Навчальний посібник для студентів гуманітарного факультету, спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа»



Сторінка1/9
Дата конвертації09.08.2017
Розмір1,49 Mb.
ТипНавчальний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

Кафедра українознавства, культури та документознавства


КОНЦЕПЦІЯ ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ (ВСТУП ДО ФАХУ)

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК



Полтава

2017

Концепція професійного спрямування (Вступ до фаху) : навчальний посібник для студентів гуманітарного факультету, спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа», спеціалізації «Документознавство та інформаційна діяльність». – Полтава : ПолтНТУ. – 92 с.

Укладач: О.М.Тур, к.філол.н., доцент

Відповідальна за випуск

Передерій І.Г., завідувач кафедри українознавства, культури та документознавства, д.і.н., професор.

Рецензенти:

Соляник А.А., д.пед.н., професор, завідувач кафедри документознавства та книгознавства Харківської державної академії культури

Гаращенко Л.Б, к.філол.н., доцент кафедри українознавства, культури та документознавства Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка.

Затверджено науково-методичною

радою університету,

протокол № 3 від 05.04.17
70.20.01. 01

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА……………………………………………………………………….4


РОЗДІЛ І. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЇ ФАХІВЦЯ З ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
АКТУАЛЬНІСТЬ СПЕЦІАЛЬНОСТІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ…….........………………………………..……………………5

    1. Підготовка фахівців із документознавства та інформаційної

діяльності на сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства……..6

    1. Еволюція документа як об’єкта професійної діяльності

майбутнього фахівця із документознавства

та інформаційної діяльності .……………………………………………….11

1.2.1.  Різновиди запису інформації…………………………………………11

1.2.2. Типи матеріальних носіїв інформації .………………………………13



    1. Історія виникнення й розвиток професії та спеціальності ………………18

Тестові завдання до розділу І . ………………………………………….34

Література до розділу І .…………………………………………………… 37



РОЗДІЛ ІІ. ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ. ДОКУМЕНТ ЯК НОСІЙ ІНФОРМАЦІЇ. …………………….…………………………………………………………39

    1. Інформація: сутність, особливості, властивості, класифікація…………39

    2. Основи організації інформаційної діяльності.

Сучасна законодавча база в галузі інформаційної діяльності…………….47

2.3. Документ як об’єкт професійної діяльності документознавця……………55

Тестові завдання до розділу ІІ………………………………………………66

Література до розділу ІІ……………………………………………………….67



РОЗДІЛ ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ТА КУЛЬТУРА ПОВЕДІНКИ
ФАХІВЦІВ ІЗ ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ…....68

3.1. Умови праці фахівців документно-інформаційної сфери…………………68

3.2. Комунікативна культура як важливий чинник підготовки

комунікативно компетентних фахівців-документознавців………………..72

3.3. Взаєморозуміння та конфлікти під час професійної взаємодії

фахівців із документознавства та інформаційної діяльності ……………. 76

Тестові завдання до розділу ІІІ ………………………………………………..87

Література до розділу ІІІ ………………………………………………………..88

Перевір свої знання……. ……………………………………………………….. 90



ПЕРЕДМОВА

Хто володіє інформацією – той володіє світом



Вінстон Черчілль
Діяльність управлінських структур ґрунтується на виробництві та використанні інформації. Значна частина цієї інформації у будь-якій організації зосереджена в документах.

Сьогодні робота в системі інформаційного забезпечення управління так само вимагає спеціальної кваліфікації співробітників, як і будь-яка інша робота. Розв’язувати проблеми впорядкування діяльності з документами на підприємствах різної форми власності в Україні повинні спеціалісти-документознавці, які професійно володіють методами аналізу документів, методами, що забезпечують звичайний та електронний документообіг, методами створення документів із використанням різних стилів опису та оформлення. Такі фахівці повинні досконало знати чинні стандарти і нормативні матеріали у галузі створення документів, володіти текстовими і графічними редакторами, вміти працювати у комп’ютерних мережах. Сучасні працівники служби документації повинні бути готові до ведення інформаційної боротьби з конкурентами, володіти глибокими знаннями з державної мови та документаційної лінгвістики.

Навчальний посібник надасть загальне уявлення про спеціалізацію «Документознавство та інформаційна діяльність». У першому розділі основна увага звертається на історичні аспекти розвитку професії, а також на актуальність спеціальності в Україні та за її межами. Другий розділ присвячений всебічному розкриттю понять інформаційна діяльність та документ як об’єкт професійної діяльності працівника служби документації. У третьому розділі розглядається організація робочого місця, умови праці, вимоги до усного спілкування працівників документно-інформаціцної сфери, а також вимоги до особистісних характеристик, значення зовнішнього вигляду у створенні гідного іміджу майбутнього фахівця із документознавства та інформаційної діяльності.

РОЗДІЛ І

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЇ ФАХІВЦЯ ІЗ ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. АКТУАЛЬНІСТЬ СПЕЦІАЛЬНОСТІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ

1.1.  Підготовка фахівців із документознавства та інформаційної діяльності на сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства
Діяльність управлінських структур ґрунтується на створенні й використанні інформації у будь-якій організації і сконцентрована у документах. Завдяки чітко організованій роботі з документами керівник може у будь-який момент отримати вичерпну інформацію про діяльність підприємства або організації. За відсутності встановленого порядку роботи з документами керівництво підприємства не матиме змоги приймати юридично й організаційно виважені рішення й уся подальша діяльність такого підприємства матиме хаотичний характер.

Вирішувати проблеми упорядкування діяльності з документами на підприємствах різної форми власності в Україні покликані фахівці-документознавці, які мають освіту з документознавства та інформаційної діяльності. Популярність підготовки фахівців зі спеціалізації «Документознавство та інформаційна діяльність» в Україні невпинно зростає. Відкриття нової спеціальності стало реакцією на процеси, що відбулися в соціально-комунікативній сфері країни: активний розвиток систем зв’язку, телекомунікацій, створення інформаційного системно-мережевого простору, суттєвим збільшенням обсягів документопотоків. Перспективність цієї спеціальності зумовлена рядом об’єктивних чинників:

1.  Зростання обсягів техніко-економічної, фінансової, технологічної, наукової та іншої документованої інформації.

2.  Посилення значення високоякісного інформаційного забезпечення вищого керівництва всіх рівнів і напрямів соціального управління.

3.  Впровадження новітніх інформаційних технологій, застосування глобальних світових мереж, вдосконалення засобів документування та розповсюдження інформації.

4.  Зростання ролі інформаційних процесів у всіх сферах людської діяльності. Створюються інформаційно-аналітичні підрозділи, інформаційно-рекламні агенції, розширюється коло центрів науково-технічної інформації.

Підготовку фахівців зі спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність» вперше в Україні розпочав у 1995 році факультет бібліотекознавства та інформатики Харківської державної академії культури (ХДАК) на базі створеної у структурі факультету кафедри документознавства та Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. Нині лише в Києві документознавців готують три державних і два приватних ВиШі: Київський національний інститут культури і мистецтв (КНУКМ), Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв (ДАКККіМ), Національний авіаційний університет (НАУ), Міжнародний університет розвитку людини «Україна» та Європейський університет (ЄУ). Підготовку фахівців спеціалізації «Документознавство та інформаційна діяльність» здійснюють також в Луцьку, Тернополі, Миколаєві, Одесі, Полтаві, Рівному, Черкасах та ін.

Ключові результати навчання майбутніх фахівців із документознавства та інформаційної діяльності :



Фахівець повинен знати:

  • нормативні, науково-методичні матеріали з документаційного забезпечення управління;

  • як організувати роботу зі службовими документами в процесі управлінської діяльності;

  • як формувати, використовувати та зберігати  документаційні ресурси (бібліотечні, архівні, музейні, інформаційні);

  • теоретичні засади розвитку комунікаційної культури як соціокультурного феномену, моделі ділової поведінки;

  • стилістичні норми службових документів, особливості лексичних, морфологічних, синтаксичних засобів ділових документів;

  • систему організації діловодства на підприємстві, систему організації роботи служби документаційного забезпечення управління;

  • основи роботи з комп'ютером, основне і спеціалізоване програмне забезпечення, технічні засоби обробки документів, правила експлуатації комп'ютерної техніки, друкарського та розмножувального обладнання, приймально-переговорних пристроїв;

  • порядок планування, проектування та технологію роботи на базі організаційної та обчислювальної техніки служб документаційного забезпечення управління, методи розробки їх оптимальних структур.



Фахівець повинен вміти:

  • використовувати набуті знання з фундаментальних дисциплін і практичні навички в професійній діяльності;

  • здійснювати аналітико-синтетичне опрацювання інформації;

  • письмово та усно презентувати науковий та практичний матеріал;

  • складати службові документи усіх видів;

  • працювати в операційних системах, зокрема Windows, в локальних і глобальних комп'ютерних мережах;

  • користуватися прикладним програмним забезпеченням, зокрема текстовими редакторами, електронними таблицями, базами даних, володіти комп'ютерною графікою, зокрема діловою;

  • усувати дефекти, проводити профілактику в операційних системах;

  • вільно володіти машинописом;

  • експлуатувати комп'ютерну техніку, друкарське та розмножувальне обладнання, приймально-переговорні пристрої;

  • використовувати у своїй професійній діяльності основні економічні закони та принципи;

  • спілкуватися (усно та письмово) українською мовою та двома поширеними європейськими мовами;

  • організовувати власну професійну діяльність та ефективно управляти часом;

  • працювати у групах, взаємодіяти з іншими людьми, підпорядковуватися вимогам колективу.

Підготовкою фахівців із документознавства та інформаційної діяльності передбачено вивчення курсу «Концепція професійного спрямування (Вступ до фаху)» (далі КПС «Вступ до фаху»). Дисципліна входить до циклу загальнопрофесійних дисциплін і ознайомлює майбутніх документознавців із місцем та роллю їхньої професії у сучасному суспільстві, особливостями обраного ними фаху.



Мета курсу – сприяти формуванню у студента цілісного, системного уявлення щодо обраної ним спеціальності.

Завдання курсу:

  • з’ясувати рівень необхідної підготовки фахівців-документознавців для сучасного суспільства.

  • прослідкувати історію становлення та розвитку спеціальності.

  • визначити місце спеціальності у системі знань.

  • ознайомити із загальними вимогами щодо рівня підготовки спеціаліста, його знань, умінь та навичок.

Студент, прослухавши курс «КПС (Вступ до фаху)», повинен мати уявлення про:

  • актуальність спеціальності та її місце на ринку праці;

  • ступеневість отримання освіти з напряму підготовки «Документознавство та інформаційна діяльність»;

  • особливості укладання різних видів документів;

  • складові моделі спеціаліста з документознавства та інформаційної діяльності та ін.

Студент повинен знати:

  • історію становлення та розвитку спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність»;

  • сучасну законодавчу базу в галузі документно-інформаційної діяльності;

  • основні терміни і поняття, що формують професійну предметну область спеціаліста з документознавства та інформаційної діяльності;

  • вимоги до професійних знань, умінь, навичок фахівця-документознавця

  • основні види професійної діяльності.

Попередніми дисциплінами, знання яких необхідне для вивчення курсу «КПС (Вступ до фаху)», є дисципліни гуманітарного та природничого циклів, зокрема «Історія України», «Всесвітня історія», «Українська мова», «Українська література», «Культура мовлення», «Інформатика».

Наступними дисциплінами, опануванню яких сприятиме вивчення курсу «КПС (Вступ до фаху)», є дисципліни циклу професійної та практичної підготовки, зокрема «Документознавство», «Документно-інформаційні комунікації», «Управлінське документознавство», «Лінгвістичні основи документознавства», «Документаційне забезпечення діяльності», «Діловодство», «Етика і психологія ділового спілкування».




ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ





Запитання для самоконтролю


    1. Назвіть чинники, що зумовлюють актуальність спеціалізації «Документознавство та інформаційна діяльність».

    2. Де вперше в Україні розпочато підготовку фахівців з документознавства та інформаційної діяльності?

    3. Назвіть ключові результати навчання за спеціалізацією «Документознавство та інформаційна діяльність».

    4. Сформулюйте основну мету курсу «КПС (Вступ до фаху)».

    5. Визначте мету та основні завдання курсу «КПС (Вступ до фаху)».

    6. Про що повинен мати уявлення студент-документознавець після вивчення курсу «КПС (Вступ до фаху)»?

    7. Що повинен знати студент після вивчення курсу «КПС (Вступ до фаху)»?

    8. Назвіть дисципліни, які пов’язані з курсом «КПС (Вступ до фаху)».


Завдання 1.  Дайте розгорнуті відповіді на запитання:


  1. Що вплинуло на Ваш вибір стати фахівцем із документознавства та інформаційної діяльності

  2. Які Ваші життєві плани щодо навчання за обраною спеціальністю? (отримати кваліфікацію бакалавра…).

  3. Де б Ви хотіли працювати після завершення навчання?

  4. Які риси Вашого характеру сприятимуть подальшому професійному зростанню?

  5. Які риси сучасного працівника сфери документознавства та інформаційної діяльності Ви вважаєте за необхідне розвивати в собі, а яких треба позбутися?

  6. Яку з посад після завершення навчання Ви б хотіли обійняти?

  7. Що сприяло Вашому обранню навчання саме в цьому ВИШі?

Завдання 2.

Сформулюйте і запишіть у зошити основні види професійної діяльності фахівця із документознавства та інформаційної діяльності.



Завдання 3.

Запишіть у зошит ті посади, які зможе обіймати спеціаліст із документознавства та інформаційної діяльності після завершення навчання.



Завдання 4

Напишіть міні-твір на тему «Чому я обрав професію, пов’язану із документознавством та інформаційною діяльністю?»



Завдання 5. 

Зробіть письмово у зошиті порівняльну характеристику підготовки фахівців у сфері керування документаційними процесами в Україні та за кордоном.



Завдання 6.

Заповніть нижче наведену таблицю:


Провідні фахівці у галузі документознавства



ПІБ

Основні біографічні відомості

Наукові праці (посібники, підручники тощо)

1










2





















Завдання 7. Допишіть речення:

    1. Мета курсу«КПС (Вступ до фаху)» передбачає…

    2. Завдання курсу «КПС (Вступ до фаху)» полягає …

    3. Попередніми дисциплінами, знання яких необхідне для вивчення курсу «КПС (Вступ до фаху)», є…

    4. Наступними дисциплінами, опануванню яких сприятиме вивчення курсу «КПС (Вступ до фаху)», є…


Завдання 8. Заповніть пропуски:

Дисципліна «Концепція професійного спрямування (Вступ до фаху)» передбачена для…., вона входить до циклу… і ознайомлює із… . Студент повинен знати вимоги до…, основні види … .


Інтелектуальні виклики

(теми для доповідей, рефератів)


  1. Підготовка фахівця з документознавства та інформаційної діяльності: проблеми й перспективи.

  2. Поведінкові норми працівника сфери документознавства та інформаційної діяльності.

  3. Професійна компетентність як важливий складник конкурентоспроможності майбутніх фахівців із документознавства та інформаційної діяльності на сучасному ринку праці.

  4. Комунікативна компетентність як необхідна умова професійної підготовки майбутніх фахівців із документознавства та інформаційної діяльності.

  5. Роль і місце науково-дослідної роботи у підготовці фахівців документно-інформаційної сфери.


1.2.  Еволюція документа як об’єкта професійної діяльності майбутнього фахівця із документознавства та інформаційної діяльності
1.2.1.  Різновиди запису інформації
Природа документа визначається двома складниками: інформаційним та матеріальним. Інформаційні характеристики документа (форма, обсяг, змістовність) зумовлюють взаємозв’язок між інформацією та споживачами, який, як правило, встановлюється за допомогою засобів документування – запису інформації на матеріальному носії.

Протягом багатовікової історії людство прагнуло у доступний спосіб закріпити та передати інформацію. Засобом такого передавання стало письмо – штучно створена система фіксації мовлення, яка дає змогу за допомогою графічних елементів передати мовленнєву інформацію на відстані й закріпити її в часі.

До винаходу письма людство йшло довгим шляхом і тільки кілька тисяч років тому стало застосовувати для запису мови знаки. Вважають, що це відбулося близько шести тисяч років тому, у четвертому тисячолітті до нашої ери (епоха неоліту), на думку інших дослідників – уже з восьмого тисячоліття до нашої ери.

Предметне «письмо». Спочатку люди не володіли ніякою писемністю. Тому було досить важко передавати інформацію на великі відстані. Відома легенда (яку розповів Геродот) про персидського царя Дарія  I свідчить, що одного разу він отримав послання від скіфів. Послання містило наступні чотири предмети: птаха, мишу, жабу і стріли. Гонець, який доставив послання, повідомив, що більше нічого повідомляти йому не веліли, і з тим розпрощався з царем. Постало питання, як же інтерпретувати це послання скіфів. Цар Дарій вирішив, що скіфи віддають себе в його владу і на знак покірності принесли йому землю, воду і небо, бо миша означає землю, жаба – воду, птах – небо, а стріли означають, що скіфи відмовляються від опору. Проте один із мудреців заперечив Дарію. Він тлумачив послання скіфів інакше: «Якщо ви, перси, як птахи, не відлетите в небо, або, як миші, не зариєтеся в землю, або, як жаби, не пострибаєте в болото, то будете уражені цими стрілами». Як виявилося надалі, цей мудрець мав рацію.

Переказана легенда свідчить, що спочатку люди намагалися передавати інформацію за допомогою різних предметів. Предметним письмом були:



    • природні предмети, які використовували для передавання повідомлень. Первісні люди, щоб запам’ятати місце перебування, напрямок руху мисливців, використовували зламані гілки дерев, укладені в певному порядку стріли. Реліктом давнього предметного письма в Україні є звичай дарувати квіти;

    • упорядкована система певних предметів. Наприклад, ірокези чіпляли на пояс у певній послідовності різнокольорові черепашки, кожна з яких мала певне значення;

    • зарубки на дереві, які використовували для обліку днів, для складання боргових зобов’язань тощо.

Звичайно, предметне письмо не було найзручнішим засобом передавання інформації і з часом люди придумали більш універсальні інструменти.

Піктографічне письмо. Наступним етапом на шляху формування писемності стало використання зображень (піктограм). Доречно пригадати, що зародження образотворчого мистецтва відбулося ще в часи стародавніх людей раніше появи державності. Суть піктографічного письма полягає в тому, що за допомогою певного знаку виражається деяке поняття. Наприклад, поняття «людина» може бути передане зображенням людини. Піктографічне письмо з’явилося наприкінці кам’яної доби, але й нині є зручним засобом взаєморозуміння між людьми, наприклад, знак долара чи євро, дорожні знаки, комп’ютерна іконка тощо.

Ідеографічне письмо. Поступово спрощуючись, піктограми все більш віддаляються від початкових зображень, починають набувати множинних значень. Проте піктографія не могла виконувати всі потреби письма, що виникали з розвитком понять і абстрактного мислення, і тоді народжується ідеографія («письмо поняттями»). Вона використовується для передавання того, що не володіє наочністю. Наприклад, для позначення поняття «зіркість», яке намалювати неможливо, зображали той орган, через який воно виявляється, тобто – око. Таким чином, малюнок ока як піктограма означає «око», а як ідеограма – «зіркість». Отже, малюнок міг мати пряме і переносне значення. Ми й тепер користуємося ідеограмами, коли пишемо цифри 1, 2, 3 …, позначаємо арифметичні дії =, –, + тощо.

Звукове письмо. Таке письмо має три різновиди:

  • складове документування інформації передає цілі склади, де кожен знак позначає склад. Елементи складового письма трапляються й у нас, наприклад у написанні слів інформація, документація, юстиція, об’єкт, її. Кожна з букв я, ю, ї, є позначає склад й+а, й+у, й+і, й+е;

  • консонантне документування інформації передає лише приголосні звуки. Сьогодні – це графічні скорочення, які використовують у документах, на зразок: млн. (мільйон), млрд. (мільярд), грн. (гривня), р-н (район) тощо;

  • звуко-буквене, або алфавітне письмо, де графічний знак передає звук.


1.2.2. Типи матеріальних носіїв інформації
Тривалий час предметом і знаряддям письма був камінь. На кам’яних брилах стародавніх пірамід та храмів археологи знайшли написи з інформацією про те, скільки людей працювало на будівництві цих споруд і у який час. На кам’яній стелі, яка сьогодні знаходиться у Луврі, збереглися тексти законів Хаммурапі, а також Єгипетський земельний кадастр, який слугував для стягнення податків з населення держави. На кам’яних стінах гробниць можна прочитати послання для нащадків і отримати інформацію про перепоховання фараонів. Велика кількість послань, які збереглися у гробницях, містять попередження про покарання грішників.

Найпоширенішим матеріалом для виготовлення документів у давнину була глина, яка слугувала основою написання текстів і сама диктувала графіку письма – потовщені знаки вгорі і потоншені донизу. Схематизація письма призвела до утворення клинів, тому і вид писемності отримав назву «клинопис». До нас дійшли сотні тисяч клинописних текстів, які повідомляють науковцям про побут, природу, історію, науку та культуру стародавніх народів. Так, серед руїн палацу царя Атурбаніпала в Ніневії археологи відкрили декілька кімнат, де виявили приблизно 30 000 клинописних глиняних табличок. Ця бібліотека зберегла всю історію культури та соціальних стосунків населення Шумеру та Вавилону. Вавилонянам належить і слава першодруків. Один документ розмножувався в певній кількості й розсилався за призначенням. Відомі також клинописні документи з виготовлення синтетичних каменів.

Стародавній Єгипет залишив нам неперевершене відкриття – папірус, який слугував чудовим матеріалом для письмового документування інформації. У його основі – трава типу осоки, яка росла на березі Нилу. Довгий час папірус використовували з побутовою метою: із нього будували житло й човни, робили взуття. Сьогодні рослину під назвою «папірус» можна знайти у ботанічному саду Каїра.

Технологія виготовлення папірусу для письма складалася з таких процедур: стебла рослини розділяли на тонкі довгі смужки, розкладали їх вздовж та впоперек, зрошували водою. Потім матеріал ущільнювали, відбивали дерев’яним молотком та вирівнювали спеціальним інструментом зі слонової кістки. Клеєм для склеювання стебел рослин слугував сік трави, який вичавлювали під пресом. Після просушування папіруси згортали у сувої. Деякі сувої досягали у довжину 40 м (папірус Харриса). Папірус можна було використовувати неодноразово. Абзац починали писати червоною фарбою, усе інше – чорною. Найбільший відсоток інформації, задокументованої на папірусі, становлять державне листування, облікові та статистичні дані величезного бюрократичного управлінського апарату – фараонів усіх династій.

Папірус уже в II столітті до нашої ери почали замінювати пергаментом. Походить пергамент від назви міста Пергам, де вперше зі шкіри тварин почали виготовляти пергамент як матеріал для письма. Сирійський цар Євмен Другий вирішив створити у своїй столиці Пергамі велику бібліотеку. З огляду на це він мав намір закупити в Єгипті папірус. Але єгипетський фараон Птоломей, побоюючись, що Пергамська бібліотека затьмарить світову славу Александрійської бібліотеки, заборонив вивозити до Сирії папірус. Тоді в Пергамі стали писати книги на вичиненій шкірі телят і молодих овець. Ця шкіра, що має велику міцністю, і стала називатися пергаментом. У середньовіччі в Європі пергамент був дуже дорогий, тому нерідко писарі-монахи вичищали скребком із пергаменту старий текст і записували на нього новий, а у бібліотеках книги прикріплювали до столів ланцюгами.

У середні віки в Англії та Франції для виробництва пергаменту частіше всього застосовували телячу шкіру або овчину, у той час як в Італії більше використовували козячу шкіру. Також використовувалися шкіри інших тварин, великих, наприклад, коней, або маленьких, наприклад, вивірок або кролів. Шкіру віслюка для виробництва пергаменту не застосовували. В історії друкарства був короткий період, коли пергамент та папір функціонували паралельно: так, більшість копій Біблії Ґутенберґа є паперовими, але деякі копії надруковані на пергаменті.

Поширеним матеріалом для виготовлення документів на Сході були тканини, зокрема шовк. По шовку писали червоною або чорною тушшю. Але зі збільшенням виробництва паперу, шовк було витіснено. Поступово і Європа в ранньому середньовіччі перейшла на папір як основний матеріал для документування інформації.

Папір було винайдено на початку нашої ери в Китаї. Китайці тривалий час тримали в таємниці технологію його виготовлення. Сьогодні однією з основних вимог, що пред'являються до офісного паперу, є його сумісність з високотехнологічними видами оргтехніки. Відомо більше сорока параметрів паперу, що характеризують його якість, найбільш важливими з них є такі:


  • щільність – це вага 1м² паперу, виражена в грамах. Більшість офісного паперу виготовляється масою 80 г/м²;

  • гладкість/шорсткість зазвичай визначається в одиницях виміру «Бендстен». Звичайно оптимальний рівень шорсткості знаходиться між 150 і 250 одиницями Бендстена. Більш гладкий папір легше проходить крізь друковані пристрої та якісніше передає зображення;

  • яскравість/білизна забезпечують контраст між зображенням і папером. Яскравість вимірюється в стандарті ISO і виражається у відсотках. Для офісного паперу нормальним рівнем яскравості є 90% і вище. Білизна вимірюється у відсотках у стандарті CIE. Зазвичай білизна офісного паперу коливається в діапазоні від 130% до 160%;

  • чистота поверхні і обрізу. На кромках і поверхні паперу не повинно бути пилу і забруднень, які призводять до псування офісної техніки;

  • жорсткість – це показник опору паперового листа згинанню при проходженні через копіювальний апарат;

  • товщина аркуша паперу вимірюється в мікронах. Показник товщини може впливати на інші характеристики паперу, наприклад, жорсткість або непрозорість;

  • електропровідність. Якщо папір для факсу або для принтера має високу електропровідність, то зображення може передаватися неякісно.

Баланс цих параметрів визначає, до якого класу належить даний папір – А, B, С.

А – папір має високу якість, гладкість, білизну і яскравість. Призначений для друку важливих документів та ділових листів. Гарантує відмінну якість друку при використанні на всіх видах офісного обладнання, у тому числі високошвидкісному.

В – папір має високі показники гладкості і білизни, що дозволяє одержувати якісні документи. Сумісний із більшістю видів принтерів та копірів. Найкращі результати отримують при чорно-білому друці.

С – найбільш економний вид паперу, призначений для повсякденних робіт в офісі та використання у високопродуктивних принтерах і копірах. Має мінімально необхідні показники гладкості і білизни.

Крім цих категорій, є ще класи А + +, А +, В +, С +. Вони показують, що папір має поліпшений один або декілька параметрів серед паперів свого класу.

Із середини ХХ століття папір різної щільності й фактури використовували у вигляді перфокарт та перфострічок, інформація на яких записувалася і зчитувалася за допомогою пристрою – перфоратора.

На сучасному етапі розвитку суспільства важливі події (наприклад, протокольні частини міжнародних договорів) документуються на фотоплівці, кіноплівці, магнітофонній стрічці. Містким і зручним у користуванні матеріалом для виготовлення документів є флеш-ки, диски, донедавна – дискети.

Майбутнє технологій документування у використанні природних та синтетичних матеріалів – мінералів, у першу чергу кварцу. Входять до практики діловодства й документи-голограми. Назва «голограма» походить від грецьких слів holos – повний і grapho – пишу, що означає повний запис зображення. Голограма створюється за допомогою голографії – методу точного запису, відтворення і перетворення хвильових полів.

Голографія, що є фотографічним процесом у широкому значенні цього слова, принципово відрізняється від звичайної фотографії тим, що у світлочутливому матеріалі відбувається реєстрація не тільки інтенсивності, але й фази світлових хвиль, розсіяних об'єктом і тих, що несуть повну інформацію про його тривимірну структуру.

Голограми володіють унікальною властивістю – відновлювати повноцінне об'ємне зображення реальних предметів. На голограмі зображення предмета настільки натуральне, що спостерігач сприймає його як реальний предмет. Голограма може бути пласкою чи об'ємною. Чим більший обсяг голограми (товщина світлочутливої плівки), тим краще реалізуються всі її властивості.




ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ



Каталог: bitstream
bitstream -> Урок позакласного читання у 8 класі Презентація проекту
bitstream -> Творчість А. Міцкевича апогея польського романтизму
bitstream -> Ключове запитання: Справжній Митець… Який він? Для реалізації проекту було створено групи „Біографи”
bitstream -> В. Стефаник. Новаторство письменника. Експресіонізм у його творчості
bitstream -> Конспект лекцій з дисципліни «історія української культури»
bitstream -> Урок 1 Тема. Як не любить той край Матеріал уроку. Володимир Сосюра "Як не любить той край "
bitstream -> Конспект лекцій з дисципліни «Соціологія еліт»
bitstream -> Конспект уроку із світової літератури для 7 класу Тема. Поетизація давньоруської минувшини в баладі О. С. Пушкіна «Пісня про віщого Олега»


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Навчальний посібник для студентів гуманітарного факультету, спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» iconПрограма фахового комплексного іспиту для здобуття ступеня магістра
...
Навчальний посібник для студентів гуманітарного факультету, спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» iconНавчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа»
«Бібліотечна справа» / укладач С. С. Никитюк; техн редактор Т. М. Філіпчук. – Кам’янець-Подільський, 2011
Навчальний посібник для студентів гуманітарного факультету, спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» iconПрактикум для студентів спеціальності 7 02010501 «Документознавство та інформаційна діяльність»
Практикум для студентів спеціальності 7 02010501 «Документознавство та інформаційна діяльність» напряму підготовки 020105 «Документознавство...
Навчальний посібник для студентів гуманітарного факультету, спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» iconПрограма для студентів психолого-педагогічного факультету зі спеціальності
Оркестровий клас: Навчальна програма для студентів психолого-педагогічного факультету зі спеціальності 010100 – „Педагогіка І методика...
Навчальний посібник для студентів гуманітарного факультету, спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» iconНавчальний посібник Для викладачів та студентів фармацевтичного факультету Запоріжжя 2014

Навчальний посібник для студентів гуманітарного факультету, спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» iconКонспект лекцій з курсу " історія зарубіжної літератури" (ХVІІ поч. ХІХ ст.) Для студентів гуманітарного факультету
Конспект лекцій з курсу “Історія зарубіжної літератури” (ХVІІ – поч. ХІХ ст.) для студентів гуманітарного факультету (спеціальність...
Навчальний посібник для студентів гуманітарного факультету, спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» iconНавчальний посібник до змістового модулю №1 для студентів І курсу фармацевтичного факультету спеціальність «Фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів»

Навчальний посібник для студентів гуманітарного факультету, спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» iconНавчальний посібник до змістового модулю №3 для студентів І курсу фармацевтичного факультету спеціальність «Фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів»

Навчальний посібник для студентів гуманітарного факультету, спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» iconНавчальний посібник до змістового модулю №2 для студентів І курсу фармацевтичного факультету спеціальність «Фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів»

Навчальний посібник для студентів гуманітарного факультету, спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» iconНавчально-методичний посібник з курсу „ Методика музичного виховання школярів" для студентів психолого-педагогічного факультету зі спеціальності 010103 -"Педагогіка І методика середньої освіти. Музика."
Методика музичного виховання школярів” для студентів психолого-педагогічного факультету зі спеціальності 010103 –“Педагогіка І методика...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка