Навчальний посібник для шкіл Кіровоградщини. Кіровоград: рвц кдпу ім. В. Винниченка, кдпу 2001. 72 с


Адміністративно-територіальні зміни



Сторінка3/5
Дата конвертації14.07.2017
Розмір0,99 Mb.
1   2   3   4   5
§ 15. НАШ КРАЙ У 20-30 РОКИ

1. Адміністративно-територіальні зміни. Із початком радянської доби продовжилися численні вдосконалення, зміни, експерименти на адміністративно-територіальній карті краю. У січні 1921 року Херсонська губернія була перейменована в Миколаївську з центром у Миколаєві,

Єлисаветградський повіт увійшов до складу Миколаївської, Олександрійський-Кременчуцької губерній. У квітні Єлисаветградський повіт був поділений на 9 районів - Бобринецький, Володимирівський, Єлисаветградський, Злинський, Новомиргородський, Новоукраїнський, Плетено-Ташликський, Устинівський, Федварський. Із утворенням районів волосні виконкоми почали підпорядковуватись не повітовому, а районним виконкомам. У вересні 1922 року райони було ліквідовано. У Єлисаветградському повіті відбулося укрупнення волостей - замість 40 виникло 24. У грудні 1922 року були ліквідовані Кременчуцька і Миколаївська губернії. Єлисаветградський повіт увійшов до складу Одеської, Олександрійський - до складу Катеринославської губерній. У 1923 році ліквідовується поділ на волості і повіти. Єлисаветградський повіт реорганізувався у Єлисаветградський округ, до складу якого увійшли 13 новостворених районів, а Олександрійський повіт - в Олександрійський округ у складі 14 районів. На початку 20-х років кілька разів ставилось питання про зняття імені російської імператриці з назви Єлисаветграда. Серед нових варіантів були Ленінськ, Троцьк, Левград. У 1924 році Єлисаветград було перейменовано у Зінов'євськ на честь уроженця міста, більшовика Радомисльського (псевдонім-Зінов'єв), а Єлисаветградський округ - на Зінов'євський. У 1925 році ліквідовано Олександрійський округ із передачею 5 його районів Зінов'євському, а решти - Криворізькому округам. У 1930 році ліквідовано округи. Територію Зінов'євського округу було поділено на 14 районів. У 1932 році райони колишнього Зінов'євського округу увійшли до складу Одеської області. У 1935 році місто Зінов'євськ перейменували на Кірово. Через 2 роки воно разом із кількома районами увійшло до новоствореної Миколаївської області.

10 січня 1939 року Указом Президії Верховної Ради СРСР було утворено Кіровоградську область із центром у місті Кірово, яке перейменовувалось у Кіровоград. - До її складу увійшов 31 район: 14 із Миколаївської області - Аджамський, Бобринецький, Витязівський, Єлисаветградківський, Знам'янський, Кіровоградський, Компаніївський, Новгородківський, Новопразький, Олександрійський, Устинівський, Червонокам'янський, Долинський, Петрівський, 10 - із Одеської області - Великовисківський, Добровеличківський, Маловисківський, Новоархангельський, Новомиргородський, Новоукраїнський, Піщанобрідський, Рівнянський, Тишківський, Хмелівський, 5 - із Київської області - Златопільський, Кам'янський, Олександрівський, Підвисоцький, Чигиринський, 2 із Полтавської області - Новогергіївський, Онуфріївський.

2. Господарський розвиток краю. Погодні умови, політика "військового комунізму" привели до голоду в 1921 році. Після встановлення Радянської влади розпочалась відбудова економіки на плановій основі з елементами ринкових відносин (НЕП). До кінця 1921 року в краї працювали кілька десятків підприємств, у т.ч. 7 - металообробних, швейна, взуттєва і тютюнова фабрики, 2 цукрові і лісопильний заводи, електростанції. У Олександрії було знайдено великі поклади вугілля. Нова економічна політика сприяла розвиткові сільськогосподарського виробництва. Гарантована можливість вигідно для себе продати частину врожаю стимулювала зацікавленість селян у підвищенні продуктивності праці, збільшенні площі оброблюваних земель. Новоукраїнська і Гарманівська комуни, Покровська артіль "Веселий кут", Любомирська артіль "Свобода" отримали перші трактори. Але більшість колективних господарств не мала сільськогосподарської техніки, кваліфікованих кадрів. Через це з 1920 по 1925 рік розпалась третина господарств. Значна питома вага на селі належала приватному сектору.

У першій половині 20-х років у Малій Висці працював робітником майбутній автор проекту космічного польоту М.Кондратюк. У період індустріалізації було реконструйовано завод "Червоний профінтерн" у Зінов'євську, Саблино-Знам'янський цукрозавод, збудовано електростанції у Новомиргороді, Бобринці, Новоукраїнці,введено в дію Байдаківський вуглерозріз, почалась розробка родовищ граніту у селищі Заваллі, частково оновилось обладнання заводу Ельворті. Індустріалізація потребувала значних коштів і їх вирішено було взяти у села.

Втративши фактично ті паростки позитивного досвіду, які на початку 20-х років було нагромаджено в землеробських артілях, комунах, товариствах, що виникли на добровільних засадах, влада перейшла до суцільної колективізації. На село для цього було направлено робітників, які не знали місцевої специфіки. В атмосфері примусового вступу до колгоспів, репресій проти господарів на початку 30-х років колективізацію в основному було завершено. Це дало змогу державі практично повністю реквізувати урожай села, що й привело у 1932-1933 роках до масового голоду, смертності землеробів. Мали випадки стихійного супротиву селян проти колективізації, реквізиції майна. Частина найбільш заможних із них була репресована, вислана на Схід. У довоєнний час завод "Червона зірка" виконував замовлення турецьких споживачів сільгоспмашин. Його тракторна сівалка отримала Велику Золоту медаль, а молотарка СО-28 Гран-прі на міжнародній виставці у Лібаві (Латвія).

3. Культура і освіта. На початку 20-х років у краї діяло близько 800 шкіл і курсів лікнепу, майже стільки ж дитячих початкових шкіл. У Єлисаветграді, Олександрії, Новомиргороді, Добровеличківці працювали педагогічні курси, технікуми. Крім цього діяли індустріальний і сільськогосподарський технікуми. Створювалась мережа професійного навчання. У 1927 році у Зінов'євському окрузі діяло 595 трудових шкіл. Уперше відкрилися дошкільні заклади. У 1929 році на базі Зінов'євського педтехнікуму було створено перший вищий учбовий заклад краю - інститут соціального виховання, який у 1930 році був перетворений у педагогічний інститут. У 30-і роки відкрились Зінов'євське медичне училище, Олександрійський зооветеринарний технікум, Знам'янський сільськогосподарський технікум. Напередодні Великої Вітчизняної війни кількість письменного населення області зросла до 90%. У 1940-41 навчальному році діяло 1176 загальноосвітніх шкіл, у яких навчалося понад 200 тисяч учнів, працювали педагогічний інститут, 18 технікумів.

У 20-х роках у багатьох населених пунктах краю уперше виникають клуби і бібліотеки. У газетах "Червоний шлях" (Єлисаветград) і "Вісті" (Олександрія) друкувались І.Микитенко, В.Сосюра, М.Куліш. Останній у 1925 році був редактором "Червоного шляху". У 1920-1922 роках у Єлисаветграді починають діяти картинна галерея, археологічний і природно-історичний музеї. У Олександрії працює театральний колектив "Сурма", режисером якого став Юра. У 1926 році на базі самодіяльного драматичного гуртка при заводі «Червона зірка» було створено український драматичний театр ім.Т.Шевченка. 193 9 році було відкрито театр російської драми ім. Кірова, першою виставою кого стала "Оптимістична трагедія" В.Вишневського. У кінці 30-х років створюється Кіровоградський український драмтеатр, який згодом почав носити ім'я М.Кропивницького. Перед війною працювали 594 масові бібліотеки, обласна наукова бібліотека ім. Н. Крупської, 4 театри, 1073 клубні установи, виходили 2 обласні і 31 районна газети. Почали діяти балетний колектив художньої самодіяльності при клубі ім. Жовтня і обласна філармонія. Розвитку освіти і культури у довоєнний час перешкоджали надмірна політизація гуманітарної сфери, репресії проти інтелігенції. Були ліквідовані осередки "Просвіти". 27 років віддав педагогічній діяльності Д.Захаров, пройшовши шлях від учителя Андрусівської школи Новогеоргіївщини до директора Кіровського педагогічного інституту. У 1917 році він входив до партії есерів. І хоча згодом став більшовиком, в 1937 році був розстріляний. Гака ж доля чекала письменника Миколу Вороного, якого було заарештовано у Новоукраїнці. У 1937 році помер після трьох місяців ув'язнення колишній директор комерційного училища, викладач Кіровського інституту соціального виховання В.І.Харцієв. За межами рідного краю було заарештовано і розстріляно письменників Віталія Чигирина, Дмитра Бузька, Василя Миколюка, конструктора реактивних снарядів (прообразів "Катюші") Генріха Лангемака. Репресували за звинувачення у націоналізмі, діяльності на користь іноземних держав, участі у терористичних групах. Енкаведистами збирався компромат на священників, віруючих. Як виявиться згодом, основна частина репресованих не порушувала жодних законів і була реабілітована. Їх імена лише повертаються із забуття. Але репресії НКВС-ДПУ завдали непоправного удару процесам коренізації, національно-культурного відродження, які мали місце в краї у післяреволюційні часи.


Запитання і завдання:

1. Які основні адміністративно-територіальні зміни відбулися у міжвоєнний період?

2. Проаналізуйте причини голоду у довоєнний час.

3. Назвіть провідні підприємства краю у 20-30-ті роки.

4. Які навчальні заклади діяли у 20-30-і роки?

5. Хто із відомих письменників друкувався у місцевій пресі у 20-роках?

6. Назвіть представників інтелігенції, репресованих у 30-х роках.
§ 16. КІРОВОГРАДЩИНА У РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

1. Організаційно-оборонні заходи. Із початком Другої світової війни пожвавилась оборонно-масова робота на Кіровоградщині. У 1939 році було створено військові підрозділи обкому і міськрайкомів КП(б)У.

78936 членів Товариства сприяння обороні оволодівали військовими спеціальностями кулеметника, шофера, снайпера, танкіста, мотоцикліста. У Кіровограді провели 177 воєнізованих походів. З ініціативи механізаторів Добровеличківщини було створено 30 танкових екіпажів запасу, в яких пройшли підготовку 304 чоловіки. Активізувалась робота Червоного Хреста, добровільних спортивних товариств. У 1940 році кращими з оборонної роботи були Аджамський, Піщанобрідський і Рівненський райони.

22 червня розпочалась Велика Вітчизняна війна. Першого місяця пішли на фронт тисячі чоловіків. їх робочі місця зайняли жінки і діти. Лише з 22 червня по 20 липня на підприємства і в установи області прийшло працювати 2066 жінок. Кіровоградські заводи "Червона зірка", "Профінтерн" і інші розпочали випуск озброєння, боєприпасів, ремонт військової техніки. Було продовжено робочий день. 24 червня під госпіталь було переобладнано приміщення педінституту.

25 червня облвиконком зобов'язав місцеву владу організувати охорону врожаю. У перший тиждень війни 546 жінок перейшли працювати трактористами і комбайнерами. На 15 липня було зібрано зерна вдвічі більше, ніж у 1940 році. У жнивах брали участь робітники, службовці, студенти, школярі. Зібране збіжжя, худоба, підприємства евакуювались на Схід СРСР.

Створювались винищувальні батальйони, загони народного ополчення. У липні до них входило понад 70 тисяч громадян. Боротьбу проти фашистів очолили новостворені підпільні обком, 30 міськрайкомів КП(б)У, 5 партизанських загонів, 29 диверсійних груп.

2. Оборона області. Початок окупації. У другій половині липня війська Червоної Армії вели оборонні бої на території Кіровоградщини. У ряді місць їм вдалося на певний час зупинити ворога. Особливо кровопролитними були бої 6-ої і 12-ої армій на заході області. З 2 по 7 серпня в районі Підвисокого вони, потрапивши в оточення, вели оборону проти переважаючих сил ворога, їх учасником був письменник Євген Долматовський, який згодом описав ті трагічні події у книзі "Зеленая брама". Сміливий рейд тилами противника здійснили бійці 16 мехкорпусу під командуванням комдива А.Д.Соколова, які полягли у нерівному бою на річці Синюсі. У районі села Красногірка воїни 96-ї стрілецької дивізії 18-ї армії у оточенні відбили десятки танкових атак фашистів. 4 серпня бійці 70-го Ізмаїльського погранзагону , 4-го авіаційного корпусу,

296-го винищувального полку під Кіровоградом прийняли удар переважаючих гітлерівських частин. 30 липня фашисти окупували Новоархангельськ, 1 серпня - Малу Виску, Новомиргород, Добровеличківку, 5 серпня - Кіровоград, 6 - Олександрію. Уся територія області виявилася захопленою фашистами.

У Кіровограді, Олександрії, Павлиші, Адабаші, Терновій Балці Окупанти створили табори для військовополонених. Розпочались масові розстріли євреїв і циган, комуністів і комсомольців, працівників радянських органів. 29 серпня 1941 року німецька польова комендатура видала розпорядження про облік та арешт осіб, які підозрюються у саботажі. Селяни змушені були постачати урожай, харчі німецькій армії. Було відновлено виробництво на заводі "Червона зірка" та ряді інших підприємств для потреб Німеччини. Паралельно з фашистами діяли українські органи, які представляли націоналістичну, антирадянську частину українців. Ними було відновлено діяльність "Просвіти", видавалась преса. Ця влада була фактично маріонеткою у руках окупантів.

З перших місяців окупації почалась збройна боротьба партизанів і підпільників. Загони імені Ворошилова, Щорса, Сталіна діяли на території Кам'янського, Знам'янського і Єлисаветградківського районів. У кінці 1941 року загинули керівники підпілля П.К.Василина,

Є. А.Скабард, І.І.Нечаєв, П.І.Боєвець, І.С.Щученко.

3. Підпільно-партизанська боротьба із загарбниками. Після відчутних ударів карателів у 1942 році поступово відновлюється організаційна структура сил опору. Великий загін діяв у районі Холодного Яру. У Кіровограді було 2 підпільно-диверсійні групи - ім. Ворошилова та

ім. Кірова. Підпільники розповсюджували листівки, допомагали визволенню із німецьких в'язниць, здійснювали диверсії на заводах. Група ім. Ворошилова мала свої підрозділи в селах Кіровоградського, Великовисківського, Компаніївського, Аджамського, Єлисаветградківського та інших районів. За час своєї діяльності її члени організували 682 диверсійні акти, знищили 1600 гітлерівців, 72 паровози, 8 літаків, 96 авіамоторів, 11 танків, 2887 автомашин, кілька баз із пальним. Підпільно-диверсійні групи діяли і в Олександрії. На південному заході області підпільники Гайворонщини влаштовували диверсії на залізницях, розповсюджували листівки, допомагали партизанам Прибужжя. Молодіжним підпіллям Красногірки (група "Спартак") і сусідніх сіл передано в 1942-1943 роках партизанам 50 гвинтівок, 2 кулемети, понад 200 гранат, вибухівку, виведено з ладу млин, 2 молотарки, десятки одиниць сільгоспінвентаря. Вони брали участь у операціях по знищенню гітлерівців і українців-поліцаїв. "Спартаківці" були схоплені і страчені. У партизансько-підпільній боротьбі проти ворога полягли смертю хоробрих юні Ф.Шепель, Я.Матвієнко, І.Юрченко, І.Коваленко з Олександрівського району, інші молоді месники. У березні 1943 року почали видаватись газета підпільного обкому КП/б/У "За Радянську Батьківщину". У цей період через 12 районів області пройшло партизанське з'єднання під командуванням М.Наумова. Протягом травня-серпня партизанськими загонами Кіровоградщини було знищено 46 ворожих ешелонів.

За даними співробітників Кіровоградського краєзнавчого музею на території краю у роки війни діяло підпілля УПА, найміцніші осередки якого були створені в Олександрії та Новоукраїнці. Вони займались переважно пропагандистською роботою, інформували націоналістичне керівництво і газети про стан справ у області.

4. Визволення Кіровоградщини. У вересні 1943 року війська Червоної Армії підійшли до кордонів Кіровоградщини. Фашисти, готуючись до відступу, вивозили на Захід матеріальні цінності, чорнозем, пам'ятки історії й культури. Гітлерівці силоміць відправляли до Німеччини молодь. Руйнувались найбільш важливі соціально-економічні об'єкти. 28 вересня - З жовтня частини 37-ї армії, 4-ї і 5-ї гвардійських армій при підтримці 5-ї повітряної армії форсували Дніпро і розпочали визволення Онуфріївського і Новогеоргіївського районів. 18 жовтня радянські війська оволоділи вузловим пунктом оборони противника. 21 жовтня було звільнено перший райцентр області - Петрове, 24 листопада - Онуфріївку, 3 грудня - Новогеоргіївськ. Жорстокі бої зав'язались на підступах до Олександрії. 6 грудня місто повністю визволив Червонопрапорний механізований корпус, який на честь цього отримав ім'я "Олександрійський". У період жорстоких боїв за Знам'янку вирішальну допомогу регулярним частинам надали партизани Чорного лісу. 1 грудня місто було визволене. У ході визволення області активно взаємодіяли з наступаючими військами партизани з'єднань ім. Сталіна (командир П.Дубовий), загони "Москва" (І.Боровиков), ім. Ворошилова (А.Куценко).

Три дні тривали бої за Кіровоград. 8 січня обласний центр визволили війська 2-го Українського фронту. 23 з'єднання і частини отримали почесні найменування "Кіровоградські".

Війська 3-го Українського фронту у березні визволили Долинський, Бобринецький, Новгородківський, Устинівський райони. Війська 2-го Українського фронту завершили очищення області на Заході. Останніми звільненими пунктами стали Глиняне, Перчунове, Миколаївка Добровеличківського району (19 березня).

У боях за визволення області 400 воїнів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Цим же званням були відзначені 135 наших земляків, у т.ч. Маршал Радянського Союзу П.К.Кошовий і генерал-майор авіації О.Ю.Мазуренко - двічі. Подвиг Олександра Матросова повторив Архип Маніта. Героями визволення Чехословаччини стали І.Д. Діброва і І.Г.Мельник. У італійському русі опору воювали кіровоградці С.Базенков і В.Поліщук. Звання почесного громадянина Кракова присвоєно О.Т.Шаповалову, який брав участь у його врятуванні від знищення фашистськими мінерами, що було показано у фільмі "Майор "Вихор". Уродженець Гайворонського району ГВ.Балицький став Героєм Радянського Союзу та кавалером польського Золотого Хреста.



Запитання і завдання:

1. Які організаційно-оборонні заходи були здійснені в області у 1939-1941 роках?

2. Які радянські частини вели оборонні бої у серпні 1941р.?

3. Назвіть конкретні дії підпільних груп і партизанських загонів проти фашистських загарбників у 1942-1943 роках.

4. Коли визволено основні населені пункти Кіровоградщини?

5. Запишіть спогади відомих вам учасників війни - ваших земляків.

6. Установіть дату визволення вашого села, міста, району.
§ 17. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО КРАЮ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 40-80-Х РОКАХ

1. Труднощі відбудовного періоду. Окупація принесла значні збитки сільському господарству області. У колгоспах залишилось лише 1211 голів великої рогатої худоби (у 75 разів менше, ніж до війни), 272 свині (до війни -140 тисяч), у 7 разів зменшилось поголів'я коней. Були зруйновані приміщення, вивезена техніка колгоспів, радгоспів, МТС. У 1944-1945 роках селяни допомагали армії, яка продовжувала розгром фашизму, а згодом - японського мілітаризму. Село втратило багатьох працівників. Все це в поєднанні з адміністративно-командними методами управління господарством, непогодою привело в 1946-1947 роках до чергового голоду. 1 липня 1946 року колгоспам Кіровоградщини було затверджено план здачі зернових по 4,6 ц з гектара при очікуваних 7,4 ц з га. Але через посуху в середньому було зібрано лише по 4,8 ц із га. Незважаючи на це план було піднято до 5,2 ц з га. Отже область повинна була здати зерна більше, ніж отримала. Невиконання давало привід для репресій проти колгоспників. Ситуація погіршувалась ще й тим, що на початку 1947 року 88,8% голів колгоспів мали лише початкову і семирічну освіту.

Частково у повоєнний час ситуація поліпшилася з отриманням з інших радянських республік худоби і техніки. У 1947 році робітники кіровоградських заводів "Червона зірка", "Більшовик", "Червоний профінтерн", ім. 15-річчя Жовтня виготовили для машинно-тракторних станцій області пересувні ремонтні майстерні, дефіцитні запчастини, на місцях допомагали ремонтувати сільгосптехніку. У 1984 році бригадир трактористів із Малопомічнянської МТС Олександр Гіталов був удостоєний звання Героя Соцпраці за досягнення найбільшого в СРСР виробітку: по 1972 га на кожен п'ятнадцятисильний трактор. Механізатори зібрали високі на ті часи урожаї - по 22,3 озимої пшениці і по 22,4 ц жита з гектара. Колгоспи області освоїли довоєнні площі орної землі. МТС отримали 530 тракторів, 40 комбайнів, 217 культиваторів, 230 тракторних сівалок, було перевищено довоєнний рівень чисельності крупної рогатої худоби.



2. Стан сільського господарства у 50-60-х роках. У 1950 році лише 18 колгоспів користувались електроенергією, а в наступному - 90 із 746 господарств. На початку 50-х років відбулася компанія по укрупненню колгоспів. Але це не поліпшило істотно якісний склад їх керівних спеціалістів. На всю Кіровоградську область було лише 3 фахівці з вищою освітою, які працювали в цих господарствах. Із метою скорочення дефіциту трактористів

бюро обкому КП/б/У та облвиконкому прийняли постанову про організацію жіночих тракторних бригад у МТС. Незважаючи на нестачу робочих рук на селі, на 15 квітня 1954 року було направлено 875 чоловік (трактористів, комбайнерів, шоферів, агрономів і т.д.) на цілину. У лютому наступного року обласне керівництво зобов'язує сільськогосподарські органи відправити туди ще 970 робітників, 553 комбайни "Сталінець-6", 100 комбайнів С-4.

У середині 50-х років промислові підприємства області надають шефську допомогу сільському господарству. Колективи олександрійських заводів за 2 роки електрифікували 12 колгоспів, 2 МТС, побудували 36 кілометрів ліній електропередач, механізували водопостачання тваринницьких ферм у 11 господарствах. У 1957 році було реорганізовано машинно-тракторні станції. У всіх районах області організувались міжколгоспні будівельні організації, у розпорядженні яких було 17 цегельних заводів, 29 лісопильних цехів, 27 кам'яних кар'єрів. Того року збір зернових порівняно із 1953 роком зріс на 75%, цукрових буряків - на 230%, виробництво молока - на 240%, вовни - на 160%. Державі було здано 46,3 млн. пудів хліба. За збільшення валових показників у сільському господарстві у 1958 році Кіровоградську область було нагороджено орденом Леніна. Група передовиків села отримала золоті медалі Героя Соціалістичної Праці, у т.ч. О.В. Гіталов - вдруге.

На початку 60-х років область досягла урожайності кукурудзи більше 50 ц з га. Збільшилася заготівля молока, яєць, вовни. Але недостатньою була енергоємність сільського виробництва. Поліпшити електрифікацію села дала можливість Кременчуцька ГЕС. Якщо у 1957 році користувались електроенергією лише 249 колгоспів, (41,2%), то в 1965 до них приєдналось ще 297 господарств. Цього року на полях працювало 21824 трактори, 2956 зернових комбайнів, 7473 автомашини. У колгоспах і радгоспах працював 2471 агроном, у т.ч. 556 - із вищою освітою.

На кінець 60-х років у області кількість колгоспів зменшилась до 424 із 732, які були у 1953 році. їх угіддя в середньому складали уже не 2473 га, а-4123 га. Укрупнення сіл, колгоспів привело до переселення частини селян до інших населених пунктів, міст. З карти області почали зникати села, які було визначено неперспективними. Крім того частина з них була затоплена під час будівництва КремГЕС. Середньорічний валовий збір зерна в Кіровоградській області в 1966-1968 роках був менший планового на 263 тисячі тонн. Але вже через рік за отримання високих урожаїв область була нагороджена перехідним Червоним прапором ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР.

3. Аграрний сектор у 70-80-і роки. У 1970 році Кіровоградська область отримала Диплом першого ступеня і грошову премію Виставки передового досвіду в народному господарстві УРСР за високий урожай зернових. На полях області в цей час працювало 4373 зернозбиральні комбайни, 14273 трактори. Усі господарства було електрифіковано. Основними виробниками тваринницької продукції стали 66 спецгоспів. У 1970 році урожайність зернових із гектара складала 28,8 ц проти 15,7 у 1960 році.

На початок 1972 року в колгоспах налічувалось 39 свиноферм, 33 птахоферми. Діяли комплекси - механізовані ферми великої рогатої худоби. Шефи з промислових підприємств обладнували в колгоспах і радгоспах кормоцехи, кормокухні, ремонтні майстерні "Сільгосптехніки", зрошувальні системи. У господарствах працювали 10 тисяч спеціалістів сільського господарства, в т.ч. більше 2-х тис. із вищою освітою. 272 голови колгоспів (більше половини) мали агрономічну освіту. Працювали школи підвищення кваліфікації хліборобів, механізаторські курси для молоді.

За результатами роботи в 1972 році Дипломом пошани ВДНГ СРСР було нагороджено колгосп "Зоря комунізму" Новоархангельського району і колгосп "Дружба" Добровеличківського району. Обидва господарства премійовано автобусами. У 1973 році з метою збільшення виробництва овочів ряд колгоспів Кіровоградського, Олександрійського і Світловодського районів перетворені у спеціалізовані господарства по овочівництву. Того року 25 спеціалізованих колгоспів продали державі 165 тис. голів (51 тис. т. живої ваги) великої рогатої худоби, що становило 73% від проданої усіма колгоспами області. За 1971-1974 роки було комплексно механізовано 130 ферм великої рогатої худоби, 34 свиноферми, 8 птахоферм. У Маловисківському, Бобринецькому, Знам'янському і Кіровоградському райоб'єднаннях "Сільгосптехніки" працювали типові станції технічного обслуговування фермського обладнання. Прибутки колгоспів давали можливість будівництва соціальних об'єктів на селі. У першій половині 70-х років лише в Олександрівському районі було побудовано 5 шкіл, 6 дитячих садків, лікарні, 2 фельдшерсько-акушерських пункти.

У цілому за 1971 -1975 роки відбувається збільшення валових показників у секторі аграрного виробництва. Середньорічний валовий збір зерна порівняно з попередньою п'ятирічкою збільшився на 22%, соняшника - на 200%, картоплі - на 800%, овочів - на 18%. Середньорічне виробництво м'яса зросло на 27%, молока - на 16%, яєць - на 76%, вовни - на 16%. Збільшилась кількість тракторів - на 4511 штук, вантажних автомобілів - на 1246, зернозбиральних комбайнів - на 1474. У півтора рази збільшилась площа зрошувальних земель.

У 1977 році область здала державі 1405,6 тисяч тонн зерна. Найкращих успіхів досягли трудівники Ульяновського, Гайворонського, Долинського, Новоархангельського, Новоукраїнського районів. Наступного року валовий збір зернових склав 3111 тисяч тон. Державі було продано 1410 тисяч тон зерна. У традиційному тоді соціалістичному змаганні переможцями стали на всесоюзному рівні колгоспи "Росія" Ульяновського, "Зоря комунізму" Новоархангельського, "Перше травня" Маловисківського, радгосп "П'ятихатський" Петрівського районів. А в республіканському змаганні Кіровоградщина стала кращою по степовій зоні. На кінець року в усіх районах діяли міжгосподарські комбікормові підприємства. У Знам'янському районі працювало 13 спеціалізованих буряковирощувальних господарств, велике міжгосподарське підприємство по виробництву яловичини. На кінець 70-х років у кожному колгоспі в середньому працювало 30 спеціалістів вищої і середньої кваліфікації. Майже всі голови господарств мали вищу або середню спеціальну освіту. Високих результатів досягли сільські трудівники колгоспів "Росія" Новоукраїнського району ім. Леніна та ім. Дзержинського Знам'янського району.

Але в кінці 70-х років стали помітними негативні тенденції, пов'язані з екстенсивним характером сільськогосподарського виробництва. Через незадовільні соціально-побутові умови значний обсяг фізичної, в т.ч. ручної, праці намітилась тенденція до відтоку сільської молоді до міста, що викликало нестачу робочих рук у господарствах. Ріст валового виробництва сільгосппродукції почав відставати від п'ятирічного плану. Намітилось відставання по продажу державі зерна, соняшника, овочів, продукції тваринництва.

Ці тенденції спостерігались протягом 80-х років. Із метою покриття дефіциту робочих рук на збирання урожаю щороку з міських установ і підприємств області в колгоспи направлялись робітники, службовці, інтелігенція. Із занять знімались студенти і учні, створювались шкільні виробничі бригади, табори праці і відпочинку. На початку 80-х років працювало майже 200 місцевих учнівських бригад. Студентські будівельні загони зводили різні об'єкти. Але праця городян на збиранні овочів, яка здійснювалась за рознарядками райкомів КПУ і без належної матеріальної зацікавленості, у кінцевому результаті була малоефективною. Господарства були обмеженими у самостійному вирішенні питань вибору оптимальної структури посівів, обсягу їх продажу державі, цін і т.д. Позначилася на сільськогосподарському виробництві загальнодержавна економічна, а також політична криза, обмеженість коштів, які виділялися селу у кінці 80-х років. Це приводило до дефіциту деяких продуктів харчування.

Незважаючи на об'єктивні труднощі, землероби щороку працювали на полях і фермах, забезпечуючи необхідний мінімум продовольчого кошика

населення області, власного соціально-економічного захисту. Досвід передових господарств із Новоархангельського, Новоукраїнського, Кіровоградського, Знам'янського, Маловисківського та інших районів засвідчував можливості ефективного господарювання і за колективної власності. У цей період у ряді колгоспів запроваджувалися інтенсивні технології вирощування різних культур, використовуючи, зокрема, результати досліджень Кіровоградського науково-виробничого об'єднання "Еліта".

Запитання і завдання:

1. Що привело до голоду в 1946-1947 роках?

2. Назвіть головні цифри розвитку сільського господарства у 1950-х роках.

3. Які основні показники урожайності у 70-х роках?

4. Охарактеризуйте негативні тенденції розвитку сільського господарства у 80-х роках.

5. Дізнайтесь у старожилів, які села зникли з карти вашого району у 1950-1980-х роках?

6. Назвіть передові колгоспи 70-80-х років.


Каталог: Files -> downloads
downloads -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
downloads -> Для вчителів зарубіжної літератури
downloads -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
downloads -> Талант людини це божий дар
downloads -> Василь Стус постать,що єднає
downloads -> Антон павлович чехов
downloads -> Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. Моя автобіографія
downloads -> Урок 1 т ема. Вступ. Роль художньої літератури у формуванні життєвих цінностей людини


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Навчальний посібник для шкіл Кіровоградщини. Кіровоград: рвц кдпу ім. В. Винниченка, кдпу 2001. 72 с iconНавчальний посібник за загальною редакцією к. В. Заблоцької донецьк-2001 ббк 63(0)-7я7+63
Українська І зарубіжна культура. Навчальний посібник / Під заг ред. Заблоцької К. В. Донецьк: "Східний видавничий дім", 2001. 372...
Навчальний посібник для шкіл Кіровоградщини. Кіровоград: рвц кдпу ім. В. Винниченка, кдпу 2001. 72 с iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник / За ред. С.І. Архієреєва, Н. Б. Решетняк. Харків: нту «хпі», 2007. 331 с
Навчальний посібник для шкіл Кіровоградщини. Кіровоград: рвц кдпу ім. В. Винниченка, кдпу 2001. 72 с iconІсторія, теорія, методика збірник наукових та методичних праць
Проблеми музичної освіти учнів загальноосвітньої школи: історія, теорія, методика: [збірник наукових та методичних праць] / Заг ред....
Навчальний посібник для шкіл Кіровоградщини. Кіровоград: рвц кдпу ім. В. Винниченка, кдпу 2001. 72 с iconАналіз творчості Володимира Винниченка
Франко по праву вважав Винниченка “найяскравішим з талантів-початківців”. Леся Українка писала про молодого Винниченка: “Безталанний...
Навчальний посібник для шкіл Кіровоградщини. Кіровоград: рвц кдпу ім. В. Винниченка, кдпу 2001. 72 с iconНавчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011
Навчальний посібник. Кременчук, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету, 2011. – 124 с
Навчальний посібник для шкіл Кіровоградщини. Кіровоград: рвц кдпу ім. В. Винниченка, кдпу 2001. 72 с iconНавчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 В. Д. Братенші
В. Д. Братенші. Релігієзнавство. Навчальний посібник. Кременчук, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету,...
Навчальний посібник для шкіл Кіровоградщини. Кіровоград: рвц кдпу ім. В. Винниченка, кдпу 2001. 72 с iconНавчальний посібник для курсантів внз мвс україни київ 2012 (075. 8) Р 93
Рибальський О. В., Хахановський В. Г., Кудінов В. А., Смаглюк В. М. Захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах. Навчальний...
Навчальний посібник для шкіл Кіровоградщини. Кіровоград: рвц кдпу ім. В. Винниченка, кдпу 2001. 72 с iconНавчальний посібник для студентів 5-го, 6-го курсу медичних внз, лікарів-інтернів педіатрів, інфекціоністів та сімейних лікарів Запоріжжя, 2016р
...
Навчальний посібник для шкіл Кіровоградщини. Кіровоград: рвц кдпу ім. В. Винниченка, кдпу 2001. 72 с iconНавчальний посібник для вихованців гуртків позашкільних навчально-виховних закладів
Цей посібник допоможе дітям здійснити захоплюючу подорож у світ природи. Вони дізнаються багато цікавого про рослини


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка