Наш М. В. Гоголь (до 207-річчя з дня народження )



Скачати 437.96 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації17.01.2018
Розмір437.96 Kb.
  1   2   3

Наш М.В.ГОГОЛЬ (до 207-річчя з дня народження )


Художник Ф. А. Моллер, 1843 р.

c:\users\0ebd~1\appdata\local\temp\finereader11\media\image1.jpeg

План

  1. Вступ. Гоголь - чародій слова.

  2. Портрети Гоголя у виконанні відомих художників.

  3. Гоголь у спогадах сучасників.

  4. Дитячі роки М. Гоголя.

  5. Роки навчання майбутнього письменника.

  6. Петербург: перші розчарування й радість успіху.

  7. Гоголь у Римі.

  8. Останні роки життя М. Гоголя.

  9. Вірші про класика російської літератури.

  10. Список використаної літератури.


Гоголь - один з найвеличніших і найдосконаліших російських митців. Він найбільший романтик із російських письменників, близький до Гофмана.

Гоголь - один із найзагадковіших російських прозаїків. З нього починається релігійно - моральний характер російської літератури.

Микола Бердяєв,

російський філософ
Дослідник творчості М. В. Гоголя С. Машинський писав:

« Кожен великий митець - то цілий світ. Увійти в цей світ, відчути його багатогранність і неповторну красу - означає наблизити себе до пізнання безкінечного розмаїття життя ...» [9;3]

Микола Васильович Гоголь - великий чародій слова, ясновидець, що мав дар проникати в таємниці душі людської. Ось яким побачив Гоголя С. Т. Аксаков в 1839 році, коли письменник приїхав з Риму, де він жив, працюючи над « Мертвими душами », в Росію:

« Наружность Гоголя так переменилась, что его можно было не узнать: следов не было прежнего, гладко выбритого и обстриженного (кроме хохла) франтика в модном фраке! Прекрасные густые волосы лежали у него почти по плечи; красивые усы, эспаньолка довершили перемену; все черты лица получили совсем другое значение; особенно в глазах, когда он говорил, выражались доброта, веселость и любовь ко всем; когда же он молчал или задумывался, то сейчас изображалось в них серьезное устремление к чему - то высокому ... Сама фигура в сюртуке сделалась благообразнее. Шутки Гоголя, которых передать нет никакой возможности, были так оригинальны и забавны, что неудержимый смех одолевал всех, кто его слушал; сам же он всегда шутил, не улыбаясь »

А ось інший погляд. Відомий романіст Г. П. Данилевський згадував:

« Среднего роста, плотный и с совершенно здоровым цветом лица, он был одет в темно-коричневое пальто и в темно-зеленый бархатний жилет, наглухо застегнутый до шеи, у которой, поверх атласного черного галстука, виднелись белые, мягкие воротнички рубахи. Его длинные каштановые волосы прямыми космами спадали ниже ушей, слегка загибаясь над ними. Тонкие, темные усики чуть прикрывали полные, красивые губы, под которыми была крохотная эспаньолка. Небольшие карие глаза глядели ласково, но осторожно и не улыбаясь, даже тогда, когда он говорил что-то веселое и смешное. Длинный, сухой нос придавал этому лицу и этим, сидевшим по его сторонам, осторожным глазам что-то птичье, наблюдавшее и в месте добродушно- горделивое. Так смотрят с кровель украинских хуторов, стоя на одной ноге, внимательно - задумчивые аисты».

Портрети Гоголя

За життя М. В. Гоголя лишилося небагато його портретів. Російського письменника малювали Е. Дмитрієв - Мамонов, Ф. Моллер,

А. Г. Венеціанов, Г. Селіверстов, В. Прибиловський, А. Шкурко, О. Булгаков та інші.

image1


Художник Г.Селіверстов

image1
Художник А. Г. Венеціанов, 1834 р.


image1

Портрет Гоголя у Римі, 1845 р.

image1
Художник Ф. А. Моллер, 1843 р.

Але, мабуть, найглибший портрет Гоголя належить видатному російському живописцю О. А. Іванову (1806 - 1858), створений у 1841 році.

image1


Відомий письменник зображений одягненим у домашній халат, і така деталь підкреслює душевну простоту й відкритість світові талановитого майстра. Його обличчя неначе випромінює доброту, привітність, щирість. На губах застигла трохи сумна посмішка, доброзичливість, що відчувалася в усій його постаті, у кожному русі. Погляд митця спрямований повз глядача, але здається, що він вдивляється в душу.

М. В. Гоголь у спогадах сучасників

* Перед Гоголем слід благоговіти як перед людиною, обдарованою найглибшим розумом і найніжнішою любов’ю до людей.

Т. Г. Шевченко

* Гоголь оволодів моєю душею. Його «Вечори на хуторі біля Диканьки» немов зачарували мене.

О. Довженко

* Своєю творчістю Гоголь звів той золотий міст духовності, який єднає культури двох братніх народів - російського і українського, що усвідомлюють свою спільність з культурою всього людства.

О. Гончар

* Любов Гоголя до світла, до життя, до людини однаково близька і зрозуміла і французам, і неграм, і норвежцям та іншим народам.

Ф. Жоліо - Кюрі (екс - Президент Всесвітньої Ради Миру)

* Сейчас прочел «Вечера близ Диканьки». Они изумили меня. Вот настоящая веселость, искренняя, непринужденная, без жеманства, без чопорности. А местами какая поэзия!.. Все это так необыкновенно в нашей нынешней литературе, что я доселе не образумился.

О. С. Пушкін

* Гоголь - це чудо і загадка російського таланту. Гоголь - це чудо і загадка російської душі. І це чудо народилось на Полтавщині, на українській землі.

С. Баруздін

Тарас Шевченко дуже високо цінував Миколу Гоголя не тільки як талановитого письменника, а й як людину, як особистість і присвятив йому вірш.



Гоголю

За думою дума роєм вилітає;

Одна давить серце, друга роздирає,

А третя тихо, тихесенько плаче У самому серці, може, й Бог не бачить.

Кому ж її покажу я,

І хто тую мову Привітає, угадає Великеє слово!

Всі оглухли - похилились

Престолові - отечеству

Та німоті плата.

Нехай , брате. А ми будем Сміяться та плакать.

В кайданах ... байдуже ...

Ти смієшся, а я плачу, Великий мій друже.

А що вродить з того плачу?

Болиголова, брате ...

Не заревуть в Україні Вольнії гармати

Не заріже батько сина,

Своєї дитини.

За честь, славу, за братерство, За волю Вкраїни

Не заріже: викохає Та й продасть в різницю Москалеві. Цебто, бачиш,

Лепта удовиці.

Хоч за життя Шевченку та Гоголю так і не довелося зустрітися, але доля їх поєднала на шляхах вічності - на сторінках світової літератури. Гоголь опинився в Римі, Шевченко - у казематах III відділення, а потім був засланий

в закаспійську пустелю рядовим солдатом. Але й там у скрутну хвилину свого життя Тарас Шевченко, роздумуючи, записує: « О Гоголь! Наш незрівнянний Гоголь!» - Та вважає його не «москалем», а «братом».

Народ з багатим історичним досвідом та духовним потенціалом у певний момент відчуває жагучу потребу виразити себе, виявити свою енергію в безсмертній пісні. І тоді він, народ, відшукує в надрах своїх, в артезіанських глибинах свого серця, того, хто міг би створити таку пісню. Іноді у такому пошуку минають століття й навіть тисячоліття. Україні знадобилося лише п’ять років, щоб подарувати людству двох геніїв - М. Гоголя й Т. Шевченка.

Гоголь прийшов на світ ранньої весни, коли в природі все ще тільки живе передчуттям справжнього розвою, коли глибинна сила пружинить гілки дерев, і проліски в лісах зухвалими списами прострілюють товщу торішнього листя, і лелеки роблять перші кола над рідними гніздами.

Великий Гоголь з’явився в літературі тоді, коли козацька Україна поставала у своїй героїці і колориті з «Історії Русів» та «Енеїди» І. Котляревського, коли про український побут, соціальні, моральні відносини з життя селянства, чиновництва малоросійського дворянства писав Григорій Квітка-Основ’яненко, коли фольклорні скарбниці живили творчість багатьох поетів- романтиків українського та російського письменства, коли активізовувались розвідки з національної історії і фольклору такими непересічними дослідниками, як І. Срезнєвський, М. Максимович, М. Костомаров, власне коли організовувалась нова українська література, коли неабиякий інтерес до української тематики виявили не тільки російські К. Рилєєв, О. Пушкін чи Ф. Глінка, а й європейські класики ( Дж. Байрон, В. Гюго, Ю. Словацький тощо).

Минуло понад півтора століття, а ми в захопленні від творів М. Гоголя, сміємося, замислюємося, перебуваючи під могутнім впливом його яскравих думок, хоча життя письменника як справжнього генія було сповнене невдоволення, досади на самого себе і навіть самоосуду.

Етапи становлення Гоголя - оратора включають три періоди його життя: дитячі роки, навчання майбутнього письменника, перші розчарування й радість успіху в Петербурзі. У зв’язку з цим доцільно розглянути такі питання:

  • Поетичні традиції родини Гоголів - Яновських;

  • Умови формування особистості у Ніжинській гімназії;

  • Творчі шукання майбутнього письменника.



Дитячі роки М.Гоголя

Микола Васильович Гоголь, котрий народився 20 березня 1809 року в селі Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії у родині українського дрібного поміщика, походить із давнього козацького роду Яновських. Дід письменника по батьківській лінії Опанас Дем’янович першим додав прізвище Гоголь (назва водоплавного птаха) до попереднього, щоб отримати дворянське звання, оскільки його прадідом був могилівський полковник Андрій Гоголь: усі нащадки козацької старшини, як правило, отримували дворянський статус.image1



Василь Опанасович Гоголь — батько М.В. Гоголя, талановитий розповідач і письменник. Син полкового писаря. image2

Мати Гоголя, Марія Іванівна Косяровська (1791- 1868 рр.), походила з поміщицької сім'ї. За переказами, вона була першою красунею на Полтаві. Заміж за Василя Опанасовича вона вийшла в чотирнадцять років. Про своє сімейне життя Марія Іванівна повідомляє: "Життя моє було найспокійніше; характер у мене і у чоловіка був веселий. Ми були оточені добрими сусідами. Але іноді на мене находили похмурі думки. Я передчувала нещастя, вірила снам. Спочатку мене турбувала хвороба чоловіка. До одруження у нього два роки була лихоманка. Потім він був здоровий, але недовірливий...". [4;85 ] Марія Іванівна відрізнялася вразливістю, релігійністю.

Майбутній письменник був єдиним із п’яти хлопчиків сім’ї (у ній було дев’ятеро дітей), хто вижив (важка хвороба батька Василя Гоголя давала трагічні наслідки): кажуть, що мати перед чудотворною іконою святого Миколая ревно його вимолила.

У маєтку батьків у селі Василівці проходили дитячі роки майбутнього літературного класика. Василівка знаходилась поряд з відомою Диканькою, овіяною містицизмом, різними повір’ями, легендами і переказами. Саме Диканька, де, кажуть, показували сорочку підступного вбитого Кочубея і де нібито біля старовинного дуба проходили побачення старого гетьмана Мазепи зі своєю юною хрещеницею Мотрею Кочубеївною.

Атмосфера у сім’ї Гоголів сприяла розвиткові у майбутнього письменника творчих мистецьких здібностей та зацікавлень театром, літературою, історією. Єдиним захопленням його батька, Василя Опанасовича, був театр. Поміщик змінювався, коли в будинку, спеціально побудованому Д. П. Трощинським у своєму маєтку Кибинці, піднімалася завіса і глядачева зала завмирала перед сценою, з якої починали звучати слова героїв давніх трагедій. Він грав у цих п’єсах, оформляв спектаклі, навіть брав участь у пошитті костюмів. Йому належать і дві коротенькі комедії (до нас дійшов лише водевіль «Простак») та кілька віршів. Кажуть, що юний Микола Гоголь залишив про себе чудову театральну пам'ять, неповторно зігравши роль «госпожи Простаковой» у п’єсі Д. Фонвізіна «Недоросток». У родині Гоголів, була своя поетична традиція, вірші писав й Іван Петрович Косяровський, двоюрідний брат матері Миколи, Марії Іванівни. Позначалося на творчій атмосфері сім’ї також і духовне звання діда - Панаса Дем’яновича.

Василь Панасович, за словами О. Данилевського, був «незрівнянний оповідач». Іноді, виїжджаючи в поле, він брав Миколу і його молодшого брата Івана з собою. У веселощах зникала його похмурість, обличчя теплішало, він ласкаво дивився на синів, жартував з ними, задавав різні запитання, вчив розбиратися у травах, просив ясно описати гай, що маячить удалині, небо над степом або, з пам’яті, ранок у садибі.

У будинку Трощинського були колекції картин і зброї, багата бібліотека. Дмитро Прокопович виписував зі столиць газети і журнали. Отам, уже гімназистом, зачитувався Гоголь Петраркою, Аристофаном, Державіним, Пушкіним. Там відкрилася йому таємниця читання - цього невидимого пізнання себе в іншому, чого ніщо не може дати, крім літератури!

Свої почуття Гоголь рано навчився довіряти паперу. Мати його вірші називала карлючками - він записував те, що чув. Вони разом з першими Нікошиними малюнками, в яких той намагався копіювати природу, стали вираженням внутрішнього життя Миколи, того не відомого нікому світу, що вже існував у ньому. Змалку його художня фантазія вилилась і в талант передражнювання.

Цей біографічний факт підтверджує закономірність традиції формування ораторських здібностей особистості - починати саме з наслідування художніх творів класичної літератури.

Роки навчання майбутнього письменника

У 1818-1819р.р. Гоголь разом з братом Іваном навчався в Полтавському повітовому училищі, а потім, в 1820-1821р.р., брав уроки у полтавського вчителя Гаврила Сорочинського, проживаючи у нього на квартирі.

Гоголь у Ніжині



Щоб глибше зрозуміти творчість, своєрідність особистості М. В. Гоголя, необхідно згадати його багатогранний період життя, що пройшов у тихому українському містечку Ніжині. Саме тут в 1820 р. була відкрита гімназія вищих наук, і засновником її був Олександр Андрійович Безбородько. Походив він з української козацької старшини. За переказом, один з його предків у сутичці з поляками втратив підборіддя, за що й одержав по козацькому звичаї відповідне прізвисько.

Ніжинська гімназія вищих наук була навчальним закладом із широким енциклопедичним профілем, навчання було дев'ятирічним. Учні трьох останніх класів іменувалися студентами й займалися за університетською програмою, що включала курси з філософії, літератури, юридичних і фізико-математичних наук.image1

Директором гімназії був І. С. Орлай - всебічно освічена людина із прогресивними педагогічними поглядами. Його зусиллями були підібрані знаючі викладачі. Навчальний заклад перетворився на кращий в Росії того часу.

Будинок гімназії вищих наук - архітектурний пам'ятник першої половини XI століття, побудований за проектом архітектора А. І. Руска в стилі класицизму: прямі лінії, гладкі стіни, вузькі просвіти вікон, передній фасад прикрашений дванадцятьма колонами й фронтоном. Середина будинку двоповерхова, бічні крила триповерхові, витягнуті убік парку, що у часи Гоголя розташовувалися на 26 гектарах, у парку озеро, все це на правому березі маленької ріки Остер.

З Ніжином пов'язані перші літературні досліди Гоголя, слухачами яких були його товариші - гімназисти. Вони читалися в літературному гуртку, адже Микола Васильович був одним з найактивніших його учасників. Критика друзів відігравала важливу роль, тому дещо з написаного знищувалося: повість "Брати Твердиславичі", поема "Розбійники", "Росія під ярмом татар" і "Щось про Ніжин, або Дурням закон не писаний" - в останньому висміювалась ніжинська знать.

У Ніжині була написана романтична поема "Ганц Кюхельгартен", надрукована Гоголем у Петербурзі 1829 року під псевдонімом В. Алов. Критика негативно сприйняла цей твір, і Гоголь дуже шкодував, що опублікував його.

Особливо хочеться розповісти про дбайливе відношення Миколи Васильовича до книг як святині. У період навчання в Ніжині він організував бібліотеку. Друзі - ліцеїсти тяглися до свіжих, прогресивних віянь, якими жив Петербург, а бібліотечний фонд був бідний, адже створений він був у складчину. Тому в суспільну бібліотеку виписували твори Пушкіна, Грибоєдова, Рилєєва, журнали "Московський телеграф" і "Московський вісник". Хранителем і душею бібліотеки був Гоголь. Сама видача книги для прочитання була зведена у своєрідний культ. Микола Васильович саджав читача на ослін, і той не мав права вставати до закінчення роботи над книгою. Крім того, перед тим, як видавати книгу, Гоголь пропонував на вказівний і великий пальці надягти паперовий наперсток, заготовлений ним заздалегідь. Робилося все можливе для збереження книги.

Але основним заняттям майбутнього письменника було все-таки навчання. Велика програма навчання, без особливої спеціалізації, була розрахована на максимальний розвиток здібностей вихованців і прояв талантів з віком. Хіба реальним було засвоїти на однаково високому рівні російську й латинську словесність, Закон Божий і географію, фізико-математичні й політичні науки, танці й креслення?.. Така різнобічність навчання навіть для особливо обдарованих гімназистів, до числа яких належав Гоголь, була занадто важкою ношею. Мабуть, тому він свідомо відгороджує себе, наприклад, від роботи над математикою. Втім, таке поводження в очах деяких дослідників естетики освіти зовсім не недолік, а ознака обдарованості, тому що люди, "...породжені винятково для однієї справи...", здаються більш ніж посередніми, коли їх примушують опановувати інші науки або професії.

Слід зазначити, що далеко не всі викладачі мали глибокі знання й ерудицію, часто виклад матеріалу не задовольняв гімназистів. Іноді на уроках доводилося нудьгувати й займатися своєю справою. Одного разу, за свідченням біографа, бажаючи піймати Гоголя, що нишком малює, учитель історії раптово запитав: "Пан Гоголь - Яновський, а по смерті Олександра Македонського, що пішло?" Гоголь бадьоро відповів: "Похорони".

Безумовно, серед викладачів були й освічені люди, що прекрасно знали свій предмет. Це, наприклад, професор Н. Г. Бєлоусов, що читав природне право. У своїх лекціях він виступав проти деспотизму й самодержавства, проти нерівності людей, намагався прищепити вихованцям волелюбні погляди. Щодо цього характерний епізод, коли Бєлоусов поставив риторичне запитання аудиторії: що потрібно робити з царем, якщо той підло зловживає довіреною йому владою? - і сам відповів, що такого государя варто скинути. Проти Бєлоусова була порушена справа про "вільнодумство". Із цього приводу були зняті показання ліцеїстів про характер викладу матеріалу. У їхньому числі був і Гоголь - Яновський, про що зберігся незаперечний доказ - написаний ним власноруч на шорсткуватому синьому папері початку минулого століття документ. Гоголь дав показання на користь Бєлоусова. Майбутній письменник розділяв погляди професора й знаходив у нього багато гідності. " Він обходився з усіма нами, - писав він Висоцькому про Бєлоусова, - зовсім як із друзями своїми... А зізнаюся, коли б не він, то в мене бракувало б терпіння тут закінчити курс".

Яскравою гранню життя Миколи Васильовича в Ніжині був гімназичний театр. Виступаючи в ролі директора, актора, декоратора, режисера, він реалізував багато своїх здібностей і, звичайно ж, сценічне дарування. Сучасники згадують, як перед переповненою аудиторією, на нашвидку спорудженому помості, з-за класних дошок, що служать декораціями, "з'являється старий у простому кожусі, баранячій шапці й у змазаних чоботях. Опираючись на ціпок, він ледь пересувається, доходить крекчучи до ослона й сідає. Сидить, трясеться, крекче, хихикає й кашляє, та нарешті захихикав таким ядушливим і сильним кашлем... що вся публіка вибухнула нестримним сміхом". Уміння наслідувати міміку й голос знайомих відрізняло Гоголя - актора. Жінкам вхід у гімназію був заборонений, тому жіночі ролі доводилося грати самим гімназистам. Микола виконував роль Простакової у п'єсі Фонвізіна "Недоросток". На думку його друга, вдаліше всього йшла саме ця комедія, жодній артистці не вдавалась роль Простакової, за його переконанням, так добре, як шістнадцятирічному Гоголю. З успіхом грав він також кріпосну Василісу ("Урок дочкам" Крилова), Клеона ("Едіп в Афінах" Озєрова) і інші ролі. Талант Гоголя - актора був загальновизнаним.



Театр ніжинської гімназії володів найбагатшим репертуаром, включаючи п'єси російських, французьких і античних авторів. П'єси виконували мовою

оригіналу. Робота над декораціями розвивала в Гоголя бачення простору. Лаштунками в ліцейському театрі служили класні дошки. Підмостки часто споруджували самі учні. Підготовка до постановки п'єс почалася з кінця 1823 - початку 1824 р. Про це свідчить лист Гоголя до батьків від 22 січня 1824 р.;"... коли можете, надішліть мені полотна й інших посібників для театру. Я думаю, дорогий татусю, Ви не відмовите мені в задоволенні цьому і надішлете потрібні посібники. Якщо можна, надішліть й зробіть кілька костюмів, - скільки можна, - навіть хоч і один... "

Таким чином, робота декоратором, костюмером і гримером у ніжинському театрі була великою школою для Гоголя - майбутнього драматурга, автора повістей і розповідей. Як драматурга вона навчила його бачити героїв елементом загальної композиції кожної конкретної сцени.

Театр допоміг Миколі Васильовичу побачити героїв своїх літературних творів у конкретному предметному середовищі: згадаємо опис стола під час трапези Чичикова й Коробочки, опис предметів у кімнаті Плюшкіна із засохлим лимоном завбільшки з лісовий горіх, з купкою дрібно пописаного паперу під позеленілим від часу пресом і інше. Це ціла повість не тільки про побут, але й про життя людини.

Враження дитинства й ця яскрава сторінка життя майбутнього письменника, пов'язана з театральною творчістю, навчила його дивитися на все очима людини, причетної до театру, і з цих позицій оцінювати навколишній світ і все, що відбувається в ньому.

Багатогранність життя Гоголя в Ніжині не може не захоплювати. Спрага суспільно корисної діяльності була одним з її проявів. Микола Васильович редагував гімназійний рукописний журнал. Його житлова кімната перетворювалася то в маленький кабінет видавця, то в непримітну майстерню художника. Він був редактором, переписувачем, оформлювачем, а іноді і єдиним автором рукописних журналів "Зірка" і "Метеор літератури".

Журнали являли собою зошита в зеленій обкладинці, на сіруватому папері яких розташовувався ряд рукописних букв. Так, наприклад, титульний аркуш повторював назву журналу й вказував на місце й рік його видання. Все це робилося часом нишком від товаришів, які повинні були побачити журнал тільки по виході його у світ.

Юний Гоголь жив у світі книг, рукописів, художніх полотен. Усе нагадувало умови, у які він помістив свого літературного героя:

Платон и Шиллер своенравный,

Петрарка, Тик, Аристофан

Да позабытый Винкельман;

Куски изодранной бумаги;

На полкесвежие цветы;

Перо, которым полн отваги,

Передавал свои мечты.

До цього переліку варто було б додати твори Мольєра, Фонвізіна,

Пушкіна. З ліцейських років Пушкін і Росія стануть для Гоголя невіддільними один від одного. "Як дивно! Боже, як дивно, Росія без Пушкіна, - напише він Г. А. Плетньову з Москви із приводу смерті великого поета. Я приїду в Петербург, а Пушкіна немає. Я побачу вас - а Пушкіна ні".

Гоголь колекціонував книги. Ганяючись за рідким форматом, він міг виписати зовсім нецікаву для нього річ - тільки заради її форми. Особливе місце на книжковій полиці майбутнього письменника займала рукописна книга, "видана в єдиному екземплярі, писана на синьому папері й переплетена шкірою. На заголовному аркуші читаємо: "Книга всякої всячини, або підручна енциклопедія. Склав М. Г. Ніжин, 1826". Зміст енциклопедії - свідчення того, як рано виявилися в Гоголеві бажання серйозно вивчити народну творчість. Це був перший досвід збирання народних пісень, серед яких, наприклад, "Ой, ти, Юрку, продай курку, а сам пристань до вербунку". Усе, що було пов'язане з народом, його звичаями, торкало юного гімназиста.

Інтереси Гоголя не обмежувалися тільки ніжинськими враженнями. У його записній книжці знаходимо матеріали "про одяг і звичаї росіян XVII ст.", про "стародавні російські весілля й щось про російську стародавню масляну та ін.".

Гоголь писав листи, що являють собою цікаві зразки епістолярного жанру. Коло осіб, яким адресувалися гарячі почуття майбутнього письменника, розширювалось з кожним роком перебування в Ніжині. Останні два роки, коли багато хто з його близьких друзів виїхали в Петербург, він думками залишається з ними, і своє ніжне відношення виливає на папері.

Листи до друзів - свідчення душевної щирості Гоголя, його безмежної віри в силу дружби. Ці листи - також незаперечний доказ необхідності юнацьких прихильностей, заснованих на помислах служіння високому ідеалу. "Випробую свої сили для підняття праці" важливого, шляхетного на користь батьківщини, для щастя громадян... Неправосуддя - найбільше у світі нещастя, найбільше розривало моє серце. Я заприсягнувся жодної хвилини короткого життя свого не загубити, не зробивши блага".

Перегортаючи сторінки життя Миколи Васильовича в Ніжині, варто згадати про ліцейський сад, відвідування якого було закладено в режим гімназистів, адже саме тут створювалося середовище, близьке до звичної обстановки домашніх садиб. Коли з дерев починало обпадати листя, і жовтий кленовий килим укривав землю, у глухому місці графського саду збиралися ерміти - так себе називали ті, хто відвідував Ермітаж. Це був віддалений куточок графського саду з довгим дерновим ослоном. Серед ермітів був і Гоголь.

Зустрічі тут були своєрідними літературними читаннями - декламували Пушкіна і власні вірші. Суддями й цінителями були товариші. Іноді їхні зустрічі закінчувалися зненацька - імпровізованою французькою кадриллю під українську мелодію. В гімназії була чудова бібліотека - 7 тисяч томів. Саме вона стана головним святилищем для М. Гоголя. Він і сам на громадських засадах виконував роль бібліотекаря, годинами сидів за «Історією Держави Російської» М. Карамзіна. Історія була надзвичайно популярна. При гімназії утворилося навіть товариство, учасники якого самостійно складали історію від найдавніших століть до нового часу. Пізніше до цієї бібліотеки надійшли і твори М. Гоголя [8; 76]



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3

Схожі:

Наш М. В. Гоголь (до 207-річчя з дня народження ) iconНаш земляк в історії Донбасу До 95-річчя від дня народження Георгія Берегового

Наш М. В. Гоголь (до 207-річчя з дня народження ) iconМикола Гоголь І Сумщина : до 200-річчя від дня народження : бібліографічний покажчик літератури / Сумська обл універс наук б-ка; уклад. В. І. Мазур. – Суми, 2009

Наш М. В. Гоголь (до 207-річчя з дня народження ) iconДо 90-річчя від дня народження
Михайло Івасюк: 1917-1995: До 90-річчя від дня народження М. Г.Івасюка Біобібліогр покажчик. Чернівці, 2007. 81 с
Наш М. В. Гоголь (до 207-річчя з дня народження ) iconДо 75-річчя від дня народження та
Професор Іван Тихонович Горбачук: Біобібліографічний покажчик: до 75-річчя від дня народження. – 2-е вид., допов. / Упоряд.: Ю. А....
Наш М. В. Гоголь (до 207-річчя з дня народження ) iconДо 65-річчя від дня народження
Г 96 Юхим Гусар: біобібліогр покажчик (до 65-річчя від дня народження). Чернівці, 2010. 40 с
Наш М. В. Гоголь (до 207-річчя з дня народження ) iconДо 75 -річчя від дня народження
С 50 Кузьма Смаль: біобібліогр покажчик (до 75-річчя від дня народження). Чернівці, 2009. 28 с
Наш М. В. Гоголь (до 207-річчя з дня народження ) iconДо 120-річчя від дня народження
З-14 Дмитро Загул: біобібліог покажчик (до 120-річчя від дня народження). Чернівці, 2010. 24 с
Наш М. В. Гоголь (до 207-річчя з дня народження ) iconПилип кислиця до 70-річчя від дня народження
Пилип Кислиця : до 70-річчя від дня народження : біобібліографічний покажчик / Сумська обл універс наук б-ка; уклад. О. К. Линник....
Наш М. В. Гоголь (до 207-річчя з дня народження ) iconДо 75-річчя від дня народження Біобібліографічний покажчик
Олександер Шугай : до 75-річчя від дня народження : біобібліографічний покажчик / Сумська обл універс наук б-ка; уклад. О. М. Малиш....
Наш М. В. Гоголь (до 207-річчя з дня народження ) iconІван Багмут До 100-річчя від дня народження
В 30-ті роки животворні традиції досвідчених митців слова підхоплюють І примножують молоді письменники. Серед них відомий український...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка