Н. П. Мещерякова актуальні питання методики викладання літератури навчально-методичний посібник



Сторінка1/6
Дата конвертації21.12.2017
Розмір1,28 Mb.
  1   2   3   4   5   6


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ Й НАУКИ УКРАЇНИ

Криворізький державний педагогічний університет

Факультет іноземних мов

Кафедра російської філології та зарубіжної літератури
Н.П. Мещерякова

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ

МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ЛІТЕРАТУРИ

Навчально-методичний посібник

Кривий Ріг-2017

Актуальні питання методики викладання літератури: Навчально-методичний посібник / Н.П.Мещерякова. – Кривий Ріг, 2017. – 119 с.

Укладач: Н.П. Мещерякова, канд. пед. наук, доцент


Рецензенти:

Л.М.Удовиченко, канд. пед. наук, доцент кафедри української літератури, компаративістики і соціальних комунікацій Гуманітарного інституту Київського університету ім. Б.Грінченка;

Л.Б.Стрюк, канд. філол. наук, професор кафедри української та зарубіжної літератури КДПУ.
У посібнику розглядаються актуальні питання методики викладання зарубіжної літератури в школі. Висвітлюються сучасні підходи до сприйняття й аналізу художнього твору, вивчення біографії письменника. Пропонується система методів, прийомів, видів і форм навчальної діяльності, спрямована на розвиток емоційно-естетичної реакції на прочитаний твір, умінь і навичок креативного аналізу художнього твору, інтелектуально-творчих здібностей учнів.

Для вчителів-словесників, студентів філологічних факультетів.


Ухвалено на засіданні кафедри

російської філології та зарубіжної літератури

(протокол № 4 від 24.11.2017 р.)



ЗМІСТ


Вступ




Розділ 1. Науково-методичні засади вивчення біографії письменника в школі

1.1. Біографія письменника як предмет вивчення

1.2. Джерела вивчення біографії

1.3. Методи, форми і прийоми вивчення біографії письменника (методичні матеріали з вивчення життєвого і творчого шляху Дж. Байрона в 9 класі)




Розділ 2. Теоретичні основи сприйняття та аналізу художнього твору зарубіжної літератури

2.1. Сприйняття художнього твору як методична проблема

2.2. Методологічна основа шкільного аналізу художнього твору

2.3. Специфіка шкільного аналізу (система уроків із вивчення трагедії В. Шекспіра „Гамлет” у 9 класі; система уроків із вивчення французької поезії кінця ХІХ – початку ХХ ст. в 11 класі)






Розділ 3. Теоретичні основи вивчення стилю письменника в школі

3.1. Стиль письменника і його місце в курсі літератури середньої школи

3.2. Своєрідність художньої мови в творчості письменника

3.3. Шляхи вивчення стилю письменника












Література




ВСТУП

Однією з актуальних проблем сучасної освіти є розвиток самостійної, мислячої, творчої особистості, здатної сприйняти й оцінити величезну культурну спадщину. Художня література у цій культурній спадщині посідає вагоме місце і є могутнім потенціалом для духовного і творчого розвитку молоді.

З огляду на це виникає необхідність удосконалення методики викладання літератури в цілому, зокрема – оптимізації вивчення життєвого і творчого шляху письменника та комплексного підходу до аналізу художніх творів.

Парадигма особисто зорієнтованої освіти як методологічна основа сучасної школи робить школяра суб’єктом навчання, а основою навчально-виховного процесу – його самопізнання, самоосвіту і самовиховання. Орієнтиром на цьому шляху може стати духовний світ письменника, який учень пізнає через вивчення його біографії і творчого шляху. Нарешті, саме особа митця є системотворчим фактором, який об’єднує різні складові художнього твору в єдине ціле.

Функції і питома вага вивчення біографії письменника в шкільному курсі літератури – проблема настільки ж важлива й актуальна, наскільки й непроста. У радянській школі переважали виховні завдання розгляду біографії письменника. На сучасному етапі деякі методисти схиляються в бік дидактики, тобто більше уваги приділяється не виховному, а навчальному, дидактичному аспектові такого вивчення.

Таким чином, хоч у теорії викладання літератури проблемі вивчення біографії письменника присвячено досить уваги (роботи Б. Степанишина, Г. Токмань, В. Дробота, О. Демчука), на практиці, як показують спостереження, вивчення життєвого і творчого шляху митця викликає труднощі, вчитель не завжди вдало може подати матеріал, що призводить до зниження інтересу учнів до предмету. Окрім того, сучасна школа стоїть перед проблемою морального виховання особистості, а вивчення життєвого і творчого шляху митця, на наш погляд, містить у собі значний виховний потенціал.

Специфіка викладання зарубіжної літератури зумовлює необхідність цілісного сприйняття художнього твору та його аналізу. З-поміж актуальних питань пізнання художнього твору особливе місце посідає діалог між автором і читачем. Тому підґрунтям технології вивчення художнього твору мають бути особливості художнього сприймання тексту (Н. Рубакін, І. Богін, О. Солоухіна та ін.). Одним із завдань літературної освіти є завдання формувати в учнів уявлення про художню літературу як мистецтво слова. Вивчення літератури як мистецтва слова – це організація навчальної діяльності учнів, спрямованої на емоційно-естетичне сприйняття художнього твору, переживання краси його форм та естетичного змісту. Тому важлива складова вивчення художнього твору – емоційність. Якщо цієї складової не досягнуто, художній твір не осмислюється учнями як факт мистецтва, вони не можуть дати йому естетичної оцінки.

Таким чином, у навально-методичному посібнику пропонується система методів, прийомів, видів і форм навчальної діяльності, спрямована на розвиток емоційно-естетичної реакції на прочитаний твір, умінь і навичок креативного аналізу художнього твору, інтелектуально-творчих здібностей учнів.


РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ

ВИВЧЕННЯ БІОГРАФІЇ ПИСЬМЕННИКА В ШКОЛІ
1.1. Біографія письменника як предмет вивчення

Існує ціла низка причин, з яких шкільне вивчення літератури неможливе без розгляду життєвого та творчого шляху митця. Перш за все тому, що біографія – це ключ до творчості, Б. Степанишин вказує на той важливий момент, що «висококваліфікований вдумливий читач може пізнати особистість письменника – його світогляд, мораль, уподобання, характер, вдачу, ставлення до природи і суспільства та інші грані – з самих його творів» [37, с.179]. Натомість учень ще не володіє таким читацьким рівнем, тому для нього потрібне спеціальне вивчення біографії письменника.

У кожному літературному творові відображається особистість його автора, виражається авторська позиція. Без її засвоєння школярами не можна прийти до об’єктивного розуміння художнього тексту. Почути автора, побачити своєрідність його особистості, пояснити естетичні погляди митця і допомагає вивчення біографії.

Вивчення біографії має також культурологічну цінність. За словами О.Демчука, належне ознайомлення з життєвим шляхом письменників – це й своєрідна енциклопедія культури [11].

Проте чи не найбільший потенціал має біографія як засіб морального та світоглядного виховання учня. На це вказують практично всі методисти.

Таким чином, потреба у вивченні біографії письменника не викликає жодних заперечень з боку науковців, методистів, і цей аспект відображено в усіх чинних Програмах із зарубіжної літератури.

Слід зауважити, що необхідність розробки даного питання усвідомили ще античні мислителі. Так, численні учні Сократа (V-IV ст. до н.е.) вирішили записати біографію свого вчителя з метою закарбування його імені в пам’яті нащадків, а за доби Середньовіччя в європейських країнах, де було поширене християнство, у схоластичних школах учні вивчали «житія святих». Видатний поет і філософ доби італійського Відродження ХIV ст. Ф.Петрарка написав біографії 23 античних митців. Російські діячі ХVIІІ ст. М.В.Ломоносов та М.І. Новиков у своїх працях торкалися питання вивчення як творчості, так і особистості митця. Наприкінці ХІХ ст. відомий історик літератури, видатний учитель-словесник В.Я.Стоюнін зазначив, що твори повинні розглядатися в зв’язку з особистістю та біографією письменника. Особливу увагу В.Стоюнін приділяв проблемі історизму. Завдяки зусиллям В.П.Острогорського питання вивчення біографії виокремилося в самостійну проблему і набуло свого розвитку. Традиційна методика викладання зарубіжної літератури має у своєму арсеналі численні праці провідних російських і вітчизняних науковців і методистів другої половини ХХ ст. стосовно вивчення біографії письменника у шкільному курсі (Т.Ф. Курдюмова, Т.В. Чирковська, І.Є. Каплан, З.Я. Рез, В.В. Голубков, В.М. Дробот, В.Г. Маранцман, М.О. Рибнікова, Т.Ф. Бугайко, О.Р. Мазуркевич, Є.А. Пасічник та ін.).

Сьогодні не можна погодитися з усім тим, що раніше пропонувалося втілювати на практиці, адже заідеологізованість літератури вимагала і специфічного ставленні до вивчення біографії письменника. Та навряд чи можна заперечувати думку І.Є. Каплан, яка зазначає, що «знайомство з біографією часто є своєрідним вступом та коментарем до творів письменника, які вивчатимуться в класі, сприяє розвитку мислення, уяви, усного та писемного мовлення учня, виховує навички роботи з підручником…» або що «виховний вплив історії життя письменника можливий тільки тоді, коли уроки, присвячені біографії, залишаться у пам’яті, яскраво закарбуються в душі учнів, зумовлять особисте ставлення до письменника, змусять підлітків мислити, відчувати, уявляти». Не можна також не погодитися із тим, що, «знайомлячи школярів із біографією письменника, вчитель має прагнути відтворити його складний духовний досвід» [12, с. 37-38].

Стосовно вимог до змісту біографічних відомостей, зафіксованих у чинних програмах, виникає ціла низка питань, пов’язаних із методикою викладання монографічних тем на уроках зарубіжної літератури. Наприклад, якими критеріями керуватись у доборі, обсязі та змісті матеріалу за рубриками «Короткі відомості про автора», «Життєвий і творчий шлях письменника», «Як представник … літературної доби, напряму, школи…»? Якою має бути система викладання біографічних матеріалів, якщо йдеться про митця, творчість якого вивчається учнями протягом кількох років? Який шлях дослідження біографії письменника з науково-методичного погляду доцільніше обрати у контексті твору, що вивчається? Якою маж бути система методів, прийомів, форм навчальної діяльності під час вивчення біографії письменника? Який виховний вплив на формування особистості школяра, його духовно-ціннісних орієнтацій матиме біографія митця, у житті якого, з педагогічної 1 моральної точки зору, не завжди можна знайти взірці для наслідування? Коло окреслених питань не вичерпує цілком проблем, що хвилюють сьогодні вчителів-практиків, вимагає системного їх розв’язання.

Вивчення біографії письменника у середніх і старших класах має свою специфіку, яка зумовлена психолого-віковими особливостями школярів.

Для учнів 5-6 класів (10-11 років) характерні природна активність, широко розвинене бажання стати лідером, мрії бути схожими на своїх улюблених героїв, позитивне ставлення до різноманітних класних і позакласних заходів, емоційність. У молодших підлітків проявляється стійкий інтерес до мистецтва, в першу чергу до кіно та літератури. Учні 5-6 класів зупиняються здебільшого на одному-двох вчинках героїв, які викликають у них найсильніші враження, не піднімаючись іще до усвідомлення особистісних якостей героя. У цьому віці треба всебічно розвивати естетичну сприйнятливість, пам’ять, уяву, логічне й асоціативне мислення. Тому 5-6-класники не в змозі повною мірою осягнути особливості світогляду, ідейних, духовних, естетичних, етичних переконань письменника, тому цілісно розглядати його життєвий і творчий шлях у даному разі недоцільно. Відомості про письменника, які отримують учні середніх класів, матимуть фрагментарний характер, стануть фоновими знаннями в процесі осягнення змісту художнього твору. Наприклад, 5-класники зрозуміють, чому відомий англійський письменник Редьярд Кіплінг у своїй творчості часто звертається до опису дивовижного світу Індії, якщо дізнаються, що митець провів дитинство у цій країні та на все життя полюбив її.

За одностайним твердженням учених, у 7-8 класах (12-13 років) активність школярів помітно падає. Ламання старих психологічних структур, характерне для цього віку, призводить до справжнього вибуху непокори, зухвальства та важковиховуваності (так звана „криза тринадцяти років”). Основну причину таких бурхливих проявів одні психологи вбачають у тому, що дорослі не змінюють своєї поведінки у відповідь на появу у підлітків прагнення до нових форм взаємин із батьками та вчителями (Т.В. Драгунова, Д.Б. Ельконін). Інші розглядають кризу як пряме відображення процесу статевого дозрівання, а треті вважають, що така криза не є загальною і в багатьох підлітків її просто не буває (Т.Т. Гаврилова).

Вираженими симптомами названої групи є:


  1. Зниження продуктивності навчальної діяльності (а також спроможності нею займатися) навіть у тих сферах, де підліток обдарований. Регрес виявляється при виконанні творчих завдань, а здатність виконувати механічні завдання зберігається.

  2. Негативізм. Підліток ніби відштовхується від оточуючого середовища, схильний до порушень дисципліни, переживаючи водночас внутрішнє занепокоєння, невдоволення, прагнення до самотності та самоізоляції.

З огляду на це, вивчення біографії письменника, який, наприклад, мав ті ж самі проблеми, приверне до себе увагу школярів. Підліток уже в змозі самостійно концентрувати свою увагу, розвивати пам’ять, мислення, уяву, певною мірою регулювати власні емоційно-вольові процеси тощо.

Підліток оцінює власні вчинки, прагнучи осмислити їх наслідки в майбутньому. Орієнтація на певні зразки багато в чому визначає зміст нової системи життєвих цінностей і загальну спрямованість формування особистості підлітка.

Підлітковий вік – дуже важливий період розвитку ідеалів особистості. Якщо для молодших підлітків такими ідеалами виступають образи конкретних людей, то у старших підлітків вони набувають синтетичного характеру, базуючись на узагальненні уявлень про людей, якості яких їм імпонують. Ідеали стають взірцем для наслідування, правилом, згідно з яким намагаються діяти підлітки.

У період ранньої юності (14-18 років) характерною особливістю пізнавальних функцій та інтелекту стає яскраво виражена схильність до теоретизування, захоплення філософськими міркуваннями (М.С. Лейтес, Ж. Піаже). Рання юність знаменується відкриттям власного внутрішнього світу, розвитком здатності заглиблюватися в себе, у світ своїх переживань. У цей періоді йдеться вже про формування нової якості: усвідомлення себе як неповторної особистості, із власними думками, переживаннями, почуттями, поглядами й оцінками.

За обсягом і змістом біографічна розповідь у 7 класі відрізняється від біографічної довідки. Біографічна розповідь у поєднанні з іншими методичними прийомами (бесіда, яка передує розповіді, постановка запитань, застосування різних видів наочності) значно збагачує мову учнів, готує їх до засвоєння матеріалу. В біографічній розповіді враховуються вікові можливості учнів, що зумовлює просту і доступну форму викладу. Розповідь повинна викликати у школярів повагу до письменника, інтерес до його творчості, збагачувати культуру усної і писемної мови, розширювати словниковий запас. План розповіді рекомендується записати на дошці. Але в 7 класі вже недостатньо обмежитись висвітленням окремих біографічних відомостей. «Увагу школярів слід спрямувати на осягнення особистості письменника, на виявлення авторського ставлення до зображуваних явищ дійсності. Систематичну роботу для вивчення особистості художника, для оволодіння поняттям «особистість письменника» можна розпочати на основі не тільки біографічних даних, а насамперед художнього твору, який вивчається» [6, с. 2]. Уже в 7 класі у біографічній розповіді потрібно розкривати життя письменника в нерозривному зв’язку з його творчістю.

Під час вивчення літератури учні 8 класу цікавляться не тільки фактичною стороною подій з життя письменника, але й потребують їх аналізу й узагальнень. Тому виникає необхідність у формі елементарного нарису подавати не тільки біографічні факти з життя письменника, а й розкривати вплив життєвих та історичних умов на формування його особистості і творчої діяльності. Серед багатьох фактів потрібно ретельно дібрати матеріал, який дозволить учням дізнатися про щось нове у житті письменника, прослідкувати за його розвитком, познайомитися з еволюцією його ідейно-естетичних поглядів. У 8 класі повніше і глибше сприймаються погляди письменника, основні мотиви його творчості, прогресивна роль в історії суспільства та значення його літературної спадщини для сучасності.

Одним із доцільних засобів викладу біографії змішаний, або комбінований, засіб, коли біографічна розповідь поєднується з методом бесіди, з елементами шкільної лекції, що дозволяє дати учням необхідні історико-літературні відомості і підвести до узагальнення про значення письменника та його творчості.

Шкільна програма для старших класів пропонує три основні види організації біографічних матеріалів: «Короткі відомості про тижня і творчість письменника», «Нарис життя і творчості» та «Життєвий і творчий шлях».



«Короткі відомості» про життя і творчість письменника слід подавати тоді, коли текстуально вивчається лише один твір або уривки з нього. У розповідь учителя включається характеристика умов і того оточення, що сприяли формуванню світогляду та вихованню духовних ідеалів майбутнього письменника, написанню основних його творів. Потрібно коротко розповісти про виникнення і втілення замислу, про процес роботи над твором. На цьому етапі доцільно перейти до аналізу художнього тексту, після чого повідомити про подальшу долю письменника.

Таким чином, «знайомство з основними відомостями про життя і творчість письменника являє собою завершену розповідь. При цьому твір сприймається учнями як біографічний факт, який мав місце в житті людини» [6, с. 2].



«Нарис життя і творчості письменника» в старших класах використовується частіше. «Нарис» - цілісна, закінчена, з чітко визначеними межами розповідь, в якій повідомляються основні факти життя письменника, виявляється соціально-індивідуальна визначеність його особистості. Зміст цього роду біографії складає матеріал, залучений з метою дати образну уяву про письменника-людину і дозволяє юним читачам побачити його в дії. Виділення найголовнішого у житті письменника, коментування основних подій життєвого і творчого шляху наблизить учнів до розуміння процесу написання твору, познайомить з індивіді кальним обличчям митця» [6, с. 3]. Нарис життя і творчості як вид вивчення біографії виділяють і методисти попередніх років, зокрема В. Дробот. «Нарисом життя і творчості письменника в школі» пропонуємо вважати своєрідний твір (літературний портрет чи усну розповідь) з чітко означеними межами (цілісний, закінчений сюжет), в якому жива образно і яскраво описуються (розповідаються) основні факти з життя письменника, що характеризують його як особистість, що мають безпосереднє відношення до твору, що вивчається в школі. Це мусить бути розповідь, підтверджена документами, про історію людського життя» [13, с. 86].

Розповідь про життя письменника, його моральні якості, гуманізм, патріотизм формує характер учнів, моральні спонукання, допомагає ствердженню в самовизначенні.

Нарис про життя і творчість письменника дає змогу виходити з головного у повідомленнях, що одержують учні. Не обов’язково, щоб вони до подробиць знали хронологію письменника, що вивчається, заучували всі дати – важливо навчити їх мислити, зіставляти, сприймати в цілому біографічні дані.

Нарис відтворює багатогранність особистості письменника, особливості його характеру, що наближає учнів до сприймання і розуміння художнього твору. Нарис будується так, щоб у ньому логічно і послідовно розповідалося про становлення особистості і формування поглядів письменника на життя, його ідейно-естетичні концепції, висвітлювалися найважливіші етапи творчої діяльності, розкривався зміст і значення написаних ним художніх творів.

Нарис складається з експозиції, основної частини і кінцівки, які між собою тісно пов’язані. В експозиції учням розповідається про епоху, коли жив і творив письменник, установлюються зв’язки його з навколишнім середовищем; повідомляється про дитинство і роки навчання письменника, зосереджено увага на тих обставинах, які визначили його особистість. Поступове накопичення знань про життя письменника готує школярів до розуміння його світогляду, до осмислення мотивів творчості.

В основній частині нарису учні знайомляться з життєвим досвідом, із матеріалом, який став джерелом його творчих замислів. Це зумовлює чергове завдання вчителя: «продумано й обґрунтовано визначити та розкрити основні етапи творчого шляху письменника, показати, чим ці етапи обумовлені, якими подіями громадського та особистого життя супроводжувалися, що характерно для них у співвідношенні з усією творчістю» [6, с. 3].

Завершується біографічний нарис розповіддю про останні роки життя письменника художника, про його творче надбання і місце у літературному процесі, про те нове, що створив письменник, чим його твори хвилювали людей у минулому і продовжують хвилювати сьогодні.

Життєвий і творчий шлях письменника у шкільному курсі літератури представлено визнаними письменниками. Він відповідає усім вимогам «нарису», але має і свої особливості. Вивчення монографічних тем, які представлені творчістю великих митців слова, дає змогу висвітлювати їх життя і творчість в органічному взаємозв’язку і розвитку від початку до кінця.

Спираючись на факти біографії і творчості, які знайомі учням із середніх класів словесник не тільки доповнює біографію новими фактами, але й будує їх вивчення у тісному зв’язку із суспільним рухом, з літературною боротьбою, з характеристикою всього творчого шляху.

Біографію і літературну діяльність письменника необхідно показати на тлі суспільно-історичних подій (час, оточення, умови життя, фактори, що відігравали вирішальну роль у долі художника слова). Цілком природне звертання до документальних матеріалів, спогадів сучасників, засобів унаочнення.

Ю.І.Ковбасенко звернув увагу на т е, що іноді вивчення біографії письменника проходить до такої міри «плідно», що на розгляд власне його творів просто не залишається часу. «Існує навіть певний методичний парадокс: чим більше конкретний письменник подобається самому вчителеві й учням, чим детальніше вивчається біографія цього письменника, тим більше шансів, що його творчість буде вивчена найгіршим чином, адже часто вчитель просто не може зупинитися у найкращому бажанні передати школярам своє гарне ставлення до майстра пера шляхом безкінечного нанизування фактів життя останнього за принципом «а ось іще про оце, бо це аж ніяк не можна обминути» [18, с. 2].

Г.Токмань виділяє такі завдання вивчення біографії письменника в школі:


  • познайомитися з рисами особистості та долею митця;

  • зрозуміти особливості його творчого доробку – жанрові, тематичні, ідейні;

  • уявити його стосунки з різними людьми і з суспільством в цілому;

  • дізнатися, чи було гідно поціновано талант за життя і після смерті;

  • відчути болі й радощі письменника як людини, захопитися сильними рисами його особистості, зацікавитися творчістю цієї непересічної постаті [38].

Як сказано вище, формування образу митця як живої людини, близької учневі є однією з головних цілей вивчення біографії.

Таким чином, можна виділити такі мотиви вивчення життєпису письменника на уроках літератури:



  • ознайомлення через життя письменника з епохою, її культурним та мистецьким життям;

  • наведення між часових літературних та між предметних зв’язків;

  • життя письменника – приклад для морального та світоглядного виховання.

Учені методисти, які присвячували свої розробки вивчення біографії мають подібні погляди на принципи її вивчення, проте є й розбіжності. Є.Пасічник, говорячи про принципи вивчення життєпису, виділяє їх із особливостей біографічного матеріалу (хоча чітко їх не описує):

  • вивчення біографії в нерозривному зв’язку з творчістю;

  • вивчення біографії як підготовка до сприймання твору;

  • вивчення біографії в нерозривному зв’язку з епохою (принцип історизму);

  • при вивченні життєпису потрібно ставити конкретні специфічні завдання, що випливають з особливостей життя і творчості того чи іншого письменника;

  • акцентувати увагу на неповторності кожного життєвого шляху;

  • всебічне освітлення діяльності митця [30].

Г.Л.Токмань чітко виділяє такі принципи вивчення життя і творчості письменника:

  • історизм;

  • актуальність;

  • психологізм;

  • екзистенційність;

  • естетизм.

Історизм – письменник зображується вчителем як історична особа, яка існувала в певну історичну добу в певному краї і вела з оточуючими діалог. Митець своїм словом впливає на історичний час, стає з ним урівень, хоча результат їхніх стосунків може постати перед народом значно пізніше, по смерті митця.

Актуальність – роздуми й узагальнення не повинні підмінити конкретики долі художника – навпаки, абстракції мають слідувати за фактами, реаліями біографії. життя насичене подіями, серед яких треба обрати кілька для оповіді. Вчитель акцентує увагу на фактах, які були пороговими в існуванні митця, знакували повороти долі.

Психологізм – розповісти про внутрішні спонуки вчинків, про те, що було в серці митця, як рухалася його думка, чим боліла душа, вчитель зможе завдяки знанню творчості майстра, мемуаристики, епістолярного жанру.

Екзистенційність – письменник – унікальна особистість, слід переконати в цьому учнів, показавши неповторне в перебігу його думок, почуттів, фактів долі. Ми відповідаємо на питання, як він ішов до смерті? Яким обрав себе? Чи виявив своє неповторне «я» серед людей? Чи знівелював його у натовпі? Чи пішов у внутрішню еміграцію, «відкриваючись лише перед аркушем паперу»?

Естетизм – творчість є суттю письменницького життя, він живе водночас у реальному світі і в світі своїх героїв – й невідомо, який із цих двох світів йому ближчий. Відтак учитель занурює школярів, як майбутніх читачів митця, в художні хронотопи його книг, вводить у коло їх персонажів, знайомить з естетичними принципами автора.

В.Андрусенко наголошує, що важливим є визначення місця не тільки в літературному процесі, а й у поступі всієї цивілізації. Окрім того, звертаючись до психолого-педагогічного аспекту вивчення біографії, слід мати на увазі, що мова йде перш за все про самовиховання, і тому вчитель повинен виділяти з життєпису морально-етичні категорії, що будуть орієнтирами [1].

С.Жила наголошує на тому, що «головною метою вивчення біографії є все-таки не митець і його світ, а творчість письменника, тобто вивчення життєпису – пропедевтичний етап» [14, с. 225].

Б.Степанишин наголошує на принципі екзистенційності, акцентуючи увагу на зверненні не тільки до подієвого, а й до емоційного досвіду учнів: «Поменше дат, назв, другорядної інформації, а побільше цікавих епізодів з життя письменника, до того ж епізодів із підтекст ним зверненням до почуттів учнів. Учні часто запитують, яким письменник був у повсякденному житті як син, чоловік, батько; з ким і як дружив; як проводив дозвілля; чим захоплювався… Для учня не так уже й важливо, до якої саме масонської ложі належав письменник чи в якому саме році він переїхав у нове помешкання тощо. Зате для його виховання дуже важливо знати, щедрим душею чи черствим, чуйним чи егоїстичним був цей митець» [37, с.182].

Таким чином, за умови вивчення біографії відповідно до виділених принципів митець має постати перед учнями як історична особа, як конкретна людина, яка мислить та емоційно реагує на світ і своє перебування в ньому, як неповторна особистість, як митець, безсмертя якого в художньому спадку, залишеному нащадкам.
1.2. Джерела вивчення біографії

Вивчення біографії в єдності з творчістю успішно вирішується лише за умови, коли визначаються основні лінії, які дають можливість цієї єдності надати органічний, природний характер, з численних аспектів взаємозв’язку вивчення біографії та текстуального аналізу творів потрібно відбирати лише ті, які поєднуються із загальними закономірностями художньої творчості, зі своєрідною творчою манерою письменника і які природно визначаються завданнями шкільного аналізу художнього твору. Ці завдання сформульовано в програмі з літератури. Привертають увагу такі формулювання, як «соціальна обумовленість творчості письменника», «значення в літературному творі громадської позиції автора», «задум письменника і об’єктивне значення художнього твору», «образ автора, його роль у творі», «проблема суперечностей у світогляді і творчості письменника», «питання художньої майстерності» тощо.

У здійсненні принципу єдності біографії письменника з його творчістю важливо знайомити учнів із джерелами вивчення біографії.

Г.Токмань пропонує для вивчення біографії використовувати різні джерела:



  • написане самим письменником, біографія якого вивчається: автобіографія, щоденники, записники, епістолярій, автобіографічні мотиви у творчості;

  • написане його сучасниками: спогади, листи, присвяти, літературно-критичні статті, ювілейні та прощальні промови;

  • написане науковцями: біографії, огляди творчості (літературні портрети);

  • написане письменниками: біографічні художні твори різних жанрів – епос, драма, ліро-епос, лірика, есе;

  • музейні матеріали: родинні реліквії, особисті речі, рукописи, першодруки, фото, художні портрети тощо;

  • історичні документи: протоколи допитів, постанови про арешт, тексти вироків. Документи про нагородження письменників; документи офіційної влади, свідчення, що суперечили версіям тогочасного режиму[39].

Звернення до мемуаристики сприятиме реалізації принципу екзистенційності у вивченні життєпису. О.Галич відносить до жанрів мемуаристики такі: лист, щоденник, записна книжка, нотатки, літературний портрет, есе, оповідання, повість тощо [8].

Петриченко Н.Г. пропонує залучення епістолярної спадщини як джерела проникнення в духовний світ митця та його творчу лабораторію, а також як засіб заохочення школярів до самоаналізу.

Родоначальником епістолярного жанру вважається Марк Тулій Цицерон, хоча історія виникнення листа сягає в глибоку давнину. Епістоли Сократа, Платона, Аристотеля є найдавнішими зразками, що дійшли до нашого часу.

Виникнувши з потреби передачі інформації, з часом лист набуває ще й ознак проповіді, філософського трактату, термін уживається в назвах творів, які жанрово є статтею («Листи про вивчення природі» О.Герцена), нарисом (»Листи російського мандрівника» М. Карамзіна), з’являються художні твори, написані у формі листів («Страждання молодого Вертера» Й.-Г. Гете).

Аналіз літературознавчих джерел засвідчує зрослу зацікавленість проблемами письменницького епістолярію. Це стосується як видання листування художників слова, так і його дослідження.

Активно розробляється термінологічний апарат, утверджується погляд на письменницький лист як «твір літературного й історичного жанру» [19, с.7], де яскраво відображається історична доба і сам автор: його ставлення до світу, самого себе, конкретного адресата. Всі частіше наголошується на системній природі листування й необхідності його розгляду як невід’ємної складової художньої спадщини загалом. Т.Бугайко та Ф.Бугайко вважають, що уривки з листів важливо використовувати на всіх етапах вивчення художнього твору, однак потрібно дбати, щоб уроки літератури не перетворилися на уроки історії літератури. Спираючись на їхні погляди, В.Неділько досліджує роль самостійної роботи в осягненні учнями багатства епістолярної спадщини. На його думку, це сприятиме вихованню любові до предмета, самовизначенню учнів.

Таку позицію займають і Н.Волошина, Є.Пасічник, Б.Степанишин, які підкреслюють, що листи письменника допомагають побачити творче обличчя митця.

На ролі листів як джерела розвитку творчої уяви, мовлення школярів, спонукання до творчо-пошукової роботи, можливостей використання епістолярію в позакласній та позашкільній роботі акцентує увагу В. Цимбалюк.

Узагальнюючий характер щодо можливостей використання письменницьких мемуарів, у тому числі й епістолярної спадщини, має праця О. Галича.

Ю.І.Ковбасенко акцентує увагу на проблемі «оптимального мінімуму» біографічних відомостей про письменника (БВП) [18, с.4]. Ми уже відзначали, що обсяг і структура БВП докорінно відрізняються на пропедевтичному (5-7 класи) та систематичному (8-12 класи) етапах навчання. Передовсім, потрібно враховувати психолого-вікові особливості школярів.

На пропедевтичному етапі обсяг БВП обмежується, передовсім, найлаконічнішими відомостями про національність і час життя письменника, в крайньому разі – про якийсь надзвичайно важливий або цікавий факт, який має пряме відношення до написання літературного твору.

Таким чином, Ю.І.Ковбасенко зазначає, що:



  • по-перше, можна не подавати БВП взагалі, а обмежитися довідкою лише про певне літературне явище («Казка», «Міф», «Балада» тощо), розгляду якого присвячено відповідний блок програми. Звичайно, після імен авторів програмних літературних творів фіксуються роки їхнього життя, але цим БВП й обмежуються;

  • по-друге, можна дати надзвичайно лаконічні, «телеграфно-енциклопедичні» (буквально 5-10 рядків) довідки про письменника;

  • по-третє, до цих довідок, як уже зазначалося, можна додати відомості про факти, що мають пряме відношення до написання твору [18].

На систематичному ж етапі навчання повинні бути більш-менш ґрунтовні біографічні відомості про письменника. Один із можливих шляхів – давати учням не надмірно деталізований каталог дат, хронологічну таблицю життя письменника, не всеохоплюючу довідку про його творчий шлях, а «буквально імпресіоністичний «мазок пензля», штрих до портрета, який, тим не менше, оживить особистість письменника, сприятиме тому, щоб учні ставилися до необхідності вивчення творчості конкретних майстрів слова не як до нудного «казарменого обов’язку», а як до нагоди поспілкуватися (хай і через тисячоліття) з непересічними особистостями» [18, с.5].

Ю.І. Ковбасенко наполягає на такому орієнтовному змісті «оптимального мінімуму» БВП, який доцільно залишити за будь-якого їх скорочення:



  1. Національність і час життя письменника. Принципове зауваження: вчителя повинна передовсім цікавити не етнічна чистокровність письменника, а те, яку літературу він репрезентував і до якої літератури сам себе відносив, і до якого національного літературного процесу зробив найбільший внесок.

  2. Час написання (публікації) програмових (найважливіших) творів письменника. З одного боку, фетишизувати запам’ятовування різноманітних дат учнями недоцільно, з іншого боку, іноді знання точного часу написання (публікації) літературних творів набуває великої, навіть концептуальної ваги.

  3. Відомості про нагородження письменників престижними літературними преміями. Нагородження престижною літературною премією все саме по собі є атрибутом суспільного визнання письменника. До того ж, зазвичай стимулюючий ефект премії не обмежується моральним боком справи, існує також матеріальний її бік, що іноді дуже сильно позначається на життєвій і творчій позиції митця (матеріальна незалежність – важлива складова незалежності духовної) [18].

1.3. Методи, форми і прийоми вивчення біографії письменника

Викладання життєпису письменника – іспит для словесника, вчитель має можливість виявити всі свої здібності, заохотити учнів.

О.Демчук (учитель-практик, заслужений учитель України, переможець всеукраїнського конкурсу «Вчитель року – 1999») наводить приклади таких нестандартних уроків, присвячених вивченню біографії письменника:


  • лекція-дослідження;

  • урок-семінар;

  • урок-інсталяція;

  • комбінована лекція (мистецтво і психологія);

  • інтегрований урок – психологічний портрет;

  • лекція-огляд;

  • лекція-коментар;

  • компаративний урок;

  • лекція – літературознавче дослідження;

  • урок – політичний діалог;

  • комбінований урок;

  • спарений інтегрований урок;

  • урок-інтерв’ю [11].

Н. Філіпова розмірковує над питанням, чому учні середніх шкіл здебільшого не люблять уроків вивчення життєвого і творчого шляху письменників. Очевидно, тому, що словесники проводять ці уроки переважно однотипово – у формі лекції. Суцільна лекційність, думаю, перетворює уроки ознайомлення з особистістю письменника на «реєстр великої кількості подій», відштовхує учнів від митця і його творів, формує негативні передумови для їх сприймання» [41, с.32].

Дослідниця наводить такі варіанти уроків вивчення біографії письменника:



  1. Урок-семінар. Суть цієї форми навчання полягає в самостійному набутті учнями знань і вмінь у процесі виконання навчального завдання та колективного обговорення результатів пізнавальної діяльності. Вчитель завчасно визначає тему (вона обов’язково має бути цікавою для учнів), мету й завдання семінару, планує його проведення, розподіляє теми і завдання між учнями з у рахуванням їхніх індивідуальних можливостей, допомагає дібрати літературу, дає групові й індивідуальні консультації. Семінарські заняття за способом проведення поділяються на:

    • семінари – розгорнуті бесіди;

    • семінари – коментоване читання;

    • доповіді й повідомлення;

    • семінари-диспути;

    • змішані семінари, коли в певних співвідношеннях застосовуються різні методи роботи.

  2. Урок за художніми біографічними творами про письменника. Це дуже цікавий спосіб ознайомлення учнів із життєвою і творчою долею митця слова. Саме в біографічних творах «на матеріалах спогадів сучасників і документів змальовано письменника в родині, повсякденному житті в його творчій лабораторії і в широких зв’язках із друзями-однодумцями, народом, з епохою» [37, с.188]. До підготовки такої форми занять словесник може залучити кількох учнів, які на уроці читатимуть окремі уривки з художніх творів, інсценізуватимуть невеликі уривки, важливі для цілісного сприймання і художнього твору, й особистості письменника. При цьому учням надається можливість порівняти тлумачення різними авторами тих самих фактів біографії митця. Добираючи матеріал до уроку ознайомлення з життєписом будь-якого автора, вчитель повинен дбати про те, щоб в уяві учнів постав правдивий і цілісний його образ.

  3. Урок вивчення біографії письменника за його епістолярною спадщиною. Ознайомлення з основними фактами життя і творчості письменника за його листами – нова і дещо незвична для учнів форма роботи. Взагалі епістолярній спадщині повинно відводитися чільне місце серед інших документальних джерел, оскільки це найправдивіший матеріал про митця, його погляди, звички, смаки, вподобання, характер. Із власних листів письменник постає конкретніше і яскравіше, ніж із будь-якого написаного про нього спогаду. Варто зазначити й той факт, що епістолярій є ще й своєрідною енциклопедією нашої культури, оскільки ознайомлюючись з листами, учні отримують багато нової інформації про тих чи інших діячів культури, з якими спілкувався автор.

Як бачимо, навіть спектр форм організації навчальної діяльності учнів надзвичайно широкий.

Найголовніший метод викладання біографії – лекція, або слово вчителя, тобто художня розповідь («монологічний виклад матеріалу із застосуванням ораторських прийомів, що підсилюють емоційний вплив на учнів» [30, с.198]. Передусім учитель вибирає, що саме він розкаже: які моменти з життя письменника переказуватиме детально, які перелічить без коментарів, що цитуватиме, як унаочнюватиме розповідь, як активізуватиме увагу школярів. У своїй розповіді вчитель має прагнути до завершеності, цілісності в змалюванні образу митця, але зв’язний текст є різностильовим: довідка, художня лірична чи епічна оповідь, наукове дослідження, публіцистичний роздум. Продумати, як саме подати кожний із провідних моментів біографічного матеріалу – завдання, у вдалому виконанні якого один із секретів успіху уроку.

Взагалі, однією з чільних проблем є активізація мислення та уваги учнів в процесі лекції, і головне завдання вчителя – подати матеріал так, щоб його слухали із захопленням і високим показником запам’ятовування.

В основному є два різновиди лекцій, які практикуються під час вивчення біографії письменника:



  • художня розповідь;

  • монологічна розповідь із широкою постановкою завдань, а саме:

    • бесіда (подаючи певні відомості про митця, вчитель має враховувати, наскільки учні знайомі з його життям із попередніх класів, переглянутого кінофільму, прочитаної книги, на основі екскурсії до літературного музею. Природно, що учні вже знають. Бесіда пробуджує активність школярів, викликає їх на розмови);

    • підготовка учнями рефератів про письменника;

    • самостійний аналіз епістолярної літератури, мемуарів тощо;

    • прочитати на вибір кілька книжок про письменника, а потім обмінятися враженнями про прочитане, переказати близько до тексту епізоди, що найбільше запам’яталися [30].

Під час вивчення біографії письменника широко використовуються технічні засоби навчання, кінофільми, діафільми та навчальне телебачення. Крім навчальних і хронікально-документальних фільмів, учитель може звертатися і до фільмів ігрового характеру, в яких образи письменника та його сучасників створюються акторами. Перед переглядом фільму вчитель пропонує класу питання, відповідь на які після перегляду спонукає учнів не просто дивитися і слухати, а думати в процесі перегляду. Наприклад:

      • Як передав автор характер, вдачу, думки митця?

      • Які найголовніші риси його особистості підкреслено у фільмі?

      • Який епізод фільму, на вашу думку, є найяскравішим?

      • Які слова можна взяти епіграфом до фільму?

      • Допомагає чи ні музика до фільму зрозуміти характер митця?

      • Які риси характеру письменника ви хотіли б бачити у себе?

З.Я. Рез відзначає ще один цікавий прийом вивчення біографії письменника – заочна екскурсія. Така форма проведення уроку зацікавлює учнів, розвиває їхню творчу уяву. Для того, щоб заочна екскурсія реалізувала свої можливості, необхідна робота з її підготовки. Підготовка заочної екскурсії потребує ознайомлення з мемуарами, різними документами епохи, з листами, щоденниками і творами письменника. Треба відібрати зоровий матеріал (будинки-музеї письменника, історико-меморіальні музеї тощо), підібрати звуковий фон екскурсії (головну думку підкреслити музичним лейтмотивом). Таким чином, заочна екскурсія – це емоційна розповідь із звуковим та зоровим рядом, яка повинна дати уяву про особистість письменника та основні мотиви його творчості.

Прийом самостійного учнівського дослідження також доцільно застосовувати саме при вивченні біографії письменника. Дуже важливо, щоб учень не просто прослухав розповідь про життєпис митця, а ще й сам взяв активну участь у процесі пізнання певної особистості. Тоді його знання стануть переконаннями.

З метою вивчення життєпису письменника учні можуть виконувати такі завдання:



  • підготувати співдоповідь про період із життя;

  • заповнити хронологічну таблицю (не перевантажувати її датами і другорядними подіями, обов’язково називати в ній твори, написані письменником);

  • відповідати на питання, що вимагає розуміння життєвого шляху й особистості митця; написати біографічній етюд;

  • написати біографічне есе;

  • провести бібліографічне дослідження: зробити список літератури – твори письменника і книги про нього у бібліотеці (школи, району, міста);

  • інсценувати сторінку з життя митця, створити сценарій-монтаж;

  • виступити з повідомленням про зміст телепередачі;

  • виступити з рефератом – літературним портретом;

  • виготовити й пояснити карту життя письменника;

  • продемонструвати і прокоментувати діафільм.

Б. Степанишин радить кожний урок вивчення біографії розпочинати по-іншому, з вигадкою, інтригуючи, викликаючи інтерес до постаті, про яку йтиметься [37]. Неповторна особистість – неповторна розповідь про неї, певно, таким має бути методичний принцип викладання біографії. Б. Степанишин заперечує сам термін «біографія», вживаючи натомість «вивчення, пізнання особистості письменника» [37, с.182], тобто його внутрішнього світу, світогляду, вдачі, уподобань, особистого та громадського життя. «І про це все треба оповісти так, щоб у читачів створилося враження, наче ви, вчителю, все це бачили на власні очі, наче ви особисто знали письменника і оце, нещодавно розлучившись із ним, з приємністю ділитеся враженнями про свого улюбленця. Йдеться про так званий ефект присутності» [37, с.183].

Це ж стверджує й О. Демчук: «Щоб привернути увагу учнів до письменника, не гріх їх заінтригувати» [11, с.7].

Варто окремо звернути увагу на додаткові засоби, здатні «освіжити» вивчення біографії. О. Демчук пропонує застосовувати такі засоби і прийоми:


  • прослуховування музичних композицій;

  • проведення зв’язку з сучасними реаліями;

  • активна демонстрація фотографій;

  • психологічні тести;

  • документалістика;

  • літературні карти (особливо цікавими вони будуть при вивченні біографії митців-емігрантів [11].

Під час вивчення біографії важливим є застосування активних та інтерактивних методів навчання, покликаних активізувати учнів, підвищити ефективність сприймання матеріалу. Цікавими для учнів будуть рольові ігри, прес-конференції з «присутніми письменниками», що розповідатимуть про своє життя.

Цікавою є позиція Г. Токмань щодо інтеграції методів і прийомів викладання біографії для створення цілісного процесу: «Об’єднавчим у реалізації принципів викладання життєпису та у використанні численних джерел роботи може стати екзистенцій ний діалог, який учитель провів з уявлюваним ним письменником. Педагог розповідає про свою першу зустріч із творами митця, про своє відкриття фактів його біографії, особистісні відгуки на них. Добре, якщо вчитель породжує і може передати школярам свої враження від рідних місць письменника, від екскурсії меморіальним музеєм, від хвилин біля його могили. Іноді викладач перевтілюється в митця і вживає форму невласне-прямої мови, починаючи говорити від його імені. Найкраще це робити для того, щоб показати наочно ситуацію екзистенційного вибору, в яку потрапив письменник – тоді поворот долі митця буде тлумачитися як його вільний вибір, навіть у жорстких історичних обставинах» [38, с.123].

Навіть при застосуванні одного й того ж методу чи форми роботи не повинно бути місця шаблону і штампу. «Слід уникати стандартної схеми: народився, жив, писав, помер. Під час розповіді вчитель не повинен часто вдаватися до висловів «вірний син народу», «геніальний художник», «співець свободи», «борець за правду і щастя», «гордість і слава нашої літератури». Вони, безперечно, є засобом характеристики письменника, але від безконечного повторення бліднуть, втрачають свій зміст» [30, с.200].

О.А. Гордієнко звертає увагу на міжпредметні зв’язки в процесі вивчення біографії письменника на уроках зарубіжної літератури. Основні напрямки таких зв’язків уявляються такими:



  1. зв’язки зарубіжних і українських письменників, зв'язок зарубіжних письменників з Україною як елемент біографічних довідок на уроках зарубіжної літератури, а також застосування портретного живопису під час вивчення біографії зарубіжного письменника;

  2. порівняння образів і сюжетів творів зарубіжних і українських авторів, способів сюжетоскладання, елементів новаторства;

  3. взаємопов’язане вивчення питань теорії літератури, наприклад, поняття літературного напряму, жанру твору тощо;

  4. робота над поняттям «переклад», знайомство з перекладами творів зарубіжної літератури на українську мову [9].

Говорячи про міжпредметні зв’язки на уроках зарубіжної літератури в процесі вивчення біографії письменника, особливу увагу треба звертати на два їх аспекти: зв'язок зарубіжної й української літератури та зв'язок зарубіжної літератури із суміжним мистецтвом – живописом. Обидва ці аспекти зв’язків з успіхом можна здійснити на уроках і факультативних заняттях із зарубіжної літератури.

Розбір портрета письменника рекомендується будувати приблизно за таким планом:



  1. Зовнішній вигляд письменника (вираз обличчя, одяг).

  2. Роль у портреті окремих деталей.

  3. Композиція портрета.

  4. Задум живописця (тобто підкреслені художником особливості у характері письменника).

Характеризуючи портрет за таким планом, школярі навчаться розуміти специфічні засоби живопису, за допомогою яких художник передає характер письменника і виражає своє ставлення до нього.

Цінним наочним посібником під час вивчення біографії письменника є також картини портретної теми, що ілюструють окремі події з життя письменників, знайомлять з оточуючими їх людьми. „Кожна недурна людина дуже добре знає, - писав художнику Васильєву Крамськой, - що є речі які слово виразити ... не може. ... Якщо все можна сказати словом, то навіщо тоді мистецтво?” [9, с.11].

Це особлива властива тому чи іншому виду мистецтва мова вираження думок і почуттів, і треба прагнути показати учням в процесі використання на уроці творів суміжних із літературою видів мистецтва: живопису, музики тощо.

Біографічні свідчення про письменників, які одержують учні з підручника, в певній мірі обмежені. Завдяки використанню портретного живопису виникає можливість ніби наочно показати багато нового, що опинилося за межами підручника, поглибити і розширити уявлення про життя письменника, а також про таку галузь мистецтва, як портретний живопис.

Психологи доводять, що під час навчального процесу учні стомлюються не стільки від обсягу й складності матеріалу, який вивчається, скільки від одноманітності його викладання.

Таким чином, пошук нових форм і методів навчання для словесника не самоціль, а практична необхідність. Пошук має стати системою. Треба постійно дбати, щоб один урок не був схожий на інший, особливо тоді, коли йдеться про урок вивчення біографії письменника.



Конспект уроку з вивчення життєвого і творчого шляху Дж. Байрона у 9 класі


Каталог: jspui -> bitstream -> 0564
0564 -> ’38 Жанна Колоїз (Кривий Ріг) особливості історичної стилізації
0564 -> Навчально-методичний посібник Кривий Ріг, 2015 (075. 8) М 74
0564 -> Моє славетне криворіжжя рекомендаційний бібліографічний покажчик
0564 -> Актуальні проблеми філології І методики викладання мов
0564 -> Становлення традицій класичного танцю на криворіжжі
0564 -> Словник фіксує новостворені І запозичені слова, що з’явилися в періодичних, літературно-критичних, науково-популярних виданнях, художніх творах, засобах масової інформації, усному мовленні кінця ХХ початку ХХІ ст


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6

Схожі:

Н. П. Мещерякова актуальні питання методики викладання літератури навчально-методичний посібник iconНавчальна Програма комплексного екзамену з практики усного та писемного мовлення першої іноземної мови, методики викладання іноземних мов, зарубіжної літератури та методики викладання світової літератури
З практики усного та писемного мовлення першої іноземної мови, методики викладання іноземних мов, зарубіжної літератури та методики...
Н. П. Мещерякова актуальні питання методики викладання літератури навчально-методичний посібник iconАктуальні проблеми філології І методики викладання мов

Н. П. Мещерякова актуальні питання методики викладання літератури навчально-методичний посібник iconНавчально-методичний посібник (друге видання) Укладач В. В. Білецький Донецьк 2007 рік ббк 60. 54 Укря73 с 14
Посібник включає навчально-методичний комплекс: лекційні матеріали, навчальну програму курсу та методичні рекомендації для самостійної...
Н. П. Мещерякова актуальні питання методики викладання літератури навчально-методичний посібник iconНавчально-методичний посібник Тернопіль
Л17 Історія України. Навчально-методичний посібник. – Тернопіль, 2005. – 62 с. – Бібліотека щорічника «Українська наука: минуле,...
Н. П. Мещерякова актуальні питання методики викладання літератури навчально-методичний посібник iconНавчально-методичний посібник Муровані Курилівці 2012 Серветник В. Г., керівник шахово-шашкового гуртка
Роль шахів І шашок у розвитку творчих здібностей дитини – Муровані Курилівці: Навчально-методичний посібник, 2012р. – 28 с
Н. П. Мещерякова актуальні питання методики викладання літератури навчально-методичний посібник icon«олександр довженко І українська культура: історія, традиції, сучасність»
Актуальні питання української літератури: літературознавчий, лінгвістичний, методичний аспекти
Н. П. Мещерякова актуальні питання методики викладання літератури навчально-методичний посібник iconНавчально-методичний комплекс з курсу
Навчально-методичний комплекс забезпечення викладання навчальної дисципліни «Історія економіки та економічної думки» для студентів...
Н. П. Мещерякова актуальні питання методики викладання літератури навчально-методичний посібник iconНавчально-методичний посібник для студентів І курсу факультету філології та журналістики стаціонарної форми навчання. Доп., розш. Полтава: пдпу, 2009. 61 с
Тарасова н.І.,Чередник л. А. Організація самостійної та індивідуальної роботи з античної літератури: Навчально-методичний посібник...
Н. П. Мещерякова актуальні питання методики викладання літератури навчально-методичний посібник iconТести з методики викладання зарубіжної літератури
Фахова підготовка вчителя світової літератури – необхідна умова його професійного успіху. Набути спеціальні педагогічні вміння вчителю-словеснику...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка