Національний музей Тараса Шевченка особливості зображення казахів на малюнках



Скачати 105,51 Kb.
Дата конвертації26.07.2017
Розмір105,51 Kb.

Національний музей Тараса Шевченка

ОСОБЛИВОСТІ ЗОБРАЖЕННЯ КАЗАХІВ НА МАЛЮНКАХ Тараса Шевченка

Людмила Куфльовська

м. Київ

2007


Десять років свого життя Т. Шевченко провів на засланні: в Приараллі і на Мангишлаці. Саме тут відкрився художнику досі незнаний світ яскравих, самобутніх образів і типів. Митець вперше побачив життя і побут казахів і туркменів, яких у той час узагальнено називали киргизами. Невдовзі після прибуття до Орської фортеці, де минали перші місяці заслання, він писав у листі до княжни В.М.Рєпніної: „І тепер нидію в киргизькому степу, в бідній Орській фортеці. Ви неодмінно засміялися б, коли б побачили тепер мене. Уявіть собі найнезграбнішого солдата, розстріпаного, неголеного, з жахливими вусами, і це буду я. Смішно, а сльози котяться... І при всьому тому мені найсуворіше заборонено малювати будь-що і писати (окрім листів), а тут так багато нового, киргизи такі мальовничі, такі оригінальні й наївні – самі просяться під олівець, і я божеволію, коли дивлюся на них... Коли б мені можна було малювати, скільки б я вам прислав нових і оригінальних малюнків... А дивитися і не малювати – це така мука, яку зрозуміє тільки справжній художник”1.

Згодом йому все ж таки вдалося реалізувати свій задум. Порушуючи заборону, він продовжує писати й малювати. І уже в перші малярські твори художник вводить людські постаті. І це не випадково. Шевченко цікавиться життям і побутом казахів, природою цього краю. Все побачене було для нього новим, незвичним, досі незнаним. У художника виникло нестримне бажання відтворити його на папері.

На першому малюнку, виконаному на засланні, сепії „Казарма”, художник малює казахського хлопчика. Поруч сам Шевченко лагодить свою амуніцію, а мале дитинча радіє, одержавши від нього бублика.

Перше близьке знайомство Шевченка з побутом казахів за часом збіглося з його участю в Аральській експедиції і зимівлею на острові Коса рал у 1848-1849 роках. Під час експедиції Шевченко зібрав обсяжний місцевий матеріал і виконав багато замальовок для майбутніх композицій.

На перших акварелях часу Аральської експедиції зустрічаємо постаті казахів, які стають органічною складовою пейзажу: напівоголені казахи напувають верблюдів, гарцюють на конях, варять їжу та ін. Художник поки є стороннім спостерігачем, він тільки сумлінно змальовує те, що бачить. До таких творів можна віднести чудову акварель „Пожежа в степу”, „Днювання експедиційного транспорту в степу”.

Сцена праці і побуту тамтешнього населення знайшли своє втілення у таких творах художника, як „Хлопчик розпалює грубку”, „Хлопчик дрімає біля грубки”, „Казах на коні”. Особливою майстерністю вирізняється сепія „Казахи біля вогню”.

В цих малюнках, багатих на характерні побутові деталі (оригінальна „архітектура” інтер’єру, джуламійки, одяг, посуд, орнаментовані кошми та ін.), художник відтворює повсякденне життя казахів. Він милується їх зовнішнім виглядом, красою їх своєрідних облич, з досконалою майстерністю рисувальника академічної школи, вихованого на ретельному студіюванні оголеної натури, вимальовує він красиві, пружні тіла людей, звиклих до труднощів і випробувань кочового життя. В кожному з цих малюнків, у кожній деталі зображених тут побутових сцен пізнаємо митця, який з глибокою шанобливістю ставиться до мешканців цього краю. А в тому, з яким естетичним піднесенням виконано малюнки, як майстерно застосовано ефекти освітлення, як досконало передано людські постаті в складних поворотах і ракурсах, відчувається справжнє захоплення художника зображуваним. Для казахського образотворчого мистецтва вони стали першими творами реалістичного побутового жанру.

Цей жвавий інтерес до своєрідності казахського побуту бачимо і в малюнках, виконаних згодом – у горах Каратау та в Новопетровському укріпленні.

Правдиво передаючи убогість побутових умов життя казахів, Шевченко глибоко поетизує їх образи, наголошуючи на таких притаманних їм рисах, як доброта, безпосередність, обдарованість. Допитливий художник налагоджує міцні стосунки з казахами і туркменами, які супроводжували караван експедиції в гори Каратау, неодноразово відвідує казахські аули, які траплялись на шляху в горах та ущелинах Мангишлаку, про що засвідчують записи у його „Щоденнику”.

Тепер, особливо в останні роки перебування на засланні, коли Шевченко ще більше зблизився з тими, кого він у листі до А.І.Лизогуба називав „самими нищими обивателями” цього краю, - з кочовиками – казахами, в його малюнках на перший план виступає гостра соціальна тема злиденності уярмленого царатом народу.

Очевидно, саме в експедиції 1851 р., коли була повна змога малювати, виконано прекрасний малюнок „Тріо”, що відобразив характерну для життя казахської сім’ї сцену в юрті. Насолоду від власного співу і гру на струнних інструментах вдало передано на малюнку „пісня молодого казаха”, що засвідчує любов казахів до музики. Велику симпатію і тепле почуття викликає постать казахської жінки над ступою.

Цікавився Шевченко і пам’ятниками старовини казахів і туркменів -кладовищами, мечетями, пам’ятниками святим, а також народними героями. Могили славних батирів і святих бачимо на малюнках Шевченка „Дустанова могила”, „Могила Мула – Доса – Мап” на півострові Куланди, „Далісмен – Мула – Аульє”.

Опоетизований образ молитви за померлими бачимо на сепії Т. Шевченка, виконаній в Новопетровському укріпленні, яка довгий час була відомою під назвою „Казашка Катя”. На сепії зображена вродлива казашка в національному одязі. Вона закриває палаючий вогонь каганця, відблиск якого падає на надгробок із вишуканим національним орнаментом.

Художник часто змальовував цей вид пам’ятників – які мають назву кулиптаси. Недалеко від літнього будинку коменданта Новопетровського укріплення Іраклія Ускова було мусульманське кладовище, яке він часто відвідував.

„Шевченко часто гуляв зі мною, я була рада такому співбесіднику, ми найчастіше ходили на киргизьке, воно ж і туркменське кладовище, яке було не далеко від городів. Тут він розбирав викарбувані на пам’ятниках знаки – знаряддя, інструменти, з яких вивчав, чим займався за життя небіжчик” – так писала у спогадах дружина коменданта Агата Ускова2.

Бачив він ці пам’ятники і під час експедиції в гори Каратау. Тоді ж він вперше побував в урочищі Ханга-баба, що знаходилось за 30 км від Ново-петровського укріплення. Там було мусульманське кладовище, яке неодноразово потрапляло під олівець Шевченка. Тоді ж, на цьому кладовищі, погляд художника вибрав напевно найкращі, витонченої форми кулиптаси, виготовлені з природнього вапнякового каменю і багато орнаментовані. Оригінали цих малюнків зберігаються в НМТШ.

Кулиптас, що зображений на одному з малюнків Шевченка, це саме той надмогильний пам’ятник, який змалював Шевченко на кладовищі в Ханга-Баба. Він вирізьблений із жовто сірого вапнякового каменю. Вгорі стели, на її лицьовій і бічних сторонах передано по два фрагменти орнаменту. Художник обмежився зарисовкою двох з п’яти повторюваних його елементів, які ми бачимо в натурі. Нижню частину автор залишив не орнаментованою. Ледь окреслено рельєф місцевості на передньому плані, за яким ховається цоколь надгробка. Ліворуч унизу напис олівцем: „Ханга-Баба”. Залишки цього пам’ятника віднайшов В.Яцюк. Всі Орнаментовані візерунки зроблені на ньому свого часу легко читались. Але сьогодні, як засвідчує казахська мистецтвознавча література, смислове значення багатьох орнаментованих мотивів втрачено.

Казахський орнамент дуже складний у своєму прочитанні. В орнаменті казахи використовують елементи зооморфічні, найпоширеніші серед яких роговидні, дугові лінії під назвою кошкар муйиз, що означає баранячі роги. І відповідно різні варіації композиції цього узору: ріг, два роги, зламані роги. А також зображення окремих частин тіла тварин, найчастіше верблюдів і птахів (шия, голова верблюда, лебедя). До космологічних узорів відносяться зображення сонця, зірок, місяця, спіралі, що символізує світовий простір або вічний рух. Рослинні мотиви – листя, трилисники, бутони, квіти у переплетенні розкривають у казахському орнаменті розуміння єдності і причинно - наслідкові зв’язки життя на землі. Ромби, зигзаги, трикутники і багатокутники є основою геометричних мотивів.

Такий своєрідний казахський орнамент ми бачимо на кулиптасі, що зображений на малюнку „Молитва за небіжчиків”. Чи не є це саме той кулиптас, який розшифровував Т. Шевченко Агаті Усковій? Композиція твору відповідає описові народного обряду – поминання померлих, про яке розповів художник в листі до Броніслава Залеського від 8 травня 1857 року: „Сьогодні тільки від’їжджає пошта, і я додаю ще два малюнки. Я назвав їх молитвою за небіжчиків. Це релігійне повір’я киргизів. Вони ночами палять баранячий лій над покійником, а в день наливають воду, для того самого каганця, щоб пташка напилась і молилась богу за душу любого покійника...3

Подібне знаходимо також у щоденнику Шевченка. Про те, що було два малюнки на цю тему засвідчують не тільки слова Т. Шевченка, але й свідчення доньки коменданта Новопетровського укріплення Надії Смоляк, передані дослідником С.Пилипенком: „Була ще одна сепія: та ж Катя ставить мисочку з прісною водою на могилі, щоб пили її птиці – кругом же вода солона, освітлення денне... Не пам’ятають уже кому подарував Шевченко ту картину. Десь, мабуть, загинула”4.

Оригінал малюнка „Молитва за небіжчиків” був подарований Шевченком сім’ї Ускових де він і зберігався. Дівчина, зображена на цьому малюнку, стала моделлю для малюнків „Казашка над ступою”, „Самарянка” та „Благословення дітей”.

У шевченкознавстві давно ведеться полеміка з приводу того, хто ж вона. Довгий час її вважали казашкою Катею, нянею Ускових; була вигадана навіть легенда про двох врятованих Усковими сестер – казашок, яким вони дали притулок. Звідки пішла ця легенда? А.Костенко і Є.Умірбаєв, полемізуючи з нею, пишуть, що „у шевченкознавстві немає жодного джерела, яке б засвідчувало належність Каті до казахів”5. Однак таке джерело існує: це спогади Н.Ускової-Смоляк, записані І.Проніним.

71-річна Надія Іракліївна згадує: „У Наталі була нянька киргизка. Їй і посилає Шевченко свій поцілунок у цім листі, що ви прочитали. Йдеться про лист Шевченка до І.Ускова від 17 лютого 1858 р., де поет передає вітання і поцілунки до близького великодня усім членам родини, у тому числі і няні, і Каті (слід сказати, що Пронін, цитуючи лист, пропустив слова „і Катю”). Далі у спогадах говорилося: „У родині, крім няньки, жила її сестра Катя, гарна дівчина”. (Ви побачите далі її портрет, що намалював Тарас Григорович не зовсім звичайним способом). Катя була в родині на правах вихованки. Поет обох сестер – киргизок любив як брат, і він, і вони, і всі Усикови по суті були одна родина...”6. Очевидно, саме зі слів Надії Іракліївни Пронін говорить про цей малюнок: „А ось киргизка Катя. Це вже справжня картина. Дівчина трима свічника...”.

Однак доводиться мати на увазі й те, що у спогадах Надії Смоляк є неточності, породжені або незнанням, або забутливістю. Значно раніше за ці спогади були опубліковані спогади старшої доньки Ускових - Наталі, яка згадує про малюнок як про портрет „Кати – няни Наташиной, в киргизском костюме”. Дана згадка швидше буде витлумачена як та, що Катя не була казашкою, а лише позувала в національному костюмі. До такої думки схиляється і А.Костенко та Е.Умірбаєв у згаданій праці, і В.Яцюк. Не була Катя і нянею Наталі, тому що у щоденнику від 11 липня 1857 р. Шевченко говорить про „няньку Авдотью, уральськую казачку”.

2 серпня Шевченко залишив укріплення, а наступного року в згаданому листі від 17 лютого передає вітання і Каті, і няні – отже, саме цій уральській козачці Авдотьї. У такий спосіб версія Н.Смоляк про двох сестер казашок, безперечно, спростовується. Залишається, проте, нез’ясованим, чи не були вони сестрами – козачками, і чи були вони взагалі сестрами, а чи Катя була просто годованкою Ускових невідомого походження й національності. У сім’ї Ускових були ще й служниця та куховарка. Може, Катя і є однією з них?

Сьогодні малюнок Шевченка, відомий свого часу як „Портрет Каті, няньки Наташеної в киргизькому костюмі”, „Портрет Катрі, годованки Ускових”, „Портрет киргизки няньки Наташеньки”, „Катерина, нянька Ускових у киргизькому вбранні”, „Киргизка Катя” та ін., експонується в оновленій експозиції під авторською назвою „Молитва за небіжчиків”.

Цікавими є ще дві сепії, які дослідники називають диптихом „Байгуші” – „Державний кулак”. Критичне начало творчості Шевченка проявляється у всій своїй повноті. Таких одверто звинувачувальних творів ще не було. І не випадково мабуть, на звороті старої репродукції, можливо хтось із сучасників Шевченка, зробив напис „Державний кулак”.

На першій сепії зображення казахських дітей подано поряд з автопортретом художника. На порозі казарми стоять двоє хлопчиків – байгушів (по – нашому: бідарів, бідолах); стоять босоніж і просять милостиню. Голосом, мімікою, жестом завчено і звично прохає старший, що з торбою через плече, а другий, геть маленький, окатий тримає собі щось на зразок казанка і навіть не усвідомлює трагедійності цього дійства. Вже саме ці два персонажі разом з невигаданою сюжетною дією прекрасно передають ідею співчуття і милосердя. Завдяки погляду Шевченка, в якому і біль, і докір, і гнів, твір прочитується не як сентиментальний, а як гостровикривальний.

Сепія „Державний кулак” служить прекрасною ілюстрацією метафоричного мислення художника. Символічне значення мають у ній фортечна стіна, двоголовий орел над брамою (символ самодержавства), темрява у вікні, кулак і навіть оголеність дитячих тіл. Тут оголеність, нагота – ознака бідності, злиденності, бо „словами Шевченка „наготи нічим одягти”. Цікаво, що і в поетичному мовленні митця семантичні поля слів „голе” й „убоге” взаємодіють, переплітаються, тяжкіють до злиття. Згадаймо бодай такі рядки: „а ми були і голі”, чи „бо я було трохи не голе – таке убоге”, або ще такі, пов’яназі із засланням і звернені до своїх дум: „прилітайте у степ погуляти з киргизами убогими. Вони вже убогі, уже голі...” На соціальне спрямування твору Шевченка вказують слова Сераковського: „Твої киргизята чудові! Ти втілюєш ідеї”.

Тяжка дитяча доля завжди хвилювала Шевченка. Не проходило повз його увагу страдницьке життя байгушів. Найзлиденнішої частини казахського населення, яка не мала ніякої власності і жила випадковими заробітками і жебракуванням. Хоча ще в 1817 році було заборонено жебрацтво, але воно залишалось поширеним і набуло загрозливих форм. І тому, не дивно, що діти були постійними відвідувачами укріплень і солдатських казарм.

Сепія „Байгуші” та ще одна на цю ж тему „Киргизеня”, де зображено киргизького хлопчика, який грається з кішкою, мають одну особливість. Вони споріднені наявністю автопортретів художника. Шевченко, вводячи в композицію автопортрети, хотів, по-перше, сказати глядачеві, що всі ці злигодні, поневіряння, приниження бачив на власні очі, відчув на собі, пережив, а по-друге, - виразити своє щире співчуття пригнобленим і бідним з якими поділяв важкі умови. Не випадково малюнок „Киргизеня” Т. Шевченко подарує своїй найсвятішій заступниці Анастасії Толстій.

Змальовуючи невідомий край, художник відкрив його для широкого світу. Європа вперше побачила і дізналась про життя, звичаї і побут казахів і туркменів 1865 року з ілюстрованої книги польського історика і художника – Броніслава Залеського „Життя киргизьких степів”, надрукованої в Парижі. Серед робіт Б. Залеського було і декілька офортів, виконаних за малюнками Шевченка.

Бібліографія.


  1. В.Яцюк. Живопис моя професія. К., 1989.

  2. В.Яцюк. Віч-на-віч із Шевченком. К., 2004.

  3. Повне зібрання творів Т.Г.Шевченка в 10 томах. т. УШ, ІХ.

  4. Альбом. Національний музей Тараса Шевченка. К., 2002.

  5. Тарас Шевченко. Буквар південоруський 1861 року. К., 1991.

  6. Г.П.Паламарчук. Нескорений Прометей. К., 1968.

  7. Збірник праць 14 шевченківської конференції.

  8. Є.Кирилюк. Т. Шевченко. Біографія. Наукова думка. 1984.

  9. В.Яцюк. Малярство і графіка Тараса Шевченка: спостереження, інтерпретації. К., „Рада”, 2003.

Посилки



  1. Повне зібрання творів Т.Г.Шевченка в 12 томах. т. 6, - С. 36.

  2. Спогади про Тараса Шевченка. – С. 236.

  3. Повне зібрання творів Т.Г.Шевченка в 10 томах. т. 6, - С. 163.

  4. Плуг. 1929. № 2, - С. 74.

  5. Костенко А., Умірбаєв. Оживуть степи..., - С. 248.

  6. Пронін І. В гостях у друга Т.Г.Шевченка, - С. 120



Каталог: flash-point -> files -> web-site -> publication
publication -> Племянникова Андрія Васильовича портрет
publication -> Остафіїва Людмила
publication -> Думи Оссіана” Джеймса Макферсона
publication -> Бібліографічний покажчик
publication -> Шевченкознавство: Циганська тема у художній спадщині Тараса Шевченка
publication -> Надія Орлова Шевченкіана Лазаревських
publication -> Перші біографи тараса шевченка: василь маслов та його науковий доробок
publication -> Тема "блудного сина" у повісті "Близнецы"
publication -> Надія Орлова
publication -> Колектив Національного музею Тараса Шевченка бере активну участь у підготовці Повного зібрання творів Тараса Шевченка у 2 томах та Шевченківської енциклопедії у томах, що мають побачити світ до 2014 року


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Національний музей Тараса Шевченка особливості зображення казахів на малюнках iconМузеї міста Дніпро дніпропетровський національний історичний музей імені д.І. Яворницького
Дніпропетровський національний історичний музей імені д.І. Яворницького
Національний музей Тараса Шевченка особливості зображення казахів на малюнках iconКонкурсу дослідницьких робіт «Шевченко явище незбагненне» Напрямок: «Стежками долі Кобзаря»
Тараса Шевченка, осмислення та усвідомлення його ролі І місця у процесі самовизначення українців; дослідження фактів, що пов’язують...
Національний музей Тараса Шевченка особливості зображення казахів на малюнках iconГорбаченко Тетяна Григорівна. Вплив християнства на становлення писемної культури Русі-України: філософсько-релігієзнавчий аспект: Дис д-ра філос наук: 09. 00. 11 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка

Національний музей Тараса Шевченка особливості зображення казахів на малюнках iconЗагальноклубний творчий проект
Тараса Григоровича Шевченка. Указом Президента України „Про додаткові заходи з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження...
Національний музей Тараса Шевченка особливості зображення казахів на малюнках iconТарас Шевченко – національний Пророк
Ми стаємо віч-на-віч з Кобзарем, перевіряючи себе. Життєвий приклад Тараса Шевченка – дзеркало нашої душі, барометр, вимірюючий стан...
Національний музей Тараса Шевченка особливості зображення казахів на малюнках iconЛітературний ерудит Шоу знавців життя І творчості Тараса Шевченка
Гора біля Канева, на якій похований Т. Шевченко, називалася … Тема Творчість Тараса Шевченка
Національний музей Тараса Шевченка особливості зображення казахів на малюнках iconТема Поетична творчість Т. Г. Шевченка 1843 – 1847 р р. Особливості
Чим закінчилася перша спроба Тараса навчитись малярству?
Національний музей Тараса Шевченка особливості зображення казахів на малюнках iconСекція: українська література художні засоби у творчості тараса шевченка та у віршах тамари голобородько роботу виконала
Розділ народна та романтична спрямованість у творчості Тараса Шевченка
Національний музей Тараса Шевченка особливості зображення казахів на малюнках icon«З високим іменем Кобзаря» (до 50 річчя заснування Національної премії імені Тараса Шевченка) Бібліографічний список літератури Київ, 2011
Тараса Шевченка. Список складається з чотирьох розділів, а саме: законодавчі документи, матеріали про історію створення Національної...
Національний музей Тараса Шевченка особливості зображення казахів на малюнках iconНаказ №165 Про підсумки ІІ (міського) етапу VІІІ міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студенської молоді імені Тараса Шевченка у 2017-2018 навчальному році
Тараса Шевченка. 28 жовтня 2017 року в м. Новогродівка відбувся ІІ (міський) етап VІІІ міжнародного мовно-літературного конкурсу...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка