Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа»



Сторінка11/12
Дата конвертації14.04.2017
Розмір1.46 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Кодекс України "Про адміністративні правопорушення"


(Першодрук документа — ВВР. — 1984. — № 51)

Незважаючи на застарілість цього документа, за роки української незалежності до нього внесено цілий ряд змін і доповнень, які безпосередньо стосуються відповідальності недобросовісного видавця. Скажімо, до Кодексу додана стаття (52-2) у новій редакції Закону від 5 квітня 2001 року, згідно з якою незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору зокрема), привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення права інтелектуальної власності, що охороняється законом, тягне за собою накладання штрафу від десяти до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції і матеріалів, які призначалися для їх виготовлення.

Ще одна нововведена стаття (186-6) стосується міри адміністративного покарання за порушення законодав­ства про друковані засоби масової інформації. Тут зокрема йдеться про те, що виготовлення, випуск або розповсюд­ження продукції друкованого ЗМІ після припинення ді­яльності цього друкованого органу, а так само ухилення від перереєстрації у передбачених законом випадках також може дорого обійтися — розмір штрафу коливається від десяти до тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Кримінальний кодекс України


(Першодрук документа — ВВР. — 2001. — № 25-26)

У реалізації своєї видавничої програми початкуючому видавцеві слід бути особливо обачним, оскільки в окремих випадках українським законодавством передбачена і кримі­нальна відповідальність. Що це за випадки? Їх два:

• порушення авторського права і суміжних прав;

• виготовлення або розповсюдження творів, що про­пагують культ насильства і жорстокості.

Міра покарання у цих випадках жорсткіша, ніж та, що передбачена в попередньому кодексі. Так, незаконне від­творення, розповсюдження творів науки, літератури і мис­тецтва, комп'ютерних програм і баз даних або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав тягнуть за собою, відповідно до статті 176, різну міру покарання (за­лежно від розміру матеріальної чи моральної шкоди):

• штраф від 200 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

• виправні роботи на термін до двох років;

• позбавлення волі на термін до двох років.

За умови, що ті ж дії вчинені повторно, розмір штрафу збільшується до двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавленням волі до п'яти років, і Ще суворіше покарання передбачено цим кодексом, коли і подібні злочини вчинила службова особа з використанням службового становища.

Загрозливою є і стаття 300, за якою випадки виготов­лення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства та жорстокості, караються позбавленням волі до п'яти років з позбавленням права обіймати певні редак­торські посади чи займатися видавничою діяльністю.


Завдання для самостійної роботи:

1. Прослідкувати вплив цензури на розвиток книжкової та видавничої справи у ХІХ-ХХ ст.

2. Скласти перелік основних правових та законодавчих документів у галузі видавничої та бібліотечної справи.

Тема 18. Книговидавнича та бібліотечна справа

на Хмельниччині


  • Перші писемні документи Поділля

  • Виникнення та діяльність друкарень на Поділлі

  • Створення бібліотек


Студент повинен знати:

  • історичні процеси та їх вплив на розвиток книжкової справи краю;

  • перші писемні документи Поділля;

  • особливості створення бібліотек та друкарень на території краю.

Студент повинен вміти:

  • аналізувати, узагальнювати історичні факти;

  • самостійно добувати історичну інформації за темою.

Аж до ХІХ ст. Поділля не мало постійного друкарства на своїх землях. Тому що для Польщі це була багата житниця, з якої збиралося все цінне, нищачи при цьому корінну культуру, не даючи розвиватися ні українському слову, ні українській книжці. Поділля віддалене від великих книжкових центрів – Києва, Львова, Острога, Харкова.

Першу друкарню на Поділлі закладено в с. Панівці (Кам’янець-Подільський район), яке належало воєводі Яну Потоцькому, який організував у 15195 р. в Манівцях лютеранську Академію, запросивши на посаду ректора Яна Зигровича – магістра філософії Краківського університету. Для потреб академії створено латино-польську друкарню, яка проіснувала 4 роки (1608-1611 рр.), випустивши 2 книги латинською і 5 польською мовою, з них 3 – твори самого Я.Зигровича. Після смерті Яна Потоцького і академію, і друкарню було закрито, а в приміщення віддано під стайню. Всі “єретичні” книжки було спалено єзуїтами.

В 1792 р. чудакуватий граф Сцибор Мархоцький створив власну державу “Панство Міньковецьке”, до якої входило 19 сіл з центром у Міньківцях (Ушинський район). У держави були свої кордони, закони, була і власна друкарня, де видруковувалися книжки облікові, квитанції, книга законів “Права міста Міньківці”. У 1831 р. маєток конфісковано, друкарню вивезено до Дунаєвець, де вона пробула до 1834 р., випустивши одну книжку, а згодом переїхала до Кам’янця. Управитель цієї друкарні Юзеф Вагнер (складач з варшавської університетської друкарні) у Кам’янці пропрацював до 1849 р., випускаючи польською мовою релігійну літературу, молитовники, букварі. Помер у повній бідності, а друкарню було продано за борги. А першою друкарнею у Кам’янці була друкарня Губерніального Правління (1798 р.), яка друкувала книги польською і російською мовами.

На території Кам’янеччини з давніх-давен жили племена трипільців і черняхівців. У VІІІ ст. тут поселилися тиверці, а з часів Київської Русі ця місцевість входила до Галицько-Волинського князівства. Головним містом Подільської землі Кам’янець став у ХІV ст.

Одне з перших і найдавніших писемних джерел нашого краю вважається “Кам’янецька хроніка”, в якій відображені події з 1430 по 1662 рр. Авторами її є вірмени: кам’янецький протоієрей Ованес, його син Тер-Григор та онуки – священики Аксент та Агоп. “Кам’янецька хроніка” збереглася до нашого часу і існує у двох списках – короткому та більш повному. Короткий список “Хроніки” зберігається у Національній бібліотеці в Парижі, більш повний – у Венеціанській бібліотеці. У творі містяться відомості про стихійні лиха, що мали місце у нашому краї, описи різних історичних подій, характеристика історичних осіб. Автори “Хроніки” значну увагу приділяють загостренню польсько-турецьких відносин, кульмінацією яких стала Хотинська війна. У документі переконано звучить твердження про те, що саме завдяки мужності та військовій майстерності козаків було розгромлено турецьку армію.

Цінним джерелом для відтворення подій Хотинської війни є “Історія Хотинської війни” – праця іншого кам’янчанина, вірменського історика Іоаннеса.

У 18 главах автор докладно описує історію битви від її початку до поразки турецьких військ. У Кам’янці існувала численна громада вірмен-переселенців, які зберігали і передавали з покоління в покоління привезені з рідного краю витвори мистецтва, реліквії, прикраси, рукописні книги. Вірменські писарі переписували літописи, словники, судебники, молитовники, Євангелія.

Історія Кам’янця – це історія і культура багатьох етнічних груп, які населяли наше місто: українці, молдовани, поляки, німці, цигани, литовці, турки, євреї, греки, татари. Найбільш впливовою була община поляків, які поширювали польську культуру, мову, звичаї, а також посаджували католицьку віру. Проте, незважаючи на утиски польської громади, культурна спадщина українців є найбагатшою. У церквах і храмах (храм Св. Апостолів Петра і Павла, Івано-Предтеченська церква, Троїцька, Вознесенська) діяли школи. Вчителями були священики і дяки. У школах вивчалися релігійна література, навчали письма та математики. Саме в таких школах здобули освіту відомі письменники і громадські діячі Ісайя Кам’янчанин та Герасим Смотрицький. При храмах переписували, а пізніше видавали книги. Цінною пам’яткою є “Кам’янецька Євангеліє” ХVІ ст., написане давньоруською мовою з написами: “Це Євангеліє писав раб Божий і многогрішний дячок Павел Богданович, родом із Скали, писано в Кам’янці. Амінь”. Євангеліє зберігалося в Іоанно-Предтеченській, а також Троїцькій церквах.

Діяли школи і при католицьких храмах. Навчанням дітей займалися монахи: домініканки, єзуїти.

У ХІХ ст. зростає вплив Російської імперії: у практику вводилася державна російська мова, викладання у навчальних закладах велося російською, у парафіяльних училищах, чоловічій гімназії, духовній семінарії (випускниками духовної семінарії були: А.Свидницький, С.Руданський, Михайло Достоєвський, український філософ, автор першого в Росії багатотомного філософського словника Сильвестр Гогоцький), Маріїнська жіноча гімназія.

Таким чином, у ХІХ ст. на території міста розпочала формуватися система освіти, однак вона не охопила усе населення, і відсоток освічених людей був низьким.

З Кам’янцем пов’язані імена поета і письменника К.М.Батюшкова, поета-декабриста В.Ф.Раєвського, автора “Тлумачного словника живої великоруської мови” В.І.Даля, М.Булгакова, М.Годованця.

Значний вплив на поширення української культури мала “Просвіта” (організовувала літературні читання, брала участь у перекладі Євангелія на українську мову (1907 р.), влаштовувала ярмарки, де продавалися українські книжки та газети).

У 1918 році був заснований Кам’янець-Подільський державний український університет. Ректорoм був призначений Іван Огієнко (1882-1972 рр.).

З червня 1919 року до листопада 1920 – Кам’янець – столиця УНР.

За роки радянської влади місто переживало разом з усією країною періоди “українізації”, репресій і голоду, німецької окупації, післявоєнної відбудови, роки незалежності. У всі ці часи книга була поруч з людьми, допомагаючи пережити лихоліття, будувати нове життя.
Завдання для самостійної роботи:

1. Аналіз екскурсії до відділу рідкісної та цінної книги бібліотеки Кам’янець-Подільського державного університету.

2. Характеристика видання “Раритети Хмельниччини”.

3. Підготуйте письмові біографічні довідки про видатних діячів краю: Ю.Й.Сіцінського (1859-1937) – засновника історичного музею, Ісайї Кам’янчанина – полеміста, богослова, літератора, книгознавця (ХVІ ст.), Герасима Смотрицького – писара кам’янецького магістрату, громадського діяча, педагога, письменника, ректора Острозького колегіуму, помічника І.Федорова (ХVІ ст.).


Підсумковий контроль знань

Формою підсумкового контролю знань студентів є диференційований залік. Відповідь студента має бути:



  • чіткою, логічною, послідовною, грамотною;

  • аргументованою та ілюстрованою конкретними прикладами;

  • підтверджена вмінням аналізувати основні події та явища у контексті конкретного історичного періоду;

  • підтверджена знанням, чітким і вільним володінням основними термінами та поняттями.

Перелік питань до заліка

1. Книга і книжкова справа у сучасному світі. Роль та місце книги в житті людини.

2. Поняття про книгу як специфічну форму матеріальної і змістової організації текстової та образної інформації.

3. Комунікативні, пізнавальні, педагогічні, ідеологічні та естетичні функції книги.

4. Книга як найважливіший інструмент духовної культури народу.

5. Взаємозв’язок мислення, мови, письма. Дописемні форми фіксації, передачі, збереження інформації.

6. Особливості предметного письма.

7. Вузликове письмо кіпу і вампум.

8. Характеристика піктографічного, ідеографічного письма.

9. Найдавніші осередки писемності: Єгипет, Месопотамія.

10. Олександрійська культура книги.

11. Соціальна роль книги в античному світі.

12. Доля античної культурної спадщини.

13. Рукописна книга в епоху раннього Середньовіччя.

14. Центри писемності в Європі в епоху Середньовіччя.

15. Соціально-економічні та культурні передумови виникнення книгодрукування.

16. Першодрукар Йоганн Гутенберг та історія його винаходу.

17. Поширення книгодрукування в Європі в ХVІ- ХVІІ ст.

18. Слов’янська писемність і давньоруська культура.

19. Глаголиця і кирилиця. Поширення кирилівського письма на Русі.

20. Рукописна книга Київської Русі ХІ- ХІV ст. Найдавніші пам’ятки руської рукописної книги.

21. Особливості оформлення рукописної книги.

22. Роль Я.Мудрого в книжковій справі Київської Русі.

23. Видання західнослов’янського друку. Діяльність Швайпольта Філя.

24. Білоруський першодрукар-просвітитель Франциск Скорина.

25. Діяльність першодрукарів І.Федорова та П.Мстиславця.

26. Перша датована друкована книга “Апостол”, особливості її оформлення.

27. Діяльність І.Федорова в Білорусії та в Україні.

28. Особливості оформлення “Острозької Біблії”, видрукованої І.Федоровим.

29. Значення діяльності І.Федорова в історії книгодрукування, його послідовники.

30. Друкарство у Львові після І.Федорова.

31. Діяльність Острозької друкарні.

32. Діяльність друкарні Києво-Печерської лаври.

33. Мандрівні друкарні на західноукраїнських землях.

34. Діяльність перших друкарень на Поділлі.

35. Рукописна книга XVII ст. Та її значення для вивчення вітчизняної історії та літератури.

36. Соціально-політичні, економічні та культурні передумови докорінних змін у книжковій справі першої чверті XVIIІ ст. Запровадження гражданського книгодрукування в Росії.

37. Роль Російської академії наук і Московського університету в розвитку друкарства.

38. Боротьба М.В.Ломоносова за розвиток російської науки і видання вітчизняної літератури.

39. Указ “О вольных типографиях” (1783 р.) і дальше піднесення друкарства в Росії.

40. Петербурзький період діяльності М.І.Новікова.

41. Московський період діяльності М.І.Новікова.

42. Видавнича діяльність О.М.Радіщева. Ідейно-політична боротьба навколо його твору “Подорож із Петербурга в Москву”.

43. Цензурна політика царського уряду кінця XVIII – початку ХІХ ст.

44. Друкарня Києво-Печерської лаври в XVIII ст.

45. Видавці-підприємці і видавці-меценати першої чверті XVIII ст.

46. Видавнича діяльність декабристів.

47. Гражданське книгодрукування на Україні (XVIII – середина ХІХ ст.).

48. Утворення вільної російської преси за кордоном. Видавнича діяльність О.І.Герцена.

49. Українська книга в умовах визвольного руху в Росії 60-х років.

50. Народницькі видання в Росії і на Україні другої половини ХІХ ст.

51. Видавнича діяльність перших російських робітничих союзів і перших російських марксистських груп.

52. Журналістсько-видавнича діяльність Івана Франка.

53. Перші українські видавництва (Б.Грінченка, Г.Хоткевича, “Вік”, “Благодійне товариство” та ін.).

54. Видавнича діяльність І.Д.Ситіна.

55. Видавнича діяльність більшовиків в період першої світової війни і Лютневої буржуазно-демократичної революції.

56. Перші декрети Радянської влади про пресу і видавництва.

57. Українська радянська книга в період громадянської війни та іноземної інтервенції.

58. Прогресивна книга в Західній Україні 30-х років.

59. Книга в роки Великої Вітчизняної війни.

60. Відбудова і р розвиток видавничої справи в СРСР в післявоєнний період.

61. Основні сучасні українські видавництва (загальна характеристика).



62. Загальна характеристика перших писемних пам’яток краю.

ГЛОСАРІЙ

Антиква – (лат. – давній) – набірний шрифт латинської алфавітної системи Ренесансу.

Антологія – (грец. – зібрання квітів) – різновид колективного збірника.

Апарат книги – додаткові тексти, включені в книгу для полегшення користування нею (передмова, зміст, покажчики (іменний, предметний, географічних назв, ілюстрацій тощо)), колонтитул, анотація, післямова, коментарі, примітки, бібліографічні посилання, при книжкові бібліографічні покажчики.

Бестселер – (англ. – найкращий, що продається) – книга, що має особливий комерційний успіх і користується читацьким попитом.

Бібліолатрія – (грец. – книга - культ) – фанатичне поклоніння книзі, поклоніння священним книгам (Біблії, Корану).

Бібліоліт – (грец. – книга - камінь) – закам’яніла книга, яка пролежала багато років у землі, попелі чи вулканічній лаві.

Бібліоман – (грец. – книга - безумство) – тип книгозбирача, доведеного в своєму захопленні до крайнощів розумного відношення до цілей і змісту колекціонування книг. Не рахується з етичними нормами в прагненні отримати книгу, нікого не підпускає до “своїх” книг.

Бібліополістика – (грец. – книга - продаю) – теорія, історія і організація книжкової торгівлі.

Бібліотека – (грец. – книга – зібрання, сховище) – зібрання книг, заклад, що організовує збір, зберігання, використання творів друку та інших носіїв інформації; заклад культури, що виконує виховну, освітню, інформаційну, культурно-просвітницьку функції.

Бібліофілія – (грец. – книга - любов) – тяга до книги і колекціонування рідкісних і цінних видань.

Білінгва – текст на двох мовах.

Буквиця – див. Ініціал, Заголовна буква.

Букіністична книга – (фран. – старовинна книга) – антикварна книга, видана в період з 1851 по 1960 рр. включно, книга, яка була в користування, після чого поступила в продажу.

Вампун – різновид предметного письма у північноамериканських індійців (ірокезів, гуронів), являє собою пояс, сплетений з ниток з нанизаними на них мушлями. Кількість, колір і взаємо розміщення мушлів мають символічне значення, передають певну інформацію.

Верстка – поліграфічний процес виготовлення друкарської форми, що полягає в складанні сторінок певного формату з гранок набраного тексту, елементів оформлення тощо.

Віньєтка – книжкова прикраса, невелике, композиційно завершене графічне зображення предметного чи сюжетно-тематичного змісту, що розміщується на зовнішніх елементах книги, титульних, початкових, кінцевих сторінках.

В’язь – декоративне письмо, букви якого зв’язуються в безперервний орнамент (широко використовувалося у 15-17 ст.).

Глаголиця – одна з двох найдавніших слов’янських азбук, відрізняється від кирилиці формою написання літер.

Глосарій – зібрання пояснень або перекладів незрозумілих , чи перекладів іноземних слів і словосполучень.

Готичне письмо – почерк латинського письма епохи середньовіччя (12-15 ст.), характеризується утлуватою, видовженою по вертикалі формою літер.

Гравюра – друкарський відтиск на папері з матриці (пластини), на якій вирізано малюнок. Вид мистецтва графіки.

Гражданський шрифт – шрифт, введений в Росії в 1708 р. Петром І, що відрізнявся простотою написання.

Гранка – 1) стовпець довільної кількості рядків типографського набору; 2) металічна дошка з трьома бортами для зберігання, перенесення набору.

Дезидерата – (лат. – бажане) – видання, необхідне бібліотеці чи колекціонеру, яке розшукується з ціллю заповнення пробілу в книжковому фонді, заміни дефектного видання.

Заголовна буква – див. Ініціал.

Засічки – штрихи на кінцях букв.

Заставка – невелика орнаментна (деколи сюжетна) композиція, яка виділяє і прикрашає початок розділа рукописної чи друкованої книги.

Екслібрис – (лат. – із книг) – книжковий знак, паперовий ярлик, наклеєний власником бібліотеки на книгу, переважно на внутрішню сторону палітурки. Зазвичай на ньому вказувалося ім’я і прізвище власника і малюнок, що лаконічно та образно відтворював його професію, інтереси. Батьківщиною екслібриса вважають Германію. Виник в 16 ст. Спочатку екслібрис носив геральдичний характер, деколи містив портрет власника, зображення його будинку, замку, монастиря.

Епіграф – (грец. – надпис) – надпис, який автор ставить перед текстом твору чи його частиною (цитата, вислів, прислів’я), який в лаконічній формі передає основну тему, ідею, настрій, сприяючи кращому сприйняттю читачем. Епіграфи почали використовуватися в літературі з початку 15 ст., широке розповсюдження отримали в першій половині 19 ст.

Ієрогліфи – древні знаки єгипетського письма, використовувалися з кінця ІV тис. до н.е.

Ініціал – (лат. – початковий) – буквиця, заголовна буква збільшеного розміру, що розміщується на початку тексту книги, глави, розділу, найдавніший елемент оформлення книги.

Калам – знаряддя для письма у вигляді загостреної палички.

Каліграфія – (грец. – красивий почерк) – мистецтво красивого і чіткого почерку.

Кирилиця – одна з двох (див. Глаголиця) слов’янських азбук, названа на честь слов’янського просвітителя середини ІХ ст. Кирила, який в 863 р. створив першу слов’янську азбуку і з допомогою свого брата Мефодія переклав з грецької на слов’янську мову християнські релігійні книги (3, с. 243).

Кінцівка – прикраса (орнамент, сюжетне зображення) в кінці книги, її глав, розділів.

Клинопис – спосіб письма шляхом видавлювання на глині комбінацій клиновидних рисок. Використовувався шумерами 3 тис. років до н.е.

Кліше – друкарська форма високого друку, призначена для поліграфічної передачі ілюстративних оригіналів.

Книгознавство – комплекс взаємопов’язаних наукових дисциплін суспільного циклу, що вивчають книгу, процеси їх створення, розповсюдження і використання.

Книжковий знак – див. Екслібрис.

Кодекс – форма книги, що являє собою блок скріплених листів паперу, пергаменту чи іншого матеріалу, поміщених в обкладинку (палітурку).

Колонлінійка – лінія, що розміщується зверху полоси і відділяє колонтитул від тексту.

Колонтитул – (фран. – стовпець-напис, заголовок) – заготовочні дані, розміщені зверху над текстом сторінки книги, журналу, газети у верхній частині бокового поля, входить до допоміжного апарату книги. Частіше всього повторює внутрітекстовий заголовок, або прізвище автора і назву твору, або перше і останнє заголовне слово сторінки словника.

Колонцифра – порядковий номер сторінки або стовпця книги, періодичного видання і т.д. Розміщується у верхньому чи нижньому полі кожної сторінки з зовнішнього краю полоси. Сукупність колонцифр утворює пагінацію книги.

Колофон – (грец. - завершення) – у рукописних книгах і стародруках текст на останній сторінці, містить відомості про назву книги, автора, місце і дату переписування (надрукування).

Конволют – (лат. – переплетений) – збірник, складений його власником з різних самостійних видань (книг, журналів, відтисків статей) або рукописів і переплетений в єдиний том.

Криптографія – (грец. – таємний – пишу) – спеціальна система письма, використана з ціллю зробити текст зрозумілим лише для обмеженого кола осіб.

Ксилографія – (грец. – дерево – пишу) – гравюра на дереві.

Курсив – (нім. – бігти) – різновид шрифта з нахилом літер.

Кустода – (лат. – сторож) – 1) в рукописних книгах позначення порядкового номера зошита; проставляється на першій і останній сторінці зошита. В друкованих книгах замінено сигнатурою. 2) В стародруках – перше слово слідуючої сторінки, розміщене в нижньому правому кутку попередньої сторінки.

Літописець – в древній Русі автор історичних творів (див. літописи), частіше всього монахи, дяки, монастирські бібліотекарі, єпископи.

Літопис – основний історичний жанр літератури 11-17 ст. і основне джерело для вивчення історії. Літописи велися зі слів “в літо...”. Перші літописи виникли в середині 11 ст. Збереглося близько 1500 літописів, серед них “Повесть временных лет” (поч. 12 ст.).


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Схожі:

Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconНавчальний посібник для студентів гуманітарного факультету, спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа»
Концепція професійного спрямування (Вступ до фаху) : навчальний посібник для студентів гуманітарного факультету, спеціальності 029...
Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconПрограма фахового комплексного іспиту для здобуття ступеня магістра
...
Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник / За ред. С.І. Архієреєва, Н. Б. Решетняк. Харків: нту «хпі», 2007. 331 с
Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Куляс П. П. Система − проти автоматизму суржику: Редакторський погляд : Навчальний посібник. Вид друге, розширене І виправлене. −...
Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconНавчальний посібник для студентів та лікарів-інтернів
Сьогодні лікар будь-якої спеціальності в своїй практичній діяльності зустрічається з різними проявами порушень гормональної регуляції...
Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconМетодичні вказівки, вправи та завдання для підвищення мовленнєвої культури студентів 1-го курсу спеціальності „Лікувальна справа
Методичні вказівки, вправи та завдання для підвищення мовленнєвої культури студентів 1-го курсу спеціальності „Лікувальна справа”...
Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconНавчальний посібник для студентів 5-го, 6-го курсу медичних внз, лікарів-інтернів педіатрів, інфекціоністів та сімейних лікарів Запоріжжя, 2016р
...
Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconНавчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011
Навчальний посібник. Кременчук, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету, 2011. – 124 с
Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconНавчально-методичний посібник для студентів зі спеціальності «Журналістика»

Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconНавчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 В. Д. Братенші
В. Д. Братенші. Релігієзнавство. Навчальний посібник. Кременчук, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка