Найвідоміші бібліотеки України



Скачати 418,97 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації29.03.2018
Розмір418,97 Kb.
ТипРеферат
  1   2   3

Міністерство освіти та науки України

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра бібліотекознавства і бібліографії

Дисципліна «Історія бібліотечної справи»




РЕФЕРАТ на тему:

"Найвідоміші бібліотеки України:

їх історія та сучасний стан"

Рівне-2011


Зміст
Вступ

1. Національна парламентська бібліотека України

1.1 Історія виникнення Київської російської публічної бібліотеки

1.2 Київська міська публічна бібліотека наприкінці ХІХ- середина ХХ сторіччя

1.3 Державна бібліотека України за часів незалежності

1.4 Структура Національної парламентської бібліотеки в наш час

2. Харківська державна наукова бібліотека імені В.Короленка

2.1 Історія створення

2.2 Харківська бібліотека за часів розбудови та незалежності

2.3 Міжнародні зв'язки

3. Наукова бібліотека Національного університету "Києво-Могилянська академія"

3.1 Історія створення бібліотеки Києво-Могилянської академії та характеристика фонду вXVII- XIX столітті

3.2 Сучасні бібліотечні колекції Наукової бібліотеки Національного університету «Києво-Могилянська академія»

3.3 Основні напрямки діяльності бібліотеки на сучасному етапі розвитку

Висновки

Список літератури


Вступ
У кожній країні в різні періоди бібліотеки виконували важливу духовну місію – бути дзеркалом і пам’яттю народу, держави, центрами їхньої духовності.

Історія України невіддільна від історії її бібліотек. Книжність, освіченість – одна з характерних рис українців. Грамотність широких кіл українського народу засвідчена багатьма істориками. Цього не можна було б досягти без створеної нашим народом розвинутої системи освіти і книгозберігання. Накопичені на протязі багатьох століть книгозбірнями України, унікальні пам’ятки відкривають широку дорогу до знань, до духовного самовдосконалення мільйонам наших співгромадян.

Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу»[1] дає таке визначення: бібліотека — інформаційний, культурний, освітній заклад (установа, організація) або структурний підрозділ, що має упорядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації та головним завданням якого є забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів бібліотеки.

Хочеться виділити найвідоміші бібліотеки України про які далі піде мова.

1. Національна парламентська бібліотека , яка має статус національної, є провідним державним культурним, освітнім, науково-інформаційним закладом. Це загальнодоступна установа з універсальними за змістом фондами і характером обслуговування населення.

2. Харківська державна наукова бібліотека імені Володимира Короленка — загальнодержавна бібліотека, друга за книгофондом, після бібліотеки ім. Вернадського у Києві бібліотека України.

3. Наукова бібліотека Національного університету "Києво-Могилянська академія"— навчально-допоміжний, інформаційний, науковий, культурно-освітній структурний підрозділ університету. Бібліотека об'єднує сім підбібліотек: бакалаврську бібліотеку ім. Антоновичів, дослідницьку, філологічну, американську бібліотеки, а також бібліотеки Школи охорони здоров'я, Центру довузівської підготовки та бібліотеку-архів-музей Омеляна Пріцака.
1. Національна парламентська бібліотека України
1.1 Історія виникнення Київської російської публічної бібліотеки
Національна Парламентська бібліотека України є провідним державним культурним, освітнім, науково-інформаційним закладом. Це загальнодоступна установа з універсальними за змістом фондами і характером обслуговування населення.

Бібліотека утворена 3 березня 1866 р. як Київська російська публічна за розпорядженням царського уряду. Засновниками її виступили відомі громадські діячі:

Андріяшев Олексій Хомич (1826-1907) – педагог, письменник, громадський діяч, видавав „Киевский народный календарь” і газету „Друг народа”; голова комітету Київської російської публічної бібліотеки у 1879-1891 рр., неодноразово дарував їй твори друку; голова спеціальної комісії 1891 р. по розробці нового статуту установи після переведення її у підпорядкування місту.

Барщевський Василь Гаврилович (1822-1915) – книговидавець, письменник; у 1859 р. відкрив у Києві книготоргівлю з бібліотекою, яка згодом стала основою для створення Київської російської публічної бібліотеки; член першого громадського комітету по організації губернських публічних бібліотек у Києві, Житомирі та Кам’янці-Подільському та комітету народних читань у Києві.

Бобринський Олексій Олексійович (1800-1868) – граф, підприємець-цукрозаводчик, добродійник, один із засновників книгозбірні; пожертвував на користь бібліотеки 500 руб. сріблом, дуже значну на той час суму.

Бродський Ізраїль Маркович (1823-1886) – підприємець, глава відомої родини цукрозаводчиків в Україні; благодійник, отримав звання засновника Київської міської публічної бібліотеки у зв’язку з пожертвуванням на потреби установи значної суми грошей.

Галаган Григорій Павлович (1819-1888) – український громадський і культурний діяч, засновник Колегії Павла Галагана у Києві, один із засновників бібліотеки – зробив велике грошове пожертвування на її заснування, а також неодноразово дарував Київській російській публічній бібліотеці книги і журнали.

Дашкевич Микола Павлович (1852-1908) – літературознавець, історик, професор Київського університету; діяльний член комітету бібліотеки у 1896-1905 та 1906-1908 рр., надав суттєву допомогу при укладанні друкованого систематичного каталогу літератури, що знаходилися у фондах Київської публічної бібліотеки.

Юзефович Михайло Володимирович (1802-1889) – державний діяч і адміністратор; з 1857 р. і до кінця життя – голова Тимчасової комісії для розгляду давніх актів; перший голова розпорядчого комітету бібліотеки у 1865-1866 рр.

Основою фонду стали приватна книгозбірня письменника і книговидавця В. Г. Барщевського та пожертви киян. На момент відкриття фонд бібліотеки налічував з19 книг у 667 томах та 43 комплекти періодичних видань.[2]

45 років подвижницької праці присвятив Київській публічній бібліотеці з моменту її заснування бібліотекар С. Г. Ярославський (фактично директор), єдиний фахівець в колі тих, від кого залежала доля бібліотеки. В основному вона існувала завдяки пожертвам меценатів, заможних громадян, установ і товариств. Колективним органом управління книгозбірнею призначався розпорядчий комітет, до складу його протягом п'ятидесяти років входили професори Київського Університету, вчені зі світовими іменами, директори гімназій, видавці, представники духовенства.

Перші 25 років діяльності бібліотеки — це час повсякденного виживання, пошуків виходу з фінансової скрути. За цей час книгозбірня шість разів вимушено змінювала місцезнаходження, адже власного приміщення не мала.



1.2 Київська міська публічна бібліотека наприкінці ХІХ- середина ХХ сторіччя
На краще ситуація змінилася у 1891 р. після того, як бібліотека перейшла у підпорядкування міської Думи й стала називатися Київською міською публічною бібліотекою. Поліпшилося фінансування книгозбірні, і у 1901 р. обсяг її фондів становив 30214 томів; майже третину становили пожертви жителів міста. Найбільшими книжковими дарами за всю історію бібліотеки стали колекції: В. М. Юзефовича, високопоставленого петербурзького урядовця (5812 т.); І.В.Лучицького, історика, професора Київського університету (4000 видань); М. О. Тулуба, правника (400о видань); О. О. Беретті, онука уславленого академіка архітектури В.І.Беретті (4000 видань).

Зважаючи на настійливі вимоги громадськості, Дума у 1909 р. приймає рішення про будівництво суто бібліотечної споруди. [4]

У 1911 р. на конкурсній основі, на кошти, зібрані жителями міста через розповсюджену спеціальну облігаційну позику, для бібліотеки було споруджено спеціальне приміщення (архітектор З.Клаве). Воно є найдавнішою київською спорудою такого призначення, включене до переліку пам'яток архітектури початку ХХ ст. Збудоване в дусі італійського ренесансу, прикрашене зовні оригінальними архітектурними деталями, з ліпними орнаментами читальних залів, вишуканим обладнанням, коштовними сходами і масивними красивими люстрами, воно прикрасило центральну частину міста.

Популярність книгозбірні зростала з року в рік. У 1912 р. в ній зафіксовано 75 114 читачів (втричі більше, ніж на початку століття). У 1916 р. книжковий фонд становив близько 80000 примірників, серед яких з'явилися видання українською мовою.

З утвердженням радянської влади розпочався новий етап у діяльності бібліотеки. Її фонди істотно збільшувалися за рахунок марксистської літератури. З цією ж метою бібліотеку у 1923 р. було перетворено в Центральну робітничу бібліотеку ім. РКП (б), у 1934 р. — у Державну обласну ім. ВКП(б). [10]

На початку Великої Вітчизняної Війни, незважаючи на вжиті заходи, евакуювати фонди в глибокий тил не вдалося. В роки окупації бібліотека продовжувала працювати. Її директором було призначено Т. М. Марковську, яка із своїм чоловіком протягом майже двох років очолювала підпільну організацію бібліотеки. Ця група проводила роботу по збереженню та комплектуванню бібліотеки: вилучали картки цінних книг з каталогів, переховували книжки, свідомо змішували видання з різних відділів, встановили точну документацію того, що було вкрадено німцями.

Всього фашисти вивезли до Німеччини понад 51 тисячу томів найбільш цінних наукових видань. Решту (фонд налічував 271 660 книжок), як і саме приміщення бібліотеки було повністю спалено за лічені дні до визволення Києва. [11]

Відновлення бібліотеки розпочалося восени 1944 р. практично з нуля. Відбудована у своєму первісному вигляді, з новим фондом, вона знову відкрилася для читачів у 1954 р.

В 1957 р. бібліотека стала Державною республіканською бібліотекою УРСР імені КПРС. Розпочався новий етап її діяльності — як центру науково-методичної та бібліографічної роботи для масових бібліотеки республіки. Єдина в Україні, вона почала отримувати з 1962 р. всесоюзний обов'язковий повний примірник друкованих творів і змогла найбільш повно репрезентувати сучасну літературу.

У березні 1966 р. за заслуги у розвитку бібліотечної справи та у зв'язку зі 100-річчям бібліотека була відзначена орденом Трудового Червоного Прапора.


1.3 Державна бібліотека України за часів незалежності
Після проголошення незалежності у 1990 р. книгозбірня стала називатися Державною бібліотекою України, а у 1994 р. згідно з Указом Президента вона одержала статус національної бібліотеки.

Новий пріоритетний напрям діяльності бібліотеки — бібліотечно-інформаційне обслуговування депутатів Верховної Ради України та рад нижчого рівня. З 16 листопада 2000 року в установі почав працювати Канадсько-Український парламентський інформаційний центр.

Національна парламентська бібліотека знаходиться у підпорядкуванні Міністерства культури і туризму України. Вона очолює національну бібліотечну систему держави, є методичним та координаційним центром з питань бібліотекознавства, бібліографознавства, документознавства. Бере участь у розробці державної політики у галузі бібліотечної справи та її реалізації. [11]
1.4 Структура Національної парламентської бібліотеки в наш час
Будь-яка бібліотека починається з комплектування фондів, як „театр з вішалки ”, проте довгий час парламентська бібліотека не мала спеціального відділу, який би займався цією роботою. До того, як на початку 30-х років ХХ століття було створено сектор комплектування та обробки літератури, це завдання виконували працівники різних відділів, які мали свої підсобні фонди і комплектували книги з урахуванням потреб своїх читачів. Але подальше зростання книжкового фонду майже в три рази, призвело до збільшення обсягів робіт по їх опрацюванню, тому постало питання про реорганізацію структури бібліотеки.

У 1959 році на базі сектору комплектування та обробки літератури було створено два відділи: комплектування та обробки і каталогів. З того часу відділ комплектування існує як самостійна структурна одиниця, через руки працівників якого вже пройшло понад 3 млн. 87 тис. видань.

З метою швидшого опрацювання документів і створення власних електронних баз даних на книжкові та періодичні видання у 1995 році відділ було комп’ютеризовано. У 2002 році змінено назву на відділ формування документних ресурсів. Зараз у відділі працює 14 осіб, всі вони є фахівцями своєї справи, 11 мають вищу спеціальну освіту.

Історія відділу каталогізації як окремого структурного підрозділу Бібліотеки починається з 1955 року, коли відбулася реорганізація відділу комплектування шляхом поділу його на дві окремі функціональні частини: відділ комплектування фондів та відділ обробки і каталогів. У штаті останнього налічувалося тоді 20 працівників.

Почалася робота над створенням першого україномовного універсального за змістом Інформаційно-пошукового тезауруса, який вийшов у світ у 2004 році і містить близько 35 тис. термінів. ІПТ може використовуватися в бібліотечних та інформаційних установах як уніфікована пошукова мова.

Відділ підтримує:

карткові каталоги й картотеки:

книжкові видання укр. і рос. мовами

каталог авторефератів дисертацій

каталог продовжуваних видань укр. і рос. мовами

каталог журналів

картотека статей з наукових збірників

каталог газет

каталог електронних ресурсів

каталог стандартів

службові каталоги: нотних, картографічних видань, аудіовізуальних матеріалів, графічних матеріалів (гравюри, літографії, портрети, натюрморти, репродукції, листівки, плакати, фотоматеріали), приватних колекцій та інш.

Відділ обслуговування користувачів НПБ України – один з найстаріших відділів Бібліотеки, основною метою діяльності якого є максимальне та оперативне задоволення інформаційно-бібліотечних потреб користувачів. Це вимагає забезпечення належного рівня і якості обслуговування, впровадження новітніх інформаційних технологій в практику роботи з користувачами.

Бібліотекарі, які працюють на обслуговуванні користувачів, виступають сьогодні у ролі посередників, провідників в масиві джерел інформації і шляхів її отримання. Тому працівники відділу прагнуть не тільки задовольнити інформаційні потреби користувачів, але і формувати ці потреби, сприяти їх виявленню.

На сьогодні в структурі відділу 7 секторів:

Сектор реєстрації користувачів;

Сектор інформаційно-консультаційної допомоги користувачам;

Сектор організації і використання підсобних фондів;

Загальний читальний зал №1;

Сектор довідкових і електронних видань;

Сектор періодичних видань;

Сектор популяризації документів.

Відділ інформаційного забезпечення Верховної Ради України створено у травні 1999 року з метою сприяння законотворчій діяльності Верховної Ради України шляхом надання інформаційних послуг народним депутатам, їх помічникам та працівникам апарату ВРУ.

Історія довідково-інформаційного відділу бере свій початок з 1969 року, коли на основі довідково-бібліографічного сектора та сектора національної і науково-інформаційної бібліографії було створено бібліографічний відділ та відведено приміщення для спеціалізованого читального залу довідкових та бібліографічних видань.

Структура відділу

Сектор довідково-інформаційного сервісу це –здійснення довідково-інформаційного обслуговування в режимі "запит- відповідь",надання консультацій користувачам з правил користування електронними базами даних, традиційними каталогами та картотеками, виконання усних та письмових бібліографічних довідок на основі електронних та традиційних інформаційних ресурсів Бібліотеки.

Сектор формування електронних ресурсів це - створення політематичної бази даних статей з українських періодичних видань (понад 100 біб. записів щодня з 270 періодичних видань),аналіз запитів та різноманітних інформаційних потреб користувачів Бібліотеки для якісного відбору інформації до політематичної бази даних статей з періодичних видань, вивчення і впровадження в практику роботи передовий досвід вітчизняних та зарубіжних бібліотек з питань формування електронних баз даних, новітніх інформаційних технологій та інформаційної культури бібліографа,надання методичної допомоги з питань формування електронних баз даних та впровадження новітніх технологій в роботу бібліотек системи Міністерства культури і туризму України.

Відділ науково-професійної інформації для бібліотек (журнал "Бібліотечна планета")

Журнал "Бібліотечна планета" видається Національною парламентською бібліотекою з 1998 року. Спочатку цією справою опікувалася відповідна група у складі науково-методичного відділу, а у 2000 році ця група була виокремлена у окремий відділ – науково-професійної інформації для бібліотек.

Часопис щоквартальний, заявлений при державній реєстрації як науково-виробничий, україномовний. Його концепція передбачає фаховий інформаційний супровід як працівників публічних бібліотек, для яких Національна парламентська бібліотека України є загальнодержавним науково-методичним і організаційним центром, так і практично всіх бібліотечних працівників нашої держави. Журнал віддзеркалює роботу книгозбірень всіх рівнів і форм підпорядкування, розкриває актуальні проблеми розвитку бібліотечної справи. Видання містить як практичні, так і наукові матеріали.

Відділ рідкісних і цінних книг створено у 1979 році. Але ще у довоєнні роки у фондах Бібліотеки налічувалося чимало унікальних колекцій, 7 тис. стародруків, велику цінність становив фонд часописів та газет XIX – початку XX ст. Сьогодні фонд стародруків, рідкісних і цінних видань нараховує понад 37 тис. одиниць зберігання.

Найціннішою колекцією фонду є видання кириличного друку. Перлинами цієї колекції є Острозька Біблія І Федорова (1581 р.), „Маргарит” Іоанна Златоуста ( Острог, 1595 р.), „Євангєліє” (Вільно, 1600 р.), „Книга житій святих” Димитрія Ростовського – Туптало (Київ, 1689 р.), „Патерик печерський” (Київ, 1799 р.) тощо.

Національним багатством Бібліотеки є колекція російських та українських видань гражданського друку 1708-1860 рр. Найстарішою книгою у фонді відділу є видання 1719 року, надруковане у Москві: „Земноводного круга краткое описание…”.

Найбільш чисельною колекцією є книги XIX – початку XX ст. Серед них, зокрема, прижиттєві зібрання та окремі праці визначних українських діячів історії, науки і культури: В.Винниченка, М.Грушевського, М.Драгоманова, П.Куліша, М.Максимовича, М.Старицького, Л.Українки, М.Хвильового, І.Франка, Т.Шевченка та ін.

Надзвичайну бібліографічну рідкість становлять колекції книг українських репресованих авторів 1920-1930 рр., українських видань періоду Великої вітчизняної війни 1941-1945 рр.; у фонді зберігаються книги з автографами провідних вчених, письменників, літературознавців, істориків.

В фондах відділу зберігаються також колекції видань:

з особистої бібліотеки видатного українського і російського літературознавця академіка О.І. Білецького (1884-1961) – понад 1,5 тис. видань універсального змісту;

з приватної бібліотеки визначного українського вченого, громадського і політичного діяча С.О. Сірополка (1872-1959) – близько 4,5 тис видань;

з бібліотеки українського літературознавця П.І. Орлика (1929-1993) – понад 250 видань з різних галузей знань.

Відділ міжбібліотечного абонемента

У 1988 р. сектор МБА реорганізовано у відділ МБА з трьома секторами: міського, позаміського та персонального абонементів. Сьогодні відділ має у штаті 8 працівників, обслуговує біля 2 тис. абонентів і користувачів, надає їм понад 30 тис. примірників документів на рік. Для задоволення користувачів щодо отримання електронних копій опублікованих документів з фондів НПБ України відділ працює над створенням Служби електронної доставки документів, яка надаватиме таку додаткову бібліотечну послугу.

Історія відділу обмінного і резервного фондів веде свій початок з 1959 року, коли Радою Міністрів СРСР була прийнята постанова “Про використання книжкових фондів бібліотек”, якою міністерствам, відомствам та іншим організаціям було надано право безкоштовної передачі літератури з фондів одних бібліотек іншим. За роки існування відділом перерозподілено більше 6 мільйонів творів друку, доукомплектовано десятки тисяч бібліотек.

Фонди відділу нараховують сьогодні близько 155 тисяч документів, з них 80% – видання українською мовою, 20% – іншими мовами. Щорічно відділом перерозподіляється від 200 до 300 тисяч видань, доукомплектовуються сотні бібліотек. Велика увага приділяється доукомплектуванню діючих фондів НПБ України. Тільки за останні 3 роки в основні фонди Бібліотеки передано 21 тисячу примірників документів.

Відділ наукової організації бібліотечних процесів створений у 1980 році.

Основними напрямами діяльності відділу є:

участь в управлінні Бібліотекою шляхом науково обґрунтованого планування, обліку роботи, контролю за виконанням планів;

удосконалення нормування бібліотечно-бібліографічних процесів з урахуванням їх змін у зв’язку з впровадженням комп’ютеризації;

організація роботи по впровадженню і дотриманню чинних в Україні державних, міждержавних та міжнародних стандартів відділами Бібліотеки, створення їх банку даних;

До структури організаційно-аналітичного відділу входить сектор зв’язків з громадськістю , завданнями якого є встановлення та підтримка зв’язків з державними керівними органами, Верховною Радою України, з вітчизняними громадськими організаціями, комерційними структурами, творчими спілками, видавництвами, закладами культури, посольствами зарубіжних країн, представництвами міжнародних організацій, фондів, меценатами з метою утвердження позитивного іміджу Бібліотеки як соціокультурного та інформаційного закладу загальнодержавного значення, пошуку позабюджетних коштів. [4]
2. Харківська державна наукова бібліотека імені В. Короленка
Харківська державна наукова бібліотека імені Володимира Короленка — друга за книгофондом, після бібліотеки ім. Вернадського у Києві бібліотека України. До послуг читачів 12 читальних залів на 524 місця.

Будівля бібліотеки в формах ренесансу була відбудована у 1901 році за проектом А. Бєкєтова спеціально для Харківської громадської бібліотеки, заснованої у 1886 році. За проект цієї будівлі – бібліотеки на 1,5 млн. томів, А. Бєкєтов був удостоєний звання академіка архітектури. На першому поверсі розмістилися вестибюль, абонементний зал, каталог, на другому – зал на 300 читачів або на

600 глядачів. У 1979 році було збудовано новий корпус бібліотеки за проектом архітектора Д. Вейцмана. У різні часи гостям бібліотеки були відомі поети, письменники, композитори. Фонди бібліотеки налічує близько 7 мільйонів томів. Велику цінність мають рукописи та видання 15 – 16 сторіч, які зберігаються у відділі рідкісних книг. [10]

Щорічно до Бібліотеки надходить до 70 тис. документів (книг, журналів, газет, баз даних та електронних документів на CD-ROM та ін.). Розгалужена система довідково - бібліографічного апарату ХДНБ містить понад 60 каталогів і картотек у тому числі електронний, довідково-бібліографічний фонд, автоматизовані бази даних, друковані зведені каталоги та фонд виконаних довідок.


2.1 Історія створення
Створена 8 жовтня 1886 року як Харківська громадська бібліотека. Засновниками бібліотеки були: А. А. Рурський, професори О. І. Кирпичников, М. Ф. Сумцов та інші. Бібліотека утримувалась на пожертвування та плату читачів за користування книгами.

У перший рік функціонування бібліотеки у трикімнатному флігелі на Миколаївській площі (нині пл. Конституції) читачів обслуговувало п’ятеро службовців; фонд налічував 1 700 примірників видань. Становленню та подальшому розвитку бібліотеки сприяли ентузіасти народної освіти В.І.Філонов, О.А.Гурський, Х.Д.Алчевська, професори Харківського університету М.Ф.Сумцов та Д.І.Багалій, губернатор міста барон А.Акскуль фон-Гільденбант, а також багато інших представників прогресивної громадськості Харкова.

Виходить друком “Первый каталог Харьковской общественной библиотеки” (Х., 1886.-89с.). Такі каталоги видавалися до 1913 р.

1889 — введено форматно-порядкову розстановку фонду, яка застосовується й зараз.

1890 — на околицях міста створюються філії Бібліотеки для робітників.

1896—на десятому році існування Бібліотеки фонд налічував 41,6 тисяч примірників.

Основою документозабезпечення були пожертвування. “Протягом перших десяти років від 2 000 осіб і установ надійшло 39 806 томів… У середньому поступало 4 000 томів за рік” (Багалій Д.І., Міллер Д.П. Історія міста Харкова за 250 років його існування (1655-1905). Т.2.- Х.,1993. – С.754.). Дарувалися окремі видання, а також цілі бібліотеки. Зокрема відомим російським письменником Г.П.Данилевським (понад 3 тис. прим.), видатним юристом К.Н. Анненковим (1,7 тис. прим.), лікарем В.І. Порай-Кошицею (1,8 тис. прим.). Значну частину зібрань із власних бібліотек подарували також відомий філолог-словіст О.О. Потебня, професори В.І. Добротворський, П.І. Сокальський, письменник І.С. Аксаков, та багато інших значних особистостей.

1898 — Розпочалося створення генерального алфавітного каталогу за пруською системою книгоопису.

У 1901 році бібліотека переїздить у нове приміщення (нині пров. Короленка, 18). Проект будівлі створив архітектор О.М. Бекетов. Він входив до складу правління бібліотеки і одержав за свою розробку почесне звання “Академік архітектури”. Розпочато видачу читачам безплатних абонентів (вчителям початкових шкіл та училищ, студентам, слухачам курсів та ін. категоріям). [7]

Першою серед громадських книгозбірень країни бібліотека у 1903 році відкриває музичний відділ (за прикладом паризьких бібліотек), відділ рукописів і автографів (за ініціативою голови правління Д.І. Багалія. Безпрецендентним явищем стало відкриття відділу бібліотекознавства (за ініціативою Л.Б. Хавкіної). Формується унікальний за змістом документний фонд з бібліотечної справи. Активізується робота з виявлення, вивчення та популяризації передового бібліотечного досвіду, у т.ч. зарубіжного, розширюються міжнародні зв'язки. Закордонними партнерами ХГБ стають відомі бібліотечні заклади та організації США (Бібліотека Конгресу, Нью-Йоркська публічна бібліотека, бібліотека штату Нью-Йорк в Олбані, Публічна бібліотека в Манчестері, публічна бібліотека ім. Крера в Чікаго), Великої Британі (Бібліотека Британського музею, бібліотечне бюро у Лондоні, Клеркенвільська бібліотека), Франції (Національна бібліотека в Парижі), Міжнародний бібліографічний інститут у Брюселлі, а також бібліотеки Німеччини, Австрії, Японії та інших країн світу.

1905 — Бібліотека взяла участь у Всесвітній виставці у м. Льєжі (Бельгія) і була нагороджена почесним дипломом. Представлена на виставці книга Л.Б. Хавкіної “Библиотеки их организация и техника” (Санкт-Петербург, 1904) отримала золоту медаль.

1906 — За ініціативою членів правління Бібліотеки Г.М. Абрамова та Д.І. Багалія, відкривається український відділ. Він не мав аналогів в усій країні. Серед основних напрямків діяльності Української комісії, яка керувала його роботою, були - вишукування коштів на комплектування фонду виданнями про історію, економіку, культуру України, творами українських письменників, краєзнавчими документами, бібліографування цих матеріалів тощо. В різні роки у складі Української комісії були М. Міхновський, перший голова комісії, палкий войовник за національну ідею, автор популярного політичного трактату “Самостійна Україна”, Д. Багалій, Х. Алчевська, С. Дремцов, О. Габель, відомий письменник Г. Хоткевич, який був головою комісії з 1914 р., та інші відомі діячі української культури.

1911 — 25-річчя ХГБ. За кількістю фонду, що складав 142 тис. прим., книгозбірня посідає 3-тє місце серед “провінційних” публічних бібліотек Російської імперії; за обсягом виданих читачам книг – тривке місце після Імператорської публічної бібліотеки. Бібліотека взяла участь у 1-му Всеросійському з'їзді бібліотекарів.

1916 — Відкривається дитячий відділ. Він обслуговує дітей від 4-х до 14 років і перетворюється згодом в одну із провідних бібліотек країни.

1917 — Після революції діяльність громадської книгозбірні набуває нового змісту. Підкоряючись новим вимогам часу, вона всіляко підтримує освітянський рух, стає однією із ланок ідеологічної діяльності.

1920 — Бібліотека отримує статус державного закладу культури (згідно з постановою Харківського губвиконкому про націоналізацію бібліотек) і підпорядковується Головполітпросвіті Наркомосу (з грудня ц.р.). Засновано консультаційний відділ , який очолив Б.О.Борович, видатний бібліотекознавець, книгознавець, педагог. Відділ швидко набуває популярності як культурно-інформаційний та науково-методичний осередок.

1922 — Бібліотеці присвоєно ім'я російського письменника В.Г. Короленка. Став надходити безплатний примірник друкованої продукції, що видавалося на території РФСР.

1930 — За високий рівень діяльності та значний внесок Бібліотеки у розвиток науки, освіти, культури, НАРКОМОС України визначає її статус як державної наукової. Відтоді вона має назву Харківська державна наукова бібліотека ім. В.Г.Короленка. Розпочинається новий етап наукової “біографії” закладу.

1933 — Організовано нові структурні підрозділи: сектори масової роботи та міжбібліотечного абоненту (МБА).

1941-1943 — Під час німецько-фашистської окупації Харкова було знищено і пограбовано понад 600 тис. цінніших видань. Серед них – найрідкісніші українські стародруки XYII-XYIII ст.; прижиттєві видання творів класиків світової літератури; колекція географічних карт XYIII-XX (понад 10 тис. прим.); науково-технічні видання; унікальне зібрання книжок для дітей та юнацтва (біля 95 тис. прим.), до якого увійшли видання XIX ст.; твори єврейських вчених і письменників. Вивезено унікальний систематичний каталог (він налічував понад 1,2 млн. карток). Відомості про втрати ХДНБ під час окупаційного режиму наведено серед звинувачувальних матеріалів на Нюрнберзькому процесі 1945-1946 рр.

1944 — Бібліотека почала одержувати цільовий безкоштовний обов'язковий примірник творів друку, який призначався для відновлення книжкового фонду.

1951 — Поновлене надходження безкоштовного всесоюзного обов'зкового примірника творів друку з Всесоюзної книжкової палати .

1956 — Відкрито відділ патентів (перетворений у 1969 р. на відділ технічної літератури).

1964 — Згідно з Постановою колегії Міністерства культури УРСР (від 7.11.1964 р.) Бібліотека стала виконувати функції республіканського методичного центру (з питань пропаганди технічної літератури) та зонального (надання методичної допомоги з різних напрямків діяльності бібліотекам Донецької, Дніпропетровської, Полтавської, Луганської, Сумської та Харківської областей). Організовано і проведено Республіканський семінар-нараду працівників міжбібліотечного і заочного абонемента обласних бібліотек УРСР. Проведено нараду директорів обласних бібліотек Сходу України, на якій розглядалися питання методичної діяльності тощо.

1971 — Бібліотека стає регіональним центром Міжбібліотечного абонементу для бібліотек Полтавської, Сумської та Харківської областей.

1979 — Організовано відділ краєзнавчої роботи. Розпочинається діяльність “Клубу краєзнавців.”

1986 — З нагоди 100-літнього ювілею Бібліотеки, у Харківському державному академічному українському театрі ім. Т.Г.Шевченка відбулися урочисті збори. Виходить друком перший науково-допоміжний бібліографічний покажчик видань бібліотеки та літератури про її діяльність “Харьковская государственная научная бібліотека им. В.Г.Короленко. 1886-1986.”.

1988 — Розформовано фонд літератури “спеціального зберігання”. Читачі отримали доступ до 45 тис. заборонених раніше видань – праць відомих вчених, письменників, громадських діячів тощо.


Каталог: wp-content -> uploads -> 2017
2017 -> Українська музична література
2017 -> Українська музична література
2017 -> Програма вступних випробувань з англійської мови для навчання за освітньо-кваліфікаційною програмою
2017 -> Конспект лекцій з дисципліни „Історія театру України для студентів 3 курсу спеціальності 02020101 «Театральне мистецтво» спеціальності «Актор драматичного театру»
2017 -> Галузь знань 101 Педагогічна освіта Спеціальність 010101 Дошкільна освіта І семестр – 32 год. (іспит) дитяча література з методикою навчання теми І плани лекцій (середа, пара
2017 -> Програма фахового вступного випробування для вступників на навчання за окр
2017 -> №1 Ф. Стендаль (1783-1842). “ Червоне і чорне ”


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3

Схожі:

Найвідоміші бібліотеки України iconГанс Крістіан Андерсен. Знайомство з казкарем. Найвідоміші казки Андерсена
Мета: познайомити з життям І творчістю датського письменника Г. К. Андерсена; продемонструвати розмаїття його казок, пригадати найвідоміші...
Найвідоміші бібліотеки України iconНайвідоміші твори

Найвідоміші бібліотеки України iconТ. Г. Шевченка м. Вознесенськ 2013 Шановні колеги! Рекомендуємо вам використовувати традиційні та інноваційні форми масової роботи в бібліотеках. Бенефіс бібліотеки театралізована програма
Лізована програма вшанування бібліотеки з метою виховання дбайливого відношення до кращих традицій бібліотеки та привертання уваги...
Найвідоміші бібліотеки України iconП. І. Рогова, кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України
Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського напн україни
Найвідоміші бібліотеки України iconНайвідоміші Пам’ятники Тарасові Шевченку у світі Підготувала Рибак Вікторія, 7 клас Україна, Київ

Найвідоміші бібліотеки України iconЕлемент успіху в роботі сільської бібліотеки: з досвіду роботи бібліотек Кіровоградщини Ніна Расторгуєва
Але багато що вона може зробити. Все залежить від особистості фахівця, його бажання працювати творчо, змінити роботу бібліотеки на...
Найвідоміші бібліотеки України iconЗвіт про роботу бібліотеки ім. В. Маяковського цбс дніпровського району за 2004 рік зміст І. Персонал бібліотеки. Друзі бібліотеки. П. Наші читачі. Ш. Бібліотека читачам
В рамках професійного спілкування, ціль якого – поглиблення професіоналізму, розширення світогляду, а також колективне обговорення...
Найвідоміші бібліотеки України iconРукописний фонд Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника: особливості комплектування І збереження Дядюк Мирослава Степанівна
Завідувач відділу рукописів лннб україни ім. В. Стефаника, кандидат історичних наук
Найвідоміші бібліотеки України iconБібліотеки Дніпропетровщини
Бібліотеки Дніпропетровщини: літопис подій 2012 [Текст]: Інформаційний бюлетень. — Вип. 8/ Упоряд. І. Луньова, І. Білоус. — Дніпропетровськ:...
Найвідоміші бібліотеки України iconБібліографія просвітницької роботи наукової бібліотеки хну за 2002-2007 роки
В брошурі розкривається просвітницька робота наукової бібліотеки Хмельницького національного університету


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка