Надія Орлова Шевченкіана Лазаревських



Скачати 113,03 Kb.
Дата конвертації29.05.2017
Розмір113,03 Kb.

Надія Орлова


Шевченкіана Лазаревських

"На удивление симпатичные люди эти прекрасные братья Лазаревские, и все шесть братьев, как один, замечательная редкость"1, - читаємо у "Журналі" Тараса Шевченка. І справді, як було не захопитися поетові благородством, людяністю, щирістю, добротою і сердечністю цієї родини, в якій поціновувалися любов до української пісні й старовини, своєї батьківщини, де завжди існувало бажання до набуття знань.

Багаточисельна сім"я незаможного конотопського поміщика Матвія Лазаревського, який походив з козаків, мала семеро синів: Микола (помер студентом 1841 року), Василь, Михайло, Федір, Яків, Олександр, Іван та двоє сестер: Марію та Глафіру. Брати Лазаревські, стали окрасою української інтелігенції ХІХ століття і в історії культури зайняли своє почесне місце2.

Ми ж завдячуємо їм за той величезний внесок, зроблений ними в збиранні, збереженні й популяризації спадщини їх щирого друга й побратима Тараса Шевченка.

Доля склалася так, що в найтяжчі часи для поета Лазаревські завжди були поруч. Своїм службовим положенням, родинним ставленням – вони всіляко намагалися допомогти Шевченку на засланні й після звільнення з солдатчини, полегшити останню мить його життя; проводжали геніального небіжчика в останню дорогу додому, в Україну.

Збірка Лазаревських бере свої витоки із часу заслання Шевченка. Перший , хто "не устыдился … серой шинели"3 поета побіг у казарми й насилу розшукав там новопривезеного арештанта в Оренбурзі 1847 року був Федір Лазаревський, тоді службовець Оренбурзкої прикордонної комісії. Його брат, Михайло Лазаревський, що також працював в Оренбурзькій прикордонній комісії, став найближчою для Шевченка людиною. Він піклувався з братами про полегшення долі поета, допомагав йому морально й матеріально. В Оренбурзі 1849 року Шевченко виконав сепійний груповий портрет братів Михайла та Федора Лазаревських (нині – в Пушкінському домі, Петербург). До кінця свого життя зберігав Федір цей твір, що нагадувала йому про щасливі часи спілкування з Кобзарем. За його свідченням в Оренбурзі художник намалював ще один його портрет4, що був, можливо, знищений автором перед арештом у квітні 1850 року.

Як вдячність за допомогу й турботу, Тарас Григорович подарував Федорові у 1849 році "своє поличчя"5, що нині експонується в музеї Шевченка.

Повернувшись із заслання до холодного Петербургу, Тарас Шевченко одразу був оточений щирою братівською опікою та увагою Лазаревських. Майже три місяці жив поет у Михайла, користувався його гостинністю. В "Журналі” 2 липня1857 року поет записав: "Пошли, господи, всем людям такую дружбу и такого друга как Лазаревский"6. Він з вдячністю подарував приятелю "Щоденник" – свою сповідь про солдатське буття й повернення до Петербурга, на звороті якого, на 104 сторінці, зроблений рукою М.Лазаревського напис: "Этот дневник подарен Т.Г.Шевченком М.М.Лазаревскому 12 июля 1858 года в день именин Лазаревского"7. Цей унікальний біографічний документ після смерті Михайла (1867) перейшов до старшого брата Василя, який в свою чергу, як сімейну реліквію, в передсмертній записці заповів брату Олександру, від якого він потрапив до шевченківської скарбниці В.В.Тарновського8. Михайлові Матвієвичу поет подарував автопортрет 1858 року9 з написом, з якого останній зробив 50 фотовідбитків, що дуже потішило Кобзаря. Тоді ж Шевченко подарував Михайлові офорт "Притча про виноградаря" з написом: "Искреннему моему М.М.Лазаревскому. Т.Шевченко"10. Такі ж офорти передав в дарунок Василю11, Якову, якого назвав "славним хлопцем"12. Василю був подарований офорт з написом "Приятелі"13, "Сама собі в своїй господі"14 - Михайлові, "Свята родина"15 Василю, який згодом віддасть естамп Миколі Макарову, Федору - офорт "Вірсавія"16 з дарчим написом. У Михайла Матвійовича зберігалася "Селянська родина", виконана Шевченком для Єзучевського і яка була розіграна в лотерею, дісталася Михайлові. В листі до художника він повідомляв: "Картина твоя, что ты сделал когда-то для Езучевского досталась мне в лотерею"17.

У Михайла Лазаревського також зберігалися автографи російських повістей Шевченка, "Чигиринський "Кобзар" ы "Гайдамаки". СПб. 1844р., екземпляр з дозволом до друку, підписаний цензором В.Бекетовим, виправлений і доповнений Шевченком, Мала і Більша книжки18.

У колекції Національного музею Тараса Шевченка знаходиться "нецензурний" "Кобзар", що належав М.Лазаревському, на фронтисписі якого фотографія Шевченка, роботи Досса, а перед поемою "Гайдамаки" – фотографія в кожусі і шапці на повний зріст. На корінці книжки – монограма "МЛ"19.

Активно допомагають Лазаревські в справах друку «Кобзаря»1860 року. "Кобзарі" 1860 року з своїми підписами Тарас Григорович подарував Федору, Василю, Івану та Олександру з написом: "Чистому серцем, доброму козакові Олександру Лазаревському. Кобзар Тарас. 6 лютого 1860р."20. Ця книжка, що стала реліквією в родині, Олександр Матвійович подарував на день народження своєму синові Глібу. На шмуцтитулі напис рукою О.Лазаревського: «А я дарю сыну Глебу в пятнадцатую годовщину его рождения, надеясь, что он оценит и сбережет этот подарок. А.Л. 15.V. 1892»21.

Вже після смерті Тараса Шевченка Михайло Матвійович одержав його диплом22 на звання академіка гравюри, який зберігався в нього.

З наймолодшим з братів Лазаревських – Іваном, тоді студентом юридичного факультету Київського університету, Шевченко познайомився на квартирі Михайла в Петербурзі. Він переписував твори поета до "Більшої книжки", також записав у "Щоденник" Шевченка "Пісню про Кармелюка"23. Івану Матвійовичу належали списки вірша "Марку Вовчку", містерії "Великий льох" з правками поета, що пізніше послужили джерелом для внесення змін у текстах. У нього також була рукописна збірка, яку він сам виготовив і в яку Шевченко вніс низку правок та доповнень.

Гаряча любов синів до матері Опанасії Олексіївни вразила поета. Зворушений материнською добротою Лазаревської Шевченко у листі писав : "Благородных сыновей Ваших я привык называть моимы родными братьями, позвольте же Вас назвать моею родною, невиданною и искренне любимою матерью…"24. І символічно, що Берегині роду Лазаревських, міцно згуртованого таким високим почуттям, Тарас Григорович надіслав офорт "Свята родина" з написом: "Афанасьи Алексеевне Лазаревской в знак глубокого уважения Т.Шевченко. 12 июля 1858 года. Т.Шевченко"25. Побувавши в Гирявці влітку 1859 року, художник створив портрет цієї непересічної жінки, підкресливши її доброту, людяність, щиру вдачу і любов до ближнього. Цю роботу поет привіз в дарунок Михайлові Матвійовичу, від якого, як інші твори митця, вона перейшла до Василя, який в свою чергу заповів її Федору. Нині вона експонується в Національному музеї Тараса Шевченка. Поет подарував господині автограф вірша "Садок вишневий коло хати". Ця чудова "козацька матір" була хорошим знавцем народної творчості. Народні пісні, прислів’я та приказки, на прохання молодшого сина Олександра, записувала у так званий "листівець". Мабуть, від Опанасії Олексіївни поет записав, а, можливо, переписав з листівця дві народні пісні "Теши, сину, ясенину…" та "Ходить собі по церковці". Вірогідно, у Гирявці він подарував Федору Біблію з написом: “Т.Шевченко. Федору Лазаревському. 16 августа 1859”26.

Відомий нам олійний автопортрет Шевченка 1861 року, можливо авторська копія олійного автопортрета 1860 року, представленого на академічній виставці, що призначався для лотереї на користь недільних шкіл27, зберігався у Василя Лазаревського, який зазначав, що цей твір виграв архітектор Олександр Іванович Рєзанов і тут же віддав йому на схорон28. У Василя Матвійовича зберігався альбом малюнків 1858-1859 рр., відомий у літературі (за місцем виконання окремих робіт) як Корсунський, або Суліївський (за прізвищем одного з власників); два відбитки офорта "Сама собі в своїй господі", автограф поезії "Барвінок цвів і зеленів"; олійний портрет Л.І.Зотової, виконаний Шевченком 1860 року, яка була його громадянською дружиною, з якою він прожив понад 30 років і мав сина Сергія. В десятитомному академічному виданні ПЗТ Тараса Шевченка згаданий твір рахується серед нерозшуканих. До цієї категорії відноситься і портрет Василя Лазаревського, виконаний тушшю, про який дає інформацію Опанас Сластіон у передмові до видання "Малюнки Тараса Шевченка". СПб., 1914 р.

В останні роки вів справи поета Михайло Лазаревський. Після смерті Тараса Григоровича, на основі доручення його братів Йосипа та Микити, його щирий приятель прийняв на власну відповідальність все майно, твори й бібліотеку Шевченка. Лев Жемчужніков у спогадах зазначав, що члени української петербурзької громади прийняли рішення зберегти у себе речі покійного, щоб вони не потрапили до чужих рук. Йшлося про створення майбутнього музею Кобзаря. На щастя, збереглися описи майна та малярських творів, які були у помешканні покійного. Михайло Лазаревський у своїй квартирі провів три аукціони. На першому аукціоні 28 квітня 1861 року виставлялися ужиткові речі поета. Хтось із Лазаревських (вирогідніше Василь) придбав хустину, кобеняк коричневий, глиняний рукомийник, 2 склянки. На другому – 7 травня 1861 року – Лазаревський придбав стару скриню, рукавички (пальчатки) та статуетку – голову ангела. Третій аукціон відбувся 14 травня 1861 року, про це повідомлялося Михайлом Матвійовичем в травневому номері ж. "Основа". Ним же були одержані кошти від членів громади за книжки, меморіальні речі, образотворчі твори Шевченка, що не виставлялися на аукціонах. Рукою Михайла Матвійовича складені списки речей та творів мистецтва, що виставлялися на аукціонах, зазначено ціну, кількість, нового власника та квитанції із сумою, що були передані братам Шевченка.

Українська громада в Петербурзі уповноважила зберегти для потомків

все , що лишилося після Шевченка найближчих друзів поета: бібліотеку передали Федору Черненкові, приладдя для гравірування й малювання – Григорію Честахівському, частину малярської спадщини – Михайлу Лазаревському, яка долучилася до його ж шевченкківської колекції, подарованої у свій час художником, частину – Лазаревський придбав. До цієї збірки потрапила ще та частина малюнків, які Шевченко зберігав на квартирі у друга. Це акварелі й сепії Аральської експедиції та Новопетровського укріплення, серед них і cерія "Притча про блудного сина". Раритетом Михайлової колекції стало пасмо Тарасового волосся, затиснуте в сталевий медальйон, який замовив побратим поета. До останніх днів він не розлучався з цією пам’яткою.

Не судилося ні Тарасу Шевченкові, ні Михайлу Лазаревському померти на рідній землі. Кобзаря прийняла земля петербурзька, а його вірного побратима – московська. Шевченка було перепоховано на Україні у Каневі, а Михайло, на побажання своєї матері Афанасії Олексіївни , був перепохований у Гирявці на Конотопщині. Коли Григорій Честахівський привіз прах Михайла у Гирявку, то в пам"ять про двох друзів написав у 1967 році ікону Св. Тарасія й Михайла29 для місцевої церкви.

Після смерті Михайла Матвійовича, родичі Шевченка зробили повіреним у своїх справах Василя Лазаревського, до якого й перейшла вся збірка Михайла. "Были мы вместе и у Вашего брата ( В.Лазаревського – Н.І), и у Тарн[овского], глаза разбежались. Да и есть от чего! «Притча о блудном сыне» – превосходнейший ряд рисунков, офорт Сама соби в хати» – редок до крайности, оба портрета – молодой гравированый и старый, масляный, - в вышей степени любопытны. Я посматривал с тоской на портфель, где автограф «Дневника», напечатанного в размере не более 2/3, и масса домашних бумаг Шевченка!. Вообще в одних руках я нигде не видел такого собрания Шевченковских вещей. Я буду еще раз для заметки и описания всего этого»30, - захоплено писав Василь Горленко про побачені ним шевченківські скарби в листі до Олександра Лазаревського.

Василь Лазаревський (1890), як і Шевченко, був похований у Петербурзі на Смоленському кладовищі. Від нього нерозпорошене унікальне зібрання перейшло до його другого сина – Сергія Лазаревського. Допоки жива була його мати Л.І.Зотова, особисто знайома з Шевченком, то у родині свято берегли шевченківські реліквії. Лише портрет Опанасії Лазаревської був переданий Федору, а "Щоденник" – Олександру, як того бажав Василь Матвійович. В листі від 5 травня 1890 р. Сергій Васильович повідомляв свого дядька Олександра про те, що мати має намір передати йому батьківську бібліотеку і папери, що залишає в себе речі й картини Шевченка, але має намір поставитися до них з такою ж повагою, як ставився покійний батько31.

Після смерті Л.І.Зотової колекцією повністю заволодів Сергій Лазаревський "неблагополучний", за словами його дядька Олександра Матвійовича. В липні 1896 року він приїздить до Петербурга з наміром продати "Притчу про блудного сина", і першу частину повісті "Прогулка с удовольствием и не без морали", просить поради у цьому Олександра Матвійовича, але той не радить небожу торгувати реліквіями. Та вже через чотири роки Сергій Васильович подав у "Літературному віснику" № 12, 1900 р. оголошення про продаж частини шевченківської колекції. При цьому, навіть, була визначенка ціна:



  • "Автопортрет у кожусі і шапці" – 400 крб.;

  • медальон з волоссям Шевченка й фотографією –100 крб.;

  • Корсунський альбом Шевченка – 75 крб.;

  • "Казахи біля вогню", "Тріо", серія"Притча про блудного сина" – 300 крб.

Ці речі придбали колекціонери Сулієв, Боткін, Рейтерн, Цвєтков. Малюнки, що залишилися у Сергія Лазаревського, Василю Васильовичу Тарновському (молодшому) вдалося придбати лише вкінці 1890-х років. Це "Топографічні роботи на березі Аральського моря", "Циган", "Далісмен Мула-Аульє", "Автопортрет" 1858 р., "Благовіщенський собор у Нижньому Новгороді", "Архангельський собор у Нижньому Новгороді", "Вид Нижнього Новгорода". Частина документів та книг із збірки Василя Лазаревського за його ж заповітом перейшли до Олександра Матвійовича, який в свою чергу, передав їх Василю Тарновському.

Олександр Лазаревський активно впорядковував каталог спадщини Тараса Шевченка у колекції Тарновського. Саме Лазаревський умовив Василя Васильовича передати зібрання, з метою його збереження, Чернігівькому земству. Його авторитет як знавця Шевченкової спадщини , видатного вченкого, був великий, тому Тарновський прислухався до порад і передав 25 жовтня 1897 року все зібрання рідному місту Чернігову32, де пізніше був відкритий музей Тараса Шевченка. Нині шевченкіана В.В.Тарновського представлена в Національному музеї Тараса Шевченка.

Гліб Олександрович Лазаревський на сторінках ж. "Українська література" 1942р. № 5-6 зазначав, що в кабінеті батька над дверима постійно висіла картина "Пасічник рудий Панько", виконана Шевченком з натури на рідній Лазаревським Конотопщині й подарована автором родині. Дана робота потребує серйозного дослідження. У братів Лазаревських було також чимало творів, приписуваних пензлю Шевченка. У Якова Матвійовича - робота "Вітер гуде – трава шумить, козак-бідак убитий лежить. Хата. Церква." Від нього перейде до його вихованки Марії Гагаріної. Дарунок Шевченка гравюра "Христос в Ельманусі" зберігалася в Михайла Матвійовича. Федір Матвійович роботи , приписувані Шевченку,- "Казах у шапці", "Казахська юрта в степу" подарував Ананьєву. До речі, зібрання Шевченкових творів , що зберігалося в Федора Лазаревського, за його ж заповітом (помер у 1890 році) було передано молодшій доньці Ользі (по чоловікові Янжул) з тим, щоб вона виплатила старшій сестрі Марії 18 тисяч карбованців. Таким чином його колекція була зосереджена в одних руках.

Взагалі в колекції братів Лазаревських нараховувалося понад 66 одиниць тільки малярських творів Шевченка.



І на цьому не вичерпується та величезна роль родини Лазаревських, що переймалися особистою долею Шевченка, популяризацією його творів, активно займалися створенням наукової біографії. Свій шанобливий пієтет до пам’яті Тараса Григоровича брати Лазаревські прищеплювали своїм дітям, які свято берегли дорогоцінну спадщину Кобзаря. І ось таким чином вона була збережена для нас. Але це лише одна сторінка тієї шаноби, великої пам’яті, яку зробила родина для свого побратима, друга Тараса Шевченка.
Література:

  1. Тарас Шевченко. ПЗТ в 12 томах. - К., 2002-2005. – Т.5. – С.168.

  2. Микола Василенко. Олександр Матвієвич Лазаревський. // Україна, 1927. Кн. 4. – С.18-31.

  3. Тарас Шевченко. Т.6. – С.55.

  4. Лист Ф.Лазаревського до Г.М.Огієвської від 12 квітня 1860 р. // Україна, 1928. Кн. 4. – С.50.

  5. Т.Шевченко. Автопортрет. 1848. Сепія.

  6. Тарас Шевченко. Т.5. – С.38.

  7. Зберігається в РВ ІЛ НАНУ, ф.1, № 718.

  8. Там же, ф. 1, №104.

  9. Т.Шевченко. Автопортрет. 1858. Іт. та білий олівець. Зберігається в НМТШ, Г-605.

  10. Зберігається в БМШ у Києві, № 94.

  11. Тарас Шевченко. Т.6. – С.564.

  12. Там же. С.565. Зберігається в НМТШ, Г-697.

  13. Зберігається у РДАЛМ, ф.277, оп.2, од. зб. 38.

  14. Зберігається у ДЛМРФ, № 64.

  15. Зберігається в НМТШ, Г-222.

  16. Зберігається в НМТШ, Г-663.

  17. Лазаревська К.. Шевченко і брати Лазаревські. // Україна.- К., 1929, Кн.4. – С. – 48.

  18. Листи до Тараса Шевченка. – К., 1993. – С.78.

  19. Зберігається в РВ ІЛ НАНУ.

  20. Зберігається в НМТШ.

  21. Зберігається в БМШ, № 69.

  22. Тарас Шевченко. Т.6. – С.553.

  23. Т.Г.Шевченко. Документи та матеріали до біографії. – К.,1975. – С.540.

  24. Тарас Шевченко. Т.5. – С.185-186.

  25. Тарас Шевченко. Т.6. – С.175.

  26. Зберігається в РВ ІЛ НАНУ. – Ф.1, №718.

  27. Зберігається в НМТШ, № а-214.

  28. А.Лазаревский. Последний день жизни Шевченка. // Северная пчела, 1861, февраль.

  29. Тарас Шевченко. ПЗТ в 10 т. – К., 1963. - Т.10. – С.41, 74.

  30. Власність Митрополита Києво-Печерської лаври.

  31. Т.Г.Шевченко в епістолярії відділу рукописів. – К., 1966. – С.101-102.

  32. Там же. – С.124-125.

  33. Микола Василенко. Олександр Матвієвич Лазаревський…- С.66.




Каталог: flash-point -> files -> web-site -> publication
publication -> Племянникова Андрія Васильовича портрет
publication -> Остафіїва Людмила
publication -> Думи Оссіана” Джеймса Макферсона
publication -> Бібліографічний покажчик
publication -> Шевченкознавство: Циганська тема у художній спадщині Тараса Шевченка
publication -> Перші біографи тараса шевченка: василь маслов та його науковий доробок
publication -> Тема "блудного сина" у повісті "Близнецы"
publication -> Надія Орлова
publication -> Колектив Національного музею Тараса Шевченка бере активну участь у підготовці Повного зібрання творів Тараса Шевченка у 2 томах та Шевченківської енциклопедії у томах, що мають побачити світ до 2014 року
publication -> Національний музей Тараса Шевченка особливості зображення казахів на малюнках


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Надія Орлова Шевченкіана Лазаревських iconНадія Орлова
У відозві "Брати українці", написаній Миколою Костомаровим, зазначалося: ми приймаємо що всі слов’яне повинні з собою поєднатися
Надія Орлова Шевченкіана Лазаревських iconНеоніла кожан рівненська шевченкіана у фонді роунб : шлях у чверть століття
Хх століття. Стаття І. Пащука „Шевченкіана рівненських письменників” [10], поряд з іншим, знайомить нас з поетичним доробком Олекси...
Надія Орлова Шевченкіана Лазаревських iconОрлова О. Теорія та методика художнього сприйняття літератури. Посібник
Орлова О. Теорія та методика художнього сприйняття літератури. Посібник / О. Орлова. – Полтава, 2012. – 300 с
Надія Орлова Шевченкіана Лазаревських iconНадія, яка, за легендою, впродовж всього життя допомагає людям терпіти страждання та турботи на шляху до досягнення поставленої перед собою мети. І хоча Пандора добре ставиться до надії, в інших джерелах її характеризують І як благословіння
Тіліч (1965) стверджує, що надія є легкою для нерозумних, але тяжкою для мудреців. Народна мудрість свідчить про те, що «Дурень думкою...
Надія Орлова Шевченкіана Лазаревських iconДонецька Шевченкіана у датах І подіях: 1851-2014
Т. Г. Пішванова. – Донецьк: Український культурологічний центр, Донецьке відділення нтш, тов «Східний видавничий дім», 2014. – 176...
Надія Орлова Шевченкіана Лазаревських iconЗарубіжна література проект програми для 10
О. В. Орлова; ст викл. О. К. Бицько, члени групи – учителі-методисти зарубіжної літератури О. В. Гученко, І. І. Звершховська, Ж....
Надія Орлова Шевченкіана Лазаревських iconПрограма для 10 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів
О. В. Орлова; ст викл. О. К. Бицько, члени групи – учителі-методисти зарубіжної літератури О. В. Гученко, І. І. Звершховська, Ж....
Надія Орлова Шевченкіана Лазаревських iconКвест-гра «Шевченкіана – 2014» Мета проведення заходу
Т. Шевченка, збагачувати словниковий запас, розвивати творчі здібності, виховувати любов до національної культури, прагнення бути...
Надія Орлова Шевченкіана Лазаревських iconВідділ освіти Бородянської райдержадміністрації Бібліоквест «Шевченкіана 2014»
Т. Шевченка, збагачувати словниковий запас, розвивати творчі здібності, виховувати любов до національної культури, прагнення бути...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка