Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа»



Сторінка5/12
Дата конвертації14.04.2017
Розмір1.46 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Монастирські бібліотеки


Основну роль в накопиченні книжкових колекцій і організації бібліотек монастирі почали відігравати ще з ХІІ ст. Центрами бібліотечної справи монастирі були з таких причин: захищені міцними стінами від ворогів і стихійних лих (пожеж), мали в своєму підпорядкуванні школи, книгописні майстерні і спеціалістів з книжкового мистецтва, володіли великими феодальними помістями – тобто, мали кошти на купівлю книг. Фонди монастирських бібліотек поповнювалися і за рахунок пожертв, дарування книг. Переписували книги монахи. Існувала особлива посада монаха – хранителя книг (бібліотекар) і правила користування ними. У вільний від роботи і молитов час хранитель ударом в дзвін скликав монахів до бібліотеки і видавав їм книги для читання в келіях. Ввечері, за тим же сигналом, монахи повертали взяті по запису книги. Правилами передбачалось обов’язкове читання вголос під час трапези. Каталогів як таких не було, до нас дійшла невелика кількість описів книг монастирських бібліотек. Це інвентарні описи, де вказувалася лише назва книги, рідко – формат, оклад, ім’я переписувача і попереднього власника. За змістом це були виключно книги релігійного змісту: Псалтирі, Апостоли, Мінеї, Євангелії, Біблії.
Тема 11. Початок книгодрукування у слов’ян у ХV – ХVІ ст.


  • Запровадження книгодрукування у західних слов’ян

  • Книгодрукування в Білорусії

  • Характеристика книжкової справи у Московській державі до початку книгодрукування

  • Анонімні типографії та видання


Студент повинен знати:

  • особливості книгодрукування у чехів, поляків, білорусів;

  • відмінні риси діяльності Швайпольта Фіоля та Франциска Скорини;

  • особливості анонімних типографій та видань.

Студент повинен вміти:

  • охарактеризувати книгодрукування у західних слов’ян;

  • визначити роль людського фактора в історії книги.

Ми розглядаємо основні етапи поступу книгодрукування з Германії на Схід, до теренів України.

В ХVІ ст. Чехія і Польща переживали золотий вік своєї літератури і мистецтво книгодрукування набуло в них дуже високого рівня розвитку. 1468 р. – надрукована перша чеська книга “Хроніка Троянського”.

В Празі діяла одна з найбільших типографій Я.Северина і Я.Кампа, заснована ще в ХV ст. Вона випускала крім творів Лютера і гімнів Чеських братів книги з садівництва, медицини, художні твори. Одним з перших празьких друкарів слід назвати Мікулаша Конача – письменника, що видрукував книги на чеській і латинській мові, в т.ч. і твори Яна Гуса. В цей час друкується багато дешевих, скромно оформлених книг для народного читання і разом з тим прекрасно ілюстровані наукові видання (“Гербарій” П.Маттіолі (1562 р.) з 200 зображенням лікарських рослин). Після поневолення Чехії Германією (1620 р.), книжкове друкарство тут занепало (цензура, введення німецької мови). Заслуговує уваги підпільна типографія общини Чеських братів, яка проіснувала 40 років, випустивши більше 100 книг чеською мовою, допоки не була розгромлена імператорськими військами.

В Польщі книгодрукування з’явилося в ХV ст., - в пору розповсюдження гуманістичний ідей, втраті впливу церкви на духовне життя, розквітом літератури, науки (Микола Копернік, Ян Кохановський).

Першу слов’янську типографію кирилицького шрифта заснував у 1491 році в Кракові німецький майстер Швайпольт Фіоль. Він надрукував 4 книги, дві з яких – “Октоїх” і “Часослов” мають колофони з даними про типографа, місця і часу друкування. Два інших видання (“Тріодь цвітна”) позбавлені вихідних даних. В книгах Фіоля багато гравірованих ініціалів, “Октоїх” відкривається фронтисписом – гравірованим на дереві розп’яттям. Видання Фіоля широко розповсюдилися в Московській державі, на українських і білоруських землях. Канівська інквізиція звинуватила Фіоля як єретика. Помер в 1525 р.

Монополію на друкування книг у Кракові (початок ХVІ ст.) забезпечив собі королівською привілеєю підприємливий і ловкий комерсант Ян Халлер (1467-1535 рр.). За 20 років його видавництво випустило приблизно 260 книг різної тематики (релігійна, підручники і наукова для Краківського університету, а також промови Цицерона, праці Аристотеля, латинські і грецькі граматики). На жаль, жодної книги на польській мові.

Конкурентом комерсанта Халлера став поліграфіст за призванням Флоріан Унглер, який вдосконалював техніку, створював нові шрифти, добився кращої якості друку та ілюстрації. Він випустив у 1513 р. першу книгу на польській мові (молитвеник “Рай душі”), а в 1526 р. – карти Польщі і Литви. Після смерті Унглера його справу і типографію купив друкар Шарффенберг – засновник знаменитої династії, яка протрималася на польському книжковому ринку більше 200 років.

В ХVІ ст. в Кракові нараховувалося 21 типографія з 52-х польських друкарень, в цьому місці випускалося 60% всієї друкованої польської продукції.

В ХVІ–ХVІІ ст. слов’янські книги створювали люди різних національностей – болгари, серби, боснійці, хорвати, румуни, німці, італійці, росіяни, українці. Всіх їх об’єднувала спільна боротьба за збереження слов’янських культур, мов, вірувань. До книгодрукування відносилися тоді як до патріотичної місії. Найчастіше книги друкувалися кирилицею на церковнослов’янській мові.

Вирішальний крок в розповсюдженні книгодрукування зробив білоруський просвітитель і першодрукар Франциск Скорина. Час, в який він жив, характеризується різким загостренням соціальних, релігійних і національних протиріч. Ідеї Відродження і Реформації знаходили тут благодатний грунт. Життя Ф.Скорини багате подіями і неспокійне. Народився в 1490 році в Полоцьку в сім’ї купця, який торгував шкірою і хутром. Закінчив православну приходську школу, де познайомився з церковнослов’янською мовою. Був надзвичайно здібним учнем. Вчився на філософському факультеті Краківського університету, де вивчав філософію, граматику, логіку, риторику, музику, арифметику, геометрію, астрономію. Був знайомив з творами Аристотеля, Сенеки, Вергілія. Добився звання магістра вільних наук. Молодий вчений побував у Чехії, Данії, Германії. Знав польську, чеську, слов’янську, грецьку, латинську, древньоєврейську мови. В Італії (Падуя) здобув вчену степінь доктора свобод них наук і медицини. Але в історію ввійшов як просвітитель, друкар і розповсюджувач книг. В передмовах випущених ним книг Скорина постійно підкреслював, що ціль його діяльності – послужити простим людям, допомогти їм “познать мудрость и науку”, вчити людей, “абы, научившиеся мудрости, добро жили на свете”. Початок його діяльності відноситься до 1517 р. в столиці Чехії Празі. Тут можна було дешево закупити друкарське обладнання і папір. Коштами допомагали багаті громадяни. Перша випущена Скориною друкована книга – Псалтир, яка використовувалася і в богослужінні, і як посібник для навчання грамоті. Маленький формат книги більше підходив для домашнього вжитку. В 1517 р. Скорина випустив ще одну визначну книгу “біблія Руська” на білоруській мові. Особливості цієї Біблії – в коментарях, які розширювали світогляд читачів. Зручний шрифт, нумерація сторінок, багатий орнамент, заставки, кінцівки, ініціали, прекрасні гравюри, титульні листи – все це зробило його книги шедеврами. Плідний був і вільнюський період діяльності Ф.Скорини, де видрукувані “Мала подорожня книжечка” і “Апостол” (1523-1526 рр.).

Книги Скорини розповсюджувались в Білорусії, на Україні, в Росії. Але церква зустріла їх вороже, вважаючи єретичними, спалювала і знищувала.

Про останні роки Скорини нічого не відомо, але його книги були зразком для випуску майбутніх слов’янських друкованих видань.
Передумови виникнення книгодрукування в Московській державі

В середині ХVІ ст. книгодрукування досягло Московської держави. Для цього визріли соціально-політичні і технічні умови (розвиток феодального ладу, промисловості і ремесел, політика Івана Грозного з ціллю укріплення самодержавства (судова реформа, створення стрілецького війська, збільшення кількості церков, введення хрещення серед татар (Казань, Астрахань), піднесення літератури)). Часто книги закупалися за кордоном, перекладалися “руською” мовою. Але більшість книг виявилася “непригодними”, зараженими вільнолюбною єрессю. Питання про виправлення релігійних книг розглядалося на Стоглавому соборі вищих духовних і світських сановників (1551 р.). За постановою Собору “Про божественні книги” було введено строгу духовну цензуру, знищення невиправлених книг. Одначе здійснювати контроль за переписуванням книг можливо було лише при централізованому способі їх розмноження. Іван Грозний почав шукати засоби і людей для налагодження друкарства. Залучення іноземців не увінчалося успіхом. Навіть з виникнення книгодрукування рукописна книга займала в Росії основні позиції аж до кінця ХVІІ ст. Свого паперу тут не було, його ввозили з Германії, Голландії, Англії за дуже дорогими цінами. Тому друкована книга була ані трохи не дешевшою за рукописну. Хоча попит на книгу був значним, грамотність населення достатньою, - книга досить повільно входила в побут. Переписувалися книги в основному при монастирях (Троїце-Сергіївський, Кирило-Білозерський, Соловецький та ін.). Частіше в якості писарів виступали миряни, переходячи від на півуставного письма до скоропису. Все менше уваги приділялося художньому оздобленню книг. Причини відставання російської культури: татаро-монгольське іго, консерватизм церкви і її вплив на царську владу, невигідне географічне положення Росії – віддаленість від основних центрів книгодрукування (Германії, Франції, Італії), і бар’єр зі сторони ворожих Польщі, Лівонії, Швеції.

Слід відзначити великий вплив на зародження книгодрукування в Росії монаха-просвітителя Максима Грека (народився в 1475 р. в Греції), вчився в Італії, де познайомився з мистецтвом друкування книг. В 1518 р. приїхав до Москви в якості перекладача церковних книг. За вільнодумство засуджувався. Саме М.Грек радив Івану Грозному ввести книгодрукування як дієвий захід проти “порчі книг” нерадивими, безграмотними переписувачів. Існує версія, що Максим Грек сам таємно друкував церковні книги.

Друковані книги в Росії випускалися до 1564 року – офіційної дати першої друкованої книжки (“Апостола” І.Федорова). Знайдено групу анонімних (безвихідних) видань: три Євангелії, два Псалтирі, дві Тріоди, які були надруковані в Москві між 1553 і 1564 рр. Техніка друку цих книг недосконала. Можливо, це був друкар Маруша Нефедьєв, чи вчений священик Сільвестр, а може просвітницький гурток (“Вибрана рада”) при дворі Івана ІV.

Особливістю всіх цих видань було те, що вони ідентично намагалися копіювати рукописну книгу, були великого формату (а фоліо), рядки з правої сторони нерівні, використання двох кольорів – чорного і червоного. Відбитки “брудні” – фарби перемішувалися, розмазувалися, були помилки в тексті. Але попри всі недоліки, друковані книги були більш грамотними і вивіреними, вони демонструють як “делатели книг” удосконалювали це “многотрудное” ремесло, готуючи грунт для І.Федорова.

Завдання для самостійної роботи:


    1. Охарактеризуйте діяльність друкаря словянських книг Швайпольта Філя.

    2. Охарактеризуйте діяльність білоруського друкаря Франциска Скорини.


Тема 12. І.Федоров і П.Мстиславець – великі книгодрукарі та просвітителі


  • І.Федоров і П.Мстиславець – першодрукарі Московської держави

  • “Апостол” (1564 р.) – визначний твір друкарського мистецтва

  • Видавнича діяльність І.Федорова в Литві

  • Діяльність І.Федорова в Львові

  • Діяльність книгодрукаря в Острозі. Характеристика “Острозької Біблії”


Студент повинен знати:

  • особливості книговидавничої діяльності І.Федорова;

  • видання І.Федорова, основні дати видавничої діяльності.

Студент повинен вміти:

  • визначити роль людського фактора в історії книги;

  • порівняти московське і львівське видання “Апостола”;

  • охарактеризувати видавничу діяльність І.Федорова в Україні.

В 1563 р. в Москві за наказом царя Івана Грозного була заснована державна друкарня. На кошти царської казни було побудовано спеціальне приміщення. На чолі друкарні став обдарований і освічений письменник, педагог, художник, просвітитель, друкар Іван Федоров, його сподвижник – Петро Тимофіїв Мстиславець. Біографічні дані про них вкрай бідні. Вважають, що Федоров народився близько 1510 р. Існує версія про його дворянське походження (друкарський знак – це геральдичний знак – герб). Відомо, що він був студентом Краківського університету, удостоєний звання бакалавра.

Відомостей про П.Мстиславця нема ніяких, але, видимо, в нього теж була вища освіта, немалі знання, інакше обидва друкарі не були б залучені царем до друкування книг. І.Федоров організовував всю роботу друкарні, редагував текст, писав передмови і післямови. П.Мстиславець був технічним редактором, оформителем, гравером.

Можливо, І.Федоров працював у анонімній московській друкарні, без сумніву, він входив до літературного гуртка Максима Грека, спілкувався з членами “вибраної ради”.

З 19 квітня 1563 р. до 1 березня 1564 р. друкувався “Апостол” – перша російська датована друкована книга, дата її завершення вважається початком книгодрукування на Русі.

Апостол 1564 р. – шедевр друкарського мистецтва. Техніка друку, якість набору, оформлення “Апостола” набагато вищі, ніж в анонімних виданнях. Книга надрукована червоною і чорною фарбами, але використаний двохпрокатний друк з однієї форми. І.Федоров звільнив текст книги від архаїзмів і неслов’янських висловів, покращив орфографію. Правда, в “Апостолі” ще нема титульного листа, але своєрідним колофоном є післямова, де містяться всі вихідні дані книги, історія її випуску. Передмови і післямови І.Федорова є оригінальними пам’ятками літературної публіцистики.

В “Апостолі” розміщена фронтисписна гравюра із зображенням євангеліста Луки, а також багато заставок, гравірованих ініціалів, 24 рядки в’язі, в яких відчуваються як національні мотиви, так зразки західних орнаментів. “Апостол” вийшов великим тиражем (приблизно 600-2000 екз.), до наших днів дійшло 49 екземплярів. Це був зразок поліграфічного мистецтва, якому слідували друкарі книг на Русі і далеко за її кордонами на протязі ХVІ – ХVІІ ст.

В 1565 р. І.Федоров і П.Мстиславець випустили два видання “Часослова”. Це збірник щоденних молитв, що був одночасно і навчальним посібником для читання в школі. Поліграфічне оформлення цих книг набагато простіше і скромніше, ніж “Апостола”, відчувається поспіх, з яким їх готували і випускали. Формат “Часослова” – у восьму долю листа: це перші малоформатні книги, випущені в Москві. Шрифт – напівустав, але набагато менше заставок. В післямовах до обох видань, як і в “Апостолі”, підкреслюється роль царя при заснуванні друкарні, а також просвітницьке і виховне значення книг; вказано, що книги випущені “подвигом і старанністю, працею і пошуками диякона Івана Федорова та Петра Тимофієва Мстиславця”. Дані видання зараз є великою рідкістю, оскільки свого часу вони не зберігалися так як літургійний “Апостол”, а зачитувалися до дир, зношувалися від частого вжитку.

Незабаром після видання “Часослова” обидва друкарі змушені були покинути Москву. Відомо, що їх переслідували за вільнодумство, критичне відношення до текстів друкованих ними релігійних книг. В післямові до львівського “Апостола” читаємо: “покинули Москву по причині великих переслідувань, але не від самого государя, а від багатьох начальників і духовних властей і вчителів, які із заздрощів звинувачували нас в єресі, бажаючи добро перетворити в зло і справу божу (книгодрукування) вкінець згубити, як це характерно для злих, неосвічених і нерозвинутих людей, які в граматичних тонкощах навику не мають і духовним розумом обділені, але без причин і даремно розповсюдили зле слово...”.

Вочевидь, друкарі покидали Москву без поспіху, вони взяли з собою багато друкарських матеріалів (матриці, різні дошки, пуансони).

І.Федоров і П.Мстиславець переїхали до Литви, зупинившись в маєтку Заблудово, що належав гетьману Григорію Ходкевичу – впливовому політичному діячеві, ярому противнику унії з Польщею, поборнику православ’я. Друкарям створили найкращі умови для роботи. 17 березня 1569 р. вийшло в світ “Учительське Євангеліє”, яке багато в чому відрізнялося від московського “Апостола”. Тут вже є титульний лист і передмова, написана Хоткевичем не без допомоги І.Федорова. На звороті титульного листа – герб Г.О.Хоткевича. Шрифти і заставки ті ж, що і в московських виданнях. Книга налічує 408 листів, присутня філіація. При великому форматі художніх прикрас в “Учительському Євангелії” порівняно небагато. Книга вийшла великим тиражем, активно продавалася в Литві і в Московській державі. Збереглося 40 екземплярів.

Після випуску “Учительського Євангелія” І.Федоров і П.Мстиславець розійшлися, - останній перебрався до Вільно, де продовжував друкувати книги. Причини розриву невідомі.

Самостійно, без помічника, І.Федоров надрукував у Заблудові Псалтир з Часословом (26.09.1569 р. – 23.03.1570 р.). Це одне з найкращих видань І.Федорова, хоча в ньому є огріхи, помилки: “Якщо десь щось виявиться помилковим із-за моєї недбалості, бога ради виправляйте, благословіть, а не кляніть, бо ж не дух святий і не ангел писав, а грішна рука”. Титульної сторінки книга не має, її відкриває лист з вигравіруваним гербом Ходкевича. В короткій передмові І.Федорова наводяться вихідні дані. Далі знову йде передмова Ходкевича. В книзі багато прикрас, особливо звертає на себе увагу фронтиспис – портрет царя Давида (гравюра на дереві). Це була остання заблудовська книга. Гетьман Хоткевич тяжко захворів, в нього почалися фінансові труднощі, він відмовився від політичної боротьби після Люблінської унії (1569 р.), коли відбулося об’єднання Литви з Польщею. Гетьман запропонував І.Федорову закрити друкарню і зайнятися сільським господарством в подарованому йому маєтку. На що друкар відповів: “Замість плуга я володію мистецтвом друку, а замість хліба повинен розсівати зерна духовні...”.

В кінці 1572 р. І.Федоров переїхав до Львова – економічного і культурного центру Західної України. З великим труднощами йому вдалося зібрати при допомозі простих горожан необхідну суму для створення друкарні. Вона була обладнана в передмісті Львова. Друкареві допомагав його син Іван і підсобник Гринь. 15 лютого 1574 р. І.Федоров випустив у Львові нове видання “Апостола”. Зовні воно повторювало московське видання. Одначе фронтисписне зображення Луки віддруковане з нової дошки. Рамка залишалася таж сама. На звороті першого аркуша – герб Хоткевича, а в кінці книги поруч з гербом міста Львова – типографська марка І.Федорова. Післямова львівського “Апостола” – блискуча біографічна повість і документ з вивчення історії книгодрукування. Фоліант нараховує 280 листів по 25 рядків. Автор намагався полегшити користування книгою, виділивши кожен розділ заставкою, заголовком в’яззю і великим ініціалом. На полях широко представлені пояснення, різні покажчики, примітки. Тираж львівського “Апостола” орієнтовно був 1000-1200 екз. Зараз їх нараховується більше 80 екз.

У Львові І.Федоров видрукував ще одне унікальне видання, про яке до недавнього часу нічого не було відомо (1955 р.). Це була перша друкована світська книга – “Граматика” (“Азбука”, “Буквар”), призначена для “скорого младенческого научения”. В “Граматиці” нема титульного листа, вона відкривається красивою заставкою, під якою розміщені 45 букв кирилицького алфавіту, після цього алфавіт представлено навпаки – від останньої літери “ижицы” до першої “аз”. І втретє алфавіт повторюється у вертикальному вигляді 8 колонками.

У другому розділі даються вправи на засвоєння відмінювання дієслів. Є розділ з орфографії, даються правила відмінювання іменників і прикметників.

В цій книзі автор висловлює власні погляди на навчання та виховання. В книзі 78 сторінок, формат – восьма частина сторінки листа, тираж – близько 2000 екз., до наших днів дійшов всього один.

У Львові майстер терпів значні матеріальні труднощі, тому прийняв запрошення обладнати друкарню в Острозі (Волинь) від князя К.К.Острозького, який в 1576 р. заснував тут Острозьку академію.

Друкар не привіз в Острог ні обладнання, ні друкарських матеріалів – все залишилося у Львові на погашення боргів.

Поки обладнувалася друкарня, І.Федоров управляв справами багатого монастиря в Дермані (Волинь). Монахи допомагали друкареві редагувати майбутню Біблію. В монастирі була прекрасна бібліотека. Шрифти для нової друкарні відлив Гринь Іванович, можливо, з Вільнюса приїхав Петро Мстиславець.

В 1578 р. в Острозі І.Федоров надрукував “Буквар” (Книжка по-гречески альфа-вита, а по-русски аз-буки перваго ради научения детьскаго). Книга складається з трьох розділів, різних за змістом (І – грецький і слов’янський алфавіт, ІІ – уривки з львівської граматики, ІІІ – сказання чорноризця (монаха) Храбра “О письменах” (Х ст.), де мова йде про винайдення слов’янської азбуки Кирилом Філософом. Складність друку полягала в тому, щоб вмістити два паралельні тексти різними мовами на одній сторінці. Формат – в одну восьму листа, що було зручно для використання. Шрифт – кирилиця, але дрібніший, в ньому вже відчувається вплив напівустава і скоропису.

Слідуючи книга, надрукована в острозі – “Книга Нового завіту”. Крім псалмів, сюди ввійшли чотири Євангелії, Послання апостолів, Апокаліпсис (1580 р.). Невелика за форматом, надрукована дрібним шрифтом, книга налічувала 490 листів і використовувалася для домашнього вжитку серед українців, росіян і білорусів, які відстоювали свою віру і самобутність. Як додаток в тому ж 1580 р. з’явився алфавітно-предметний покажчик (вперше в історії слов’янської друкованої книги) .

5 травня 1581 р. з Острозької друкарні вийшов календар в один лист: на двох сторінках надруковані віршовані два рядки на кожний місяць року (автор – Андрій Римша).

Найважливішим виданням острозької друкарні І.Федорова є “Острозька Біблія” – справжній шедевр типографського мистецтва. До її випуску почали готуватися ще до відкриття друкарні. Біблія вражає свої об’ємом – 628 листів (1256 сторінок), надрукованих в два стовпці шістьома різними шрифтами. Тираж – приблизно 1000-1200 екз. (збереглося 250 екз.). За основу взято хороший переклад священної книги у царя Івана Грозного. Біблію редагували в Острозі Герасим Данилович Смотрицький, І.Федоров і ціла група фахівців. Була зроблена титанічна робота: одних тільки ініціальних букв в острозькій Біблії 1384.

Існує дві дати виходу Біблії – 12 липня 1580 р. і 12 серпня 1581 р. – це пояснюється складністю роботи, багаторазовими виправленнями, повторною редакцією, порушенням послідовності в наборі і друкуванні окремих частин.

Книгу відкриває ряд літературних документів, не пов’язаних з біблейським текстом: вірші Г.Смотрицького, в яких прославляється князь-меценат К.К.Острозький. Передмова надрукована паралельно церковнослов’янською і грецькою мовами, щоб звернути увагу Константинополя на вихід такої важливої книги; також підкреслюються зв’язки з Московською державою, з історичним минулим російського народу; звернення до читачів, про користь “священних книг” в боротьбі народу за свою віру. В післямові вказуються вихідні дані, повідомляється, що книга надрукована в Острозі за велінням князя Острозького “многогрешным и недостойным рабом Иваном Федоровым сыном Москвитином…”.

Для Івана Федорова Острозька Біблія стала кульмінацією його книгодрукарської діяльності. Він повертається у Львів (причина невідома, дата – або кінець 1581 р., або початок 1582-го). Переживши зраду свого учня і помічника Гриня Івановича, в боргах, так і не закінчивши впуск нової книжки, 15 грудня 1583 року великий друкар закінчив свій життєвий шлях. Місце його поховання у Львові невідоме.

Але смерть друкаря не зупинила бурхливий розвиток книгодрукування. Діяльність І.Федорова носила глибоко патріотичний характер, служила просвіті слов’янських народів, сприяла піднесенню культури, його книги були зброєю проти полонізації і католицизму.


Завдання для самостійної роботи:

1. Підготуйте письмове повідомлення про життя та діяльність першодрукаря І.Федорова.

2. Складіть табличку основних дат видавничої діяльності І.Федорова.

3. Порівняйте московське і львівське видання “Апостола”.

4. Підготуйте обґрунтування полемічного питання про книгодрукування в Україні до І.Федорова.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconНавчальний посібник для студентів гуманітарного факультету, спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа»
Концепція професійного спрямування (Вступ до фаху) : навчальний посібник для студентів гуманітарного факультету, спеціальності 029...
Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconПрограма фахового комплексного іспиту для здобуття ступеня магістра
...
Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник / За ред. С.І. Архієреєва, Н. Б. Решетняк. Харків: нту «хпі», 2007. 331 с
Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Куляс П. П. Система − проти автоматизму суржику: Редакторський погляд : Навчальний посібник. Вид друге, розширене І виправлене. −...
Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconНавчальний посібник для студентів та лікарів-інтернів
Сьогодні лікар будь-якої спеціальності в своїй практичній діяльності зустрічається з різними проявами порушень гормональної регуляції...
Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconМетодичні вказівки, вправи та завдання для підвищення мовленнєвої культури студентів 1-го курсу спеціальності „Лікувальна справа
Методичні вказівки, вправи та завдання для підвищення мовленнєвої культури студентів 1-го курсу спеціальності „Лікувальна справа”...
Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconНавчальний посібник для студентів 5-го, 6-го курсу медичних внз, лікарів-інтернів педіатрів, інфекціоністів та сімейних лікарів Запоріжжя, 2016р
...
Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconНавчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011
Навчальний посібник. Кременчук, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету, 2011. – 124 с
Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconНавчально-методичний посібник для студентів зі спеціальності «Журналістика»

Навчальний посібник для студентів спеціальності 02010201 «Бібліотечна справа» iconНавчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 В. Д. Братенші
В. Д. Братенші. Релігієзнавство. Навчальний посібник. Кременчук, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка