Навчальний посібник для студентів усіх напрямів підготовки денної та заочної форм



Сторінка4/45
Дата конвертації15.03.2018
Розмір3.43 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   45

Мистецтво як важлива складова духовної культури.


Класифікація видів мистецтва. Характеристика мистецьких стилів великих культурно-історичних епох

Художня культура виступає одним з найважливіших компонентів духовної культури. Вона формує внутрішній світ людини, сприяє її розвитку, як творця культурних цінностей. Ядром художньої культури є мистецтво як форма художньо-образної інтерпретації дійсного й уявного.

Існує досить багато визначень поняття „мистецтво”, кожне з котрих по-своєму висвітлює його призначення й сутнісні риси. Одним із них є таке: мистецтво – це специфічний вид людської діяльності, що відображає навколишню дійсність і людську свідомість у художніх образах та є одним із засобів естетичного оволодіння світом.
Мистецтво розвивається як система конкретних видів творчості, кожен з яких використовує власні виразові засоби. Художні виражальні засоби окремих мистецтв зумовлені насамперед предметом відтворення та природою матеріалу, з яким працює митець. Найпоширенішою є класифікація видів мистецтва, в основу якої покладено художні засоби їх виразності. За цим критерієм виділяють такі основні види мистецтва:


  1. Художня література.

  2. Тонічне або звукове мистецтво (музика, поезія).

  3. Хореографічне мистецтво (танець, пантоміма).

  4. Образотворче мистецтво (живопис, графіка, скульптура).

  5. Просторово-пластичне мистецтво (всі види образотворчого мистецтва та архітектура).

  6. Декоративно-ужиткове мистецтво (вишивка, гончарство, килимарство, художнє скло, художній метал, ювелірне мистецтво та інші).

  7. Синтетичне мистецтво (кіно, театр, телебачення, радіомовлення).

Багатоманітність видів мистецтва дає можливість естетично освоювати світ у всій його складності й багатстві. Немає головних і другорядних видів мистецтва, кожен з них має свої особливості та переваги. Передусім специфіка окремих видів мистецтва визначається виразово-образотворчими засобами, які ними використовуються. Розглянемо засоби виразності та жанрові системи різних видів мистецтва.

Література – це вид мистецтва, який естетично освоює світ через художнє слово. Сам термін „література” походить від латинського слова

„буква”. Література існує у трьох видах художнього тексту, які відрізняється один від іншого способом формування художнього образу:



  • епос (розповідь) − послідовна розповідь про низку подій. У письмовій літературі епічними жанрами вважаються роман, повість, новела, оповідання, нарис;

  • лірика (твір, виконаний під акомпанемент ліри) − один із трьох родів художньої літератури, в якому навколишня дійсність зображується шляхом передачі почуттів, настроїв, переживань, емоцій ліричного героя чи автора. Певний віршовий твір або сукупність творів, у яких у формі естетизованих переживань осмислюється сутність людського буття. Лірика найчастіше безсюжетна, вирізняється високою емоційністю, суб'єктивністю, насиченістю художнього образу;

  • драма (дія) − об'єднує твори, що призначені для виконання на сцені. Її жанрові підвиди: трагедія, комедія, драма, мелодрама, фарс.

Образотворче мистецтво це мистецтво відображення навколишньої дійсності у вигляді різних художніх образів на площині (графіка, живопис) та в просторі (скульптура).

Живопис – це зображення на площині реальних картин життя людини та природи, а також наочне втілення образів, яких немає в
реальності, які є наслідком людської фантазії. Основними виразовими засобами живопису є малюнок, колорит, композиція, світлотінь, фактура.

Живопис існує у двох видах: станковий і монументальний.



Станковим вважається живопис, виконаний на спеціально підготовленій поверхні (полотно, картон, папір, дошка тощо) із використанням деяких допоміжних пристроїв, як-от: мольберт, планшет. Виділяють такі жанри станкового живопису: портрет, пейзаж, натюрморт, побутовий, батальний, історичний, анімалістичний жанри, іконопис.

Монументальний живопис нерозривно пов’язаний із архітектурним середовищем, є елементом його оздоблення, виконується на стіні, стелі, підлозі, віконному склі. До монументального живопису відносяться фреска, мозаїка, вітраж. У монументальному живописі розрізняють такі жанри: історичний, релігійний або міфологічний.

Основні технічні різновиди живопису: масляний (олійний) живопис, живопис водяними фарбами по штукатурці – сирій (фреска) та сухій (а секо), темпера, восковий живопис, емаль, мозаїка, вітраж; акварель, гуаш, пастель, туш тощо.

Відповідно до цих технічних різновидів виділять, наприклад, такі

найвідоміші техніки живопису:


  • темпера – живопис, виконаний фарбами, що готуються на основі сухих порошкових мінеральних пігментів і (або) їх синтетичних аналогів;

  • олійний живопис – живопис, виконаний фарбами на органічній

олії;

  • пастель – живопис, виконаний спресованими, стертими у порошок

фарбами, які найчастіше випускаються у вигляді м'яких кольорових олівців;

  • акварель − техніка живопису, що використовує спеціальні фарби, які при розчиненні у воді утворюють прозору суспензію тонкого пігменту, що дозволяє створювати ефект легкості і тонких колірних переходів.

Графіка вид образотворчого мистецтва, котрий в якості основних зображувальних засобів використовує лінії, штрихи, плями, що наносяться на папір, картон олівцем, вуглиною або тушшю і створюють контур предмета або фігури.

За колористикою виділяють поліхромну (різнокольорову) та монохромну (одноколірну) графіку. За призначенням прийнято розрізняти станковий малюнок (має самостійне мистецьке значення і виконує насамперед естетичну функцію), книжкову мініатюру (ілюстрації до стародавніх книг, виконувані від руки), книжково-журнально-газетну графіку, ужиткову (плакат, реклама, поштові марки, паперові гроші), а також комп'ютерну графіку. За способом виконання виділяють оригінальну графіку (малюнок, що існує в єдиному екземплярі) й друковану (гравюра, виконувана, як відтиск зі спеціальної заготовки, котра може мати багато екземплярів, кожен із яких вважається оригіналом).


Техніки виконання гравюри:

  • ксилографія (гравюра на дереві) – найдавніша техніка гравірування по дереву або відбиток на папері, зроблений із такої гравюри;

  • літографія – фарба під тиском переноситься з плоскої друкарської форми (вапнякової пластини) на папір;

  • офорт – різновид гравюри на металі, котрий дозволяє отримувати відтиски з друкарських форм, які попередньо оброблені кислотами;

  • ліногравюра (гравюра на лінолеумі) – відбиток з малюнка, вирізаного на лінолеумі або на схожому з ним пластичному матеріалі.

Скульптура (пластика) – вид образотворчого мистецтва, який відтворює образи дійсності в пластичних, об'ємно-просторових формах, використовуючи різноманітні (тверді і пластичні) матеріали.

Залежно від матеріалів, які використовують, виділяють такі техніки скульптури: ліплення (глина, гіпс, пластилін); висікання (мармур, граніт, лід); вирізування (дерево, кістка); литво (метал, скло); кування (метал); чеканка (метал).

За формою виділяють круглу та рельєфну скульптуру. Кругла скульптура має повні трьохвимірні об’єми. Її можна розглядати з усіх боків, оскільки вона оточена вільним простором. Різновиди круглої пластики:


  • статуетка – вид дрібної пластики; статуя настільного розміру, набагато менше натуральної величини, що служить для прикраси інтер'єру;

  • бюст (погруддя) - погрудне, поясне або оплічне зображення людини в круглій скульптурі;

  • статуя – об'ємне зображення людської фігури в ріст, а також тварини або фантастичної істоти, зазвичай розміщується на постаменті;

  • скульптурна група – група з двох або більше фігур, пов'язаних між собою за змістом та композиційно.

Рельєф – це скульптурне зображення, розташоване на площині.

Виділяють такі різновиди рельєфної пластики:



  • горельєф – різновид скульптурного опуклого рельєфу, в якому зображення виступає над площиною фону більше, ніж на половину об’єму, а деякі елементи можуть бути зовсім відокремлені від площини;

  • барельєф – вид скульптури, в якому опукле зображення виступає над площиною фону не більше ніж на половину об’єму;

  • контррельєф (від лат. сontra – «проти» і «рельєф») – вид поглибленого рельєфу, що представляє собою «негатив» барельєфа.

Головні жанри скульптури – портрет, історичні, міфологічні, релігійні зображення, анімалістичний жанр.

За призначенням скульптура поділяється на станкову,


монументальну декоративну та пластику малих форм. Монументальна скульптура (пам'ятники, монументи) пов'язана з архітектурним середовищем, відрізняється значущістю ідей, високим ступенем узагальнення, великими розмірами. Монументально-декоративна скульптура включає всі види оздоблення архітектурних споруд і комплексів (атланти, каріатиди, фризи, фронтонна, фонтанна, садово- паркова скульптура). Станкова скульптура не залежить від середовища, має розміри, близькі до натури чи менші, і конкретний поглиблений зміст. Декоративна скульптура – це статуї, рельєфи, ліпні прикраси, надбрамні герби, які встановлюють в інтер'єрах і зовнішніх нішах будинків, у парках, садах. Декоративна скульптура не тільки прикраса, вона розвиває і поглиблює задум зодчого. Скульптура малих форм – невеликі скульптурні зображення з фігурками тварин, статуетками якими можна прикрасити житловий інтер'єр.

Архітектура мистецтво проектувати і будувати споруди та їхні комплекси, що створюють матеріально організоване середовище, необхідне людям для їхнього життя й діяльності, відповідно до призначення, технічних можливостей та естетичних переконань суспільства.

Виразними засобами архітектури виступають: симетричність чи асиметричність, масштаб, композиція, колір, ритм (співвідношення вертикальних і горизонтальних членувань), будівельна конструкція.

За функціональним призначенням розрізняють такі типи архітектури: житлова, цивільно-громадська, культова (релігійного призначення), палацова, фортифікаційна (оборонна), промислова, ландшафтна (сади, парки, сквери та інші середовища, в яких матеріалом є ландшафт і природна рослинність).

Ще одним ґрунтовним поняттям, необхідним для повноцінного аналізу твору мистецтва, виступає поняття „стиль”. Питання про визначення стилів загальнолюдської культури поставив свого часу американський культуролог Альфред Кребер. Учений уважав, що стиль властивий усім великим культурам і їх основним формам, поширюючи поняття стилю на науку, ідеологію, мораль і спосіб життя. Визначають стиль епохи геніальні особи, які вносять істотний вклад у розвиток тієї чи іншої галузі культури. Володіючи значним етнографічним матеріалом, американський науковець зробив вдалу спробу узагальнити різні стилі локальних культур і сформулювати концепцію стилів загальнолюдської цивілізації. На його думку, стиль культури – це спосіб життя, система світобачення, дотримання певних неписаних норм і правил творення та співжиття.

Згодом виокремилось поняття художнього стилю (або стилю мистецтва). Це більш вузьке поняття, оскільки воно стосується лише мистецтва. Стиль мистецтва це структурна єдність образної



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   45

Схожі:

Навчальний посібник для студентів усіх напрямів підготовки денної та заочної форм iconНавчальний посібник для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання

Навчальний посібник для студентів усіх напрямів підготовки денної та заочної форм iconМетодичні вказівки щодо написання наукових (курсових, кваліфікаційних та дипломних) робіт для студентів денної та заочної форм навчання
Бондаренко Т. Г., Надточій О. Л. Методичні вказівки щодо написання наукових (курсових, кваліфікаційних та дипломних) робіт : для...
Навчальний посібник для студентів усіх напрямів підготовки денної та заочної форм iconКонспект лекцій для студентів напряму підготовки 030505 «Управління персоналом І економіка праці» денної та заочної форм навчання

Навчальний посібник для студентів усіх напрямів підготовки денної та заочної форм iconМетодичні рекомендації до виконання контрольних робіт студентів усіх галузей знань І напрямів підготовки заочної форми навчання

Навчальний посібник для студентів усіх напрямів підготовки денної та заочної форм iconМетодичні вказівки до виконання самостійних робіт для студентів напрямку підготовки
«Дизайн» денної І заочної форм навчання / уклад. В. В. Хижинський – Луцьк : Луцький нту, 2016. – 34 с
Навчальний посібник для студентів усіх напрямів підготовки денної та заочної форм iconКонспект лекцій з дисципліни «Податкова система» для студентів напряму підготовки
Конспект лекцій з дисципліни «Податкова система» для студентів напряму підготовки 030504 «Економіка підприємства» денної та заочної...
Навчальний посібник для студентів усіх напрямів підготовки денної та заочної форм iconМетодичні вказівки до виконання самостійної роботи для бакалаврів усіх напрямів підготовки
Методична робота орієнтована на студентів денної форми навчання. Її мета – спрямувати науковий пошук студента, націливши його на...
Навчальний посібник для студентів усіх напрямів підготовки денної та заочної форм iconКурс лекцій з навчальної дисципліни «історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної та заочної форм навчання
Курс лекцій з навчальної дисципліни «Історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної та заочної форм навчання за напрямом...
Навчальний посібник для студентів усіх напрямів підготовки денної та заочної форм iconРобоча програма (за кредитно-модульною системою навчання) з дисципліни "Система технологій" напряму підготовки
Робоча програма складена на основі програми навчальної дисципліни «Системи технологій» для студентів 1-2 курсів денної та заочної...
Навчальний посібник для студентів усіх напрямів підготовки денної та заочної форм iconМетодичні вказівки до виконання самостійної роботи для студентів напряму підготовки 010104 «Професійна освіта»
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи для студентів напряму підготовки 010104 «Професійна освіта» денної та заочної...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка