Навчальний посібник для шкіл Кіровоградщини. Кіровоград: рвц кдпу ім. В. Винниченка, кдпу 2001. 72 с


§ 12. КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ ЄЛИСАВЕТГРАДЩИНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ



Сторінка2/5
Дата конвертації14.07.2017
Розмір0,99 Mb.
1   2   3   4   5
§ 12. КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ ЄЛИСАВЕТГРАДЩИНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ

ХVІІІ-ХІХ СТ.

1. Освіта. Культура нашого краю розвивалась на основі поєднання та взаємовпливів культури та традицій всіх народів, що його населяли. Протягом тривалого часу освіта для широких кіл населення була малодоступна. Лише при церквах існувало кілька приходських шкіл. В 1763 р. початкова школа була відкрита при фортеці Св.Єлисавети. Офіційно вона призначалась для дітей офіцерів, але було дозволено навчати тут і дітей-сиріт. Тут викладали письмо, арифметику, церковний спів і навіть іноземні мови.

В 1787 р. на базі Єлисаветградського шпиталю була відкрита медико-хірургічна школа для забезпечення російської армії лікарями. За десять років існування тут було підготовлено 152 лікарі. Серед вихованців школи - автор першого вітчизняного підручника з анатомії і фізіології Є.Й.Мухін.

Перше повітове початкове училище було відкрито в Єлисаветграді в 1811 р. В 40-50-х рр.

XIX ст. відкриваються повітові школи та училища в Олександрії, Новомиргороді, Бобринці. Мережа початкових закладів освіти швидко зростає в другій половині XIX ст. В 80-90-х рр. початкові школи та училища існували вже в більшості волосних центрів краю.

Лише в 1870 р. в Єлисаветграді було відкрито земське вище реальне училище, яке давало середню освіту. В училищі працювали видатні вчені та педагоги: один із засновників слов'янської філології професор В.І.Григорович; природознавець Г.Я. Близнін; історик, етнограф і археолог В.М. Ястребов. Значний вклад в розвиток освіти краю внесли Єлисаветградські чоловіча і жіноча гімназії. Діяло духовне училище.

В 1873 р. в Олександрії відкрито жіночу гімназію. В 1885 р. статус гімназії отримало Златопільське повітове дворянське училище. Але більшість населення краю на кінець XIX ст. залишалося неписьменною.

2. Книгодрукування. Наука. Завдяки клопотанню генерал-губернатора Новоросійського краю О.П.Мельгунова в 1764 р. Сенат передав фортеці Св.Єлисавети друкарське устаткування, і тут почала діяти перша друкарня цивільного шрифту. Вийшли перші книги: "Азбука" і комедія

Ж.-Ж. Руссо «Кофейний дім». Короткий час похідна друкарня Г Потьомкіна існувала в Новоархангельську, а в с. Клинці діяла друкарня російських розкольників Лише в другій половині XIX ст. в Єлисаветграді (першому з повітових міст імперії) почали виходити регулярні газети: в 1874 – 1876 рр. – «Елисаветградский городской листок» в 1876 – сер. 90-х

«Елисаветградский вест ник»; з 1892р – «Ведомости Елисаветградского городского управления».

Про зростання рівня освіченості населення в кінці XIX ст. свідчить відкриття книгарень та бібліотек в великих населених пунктах краю. В селах засновуються народні бібліотеки. В1763р.занаказомО.П.Мельгунова біля с. Кучерівка (тепер Знам'янський район) було розкопано царський скіфський курган Червона або Лита могила, що дало початок всій скіфській археології.

Золоті речі з кургану були подаровані Катерині ІІ і нині зберігаються в Державному Ермітажі

м. Петербурга.

В 1770 р. у фортеці Св. Єлисавети проводив астрономічні та метеорологічні дослідження

Х. Ейлер.

В другій половині ХІХ ст. на території нашого краю широко розгорнулись історико-етнографічні дослідження. А. М. Конощенко записав близько тисячі пісень, які ввійшли в його збірку «Українські пісні з нотами». В. М. Ястребов опублікував на сторінках журналу «Киевская старина» сотні гайдамацьких, обрядових, ліричних пісень. З його ініціативи при реальному училищі було відкрито краєзнавчий музей. Велику роль в археологічному та етнографічному вивченні краю відіграв П. З. Рябков. В кінці ХІХ ст. на Єлисаветградщині бував відомий історик, дослідник і літописець запорізького козацтва Д. І. Яворницький. Вивчав побут, традиції селянства, записував пісні, народні перекази.

3. Література. Усне народна творчість. Багатою є літературна спадщина наших земляків. В с. Припутнях (тепер Знам’янський район) провів останні роки життя український козак-мислитель Семен Климовський, автор рукописної книги «О правосудию началствующих правде и бодрости их…»

Основною думкою твору є заклик до захисту народу і обмеження деспотизму монархів. Але всесвітню славу йому принесла пісня «Їхав козак за Дунай», яка тепер вважається народною.

В другій половині ХІХ ст. тут творили видатні українські драматурги М. Л. Кропивницький та І. К. Карпенко-Карий. Їх творчість є глибоко народною, пов’язана з долями українського села.

Помітний слід на літературній ниві Єлисаветградщини залишив Григорій Грушевський (літературний псевдонім Грицько Чулай) Вчитель Златопільської чоловічої гімназії писав вірші, оповідання, п'єси, довгий час керував любительським театром. Твори української тематики "Коліївщина і степ", "Україна давня і сучасна" вийшли з-під пера польського письменника Михайла Грабовського (Едвард Тарша), який жив в родовому помісті в Олександрівці. У 80-х рр. XIX ст. в Єлисаветграді жив і працював відомий єврейський драматург Яків Гордін. Неповторним українським колоритом наповнені твори поета і композитора П.І.Ніщинського.

Щедра і поетична душа нашого народу відображалась в численних фольклорних творах, пов'язаних з нашим краєм. Творчість кобзарів і бандуристів навіть зафіксована в назвах сіл Бандурівка, Кобзарівка. В багатьох піснях та думах розповідається про героїчні і трагічні сторінки історії, змальовуються народні ватажки, описується життя і побут населення. Так ще в XVIII ст. на території краю зародилась пісня про народних повстанців-гайдамаків "Не славная Чута густими дубами". Ще раніше була складена дума "Повстання проти польських панів". Серед фольклорних творів XIX ст. виділяються героїко-патріотична пісня "Розлилися круті бережечки", "У неділю рано-вранці", чимало заробітчанських, рекрутських, ліричних і побутових пісень.

4. Музика. Музичне мистецтво в нашому краї має давні традиції і пов'язане своїми витоками з народним середовищем. Піснями і танцями супроводжувались народні свята і обряди. Великою популярністю серед селян користувались кобзарі, бандуристи, троїсті музики.

Капельмейстером фортеці Св. Єлисавети був відомий читець і співець Михайло Кафізма. Солдати Єлисаветградського полку в 1786-1792 рр. навчались в першій на Україні музичній академії, яка діяла в Катеринославі та Кременчуці під керівництвом відомого італійського композитора А.Сарті.

Розвитку музичної культури XIX ст. сприяли поїздки в міста і села краю відомих російських і українських композиторів та співаків. Зокрема тут виступали М.П.Лисенко, Ф.І.Шаляпін. Гастролювали артисти В.І.Качалов, В.Ф.Комісаржевська, негритянський трагік А.Олдрідж. Гастролі 1847 р. в Єлисаветграді стали останніми у виконавській кар'єрі Ференца Ліста. Одним з фундаторів російської вокальної школи був уродженець Єлисаветграда Й.О.Петров.

Значна роль в піднесенні музичного мистецтва в нашому краї належала музичній школі Г.В. Нейгауза, звідки вийшли видатні музиканти і композитори Г.Г. Нейгауз, Ф.М. Блуменфельд,

К. Шимановський.

5. Театр. Єлисаветград називають батьківщиною українського професійного театру. Традиції театрального мистецтва мають в нашому краї глибою коріння. Ще в XVIII ст. дуже популярними серед народу були вертеп, ярмаркові балагани, мандрівні актори.

На початку XIX ст. в Єлисаветграді збудовано приміщення стаціонарного театру. Сюди приїздили з виставами відомі на той час трупи Л.Д. Штейна, Д. Жураховського. Виникають аматорські театральні гуртки.

В другій половині XIX ст. аматорський рух на буває значного поширення, виникають аматорські театри в Бобринці, Єлисаветграді. Саме тут почали свій творчий шлях корифеї українського професійного театру М Л.Кропивницький, І.Карпенко-Карий, М.Садовський, П.Саксаганський, М.Садовська-Барілотті. Творча біографія трупи І.Карпенка-Карого (Тобілевича) розпочалася на сцені Єлисаветградсьго театру з постановки музичної картини П.І.Ніщинського "Вечорниці". Актори першими в Україні поставили в Єлисаветграді "Назара Стодолю" Т.Шевченка, оперу С.Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм". Тут йшли також п'єси О.Пушкіна, М.Гоголя, І. Котляревського, Г.Квітки-Основ'яненка, І. Глібова.

В 1867 р. в Єлисаветграді збудоване нове приміщення драматичного театру, так званий Зимовий театр. Саме на його сцені в жовтні 1882 р. вперше був показаний спектакль за п'єсою Т.Котляревського "Наталка Полтавка" з Марком Кропивницьким та Марією Заньковецькою в головних ролях. Ця подія стала днем народження українського професійного реалістично театру. Під його впливом виникли народні театральні гуртки в Новоукраїнці та Новій Празі.

В кінці XIX ст. в Єлисаветграді діяло ще кілька театрів: Казка", "Ілюзія", "Зірка", Літній та Зелений театри. Тут ставили виставки, влаштовували концерти, громадські зібрання. Фактично кожен соціальний прошарок міста мав свій клуб. Діяла Народна аудиторія або Громадські збори, Дворянські збори, Офіцерський клуб, Сільськогосподарський клуб, клуб заводу Ельворті.

6. Архітектура. Живопис. До кращих зразків воєнно-фортифікаційного мистецтва належала фортеця Св. Єлисавети, збудована в 1754-1757 роках. Переважна частина будівель того часу були дерев'яними, тому до наших днів не збереглися. З каменю чи цегли зводили в населених пунктах краю будинки заможних громадян, храми, громадські будівлі.

Найвищою будівлею Єлисаветграда довгий час був триповерховий палац на Двірцевій вулиці, споруджений 1848 року для прийому царствених осіб. В центрі міста розміщались Дума, Магістрат, Сирітський і словесний суд, міська поліція. В 1867 р. в Єлисаветграді інженер-полковником Г.В.Трамбицьким на власні кошти було споруджено приміщення театру. Однією з визначних пам'яток декоративно-паркового мистецтва є заснований М.Л.Давидовим парк "Веселі Боковеньки" (Долинський район).

До найраніших сюжетів образотворчого мистецтва в краї належить картина "Козак-бандурист". Вірогідно, що одним з її прототипів був народний ватажок Марко Мамай, який діяв в 50-х рр. XVIII ст. в Чорному лісі. Є припущення, що ікони для церкви Св. Єлисавети писав один з кращих майстрів того часу, керівник малярної майстерні Києво-Печерської лаври Аліпій Галик.

З нашим краєм пов'язана творчість відомих художників Ф.О.Козачинського, О.О.Осьмьоркіна. перші кроки в мистецтві робив тут відомий художник І.П.Похитонов. Його картини, на яких зображено природу рідного краю, мальовничі хутори й хати в степах Єлисаветградщини, І.Ю.Репін назвав мініатюрними перлами. Неодноразово в Єлисаветграді влаштовувались

виставки художників-передвижників.

Таким чином культурне життя краю в другій половині XVIII-ХІХ ст. було багатим і

різноманітним. Наші земляки внесли значний вклад в розвиток української та світової культури.

Запитання і завдання:

1. Охарактеризуйте стан розвитку освіти в нашому краї в другій половині XVIII-ХІХ ст.

2. Назвіть імена відомих вчених і дослідників, пов'язаних з історією нашого краю.

3. Хто був автором відомої пісні "їхав козак за Дунай"?

4. Які фольклорні твори походять з території нашого краю? Якою є їх тематика?

5. Підготуйте повідомлення на тему: "Єлисаветград - колиска українського професійного театру".

6. Складіть таблицю: "Розвиток мистецтва в нашому краї в другій половині XVIII-ХІХ ст."


Галузь мистецтва

Досягнення

Діячі

Музика

Театр


Архітектура

Живопис







§ 13. НАШ КРАЙ НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

1.Соціально-економічний розвиток. Початок століття ознаменувався швидким розвитком виробництва сільськогосподарських машин і знарядь. Більшість підприємств цього профілю належала іноземцям. Обсяг виробництва на Єлисаветградському заводі братів-англійців Ельворті за період З 1901 до 1914року зріс у 12 разів. Кількість працюючих за цей же час зросла у чотири рази ( у кінці XIX ст. - 500 чол.). У 1909-1912 роках відбулась реконструкція заводу (заміна машин, будівництво 2-х п'ятиповерхових корпусів). Усього на початок сторіччя в Єлисаветграді було 227 фабрично-заводських і ремісничих підприємств, де працювало більше 2 тисяч чоловік. Іншим відомим адміністративним центром краю була Олександрія, де проживало більше 14 тисяч чоловік. Більшість займалася кустарними промислами. У місті працювало 46 невеликих промислових підприємств, які в основному переробляли сільгосппродукцію. 300 мешканців Новогеоргіївська займались виробництвом возів і фургонів. Вироби експортувались до Болгарії і Румунії. Осередком цегельно-черепичного і гончарного виробництв було сусіднє Табурище. У 1901 році завершилось будівництво залізниці до Долинської, яка стала вузловою станцією. Це сприяло зростанню чисельності населення, яке у 1908 році склало 2500 чоловік. Щороку через станцію перевозилось 75 млн. пудів вантажів, у т.ч. 40 млн. т вугілля. У Бобринці діяло 48 дрібних фабрик і заводів.

У 1914 році в Єлисаветградському повіті нараховувалось 7838 підприємств, а в Олександрійському - 3648. Діяло 18 кредитно-фінансових установ. Перша світова війна викликала докорінні зміни в соціально-економічному розвитку краю. Було створено військово-промисловий комітет, який сприяв заходам мобілізації промисловості для забезпечення потреб оборони держави. Він організував виготовлення запчастин до фанат, набоїв, снарядів, шанцевого інструменту, транспорту. Традиційною ж спеціалізацією провідних єлисаветградських підприємств було виробництво кінних молотарок, сівалок, жаток, обладнання для млинів, олійниць (Акціонерне товариство "Р. і Т. Ельворті"), сівалок, жаток-лобогрійок, молотарок, ручних та гідравлічних пресів, маслобоєнь, сільськогосподарського реманенту (завод землеробських машин і знарядь А.Л.Шкловського), обладнання для млинів та олійниць (чавуноливарний завод В.А.Яскульського). Усього в Єлисаветграді в 1916 році працювало 238 промислових та кустарних закладів, у т.ч. 70 легкої промисловості і 78-харчової. Але через нестачу палива і металу більшість підприємств міста було закрито. Вартість життя подорожчала в 4 рази, зросле безробіття. У той же час власники заводу Ельворті витрачали частину прибутків на утримання сімей мобілізованих робітників, біженців, лікарень і лазаретів.

Із початку сторіччя до 1917 року в Єлисаветграді діяло більше 100 торгових товариств, фірм, об'єднань. У сферу їх діяльності входила вся Україна, частина Росії, Молдавія, Прибалтика. У багатьох країнах світу знали продукцію заводу Ельворті. Дрібних торгових закладів у місті нараховувались більше тисячі. Діяли відділення Російського банку для зовнішньої торгівлі і Петербурзького міжнародного комерційного банку. На початку сторіччя у місті було

2 кредитно-ощадних товариства, земський та державний банки, товарна біржа. Основна частина населення Єлисаветградського і Олександрійського повітів займалась сільським господарством. У період Столипінської аграрної реформи відбуваються процеси майнового розшарування селян. У 1907-1910 роках у Новій Празі виділилось із общини 1242 господарств» (31%), які мали 28% усієї землі. Село було постійним джерелом поповнення робочої сили міських підприємств. На заводи йшли розорені селяни. На початку сторіччя у краї був голод. У 1913 році в Єлисаветградському повіті зібрали 66 млн. пудів хліба, в Олександрійському - 35 млн. пудів. У період Першої світової війни через нестачу робочих рук ці показники зменшились. У 1914 році частина врожаю залишилась на полі. У 1915 році на Єлисаветградщині зібрали лише 48 млн. пудів, а на Олександрійщині - 25 млн. пудів. У 1915 році посівні площі Єлисаветградського повіту скоротилися порівняно з 1913 па 18%. Більшість із 970 селянських господарств Новогеоргіївська в 1916 році не мали власних посівів, худоби. У Новій Празі 1159 господарств не мали худоби.



2. Політичне становище. Тяжкі соціально-економічні умови проживання великої частини населення краю спонукали його до участі в загальноросійських і місцевих політичних акціях. На початку сторіччя виникають соціал-демократичні осередки в Єлисаветграді, Олександрії, Аврамівці, Мар'янівці, Глодосах, Рівному. Щоправда, після II з'їзду РСДРГІ відбувся розкол. Унаслідок цього, зокрема в Єлисаветграді соціал-демократи переважно обрали меншовицький напрямок у партії. Одночасно діяли місцеві організації анархістів, бундівців, українських партій. Зокрема, певний вплив у краї мала Українська партія соціалістів-революціонерів. До неї належали відділи Української народної оборони по селах. Вони ставили завданням знищення існуючого ладу шляхом збройного повстання і добитись автономії України. Члени цієї організації були в Івангороді, Новій Осоті, Трилісах. У Єлисаветграді виникла громада Всеукраїнської безпартійної загальної демократичної організації, яка на Україні була авангардом українського національного руху. На початку сторіччя в краї започатковуються Першотравневі акції (в Єлисаветграді - в 1901 році), пролетарі беруть участь у місцевих і загальноросійських страйках. Вони вимагали скорочення робочого дня, підвищення зарплати і т.ін. Відбувається ряд виступів проти поміщиків і царської адміністрації у селах Скалевій, Арсенівці, Олександрівці, Хащуватому, Попельнастому. Капітанівці. Селяни захоплювали землі, підпалювали поміщицькі маєтки.

У 1905 році партії, найбільш активні робітники і селяни краю включались революційні дії. Найбільші виступи відбулися в Єлисаветграді, Бобринці, Олександрії, Новоукраїнці, Глодосах, Добровеличківці, Новому Стародубі, Федорівці, Краснопіллі. У кінці року в Єлисаветграді утворюється Рада робітничих депутатів. її члени були заарештовані. На Єлисаветградщину і Олександрійщину царська влада ввела війська. У 1906 році тисячі Єлисаветградських робітників беруть участь у страйках робітників механічних заводів. У роки революції діяли осередки партій меншовиків, есерів, анархістів, бундівців, УСДРП, "Союз русского народа". У 1906-1909 роках було засуджено до ув'язнення і каторги 21 організатора страйків і збройних виступів. За вироками військово-польових судів було страчено 85 чоловік. Під час реакції закрито 7 із 9 єлисаветградських профспілок. У Центральній Україні розповсюджується заборонена преса: "Искра", "Звезда", "Правда" писали і про події у краї. Серед перших авторів був уродженець с.Губівка із Компаніївщини поет Д.Бєдний. Три роки виходила єлисаветградська профспілкова газета "Труд", яка була в 1912 році закрита владою. Найбільш масовими в цей рік на Півдні України були травневі страйки робітників заводу Ельворті. Зросла чисельність профспілки робітників машинобудівних заводів до 1000 чоловік. У той же час роль соціал-демократів помітно зменшилась. Частину з них у Єлисаветграді було заарештовано під час революції 1905-1907 років. У 1908 році заарештовано керівництво олександрійських соціал-демократів. Частина була призвана на фронти Першої світової війни. До того ж більшовицький осередок не був на Єлисаветгращині чисельним і організованим в ці часи. Дехто з уродженців краю відігравав важливу роль у центральному керівництві українських партій за межами краю. Одним із фундаторів Революційної Української партії був Л.Мацієвич із Олександрівки. Активно працював у керівництві УСДРП В.Винниченко з Єлисаветграда. Помітними діячами РСДРП (б) були уродженець Єлисаветграда Г.Зінов'єв (Є.Радомисльський) і Л.Троцький (Л.Броштейн) з Бобринеччини.



3. Культура і освіта. На початку сторіччя збільшилась кількість різноманітних навчальних закладів. У Олександрійському повіті з 1901 по 1912 рік чисельність народних шкіл подвоїлась і склала 183. Діяло і 117 церковних шкіл. У Єлисаветграді існувало 6 учбових закладів, що давали класичну освіту. Важливими освітніми та культурними осередками були місцеві гімназії. їх учні знайомились із кращими надбаннями світової культури. Серед випускників були майбутні конструктори реактивної техніки Г.Е.Лангемак, композитор Ю.С.Мейтус, академік Б.М.Завадовський, лауреат Нобелівської премії І.Є.Тамм, польські письменники М.Хороманський і Я.Івашкевич. Усі учбові заклади міста знаходились під протекцією

Едінбургського університету (Шотландія). У той же час гімназійна освіта відчужувала учнів від національної культури. До бідних вихідців із українського села тут ставились із погордою. В.Винниченко не зміг закінчити Єлисаветградську гімназію і змушений був завершувати навчання у Златополі. Олександрійську гімназію закінчив майбутній видатний учений Д.Чижевський. У Олександрії активно працювали на громадсько-педагогічній ниві його батьки - І. та М.Чижевські. Крім чоловічої, в місті діяли жіноча гімназія і учительська семінарія. Плеяду талановитих земляків у різні роки підготувало Єлисаветградське земське реальне училище. Серед них - М.Садовський. Є.Чикаленко, Ю.Яновський, Г.Юра, К.Шимановський, Є.Маланюк. Єлисаветградське громадське комерційне училище очолював В.Харцієв. У Долинській викладав А.Макаренко. У 1914-1917 роках у Златопільській чоловічій гімназії викладав латинь і історію поет М.Зеров. Учитель із Нової Праги І.В.Бессараба збирав пісні, легенди, приказки, казки, гуморески, у 1916 році видав книгу "Материалы для этнографии Херсонской губернии" (Петроград).

У 1914 році у 805 початкових земських і церковно-парафіяльних школах па території нинішньої області навчались 83,2 тис. дітей і працювали 2004 учителя. Проте більшість населення не вміла читати і писати. Багато дітей через нестатки не змогли здобути початкову освіту. У Єлисаветграді школу відвідувало 55% дітей шкільного віку, Бобринці - 39%, Новомиргороді -51%.

До 1909 року Єлисаветград мав у цілому 14 періодичних видань, кілька друкарень. У різний час тут виступали трупи М.П.Старицького, П.К.Саксаганського, І.К.Карпенка-Карого, М.К.Садовського. У 1904 році у міському театрі йшли вистави "Хазяїн", "Сава Чалий", "Мартин Боруля", "Сто тисяч", "Гандзя", "Паливода XVIII сторіччя". У цей час майбутній режисер, і актор Г.Юра дебютував у аматорському колективі українського драмгуртку при заводі Ельворті. йшли п'єси «Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка» М.Старицького, «По ревізії», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М.Кропивницького, «Нахмарило» Б.Грінченка, «Борці за мрії» Тогобочного. У Зимовому театрі виступали артисти Київської оперети та італійської опери. У 1914 році, не дивлячись на заборону царату святкувати 100- річчя із дня народження Т.Г.Шевченка, в Єлисаветградському театрі було виголошено доповідь педагога В.Харцієва, поставлено п'єсу "Назар Стододоля" і дано концерт. У Олександрії нелегально на приватній квартирі дату відзначили представники робітників, учителів, лікарів, гімназистів. Г.Юра, який там проходив військову службу, виконував українські пісні, зокрема, "Реве та стогне Дніпр широкий". За це його було переведено до Бессарабії. Значну роль у розвитку музичної і хорової культури в Єлисаветграді відігравала музична школа Густава Нейгауза. У місті діяли вечірні рисувальні класи Ф.Є.Козачинського. У Єлисаветграді демонструвались картини Товариства художників-передвижників. Зокрема, в 1913 році, громадяни мали змогу ознайомитися із 150 картинами 41-ї виставки. Але, місцевій громадськості так і не вдалося добитись підтримки влади, щоб відкрити художній музей, хоча за це клопотали відомі земляки-митці, у т.ч. І.П.Похитонов.



Запитання і завдання:

1. Назвіть найбільші підприємства краю і їх спеціалізацію.

2. Охарактеризуйте становище села в період Першої світової війни.

3. Які партії діяли в краї на початку сторіччя?

4. Коли на Єлисаветградщині виникли профспілки?

5. Назвіть найбільш відомих випускників навчальних закладів краю дорадянського часу.


§ 14. НАШ КРАЙ У 1917-1920 РОКИ

1. Вплив революцій 1917-го року на події у краї. Повалення царизму привело до активізації політичної ситуації у Єлисаветградському і Олександрійському повітах. У березні виникають єлисаветградські Рада робітничих депутатів і Рада солдатських і офіцерських депутатів, які невдовзі об'єднуються у Раду робітничих і солдатських депутатів. Вона почала діяти паралельно із міською Думою. Рада мала свій друкований орган - "Известия". Більшість у Раді належала меншовикам, есерам і бундівцям. Діяв об'єднаний комітет соціал-демократів у складі меншовиків, бундівців і більшовиків. Меншовики домінували у завкомі заводу Ельворті. У другій половині березня Рада робітничих і солдатських депутатів починає діяти в Олександрії.

1 травня демонстранти у Єлисаветграді, Олександрії, Бобринці, Новоукраїнці, Новій Празі, Глодосах вимагали миру, землі, 8-годинного робочого дня, налагодження продовольчої справи, переходу влади до Рад. Пожвавлюється профспілковий рух. Навесні створюються нові організації у Єлисаветграді, Олександрії, Новомиргороді, Новогеоргіївську. Бобринецька "Професійна спілка голочного цеху" вітала Тимчасовий уряд, Державну Думу. Подібні вітання направлялись із Єлисаветграда. У травні усі профспілки Єлисаветграда обрали Центральне бюро профспілок. У червні 21 профспілкова організація об'єднувала 21 тисячу працівників.

У червні було обрано Єлисаветградську повітову Раду селянських депутатів. Влітку активно вели боротьбу за політичний вплив на селян есери, меншовики, посланці Центральної Ради. Малочисельними у цей час були більшовики Єлисаветграда, які лише 17 вересня створили свою окрему організацію. Але через місцеву Раду вони не змогли провести свого кандидата на II Всеросійський з'їзд Рад. Єлисаветград там представляв есер Г.Ф.Журбинський. Восени кілька разів у місті робились спроби підтримати владу Центральної Ради в краї. Але абсолютна більшість міської думи і відносна більшість Ради (в основному за визнання української влади голосували представники українських соціалістичних партій) проголосували проти цього. Під час виборів до Єлисаветрадської Ради робітничих і солдатських депутатів на початку листопада 12 партій виставили свої списки кандидатів у депутати. У виборах узяли участь понад 25 тисяч городян. Більше 7 тисяч з них віддали голоси Єврейському націоналістичному блоку, вдвоє менше - кадетам і українським соціал-демократам. Рада переобрала виконком. Із 40 партійних депутатів 9 тут представляли фракцію соціал-демократів, 8-більшовиків, по 7-УСДРП та російських соціалістів-революціонерів і т.д.

Активізація політичних процесів у краї проявилась у формуванні військових частин Української Народної Республіки у Єлисаветграді, Знам'янці і Долинській); У грудні їх сили зросли до чисельності піхотних дивізії і полку. Владу Центральної Ради змушене було визнати повітове земство. Починає діяти "Просвіта". З іншого боку повітовий з'їзд Рад селянських депутатів підтримав Раду Народних Комісарів і ухвалив рішення передавати землю земельним комітетам, щоб її розподіляли селянам. Більшовики оголошують перевибори Єлисаветградської міської Ради і здобувають у ній більшість. Інші партії перевибори, здебільшого ігнорували. Про те, що за їх участі у виборах склад Ради міг би бути іншим, свідчать результати виборів у Єлисаветграді делегатів Установчих зборів. 10 тисяч виборців віддали 4120 голосів за список єврейських кандидатів, 1899 - за українських соціал-демократів, 1570 за кадетів, 906 - за українських соціалістів-революціонерів, 845 - за більшовиків, 486 - за БУНД.



18 січня новий виконком Єлисаветградської міськради створює військово-революційний комітет, який оголошує перехід влади у місті і повіті до Рад. Але лише 29 січня за підтримки регулярних військових частин російських солдатів ВРК остаточно отримав перемогу над гайдамаками. Взимку радянську владу було проголошено в Олександрії, Павлиші, Знам'янці,-Користівці, Долинській, Новомиргороді, де червоноармійські підрозділи разом із робітничими загонами також здобули перемогу над частинами Української Народної Республіки. Таким чином, у краї, в державі скінчився мирний період революції. Ситуація загострилася інтервенцією австро-німецьких військ.

2. Період окупації. Наприкінці березня 1918 року Єлисаветградський і Олександрійський повіти були окуповані австро-німецькими військами. Керівники Рад, більшовики перейшли у підпілля. У той час паралельно з окупаційними діяли органи влади гетьмана П.Скоропадського. Його представник прибув до Єлисаветграда невдовзі після окупації. Протягом березня-травня відбулися виступи проти окупантів у Витязівській, Єланецькій, Ольгопільській і Оситнязькій волостях. Найбільшим повстанням, було Канізьке. У відповідь на розправу австрійського карального загону повстали селяни Павлівки, вбили поміщика та його управителя. Разом із каніжцями повстанці розгромили австро-німецькі війська у Веселівці. Але переважаючі сили окупантів учинили криваву розправу, повісили вісім активістів на крилах вітряка, 117 повстанців були піддані катуванню. 11 червня німецьким командуванням оголошено Єлисаветградський і Олександрівський повіти на осадному становищі. Але в липні відбулися виступи селян Білоусівки, Новогеоргіївська, Губівки, Лозуватки, Павлиша, Єлисаветградківки. Створювались партизанські загони. У листопаді край був звільнений від окупаційних військ. Але за майже 8- місячний період їх господарювання разом із органами Гетьманату ще більше поглибився параліч економічного життя краю, припинились процеси демократизації громадсько-політичної ситуації.

3. Край у період громадянської війни. У кінці 1918- 1920-у роках населення краю було втягнуте в братовбивчу боротьбу, підтримуючи різні українські уряди, входячи до військових загонів центрально-українських "батьків" і "отаманів". Ситуація загострювалась участю в бойових діях регулярних підрозділів російських червоноармійців, білогвардійців, латиських стрільців. Восени 1918 року тут поступово почала встановлюватись влада Директорії, яка у Києві відігравала головну роль у поваленні влади гетьмана П.Скоропадського. її органи, загони розмістилися у Єлисаветграді, Павлиші, Знам'янці, інших населених пунктах. Із ними розпочали боротьбу більшовики, червоноармійські частини.(ІВ лютому вони здобули перемогу над петлюрівськими військами у всіх ключових населених пунктах краю. Було відновлено роботу Рад, створено сільськогосподарські комуни. На початку весни організовано перший Єлисаветградський полк. У квітні оформилась перша комсомольська організація. У травні в районі Єлисаветграда-Олександрії спалахнуло повстання проти радянської влади і більшовиків під керівництвом Григор'єва. Його загони на деякий час захопили ряд міст і сіл. із великими труднощами було відновлено владу Рад. Але все літо і осінь продовжувалась боротьба більшовицьких органів влади з петлюрівцями, григор'євцями, махновцями. Григор'єв загинув на території Олександрівського району від руки Махна. В серпні Єлисаветград захопили білогвардійці. Проти них відбувся ряд виступів у Суботцях, Павлиші. Компаніївці, Володимирівні, Федорівці, Обознівці, Грузькому, Панчевому, Успенці і Канежі. У січні - на початку лютого військові частини Червоної Армії, у складі яких були стрілецькі дивізії, витіснили денікінців із території краю.

Протягом 1920 року велись бої загонів Червоної армії і С.Петлюри. Головні події відбулися у липні-жовтні, коли в тилу радянських військ виникла Олександрійська дивізія. Щоб перемогти українські частини Радянська влада змушена була виділити спеціальні війська, в т.ч. 2-у Московську дивізію. На захист своїх прав на землю, урожай підіймалися стихійні чи організовані загони селян. У постмахновський період найбільшою повстанською територією був Холодний Яр. Жителі Олександрівщини, Олександрійщини, Знам'янщини, які входили до загонів холодноярців, боролися проти усих інтервентів, які приходили в Нейтральну Україну, обмежували права селян: австро-німців, денікінців, червоноармійців. Деякі загони продовжували боротьбу ще й на початку 20-х років.

У 1919 році було націоналізовано Єлисаветградський завод Ельворті. На першій стадії 500 працівників виготовляли кулеметні деталі, повозки, ремонтували автомобілі і мотоцикли. Незважаючи на події революцій, громадянської і першої світової воєн завдяки зусиллям композитора К.Шимановського, співачки Великого театру Л.Балановської, Г.Нейгауза, деяких інших митців єлисаветградська аудиторія мала можливість знайомитися із зразками світової музичної культури. У Рівному І.Микитенко створив у цей час навіть, театр.

Запитання і завдання:

1. Коли виникли перші Ради в краї після повалення царизму?

2. Визначте причини невизнання Центральної Ради єлисаветградськими органами влади восени 1917 року.

3. Назвіть період окупації краю австро-німецькими військами.

4. Чиї загони, військові частини вели в краї військову боротьбу в 1918-1920 роках?



Каталог: Files -> downloads
downloads -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
downloads -> Для вчителів зарубіжної літератури
downloads -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
downloads -> Талант людини це божий дар
downloads -> Василь Стус постать,що єднає
downloads -> Антон павлович чехов
downloads -> Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. Моя автобіографія
downloads -> Урок 1 т ема. Вступ. Роль художньої літератури у формуванні життєвих цінностей людини


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Навчальний посібник для шкіл Кіровоградщини. Кіровоград: рвц кдпу ім. В. Винниченка, кдпу 2001. 72 с iconНавчальний посібник за загальною редакцією к. В. Заблоцької донецьк-2001 ббк 63(0)-7я7+63
Українська І зарубіжна культура. Навчальний посібник / Під заг ред. Заблоцької К. В. Донецьк: "Східний видавничий дім", 2001. 372...
Навчальний посібник для шкіл Кіровоградщини. Кіровоград: рвц кдпу ім. В. Винниченка, кдпу 2001. 72 с iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник / За ред. С.І. Архієреєва, Н. Б. Решетняк. Харків: нту «хпі», 2007. 331 с
Навчальний посібник для шкіл Кіровоградщини. Кіровоград: рвц кдпу ім. В. Винниченка, кдпу 2001. 72 с iconІсторія, теорія, методика збірник наукових та методичних праць
Проблеми музичної освіти учнів загальноосвітньої школи: історія, теорія, методика: [збірник наукових та методичних праць] / Заг ред....
Навчальний посібник для шкіл Кіровоградщини. Кіровоград: рвц кдпу ім. В. Винниченка, кдпу 2001. 72 с iconАналіз творчості Володимира Винниченка
Франко по праву вважав Винниченка “найяскравішим з талантів-початківців”. Леся Українка писала про молодого Винниченка: “Безталанний...
Навчальний посібник для шкіл Кіровоградщини. Кіровоград: рвц кдпу ім. В. Винниченка, кдпу 2001. 72 с iconНавчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011
Навчальний посібник. Кременчук, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету, 2011. – 124 с
Навчальний посібник для шкіл Кіровоградщини. Кіровоград: рвц кдпу ім. В. Винниченка, кдпу 2001. 72 с iconНавчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 В. Д. Братенші
В. Д. Братенші. Релігієзнавство. Навчальний посібник. Кременчук, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету,...
Навчальний посібник для шкіл Кіровоградщини. Кіровоград: рвц кдпу ім. В. Винниченка, кдпу 2001. 72 с iconНавчальний посібник для курсантів внз мвс україни київ 2012 (075. 8) Р 93
Рибальський О. В., Хахановський В. Г., Кудінов В. А., Смаглюк В. М. Захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах. Навчальний...
Навчальний посібник для шкіл Кіровоградщини. Кіровоград: рвц кдпу ім. В. Винниченка, кдпу 2001. 72 с iconНавчальний посібник для студентів 5-го, 6-го курсу медичних внз, лікарів-інтернів педіатрів, інфекціоністів та сімейних лікарів Запоріжжя, 2016р
...
Навчальний посібник для шкіл Кіровоградщини. Кіровоград: рвц кдпу ім. В. Винниченка, кдпу 2001. 72 с iconНавчальний посібник для вихованців гуртків позашкільних навчально-виховних закладів
Цей посібник допоможе дітям здійснити захоплюючу подорож у світ природи. Вони дізнаються багато цікавого про рослини


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка