Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа»



Сторінка4/12
Дата конвертації14.04.2017
Розмір1.46 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Тема 10. Книжкова справа на Русі ХІV – ХV ст.





  • Особливості книжкової справи на Русі

  • Пам’ятки книжкової писемності

  • Мануфактурне виробництво книги. Матеріал для письма. Види письма

  • Майстри оформлення книг

  • Монастирські бібліотеки. Комплектування бібліотек


Студент повинен знати:

  • особливості книжкової справи на Русі даного періоду, види письма, основні пам’ятки книжкової писемності, особливості комплектування бібліотек.

Студент повинен вміти:

  • охарактеризувати розвиток книжкової справи на Русі, розрізняти види письма, аналізувати роботу монастирської бібліотеки.

Для початку слід уточнити історичне поняття “Русь” в ХІV – ХV ст. Українські землі були поділені між Московським князівством (Чернігово-Сіверська земля), Литвою (Волинь, Київщина, Східне Поділля), Польщею (Галичина, Холмщина, Західне Поділля), Угорщиною (Закарпаття), Туреччиною (Буковина).

Формування української народності, що почалася в глибині століть, тривало і в ХІV – ХV ст. Але умови цього процесу надто ускладнилися. Українські землі захопили різні держави, що мали відмінні від українців мову, релігію, культуру та історичні традиції. Проте між окремими частинами Південно-Західної Русі-України розвивалися економічні, політичні, культурні зв’язки.

Українська народність формувалася на Землях Київського, Переяславського, Чернігово-Сіверського князівств, Буковини і Закарпаття. В ХV – ХVІ ст. територія розселення українців поширилася на південний схід, на Нижнє Подніпров’я, Побужжя, лівий берег Дніпра. Термін “Україна” поширюється з Наддніпрянщини на всі українські землі, витісняючи попередній “Русь”. Ця назва фігурує в офіційних документах, художніх творах, народних піснях. З ХІV ст. з’явилася назва “Мала Русь”. Вперше її вжито в грамотах князя Юрія-Болеслава ІІ, який титулував себе – “король всієї Малої Русі”. Згодом термін “Мала Русь” здебільшого вживався в офіційних документах. Народ же називав себе русинами – слово, утворене від “Русь”. (Так само називалися й білоруси. Росіян у ті часи називали московитами).

Однією з найважливіших ознак народності є мова. В ХІV – ХVІ ст. на основі місцевих південних діалектів, внаслідок спілкування з мовами сусідніх народностей склалася українська мова. З ХІV ст. вона стає по суті сучасною українською мовою. Наприкінці ХVІ ст. робилися спроби наблизити книжну мову до живої народної української мови.

У ХІV–ХV ст. культура України розвивалася в складних умовах. Роз’єднаність українських земель, іноземне гноблення, спустошливі турецько-татарські напади – все це гальмувало процес становлення української національної культури. Але й за таких умов культурний розвиток не припинився. Українська культура розвивалася на засадах вітчизняних традицій попередніх віків, вбираючи в себе ідеї європейського Відродження.

Самобутність культурного життя України ХІV – ХV ст. зумовлена тим, що народ із втратою державності був приречений виключно на роль виконавця чужої волі, позбавлений можливості вільно розвивати свої інтелектуальні та творчі здібності. За таких обставин енергія українського народу спрямовувалася на доведення своєї життєвості через національну культуру. Людські взаємини, побут, православна віра визначили коло суспільних та культурних інтересів.

Школи існували при монастирях, церквах, але виникали і в маєтках деяких феодалів. Учителями були дяки. Навчалися діти грамоті, молитвам, церковному співу. Окремі українці здобували вищу освіту в школах Польщі, Чехії, Німеччини. Наприклад, син ремісника з Дрогобича Юрій Котермак (Дрогобич) закінчив Краківський університет, потім перейшов у Болонський університет (Італія), де здобув ступінь доктора, викладав астрономію й медицину, в 1481-1482 рр. був ректором університету. В Римі вийшла книга Ю.Дрогобича “Прогностична оцінка 1483 року”. Автор подав багатий матеріал з астрономії й географії. Зокрема, зробив першу в друкованій літературі спробу визначити географічну довготу міст України. Ця книга – перша видана за кордоном наукова праця українського автора.

Формування власне української книжкової культури, яке припадає на ХІV – ХV ст., відбувалося в надзвичайно несприятливих умовах. З середини ХІV ст. українські землі, знесилені татаро-монгольською навалою, були розчленовані і захоплені польськими, литовськими та угорськими феодалами. Процес становлення української культури відбувався в умовах постійної боротьби українського народу проти соціального і національного гніту. Особливо несприятливим для розвитку книжкової справи було ХІV ст. З 645 східнослов’янських рукописних пам’яток (книг та їх фрагментів) ХІV ст. і тих, що датуються кінцем ХІV – початком ХV ст. на українські пам’ятки припадає мізерна частина, десь близько 20. Їх і створено було в те важке лихоліття небагато і, безумовно, більша частина загинула.

Збережені до нашого часу пам’ятки української книжкової писемності ХІV ст. свідчать, однак, про те, що і в цей важкий період мистецтво книги на Україні, спираючись на міцне підґрунтя давньоруської книжкової культури, набуває дальшого поступу. Спільні риси, характерні для східнослов’янської книги ХІV ст., особливо виразно простежуються в таких пам’ятках української писемності, як Пандекти Антиоха 1307 р., Полікарпове євангеліє 1307 р., Євангеліє апракос “Лаврське” середини ХІV ст., Луцьке євангеліє ХІV ст., Київське євангеліє 1393 р. Вони написані гарним, характерним для того часу уставним письмом, прикрашені тератологічною орнаментикою, що в ХІV ст. набула особливо значного поширення в російській книзі. Нечисленні пам’ятки фігурної мініатюри (зразки її збереглися в Галицькому євангелії початку ХІV ст. з Державної Третьяковської галереї, Лаври шевському євангелії ХІV ст. в музею Чайторийських у Кракові і Євангелії ХІV ст. з Пушкінського дому) також свідчать про художню еволюцію й цього виду рукописної графіки.

Виняткове місце в українському книжковому мистецтва ХІV ст. належить славнозвісному Київському псалтирю 1397 р. В рукопису збереглась важлива приписка переписувача, в якій вказано, до речі, точне місце створення книги: “В літо 1397 списана бысть книга сі Давида царя повеленієм сміренаго владыкы Михайла рукою грішного раба Спиридонія протодиякона. А писана в граді в Киеві”. Написана на пергаменті добірним уставним письмом, книга розкішно прикрашена численними сюжетними мініатюрами (334 малюнки), розміщеними на її берегах. Проілюстрована вона за другою, так званою, монастирською, системою, яка вимагала від митця великих знань і водночас давала йому широкий простір для творчості. За цією схемою ілюструвались не тільки сюжети, а й деякі особливості поетичного стилю псалтиря – порівняння, метафори, алегорії. Мініатюри містять також багато побутових подробиць, спостережених художником у житті і майстерно відтворених (наприклад, зображення гончара, що розписує вазу, пастухів, малюнки краєвиду, птахів, тварин). Київський псалтир 1397 р. став прототипом для ілюстрування серії російських рукописних псалтирів ХV – ХVІ ст. Цікаво відзначити, що малюнки Київського Псалтиря потрапили й на сторінки друкованої книги. Віднайдено стародрукований Псалтир ХVІІ ст. (напевно, київського друку), береги якого прикрашені виконаними від руки малюнками, схожими на ілюстрації розглядуваного рукопису.

ХV – початок ХVІ ст. характеризуються пожвавленням книжкової справи на Україні. Це пожвавлення було обумовлене дальшим соціально-економічним розвитком українських земель, посиленням соціальної і національно-визвольної боротьби українського народу, піднесенням його культури і мистецтва. Формуються центри українського книг описання, найважливішими з яких були міста Київ, Львів, Луцьк, Костянтинів, Перемишль. Книг описання зосереджується переважно в добре захищених від нападу ворогів монастирях, які відігравали в ті часи певну культурно-освітню роль. Це – монастирі Нікольський і Печерський в Києві, Онуфрієвський у Львові, монастирі в Дермані, Дубно, Жидичині, Загорові, Зимному, Пересопниці.

Характерною особливістю рукописів є, насамперед, зміна письма. Повільний, урочистий устав поступається місцем півуставу – письму, розрахованому на прискорене написання як окремих літер, так і цілих рядків. Сам півустав ліг в основу створення перших друкарських шрифтів у Росії і на Україні.

Устав – давня форма кирилиці, характерна для рукописів ХІ-ХІІІ ст. Літери уставного письма вирізняються прямолінійністю і скрупульозністю написання. Одна буква писалася відокремлено від іншої, без розподілу текста на окремі слова.

Напівустав з’являється в середині ХІV ст. Літери напівуставу менші, більш округлі. Порушується правильність відстані між буквами, оскільки писали швидше і більш розмашисто. З’явилися тітли (позначки скорочення слів), за грецьким зразком почали використовуватися “сіли” – наголоси і лігатури – злитні букви.

Скоропис – використовувався в діловому листуванні, яке отримало широке розповсюдження. Скоропис відрізняється різноманітністю написання одних і тих же літер, їх з’єднанням, скороченням слів і винесенням окремих літер над рядком.

В ХV ст. з’являється особливе декоративне письмо – в’язь. Ним писали назву рукописів. Відмінні риси в’язі – різне поєднання літер, скорочення і орнаментальне прикрашання. Книги в ХV ст. пишуться здебільшого уже на новому, значно дешевому матеріалі – папері. В декоративному оздобленні на зміну тератологічній орнаментиці приходить плетінчасто-геометрична, у створення якої вкладено майстрами книги багато хисту й вигадки. В непоодиноких випадках книжкові плетінчасті композиції нагадують узори народного мистецтва – художнього ткацтва, плетіння з соломи, шкіри, лика. Використання мотивів народної творчості посилювало їх реалістичне звучання.

Рукописні книги мали ошатне вбрання. Палітурки виготовлялись з високоякісної шкіри, прикрашались мідними, срібними й золотими окладами, застібками, замочками. В оформленні обкладинок використовували техніку карбування, гравірування, лиття, перегород частої емалі тощо.

Кінець ХІV – початок ХV ст. – це ціла епоха, пов’язана з діяльністю великого художника, майстра книжкової мініатюри Андрія Рубльова (відоме його оформлення Євангелій1), а також Феофана Грека. Ці майстри використовували для прикрашення книг фарби, виготовлені за особливими рецептами., відомими лиш їм. Мініатюри, виконані 500 років тому вражають свіжістю і яскравістю кольорів.

В кінці ХV ст. на оформлення книг великий вплив мала школа знаменитого художника Діонісія та його синів Володимира та Феодосія. Вони започаткували друкування орнаменту, виготовлення книжкових заставок, гравірованих на металі.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconНавчальний посібник для студентів гуманітарного факультету, спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа»
Концепція професійного спрямування (Вступ до фаху) : навчальний посібник для студентів гуманітарного факультету, спеціальності 029...
Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconПрограма фахового комплексного іспиту для здобуття ступеня магістра
...
Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник / За ред. С.І. Архієреєва, Н. Б. Решетняк. Харків: нту «хпі», 2007. 331 с
Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Куляс П. П. Система − проти автоматизму суржику: Редакторський погляд : Навчальний посібник. Вид друге, розширене І виправлене. −...
Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconНавчальний посібник для студентів та лікарів-інтернів
Сьогодні лікар будь-якої спеціальності в своїй практичній діяльності зустрічається з різними проявами порушень гормональної регуляції...
Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconМетодичні вказівки, вправи та завдання для підвищення мовленнєвої культури студентів 1-го курсу спеціальності „Лікувальна справа
Методичні вказівки, вправи та завдання для підвищення мовленнєвої культури студентів 1-го курсу спеціальності „Лікувальна справа”...
Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconНавчальний посібник для студентів 5-го, 6-го курсу медичних внз, лікарів-інтернів педіатрів, інфекціоністів та сімейних лікарів Запоріжжя, 2016р
...
Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconНавчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011
Навчальний посібник. Кременчук, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету, 2011. – 124 с
Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconНавчально-методичний посібник для студентів зі спеціальності «Журналістика»

Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconНавчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 В. Д. Братенші
В. Д. Братенші. Релігієзнавство. Навчальний посібник. Кременчук, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка