ХІХ ст.. було відкрито багато компонентів клітини. Учені описали їх і дали їм назви.

1869 р. – Фредерік Мішер уперше виділив з ядра клітини нуклеїнові кислоти

1880 р. – Вальтер Флемінг відкрив та описав процеси мітозу в клітинах личинок земноводних

1882 р. – І.І.Мечников відкрив явище фагоцитозу в лейкоцитів із цим повязав захисні властивості організмів.

1894 р. – Ріхард Альтман під назвою міобластів описав мітохондрії

1898 р. – Камілло Гольджі описав органелу, яку згодом і назвали «комплекс Гольджі»

З часом, однак, дослідники зіштовхнулися з перешкодою, яка здавалася нездоланною, оскільки була зумовлена законами фізики. Навіть за допомогою досить досконалих інструментів не можна бело побачити ті деталі, розміри яких були менші за половину довжини хвилі світла (тобто менші ніж 0,25 мкм). А в світі клітин такі розміри трапляються доволі часто.

І ось в 1945 році цитологи вперше зазирнули до клітини за допомогою електронного мікроскопа та побачили багато невідомих раніше структур.

1945 р. – Альберт Клод і Кейт Портер відкрили ЕПС

1949 р. – Крістіан де Дюв описав лізосоми

1952 р. – Фрітьоф Сьостранд і Джордж Пелед встановили внутрішню будову мітохондрій

1954 р. – Джордж Пелед відкрив рибосоми, а в 1956 році він зясував призначення зернистої ЕПС

1962 р.- Філіпп Сієкеввтц і Джордж Пелед уперше виділили рибосоми з клітини

-3-


1962 р.- Маршал Ніренберг, Северо Очоа та Хар Гобінд Хоран розшифрували генетичний код

1966 р.- Джонатан Зінгер запропонував рідинно-мозаїчну модель будови плазматичної мембрани

1967 р. – Едвін Тейлор зясував роль мікро трубочок у мітотичному поділі клітини

1971 р. – Ел Сезерленд був удостоєний Нобелевської премії за дослідження механізмів транспорту речовин через плазматичні мембрани.

1974 р. - Крістіан де Дюв, Альберт Клод і Джордж Пелед отримали Нобелевську премію за встановлення морфофункціональних особливостей молекулярних структур клітини
2. Методи цитологічних досліджень:

- метод світлової мікроскопії – розглянути можна лише спеціально виготовлені цитологічні препарати - (метод приготування давлених препаратів, метод приготування тонких зрізів, фазово-контрастна мікроскопія, метод флуоресцентної мікроскопії, метод мічених атомів (авторадіографії).

- метод електронної мікроскопії;

- метод культури клітин;

- метод центрифугування
3. Будова клітин прокаріотів та еукаріотів
Незважаючи на різноманітність форм, організація клітин усіх живих організмів підпорядкована єдиним закономерностям. Так, усі клітини складаються з поверхневого апарату і цитоплазми. Залежно від наявності ядра усі організми поділяють на два надцарства: Прокаріоти і Еукаріоти. Клітини прокаріотів, крім того, що не мають ядра, ще й досить просто організовані. Клітини еукаріотів – грибів, рослин і тварин – організовані складніше і обов’язково мають ядро.
-4-

Основні відмінності між клітинами рослин, тварин і грибів


Структури клітин

тварини

рослини

гриби

Клітинна стінка

відсутня

наявна

наявна

Вакуолі з клітинним соком

відсутні

наявні

відсутні

хлоропласти

Трапляються в окремих видів одноклітинних тварин

наявні

відсутні

Псевдоподії (несправжні ніжки)

Наявні в певних видів багатоклітинних і деяких одноклітинних

відсутні

відсутні



Внутрішній вміст кожної клітини оточує поверхневий апарат. До його складу входять плазматична мембрана, надмембранні та під мембранні структури. Поверхневий апарат клітин захищає її внутрішній вміст від несприятливих впливів довкілля, забезпечує обмін речовин та енергії між клітиною і середовищем, що її оточує.

Внутрішнє середовище клітин – це цитоплазма. До її складу входять різні органічні та неорганічні, а також клітинні компоненти: органели та включення. Цитоплазма за допомогою внутрішньоклітинних мембран поділена на окремі функціональні ділянки.

У цитоплазмі розташований внутрішньоклітинний скелет, або цитоскелет. Це система білкових утворів – мікро трубочок і мікрониточок, яка виконує насамперед опорну функцію. Крім того, елементи цитоскелета беруть участь у зміні форми та русі клітини, забезпечують певне розташування та переміщення органел.



Органели – постійні клітинні структури. Кожна з органел забезпечує відповідні процеси життєдіяльності клітини ( живлення, рух, синтез певних сполук, зберігання і передачу спадкової інформації тощо). Одні органели обмежені однією мембраною ( вакуолі, комплекс Гольджі, ендоплазматична сітка, лізосоми), інші – двома (хлоропласти, мітохондрії, ядро) або ж взагалі не мають мембранної оболонки ( клітинний центр, рибосоми, мікротрубочки, мікронитки). Особливості будови тієї чи іншої органели тісно пов’язані з її функціями.

На відміну від органел, клітинні включеннянепостійні компоненти клітини. Вони можуть зникати і знову зявлятись у процесі життєдіяльності. Включення – це запасні сполуки чи кінцеві продукти обміну речовин.

Єдність будови усіх клітин є підтвердженням єдності живого світу.
3.1.Будова клітин еукаріотів

Еукаріоти це організми, клітини яких мають ядро. Ядро – найбільша органела клітини, у якій зберігається і з якої переписується спадкова інформація, записана у хромосомах. Хромосома це гігантська молекула ДНК – інтегрована з білками.

У ядрі міститься ядерце – місце, де утворюються інші важливі органели, що беруть участь у синтезі білка – рибосоми. Але рибосоми лише формуються у ядрі, а працюють вони (тобто синтезують білок) у цитоплазмі. Частина з них перебуває в цитоплазмі вільно, а частина прикріплюється до мембран, що утворюють ендоплазматичну сітку. Рибосоми – немембранні органели.



Ендоплазматична сіткаце сітка канальців, порожнин, обмежених мембранами. Існує два типи ЕПС: гранулярна і гладенька. На мембранах гранулярної ЕПС розташовані рибосоми, тому в ній відбувається синтез білків та їх транспортування. А гладенька ЕПС – це місце синтезу та транспортування вуглеводів і ліпідів. На ній рибосом немає.

Для синтезу білків, вуглеводів та жирів необхідна енергія, яку в еукаріотичній клітині виробляють «енергетичні станції» - мітохондрії.



Мітохондрії двомембранні органели, у яких здійснюється процес клітинного дихання. На мембранах мітохондрій окислюються органічні сполуки та накопичується хімічна енергія у вигляді особливих енергетичних молекул АТФ.

У клітині також є місце, де органічні сполуки можуть накопичуватися і звідки вони можуть транспортуватися – це апарат Гольджі, - система плоских мембранних мішечків. Він бере участь у транспортуванні білків, ліпідів, вуглеводів. В апараті Гольджі утворюються також органели внутрішньоклітинного травлення – лізосоми.



Лізосоми одномембранні органели, що є характерними для клітин тварин, містять ферменти, які можуть розщеплювати білки, вуглеводи, нуклеїнові кислоти, ліпіди.

Усі органели працюють спільно, беручи участь у процесах обміну речовин та енергії

У клітині можуть бути органели, що не мають мембранної будови, н-д, рибосоми і цитоскелет. Цитоскелетце опорно-рухова система клітини, що включає мікрофіламенти, війки, джгутики, клітинний центр, який продукує мікро трубочки та центріолі.

Існують органели, характерні тільки для клітин рослин – пластиди.


3.2.Будова клітин прокаріотів

Прокаріоти одноклітинні організми, у клітинах яких немає оформленого ядра та багатьох інших органел, які є в еукаріотів. Для всіх прокаріотичних організмів характерні малі розміри (не більше ніж 10мкм), збереження генетичного матеріалу у формі кільцевої молекули ДНК (нуклеотиду). До прокаріотичних організмів належать бактерії та ціанобактерії (синьо-зелені водорості)

Якщо в прокаріотів відбувається процес аеробного дихання, то для цього використовуються спеціальні випинання плазматичної мембрани – мезосоми. Якщо бактерії фото синтезують, то фотосинтез відбувається на фотосинтетичних мембранах – тилакоїдах.

Синтез білка в прокаріотів відбувається на рибосомах, але вони менші за розмірами, ніж рибосоми прокаріотів.

У прокаріотичній клітині мало органел, жодна з них не має двомембранної будови, внутрішні мембрани трапляються рідко. Якщо вони є, то на них відбуваються процеси дихання або фотосинтезу.


4. Клітинні мембрани

Біологічні мембрани – тонкі суміжні структури молекулярних розмірів, розташовані на поверхні клітин і субклітинних частин, а також канальців і пухирців, що пронизують цитоплазму. Найважливішою функцією клітинних мембран є регулювання транспортування йонів, моносахаридів, амінокислот та інших продуктів обміну речовин.
За допомогою електронного мікроскопа та рентгеноструктурного аналізу ученим вдалося показати спільність будови поверхневих клітинних мембран, мембран ЕПС, мітохондрій, ядер, лізосом, пластид тощо.

В основі будь-якої мембрани лежить подвійний шар фосфоліпідів. Однак біліпідний шар – це ще не готова мембрана, а лише її основа. Із біліпідним шаром мають зв’язатися мембранні



білки, які і визначають багато властивостей мембран. Входять до складу мембран і вуглеводи, що утворюють комплекси з білками і ліпідами.

Сьогодні визнана рідинно-мозаїчна модель будови мембрани, згідно якої мембрана складається з шару біліпідів, у якому плавають (або закріплені) білкові молекули, утворюючи в ньому своєрідну мозаїку.

Будова мембрани відповідає її функціям: транспортній, бар’єрній та рецепторній

Особливо важливою мембраною у клітині є плазмалемаповерхнева мембрана. Вона виконує бар’єрну, транспортну, рецепторну, сигнальну функції.


Транспортування речовин через мембрани

Існують два активні процеси, за допомогою яких різні речовини транспортуються через мембрану – ендоцитоз і екзоцитоз.

Виводяться речовини із клітини – екзоцитоз – злиття внутрішньоклітинних бульбашок із плазматичною мембраною. Н-д, виведення інсуліну.

До клітини речовини можуть потрапити за допомогою ендоцитозу – плазматична мембрана утворює вирости, котрі потім, відшаровуючись, перетворюються на пухирці або вакуолі.

Залежно від розміру і вмісту бульбашок, розрізняють два типи ендоцитозу:


  • піноцитоз – поглинання рідини та розчинених речовин за допомогою невеликих пухирців;

  • фагоцитоз – поглинання великих частинок, таких як м/о або залишки клітин, великі віруси, чужорідні клітини.




Транспортування речовин через мембрану




Із клітини У клітину

(екзоцитоз) (ендоцитоз)
Поглинання рідини Поглинання частинок (піноцитоз) (фагоцитоз)
Молекули проходять крізь мембрани завдяки трьом різним процесам: простій дифузії, полегшеній дифузії та активному транспортуванню.

Мембрани здійснюють сигнальну функцію. Так, у плазматичну мембрану вбудовані сигнальні білки, здатні у відповідь на дію різних факторів довкілля змінювати свою просторову структуру і внаслідок цього передавати сигнали до клітин.

Важлива роль біологічних мембран і в процесах взаємоперетворення різних форм енергії (механічної, електричної та хімічної).

Плазматичні мембрани забезпечують міжклітинні контакти в багатоклітинних організмах.


5. Поверхневий апарат клітини.

Будь-яка клітина складається з трьох частин: поверхневого апарату, цитоплазми та ядерного апарату.

Поверхневий апарат клітини виконує три функції: бар’єрну, транспортну, рецепторну.

ПА складається із трьох систем: плазматичної мембрани, над мембранного комплексу та підмембранного (субмембранного) опорно-скорочувального апарату.

Плазматична мембрана (плазмалема) - це найбільш постійна, основна, універсальна для всіх клітин система поверхневого апарату. Під нею розташована субмембранна система, яка бере участь у транспортуванні та рецепції і є частиною цитоплазми.

Надмембранні структури ПА здійснюють взаємодію клітин із зовнішнім середовищем або іншими клітинами.

У клітин тварин надмембранний комплекс (глікокалікс) перебуваючи у безпосередньому контакті і з НС, відіграє важливу роль у рецепторній функції клітин. Глікокалікс складається з вуглеводів, він порівняно тонкий і еластичний.

У рослин, грибів і бактерій надмембранний комплекс представлений клітинною стінкою. Вона містить целюлозу у

рослин, у грибів – хітин, у бактерій – мурен. Клітинна стінка досить тверда і на відміну від глікокалікса не стискається. Через клітинну стінку проходить вода, солі, молекули багатьох органічних речовин.
Явище плазмолізу і деплазмолізу у клітинах рослин
Плазмолізвідділення цитоплазми від оболонки при зануренні клітини в гіпертонічний, тобто концентрованіший ззовні розчин. Плазмоліз характерний головним чином для рослинних клітин, що мають міцну целюлозну оболонку. Якщо тваринні клітини занурити в гіпертонічний розчин, то вони стискаються. Іноді плазмова ні клітини залишаються живими. Якщо занурити такі клітини у воду, відбувається деплазмоліз.

Деплазмолізце повернення цитоплазми клітин рослин зі стану плазмолізу у вихідний стан.

Тема 2.2. Ядро – система збереження спадкової інформації

План

1. Будова ядра.

2. Функції ядра.

3. Нуклеоїд прокаріотичних клітин

4. Особливості організації каріотипу різних організмів.
Ядро – обов’язкова складова будь-якої еукаріотичної клітини, в якій зберігається спадкова інформація. Лише деякі типи клітин еукаріотів втрачають ядро в процесі розвитку, н-д, еритроцити ссавців чи ситоподібні трубки рослин. У багатьох клітин є лише одне ядро, але є клітини, які містять кілька або багато ядер.

1. Будова ядра. Ядро складається з поверхневого апарату (оболонки) і внутрішнього середовища – матриксу. Поверхневий апарат утворений двома мембранами – зовнішньою і внутрішньою, між якими є щілина 20 – 60 нм завширшки. У деяких місцях зовнішня мембрана сполучена з внутрішньою навколо отворів – ядерних пор. Ядерний матрикс (внутрішнє середовище ядра) складається з ядерного соку (каріоплазми), ядерець і ниток хроматину. Хроматин – ниткоподібні структури ядра, утворені здебільшого білками та нуклеїновими кислотами. Під час поділу клітини нитки хроматину ущільнюються і з них формуються хромосоми. Основу хромосоми становить дволанцюгова молекула ДНК в поєднанні з ядерними білками.



Ядерце є ділянкою хромосоми, на якій відбувається синтез рибосомних РНК та утворення рибосом. Може бути від1 до 5 – 7 й більше.

Між усіма компонентами знаходиться рідкий компонент клітинного ядра – каріоплазма або ядерний сік, у якій відбувається багато процесів

У деяких одноклітинних тварин (інфузорій та форамініфер) є ядра двох типів: генеративні – забезпечують зберігання та передачу спадкової інформації, та вегетативні – регулюють процеси біосинтезу білків.

2. Функції ядра. Ядро зберігає спадкову інформацію і забезпечує її передачу від материнської клітини дочірнім. Крім того, воно є своєрідним центром керування процесами життєдіяльності клітини, зокрема регулює процеси біосинтезу білків. Так, у ядрі з молекул ДНК на молекули іРНК переписується

інформація про структуру білків. Згодом ця інформація передається до місця їхнього синтезу на мембранах зернистої ЕПС. В ядрі за участі ядерець утворюються складові рибосом, які беруть безпосередню участь у біосинтезі білків. Т.ч. завдяки реалізації спадкової інформації, закодованої в молекулах ДНК, ядро регулює біохімічні, фізіологічні і морфологічні процеси, які відбуваються в клітині.



3. Нуклеоїд прокаріотичних клітин. Клітини прокаріотів не мають чітко сформованого ядра. Спадкова інформація прокаріотів міститься в нуклеоїді (ядерній зоні)- ділянка цитоплазми, в якій розташований спадковий матеріал. Типові хромосоми, які в клітинах еукаріотів розташовані в ядрі, у прокаріотів відсутні.

У цитоплазмі багатьох клітин бактерій, крім нуклеоїду, є кільцеві молекули ДНК – плазміди (позахромосомні фактори спадковості). Плазміди знайдені також у клітинах еукаріотів – це кільцеві молекули ДНК у двомембранних органелах – мітохондріях і пластидах.



4. Особливості організації каріотипу різних організмів. Основними структурами ядра, в яких міститься генетичний матеріал є хромосоми. Помітити хромосоми, підрахувати їхню кількість та розглянути ососбливості їхньої будови можна лише під час поділу клітини. У період між поділами хромосоми розкручуються до ниток хроматину.

Будова хромосом. Основу хромосоми становить дволанцюгова молекула ДНК, зв’язана з ядерними білками. Ядерні білки утворюють особливі структури – нуклеосоми, навколо яких наче накручені нитки ДНК. Кожна хромосома складається з двох хроматид, які сполучені між собою в ділянці первинної перетяжки. У зоні первинної перетяжки є ділянка хромосоми зі специфічною структурою, що з’єднує сестринські хроматини – центромера. На ній формуються білкові структури – кінетохори. Під час поділу клітини до кінетохора приєднуються нитки веретена поділу. Кожна хромосома містить по молекулі ДНК з подібним набором спадкової інформації. Під час поділу клітини хроматиди розходяться до дочірніх клітин, а в період між двома поділами – число хроматин знову подвоюється. Це відбувається завдяки здатності молекул ДНК до самоподвоєння.

Клітини кожного виду еукаріотів мають свій особливий набір хромосом – каріотип – сукупність ознак хромосомного набору (к-ть хромосом, їхня форма, розміри). Кожному виду притаманний

свій набір хромосом, свій особливий каріотип. Постійність каріотипу забезпечує існування видів.

Каріотип може змінюватися унаслідок мутацій. Мутантні особини (мутанти) часто нездатні схрещуватися з особинами, що мають нормальний каріотип, і давати плодючих нащадків.

Хромосомний набір може бути гаплоїдним, диплоїдним або поліплоїдним. У гаплоїдному наборі 1п ( гаплоос – поодинокий, плоос – кратний і ейдос - вигляд) усі хромосоми відрізняються одна від іншої за будовою. У диплоїдному (диплос – подвійний) наборі 2п кожна хромосома має парну, подібну за розмірами і особливостями будови гомологічну хромосому. Хромосоми, подібні за будовою і набором генів – гомологічні., а ті, що відрізняються за цими показниками – не гомологічні.Якщо ж к-ть хромосом перевищує дві, то такі хромосомні набори належать до поліплоїдних (3п, 4п тощо).

У роздільностатевих тварин і дводомних рослин в особин однієї зі статей хромосоми однієї пари відрізняються між собою (гетеро хромосоми), тоді як в інших вони подібні. Це статеві хромосоми. Хромосоми інших пар, які подібні у всіх особин – нестатеві або ауто соми.







Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3

Схожі:

Модуль Клітинний рівень організації життя Тема Клітина План 1 icon10-б книга для підготовки до зно, Тема 20 №№20. 9, 20. 27(2), 20, 39 Геометрія 10-а с. 112 №409, 412 10-Б
«Пластичний та енергетичний обмін в клітині», підготуватися до тематичної роботи «Клітинний рівень організації життя»
Модуль Клітинний рівень організації життя Тема Клітина План 1 iconКонтрольна робота по темі №1 : «Клітина» I варіант Початковий рівень (3- бали)
Термін «Клітина» запропонував: а М. Шлейден; б Т. Шван; в Роберт Гук; г Р. Вірхов
Модуль Клітинний рівень організації життя Тема Клітина План 1 iconПроект Неймовірна клітина Маршрут захоплюючої подорожі у країну-місто “Клітина”
Жива клітина неймовірно складна. Біолог Френсіс Крік намагався якомога простіше пояснити її діяльність, але врешті решт зрозумів,...
Модуль Клітинний рівень організації життя Тема Клітина План 1 iconТема. Клітина одиниця живого. Історія вивчення клітини
«клітина» та значення клітини як одиниці живого,ознайомити з етапами вивчення клітини; розвиваюча: розвивати уміння виділяти головне...
Модуль Клітинний рівень організації життя Тема Клітина План 1 iconПлан-конспект уроку Предмет зарубіжна література. Клас 6 (за програмою 12-річної школи. Розділ «Людина І світ».) Тема : «Розкриття основ духовно осмисленого життя. Проблема персональної
Тема : «Розкриття основ духовно осмисленого життя. Проблема персональної відповідальності за вчинок в казці-притчі А. де Сент- екзюпері...
Модуль Клітинний рівень організації життя Тема Клітина План 1 iconЛекція 15 Тема: Життя й педагогічна діяльність А. С. Макаренка План Життя й педагогічна діяльність А. С. Макаренка
Сухорський С. Ставлення сучасників А. Макаренка до його соціально-педагогічного експерименту // Рідна школа, 1994. №5
Модуль Клітинний рівень організації життя Тема Клітина План 1 iconПояснювальна записка Варіативний модуль розроблено до навчальної програми "Тех­но­логії. 10-11 класи." Даний модуль доцільно використовувати для класів до 27 чоловік
Варіативний модуль розроблено до навчальної програми “Тех­но­логії. 10-11 класи.” Даний модуль доцільно використовувати для класів...
Модуль Клітинний рівень організації життя Тема Клітина План 1 iconКлітина – основна структурно-функціональна одиниця живої природи

Модуль Клітинний рівень організації життя Тема Клітина План 1 iconТема. Ідеї автономії І самостійності в програмах українських політичних партій Російської імперії та Австро-Угорщини
Навчально-методичне забезпечення. Гупан Н. М. Історія України : 10 кл. Рівень стандарту. Академічний рівень / Н. М. Гупан, О. І....
Модуль Клітинний рівень організації життя Тема Клітина План 1 iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів. Рівень стандарту. Академічний рівень. Профільний рівень. К; 2010. 111с
Навчальний предмет. Українська література 11 клас. Розділ. Еміграційна література


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка