На минулому тижні Президент України



Скачати 318.84 Kb.
Дата конвертації25.08.2017
Розмір318.84 Kb.

Районна газета «Хлібороб» №18 від 1 травня 2010 року
Віктор Янукович: Ми пропонуємо країні новий курс, в основі якого - політичний діалог, соціальний мир, нова гуманітарна політика, економічні реформи та позаблокова політика

На минулому тижні Президент України

Віктор Янукович провів прес-конференцію.

Приводом стали перші 50 днів роботи нової влади.

«Я вирішив не чекати ста днів, у нас ситуація така, що день йде за два», - пожартував він спочатку. А потім глава держави говорив тільки про серйозні речі.

«Півтора місяці після президентських виборів мені та моїм колегам у коаліції та Уряді вистачило для того, щоб глибоко розібратися в ситуації, що склалася в країні, і прийняти перші системні рішення.

Я готовий сьогодні дати чіткі оцінки стану справ у державі та доповісти про перші якісні результати нашої роботи.

Після президентських виборів ми отримали країну у жахливому стані.

Щоб швидше витягнути її з кризи, нам треба працювати з подвійним навантаженням, день - за два, п’ятдесят днів - за сто.

Це не просто гарні слова – це та динаміка, яка нам потрібна на всіх рівнях - від Президента та Уряду до підприємців та простих працівників.

Отже, яку країну ми отримали? Більше двох років в країні тривала політична криза. Парламентської коаліції по суті не було ні фактично, ні юридично.

Уряд не підпорядковувався ні Главі держави, ні Верховній Раді. Кабінет Міністрів обслуговував політичні амбіції однієї фракції та її лідерки. Не лише українські громадяни, а й світ був втомлений від перманентних конфліктів української влади, від чвар між Президентом та прем’єр-міністром, від неузгодженості їх дій.

Тим часом зростав політичний тиск на економіку. Практично зупинились, так і не розпочавшись як слід, структурні реформи. Все це значно поглибило кризу.

Падіння ВВП в Україні за 2009 рік склало 15%. Це значно гірше, ніж в інших країнах пострадянського простору, в тому числі Росії та Білорусії. Не кажучи вже про сусідку – Польщу, де спаду взагалі не було.

Промислове виробництво скоротилося на 22%. Практично зупинилося будівництво, його обсяги впали у два рази. Серйозно впав рівень життя громадян. Купівельна спроможність відносно прожиткового мінімуму скоротилася майже вдвічі. Середньомісячна заробітна плата українців знизилася до 240 доларів в місяць і є втричі меншою, ніж у Росії. Під загрозою зриву опинилось будівництво об’єктів до Євро-2012. 50% економіки пішло в тінь.

До катастрофічного стану було доведено державні фінанси. Дефіцит бюджету сягав сотні мільярдів гривень. Бюджетна база зруйнована, податкове навантаження зросло найбільше за останні 10 років.

Державний борг виріс в три рази. Такого ще не було в історії України. Єдиний казначейський рахунок уряду був практично порожній.

Золотовалютні резерви країни без врахування кредитів МВФ зменшилися в три рази. Гривня за рік знецінилася в півтора рази.

Влада розтратила мільярди коштів із Стабілізаційного фонду і навіть не розпочала жодного інфраструктурного проекту. Незрозуміло, куди пішли кошти, отримані Україною за Кіотським протоколом.

Фінансова та розрахунково-платіжна дисципліна взагалі запущена. НАК «Нафтогаз України» перетворився в донора всієї економіки. Як наслідок – основна енергетична компанія України, основний український партнер «Газпрому» та відповідальний оператор за газотранспортну систему України – по суті був доведений до банкрутства. Про які тут серйозні міжнародні газові домовленості чи захист національних інтересів могла йти мова.

Бюджетні кошти цинічно розкрадалися під постійними гаслами соціального захисту населення. Який орган виконавчої влади не візьми, скрізь виявлені страшні розкрадання і зловживання. За даними Головного контрольно-ревізійного управління - це десятки мільярдів гривень.

Попередній уряд обіцяв зменшити залежність України від імпортних енергоносіїв. Хотів, як краще, а вийшло так, як у них завжди – Тимошенко уклала з Росією найгіршу газову угоду. В результаті Україна отримала найдорожчий газ. А це фактично вбило нашу економіку.

Хочу сказати всій країні про те, що ціна на газ – це ціна, яку сплачують наші громадяни за комунальні послуги, це питання виживання нашої промисловості, це наповнення бюджету, своєчасна виплата пенсій, робочі місця і заробітна платня. Врешті-решт це питання виживання країни.

Маючи найдорожчий газ у Європі з вини уряду Тимошенко, українські товари не мали шансів на світових ринках. Таким чином, заводи не працюють, безробіття зростає, бюджет не наповнюється, пенсії і зарплати не зростають. Але зростають ціни на все, що потрібно для життя людей.

Саме тому ключовим завданням виводу країни з кризи я вважав пошук можливостей зменшення ціни на газ. Логіка тут абсолютно проста – зменшуються ціни на енергоносії – збільшується конкурентоспроможність українських товарів на світових ринках, на повну потужність починає працювати промисловість, створюються нові робочі місця, підприємства починають платити податки в бюджет, і ми нарешті можемо починати виконувати наші соціальні проекти, підвищувати пенсії та зарплати.

Переговори були дуже важкими. Формула ціни на газ, закладена минулим урядом, зрозуміло, влаштовувала Росію, але вона не влаштовувала нас. Росіяни відстоювали власні національні інтереси. Я це можу зрозуміти. Чого я не можу зрозуміти, то це які інтереси відстоювала Тимошенко, коли укладала таку угоду.

Ми не могли піти на те, щоб віддати нашу газотранспортну систему. Треба було шукати інших шляхів. І ми знайшли таку формулу. Ми пішла на продовження оренди нашої бази в Криму для Чорноморського флоту Росії в обмін на зниження ціни на газ.

Таким чином, протягом 10 років Україна отримує 40 млрд. дол. США. Гроші почнуть надходити вже з квітня цього року. І щороку протягом десяти років ми матимемо 4 млрд. доларів. Ще раз наголошую, Україна зберегла 4 мільярди доларів грошей на кожен рік, які тепер стануть інвестиціями в нашу економіку. Це також підгрунтя для відновлення нашої хімічної, металургійної, машинобудівної промисловості. Головний соціальний ефект – не будуть збільшуватися ціни на житлово-комунальні послуги, що для мене особливо важливо.

Сьогодні я впевнено дивлюся у майбутнє. Україна буде сильною, незалежною і заможною. В економіці ми заклали надійне підгрунтя для виходу з кризи та сталого зростання. В політиці ми вже подолали кризу, створили ефективну, дієздатну владу. Президент, парламентська коаліція, Уряд працюють як єдиний механізм. Без конфліктів та суперечок.

Практично завершено формування виконавчої вертикалі. Ми відновили довіру та партнерські стосунки з країнами і на Заході, і на Сході. Україна знову повернулася до політики миру, добросусідства та національного прагматизму.

Для забезпечення ефективного впровадження нового курсу я створив Комітет з економічних реформ, що завершує роботу над відповідної програмою реформ. Робоча група з питань судової реформи практично завершила роботу над базовими документами. Почав свою роботу Національний антикорупційний комітет, результати діяльності якого невдовзі відчує кожний громадянин, підприємець, інвестор. Створена Громадська Гуманітарна рада, яку ми будемо презентувати вже наступного тижня.

Ми пропонуємо країні новий курс, в основі якого політичний діалог, соціальний мир, нова гуманітарна політика, економічні реформи та позаблокова політика.

Глибоко переконаний, що люди підтримають цей шлях, оскільки він спрямований на вирішення головного завдання – підвищення рівня життя усіх громадян України. У нашому суспільстві є великі очікування на позитивні зміни. Я це дуже добре усвідомлюю. Ми зробимо ці зміни без потрясінь і втрат.

Готовий відповісти на всі конкретні запитання, що пов’язані як ситуацією у державі, так і нашими планами на майбутнє».

А у своїх відповідях на запитання журналістів він, зокрема, говорив про таке:



Чинна влада за жодних обставин не могла піти на те, щоб віддавати газотранспортну систему України в обмін на умови тих чи інших контрактів.

«Ми на це не йшли. Ми й не збиралися цього робити, і ніколи не пішли б», - підкреслив Глава держави.

При цьому він наголосив на необхідності модернізації української газотранспортної системи для того, щоб збільшити обсяги прокачки газу через територію України. За його словами, цей проект має три етапи. Перший – це будівництво газопроводу Богородчани-Ужгород, який дасть можливість збільшити газообіг на 10 мільярдів кубічних метрів.

Другий етап проекту – це модернізація існуючої газотранспортної системи, яка включає в себе заміну обладнання на нове, більш економічне, яке дасть можливість значно збільшити швидкість прокачки газу та її об’єми ще на 20-25 мільярдів кубів.

І, нарешті, третя складова модернізації ГТС – це будівництво нової труби поряд з існуючою. Це також, за словами Віктора Януковича, дасть можливість збільшити об’єми прокачки.

«Ми це пропонуємо як альтернативу будівництву Південного потоку, бо будівництво Північного потоку вже не зупинити. Тож зараз ми шукаємо можливість домовитися таким чином, щоб Україна як мінімум залишила ті обсяги, які можна транспортувати існуючою ГТС», - резюмував Президент.



Доповнення до газових угод, підписані 21 квітня між Україною та Росією, дадуть нам можливість не підвищувати ціни на газ для населення та стимулюватимуть розвиток економіки.

«Сьогодні, коли економіка України знаходиться в такому важкому стані, це рішення дасть нам можливість дуже суттєво допомогти нашій економіці. І це дасть нам можливість не піднімати в цьому році і тарифи та газ, і тарифи на житлово-комунальні послуги», - підкреслив Президент.

За його словами, йдеться також про можливість для України значною мірою стабілізувати більшість цін по товарах народного споживання.

Глава держави окремо наголосив на тому, що останні газові домовленості дають реальну можливість «забезпечити зростання економіки і конкурентоспроможності тих її галузей, у яких є особливо велика складова енергоресурсів».



Україна неодмінно рухатиметься до підвищення заробітних плат та пенсій громадянам.

«Безперечно, ми будемо йти шляхом підвищення зарплат і пенсій, як це передбачено законом, прийнятим нами наприкінці минулого року. Ми його виконуватимемо», - підкреслив Глава держави. Президент відзначив позитивні зрушення, що зараз почали спостерігатися в національній економіці у контексті подолання негативних наслідків глобальної кризи. «Ми значно додали впевненості в майбутньому для нашої країни, і в економіці ми, безумовно, заклали надійне підгрунтя для виходу з кризи і початку сталого зростання», - сказав В. Янукович.

Президент також нагадав, що за його дорученням Мінфін організовує міжнародний аудит по деяких напрямках. Йдеться, зокрема, про порушення під час видачі кредитів під державні гарантії та у сфері державних закупівель, неефективне витрачання коштів на боротьбу з грипом та закупівлю медичного обладнання, зловживання в сфері відшкодування ПДВ тощо.

«Ми знаємо, що адміністрування цього податку є найбільш корумпованим саме в нашій країні. Тому я зроблю все, щоб відбити чиновникам руки від цього податку, щоб ПДВ відшкодовувався автоматично», - сказав Глава держави. Він підкреслив, що експортери, наші партнери в світі мають знати – Україна зніме це питання вже ближчим часом. А близько 20 млрд. грн. боргів, які накопичилися у цій сфері, обслуговуватимуться за рахунок випущених облігацій.


І знову двадцять шосте...

Двадцять шосте квітня 1986 року назавжди увійшло чорною сторінкою в книгу історії не лише нашої держави, а й усього світу. Стільки людських життів забрала трагедія Чорнобиля, стільки доль зламала вона.

Роки плинуть і плинуть. Ось уже двадцять чотири минуло з того дня, коли життя тисяч і тисяч наших співвітчизників розділилося на «до» і «після» трагедії. І сьогодні ми вшановуючи пам’ять тих, хто пішов з життя і складаючи шану живим героям-ліквідаторам, і всім, хто постраждав від страшної техногенної катастрофи, говоримо щире спасибі за подвиг.

Слова вдячності, слова підтримки ліквідаторам прозвучали в цей сумний день і на мітингах з нагоди 24-ї річниці аварії на ЧАЕС, що пройшли біля пам’ятних знаків спочатку у Вільчі, а потім і у Вовчанську. З цими словами до присутніх на заходах ліквідаторів, до представників громадськості, учнівської та студентської молоді звернулися голова районної державної адміністрації В.Панов, голова районної ради А.Степанець, голова районної організації «Союз.Чорнобиль.Україна» Т.Семенчук.

І у Вільчі, і на мітингу у Вовчанську голова райдержадміністрації В.Панов висловив надію на те, що ситуація, що склалася нині у країні, надасть більше можливостей для вирішення болючих проблем ліквідаторів, і районна влада в свою робитиме все для того, щоб якомога повніше допомогти у вирішенні соціальних питань як Вільчі , так і її мешканців.

На мітингу у Вільчі виступили також ліквідатори С.Тищенко, П.Рижевський, А.Вітківський, а також учні місцевої школи, а до учасників мітингу у Вовчанську разом з керівниками району звернулися також міський голова О.Камінська та голова районної організації ветеранів війни і праці І.Зарубін.

Учасники мітингів букетами живих квітів і хвилинами мовчання вшанували пам’ять героїв-ліквідаторів. В пам’ять про них настоятель Свято-Жено-Мироносицької церкви міста Вовчанська, протоієрей І.Остапович відслужив молебень.



Допомогли інвалідам-чорнобильцям

З нагоди двадцять четвертої річниці аварії на ЧАЕС голова районної громадської організації «Союз.Чорнобиль.Україна» Т.Семенчук та секретар цієї організації В.Коцар побували у сім’ях п’яти інвалідів-ліквідаторів, де теплими слова і невеличкою матеріальною допомогою підтримали їх у скрутну хвилину.

Кошти на цю благородну акцію, завдячуючи організаційним зусиллям голови райдержадміністрації В.Панова, виділив керівник олійноекстракційного заводу В.Макогон, за що і ліквідатори, і керівники громадської організації, що виступили ініціаторами благородної справи, дуже вдячні.



На знімку: Т.Семенчук і В.Коцар у сім’ї інвалідів Смик.

На суботнику працюють депутати...

Двадцять четвертого квітня депутати районної ради провели традиційний суботник, на який в цей весняний період виходять ось уже кілька років поспіль. У нинішньому році, як до речі і в минулому, об’єктом прикладення своїх зусиль вони обрали стадіон дитячо-юнацької спортивної школи. Але якщо в минулому році вони працювали там споруджуючи місця для глядачів, то в нинішньому році вони вирішили зайнятися озелененням території цього місця масового спортивного відпочинку.

Головним керівником всіх робіт цього дня був головний лісничий держлісгоспу М.Лебеденко, під уважним поглядом якого депутати і зайнялися висадженням деревець.

Спеціально для озеленення території стадіону держлісгосп виділив 140 саджанців, серед яких були горобина, горіх, липа та береза. Все було зроблено як належить за технологією, а головне дружно і швидко. Є надія, що завдяки дбайливому догляду за деревцями, а цю справу вирішили взяти на себе самі спортсмени, вони виростуть і створять тут атмосферу краси і затишку.

І студенти

Нещодавно студенти технікуму провели суботник по прибиранню закріпленої території. Ділянка роботи у молоді цього навчального закладу досить таки відповідальна. Адже технікум знаходиться на центральній вулиці міста значна частина якої, а саме так звана «дамба», і закріплена за цим навчальним закладом. А раз так, то територія має утримуватися у відповідності з її статусом.

Розуміючи це, студенти технікуму під керівництвом свої викладачів регулярно працюють на закріпленій території з тим, щоб радувала вона чистотою і порядком і мешканців міста, і наших гостей. Ось і нещодавно, а саме 24 квітня, однією дружною командою студенти причепурили тротуари та побілили бордюри, прибрали все сміття. В цей же день навели тут порядок і на території самого навчального закладу.

Приємно, що молодь не залишається осторонь спільних проблем нашого Вовчанська і вкладає свої сили в те, щоб місто ставало ще красивішим та затишнішим.

Пам’яті визволителів

В рамках проведення двомісячника «Зелена весна» і підготовки до святкування 65-річниці Великої Перемоги колектив міської ради разом з педагогами та учнями школи №6 працював на висадженні Скверу Слави по вулиці Чкалова навколо спорудженого у минулому році меморіалу загиблим визволителям Вовчанська.

Завдяки спільним зусиллям всіх учасників благородної справи відтепер навколо меморіалу висаджено 150 саджанців берізок, які виділив Вовчанський держлісгосп.

Як запевнили учасники заходів по озелененню території навколо пам’ятника, на цьому свою роботу вони не завершують, а й надалі слідкуватимуть за тим, щоб саджанці були доглянуті та вчасно политі. Особлива відповідальність за це покладається, звичайно, на учнів школи. В такому піклування про зелені насадження є й виховний момент, адже молоді берізки, які слід дбайливо доглядати, висаджено біля пам’ятника тим, хто загинув захищаючи рідну землю від ворога. І діти, приходячи сюди і раз по раз читаючи прізвища тих, хто похований тут, читаючи слова подяки за їх подвиг, пам’ятатимуть про героїв.

Слова поваги і вітань: В.Громову – 90!

Є люди, ювілеї яких є святами не лише їх особистими. Серед таких і Заслужений працівник культури України, Почесний громадянин міста Вовчанська, засновник і багаторічний керівник народного ансамблю танцю «Радість» Василь Петрович Громов. Минулої суботи, двадцять четвертого квітня, коли він відзначав свій 90-й рік народження навіть зали районного Будинку культури виявилося практично замало, щоб прийняти всіх його гостей, всіх, хто прийшов привітати патріарха танцю з ювілеєм і сказати слова щирої подяки за те, що виховував і продовжує виховувати він почуття прекрасного у багатьох поколіннях.

Народний ансамбль танцю «Радість», який народився саме завдяки ентузіазму і творчій насназі Василя Петровича, в свою чергу став колискою, у якій народилося не одне покоління людей творчих і обдарованих, людей, які хоча і не пішли в подальшому творчою стежкою, але стали видатними в інших справах. І досягли успіху саме завдяки рисам характеру, вихованим на численних репетиціях, роками спілкувань з людиною, що вчила їх не лише прекрасно танцювати, а й прекрасно жити.

До сказаного про творчу вдачу ювіляра слід додати і той немало важливий факт, що Василь Петрович учасник бойових дій і у важкі роки воєнного лихоліття захищав рідну землю від ворога.

В ювілейний вечір патріарха танцю на його адресу лунало багато привітань, які надійшли з різних куточків колишнього Радянського Союзу і навіть з далекого зарубіжжя. І практично всі автори цих численних привітань, завдячуючи науці свого вчителя В.Громова, пішли його стежкою і нині або ж вчать інших, або й самі професійно займаються танцями. Якщо ж до переліку всіх цих привітань, додати привітання всіх,хто займався у ансамблі за всі роки його існування, то потрібно було проводити не один такий вечір. Бо тих, кому випало щастя вчитися у Громова – тисячі.

В свій дев’яностий день народження Василь Петровимч Громов отримав привітання і відзнаки та подарунки від міського голови О.Камінської, голови райдержадміністрації В.Панова та голови районної ради А.Степанця. Керівники району і особисто побували у ювіляра вдома, вручили квіти і поспілкувалися з ним. На урочистостях В.Громова привітали також начальник відділу культури та туризму О.Кошмак та начальник відділу освіти В.Сергієнко, голова районної організації ветеранів війни і праці І.Зарубін, учень і нинішній керівник ансамблю О.Хомутов і багато - багато інших.

Всі, хто піднімався на сцену, говорили ювіляру дуже багато теплих слів, привітань і побажань. І з усього цього розмаїття можна було зробити один висновок – Вовчанську поталанило, що живе серед нас людина, яка подарувала всім нам і ансамбль «Радість», і радість спілкування з творчою особистістю, спілкування з танцем.

Треба було бачити з яким запалом в очах і водночас з вимогливим поглядом наставника, дивився ювіляр на сцену, де численними номерами вітали його танцюристи ансамблю кількох поколінь, як посміхався він, коли, згадавши молодість, вишли на кадриль ті, кого ми у нашому повсякденному житті маленького міста звикли бачити в солідних костюмах та краватках і навіть не очікували,що вони здатні на таке. Молоділи вони і молодів разом з ними їх вчитель і наставник –Василь Петрович Громов, людина, яка, вийшовши на сцену, низько вклонилася всім за визнання і слова привітань, людина, якій зал аплодував стоячи.

Вовчанщина вітає Вас, Василю Петровичу!

«Згадаймо великі ті роки»

З нагоди 65-ї річниці Перемоги відбувся районний огляд-конкурс народної творчості «Згадаймо великі ті роки.» Його організатори ставили за мету гідно вшанувати подвиги радянських воїнів в роки Великої Вітчизняної війни та патріотичного виховання молодого покоління.

Мета огляду-конкурсу - виявлення нових талановитих виконавців різних жанрів народної творчості, розкриття їх творчих здібностей, розширення творчого спілкування аматорів району, покращення художнього і літературного рівня репертуару, збереження та популяризація традицій, культурної спадщини Слобожанщини, виховання патріотизму підростаючого покоління.

По всіх напрямках огляд-конкурс досяг своєї мети. В ході роботи жюрі визначило переможців, заслужені нагороди яким буде вручено на загальнорайонних заходах з нагоди Дня Перемоги, що проходитимуть 7 і 9 травня, а самі виконавці зуміли подарувати глядачам гарний настрій.

Деякі запитання викликала сама тривалість конкурсної програми - більше шести годин. Окремі колективи представляли доволі насичену концертну програму. Цілком зрозуміле їх прагнення, користуючись можливістю, показати все на що вони здатні.

А подивитися і послухати цього дня дійсно було що. Аплодисментами і схвальними вигуками глядачі реагували на виступи хору «Червона Калина» та вокального колективу «Салтівчанка (Ст.Салтів), дуету Л.Радченко та В. Мажник (Революційне), сестер Корнієнко та солістки Л.Передистої (Б.Колодязь), а також широко відомого колективу «Вишенька» під керівництвом Є.Максименка (В.Хутори).

Зі сльозами на очах слухали всі присутні у залі пісню «Баллада о матери» у виконанні вчителя музики ліцею №2 Л.Варцаби. З авторськими піснями на конкурсі виступила ще одна представниця цього навчального закладу К.Вєтрова, а виконанням віршів порадували Ольга Рябова та поетеса з Старосалтівського ліцею О.Пелешенко.

У конкурсній програмі взяли також участь аматори Гатищенського сільського Будинку культури, юні артисти з міського Будинку культури та колективи з Будинку культури районного, а також учасники художньої самодіяльності з медичного коледжу та технікуму, з с.Білий Колодязь, ансамбль «Серпанок» з с.Петрівіське.

Про щирі вболівання глядачів за всіх виступаючих, про почуття всіх, хто був на концерті, говорить вже той факт, що під виконання духовим оркестром Старосалтівської музичної школи «Дня Перемоги» зал стояв.

Конкурс є конкурс, і переможці є переможці. Серед сільських громад кращими визнано колективи художньої самодіяльності Старосалтівської громади, яка найбільше представила і учасників, і колективів.

В номінації «Хорові колективи» перше місце посів хор «Червона калина» Старосалтівського будинку культури (на фото вгорі); в номінації «Вокальний колектив» - вокальний ансамбль української пісні «Вишенька» Вовчанськохутірського СБК (на фото ліворуч); в номінації «Солісти» - перше місце розділили С.Сорокін (міський будинок культури), Л.Варцаба; в номінації «Декламатори» - О.Рябова.

Святі реліквії

До 65 - річчя Перемоги в Іванівській школі організовано постійно діючу виставку «Наші реліквії», «До 65-річчя Перемоги», де виставлено спогади ветеранів війни нашого села, листи з фронту.

Вчитель історії Застела Сергій Борисович провів усний журнал «Наш край в роки Великої Вітчизняної війни», і зустріч з ветераном Великої Вітчизняної війни Титаренком Іваном Дмитровичем, який поділився спогадами. Впорядкували пам’ятник загиблим воїнам. Планується провести лінійку-мітинг «Свято зі сльозами на очах», операція «Ветеран», вітання ветеранів, а також уроки-пам’яті.



О.СЕМЕРЕНСЬКА,

педагог-організатор


Добра традиція

Учні Пільнянської школи активно готуються до святкування Дня Перемоги.

В нашому селі на сьогоднішній день проживають два ветерани Великої Вітчизняної війни. Учні їх постійно відвідують, допомагають по господарству. Волонтери люблять спілкуватися з ними, з захопленням слухають їхні спогади про війну.

В школі функціонує музей бойової слави. Слідопити ведуть пошукову роботу, тим самим поповнюючи зібраний матеріал новими відомостями.

Разом з Пільнянської сільською радою в нашому парку була закладена алея слави.

В лютому проводився шкільний етап огляду художньої самодіяльності учнів, присвячений 65-річчю Перемоги.

У школі склалася добра традиція - учні доглядають за пам’ятниками воїнам-визволителям та односельчанам, які загинули під час Великої Вітчизняної війни: взимку відгортали сніг, а коли прийшла весна - привели територію біля пам’ятників в належний вигляд.

Всі ми щиро вдячні тим, хто ціною свого життя і здоров’я виборов для нас мирний спокій і право жити у вільній від загарбників державі. Всі ми працюємо заради збереження завойованого спокою і своєю працею створюємо основи для формування нових поколінь, які мають пам’ятати уроки минулого і дбати про майбутнє.

Л.МЕДЯНИК,

директор школи


Забути не можливо...

До Дня Перемоги у Петрівській школі відбулась зустріч учнів з ветеранами Великої Вітчизняної війни. Історію Великої Вітчизняної війни, всенародної і священної, не на життя, а на смерть битву з гітлерівським фашизмом неможливо забути.

Мужнє і героїчне покоління завдяки величезній волі до перемоги змогли вирвати її з рук ворога, щоб їх діти, онуки жили на мирній землі, не знаючи жахів воєнного часу.

Багатьом з цих героїв не довелось відчути радість Великої Перемоги і щастя звойованої для наступних поколінь свободи. Більшість воїнів-визволителів на той час були зовсім юними. Їм би ще жити та жити, дітей ростити...

Для тих, хто вижив, побачив розгром ворога, 9 травня стало не просто Днем Перемоги, а символом життя і волі. І наш вічний священний обов’язок - пам’ятати всіх поіменно, віддавати належне їх нетлінним подвигам.

Тож кожного року цього знаменного дня учні та вчителі нашої школи вітають ветеранів війни, що живуть у селі Петрівському.

У святково прикрашеній живими квітами та учнівськими плакатами залі відбулась урочиста зустріч з ветеранами. Школярі привітали їх зі святом і від щирого серця подякували за мирне небо над головою. Учні молодших класів подарували визволителям вірші та пісні, присвячені Перемозі та мужності захисників Вітчизни. Діти знають про ті страшні та, водночас, героїчні роки в історії нашої землі і завжди пам’ятатимуть тих, хто забезпечив їх спокійним майбутнім без війни.

Учительський колектив також віддав ветеранам свою пошану, втіливши їх у виконанні воєнних пісень.

Ми пишаємось нашими визволителями! Низький уклін і слава вам, герої, від урятованого вами народу, від усього людства!

Т.ПОЛЯКОВА,

учитель Петрівської ЗIII



Сильнее смерти

Вчетверо сложенный лист бумаги, истертый на линиях изгиба. На нем — список партизанского отряда с графами: «Фамилия, имя и отчество, год и место рождения, должность, имеет ли награды, состав семьи, примечание». Ее фамилия стоит в этом списке последней. Только фамилия, имя и отчество. Под остальными графами — прочерк. Лишь в примечании сказано: «Погибла в бою». Список этот был составлен сразу же после освобождения Волчанска и долго хранился в районном комитете партии. И вот надо заполнить пустующие графы.

Ее звали Надей, Наденькой, Надеждой. У нее обыкновенная биография, обыкновенной девочки нашего необыкновенного времени. Родилась в Харькове в 1924 году. Училась до пятого класса в 6-й школе. Любила книги, была хорошим товарищем. Восхищалась героизмом чапаевской Анки-пулеметчицы.

- Ты только подумай, мамочка, одна против сотни врагов. II не растерялась. Вот это герой!

Ее мама, участница гражданской войны, говорила, вспоминая минувшее: «Время было такое, Наденька!».

В июне 1941 года Наде Волковой исполнилось семнадцать. Впервые день рождения в семье не праздновали. На два дня раньше началась война.

Они жили тогда в Конотопе. Когда враг подходил к городу, всей семьей эвакуировались в Инсары Мордовской АССР. Отсюда ушел на фронт отец, а Надя поступила на курсы медсестер и после их окончания работала в госпитале. Здесь увидела много крови, изувеченных вражьими пулями людей, своих соотечественников...

Ее очень любили раненые и врачи. Дома она почти не жила, целыми днями в госпитале. В свободное от дежурства время часто выступала в концертах для раненых. Хороший, чистый и звонкий голос был у нее. Когда на импровизированной сцене появлялась эта высокая, стройная девушка с большими выразительными глазами, теплели улыбками лица бойцов. Еще и петь не начала, а зал уже гремит аплодисментами.

Однажды Надя узнала, что в Москве в специальной школе готовят разведчиков для работы в тылу врага. Это было как раз то, о чем она мечтала. Не теряя времени, она подала заявление и через несколько дней уже была в Москве.

В школе Надя Волкова познакомилась с Галей Пархоменко. Попали они с ней в одну роту. Надя стала бойцом шестого взвода, Галя - седьмого.

Дни учебы пролетели быстро. В первых числах октября 1942 года с группой партизан она выехала на подмосковный аэродром. А незадолго до этого состоялось решение Центрального Комитета комсомола Украины. Вот этот документ:

«Утвердить Харьковский подпольный обком комсомола в таком составе: Александр Щербак - секретарь обкома комсомола. Надежда Волкова - связная секретаря обкома комсомола. Федор Синько - ответственный организатор обкома комсомола. Галина Пархоменко - ответственный организатор обкома комсомола».

Это был состав второго подпольного обкома. Первый обком комсомола во главе с Александром Зубаревым и Галиной Никитиной фашисты расстреляли в феврале 1942 года. Теперь им четверым предстояло продолжать дело, начатое мужественными предшественниками. На аэродроме все четверо встретились с партизанами из отряда Моисея Васильевича Синельника, которых тоже готовили к переброске в тыл врага. Комсомольцы были прикомандированы к отряду.

Темной октябрьской ночью самолет на большой высоте пересек линию фронта. Ночь за окном. Под крылом родная украинская земля. Земля, которую топчет враг. Дана команда: «Приготовиться!».

В бездну ночи шагнула Надежда. Кто-то раньше ее уже летел к земле, кто-то еще оставался в самолете. Приземлились все, как было условлено, в Волчанском лесу. Но случилось несчастье. Парашют Александра Щербака зацепился за дерево. Желая освободиться от него, Александр ножом обрезал стропы. Думал, до земли рукой подать. Упал, ударившись ногами о землю. Сгоряча мгновенно вскочил и тут же снова упал, глухо застонав от боли. Обе ноги сломаны. Идти он не мог. К месту сбора отряда товарищи несли его на руках. Приземляясь, сильно поранила руки и Галина Пархоменко. Но все уже были на родной земле. И враг находился рядом, сразу за лесом.



В первое время члены подпольного обкома комсомола принимали участие в боевых действиях отряда: совершали диверсии, взрывали мосты. Но главная их задача заключалась в том, чтобы организовать молодежь Харьковщины, возглавить ее борьбу с заклятым врагом.

Федор Синько ушел в Ольховатку. В Великий Бурлук направилась Галя Пархоменко. Накануне Александр Щербак проинструктировал их. Ночью они вышли из леса. Старались пройти как можно больше. Днем, чутко прислушиваясь, лежали в бурьянах. Вечером снова в путь. Далеко от села Приколотное их пути разошлись. Крепко обнялись на прощание, поцеловались.

- До скорой встречи, Галка!

- До свидания, Федя!

А встретиться им не довелось. Федя без осложнения дошел до Ольховатки и работу успел развернуть, привлек для борьбы с оккупантами верных людей. Он действовал бесстрашно, но слишком неосторожно. Никто не знает подробностей его гибели. Одни говорят, что Федю враги расстреляли где-то под Волчанском, другие утверждают, что его задушили газом в автомобиле.

Партизанский отряд со всех сторон окружали враги. В лесу будто на острове действовали горсточка партизан-патриотов и центр комсомольского подполья Харьковщины. Но нет, патриотов была не горсточка. В селах и городах оккупированной территории томились в тревоге многие тысячи юношей и девушек, готовых бороться за свободу и счастье, не щадя жизни. К ним по заданию Александра Щербака приходила Надежда Волкова, связная обкома комсомола. Александр все еще не мог ходить. Но и лежать не было у него уже сил. С помощью товарищей он сделал себе костыли, кое-как двигался.

Надя уходила из отряда чаще всего одна. Перед уходом долго беседовала с Александром. Он давал ей подробные инструкции. Она побывала и в Волчанске, и в Щебекино. Это была отважная девушка.

Иногда она ходила в разведку с партизаном, ставшим затем начальником штаба отряда, Борисом Григорьевичем Дьяченко. В Харьковском областном архиве хранятся его воспоминания. Он пишет: «Я ходил с Надей в разведку в Щебекино, Волчанск и другие села. Она распространяла листовки. Вместе с ней мы проводили беседы с жителями временно оккупированных сел. Очень убедительно умела она говорить с людьми. Молодежь слушала ее затаив дыхание и очень верила ей.

Я был с ней во многих местах. Нелегкое это дело разведка. Не говоря уже о том, что каждую минуту нас могли схватить фашисты и расстрелять. Об этом не думалось. А вот о том, что два дня во рту маковой росинки не было, напоминал желудок. Есть хочется, холодно, грязь непролазная, а Надя не унывает. Вообще, она не унывала никогда. И скажу по совести, многих мужчин-партизан поддерживала, воодушевляла. А ведь сама девочка еще, ну сколько ей там было, каких-нибудь девятнадцать лет...»



Случилось так, что кто-то донес врагу о месте расположения отряда. Фашисты начали готовить карательную экспедицию против народных мстителей. 26 ноября они подтянули свои силы к селам Старица, Терновая, Рубежное. Окружили гитлеровцы отряд ранним утром 27 ноября.

Несколько сотен врагов против семнадцати партизан... Отходить было уже поздно. Пришлось принимать бой. Горсточка храбрецов против хорошо вооруженных фашистов.

Партизаны разделились на две группы. Большая группа стала прорываться с боем, а вторая во главе с Александром Щербаком прикрывала своих товарищей. Надя Волкова осталась во второй группе. Она сказала, что, как связная секретаря обкома, не имеет права оставлять его.

Остался дневник Александра Щербака, который хранится в Харьковском историческом музее. Александр вел его во время учебы в московской школе. Вот одна из выдержек из этого дневника:

«...Смерть страшна. Но она в тысячу раз страшнее, когда ее боишься. Смерть не страшна, если у меня и у каждого из нас горит любовь к Родине и великая ненависть к врагам. Ненависть к врагам сильнее смерти. В борьбе всегда выйдет победителем тот, кто не боится смерти, кто презирает смерть, бьет беспощадно врага.

После того как была написана последняя фраза, Александр Щербак прожил восемьдесят дней. Он лежал на влажной от дождя земле, левым плечом прижимаясь к большому стволу векового дуба, и вел огонь из своего автомата. Редкой, недружной цепью шли на него фашисты. Падали, некоторые вновь поднимались и шли на него, поливая свинцом. Вражья пуля пробила ему грудь. Слабеющими руками он поднял свой автомат и успел дать последнюю очередь по врагу.

Надя Волкова вела огонь из землянки. Все ближе и ближе немцы. Тесным кольцом они окружили ее. Уже 15 убитых фашистов валялось на земле. Еще очередь - и еще двум оккупантам пришел конец. Надя быстро меняла диски. Их много лежало под рукой - автоматные диски погибших товарищей.

Бой продолжался. Враги, видимо, решили взять бесстрашную партизанку живой. Все туже и туже затягивалось вокруг нее кольцо. Уже последний диск вложен в автомат. Снова длинная очередь. Пауза. В диске остались еще патроны. Короткое дуло автомата Надя направила на себя...

Надя Волкова и Саша Щербак погибли, но благодаря им большая часть отряда пробилась. Потом партизаны провели еще немало боевых операций в тылу врага и немало уничтожили фашистов.

Родина не забыла отважных и честных патриотов: Александру Щербаку и Надежде Волковой в 1965 году посмертно присвоено звание Героя Советского Союза.


«65 саджанців до Дня Перемоги»

У цьому році ми святкуємо 65-річницю Великої Перемоги. Не залишили без уваги цю знаменну дату і вихованці Вовчанської ЗШ-інтернату №5.

У школі заплановано заходи до цієї славетної події, ряд з яких уже виконано. Ще в лютому пройшов конкурс інсценованої воєнно-патріотичної пісні, учениця 8-Б класу Д.Глущенко взяла участь у районному конкурсі авторського вірша про Велику Вітчизняну війну, у шкільній бібліотеці діє виставка літератури з цієї тематики, проводяться екскурсії до шкільного Музею бойової слави, учні школи підготували і виконали пісні воєнних років на районному огляді художньої самодіяльності.

А 19 квітня до Вовчанської ЗШ-інтернату №5 були запрошені почесні гості - ветерани Великої Вітчизняної війни: Медяник М.А., Подорожний Ф.Т. та Сомов О.Д.

Ця дата зустрічі була обрана невипадково, адже саме 19 квітня у школі завершилась акція «65 саджанців до Дня Перемоги». Ветерани із захопленням взяли участь у посадці саджанців разом із вихованцями інтернату. В межах акції були висаджені сливи, вишні, берези, акації, верби - всі вони перев’язані червоними стрічками, які символізують краплі крові, пролитої у боях за визволення Батьківщини від німецько-фашистських загарбників.

Також у цей день були проведені Уроки Мужності з ветеранами для учнів 1 класів, які залишили добру пам’ять у душах дітей.

О.ПОТАПЕНКОВА,

засгуиник директора з виховної роботи


Виховуємо патріотів

У представників старшого покоління не вирвати з серця того, що їм довелося пережити в роки війни. Дуже дорогою ціною дісталась перемога. Тому про це повинні знати і пам’ятати всі громадяни нашої держави.

Саме на виховання громадянина-патріота направлена робота в Різниківській загальноосвітній школі.

Час швидкоплинний. І з кожним роком все менше залишається свідків страшних подій Вітчизняної війни. У нашому селі залишилося лише два учасника бойових дій: Гречка М.В. та Гринько І.В.. І скільки їм ще відміряне долею, ніхто не знає. І щоб не згасла пам’ять наших односельців про Велику Вітчизняну війну, проводяться зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни, учні уклали збірку спогадів ветеранів «Цих днів не забути ніколи». Також ведеться постійна робота по упорядкуванню пам’ятника загиблим героям.

Щоб учні могли більше дізнатися про мужність, героїзм, відвагу та безмежну вірність Батьківщині людей в роки Вітчизняної війни, в школі було організовано виставку художньої літератури « Їх подвиг житиме в віках», пройшов конкурс на кращого декламатора віршів про війну. Серед представлених поезій А. Малишка, В.Сосюри, Л.Костенко та інших були також вірші учнів нашої школи.



Н.ГРИНЬКО,

заступник директора з НВР


Збережемо пам’ять про подвиг

З метою виховання в учнів любові до рідної землі, формування в них почуття патріотизму та гордості за старше покоління, поваги до учасників Великої Вітчизняної війни у школі виникла ідея створення методу проекту «Збережемо пам’ять про подвиг».

Термін дії проекту: квітень - травень. Кожен клас отримав завдання і розпочав роботу по збору матеріалів. Так, учні 7 класу зібрали вірші про війну, матеріали про партизанський рух на Вовчанщині. Учні 8 класу записали спогади ветеранів Волкова І.І. та Харківського О.А. Дев’ятикласники пишуть твори про війну. Учні 10 класу розпочали збір матеріалів про вчителів - ветеранів Тимченко Л.С. та Комеристого М.П., а учні 11 класу - про дитячий героїзм в роки війни.

Всі учні школи готують сувеніри, буклети - привітання зі святом Перемоги, експонати для шкільного музею, доглядають за пам’ятниками загиблих воїнів.

В рамках проекту заплановані зустрічі з ветеранами війни, привітання їх зі святом, встановлення почесної варти біля пам’ятників. Дана робота буде завершена захистом проектів учнями та святковим концертом, на який будуть запрошені ветерани, гості, жителі села.



К.СИНЬКО,

педагог-організатор В-Хутірської ЗШ


«Я БУДУ ЧЕСТНЫМ ПЕРЕД ОТЧИЗНОЙ»

Фронт стремительно приближался к территории Харьковщины. Александра Щербака вызвали в обком партии. После беседы его направили политруком в партизанский отряд. Их было немного, всего 16 человек. Они устраивали засады, диверсии на железной дороге, распространяли среди населения листовки.

Вскоре Александр Щербак возглавил отряд. В январе 1942 года партизаны вступили в бой с карателями и уничтожили до тридцати фашистов. Но враг был силен. Приходилось отходить в глубь территории. В одной из перестрелок с гитлеровцами Щербак был ранен. С большим трудом партизанам вместе со своим раненым командиром удалось перейти линию фронта. После лечения Александр Щербак эвакуируется в Сталинград, затем в Саратов.

В августе 1942 года его направляют в Москву на специальные курсы по подготовке кадров для борьбы во вражеском тылу. Здесь он познакомился с Надеждой Волковой. В те дни Александр писал жене: «Дорогая моя Шура! Я сейчас в Москве, уже неделю. Буду еще месяц. Москва не та, какую я видел в 1939 году. Тогда она имела более веселый вид. Теперь она суровая, подтянутая по-военному. Такое время, такая и Москва. Время суровое, напряженное, ответственное. Время, когда решается судьба нашей страны. За тебя, за детей буду мстить беспощадно. Нашей стране угрожает смертельная опасность. Много погибнет в этой войне, но они погибнут для того, чтобы жили миллионы других, таких, как ты, Люда, Вова.... И сейчас уже погибло много людей, но они погибли за Родину, за будущее своих детей, за жизнь нашей страны. Я буду драться до последней капли крови. Если погибну, я буду честным перед Отчизной. Прошу тебя, береги детей, воспитывай их так, чтобы они любили свою Родину».

В октябре 1942 года ЦК комсомола Украины, вместо погибших от рук гестаповцев руководителей комсомольского подполья на Харьковщине, утвердил второй состав подпольного обкома комсомола. Его руководителем стал Александр Щербак, связной была назначена Надежда Волкова, ответственными организаторами обкома по работе среди населения – Федор Синько и Галина Пархоменко.

Темной октябрьской ночью самолет, поднявшийся с одного из подмосковных аэродромов, пересек линию фронта и достиг территории Харьковской области. В нем летели комсомольцы-подпольщики и партизаны из отряда М.В. Синельникова. Приземлились в Волчанском лесу. На сигнал сошлись все, кроме Александра Щербака и Галины Пархоменко. Вскоре товарищи нашли Александра. Он сломал ногу. При помощи друзей Щербак добрался до партизанского отряда М.В. Синельникова. Комсомольцы быстро включились в активную боевую жизнь отряда.

...Активные действия партизанского отряда и комсомольцев-подпольщиков стали вызывать большое беспокойство у гитлеровцев, и они решили прочесать ближайшие леса.

В села Старица, Терновая, Рубежное они бросили карательный отряд. Ранним утром 27 ноября 1942 года фашистам удалось окружить партизан. Небольшая группа вступила в смертельную схватку с численно превосходящим, хорошо вооруженным врагом. Патриоты решили вырваться из окружения. Разделились на две группы. Большая – с боем стала прорываться через вражеское кольцо, другая, во главе с Александром Щербаком, прикрывала отход товарищей. Несколько часов продолжалась неравная схватка. Горстка храбрецов сумела задержать фашистов и дала возможность выйти из окружения основным силам отряда. В этом бою погибли Александр Щербак, Надежда Волкова и другие участники группы прикрытия.


Вовчанщина вітає Екстремалів

Двадцять третього квітня у Харкові,на майдані Свободи, відбулося відкриття та урочистий старт I – го етапу Кубку Автомобільної федерації України по трофі - рейду «Харків-трофі 2010». Стартувавши з центрального майдану обласного центру, спортсмени - екстремали взяли курс на Вовчанський район, де своїм табором обрали базу відпочинку імені Соїча. Враховуючи що суперництво тривало два дні і проходило спочатку у нашому районі, а потім у сусідньому Печенізькому районі, вибір організаторами базового табору був найбільш оптимальним і максимально наближеним до трас, де проходили змагання.

Для тих,кому ще невідомий такий вид автомобільного спорту як трофі – рейд,коротке пояснення: обирається місцевість, де існує кілька, бажано природного походження, перешкод у вигляді озер ,неглибоких річок чи струмків і таке інше, по яких і прокладається траса. Ось саме цю трасу, а точніше цілу систему перепон, і мають долати учасники змагань на спеціально підготовлених автомобілях чи квадроциклах.

На змагання, що брали свій старт в районі села Хотімля, прибули спортсмени з багатьох куточків України. Серед тих, хто вийшов на старт був і екіпаж, який очолював народний депутат України від Партії регіонів В.Янукович, який є давнім шанувальником автомобільного екстриму. (на знімку в центрі)

Учасники змагань на Вовчанщині знайшли не лише наш традиційний теплий прийом,а їх на старті привітали голова райдержадміністрації В.Панов та голова районної ради А.Степанець, а й те до чого так прагнули – холодну воду та непрохідну багнюку, у якій вже з перших секунд старту застрягли спочатку половина квадроциклів, а потім і частина позашляховиків. Та багаторічний досвід і взаємодопомога екіпажів дозволила всім учасникам змагань, за винятком тих, чия техніка не витримавши навантаження відмовила, успішно дійти до фінішу.

Хочеться сподіватися,що учасники змагань, не дивлячись на холодну воду, в якій борсалися витягуючи своїх сталевих коней, з теплими почуттями згадуватимуть нашу Вовчанщину.
Перемоги волейболістів технікуму

Березень видався для волейболістів Вовчанського технікуму дуже напруженим. Команда взяла участь у п’яти змаганнях різного рівня.

Найголовнішими були змагання, які проходили в м. Харкові.



25 березня команда зайняла перше місце в обласних змаганнях серед навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації Міністерства АПК, чим виборола право захищати честь Харківської області на зональних Всеукраїнських іграх з волейболу серед чоловічих команд.

30-31 березня волейболісти Вовчанського технікуму змагалися з кращими командами Луганська, Донецька, Запоріжжя, Дніпропетровська, де у загальній боротьбі стали першими і вийшли у фінал Всеукраїнських змагань з волейболу.

З 13 по 16 квітня команда нашого навчального закладу взяла участь у фінальних змаганнях Всеукраїнських спортивних ігор з волейболу серед аграрних вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, які проходили в місті Кіровоград, де вибороли 7 місце.

До речі, всього в цих змаганнях, на різних рівнях, прийняли участь понад 100 команд.

Побажаємо і надалі успіхів команді Вовчанського технікуму ХНТУСГ ім.Петра Василенка, чекаємо нових перемог!

В.НИКОНЕНКО,

керівник фізичного виховання ВТХНТУСГ


КІКБОКСІНГ

У Харкові пройшов Чемпіонат України з кікбоксінгу, де виступало 625 спортсменів з 16 областей і 2 регіонів України, серед яких і вихованці Вовчанської ДЮСШ, які виступали у складі збірної області.

Чемпіонат проходив у трьох вікових категоріях. Це юнаки, юніори та дорослі. За підсумками змагань вовчани завоювали одне перше, одне друге та одне третє і п’яте місця.

У дорослому чемпіонаті друге місце зайняв Євген Черниш, а п’яте – Дмитро Чиколенко.

У юніорських змаганнях перемогу завоював Геннадій Петренко, а на третьому місці був Владислав Войченко.

Євген Черниш та Геннадій Петренко на цьому чемпіонаті виконали норматив кандидата в майстри спорту України з кікбоксінгу.

Окремо хотілося б висловити щирі слова подяки нашим спонсорам, які надали можливість взяти участь у цьому чемпіонаті.



БОКС

У м.Харкові пройшла спартакіада з боксу серед вищих учбових закладів міста, в якій взяло участь біля 200 спортсменів, серед яких і вихованці Вовчанської ДЮСШ.

За підсумками змагань наші боксери зайняли два третіх місця, це Олексій Ягнюк та Святослав Черкашин. Це непоганий показник для таких змагань.



І.ПЛАКСІН,

тренер


Міні-футбол

Наприкінці квітня на міському стадіоні відбулася першість району з міні-футболу серед колективів фізкультури, присвячена 65-річниці Перемоги, в якій взяло участь 14 команд району.

В напруженій і цікавій боротьбі перемогу здобула команда с.Мала Вовча, на другому і третьому місцях, відповідно футболісти з с.Стариця та с.Волохівка. Переможці та призери були нагороджені кубком та грамотами змагань.



І.КОРОСТИЧЕНКО
«Кубок відкриття футбольного сезону»

2 травня, з нагоди святкування 65-річниці Перемоги, з 9 години на міському стадіоні відбудеться «Кубок відкриття футбольного сезону» серед колективів фізкультури району. А фінал відбудеться на стадіоні ВАТ «ВАЗ» після товариської зустрічі ветеранів футболу м.Вовчанська та м.Шебекіно (Російська Федерація), яка розпочнеться о 14 годині.

Запрошуються всі бажаючі!
Пожежна безпека під час свят

Наближаються травневі свята! Цей період небезпечний з точки зору пожежної безпеки, адже настає період сухої та теплої погоди, виникає ризик виникнення пожеж з причини необережного поводження з вогнем, в тому числі при спалюванні сміття та сухої трави, виїзд на природу у ліс для відпочинку, запалювання петард та феєрверків.

Шановні громадяни! Будьте обережні при проведенні відпочинку у лісах та парках. Розводьте багаття в місцях відокремлених від сухої трави та лісової підстилки. Не залишайте багаття без догляду або не загашене полум’я. Не залишайте дітей біля багать та не давайте їм бавитися з сірниками та полум’ям. Після відпочинку заливайте місце розведення вогню водою або засипайте його піском.

Під час святкування не дозволяйте дітям бавитися з петардами та феєрверком, бо це може призвести не тільки до пожеж, а й до травматизму. Слідкуйте щоб діти не кидали петарди та не запалювали феєрверки поблизу сухої трави, очерету, лісової підстилки.

С.Бондарцов, А.Міхайлов,

курсанти-стажери Вовчанського РУ ГУ МНС



України в Харківській області
Каталог: documents
documents -> Конспект уроку української літератури у 9 класі Мистецтво бачити слово. Візуальна (зорова) поезія сьогодні
documents -> Надія, яка, за легендою, впродовж всього життя допомагає людям терпіти страждання та турботи на шляху до досягнення поставленої перед собою мети. І хоча Пандора добре ставиться до надії, в інших джерелах її характеризують І як благословіння
documents -> Атестація з української літератури за курс 5 класу (ІІ семестр)
documents -> Українська література, 5-12 кл
documents -> 11 клас. Профільний рівень
documents -> Тема. Життєвий І творчий шлях М. Петренка. Поезія Петренка. Мета
documents -> Благослови мене, друже
documents -> Несвоевременная


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

На минулому тижні Президент України iconСушинський Богдан Іванович
Віце-президент української Асоціації письменників, президент Аркадійського літературного клубу та головний редактор альманаху «Аркадійський...
На минулому тижні Президент України iconЗовнішня політика україни
Президент України Віктор Янукович провів телефонну розмову з Президентом Російської Федерації Дмитром Медведєвим. Про це повідомляє...
На минулому тижні Президент України iconМетодичні рекомендації для загальноосвітніх навчальних закладів до відзначення пам’ятних дат у рамках Року Державності України
України” від 3 грудня 2015 року №675 пропонуємо протягом 2016 року провести тижні історії під загальноукраїнським гаслом “Незалежність....
На минулому тижні Президент України iconДержавної влади передрук за погодженням Ініціативи Президента України Петра Порошенка
Президент України, в ефірі французького каналу iTele, анонсував референдум про Україну в нато. «Питання про приєднання України до...
На минулому тижні Президент України iconДобренська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Баштанської районної ради Миколаївської області
Президент України Петро Порошенко підписав укази про щорічне відзначення 21 листопада Дня гідності І свободи, а 22 січня – Дня соборності...
На минулому тижні Президент України iconВ. Горовий Редакційна колегія
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році. Видається...
На минулому тижні Президент України iconВ. Горовий. Редакційна колегія
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році. Видається...
На минулому тижні Президент України icon Кравчук, Леонід Макарович (р. 1934) перший Президент України (1991 1994)
Карпюк, Микола Андронович (р. 1964) голова націоналістичної партііуна-унсов 2001-2005 рр
На минулому тижні Президент України iconХроніка культурно-мистецького життя області за грудень 2009 р. Загальні питання
Дня благодійництва Президент України Віктор Ющенко указом №1021/2009 присвоїв почесне звання: “Заслужений майстер народної творчості...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка