Надія Орлова



Скачати 127,87 Kb.
Дата конвертації05.07.2017
Розмір127,87 Kb.

Надія Орлова



Кириломефодіївець Опанас Маркович –

вчений, фольклорист

У відозві "Брати українці", написаній Миколою Костомаровим, зазначалося: "1. Ми приймаємо що всі слов’яне повинні з собою поєднатися.

2. Але так, щоб кожен народ зкомпонував свою Реч Посполиту і управлявся несмісимо з другими, так, щоб кожен народ мав свій язик, свою літературу і справу общественну"1.

Ідея майбутньої нової суспільної й федеративної єдності народів спонукала до глибшого пізнання власного народу, обгрунтування на матеріалах духовної культури його рівноправності з сусідніми народами. Прагнучи до освіти народу на рідній мові, до розвитку української культури, кириломефодіївці надавали великого значення фольклору.

Одним з найактивніших збирачів українського фольклору серед братчиків був Опанас Васильович Маркович (13.09.1822 – 1.09.1867). Знайомство з народними піснями й музикою розпочалося у нього з дитинства в рідному с.Кулужинці Пирятинського повіту на Полтавщині. Його батько, типовий український пан, мав маєток, при якому тримав хор та оркестр із кріпаків, хизуючись перед поміщиками-сусідами своїми співаками. З родинного села 0.Маркович виніс перші враження про красу народної поезії, тут же інтуїтивно відчув гостру несправедливість долі її посіїв - селян, гноблених панством.

Під час навчання на історико-філологічному факультеті Київського університету Св.Володимира /1842-1846/, захоплення народною творчістю набуває суспільно-наукового спрямування, що й виділило його серед студентів. Саме тому проф.М.Т.Костир обрав його для участі в археографічній експедиції по Україні з метою вивчення місцевих говірок2. Збирання й записування народного фольклору стало справою життя. Про це він повідомляв у листі до М.Гулака, підкреслюючи свою безкорисливу любов до народу та України, що працю для нього вважає основною в житті3.

Студентські канікули Опанас Маркович проводив у селах Полтавщини, Київщини, збирав та записував народну поезію, пісні, думи, приказки, прислів’я про історичних осіб. В 1845 р. з’явилася перша його публікація "0 гадании малороссиян 24 и ЗО ноября за підписом "А.М."4.

Ще в студентські роки у світогляді О.Марковича стала провідною антикріпосницька тенденція і, закономірно, що він став членом “Кирило-Мефодіївського братства”.

У Київському університеті відбулося його знайомство з Шевченком, поезія якого мала великий вплив на молоді гарячі серця юнаків вузу. Під час слідства студент Андрузький говорив: "Його поетичні твори слова гриміли по всій Малоросії: його ставили вище від Жуковського, сподіваючись мати в ньому свого Шіллера. Я сам плакав, читаючи його "Думи" й "Катерину"5. Цілком зрозуміла та велика роль Шевченка у формуванні прогресивних поглядів Опанаса Марковича. Маркович благоговів перед генієм поета і прагнув до справжньої роботи на користь свого народу. З ентузіазмом підтримав ініціативу Шевченка видання журналу всіма слов'янськими мовами. На квартирі Гулака, в якого жив його двоюрідний брат – студент університету Навроцький, збиралися: Тулуб, Посяда, Андрузький, Костомаров, Куліш, Шевченко. "Говорили про норманів і варягів, ятвягів, берендеях, торках, і з слів Білозерського, нудні були ці розмови для студентів Марковича й Навроцького, які боготворили Шевченка і прагнули живої справи на користь народу"6. Опанас Маркович працював над підготовкою журналу для народу, писав і перекладав на українську мову статті, необхідні для навчанням молоді. На допиті провокатор О.Петров свідчив, що Маркович переклав історію Грецької республіки, а також мав намір написати підручник для народу з географії7. Для сільської школи в Полтаві 0.Маркович переклав на українську мову з видання В.Одоєвського "Сельское чтение", брав активну участь в обговоренні проекту складання популярної історії України і словника української мови. Микола Костомаров свідчив: "Студент Маркович мав велике бажання видавати "Сельское чтение" Одоєвского для простих українців українською мовою і до цієї думки приступили в грудні 1846 року Гулак, Шевченко, Куліш і я"8.

Опанас Маркович підготував до друку журнал українською мовою, але він не вийшов у зв’язку з арештом. Під час обшуку в нього були виявлені твори Шевченка: “Тетрадка стихотворений на малороссийском языке, начинающихся словами: “І смеркає і світає день божий минає” и ст. те же самые, которые найдены у Белозерского и других самого вольного и возмутительного содержания»9. Серед них і поема "І мертвим , і живим…". Твори Шевченка Маркович знав напам’ять, розповсюджуав їх, рекомендував їх читати троюрідній сестрі Керстен10.

Жандарми третього відділу повідомляли орловського губернатора князя Трубецького, що Опанас Маркович "зберігав у себе вірші обурливого змісту і має таку прив’язаність до батьківщини своєї, України, яку повинен мати до вітчизни Росії"11.

0.Маркович палко виступив на захист української мови й літератури. У відповіді на лист до М.Гулака від 5 лютого 1846 р., який порушив питання про розвиток української мови й літератури, він підтримав друга, підкреслив життєву силу мови українського народу, якою слід писати відчизняну історію, викладати точні науки, а разом з тим вказав на штучність, навмисне спрощення, грубість і відсутність смаку української мови М.Костомарова. Поряд з цим, звернув увагу на народність і правдиву щирість мови Шевченка: "…прислухайтесь до простоти мови натуральної у віршах Шевченка і тоді не сердіться, будь ласка, читаючи Костомарова, і не стільки благородства не вистачає стилю Костомарова, скільки смаку…"12.

Маркович збирав, записував народну творчість про ватажків народних повстань на Україні, керівників гайдамацьких загонів, зокрема, про Івана Бондаренка, пісні та легенди про Нечая - полковника брацлавського, про Богдана Хмельницького. Вивчаючи фольклорні матеріали Опанаса Марковича, спостерігаємо спільність поглядів його і Шевченка на гайдамацькі рухи, інтерес до козацьких ватажків. Серед власноручних записів Шевченка в альбомі 1843 р. є уривок пісні про Нечая. Вперше цю пісню Маркович надрукував в "Черниговских губернских ведомостях" (1851, №50, с.427), додавши статтю "Местный вариант песни о Нечае, брацлавском полковнике Богдана Хмельницкого", де дана оцінка Нечаю як історичної особи і одному з ватажків визвольної війни І848-1857 рр. Це стосується і особи Богдана Хмельницького, Морозенка, Устима Кармелюка і інших відважних героїв українського народу. Пізніше пісня про Нечая була надрукована в збірнику А.Метлинського "Народные малороссийские песни" за підписом "Маркович", згодом увійшла до збірника А.Антоновича та М.Драгоманова "Исторические песни малорусского народа"13.

Та найбільше Опанаса Марковича вабили прислів’я і приказки, яких він багато записав на Полтавщині - в рідному селі Кулажинцях, Переяславі, буваючи у брата Василя, де той був лісничим, у с.Гайворонщина Золотоніського повіту, де жила його троюрідна, процариськи настроєна, сестра Керетен та інших місцевостях. Що стосується зібраних О.Марковичем у студентські роки пісень, то ще вкінці 1845 р, вони були надіслані П.Кулішеві, який спершу задумав сам видрукувати збірку української народної пісенності, а згодом, не діставши обіцяних записів від І.Срезневського та А.Метлинського, почав передавати потроху пісенний матеріал 0.Бодянському.

У 1846 р. Маркович мав велику пареміографічну збірку, про що знали і його друзі. Зокрема, це підтверджує листування з М.Гулаком. У листі до О.Марковича від 5 лютого 1846 р., Гулак, аргументуючи свою думку народними прислів"ями, зауважив: "Ви з такою любов"ю займались цим предметом, що я не хочу шукати кращого заступника"14. Є свідчення, що збірка під час арешту Марковича потрапила до канцелярії київського генерал-губернатора. Весною 1847 р. Опанас Васильович був заарештований у Переяславі (в брата Василя), як учасник Кирило-Мефодіївського товариства15. У поліцейських рапортах зазначалося, що бувший студент Київського університету Опанас Маркович “заботился с другими украйно-славянистами об издании книг для образования простого народа хранил у себя возмутительые стихи и питает такую привязанность к родине своей, Малороссии, какую должен питать к отечеству, России»16. Згідно з вироком царя Марковича вислано до Орла, де він працював в канцелярії губернатора на посаді молодшого помічника її управителя. Увійшовши в коло місцевої інтелігенції, зближується з братами Олександром, Миколою та Павлом Якушкіними (останній – фольклорист), відомим російським фольклористом П.В.Кирєєвським, якому передав записи з російського фольклору і Марією Вілінською, з якою одружився в 1851 році.

В квітні 1850 р, внаслідок наполегливих клопотань родички Марковича – К.І.Керстента та у зв’язку із значним погіршеннням здоров’я, Марковичу дозволили оселитися на півдні, але під таємним наглядом17.

Спочатку Марковичі жили у Чернігові, де Опанас Васильович працював коректором "Черниговских губернских ведомостей", що й допомогло йому вміщувати там багато фольклорного, літературного, історико-етнографічного матеріалу, а згодом – оселилися у Києві. Це був час, коли знову активно пожвавилось вивчення історії та побуту краю. "В Києві в 1851р., - повідомляв В.Білозерський, - склалось із професорів університету і вчених людей товариство для відшукання в краї старожитностей і опису краю з усіх поглядів. Метлинський збирає перекази, народні думи, пісні та ін., Максимович хоче видати "Граматику української мови". Чудо, а не наші, і в дощ молотять"18.

Така атмосфера сприяла посиленню фольклористичної роботи Марковичів. Працюючи в Києві на посаді бухгалтера Київської палати державного майна, 0.Маркович відразу ж стає першим помічником А.Метлинського в підготовці до видання збірки народних пісень, яке планувалося здійснити окремими невеличкими книгами і настільки ретельно займався підготовкою майбутнього збірника "Народные южнорусские песни", що навіть брав участь у виробленні методики подачі матеріалу, розміщенні варіантів пісень, увага до яких є цінним внеском згаданого видання в українську фольклористику. Це вже був крок до пізнання й вивчення народної пісні на основі наукових текстологічних принципів з перенесенням їх до едиційної практики. Він не тільки активно забезпечує своїми матеріалами збірку, але й залучає інших збирачів: М.Білозерського /який виконує обов"язки коректора "Черниговского губернекого листка"/, В,Вареника з Причорномор"я, Д.Ф.Запору з м.Ізюма Харківської губернії, П.Куліша, С.Носа, М.Чалого. Характерно, що у передмові не відзначено участі 0.Марковича в цьому виданні.

0панас Васильович був дуже скромною людиною і часто сам не хотів підписувати своїх публікацій, що й підтверджують рядки з листа до О.Шишацького-Ілліча від ЗІ серпня 1858 р.: "…Я гадаю зшитки свої перевести через кілька дотепних рук і , здається, навіть підпису свого не надрукую. А коли надрукую, то се буде недоброю ознакою: се значитиме, що ті, до кого я вдавався, щоб поправили мою працю, вельми мало вложили своєї..."19.

До середини 1850-х років подружжя Марковичів нагромадило такий багатий матеріал народної творчості, що його хотів би мати в своєму розпорядженні кожний, хто задумував певне фольклорне видання. В 1855 р. до Марковичів звернувся М.Білозєреький, що мав намір надрукувати збірку українських народних пісень. Частково колекція Марковичів осіла в архіві М.Білозерського, а частина передана П.Кулішу; видання не вийшло, а записи розпорошилися.

У 1855 році вченому вдалося одержати посаду викладача географії в Немирівській гімназії. Гурток дружніх з ними вчителів – І.П.Дорошенко, П.Г.Борщевський та ін. палко підтримали погляди Марковичів: захоплення творчістю Т.Шевченка, інтерес до життя, побуту й долі покріпаченого селянства. Колекція народних пісень, легенд, приказок, прислів’їв швидко збільшувалася.

В Немирові О.Маркович займається упорядкуванням прислів’їв та приказок, маючи намір видати їх окремою книжкою. У вище згаданому листі до Шишацького-Ілліча повідомляв: "...Більш за все і перш за все я бажаю, щоб книжка вийшла гарна, щоб її люди читали та щоб з читання була користь.

Се б дало етнографові міцні основи, а письменникам певний склад народної речі і думки народної. Моя розкладка прямує, щоб систематично уложені народні приказки дали опис природи, побуту, моральних і духовних зав’язей нашої України від Карпат до Кавказу. Хоч би випали усі добрі умови і удачі, то все ж оце буде ніщо більш, як тільки спроба, але спроба не без користі"20.

0панас Васильович працював над прислів"ями і приказками і в наступні роки, зібравши їх біля 50 тис21. Але видати самому їх не вдалося. Складні матеріальні і цензурні умови не дозволили цього зробити. Наприклад, в 1857 р. він мав намір підготувати етнографічну карту України, і пропонував Г.Галагану видати її своїм коштом, але, очевидно, не одержав підтримки останнього.

На основі зібрання Марковича були видані прислів"я в 1864 р. (Українські народні прислів"я, приказки і таке інше. Збірники О.В.Марковича і других. Спорудив М.Номис. Спб, 1864.). До збірки ввійшло 15 тис, зразків. Решту матеріалів Марковича розшукували І.Франко і інші дослідники.

Народні пісні, їх чудові мелодії, які легко переймав музично-обдарований Опанас Маркович (співав прекрасним баритоном) стали справжнім його духовним скарбом. Про чудовий спів Марковичів збереглися спогади немирівських, київських і петербурзьких знайомих.

Його визнані музичні здібності, які тільки частково виявляв переймаючи народні мелодії від різних співаків, прислужилися під час підготовки "Наталки-Полтавки" в Немирові, а потім в 1862 р. в Чернігові, а також при створенні етнографічної театральної картини "Чумацький табір" і та інші - не знайшли належного втілення в фольклорному плані. В останні роки життя вчений передав частину записів М.Білозерському, навчив співати деяких пісень М.Загорську (від неї мелодії згодом записував М.Лисенко) та інших співаків. Не без участі Опанаса Васильовича вийшла в Петербурзі книжка Д.Каменецького "Українські народні пісні з голосами", 1861 р. у запису О.Марковича, також "Двісті український пісень". Співи і слова зібрав Марко Вовчок. У ноти завів Едуард Метке. 1866 р.

За мелодіями українських пісень звертався до фольклориста відомий композитор О.Серов, пишучи статтю до ж "Основа". Їх співпраця зміцнилася в ході підготовки й проведення концерту в Петербурзі, присвяченого пам


‘яті Тараса Шевченка (27 квітня 1861 р.). З оцінкою даного концерту, "щоб відбити нападки Куліша", виступив Опанас Маркович в червневому номері ж."Основа" під псевдонімом "А.-В.Побр-тим", де звучать оригінальні спостереження над народною піснею та її відтворення, а також відгук про спів Шевченка: "Хто чує нашу пісню не тільки вухом, але й серцем, той мусить розуміти, що вона для артистичного свого виконання вимагає свободи натхнення, яким вона створена в народі, - тобто такої глибокої пройнятості словами і звуками пісні, начеб вони народилися в момент самого співу... Так колись співав Шевченко і голосом, і віршами… та чи легко хоч на одну хвилину стати Шевченком?"22.

Поряд із збиранням пісень і прислів’їв подружжя Марковичі багато зусиль віддало записуванню народних казок. Ця ділянка їхньої фольклорної роботи поки зовсім не досліджувалася і не враховувалася при вивченні мовного стилю та мовної своєрідності "Народних оповідань" та інших творів Марка Вовчка.

Заслуговує відзначення їх науковий інтерес до особи носія фольклору та спроба Марковича охарактеризувати постатті казкарів і співаків у зв’язку з їх репертуаром. Опанас Маркович фактично започаткував описи оповідачів та співаків в атмосфері їх побуту і звичок. Це було в дусі шевченківських вимог, що ставилися перед дослідниками народної духовної і матеріальної культури.

Слід зауважити велику роль Марковича у формуванні світогляду Марка Вовчка. Він прищепив своїй дружині любов до української мови, до української народної творчості, дбав про ідейне спрямування її творів. Наведемо один із прикладів. У вересні 1858 року з Немирова 0.Маркович надіслав Шевченкові листа-подяку: "Вельмишановний і дуже добрий пане батьку наш Тарас Григорович. Закохались ви в простому та щирому писанню дружини моєї? та вже таку їй ласку попередуєте, що не треба й батька рідного... Я прохав Вас, переглядіть роботи Вовчкові і до кращого пуття доведіть. Прошу оце й самих Вас об тому ж; один розум, каже, добре, два лучче"23.

Фольклорист був надзвичайно вражений смертю Кобзаря. Університетський товариш, письменник Тавола-Мокрицький згадував: "Треба було бачити, як він сумував, вбивався за Шевченком! Прийшовши на першу панахиду по Шевченку, Опанас промовив: "Боже ти мій, яка сила пішла в домовину". Оці слова я довів до своїх віршів над труною Шевченка"24.

Багато зробив Опанас Маркович для увічнення пам"яті поета: брав участь в організації шевченківських концертів, допомагав родичам Шевченка, поширював його поезію.



Дослідники фольклористичної літератури належно не висвітлили ролі й заслуги Опанаса Васильовича Марковича, як збирача й популяризатора народної творчості, поза увагою якого не вийшла жодна збірка чи добірка в 50-60а рр. XIX ст. Його вплив на розвиток популяризації музичної фольклористики був настільки помітний і заслуга така велика, що Іван Франко вже в 1888 р. поставив 0.Марковича в ряд творців "окремої національної української музики". "Сучасними її представниками, - писав тоді І.Франко, - є українські композитори Лисенко і Ніщинський; в Галиччині йде за ними молодий талановитий артист Нижаківський,з поляків цією дорогою йшли Ліниський і Тимальський; серед старших українців ініціатива в цьому напрямку вийшла від Опанаса Марковича"25.

Література:

  1. М.І.Костомаров. “Закон божий” (Книга буття українського народу). - К., 1991. –С.33.

  2. К биографии А.В.Марковича. Из воспоминаний М.К.Чалого. // Киевская старина. 1894, май. – С.342-345.

  3. За вид.: Фольклорні записки Марка Вовчка та Опанаса Марковича. - К., 1982. – С. 14-15.

  4. Коцюба О. Фольклористична діяльність Опанаса Марковича. // Народна творчість та етнографія. 1968, № 6. – С.24-25.

  5. Т.Г.Шевченко. Документи та матеріали до біографії. - К. 1975. – С.164.

  6. Н.М. Памяти Николая Ивановича Гулака. // Киевская старина, лютий. – С.265.

  7. Кирило-мефодіївське товариство. У трьох томах. – К. 1990. – Т.3. – С.109.

  8. Т.Г.Шевченко. Документи та матеріали… - С.180.

  9. Кирило-Мефодіївське товариство. – С.109.

  10. Там же.

  11. Коцюба О.Й. Робота О.В,Марковича над збірником прислів’їв і приказок. // Наукові записки Ніжинського педінституту. –1962 № 13. – С.27.

  12. За сто літ. ДВУ. – 1927 кн.1. – С.39-40.

  13. За вид.: Фольклорні записи… - С.20-25.

  14. Кирило-Мефодіївське товариство…- Т.3. – С.86.

  15. За вид.: Фольклорні записи… - С.18.

  16. Кирило-Мефодіївське товариство…- С.118.

  17. Там же. – С.136-150.

  18. За вид.: Фольклорні записи… - С.22.

  19. Там же. – С.37-38.

  20. Там же. – С.37-38.

  21. Коцюба О.Й. Робота О.В.Марковича над над збірником прислів’їв і приказок…- С.3-36.

  22. Основа. – 1861, квітень. – С.91.

  23. Листи до Тараса Шевченка. – К. 1993. – С.122.

  24. Дорошенко К.П. Діяльність О.В.Марковича як визначного фольклориста у Кирило-Мефодіївському товаристві. // В кн.: Питання шевченкознавства. Т.Г.Шевченко і його сучасники. К., 1978. – С.37.

  25. За вид.:Фольклорні записи… - С.46.


Каталог: flash-point -> files -> web-site -> publication
publication -> Племянникова Андрія Васильовича портрет
publication -> Остафіїва Людмила
publication -> Думи Оссіана” Джеймса Макферсона
publication -> Бібліографічний покажчик
publication -> Шевченкознавство: Циганська тема у художній спадщині Тараса Шевченка
publication -> Надія Орлова Шевченкіана Лазаревських
publication -> Перші біографи тараса шевченка: василь маслов та його науковий доробок
publication -> Тема "блудного сина" у повісті "Близнецы"
publication -> Колектив Національного музею Тараса Шевченка бере активну участь у підготовці Повного зібрання творів Тараса Шевченка у 2 томах та Шевченківської енциклопедії у томах, що мають побачити світ до 2014 року
publication -> Національний музей Тараса Шевченка особливості зображення казахів на малюнках


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Надія Орлова iconНадія Орлова Шевченкіана Лазаревських
Журналі Тараса Шевченка. І справді, як було не захопитися поетові благородством, людяністю, щирістю, добротою І сердечністю цієї...
Надія Орлова iconОрлова О. Теорія та методика художнього сприйняття літератури. Посібник
Орлова О. Теорія та методика художнього сприйняття літератури. Посібник / О. Орлова. – Полтава, 2012. – 300 с
Надія Орлова iconНадія, яка, за легендою, впродовж всього життя допомагає людям терпіти страждання та турботи на шляху до досягнення поставленої перед собою мети. І хоча Пандора добре ставиться до надії, в інших джерелах її характеризують І як благословіння
Тіліч (1965) стверджує, що надія є легкою для нерозумних, але тяжкою для мудреців. Народна мудрість свідчить про те, що «Дурень думкою...
Надія Орлова iconЗарубіжна література проект програми для 10
О. В. Орлова; ст викл. О. К. Бицько, члени групи – учителі-методисти зарубіжної літератури О. В. Гученко, І. І. Звершховська, Ж....
Надія Орлова iconПрограма для 10 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів
О. В. Орлова; ст викл. О. К. Бицько, члени групи – учителі-методисти зарубіжної літератури О. В. Гученко, І. І. Звершховська, Ж....
Надія Орлова iconЗарубіжна література проект програми для 10–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання
О. В. Орлова; ст викл. О. К. Бицько, члени групи – учителі-методисти зарубіжної літератури О. В. Гученко, І. І. Звершховська, Ж....
Надія Орлова iconПрограма із зарубіжної літератури для 10–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання рівень стандарт
О. В. Орлова; ст викл. О. К. Бицько, члени групи – учителі-методисти зарубіжної літератури О. В. Гученко, І. І. Звершховська, Ж....
Надія Орлова iconПрограма із зарубіжної літератури для 10–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання профільний рівень
О. В. Орлова; ст викл. О. К. Бицько, члени групи – учителі-методисти зарубіжної літератури О. В. Гученко, І. І. Звершховська, Ж....
Надія Орлова iconРезюме венгрин Надія Олексіївна
Досвід роботи: 1989-1997рр.,викладач анатомії та фізіології, нервових та психічних хвороб


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка