На правах рукопису



Сторінка1/10
Дата конвертації10.09.2017
Розмір2,36 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


ДОНЕЦЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ

МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ


На правах рукопису


ГРОМОВА Ольга Миколаївна

УДК 346.548: 351.746



правове забезпечення ЗАХИСТУ

економічної безпеки суб’єктів господарювання

Спеціальність 12.00.04 – господарське право;


господарсько-процесуальне право



Д и с е р т а ц і я

на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Науковий керівник

ДЕРЕВЯНКО Богдан Володимирович,

доктор юридичних наук, доцент


Кривий Ріг – 2015

ЗМІСТ



ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

3

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1. Розвиток вчення про економічну безпеку суб’єктів господарювання

12

1.1. Поняття й основні складові економічної безпеки суб’єктів господарювання

12

1.2. Правовий аналіз загроз економічній безпеці суб’єктів господарювання

26

1.3. Правове забезпечення захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання в зарубіжній практиці і законодавстві

42

Висновки до розділу 1

65


РОЗДІЛ 2. Правова регламентація забезпечення захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання

72

2.1. Державне регулювання у сфері забезпечення захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання

72

2.2. Самозабезпечення суб’єктами господарювання захисту економічної безпеки

90

2.3. Взаємодія суб’єктів господарської діяльності з правоохоронними органами при забезпеченні захисту економічної безпеки

100

Висновки до розділу 2


115

РОЗДІЛ 3. Структура господарсько-правового механізму забезпечення економічної безпеки суб’єктів господарювання

119

3.1. Державна і комунальна власність на основні засоби стратегічних підприємств як найважливіший елемент забезпечення захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання

119

3.2. Державний нагляд і контроль як гарантії права суб’єктів господарювання на економічну безпеку

134

3.3. Сертифікація в галузі економічної безпеки суб’єктів господарювання України

153

Висновки до розділу 3


164

ВИСНОВКИ

171

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

180

ДОДАТКИ

199

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ





скорочення

значення

1.

ВР України

Верховна Рада України

2.

ГК України

Господарський кодекс України

3.

ДСО

Державна служба охорони

4.

ЄС

Європейський союз

5.

ЗМІ

Засоби масової інформації

6.

КМУ

Кабінет Міністрів України

7.

КУпАП

Кодекс України про адміністративні правопорушення

8.

МВС

Міністерство внутрішніх справ

9.

НПА

Нормативно-правовий акт

10.

ОВС

Органи внутрішніх справ

11.

РФ

Російська Федерація

12.

СБУ

Служба безпеки України

13.

СНД

Співдружність незалежних держав

14.

СПД

Суб’єкт підприємницької діяльності

15.

США

Сполучені штати Америки

16.

ЦК України

Цивільний кодекс України

ВСТУП

Актуальність теми. На сьогодні законній роботі суб’єктів господарювання, їх економічній безпеці загрожує значна кількість небезпек. Вони різняться за методами і формами, застосовуваними ресурсами і способами вчинення – від швидкого фізичного нападу до складного багаторічного планомірного тиску через незаконні дії всередині підприємства та його керівних органів, за межами підприємства, з використанням можливостей державних адміністративних та судових органів. У другому випадку втрати суб’єкта господарювання, як правило, є набагато більшими і можуть призвести до його ліквідації або зміни власника. Протидія цьому може проходити у вигляді профілактики та безпосереднього усунення чи мінімізації наслідків. Реалізовувати заходи із протидії можуть власні служби безпеки суб’єктів господарювання та спеціалізовані професійні служби – Державна служба охорони МВС України або недержавні суб’єкти господарювання, що професійно на основі договорів за плату захищають економічну безпеку інших суб’єктів господарювання.

Регулюють правове забезпечення захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання окремі норми Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про охоронну діяльність», «Про основи національної безпеки України», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», підзаконних нормативно-правових актів, які містять колізійні норми.

У 2003 році Україною був підтриманий модельний закон СНД про недержавну (приватну) охоронну діяльність і недержавну (приватну) розшукову діяльність, окремі норми з якого можуть бути імплементовані до українського законодавства. Проте робота з аналізу ефективності модельного закону сьогодні не проводиться.

Враховуючи вищевказане, проблеми правового забезпечення захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання особливо актуалізуються. Вирішене в дисертаційному дослідженні завдання полягає у комплексному дослідженні правового забезпечення захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання. Його розв’язання має суттєве значення для теорії господарського права та процесу.

Теоретичні проблеми правового забезпечення захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання, регулювання господарської діяльності недержавних служб охорони, надання ними послуг суб’єктам господарювання із захисту їх економічної безпеки були предметом розгляду дисертаційних та монографічних досліджень радянських, українських, російських та інших зарубіжних вчених з різних галузей права, таких як: Л. І. Абалкін, Ж. Бержьє, А. І. Берлач, В. А. Богомолов, М. П. Денисенко, С. А. Єрохін, А. О. Заїчковський, О. І. Захаров, Т. М. Іванюта, О. А. Кириченко, С. М. Лаптєв, Т. Ларссон, К. Нодмен, Ф. Петітвілль, П. Я. Пригунов, В. К. Сенчагов, В. С. Сідяк, Н. П. Шмельов, В. І. Ярочкін та ін.

Із названих та інших вчених абсолютна більшість присвячувала дослідження подоланню у більшій мірі технічних та економічних проблем захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання. Окремі питання деяких елементів механізму забезпечення економічної безпеки суб’єктів господарювання частково ставилися у роботах вчених-господарників, зокрема О. А. Беляневич, А. Г. Бобкової, О. М. Вінник, О. П. Віхрова, С. М. Грудницької, Б. В. Деревянка, О. Р. Кібенко, В. К. Мамутова, Б. Г. Розовського, Ю. О. Серебрякової, Г. В. Смолина, І. В. Труша, О. А. Устименка, М. Л. Шелухіна, В. С. Щербини, О. Х. Юлдашева та ін. Проте лише загальні в цілому правові проблеми залишаються малодослідженими, особливо з точки зору науки господарського права.

Наведене вище й зумовлює актуальність і доцільність дослідження за темою дисертаційної роботи.



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри господарського та екологічного (цивільного та господарського) права Донецького юридичного інституту МВС України за темами «Захист прав суб’єктів господарювання від посягань на їх економічну безпеку» (держреєстрація № 0113U004007) і «Господарсько- та адміністративно-правове регулювання відносин у сфері забезпечення якості» (держреєстрація № 0113U004008), у межах яких авторкою самостійно проведено дослідження господарсько-правового забезпечення захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання, зроблено пропозиції до удосконалення господарської практики і законодавства.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є проведення теоретичного узагальнення і пропозиція механізму удосконалення правового забезпечення захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання, відповідного законодавства та практики його застосування.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі задачі:

визначити поняття та складові економічної безпеки суб’єктів господарювання;

здійснити правовий аналіз загроз економічній безпеці суб’єктів господарювання;

розкрити правове забезпечення захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання в зарубіжній практиці і законодавстві;

виявити недоліки нормативно-правового забезпечення захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання у сучасних умовах та розробити відповідні пропозиції щодо їх усунення;

висвітлити державне регулювання у сфері забезпечення захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання;

розкрити сутність самозабезпечення суб’єктами господарювання захисту економічної безпеки;

запропонувати шляхи підвищення взаємодії між внутрішніми службами безпеки, МВС та іншими державними правоохоронними органами, суб’єктами господарювання, що надають послуги з охорони;

обґрунтувати структуру господарсько-правового механізму забезпечення економічної безпеки суб’єктів господарювання.



Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі правового забезпечення захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання.

Предмет дослідження – правове забезпечення захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становили сучасні методи пізнання, що застосовуються в юридичній науці: діалектичний, зокрема дедуктивний та індуктивний методи, аналітико-синтетичний, порівняльний, формально-логічний, статистичний, історичний, логіко-семантичний та інші. За допомогою логіко-семантичного методу було надано визначення головним категоріям та явищам, що досліджувалися у роботі. Застосування діалектичного та аналітико-синтетичного методів дозволило визначити та класифікувати загрози економічній безпеці суб’єктів господарювання, зробити пропозиції з удосконалення законодавства, що визначає правовий режим майна суб’єктів господарювання, економічна безпека яких потребує захисту. Порівняльний та історичний методи дозволили дослідити законодавство і правову практику в часі і просторі, аналіз еволюції поглядів законодавця на захист економічної безпеки, провести порівняння й узагальнення досліджуваних явищ та процесів, що відбуваються при державному нагляді і контролі захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання, виявити недосконалості вітчизняного законодавства. Методи прогнозування та моделювання дозволили сформулювати пропозиції щодо розвитку законодавства та правової роботи під час самозабезпечення суб’єктами господарювання захисту економічної безпеки, організації взаємозв’язку між різними суб’єктами, що забезпечують захист економічної безпеки суб’єктів господарювання.

Теоретичну основу дослідження становлять праці вищезазначених авторів, а також радянських, українських та російських юристів, економістів, управлінців, у числі яких: О. М. Вінник, С. Ф. Демченко, Р. А. Джабраілов, Г. Д. Джумагельдієва, С. Е. Жилінський, Д. В. Задихайло, О. Р. Зельдіна, О. Р. Кібенко, В. С. Мартем’янов, В. С. Мілаш, Н. О. Саніахметова, О. П. Подцерковний, В. В. Рєзнікова, Б. Г. Розовський, В. Я. Тацій, О. В. Шаповалова та ін.

Емпіричну основу дослідження склали нормативно-правові акти України та зарубіжних країн, статистичні і довідкові матеріали, законопроекти щодо вдосконалення законодавства про захист економічної безпеки, недержавні служби охорони, практика діяльності служб безпеки суб’єктів господарювання, інструктивні та інші матеріали правозастосовної практики відносно господарсько-правового забезпечення захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням правового забезпечення захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання, що було здійснено з позицій господарсько-правової науки, і на основі якого обґрунтовано нові наукові положення і розроблено нову наукову концепцію, покликану сприяти комплексному вдосконаленню відповідного законодавства і практики його застосування. Наукова новизна результатів дослідження полягає у наступному.

Уперше:

запропоновано створення на рівноправних партнерських засадах державно-громадського органу з координації питань із розробки стандартів в галузі забезпечення економічної безпеки суб’єктів господарювання;

на основі аналізу історичного досвіду та сучасного господарського законодавства запропоновано внести до Закону України «Про охоронну діяльність» та до Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності положення про те, що утворення (заснування) недержавної охоронної служби можливе лише громадянами України та/або суб’єктами господарювання - резидентами України;

визначено поняття «самозабезпечення економічної безпеки суб’єктами господарювання»: самозабезпечення економічної безпеки суб’єктами господарювання – це комплекс заходів, здійснюваних безпосередньо самими суб’єктами господарювання або іншими компетентними недержавними структурами, та спрямованих на забезпечення стійкого функціонування суб’єкта господарювання шляхом ліквідації або мінімізації ризиків і загроз його діяльності;



Удосконалено:

визначення головної мети системи економічної безпеки суб’єктів господарювання як забезпечення стійкого функціонування цих суб’єктів та запобігання загрозам їх безпеці, захист законних інтересів суб’єктів господарювання від протиправних зазіхань, недопущення примусового припинення права власності на майно, необхідне для здійснення статутної діяльності, розголошення, втрати, витоку, спотворювання та знищення конфіденційної інформації, порушення роботи технічних засобів;

класифікацію охоронних служб за ступенем ризику їх діяльності;

поняття «приватна детективна діяльність», яке пропонується визначити як вид підприємницької діяльності, пов’язаної з наданням на платній договірній основі відповідних послуг громадянам і суб’єктам господарювання із метою захисту прав, свобод і законних інтересів клієнтів;



положення щодо закріплення у законодавстві критеріїв, які б визначали особливості об’єктів державної та комунальної власності, що впливають на забезпечення економічної безпеки суб’єктів господарювання державного та комунального секторів економіки;

класифікацію відносин між суб’єктами охоронної діяльності та органами ліцензування, контролюючими та правоохоронними органами;



Дістало подальшого розвитку:

напрямки забезпечення захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання, а саме: 1) профілактика та 2) безпосередній збір, обробка та використання інформації про конкретних приватних осіб або суб’єктів господарювання;

класифікація видів приватної детективної діяльності та класифікація груп завдань, вирішення яких необхідне для сталого функціонування суб’єктів господарської діяльності;

положення щодо організації захисту комерційної таємниці суб’єктами господарювання;

визначення факторів, які впливають на структуру служби безпеки суб’єкта господарювання та її чисельність;

аргументація доцільності розширення компетенції недержавних служб безпеки у частині захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання в частині надання співробітникам недержавних служб охорони права використання вогнепальної зброї, доступу до державних реєстрів, у тому числі реєстрів МВС України тощо.



Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що пропозиції відносно правового забезпечення захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання мають слугувати підставою для вдосконалення чинного законодавства. Результати дослідження використані у практичній діяльності ТОВ «Група компаній «Правовий Фундамент»» (довідка від 13.03.2015 р. № 19/2). Положення дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі під час викладання навчальних дисциплін «Економічна безпека суб’єктів господарювання» та «Господарське право» й у практичній діяльності Донецького юридичного інституту МВС України (довідка від 17.03.2015 р. № 387).

Деякі положення, висновки та пропозиції, викладені у дисертації, мають дискусійний характер і можуть становити основу для подальших наукових досліджень.



Особистий внесок здобувача. У дисертації викладено наукові результати, одержані особисто автором під час науково-дослідних робіт упродовж 2012–2015 рр. Дослідження виконано самостійно. У статті, написаній у співавторстві із Л.В. Лефтеровим авторці належить ідея роботи, визначення складових головної мети системи захисту економічної безпеки й окремих складових захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи було оприлюднено й обговорено на наукових конференціях: VI міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання господарського права : забезпечення економічної безпеки суб’єктів господарської діяльності» (м. Донецьк, 2012); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Правове регулювання економічної безпеки України» (м. Харків, 2013); міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні наукові дослідження представників юридичної науки – прогрес законодавства України майбутнього» (м. Дніпропетровськ, 2015); міжнародній науково-практичній конференції «Право, суспільство і держава: форми взаємодії» (м. Київ, 2015); міжнародній науково-практичній конференції «Реформування національного та міжнародного права: перспективи та пріоритети» (м. Одеса, 2015); круглому столі «Актуальні проблеми правового забезпечення господарської діяльності в Україні» (м. Харків, 2015); міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Шості економіко-правові дискусії» (м. Львів, 2015) та ін.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 5 основних наукових працях у фахових виданнях (у т.ч. в 1 науковому періодичному юридичному виданні іншої країни – Республіки Молдова). Результати дослідження висвітлено також у 7 додаткових друкованих працях, представлених тезами доповідей на конференціях і круглому столі, які належать авторці особисто.
РОЗДІЛ 1

Розвиток вчення про економічну безпеку

суб’єктів господарювання

1.1. Поняття й основні складові економічної безпеки суб’єктів господарювання

Однією із важливих умов сталого розвитку суб’єктів господарювання у ході ринкових перетворень в Україні, формування високих кінцевих результатів виробничо-господарської діяльності є наявність ефективної системи забезпечення їх економічної безпеки.

Зміна економіки під впливом ринкових механізмів відокремила систему економічної безпеки суб’єктів господарювання в особливий об’єкт управління. Питання економічної безпеки суб’єктів господарювання проявилися найменш розробленими у юридичному плані – як в теоретичному, так і в практичному аспектах. Багато українських підприємців до останнього часу не розуміють і недооцінюють ступінь важливості цієї проблеми, не мають чітких уявлень про те, що повинно стати об’єктом захисту від конкурентів, недружніх елементів і злочинних організацій.

На тлі відсутності цілісної, концептуально вивіреної стратегії з безпеки, слабкої законодавчої бази, невідпрацьованості дієвих механізмів захисту суб’єктів господарювання, проблеми їхньої економічної безпеки в ринкових умовах набувають особливої актуальності.

У сучасній науковій літературі поняття «економічна безпека» досить часто виводять безпосередньо із більш загальної категорії – «безпека». Проблема забезпечення безпеки сформувалася одночасно зі становленням держави. Давні мислителі, усвідомлюючи цю потребу, присвячували їй свої наукові трактати: наприклад, Жан-Жак Руссо, який написав ще двісті років тому, що турбота про самозбереження і безпеку є найважливішою з усіх турбот держави. Безпека в початковому і в загальному сенсі слова – це «стан, при якому не загрожує небезпека, є захист від небезпек». Але для підприємства функціонувати без небезпек неможливо. Небезпеки, проблеми і складнощі можуть бути у певній мірі корисними, відіграючи мобілізуючу роль для підприємства [1, с. 214]. Тільки через проходження через випробування економічної конкуренції підприємства досягають своїх цілей на ринку. Вони вимушені постійно здійснювати захист своєї економічної безпеки. І завдяки власній захищеності підвищується рівень економічної безпеки держави. У сучасному світі нації і держави відчувають власну вразливість пере дією не тільки інших країн або їх об’єднань. У самостійну загрозу економічній безпеці зросла діяльність окремих транснаціональних корпорацій та банків, що може підривати економічний суверенітет окремих держав [2, с. 120]. А економічна безпека окремих вітчизняних суб’єктів господарювання та їх об’єднань може бути ще більш вразливою від діяльності ТНК та банків-монополістів.

Економічна безпека є однією з важливих складових елементів національної безпеки, відображаючи причинно-наслідковий зв’язок між економічною міцністю країни, її військово-економічним потенціалом та національною безпекою [3, с. 8]. У цьому контексті економічна безпека держави формується із безпечної та комфортної діяльності низових ланок її економіки – окремих підприємств.

Питання забезпечення економічної безпеки в дослідженнях радянського періоду практично не розглядалися, хоча захист державної власності на засоби виробництва визначався на законодавчому рівні. Такі дослідники економічної безпеки, як Л. І. Абалкін, Н. П. Шмельов розглядали проблему із загальнодержавних позицій в рамках соціалістичного ладу [4, с. 215]. Питання забезпечення економічної безпеки суб’єктів господарювання з точки зору господарського права, на жаль, ще й до сьогодні зазвичай залишаються поза увагою дослідників.

На сьогоднішній день питання про економічну безпеку суб’єктів господарювання є дуже актуальним. Адже в останні роки в країні проводилося багато реформ, які змінили суть і принципи всієї економіки держави. Не зважаючи на це рівень забезпечення безпеки підприємства та принципи його реалізації відстають у розвитку за економічним піднесенням держави.

У даний час головну загрозу для економічної безпеки підприємця складає група внутрішніх та зовнішніх чинників, таких як: недостатня налагодженість державно-правового забезпечення, низький рівень добросовісної конкуренції серед суб’єктів господарювання, криміналізація суспільства у сфері економіки та інші фактори. Вказані проблеми, створюють потенційну загрозу національним інтересам. У цьому і полягає актуальність даного дослідження.

Вважаємо, що шлях вирішення даних питань можна побачити в постійному спостереженні та оцінці ступеня їх впливу на економіку країни. У свою чергу, держава повинна розробляти і вводити в дію ефективні заходи зі знищення даних факторів.

У світовій економічній науці поняття економічної безпеки не використовується. В Україні та РФ питанню економічної безпеки в останні роки приділяється помітна увага. Серед іншого досліджувалися поняття та критерії правового забезпечення економічної безпеки. У різних авторів саме поняття економічної безпеки, її критерії суттєво відрізняються. Тому однозначне визначення критеріїв знаходиться у процесі наукового пошуку.

Російський вчений А. Іларіонов вважає одним із найважливіших факторів забезпечення економічної безпеки економічну політику [5, с. 42]. Міждержавні відмінності в проведенні економічної політики вчений зводить до різних масштабів участі держави в економічному житті. Основними напрямками економічної політики держави виступають: державне підприємництво; бюджетна політика; грошова політика; валютна політика; зовнішньоторговельна політика. Як бачимо, йдуть пошуки теоретичних шляхів захисту економіки.

З метою якісного захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання крім точної ідентифікації загроз та правильного вибору вимірювачів їх прояву, необхідно приділити увагу виділенню суб’єктів забезпечення економічної безпеки, які визначать ступінь адекватності оцінки економічної безпеки підприємства, існуючої у виробництві, реальності і комплекс необхідних заходів щодо попередження та парирування небезпеки, відповідних масштабів і характерів загроз.

На відміну від інших видів безпеки економічна безпека сама виступає як родове поняття по відношенню до своїх видів: промислової, фінансової, продовольчої і т.д. Тому суб’єкт забезпечення безпеки підприємства має бути специфічним і водночас здатним захищати життєво важливі економічні інтереси від зовнішніх і внутрішніх загроз [6, с. 11].

Проблеми власної економічної безпеки виникають перед кожним підприємством не тільки в кризові періоди, але і при роботі в стабільному економічному середовищі, комплекс розв’язуваних при цьому цільових завдань має суттєву різницю.

Під економічною безпекою суб’єкта господарювання у своєму дослідженні будемо розуміти захищеність його науково-технічного, технологічного, виробничого, кадрового та іншого потенціалу від прямих або непрямих загроз, які направлені на дестабілізацію стійкої діяльності суб’єкта господарювання. Жодне підприємство не може відчувати себе в економічній безпеці, якщо його продукція не затребувана ринком; жодне підприємство, що виробляє засоби виробництва, не може відчувати себе в безпеці, якщо відбувається тривалий спад у технологічному розвитку країни [7, с. 23]. Безпекою є стан захищеності особистості, суспільства, держави від зовнішніх і внутрішніх небезпек і погроз. Способи захисту економічної безпеки залежать від: виду ринку, масштабів забезпечення, часу реалізації і забезпечення, способу оцінки, рівня досягнення [8, с. 128]. Визначення факторів в якості критеріїв для обрання видів захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання дозволяє останнім на практиці ефективно маневрувати силами та засобами, починаючи із вибору професійної охоронної структури чи власної служби безпеки.

Основними видами загроз економічній безпеці підприємства є: катастрофічні (природні та техногенні), інформаційні, конкурентні, пов’язані з некомпетентністю власника у виробничо-фінансових й інституціональних питаннях, організаційні. Істотну загрозу економічній безпеці фірм становить небезпека захоплення закордонними інвесторами контрольних пакетів акцій провідних українських підприємств [9, с. 21-22]. У такій ситуації вони здатні заблокувати виробництво конкурентоспроможної продукції і не випустити її не тільки на світовий ринок, а й на внутрішній ринок України [10, с. 12]. Можливими варіантами відповіді на такі загрози є створення великих міжгалузнвих об’єднань підприємств, здатних захистити як свої економічні інтереси, так і інтереси держави [11, с. 5-7].

Для суб’єкта господарювання оцінка економічної безпеки важлива, у першу чергу, тому, що їх активно задіяний потенціал є визначальним стабілізуючим фактором антикризового розвитку, гарантом економічного росту і підтримки економічної незалежності та безпеки країни. Його втрата сполучена з важко передбачуваними наслідками деіндустріалізації держави, в якому багатогалузева складно інтегрована індустрія (на противагу регіональному відокремленню ресурсно-сировинних галузей і тенденціям роз’єднання таким чином єдиного економічного простору) є одним із найсильніших засобів зміцнення його єдності.

У режимі сталого функціонування суб’єкт господарювання при вирішенні задач своєї економічної безпеки акцентує головну увагу на підтримці нормального ритму виробництва і збуту продукції, на запобіганні матеріального та фінансового збитків, на недопущенні несанкціонованого доступу до службової інформації і руйнування комп’ютерних баз даних, на протидії недобросовісній конкуренції і кримінальним проявам.

Виробнича сфера дієво працюючого суб’єкта господарювання, якщо вона вчасно піддається необхідній модернізації, не є джерелом економічного неблагополуччя (економічної небезпеки) як для колективу підприємства і його власника, так і для тих агентів ринку, які користуються продукцією підприємства, тобто його суміжників і споживачів.

У кризові періоди розвитку найбільшу небезпеку для суб’єкта господарювання являє руйнування його потенціалу (виробничого, технологічного, науково-технічного та кадрового) як головного чинника життєдіяльності підприємства, його можливостей. При цьому умови господарювання є такими, що не забезпечують здатність потенціалу до відтворення. Ресурси для цього суб’єкта господарювання можна набувати тільки виходячи з результатів його діяльності (точніше – амортизаційних відрахувань і прибутку), а також за рахунок позикових коштів. Обидва ці джерела інвестицій у кризовій ситуації у підприємства, як правило, виявляються перекритими.

Бізнес в Україні відрізняється складністю, постійним станом боротьби і гострої конкуренції між суб’єктами господарювання. Стійкі «правила» не існують ні для партнерів, ні, певною мірою, для держави.

Суб’єкти господарювання змушені постійно пристосовуватися до недосконалості законодавчої бази, відсутності кваліфікованих працівників, зношеності виробничого обладнання, дефіциту обігових коштів, жорсткої грошової і податкової політики держави, неплатоспроможності партнерів й інших учасників господарських відносин.

Неповне завантаження потужностей, а тому і неефективне їх використання, а тим більше руйнування створеного потенціалу суб’єкта господарювання являють загрозу економічним, матеріальним основам життєдіяльності колективу і суспільства, для підтримки яких він створювався і розвивався.

Види загроз економічній безпеці суб’єкта господарювання катастрофічні (природні та техногенні), інформаційні, конкурентні, пов’язані із некомпетентністю власника у виробничо-фінансових й інституціональних питаннях, організаційні. Істотну загрозу економічній безпеці суб’єкта господарювання становить небезпека захоплення закордонними інвесторами контрольних пакетів акцій провідних українських підприємств. У зручній для них ситуації вони здатні заблокувати виробництво конкурентоспроможної продукції і не пропустити її не тільки на світовий ринок, а й на внутрішній ринок України.

Економічній безпеці суб’єкта господарювання істотно загрожують також криміналізація всіх сфер життя суспільства, корумпованість чиновників, агресивність мафіозних структур, погрози особистої безпеки керівництва. Ступінь цих загроз залежить від комерційної діяльності, масштабів організацій, що функціонують на ринку.

У цілому економічна безпека суб’єкта господарювання передбачає:


  • високу фінансову ефективність, незалежність і стійкість роботи;

  • розвиненість і конкурентоспроможність технологічної бази;

  • високий рівень організації менеджменту;

  • твердий кадровий відбір;

  • забезпечення відповідності екологічним стандартам;

  • дієвий механізм правового регулювання всіх напрямків діяльності;

  • забезпечення інформаційної безпеки роботи;

  • гарантії безпеки працівників, а також збереження їх майна та професійних інтересів [12, с. 233].

Рівень захисту економічної безпеки суб’єкта господарювання пропонується оцінювати на підставі визначення сукупного критерію за допомогою зважування й підсумовування окремих функціональних критеріїв, які розраховуються за допомогою порівняння (зіставлення) величини загрози економічній безпеці та ефективності заходів щодо її запобігання.

Оцінка рівня економічної безпеки дається через порівняння розрахункових значень показника з реальними величинами, отриманими раніше щодо підприємства, а також (коли це можливо) щодо аналогічних суб’єктів господарювання відповідних галузей економіки.

Після розрахунку впливу функціональних складових на зміну сукупного критерію економічної безпеки здійснюється функціональний аналіз заходів з організації необхідного рівня економічної безпеки суб’єкта господарювання за окремими складовими в такій послідовності:


  1. Визначення структури негативних впливів за функціональними складовими економічної безпеки. Розподіл об’єктивних і суб’єктивних негативних впливів;

  2. Фіксація прийнятих превентивних заходів щодо запобігання негативного впливу за всіма функціональними складовими економічної безпеки;

  3. Оцінка ефективності вжитих заходів з точки зору нейтралізації конкретних негативних впливів за кожною складовою економічної безпеки;

  4. Визначення причин недостатньої ефективності заходів, прийнятих для подолання вже наявних і можливих негативних впливів на економічну безпеку;

  5. Виявлення усунених та очікуваних негативних впливів на рівні економічної безпеки, а також тих, що можуть з’явитися в майбутньому;

  6. Обробка рекомендацій щодо усунення існуючих негативних впливів на економічну безпеку і запобігання можливої появи нових;

  7. Оцінка вартості кожного із пропонованих заходів щодо усунення негативних впливів на рівень економічної безпеки та визначення відповідальних за реалізацію таких заходів.

Оцінка ефективності діяльності відповідних структурних підрозділів суб’єкта господарювання з використанням даних про витрати для запобігання можливих негативних впливів на економічну безпеку та про розміри усуненої та заподіяної шкоди дає об’єктивну (підкріплену економічними розрахунками) панораму результативності діяльності всіх підрозділів (відділів, цехів) з цього питання [7, с. 108].

Організація захисту економічної безпеки суб’єкта господарювання реалізується за такими основними напрямами:

1. Фінансова складова

Процес організації фінансової складової економічної безпеки суб’єкта господарювання складається з таких етапів:



  1. аналіз загроз негативного впливу на політико-правову складову економічної безпеки;

  2. оцінка поточного рівня забезпечення фінансової складової економічної безпеки;

  3. оцінка ефективності запобігання можливій шкоді від негативних впливів на фінансову складову економічної безпеки;

  4. планування комплексу заходів із забезпечення фінансової складової економічної безпеки та розробка рекомендацій щодо реалізації цих заходів;

  5. бюджетне планування практичної реалізації пропонованого комплексу заходів;

  6. планування корпоративних ресурсів;

  7. оперативна реалізація запланованих дій у процесі здійснення суб’єктом господарювання своєї фінансово-господарської діяльності.

Ефективність запобігання очевидним і потенційно можливим загрозам (втратам) економічній безпеці суб’єкта господарювання і визначає дієвість діяльності відповідних служб цього суб’єкта;

2. Інтелектуальна і кадрова складові

Охорона інтелектуальної та кадрової складових економічної безпеки суб’єкта господарювання складається з таких дій:


  1. оцінка загроз негативних впливів;

  2. виявлення причин виникнення негативних впливів для персоналу та інтелектуального потенціалу;

  3. аналіз поточного рівня забезпечення інтелектуальної та кадрової складових економічної безпеки, планування та управління персоналом, управління кадровим потенціалом;

  4. планування комплексу заходів з охорони інтелектуальної та кадрової складових економічної безпеки, розробка рекомендацій щодо його реалізації;

  5. бюджетне планування охорони інтелектуальної та кадрової складових економічної безпеки, розрахунок ефективності запропонованих заходів;

  6. планування корпоративних ресурсів;

  7. ординарне планування фінансово-господарської діяльності підприємства (організації), функціональне планування і планування взаємодії відповідних його підрозділів;

  8. оперативна реалізація запропонованого комплексу заходів у процесі діяльності підприємства (організації).

Охорона інтелектуальної та кадрової складових економічної безпеки охоплює взаємопов’язані і водночас самостійні напрями діяльності суб’єкта господарювання. Охорона інтелектуальної складової економічної безпеки не в останню чергу передбачає захист комерційної таємниці суб’єкта господарювання застосуванням особливих способів захисту [13, с. 163-164];

3. Техніко-технологічна складова.

Процес охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки передбачає проходження кількох послідовних етапів.

Перший етап охоплює аналіз ринку технологій стосовно виробництва продукції (збір та аналіз інформації про особливості технологічних процесів на аналогічних підприємствах і нових розробках у цій галузі, а також про технології, здатні здійснити інтервенцію на галузевий технологічний ринок).

Другий етап – це аналіз конкретних технологічних процесів і пошук внутрішніх резервів поліпшення використовуваних технологій.

Третій етап передбачає проведення аналізу товарних ринків за профілем продукції, що виготовляється підприємством, та ринків товарів-замінників, оцінку перспектив розвитку ринків продукції підприємства, прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів для випуску конкурентоспроможних товарів.

Четвертий етап – оперативна реалізація плану технологічного розвитку підприємства в процесі здійснення ним виробничо-господарської діяльності.

П’ятий етап – завершальний. На цьому етапі аналізуються результати практичної реалізації заходів з охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки на підставі спеціальної карти розрахунків ефективності таких заходів;

4. Політико-правова складова.

Загальна схема охорони політико-правової складової економічної безпеки суб’єкта господарювання складається з таких типових елементів:



  1. аналіз загроз негативних впливів на політико-правову складову економічної безпеки;

  2. оцінка поточного рівня охорони політико-правової складової безпеки;

  3. планування комплексу заходів, спрямованих на підвищення рівня політико-правової безпеки;

  4. відпрацювання конкретних заходів з підтримання на належному рівні політико-правової складової економічної безпеки та практичних рекомендацій щодо їх реалізації;

  5. здійснення ресурсного планування;

  6. загальне фінансово-господарське планування і планування роботи окремих підрозділів;

  7. оперативна реалізація комплексу запропонованих заходів у процесі господарської діяльності.

Реалізуючи цю схему, перш за все детально аналізують загрози внутрішніх і зовнішніх негативних впливів на політико-правову складову економічної безпеки та причини їх виникнення;

5. Екологічна складова.

Проблему охорони екологічної безпеки суспільства з боку суб’єкта господарювання, що виробляє на комерційній основі ту чи іншу продукцію, можна вирішити тільки ретельно дотримуючи національні (міжнародні) норми мінімально допустимого вмісту шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє середовище, а також екологічні параметри виготовленої продукції;

6. Силова складова.

Організація силової складової економічної безпеки складається з виконання наступного переліку робіт:


  1. аналіз загроз негативних впливів на силову складову економічної безпеки відповідно до причин їх виникнення;

  2. аналіз рівня організації силової складової економічної безпеки за напрямками, ресурсами, виконавцями, взаємодії та ефективності витрат;

  3. прогнозування можливих негативних впливів та очікуваної шкоди від них;

  4. розробка рекомендованого комплексу заходів для запобігання можливим негативним впливам;

  5. планування бюджету на виконання рекомендованого комплексу заходів і розрахунок очікуваної ефективності від його реалізації;

  6. планування відбору та спеціального навчання відповідного персоналу;

  7. оперативне планування реалізації пропонованих заходів за ресурсами і виконавцями;

  8. практична робота з організації силової складової економічної безпеки [12, с. 23].

Основними причинами виникнення негативного впливу на економічну безпеку суб’єкта господарювання за її силовою складової є нездатність підприємств-конкурентів досягати переваг методами ринкового характеру, тобто підвищенням якості власної продукції, зниженням витрат на виробництво, удосконаленням маркетингових досліджень ринку, а також кримінальні та некомерційні мотиви одержання громадянами доходів за допомогою шантажу, шахрайства або крадіжки.

Названі спонукальні мотиви можуть зумовити спроби негативного впливу (фізичного та морального характеру) на працівників суб’єкта господарювання.

Спроби фізичного усунення керівників, вищих менеджерів і головних спеціалістів обумовлюються переважно зіткненням комерційних інтересів суб’єктів господарювання - конкурентів, конфліктами керівництва з кримінальними організаціями (особами), а також політичними мотивами.

Спроби морального тиску на працівників суб’єкта господарювання з метою змусити їх вчинити дії, які завдадуть шкоди економічній безпеці та ефективному функціонуванню цього суб’єкта. Виконавцями таких дій можуть бути представники криміналітету, корумповані чиновники служб безпеки та податкових служб або спеціально найняті для цього люди та організації [14, с. 18].

На підставі викладеного вище постає питання щодо пошуку механізмів вдосконалення правового забезпечення захисту економічної безпеки суб’єкта господарювання. Виходячи з аналізу законодавчої бази щодо економічної безпеки суб’єктів господарювання в Україні, треба вказати на те, що відсутній нормативний акт, яким би регулювалося це питання в повному обсязі. У 2004 році ВР України був підготовлений проект Закону України «Про службу безпеки суб’єктів господарювання та інших юридичних осіб», який визначав правові, організаційні та управлінські основи функціонування служб безпеки суб’єктів господарювання всіх форм власності, порядок їх взаємодії з іншими суб’єктами, які здійснюють діяльність із забезпечення безпеки, а також права, обов’язки і гарантії працівників служб безпеки у зв’язку зі здійсненням цієї діяльності [15]. Головною метою закону було надання нормативного врегулювання створення служб безпеки суб’єктів господарювання з метою забезпечення їх функціонування та сталого розвитку. Але на жаль на початку 2005 року даний проект був відхилений ВР України. Пізніше були прийняті інші акти законодавства, аналіз яких буде проведено нижче.

Основним та єдиним джерелом, яке більш якісно та повно розкриває поняття правового регулювання захисту економічної безпеки підприємства та суб’єкта господарювання, є постанова Ради центральної спілки споживчих товариств України «Про Концепцію економічної безпеки споживчої кооперації України» від 12 листопада 2008 року [16].

Концепція економічної безпеки суб’єктів господарювання споживчої кооперації України являє собою систему поглядів на визначення основних напрямів, умов і порядку практичного вирішення завдань захисту законних інтересів і майнових прав споживчих товариств, споживчих спілок, їх підприємств (об’єднань), інших суб’єктів господарювання системи Центральної спілки споживчих товариств України, членів споживчих товариств від протиправних дій і недобросовісної конкуренції.

Головним завданням та метою цієї Концепції є побудова системи економічної безпеки суб’єктів господарювання споживчої кооперації України для надійного захисту їх інтересів від зовнішніх і внутрішніх загроз.

Забезпечення економічної безпеки є однією із головних складових успішного ведення господарської діяльності.

Концепція визначає мету та завдання системи економічної безпеки, принципи і правові основи її організації та функціонування, види загроз безпеці суб’єктів господарювання, а також основні складові системи безпеки, включаючи правовий, організаційний та інженерно-технічний захист.

Системою економічної безпеки суб’єкта господарювання є комплекс організаційно-управлінських, режимних, технічних, профілактичних та пропагандистських заходів, спрямованих на якісну реалізацію захисту інтересів суб’єктів господарювання від зовнішніх і внутрішніх загроз. Правову основу системи економічної безпеки суб’єктів господарювання складають норми Конституції України [17], законів України «Про споживчу кооперацію» [18], «Про кооперацію» [19], «Про інформацію» [20], ГК України [21] і ЦК України [22], інші нормативно-правові акти.

Правовий захист суб’єктів господарювання, членів споживчих товариств, їх майнових прав і інтересів від злочинних зазіхань забезпечується на підставі норм Кримінального [23] і Кримінального процесуального кодексів [24], законів України «Про прокуратуру» [25], «Про міліцію» [26], «Про Службу безпеки України» [27], «Про оперативно-розшукову діяльність» [28] та інших.

Головною метою системи захисту економічної безпеки суб’єктів господарювання є забезпечення стійкого функціонування цих суб’єктів та запобігання загрозам їх безпеці, захист законних інтересів об’єктів безпеки від протиправних зазіхань, недопущення втрати прав власності на майно, необхідне для здійснення статутної діяльності, його знищення, розголошення, втрати, витоку, спотворювання та знищення інформації з обмеженим доступом, порушення роботи технічних засобів.


Каталог: jspui -> bitstream -> 123456789
123456789 -> Методичні вказівки для студентів всіх спеціальностей денної форми навчання Донецьк 2014 (477)
123456789 -> Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів / [Укл. І. В. Ткаченко]; Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи нбу»
123456789 -> А. О. Ткаченко, І. В. Ткаченко створення І діяльність банківських установ на території україни: економіко–правовий аспект
123456789 -> Олег туляков


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

На правах рукопису iconПідпис особливий вид рукопису, який відображає прізвище особи або умовні письмові знаки І має посвідчувальне значення. Підпис виконується власноручно. Особливістю підпису є малий обсяг графічного матеріалу та графічні ознаки. Підпис
Підпис виконується власноручно. Особливістю підпису є малий обсяг графічного матеріалу та графічні ознаки


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка