Наталія череповська візуальна медіакультура учнів зош



Сторінка1/11
Дата конвертації29.04.2017
Розмір1,66 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


Наталія ЧЕРЕПОВСЬКА

ВІЗУАЛЬНА МЕДІАКУЛЬТУРА УЧНІВ ЗОШ

Рекомендовано Вченою радою

Інституту соціальної та політичної психології НАПН України

(протокол № 10/10 від 4.11. 2010р.)


Рецензенти:

О.Л. Вознесенська,

кандидат психологічних наук,

старший науковий співробітник

Н.В. Медведева,

кандидат психологічних наук

Київ, 2010

Книжка «Візуальна медіакультура учнів ЗОШ» — одна із перших спроб дати учням систему знань і практичних умінь для орієнтування в інформаційних потоках сьогодення: пошуку, засвоєння, застосування необхідної інформації; адекватного сприймання, критичного осмислення, звільнення від непотрібної інформації та творчого інтерпретування різноформатної медіапродукції.

«Візуальна медіакультура учнів ЗОШ» — експериментальний варіант спеціального курсу для учнів старшої школи. Тут представлений методично-практичний матеріал для медіапедагогів, учителів, соціальних педагогів, шкільних психологів, батьків і всіх тих, кому не байдуже майбутнє молодого покоління в нових умовах інформаційного суспільства.


ЗМІСТ
Передмова
БЛОК І. ТЕОРЕТИЧНИЙ «ПІЗНАЄМО, ВИВЧАЄМО»
РОЗДІЛ 1. Візуальна медіакультура: культурологічний і соціально-психологічний аспекти

Засоби масової комунікації. Медіакультура та її візуальна складова

Культурологічний аспект візуальної медіакультури

Соціально-психологічний аспект візуальної медіакультури: медіакомунікація, медіатворчість, особистісна медіакультура


РОЗДІЛ 2. Медіаісторія візуальних засобів масової комунікації

Візуальні протомедіа «відтиск зображення»: печатка, гравюра, друковані зображення

Візуальні протомедіа «оптичні ілюзії»: камера-обскура, магічний ліхтар, сторобоскоп

Фотографія

Кінематограф

Телебачення


РОЗДІЛ 3. Медіатехнології

Інформаційно-психологічний вплив у ЗМК

Основні прийоми та технології створення медіатекстів

Медіатворчість і медіакомунікація в галузі медіатехнологій


БЛОК ІІ. МЕДІАДОСЛІДНИЦЬКИЙ «СПРИЙМАЄМО, АНАЛІЗУЄМО, ОЦІНЮЄМО»
РОЗДІЛ 1. Дослідження ЗМК

Методи дослідження ЗМК; контент-аналіз, дискурс-аналіз

Теорії дослідження ЗМК
РОЗДІЛ 2. Світ теленовин: репрезентація реальності у візуальних ЗМК

Інформаційно-комунікаційний підхід у дослідженні ЗМК

Дослідження: моделювання світу теленовинами на провідних українських телеканалах
РОЗДІЛ 3. Світ реклами

Феномен реклами: комерційна реклама

Феномен реклами: політична реклама

Феномен реклами: соціальна реклама


РОЗДІЛ 4. Світ вічних образів у візуальних ЗМК
РОЗДІЛ 5. Форми аналітичної роботи
БЛОК ІІІ. ПРАКТИЧНИЙ «ЗАСТОСОВУЄМО, ЗАХИЩАЄМОСЯ, ЗАПОБІГАЄМО»
РОЗДІЛ 1. Пошук, опрацювання, застосування потрібної медіаінформації

Відбір і пошук інформації

Опрацювання візуальної медіаінформації

Практичні завдання


РОЗДІЛ 2. Психологічний захист від непотрібної візуальної інформації

Відсторонення від непотрібної візуальної інформації

Критичний аналіз форми та змісту візуальної інформації

Креативний підхід до непотрібної візуальної інформації


РОЗДІЛ 3. Медіагігієна

Фізичні вправи

Вправи для зору

Психологічні профілактичні заходи


БЛОК ІV. КРЕАТИВНИЙ «СПРИЙМАЄМО, СТВОРЮЄМО, ПЕРЕТВОРЮЄМО»
РОЗДІЛ 1. Феномен медіатворчості

Природа медіатворчості, її зміст

Творча методика універсальних мисленнєвих дій

Творчі завдання


РОЗДІЛ 2. Творче медіасприймання

Сприймання, медіасприймання, творче медіасприймання

Засвоєння інформації у процесі сприймання та медіасприймання

Особливості творчого медіасприймання

Творчі завдання
Післямова


ПЕРЕДМОВА
Нині, в епоху становлення інформаційного суспільства в Україні, в умовах насиченої медіареальності актуальним для розвитку підростаючого покоління є набуття системи знань і практичних умінь для орієнтування в інформаційних потоках сьогодення: пошуку, засвоєння, застосування необхідної інформації, зокрема, медіаінформації; адекватного сприймання, критичного осмислення, звільнення від непотрібної інформації та творчого інтерпретування різноформатної медіапродукції.

Протиріччя між об’єктивним існуванням суспільного феномена медіакультури, медіапродукція якої неоднозначно впливає на свідомість молодої людини, на формування її системи цінностей і смислів, та непідготовленістю цієї аудиторії до адекватного сприймання інформації становить серйозну соціально-психологічну проблему. Ситуація ускладнюється недостатністю наукових розробок із цього питання в галузі психології, педагогіки і соціальної психології. Відсутність медіаосвітньої практики й несформованість практичних засобів, спрямованих на оптимізацію споживання медіапродукції, додатково поглиблює протиріччя між суспільним феноменом медіакультури з усіма її ресурсами та ризиками й пересічним медіаспоживачем. Ця робота є спробою наблизитися до розв’язання основного завдання — виховання компетентного медіаспоживача, яке полягає у формуванні його особистісної медіакультури.

Запропонована вашій увазі робота — це експериментальний варіант медіаосвітнього спеціального курсу для учнів старшої школи.

Книжка складається з чотирьох блоків: теоретичного, медіадослідницького, практичного, творчого.

Матеріал спецкурсу можна застосовувати для факультативної роботи, у просвітницькій діяльності з батьками, для інтеграції з іншими шкільними предметами.

Враховуючи переважну візуалізованість медіакультурної продукції, зміст медіаосвітнього курсу спрямований на вивчення саме візуальних, аудіовізуальних засобів масової комунікації.

Теоретичний розділ «Пізнаємо та вивчаємо» становить цикл лекцій з історії засобів масової комунікації та медіатехнологій. Метою розділу є надання знань про види ЗМК, закономірності їх функціонування, нові можливості, що розкриваються перед людиною.

Медіадослідницький розділ «Сприймаємо, аналізуємо, оцінюємо» спрямований на дослідження учнями різноманітних медіатекстів. Основною метою проведення медіадосліджень є стимулювання розвитку критичного мислення, здатності до оцінювання медіатекстів й на цій основі — незалежного ставлення до медіапродукції загалом.

Практичний розділ «Застосовуємо, захищаємося, запобігаємо» представлено трьома напрямами практичної діяльності, спрямованої на засвоєння учнями практичних умінь: пошуку, засвоєння, застосування корисної медіаінформації; психологічного захисту від непотрібної візуальної інформації; застосування запобіжних медіагігієнічних засобів.

Творчий розділ «Створюємо й перетворюємо» присвячено розкриттю сутності медіатворчості як соціально-психологічного ресурсу людини в умовах медіакультурного простору. Метою завдань є стимулювання розвитку творчого медіасприймання, творчого стилю мислення загалом.

Представлена програма медіаосвітнього спецкурсу з формування особистісної медіакультури старшокласників становить методично-практичний матеріал для медіапедагогів, учителів, соціальних педагогів, шкільних психологів, батьків та всіх тих, кому не байдуже майбутнє молодого покоління в нових умовах інформаційного суспільства.

БЛОК І. ТЕОРЕТИЧНИЙ

«ПІЗНАЄМО, ВИВЧАЄМО»
Мета блоку:


  • надання учням знань про феномен медіакультури та візуальної медіакультури, зокрема у культурологічному, соціально-психологічному аспекті;

  • висвітлення історії розвитку провідних візуальних засобів масової комунікації як медіаісторії, яка розглядається у медіатворчому та медіакомунікаційному вимірі;

  • ознайомлення з основними технічними та спеціальними медіатехнологіями й «медіаефектами».


РОЗДІЛ 1.
ВІЗУАЛЬНА МЕДІАКУЛЬТУРА: КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ І СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ
Ключові слова: медіа, засоби масової комунікації, медіакультура, візуальна медіакультура, візуальна культура, масова культура, соціальні й психологічні аспекти візуальної медіакультури, комунікація, особистісна візуальна медіакультура, медіатворчість.
ЗАСОБИ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ. МЕДІАКУЛЬТУРА ТА ЇЇ ВІЗУАЛЬНА СКЛАДОВА
Нині не можна уявити життя без медіа. А що означає слово «медіа», що стоїть за цим поняттям? «Медіа» (грец. — це середина або посередник). Згадаймо поняття «Mediterranean Sea» — Середземне море або «медіум» — посередник між живими та померлими душами. Сучасне значення «медіа» — це засіб, через який опосередковано здійснюється комунікація між людьми, групами людей. Сьогодні медіа — це всі засоби масової комунікації, а також засоби масової індивідуальної комунікації й, так звані, мережеві мультимедійні засоби.
Медіазасоби, їх функції

Засоби масової комунікації (медії) виникли не на порожньому місці. Вони з’явилися тоді, коли історія технічного розвитку сягнула певного рівня. Спочатку у XVст. у Німеччині було винайдено пристрій для друку книжок, що, без перебільшення, відіграло дуже важливу роль у культурі загалом та сприяло й прискорило науково-технічний розвиток зокрема.

В останній третині XVІІІ ст. відбулася «перша індустріальна революція» у Великій Британії, яка привела до життя парову машину.

«Друга революція», наприкінці XІX ст. підпорядкувала електричну енергію для практичних, індустріальних потреб у Німеччині та США.

«Третя технологічна революція», припала на середину XX ст., коли людина приборкала ядерну енергію, почала опановувати космос, активізувала розвиток кібернетики та генетики.

На тлі цих глобальних винаходів з’явилися й інші, менш масштабні, але не менш значущі для людини, — фотографія, телеграф, кінематограф, радіо, телефон, телебачення, а також цифрові технології способу запису інформації, мікропроцесор (комп’ютер), принципово нові інформаційно-комунікаційні системи (Інтернет) тощо.

Фотографія та кінематограф, радіо та телебачення, друк і копіювальна техніка, мобільний зв’язок, комп’ютер, Інтернет тощо — все разом становить медіазасоби або засоби масової комунікації. Що ж об’єднує в один ряд такі різноманітні за своєю технічною природою та функціями речі? Насамперед, усі вони налагоджують комунікацію як між окремими людьми (телеграф, телефон), так і між певними групами людей: редакція газети/журналу та читачі (друковані видання), знімальна група та кіноглядачі (кінематограф), автори телепрограм і телеглядачі (телебачення) тощо.

Однак, деякі спеціалісти вважають медіазасобами тільки електронно-технічні прилади, такі, наприклад, як телевізор, комп’ютер, але це вже нюанси. Нам важливо знати, що у всіх вищезгаданих медіазасобів — спільні технічні функції, а саме:



  • створення інформації за допомогою медіатехніки та медіатехнологій;

  • зберігання інформації, записаної на матеріальному носії, що уможливлює її практично нескінченне відтворення;

  • копіювання, тиражування інформації з метою її поширення;

  • передача (трансляція) інформації на значні відстані завдяки технічному забезпеченню;

  • медіатизація як запис, копіювання, тиражування інформації, створеної в іншій продуктивній діяльності: репродукування творів образотворчого мистецтва й музичних творів зокрема.

Засоби масової комунікації виконують певні соціальні функції:

  • передача інформації, поширення;

  • здійснення опосередкованої комунікації;

  • спрямованість на маси, масову, цільову аудиторію.

Крім того, необхідно пам’ятати, що можливість функціонування сучасних засобів комунікації обумовлена певними об’єктивними закономірностями, а саме:

1. Засоби масової комунікації як технології та їх експлуатація дуже дорогі об’єкти. Тому джерелами/власниками засобів масової комунікації є певні структури, організації (владні, політичні, комерційні, соціальні тощо), від яких залежить функціонування медіазасобів. Звідси випливає залежність засобів масової комунікації, які виконують замовлення, представляють інтереси певних структур, організацій, соціальних груп.

2. Відповідно спрямування змісту інформаційних повідомлень, а у широкому контексті — усієї медіаінформації (медіатекстів), знову ж таки, залежить від інтересів власників/замовників ЗМК: «Хто платить, той і замовляє».

3. Саме тому можна впевнено сказати, що засоби масової комунікації у своїх медіатекстах репрезентують не об’єктивне відтворення реальної дійсності, а світоглядні (політичні, економічні тощо) позиції певної групи/груп людей, їх маніпулятивні інтереси, у кращому випадку — «авторське бачення», як це є у мистецтві.


Медіакультура, її візуальний аспект

Сукупність засобів масової інформації становить суспільний, культурно-історичний феномен, сутність якого полягає у створенні медіатехнічних засобів та медіаінформації, її опосередкованої передачі одними групами людей та її опосередкованому ж сприйманні іншими. Все це становить — медіакультуру — практичну й інтелектуально-духовну діяльність людини, опосередковану медіазасобами.

Іншими словами, медіакультура — це виробництво, результатом якого є нові медіазасоби, медіатехнології та медіапродукція у формі книжок, періодичних видань, радіопрограм, телепрограм, документальних, художніх фільмів, фотозображень тощо.

Медіакультура — це бізнес: на чолі медіавиробництва, як ми вже знаємо, стоять певні комерційні, адміністративні, владні, політичні та інші структури — «агенції», які утримують виробництво й реалізують свої інтереси у медіапродукції, заробляючи на цьому.

Медіакультура може бути й мистецтвом, особливо у сфері фотографії, кінематографії, новітніх видів мистецтва, так званого медіамистецтва (відео-арт, сайнс-арт, нет-арт тощо).

У медіакультурі є одна важлива особливість: переважна частина її продукції представлена у візуальному або аудіовізуальному форматі. Медіакультура постійно створює візуальні, аудіовізуальні образи, які повсюди супроводжують або замінюють письмові системи кодів. Так, якщо у друкованих засобах, інтернеті візуальний аспект доповнює письмовий текст, то вже у фотографії, кінематографі, телебаченні — візуальне переважає.

Візуальний формат медіакультури — це не лише її візуальна предметність («зображення», «картинки», «картинки в русі»), а й обов’язково візуально-образні смисли. Всі зображення створені з певною метою й несуть у собі смислову інформацію. Саме тому візуальний світ сучасної людини завдяки медіа не лише наповнився зоровими об’єктами, а й розширився.

Візуальний, аудіально-візуальний аспект медіакультури надалі ми визначатимемо як візуальну медіакультуру — головним елементом, семантичним кодом якої є візуальний образ, зображення.


КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ВІЗУАЛЬНОЇ МЕДІАКУЛЬТУРИ
Як ми вже зазначали, візуальна медіакультура це, передусім, виробництво візуальної медіапродукції, яка наводнює штучне культурне середовище існування людини візуальними образами-зображеннями, поданими у різних форматах (статичних, рухомих) і жанрах (фотопортрет, документальний фільм, телепрограма тощо). Природа візуального медіавиробництва тісно взаємозв’язана з іншими галузями загальнолюдської культури.

Візуальна медіакультура входить до складу загальної візуальної культури, яка передує в часі та охоплює практично всю штучну природу, створену людиною, й становить систему таких різноманітних візуальних підсистем як одяг, прикраси, вжиткові речі, архітектура, мистецтво тощо. Візуальна культура — це широке поняття, а візуальна медіакультура, по-суті, є її сучасною могутньою складовою — однією з візуальних підсистем.

Візуальна медіакультура входить до складу загальної медіакультури: за способами виробництва візуальної медіапродукції, за можливістю технічного забезпечення її споживання, поширення, зберігання.

Виробництво візуальної медіапродукції охоплює не лише створення матеріально-предметного плану візуальне, але і його змістове, ціннісно-смислове наповнення, що здійснюється за допомогою різноманітних технічних і психологічних медіатехнологій. Крім того, треба зауважити, що медіа здатні забезпечити передачу візуальної медіапродукції необмеженій аудиторії, і тому очевидний зв’язок візуальної медіакультури з масовою культурою. Масова культура породжується медіазасобами й повністю залежить від медіатехнологій. Головними ознаками масової культури, як і медіакультурної продукції зокрема, є демократичність і зрозумілість для загалу. Але на відміну від високої елітної культури, яка вимагає від людини інтелектуальних, емоційних зусиль, певної підготовки, досвіду, масова культура популяризує спрощену систему цінностей: примітивізацію стосунків між людьми; розважальність; сентиментальність; натуралістичне смакування насильства та сексу; пропагування культу речей; культу успіху, сильної особистості; сенсаційність тощо. Головним недоліком масової культури є те, що вона призвичаює людину до бездумного споживання, не вимагаючи інтелектуальних зусиль. Візуальна медіакультура, опосередкована медіазасобами, а відповідно спрямована на масове споживання, часто-густо сповідує цінності та смисли саме масової культури.

Отже, візуальна медіакультура знаходиться на перетині трьох культурних сфер — візуальної, медійної та масової. Поєднуючи в собі такі їхні головні властивості як візуальність, опосередкованість засобами масової комунікації, масову спрямованість і систему спрощених цінностей, вона становить суспільний феномен виробництва та споживання візуальної медіапродукції різноманітного формату. Будучи неоднозначним явищем у житті сучасної людини, візуальна медіакультура може бути як виробництвом, великим бізнесом, так і високим мистецтвом.
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ВІЗУАЛЬНОЇ МЕДІАКУЛЬТУРИ: МЕДІАКОМУНІКАЦІЯ, МЕДІАТВОРЧІСТЬ, ОСОБИСТІСНА ВІЗУАЛЬНА МЕДІАКУЛЬТУРА
Візуальна медіакультура має також і соціально-психологічний вимір: інформативно-комунікативний, медіатворчий і особистісний.
Медіакомунікація

Комунікація як смисловий аспект соціальної взаємодії між людьми є суттю медіакультури й візуальної зокрема. Соціальний аспект візуальної медіакультури — візуальна медіакомунікація як індивідуального (завдяки оптичному web-пристрою або scуpе-програмі), так і масового (телебачення, кінематограф) характеру. Важливим її елементом є зображення, візуальний інформаційний код, головний комунікаційний засіб.


Медіатворчість

Людина є першопричиною виникнення феномена медіакультури й безпосереднім творцем візуальної медіакультури. Якщо творчість у широкому розумінні — це створення нового, оригінального продукту, то медіатворчість — створення нового (чи перетворення існуючого) в сфері медіа або за допомогою медіазасобів.

Характерними особливостями медіатворчості, що відрізняє її від інших видів творчості є: «медіаопосередкованість» творчого процесу та репрезентації творчого продукту; «технічна медіаграмотність або компетентність» медіатворців; «масовість» творців як професіоналів, так і аматорської більшості; «дозвіллєвість», «гедонізм» процесу творення й процесу сприймання тощо.

Медіатворчість може бути ресурсом особистості, забезпечуючи їй адекватну адаптацію до сучасних умов існування у світі медіареальності інформаційного суспільства; розширення комунікаційних можливостей; можливість самореалізації; збагачення смислового досвіду.


Особистісна візуальна медіакультура

Особистісна візуальна медіакультура — це психологічна складова загальної візуальної медіакультури. Вона становить психологічне утворення у вигляді набутої системи способів споживання візуальних медіатекстів різноманітного формату. Особистісна візуальна медіакультура взаємопов’язана з загальною візуальною культурою людини, її етично-естетичною системою цінностей, її потребами у сприйманні візуальної медіапродукції, технічної компетенції щодо використання візуальних медій, спрямованості на реалізацію творчого потенціалу саме у цій сфері.

Дуже важливим моментом для формування особистісної візуальної медіакультури високого рівня є розвиток критичного та творчого мислення, творчого медіасприймання, зокрема візуального.
Підсумки

Візуальна медіакультура — це виробництво та споживання продукції завдяки візуальним, аудіовізуальним засобам масової комунікації. Виробництво та споживання є умовами для спілкування (комунікації) між окремими людьми, групами людей.

Візуальна медіакультура взаємозв’язана з візуальною та масовою культурою й становить вагому частину всієї медіакультури. Основними її функціями є спрямованість на масову аудиторію, розважальність, дозвіллєвість.

Візуальна медіакультура має й соціально-психологічний вимір: інформативно-комунікативний, медіатворчий й особистісний. Особистісна візуальна медіакультура — це психологічне утворення, система знань, умінь, компетенцій щодо споживання візуальної медіапродукції.

Можливість розширення медіакомунікацій може здійснюватися завдяки медіатворчості як у її продуктивній, так і у перцептивній формах. Ефективність медіатворчості людини забезпечується належним рівнем її особистісної медіакультури.

З метою підвищення особистісної візуальної медіакультури матеріал із медіаісторії ми вивчатимемо та досліджуватимемо як у медіаісторичному, так і соціально-психологічному ракурсі: комунікаційному та медіатворчому.


Контрольні запитання

1. У чому полягає суть слова «медіа» та його сучасна інтерпретація? Засоби масової комунікації та їх провідні функції.

2. Що таке «медіакультура»? Що таке «візуальна медіакультура»?

3. Що є спільного між візуальною культурою, масовою й візуальною медіакультурою? Яка відмінність між продукцією масової візуальної культури та візуального мистецтва?

4. Види комунікації: «комунікація», «медіакомунікація», «масова медіакомунікація». Їх суть, різновиди.

5. Що таке «медіатворчість»? Зміст і функції.

6. Що таке «особистісна візуальна медіакультура»? Що необхідно для розвитку високого рівня візуальної медіакультури особистості?
РОЗДІЛ 2.

МЕДІАІСТОРІЯ: ВІЗУАЛЬНІ ЗАСОБИ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ
ВІЗУАЛЬНІ ПРОТОМЕДІА «ВІДТИСК ЗОБРАЖЕННЯ»: ПЕЧАТКА, ГРАВЮРА, ДРУКОВАНІ ЗОБРАЖЕННЯ
Ключові слова: протомедіа, відтиск зображення, печатки, гравюра, поліграфія.
ВІЗУАЛЬНІ ПРОТОМЕДІА: «ВІДТИСК ЗОБРАЖЕННЯ»
Сучасним візуальним медіазасобам передували не тільки їх технічні попередники, а й давні, навіть архаїчні протомедії. Історія розвитку протомедій відбувалася двома основними шляхами: за принципом відтворення, репродукування зображення завдяки його відбитку/відтиску («зображення за аналогією») та за принципом удосконалення оптичних пристроїв, здатних створювати оптичні ілюзії («оптична техніка»).

Розглянемо візуальні медіа й протомедії зокрема. Нам уже відомо, що предметно-смисловою основою візуального повідомлення є зображення. Зазвичай, зображення — це матеріалізований зоровий образ дійсності, матеріальна форма видимого, інформаційний код. У давнину зображення лише накопичувалися (на стінах печер, домівок, святилищ, храмів, на ужиткових речах, в одязі), були статичними й зберігалися в одному екземплярі-оригіналі. Ці різновиди зображень становлять різні візуальні системи й підсистеми загальної візуальної культури людства.

Як ми вже знаємо, засоби масової комунікації здійснюють копіювання та головне — передачу інформаційних повідомлень на відстань, тобто, медіакомунікацію між відправником і одержувачем. Отже, спираючись на функції зберігання, копіювання й передачі, можна виокремити первинні, архаїчні протомедії.


Каталог: uploads -> editor
editor -> Тема. Адам Міцкевич. «Кримські сонети». Тл: сонет Мета
editor -> Методичні рекомендації щодо викладання української мови та літератури в навчальних закладах в 2016/2017н р
editor -> Тема. Олександр Олесь (О. Кандиба). Життя І творчість, світоглядні Переконання. Прагнення гармонії людини й природи, майстерність у відтворенні настрою І почуття в поезіях «З журбою радість обнялася»,
editor -> Па́уль Цела́н нім. Paul Celan; справжнє ім'я Пауль Анчель
editor -> Креативний підхід вчителя до підготовки уроків читання
editor -> Розділ 1 Загальні відомості
editor -> Урок №3 Тема. Гійом Аполлінер як чільна постать європейського авангарду
editor -> Тема. Шекспірівський театр. Трагедія «Гамлет»: її філософсько-етична проблематика. Особливості конфлікту, зображення світу у творі. Мета


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Наталія череповська візуальна медіакультура учнів зош iconНавчальний посібник «Медіаосвіта та медіакультура в зош»
Тут представлений методично-практичний матеріал для медіапедагогів, учителів, соціальних педагогів, шкільних психологів, батьків...
Наталія череповська візуальна медіакультура учнів зош iconМартинчук Наталія Андріївна
Д. З. Мануїльського з відзнакою за спеціальністю “російська мова І література”. З 990 по 2002 рр працювала вчителем зарубіжної літератури...
Наталія череповська візуальна медіакультура учнів зош iconНаталія Земна (Зубицька Н. П.)
Земна Наталія Петрівна: Біобібліогр покаж. / скл. І. Савенко; відп за вип. В. Білоусько. – Козелець, 2012. – 13 с
Наталія череповська візуальна медіакультура учнів зош iconМузей Бойової слави Доманівської зош І-ІІІ ступенів №2
Доманівській зош І- ііі ступенів №2, яка розташована на вулиці Шкільній, с. Доманівка Доманівського району, існує музей Бойової слави...
Наталія череповська візуальна медіакультура учнів зош iconСолдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби
Візуальний поворот в соціології. Візуальна соціологія – підходи до визначення
Наталія череповська візуальна медіакультура учнів зош iconКонспект уроку української літератури у 9 класі Мистецтво бачити слово. Візуальна (зорова) поезія сьогодні
Зверніть увагу на тему уроку (висвітлено на проекторі). Про що йтиме мова на уроці?
Наталія череповська візуальна медіакультура учнів зош iconНестечук Наталія Миколаївна, методист районного методичного кабінету відділу освіти, молоді та спорту Старокостянтинівської районної державної адміністрації Друкується згідно рішення
Тащук Наталія Олександрівна, вчитель біології Пеньківського нвк, Шостак Тетяна Олександрівна, вчитель біології Пашковецького нвк,...
Наталія череповська візуальна медіакультура учнів зош iconЛітературна вікторина «Подорож у країну літератури» Підготувала учитель світової літератури Дроздівської зош І- ііі ступенів
Мета: збудити прагнення учнів продемонструвати свої знання та вміння із світової літератури; розвивати уміння учнів застосовувати...
Наталія череповська візуальна медіакультура учнів зош iconПро підведення підсумків моніторингу щодо ціннісного ставлення до праці у загальноосвітніх навчальних закладах району
Ставлення до праці у загальноосвітніх навчальних закладах району, моніторинг проведено в таких загальноосвітніх навчальних закладах:...
Наталія череповська візуальна медіакультура учнів зош icon«Активізація розумової діяльності учнів за допомогою інтелектуальних ігор»
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка