На допомогу краєзнавцям Аліса Васильєва – методист імцо, старший вчитель сш №43 м. Львова, керівник гуртка „Львів’янин”



Скачати 407,27 Kb.
Сторінка2/2
Дата конвертації26.05.2017
Розмір407,27 Kb.
1   2

Личаківське кладовище

Історична довідка


Цвинтар виник у 1786 році, коли згідно з декретами австрійського цісаря Йосифа П 1783-84 рр., було ліквідовано цвинтарі навколо церков і костелів у центрі Львова.

Протягом 200 років територія кладовища постійно зростала і тепер становить біля 40 га, що складають 82 поховальних поля. У П-й половині XIX ст. заходами керівника ботанічного саду Львівського університету К. Бауера і його наступника Т. Тхужевського територія кладовища була перетворена на гарний парк. У 1875 році із матеріалу зруйнованих пам’ятників за проектом архітектора І. Дрекслера збудовано дві вхідні брами в неготичному стилі.

Над Личаківським надгробками працювали талановиті львівські скульптори, представники класицизму: Гартман Вітвер, Антон і Ян Шімзери, Пауль Ойтел’є, а пізніше Абель Марія Пер’є, Юліан Марковський, Тадеуш Баронч, Парис Філіппі, Леонард Марконі, Григорій Кузневич.

Ухвалою Львівської міської Ради народних депутатів від 10 липня 1990 р. територію цвинтаря оголошено історико-культурним заповідником.



Личаків – місце вічного спочинку провідників української культури – ровесників і побратимів Івана Франка: літераторів, діячів науки, музичної і театральної культури. За декілька років до смерті Іван Франко, вже немічний, йшов за похоронною процесією Марії Конопницької. Він дуже замерз. Саме в цей момент з багатого фаетону вийшов польський вельможа, який впізнав поета і запропонував йому місце у кареті. Авторитет І. Франка у Львові без сумнівів був високим не тільки серед українців.

Обставини смерті та поховання.

        • Весною 1916 року стан здоров’я І.Я.Франка значно погіршився. Катя Гриневичава у лютому 1916 року віддала поета у шпіталь Українських Січових Стрільців, який знаходився на вул. Петра Скарги, 2а. В кімнаті хворого було жовнірське ліжко. За поетом доглядав його племінник Василь, син брата Захара. Кімната знаходилась на другому поверсі, а вікна виходили на подвір’я. Іван Якович почував себе дуже погано – пухли ноги, відмовляло серце, були немічними руки. За два тижні перед смертю, Франко пішов додому через все місто пішки в супроводі Василя. І. Франко залишився зовсім без рідних: сини воювали на фронтах, дочка поїхала до Києва, дружина була у лікарні.

        • Про смерть Франка було оголошено в газеті „Діло”. Першими, хто прибув, були двоє гуцулів-вояків. Одним з них був Шекерик-Доників. Професор Бігеляйзен, знайомий Франка зі студентських років, якого повідомлено через 3 дні по смерті поета, застав його тіло, накрите подертим простирадлом. Професор гаряче вигукнув: „Так умирає геній великого народу”. Карло Бандрівський – друг Франка зі студентських часів, зайнявся організацією похорону поета. Герміна Шухевич прислала вишиту сорочку свого померлого чоловіка. В ту сорочку і стареньке вбрання і був одягнутий Іван Франко. Ольга Роздольська та К. Бандрівський на Личаківському цвинтарі узгодили місячну оплату та тимчасове поміщення покійного в чужій, великій гробниці, у якій було місце для 6 домовин. Перед віллою І. Франка промовляв Кость Левицький – посол на Галицький Сейм. Виступили Олександр Колесса, К. Трильовський, З. Носковський. Відправляв під час похорону о. Гургула з Волоської церкви. На траурному засіданні НТШ – 31 травня 1916 р. виступив Василь Щурат. Серед польських друзів на похороні були Болеслав Віслоух та Ян Каспрович – друзі по „Кур’єру львівському”

Але зустрічається зовсім інша інформація про похорон Франка, подаємо її без коментарів: „Українське громадянство, яке з усіх усюдів з’їхалося, маючи змогу побачитися знову по довгий розлуці, так поводилося, неначе на якомусь ярмарку: сміхи і реготи лунали вулицями, польська та єврейська публіка з іронічною усмішкою приглядались всьому й здвигали раменами. Так проводило українське громадянство Каменяра на вічний спочинок” (Зі спогадів Б. Барвінського)

        • Михайло Лозинський згадує: „10000 учасників похорону вирушили з вулиці Понінського понад Стрийським парком через площу Св.Софії, вулицями Св.Миколая та Академічною через Бернардини вулицею Пекарською на Личаківське кладовище. Труну несли українські січові стрільці. Співав хор під керівництвом Василя Барвінського. Поховальний караван прибув до кладовища о восьмій годині вечора. Перед покладанням труни у гробівець, з промовами виступили: сотник УСС Зенон Носковський, Олександр Колесса, Михайло Лозинський, Кирило Трильовський, Федь Федорців, Орися Величківна, Микола Ганкевич, Сидір Твердохліб. О 10-й вечора всі розійшлися.”

        • Зі спогадів Ольги Роздольської: “Коли у 1933 році куплено було для Івана Франка власну землю до мене звернувся Іван Труш, щоб я пішла розпізнати труну, яку ми купували разом з Карлом Бандрівським (сам Бандрівський на той час вже помер). Але всі домовини запаяні, довелося їх розкривати. У першій – військовий у мундирі. Коли відкрили другу домовину то ні по одягу, ні по тому, що там було ми не могли пізнати Франкової домовини, пізнали лише по хустині, якою підв’язали обличчя померлого, вона знаходилась під подушкою”.

  • У 1917 р. Карло Бандрівський, виконуючи останню волю письменника передав його архів і бібліотеку до Наукового товариства ім. Т. Шевченка.




Спорудження пам’ятника

        • 2 травня 1916 р. Перестало битися серце великого Каменяра. І лише у травні 1933 року на новому місці перепоховання було відкрито пам’ятник Іванові Франкові за проектом архітектора з Наддніпрянщини Сергія Литвиненка. Земля Личакова прийняла в свої обійми і рідних поета – сина Андрія та дружину Ольгу.

        • Ольга Франко (з Хорунжинських) – похована поряд з всесвітньо відомою співачкою Соломією Крушельницькою на поле № 4. 17 липня 1941 року її ховали Марія Деркач, Федір Кулечко, Софія Дудко, Ліда Кедринська та ще кілька чоловік.

    • Андрій Франко (1887 – 1913 рр.) похований на поле № 66. Місце поховання визначено недавно молодим істориком Орестом Дзюбаном. Відновлена земляна могила з дерев’яним хрестом і табличкою.



Залізничний вокзал


Львівська магістраль – найстаріша залізниця України. У жовтні 1861 р. було завершено будівництво вокзалу у Львові. „Цю, одну з найкращих споруд в Європі, довжина якої 70 сажнів, а ширина 10 сажнів” неодноразово бачив Іван Франко, перебуваючи у Львові, але ще не міг скористатися залізницею так як напрямку на Коломию ще не було.

Однак, подорожуючи до Великої України у Київ, скористався лінією Львів – Підволочиськ, що була відкрита у вересні 1873 року., а з 1884 р. І.Франко подорожує до рідних місць залізничними шляхами Львів – Стрий, Дрогобич – Борислав, Станіслав – Гусятин.

Разом з родиною і часто у товаристві знайомих бував на Чортових Скелях поблизу Винників, відвідував Брюховичи, Янів, їздив потягом до Жовкви, де у с. Скварява жив Йосип Олеськів – молодий письменник. Працював у Крехівському монастирі над рукописами і стародруками, які використовував при написанні досліджень „Варлаам та Йоасаф” та „Акоприфи і легенди з українських рукописів”.

Допомогла залізниця І. Франкові, коли як кандидат у депутати парламенту Австрії, він побував у Перемишлі, Добромилі, Мостиськах. 6 жовтня 1895 р. у Перемишлі Франко був затриманий агентом поліції і насильно привезений потягом до Львова. На жаль, тоді його не обрали до парламенту.

У зв’язку з 40-річчям літературної діяльності І. Франко перебував у ряді міст і містечок Галичини. Ось як описує сучасник зустріч у Золочеві 1911 р.: „Золочів прийняв його урочисто. ...На вокзалі було багато народу – старих, молодих, гімназистів...”

Сучасна монументальна споруда Головного двірця Львова була віддана місту до експлуатації 26 березня 1904 року. З деякими змінами вона зберіглася до сьогодення. Востаннє сходами центрального входу в залізничний вокзал Іван Франко крокував у 1914 році, напередодні початку І Світової війни. Згадує донька письменника Анна Франко: „У 1914 році тітка з Києва вислала мені запрошення. Тато хотів провести мене до Києва (був вже давно важкохворим). Жандарми на російському кордоні не радили йому їхати. Я поїхала сама. Більше тата не бачила...”


5. Іменний показчик

          • Бандрівський Карло (1855 – 1931) – навчався разом з І. Франко у Дрогобичі та Львівському університеті.

          • Барвінський Богдан (1880 – 1958) – історик, член НТШ, бібліограф, архівіст, син Олександра Барвінського, автор праць “Історичний розвій імени українсько-руського народу”(1909), “Крайовий архів актів гродських і земських у Львові”(1917)

          • Бігеляйзен Генрик (1855 - 1932) – польський літературознавець єврейського походження, автор 5-ти томної “Історії польської літератури”

          • Білецький Василь (1857 - 1931) – сучасник Франка, дружив у студентські роки, був редактором журналу “Дзвін”.

          • Білецька Марія (Білинська) (1864 - 1938) – директор української дівочої школи та інституту Св.Ольги у Львові

          • Верхрацький Іван (1846 – 1919) – природознавець, учитель І.Франка у Дрогобицькій гімназії.

          • Вороний Микола (1871 -1942) – український поет, режисер, актор і театрознавець. Емігрував з царської Росії, жив у Львові, український модерніст. Був хрещеним батьком дітей І.Франка.

          • Гриневичева Катря (1875 - 1947) – українська письменниця, після ІІ Світової війни на еміграції, де померла.

          • Єфремов Сергій (1876 – 1939?) – політичний діяч, літературознавець, віце-президент ВУАН, у 1930 р. засуджений на кару смерті, замінену на 10 років ув’язнення

          • Карманський Петро (1878 - 1956) – український поет, представник “Молодої Музи”, у 1922-1925 рр. Був у Бразилії як представник ЗУНРу.

          • Каспрович Ян (1860 - 1926) – польський поет-модерніст, працював у редакції газети “Кур’єр львівський”. Згодом професор і редактор у Львівському університеті. Хрещений батько Андрія Франко.

          • Кравченко Уляна (1862 – 1946) – поетеса, народна вчителька. Листувалась з Франком, який допоміг надрукувати їй свої збірки.

          • Кульчицька Марія (1832 – 1872) – мати Івана Франка

          • Лепкий Богдан (1872 - 1941) – письменник, літературознавець, викладав у гімназіях, член “Молодої Музи”.

          • Лозинський Михайло (1880 – 1937) – правник, редактор газети „Діло” та „Ради”. Вивезений, помер на Уралі.

          • Литвиненко Сергій (1899 - ?). У 1924-29 рр. навчався у Краківській Академії Мистецтв. У1930 році навчався у Парижі. З 1931 до 1944 р. працював у Львові. Автор пам’ятника на могилі Івана Франка.

          • Лукіянович Денис (1872 -1965) – український письменник, літературознавець, після ІІ Світової війни – доцент кафедри української літератури у Львівському університеті.

          • Лукич Василь (псевдо Володимира Левицького) (1856 - 1938) - редактор і видавець у 20-х роках ХХ ст., емігрував у США . До 1918 року – нотаріус у Винниках.

          • Павлик Михайло (1853 – 1915) – український письменник, член НТШ, соратник І.Франка. Разом з Драгомановим організував першу в Україні політичну партію – Радикальну. Редактор часопису „Друг”. Похований на Личаківському кладовищі.

          • Пачовський Василь (1878 -1942) – поет, драматург, преставник “Молодої Музи”

          • Попович Клементина (1863 -1946) – письменниця, вчителька. Її творчість найбільш цінував Франко. Поет присвятив їй вірш “К.Г.”, де висловив своє розуміння кохання

          • Роздольська Ольга – дружина фольклориста та етнографа Осипа Роздольського (1872 – 1945), авторка спогадів про І.Франка.

          • Рошкевич Михайлина (1859 – 1950ті роки) – сестра Ольги та Яослава Рошкевичів, донька пароха УГКЦ з Лолина.

          • Рошкевич Ольга (1855 – 1935) – наречена Івана Франка. Одружилася з Озаркевичем – братом письменниці Наталії Кобринської.

          • Стефаник Василь (1871 - 1936) – український письменник, автор збірок “Камяний хрест”,“Дорога”, вважав себе учнем Франка. Був членом радикальної партії

          • Трегубова Антоніна (Хорунжинська) – старша сестра Ольги Франко

          • Трильовський Кирило (1864 – 1941 ) – основоположник Української радикальної партії. У 1900 р. заснував товариство “Січ”, депутат парламента Австрії та Галицького Сейму

          • Труш Іван (1869 - 1941) – український художник-імпрессіоніст, майстер пейзажу і портретист. З 1898 р. жив у Львові. Зблизився з І.Франком у НТШ.

          • Шелухін Сергій (псевдонім С.Павленко) (1864 - 1938) – правник, письменник. Член Центральної Ради, професор карного права Українського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова. Помер у Празі.

          • Щурат Василь (1871 -1948) – педагог, літературзнавець, поет. У 1895 році здобув докторське звання у Віденському університеті. 1921 р. – ректор Українського таємного університету. Останні роки життя – директор бібліотеки АН УРСР у Львові.


6. Список використаних джерел та літератури

Основна література

  1. Винничук Ю. Львівські кав’ярні – Л.,2001 р.

  2. Гнатюк М. Спогади про Івана Франка. – Л.,1997 р.

  3. Горак Р., Гнатів Я. Іван Франко. Цілком нормальна школа. - Л.,2001 р.

  4. Енциклопедія українознавства. Том I, IV, X

  5. УРЕ. Том I, XII, XIII, XIV, XVIII

  6. Пархоменко М. Іван Франко – студент Львівського університету. – Л., 1956 р.

  7. Бонь В., Стець З. Літературно-меморіальний музей Івана Франка у Львові. Путівник. – Л.: Каменяр, 1972 р.

  8. Іван Франко. 20 т. – К., 1956 р.

  9. Іван Франко у спогадах сучасників – Л., 1972 р.

  10. Імена видатних людей у вулицях Львова – Л., 2001р.

  11. Лупій Г. Личаківський цвинтар – Л., 1996 р.

  12. Личаківський цвинтар. Схема. Мапа ЛТД. 1992 р.

  13. Спогади про Івана Франка. – Київ., Дніпро, 1981 р.

  14. Спогади про Івана Франка. – Львів., Каменяр, 1997р.

  15. Штортюк В. По Франківських місцях. На допомогу керівникам екскурсій і походів – К.,Радянська школа, 1957 р.

  16. Шляхами Івана Франка на Україні.Путівник, упорядник М.О.Мороз. – Л., 1982 р.


Періодична преса

  1. Лукіянович Денис Мандрівка Івана Франка по львівських квартирах // Жовтень, 1945 р., № 6, ст. 54-58

  2. Роздольська Ольга Спогад про поета. // Наші дні, 1942 р., № 6, ст.2

  3. Галицька Брама. Музей Івана Франка. 2000 р., № 10

    • Горак Р. Остання подорож, ст.5-8

    • Старак О. Надія і вічна тривога Івана Франка, ст.12-13

    • Горак Я. Таємниці одного портрету, ст. 11

    • Бонь В. 60 років львівському літературно-меморіальному музею Івана Франка, ст.2-3

  4. Високий замок, 2003 р., № 368`

(письменник з Наддніпрянщини Микола Вороний згадує, що прибувши до Львова у 1895 році, бачив на Гетьманських валах Івана Франка, який був схвильований – саме тоді йому не дозволили виїхати у Болгарію на похорон Драгоманова)


















Каталог: Files -> downloads
downloads -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
downloads -> Для вчителів зарубіжної літератури
downloads -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
downloads -> Талант людини це божий дар
downloads -> Василь Стус постать,що єднає
downloads -> Антон павлович чехов
downloads -> Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. Моя автобіографія
downloads -> Урок 1 т ема. Вступ. Роль художньої літератури у формуванні життєвих цінностей людини


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2

Схожі:

На допомогу краєзнавцям Аліса Васильєва – методист імцо, старший вчитель сш №43 м. Львова, керівник гуртка „Львів’янин” iconПоложення про атестацію педагогічних працівників педагогічні звання «учитель-методист», «вихователь-методист», «практичний психолог-методист», «педагог-організатор-методист», «керівник гуртка-методист» можуть присвоюватися
Відповідно до пункту 2 Типового положення про атестацію педагогічних працівників педагогічні звання «учитель-методист», «вихователь-методист»,...
На допомогу краєзнавцям Аліса Васильєва – методист імцо, старший вчитель сш №43 м. Львова, керівник гуртка „Львів’янин” iconНа допомогу львовознавцям О. Артеменко, А. Васильєва
Левинського, Альфреда Захаревича, Івана Багенського. Під час цієї подорожі ви почуєте нові топоніми, серед них – «Качиний Діл», середовище...
На допомогу краєзнавцям Аліса Васильєва – методист імцо, старший вчитель сш №43 м. Львова, керівник гуртка „Львів’янин” iconМетодичні рекомендації для занять мовного гуртка «Дивослово». Відкритий урок конкурсу «Учитель року 2007»
Коритько Валентина Іванівна (спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, старший вчитель, педагогічний стаж – 28 років) вчитель української...
На допомогу краєзнавцям Аліса Васильєва – методист імцо, старший вчитель сш №43 м. Львова, керівник гуртка „Львів’янин” iconНарис-опис села Гійче Жовківського району Львівської області
Вчитель історії та правознавства, керівник історико-краєзнавчого гуртка Мазан Ольга Зіновіївна
На допомогу краєзнавцям Аліса Васильєва – методист імцо, старший вчитель сш №43 м. Львова, керівник гуртка „Львів’янин” iconМетодичний кабінет відділу освіти Мурованокуриловецької райдержадміністрації Освіта Мурованокуриловеччини
Серветник Василь Григорович керівник районного методичного об'єднання вчителів математики, вчитель математики середньої загальноосвітньої...
На допомогу краєзнавцям Аліса Васильєва – методист імцо, старший вчитель сш №43 м. Львова, керівник гуртка „Львів’янин” iconРецензенти: С. Мельникова, методист хоіппо
М. Вох, вчитель української мови та літератури Зіньківського нвк, «Вчитель – методист»
На допомогу краєзнавцям Аліса Васильєва – методист імцо, старший вчитель сш №43 м. Львова, керівник гуртка „Львів’янин” iconМузеї Львова: події, колекції, люди : матеріали науково-практичної конференції, Львів, 30—31 жовтня 2014 року / Львів. іст музей; ред кол.: О. Роман (відп ред.), О. Перелигіна, І. Полянська; відп за вип

На допомогу краєзнавцям Аліса Васильєва – методист імцо, старший вчитель сш №43 м. Львова, керівник гуртка „Львів’янин” icon-
Укладач редактор Коток Світлана Іванівна- вчитель історії вищої кваліфікаційної категорії, «старший вчитель»
На допомогу краєзнавцям Аліса Васильєва – методист імцо, старший вчитель сш №43 м. Львова, керівник гуртка „Львів’янин” iconРодинне виховання як засіб соціалізації учнів початкової школи Вчитель початкових класів Крикун Ніна Миколаївна «Старший вчитель»

На допомогу краєзнавцям Аліса Васильєва – методист імцо, старший вчитель сш №43 м. Львова, керівник гуртка „Львів’янин” iconДанило велланський: доля інтелектуала на тлі епохи науковий керівник: Барабаш Наталя Олександрівна, к. І. н, керівник гуртка «Юний науковець»
Криворізької Центрально-Міської гімназії Криворізької міської ради Дніпропетровської області


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка