Навчальний посібник для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання



Сторінка1/11
Дата конвертації09.03.2018
Розмір2.56 Mb.
ТипНавчальний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11






МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ»


ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра філософії і педагогики
В.Е. Громов, Н.Ю. Тарасова

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

В ПИТАННЯХ ТА ВІДПОВІДЯХ
Навчальний посібник

для студентів усіх спеціальностей

денної та заочної форм навчання
Дніпропетровськ

НГУ


2016

УДК 1(091) (075.8)

ББК 87,3 я73

Г87
Рекомендовано до видання вченою радою Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» (протокол № 4 від 5.04. 2016).



Рецензенти:

В.В. Хміль – д-р філос. наук, проф. (Дніпропетровський державний університет залізничного транспорту, завідувач кафедри філософії);

А.В. Решетниченко – д-р філос. наук, професор (Дніпропетровський державний університет митної справи та фінінсів, професор кафедри гуманітарних дисціплін).
Громов В.Є., Тарасова Н.Ю.

Г87 Історія філософії в питаннях і відповідях. / В.Є. Громов, Н.Ю.Тарасова;

М-во освіти і науки України, Нац. гірн. ун-т. – Д.: НГУ 2016. – 166 с.

ISBN 978-966-350-221-8

Зміст видання відповідає програмі нормативної дисципліни «Філософія». В межах восьми лекційних тем розкривається процес становлення західноєвропейської філософської думки від античності до новітніх часів. Окрім того посібник містить додатковий історико-філософський матеріал, аніж це передбачено учбовою програмою. Автори вважали за необхідне звернутися до історії української філософії, окресливши її специфічні ментальні риси і надавши характеристику філософському спадку видатних її представників.

З метою поглиблення знань, надано необхідний дидактичний матеріал. Зокрема, вислови видатних мислителів різних періодів розвитку філософської думки, питання до самоопрацювання, теми рефератів та список літератури з кожної теми.



УДК 1(091) (075.8)

ББК 87,3 я73

В.Є. Громов, Н.Ю. Тарасова, 2016

ISBN 978-966-350-221-8 Державний ВНЗ «НГУ», 2016

«Допоки я дихаю, … не перестану

філософувати»

Сократ.
Попереднє слово

Готуючи посібник, автори виходили з визнання особливої ролі філософії в свідомості людини як вільної, самодіяльної істоти з відповідальністю, яка лише зростає з розвитком культури і цивілізації. Людина завжди була проблемою для самої себе і певним тягарем для оточуючого світу. Але зараз, коли її життєдіяльність набула загрозливого космічного масштабу, рефлексія щодо сутності людини, форм і сенсів її існування стає нагальною духовно-практичною необхідністю. Проте в умовах панування масової культури і споживацького суспільства філософія парадоксальним чином зіштовхується з проблемою занепаду свого суспільного впливу і недооцінки у сфері освіти, політики і наукової діяльності. Вона потрапляє під тиск поверхово зрозумілого плюралізму, псевдодемократичної боротьби проти ідеології, скептичного відношення до метафізики з її інтенцією до вироблення загальних ідей і людських сенсів.

Суспільство без метафізики - це сукупність випадкових, розгублених, розпорошених індивідів, позбавлених широких понять про своє призначення і відповідальність. За допомогою філософії особистість осягає і обирає свою родову сутність, індивидуальне поєднує з всезагальним, досвідне з теоретичним, буденне з омріяним. Спонукаючи людей до самостійності мислення, вона стає їх змістовною, світоглядною опорою, не дає розгубитись у різноманітті й неоднозначності проявів буття. Вона перетворює суперечливу нагромадженість культурних форм в умову вільного розвитку їх сутнісних сил, в ігрове оволодіння ними, а не в їх втрачання і відчуження.

Свобода є стрижневим визначенням людської сутності. Це створює драматичне ускладнення у виборі цілей і в розвитку якостей, які люди схільні розглядати як власне людські. Бо усі їх позитивні властивості обтяжені баластом протилежності: розумність – дурістю, любов – ненавистю, краса – потворністю, правда – брехнею, добродійність – злочинністю. Справжнє людське у феноменологічній проекції для скептично налаштованого розуму обертається цілковитою видимістю, хиткістю і невпевненістю в самій його сутності. Проте справа філософії не йти на повіді у світа явищ і безпорадно дзижчати з приводу людської недосконалості. Не на ринковій площі із смолоскипом, а інтроспективно у метафізично обґрунтованому виборі з розумінням того, що людина є також духовна істота, слід шукати такі субстанційні основи її життєдіяльності, які б відповідали її кращим можливостям.

Здається, на ідеальних засадах не вдасться побудувати реальні успільні відносини, але і без них неможливо уявити суспільство, спроможне до розвитку і вдосконалення. Без розвиненої культури, яка була б відображенням консолідуючих суспільство філософських настанов, людина може створити лише руїну і підготувати себе до апокаліпсису.

ЗМІСТ
Попереднє слово…………..………………………………………3 - 4

Тема І. Загальний погляд на філософію, її призначення і

спеціфику.………...…………………………………….12 - 19
1. В чому полягає спеціфика філософії? Її відмінність від науки і мистецтва.

2. Призначення філософії та її функції.

3. Міфологія як тип світогляду. Спеціфика міфологічного мислення.

4. Матеріалізм й ідеалізм у філософії.


Вислови видатних філософів про філософію, мислення та вченість.
Теми рефератів.
Список літератури.

Тема ІІ. Антична філософія…………………………………… 19 - 46
5. Що такє субстанція? Вирішення проблеми субстанції філософами

мілетської школи.

6. Піфагорійське розуміння першооснови буття. Вчення піфагорійців про

число.


7. Вчення піфагорійців про красу. Категорії краси.

8. Що такє «логос» за Гераклітом?

9. Чому, за твердженням Геракліта, не можна двічи увійти в ту ж саму річку?

10. Діалектика Геракліта.

11. Вчення Парменіда про буття, порожнечу, множинність, рух, час.

12. Апорії Зенона Елейського. Чому Ахіллес не наздожене черепаху?

13. В чому фаталізм учення Демокріта про причинність?

14. Що таке «темний» та «світлий» роди пізнання за Демокрітом?

15. «Євтюмія» Демокріта.

16. Вчення Демокріта про виникнення людини й розвиток культури.

17. Чому Протагор вважав, що усі судження істинні, як кому заманеться ?

18. Який напрям пізнанню задає Протагор, стверджуючи, що людина є

мірою усіх речей?

19. Філософський сенс розрізнення «фізісу» й «номосу» у вченні Протагора?

20. Як софіст Горгій доводить, що всі твердження хибні?

21. В чому Сократ вбачав пошук істини?

22. Що таке маєвтичний метод пізнання?

23. Калокагатія за Сократом.

24. Погляди мегарців та киників на співвідношення загального й одиничного.

25. Етичні погляди киників.

26. Чи зберігає гедоністичний ідеал киренаїків життєву силу в наші дні?

27. Що означає поняття трансцендентності ідей у вченні Платона про ідеї?

28. В чому онтологічний, гносеологічний та телеологічний сенс прагнення

усього до свого блага у вченні Платона про іідеї?

29. Діалектичний зміст учення Платона про категорії.

30. Що таке «анамнезіс» у теорії про пізнання Платона?

31. Яке знання є істинним за Платоном?

32. Учення Платона про державу.

33. Учення Аристотеля про матерію і форму. Що таке ентелехія?

34. Учення Аристотеля про причинність.

35. Класифікація наук за Аристотелем. У чому Аристотель вбачає риси

наукового знання.

36. Поняття «мімесису» і «катарсису» в естетиці Аристотеля.

37. Аристотель про природу естетичного задоволення.

38. Яке значення для розуміння природи людини мала ідея Епікура про

спонтанне відхилення атомів від прямолінійного руху?

39. Поділ потреб людини згідно Епікуру. Задоволення яких потреб Епікур

вважав надійною основою щастя?

40. Як Епікур обґрунтовує ілюзорність страху людей перед богами, смертю і

долею?


41. Що таке «атараксія» у вченні Епікура про щастя людини? Чому боги не

втручаються у справи людей?

42. З яких якостей складається ідеал мудреця у філософії грецьких стоїків?

43. Учення стоїків про буття.

44. Гносеологічний та етичний зміст відповідей античних скептиків на вихідні

питання філософії

45. «Апатія» у вченні скептиків.

46. Що таке «еманація» в філософії неоплатонізму?

47. Ідеал краси у неоплатонізмі. Його сутнісна відмінність від античного

ідеалу краси.

48. Що таке агностицизм? Наведіть приклади агностицизму в античній

філософії.


Вислови античних мислителів про філософію, мудрість та гідність

людини.
Теми рефератів.
Список літератури.
Тема ІІІ. Філософія Середньовіччя..………………………… 46 - 55
49. Тертуліан як критик античного раціоналізму. Містифікація чуттєвого

досвіду в філософії Тертуліана.

50. Проблема співвідношення розуму, віри та авторитету в філософії

Середньовіччя.

51. Розуміння універсалій в крайньому реалізмі Августина.

52. Номіналізм у середньовічній філософії. Крайній номіналізм Росцеліна.

53. Поміркований номіналізм. Концептуалізм П’єра Абеляра.

54. Що таке схоластика?

55. Роджер Бекон про перешкоди осягнення істини і про майбутній розвиток

науки.


56. Як Ф. Аквінський доводить існування Бога?

57. Поміркований реалізм Ф. Аквінського.

58. Теорія двоїстої істини Ф. Аквінського. Співвідношення філософії й

теології.

59. Містицизм у філософії Середньовіччя. Іоахім Флорський. Іоган Екхарт.
Вислови мислителів Середньовіччя про філософію, богопізнання,

духовні цілі життя людини.
Теми рефератів.
Список літератури.
Тема IV. Філософія доби Відродження…………..…………… 55 - 65
60. Основні ідеї гуманістичної філософії доби Відродження. Що таке

антропоцентризм як світоглядний принцип?

61. Піко Делла Мірандола про місце людини в ієрархїї буття.

62. Основні принципи гуманістичної філософії Еразма Роттердамського.

63. Діалектичні ідеї М. Кузанського.

64. Джордано Бруно про героїчний ентузіазм.

65. Ф. Бекон як засновних досвідних наук. Типи філософів за Ф. Беконом.

66. Роль індукції у вченні Ф. Бекона про пізнання.

67. Учення Ф. Бекона про форми руху матерії.
Вислови мислителів доби Відродження про смисли людського життя,

завдання філософії й мистецтва.
Теми рефератів.
Список літератури.

Тема V. Філософія Нового часу (XVII cт.)……..………………65 - 71
68. Учення Р. Декарта про субстанції. Дуалізм субстанцій.

69. Р. Декарт про правила методу.

70. Що таке «вроджені ідеї» і інтелектуальна інтуїція у вченні Декарта про

пізнання.

71. Дж. Локк як засновник західно-європейського сенсуалізму. Критика

вчення Р. Декарта про вроджені ідеї. Номіналізм локковської теорії

пізнання. Учення про абстрагування.

72. Вихідні гносеологічні принципи філософії Г.В. Лейбниця.

73. Учення Г.В. Лейбниця про монади. Принцип напередвстановленої

гармонії.



Вислови мислителів XVII століття про філософію і людину.
Теми рефератів.
Список літератури.

Тема VI. Філософія XVIII cтоліття. Французськи просвітники.

Давід Юм……………………..…………………………………...72-79
74. Географічний детермінізм Монтеск’є.

75. Монтеск’є про закони, що скеровують природою і суспільством.

76. Соціально-політичні погляди Вольтера.

77. Соціально-політичні погляди Ж.Ж. Руссо.

78. Ж.Ж. Руссо як засновник західноєвропейського сентименталізму.

79. Теорія пізнання Давіда Юма. Мислення як асоціативний процес. Поняття

та ідеї як продукти уяви. Репрезентативне розуміння абстрагування й

узагальненя.

80. Проблема причинності в філософії Д. Юма.

Філософи доби Просвітництва про філософію, просвітництво і людину.
Теми рефератів.
Список літератури.
Тема VII. Німецька класична філософія……..……………… .79 - 94
81. Яку філософію І. Кант називає догматичною?

82. Учення І. Канта про «річ-у-собі». Апріорізм Канта.

83. Трансцендентальна аналітика І. Канта. Учення про категорії.

84. Учення І. Канта про трансцендентальну апперцепцію. Що таке схематизм

категорій та продуктивна діяльність уяви?

85. Трансцендентальна діалектика І. Канта. Чи можлива наука про

безумовне? Антиномії розуму.

86. Учення Канта про категоричний імператив.

87. Доцільність як апріорний принцип естетики І. Канта. Що таке краса за

Кантом?


88. Загальна характеристика наукових ідей, висунутих І.Кантом у

докритичний період творчості.

89. Г.Ф.В. Гегель про пізнання як історію культури. Що таке освіта згідно

Гегелю?


90. Абсолютний ідеалізм Гегеля. Принцип тотожності мислення і буття.

Феноменологія духу.

91. Учення Гегеля про поняття.

92. Діалектична суперечність і закони діалектики в філософії Гегеля.

93. Гегель про стадії розвитку мистецтва.

94. Вплив філософії А. Шопенгауєра на розвиток некласичних напрямів

західноєвропейської філософії. Волюнтаристська онтологія. Критика

раціоналізму. Песимістичний погляд на соціальне буття. Пошуки виходу з

моральної кризи цивілізованого суспільства.
Представники німецької класичної філософії про філософію і людину.

Теми рефератів.
Список літератури.

Тема VIII. Філософія ХІХ та ХХ століть…………..…………94 - 127
95. Марксизм про матеріалістичне розуміння історії.

96. Марксизм про класову боротьбу і роль робітничого класу в

революційному перетворенні суспільства.

97. «Філософсько-економічні рукописи 1844 року» К.Маркса про теорії

егалітарного комунізму. Міркування про форми необхідних перетворень

для суспільно-історичного подолання приватної власності.

98. Марксистська матеріалістична теорія пізнання. Практика як критерій

істини.


99. Загальні принципи «першого позитивізму». Відношення до філософії.

100. О. Конт про стадії історичного розвитку пізнання.

101. Основні ідеї філософії вульгарного матеріалізму.

102. Розвиток ідей позитивізму в емпіріокритицизмі.

103. Загальна характерістика ідейного змісту філософії «третього

позитивізму».

104. Класична і некласична парадигми раціональності.

105. Основні ідеї «філософії життя» (В. Дільтей, Г. Зіммель).

106. Конфлікт розуму і життя в «філософії життя» Ф. Ніцше. Переоцінка

цінностей.

107. Учення Ф. Ніцше про «надлюдину». Міф про одвічне повернення.

108. Філософський смисл психоаналітичної концепції З. Фройда. Конфлікт

«натури» і «культури».

109. Основні ідеї філософії екзистенціалізму. Поняття екзистенції. С.К’єркегор

як передтеча екзистенціалізму і засновник екзистенційного типу

мислення.

110. Релігійний екзистенціалізм К. Ясперса. Поняття екзистенції і

трансценденції.

111. Релігійний екзистенціалізм Г. Марселя. «Проблематичне» і

«метапроблематичне» відношення людини до дійсності.

112. Атеїстичний екзистенціалізм. Проблема свободи в філософії

Ж.П. Сартра.

113. Абсурдистський екзистенціалізм А. Камю.

114. Основні положення екзистенціалізму М. Гайдеггера першого періоду

філософської творчості.

115. Загальна характерістика філософської антропології.

116. Інтуїтивізм А. Бергсона.

117. Концептуальні засади персоналізму.

118. Неотомізм як філософсько-теологічна доктрина католицької церкви.
Вислови західноєвропейських філософів ХХ століття про філософію і

людину.
Теми рефератів.
Список літератури.

Тема ІХ. Українська філософія……..………………………..127 – 168
119. Міфологія стародавніх слов’ян – джерело формування філософської

думки Київської Русі.

120. Спеціфіка давньослов’янського міфологічного світогляду як ментальне

джерело української філософії.

121. Історико-культурна спеціфіка виникнення української філософії.

122. Дохристиянська філософська думка на теренах України.

123. Формування екзистенційно-антропологічного типу філософського

світорозуміння в культурі Київської Русі.

124. Призначення «філософії» та «філософа» в культурі Київської Русі.

125. Тлумачення людини та пізнання мислителями Київської Русі.

126. Тлумачення істини й благодаті в «Слові про закон і благодать»

митрополіта Іларіона.

127. Проблема співвідношення віри, чуттєвості й розуму в «Посланні»

Клімента Смолятича.

128. Культурно-історичний контекст формування філософії українського

Відродження.

129. Змістовні особливості української ренесансної філософії.

130. Філософські погляди Станіслава Оріховського.

131. Розвиток філософської думки в Києво-Могилянській академії.

132. «Філософія серця» Г.С. Сковороди.

133. Учення Г.С. Сковороди про три світи.

134. Учення Г.С. Сковороди про серце як місце зустрічі символічного і

реального світів.

135. Етико-гуманістична проблематика в філософській спадщині Григорія

Сковороди.

136. «Філософія серця» П.Д. Юркевича.

137. Світоглядна позиція діячів Кирило-Мефодієвського братства.

138. Персоналістична спрямованість філософських поглядів Тараса

Шевченка

139. Філософія мови О.Потебні.

140. Філософські погляди І.Франка.

141. Історіософія «Самостійної України» М.Міхновського.

142. Філософія національної ідеї в творах мислетелів діаспори. Українська

«зверхлюдина» Д. Донцова.

143. Філософське визначення головних рис українського світогляду

Д.Чижевського.

144. Витоки українськогї філософії космізму. Ідеї К.Е.Ціолковського.

145. Український космізм. Теорія ноосфери В.Вернадського


Вислови давньоруських і українських мислителів.
Теми рефератів.
Список літератури.


Тема І. Загальний погляд на філософію, її призначення і

спеціфику.


Питання 1. В чому полягає специфіка філософїї? Вкажіть на її відмінності від науки й мистецтва.
Відповідь. Специфіка філософії визначається характером проблем, пов’язаних з її предметом та особливостями суб’єкта філософування. Предметом філософії є найбільш загальні принципи буття, закономірності розвитку природи, суспільства й пізнавальної діяльності людини. Виходячи з загальних ідейних передумов, філософія формує головні принципи людського відношення до світу, естетичне світосприйняття, релігійний або атеїстичний світогляд, здійснює вибір та обґрунтування життєвих смислів й ідеалів людини, його моральних орієнтирів.

Внаслідок універсального характеру «одвічних» філософських проблем, вона користується засобами пізнавальної діяльності, визначеними можливостями мови й природою філософської вдумливості, що виключає необхідність застосування спеціалізованого інструментарія, властивого природознавству й математиці. Засобами філософування і джерелами вироблення філософського знання є категорії, понятійно-логічне мислення, інтуїція, віра, цінності. Релігійні філософи говорять про одкровення і авторитет.

До числа факторів, що дисциплінують та спрямовують філософське мислення, слід віднести не лише базову компетентність мислителів у філософських запитаннях, але і моральні стимули – інтелектуальну порядність, щирість і, звичайно, медитативну зосередженість.

Філософський суб’єкт відзначається високим ступенем людської цілісності, єдністю розуму, переживання, волі й віри. Оскільки філософія, будучи виразом ставлення до світу, виявляє інтерес до його єдності з людиною, об’єктивне вимірює суб’єктивним, створює ідею розумної, кращої, олюдненої дійсності. У цьому розумінні філософія є особистісною формою свідомості, джерелом вироблення моральних цінностей і світоглядних настанов, сенсів людського існування.

У мистецтві, на відміну від науки й філософії, домінує переживання, «тремтіння» суб’єктивності. Тому для нього характерне образне «подвоєння» реальності й вираз людських смислів у художньо-емоційній формі.

Від науки філософію відрізняє її позаемпіричний, умоглядно даний предмет, всезагальні відношення буття і мислення, що повернуті до самого себе. Тому в розвитку думки філософія виступає як розвиток сили самодіяльного мислення, що спирається на власну продуктивну здібність, свободу і відповідальність. У філософії факти і приклади з життя, твердження природничих наук, математичні доведення можуть бути допоміжними, але не є вирішальними засобами її продуктивної здібності. Досвід історії філософії останніх двох столітть показав, що її науковість неможливо побудувати за аналогією природничої науки, а також звести її до логічного синтаксису наукового пізнання.


Питання 2.

Призначення філософії та її функції?


Відповідь.

Питання призначення філософії та її функцій є одночасно складним і відносно простим. Не дуже складно вивести очевидні функції філософії з її предмета, пізнавальних завдань окремих філософських дисциплін або пов’язуючи філософію з будь-якими людськими потребами й соціальними очікуваннями.

Питання про функції філософії значно ускладнюється, якщо ми будемо розглядати його в контексті історичного розвитку культури, науки й самої філософії. Оскільки й культурно-історичний контекст, й різні напрями філософії передбачають різні погляди на її призначення та необхідність.

Якщо ж питання про роль філософії ми ставимо як питання про її смисл, то невідворотно в пошуках змістовної відповіді доводиться торкатися проблеми смислу самої людини.

В учбовій літературі зазвичай видокремлюють наступні функції філософії: 1- вироблення (експлікація) загальних ідей, уявлень, форм досвіду, на які спирається та чи інша культура; 2- раціоналізація, що означає переведення в теоретичну форму загальних результатів соціального досвіду; 3-світоглядна функція; 4-критична; 5- прогностична; 6-смислопродуктивна; 7-методологічна.

Оскільки на філософію люди дивляться як на квінтесенцію людської мудрості, а в деяких випадках як на милість одкровення, яке надходить у вигляді знання та моральних цінностей з божественних висот, необхідність філософії можна пов’язати не лише з потребами пізнання, але і з багатоманітними аспектами відношення до світу – з переживанням, волею, вірою.

Людина без філософії подібна до корабля без керма, розуму без мудрості, моралі без щирості, душі без любові. Філософія створює смисловий центр особистості, навколо якого збираються усі її життєві пошуки,сталі погляди й рамдатичні сумніви.

Професійно філософією займаються спеціалісти, у свідомості мудрих вона піднімається на надзвичайні висоти, «стоїть високо в глибині» (Лао-цзи). Але філософують в житті всі, оскільки філософування – це органічна функція осмисленого людського існування.

У зв’язку із завданням лаконічності викладу, немає особливої необхідності пояснювати зміст кожної з вищезгаданих функцій. Зрозуміло однак, що яка філософія, такий і зміст її функцій. Це очевидно у зв’язку з тією різницею, яка існує, наприклад, між марксизмом, позитивізмом, екзистенціалізмом, персоналізмом тощо.


Питання 3.

Міфологія як тип світогляду. Спеціфика міфологічного мислення.


Відповідь.

Міфологічний світогляд довго зберігає свою життєвість, включно з тими етапами культурного розвитку, коли віра людей в істинність міфологічних уявлень значно слабшає або взагалі заперечується. В наші часи міфологію значно відсунуто іншими формами суспільної свідомості. Зараз вона неможлива у архаїчному вигляді, що однак не говорить про відсутність рудиментів міфологічного світогляду в культурі, психології, умонастроях сучасного суспільства.

Специфіка й пануючий характер міфології визначається особливостями світогляду й структури свідомості людини традиційного суспільства. В поняття «традиційне суспільство» входять усі суспільства, в яких мисливство, рибальство, землеробство й ремісництво складають економічну основу. Це так звані «невиробничі» культури, які переживають занепад разом із розвитком капіталістичної цивілізації.

Очевидно, що охоплюючи досить тривалий історичний час, вони включають в себе різницю, інколи суттеву з формаційної точки зору. Тим не менш, декотра спільність їх базисних і культурологічних характеристик сприяє стійкості міфології та її елементів.

В добу родинного устрою визначальні риси міфологічного типу мислення особливо наочні й виразні. До них слід віднести наступні характеристики архаїчної свідомості, яку культурологи називають ще “магічною”:

1 - синкретизм - злиття в єдності життєвого процесу елементів пізнавальної, естетичної, моральної й релігійної діяльності, коли жоден з них не отримує самостійного розвитку і не виступає окремим від усього іншого;

2 - невіддільність людини від природи, тісна взаємодія з нею при пануванні природних, кровно-родинних відносин і відсутності або нерозвиненості соціальної організації життя. В цих умовах людські якості безпосередньо переносяться на навколишнє – «людина є всім і все є людиною», панує уявлення про всезагальне «перевертання», взаємоперетворення, а самовизначення людини виступає як дещо розпливчасте й невиразне;

3 - тілесне й духовне сприймаються у нерозривній єдності, усе тілесне має свій духовний бік, свого духа, демона. Слово й діло, намір і вчинок, погляд і тілесний вплив не розрізнюються. Звідси народжується віра в магічну силу слів та речей;

4 - оскільки для архаїчної свідомості все в той чи інший спосіб є живим, існує уявлення про «той» і «цей світ», між якими відбувається постійна взаємодія. Люди «цього світу» хочуть убезпечити себе від шкідливого впливу «того світу» або отримати яку-небудь користь від спілкування з його силами;

5 - коли кожний індивід, включений у відносини виживання, активно взаємодіє з сонмом ворожих сил або помічників, розглядаючи себе й будь-яку іншу істоту мисливцем або жертвою, своїм або чужим, близьким або далеким родичем, невідворотно народжується уявлення про роль жертвопринесення й необхідності дарунків;

6 - оскільки кровно-родинні відносини є для давньої людини первинною данністю його життєвого досвіду, базовим фактором колективної згуртованості й виживання, світ в його свідомості постає як родова громада;

7 - індивід в цих умовах не є самостійною особистістю, він постає безпосереднім виразом колективності, а результати його творчої діяльності, які залишаються в родовій пам’яті, постають продуктами роду, що об’єднує усіх його членів від предків до сучасників, причому мудрі предки у цій протяжній в часі цілісності набувають особливо великої ваги.

8 – специфічні ознаки має і міфологічне мислення. Оскільки в архаїчній свідомості уявлення про причини та наслідки, головне і другорядне, форму та зміст, сутність та явище ще не розвинуті, окреме явище в мисленні виконує функцію загального. Речі віддзеркалюють одна одну. Тому перші поняття про світ були метафорами.

9 – існує хибний усталений погляд, що прадавня людина створювала міф внаслідок своєї нездатності пояснити навколишній світ. Навпаки, міфи пояснюють усе, світ тут ще не стає проблемою істинного чи хибного знання.

Перераховані риси архаїчної свідомості є визначальними для міфологічного типу свідомості та його змісту. Міфологія – продукт колективної творчості, що передає в образах світогляд, який несе в собі. Фантазія й уява в ній - неусвідомлені засоби творчості. Міф для прадавньої людини - форма знання. Уяву занурено в стихію суміші уявного й реального. Однак уявлення, котрі породжує ця суміш, до певного часу практично виправдовуються й задовольняють людей. Відтворювався так званий пояснювальний міфологічний паралелізм, коли фантастичність розуміння природних явищ, внаслідок того, що вони так чи інакше відбувались, не помічалась.

Питання 4.

Матеріалізм та ідеалізм у філософії.


Відповідь.

Матеріалізм та ідеалізм – це два протилежних одне одному напрями філософії, які відрізняються вирішенням питання про первинність матерії відносно свідомості (матеріалізм), або навпаки, свідомості відносно матерії (ідеалізм).

Звичайним для матералістів комплексом ідей є визнання одвічного існування матерії, переконання в тому, що свідомість є наслідком розвитку високо організованої матерії. Матеріалісти заперечують безсмертя душі, висловлюють сумніви щодо існування бога, стверджують первинність чуттєвого досвіду та матеріальної практики в пізнавальній діяльності людини.

Матеріалістичний підхід до розуміння природи, суспільства, свідомості й пізнавальної діяльності людини в різних культурно-історичних контекстах виявляється по-різному. Або у вигляді нерозвинутих і наївних форм матеріалізму, його елементів чи тенденцій. Або більш цілісним й системним способом, у зв’язку з активним розвитком науки й великими сцієнтичними очікуваннями.

В античності матеріалізм був позбавлений розвинутої форми. За більшістю випадків, філософів можна назвати матеріалістами достатньо умовно. Наприклад, фізиків мілетської школи, які проблему субстанції вирішували матеріалістично, беручи за першооснову існуючого будь-що речовинне. Однак, скажімо, у Фалеса, вода жива. Натхненним і розумним є й вогонь у Геракліта. Тілесний космос в античності сприймався живою, розумною істотою. Отже, подібне світосприйняття не позбавлене міфологічних рис.



В античній філософії лінію матеріалізму прийнято починати з Демокріта, у вченні якого матеріалістичний світогляд видобразився з найбільшою повнотою. Щоправда фаталістичний підсумок вчення про причинність вносить у його матеріалістичний детермінізм ознаку ідеалізму, рокової напередвизначеності, фаталізму.

В середньовічній філософії можна говорити про матеріалістичну тенденцію номіналізму, який наполягав на реальному існуванні окремих речей, тоді як загальні поняття - це тільки імена речей, чи концепти розуму.

Матеріалістичні підходи в осмисленні реальності більш енергійно стверджуються в умовах капіталістичного прогресу, що стимулюється розвитком науки, зростанням її авторитету.

У марксизмі, відповідно принципу партійності філософії, протилежність матеріалізму й ідеалізму та їх боротьба розумілись як рухоме протиріччя розвитку філософської думки, що досягло в діалектичному матеріалізмі своєї найбільш розвинутої та стрункої форми.

Лінію ідеалізму в філософії прийнято починати з Платона - його вчення про ідеї як трансцендентні праобрази існуючих речей. Ідеалізм виходить з принципу первинності духу, свідомості, мислення відносно матерії.



З точки зору об’єктивного ідеалізму, дух є творчою основою космічного порядку, джерелом доцільності й гармонії універсуму, його виправданням і смислом. Світ – не продукт сліпої, безглуздої випадковості, бо спрямованість космічної еволюції, її закони й відношення причинності визначаються Абсолютом, Розумом, Богом.

Суб’єктивний ідеалізм, на відміну від об’єктивного, відкидає існування об’єктивного світу поза свідомістю людини. Він перетворює процедури його пізнавальної діяльності – комплекси відчуттів (Дж. Берклі), звички свідомості (Д. Юм), апріорні форми чуттєвості й розуму (І. Кант) - у первинну інстанцію, яка визначає зміст знання.



Питання про первинність матерії відносно свідомості або, навпаки, свідомості відносно матерії, не може бути вирішеним за допомогою засобів формально-логічного обґрунтування. Наївно думати, що оскільки матеріалістичний та ідеалістичний підходи протилежні, то істиним, за законом протиріччя, буде лише один з них. Як матеріалізм, так само й ідеалізм в історії філософської думки відіграли важливу роль у розвитку мислення, науки, духовної культури в цілому.

Парадокс, однак, у тому, що при вирішенні головного питання філософії матеріалістичний та ідеалістичний підходи не можна вважати рівноправними. Оскільки керівними тут мають бути не формально-логічні міркуваннями, а сила смислової глибини й переконливості тих або інших вчень.

Одночасно з цим, зрозуміло: для продукування й сприймання глибинних смислів, вироблених філософією, необхідний суб’єкт, наділений адекватними здібностями. Тому питання про вибір філософського світогляду – це питання про якості суб’єкта, що філософує, а не питання чисто об’єктивної переваги матеріалізму чи ідеалізму.
Вислови видітних філософів про філософію, мислення і

ученість





«Людина найвищої вченості дізнавшись про дао, прагне до його

здійснення, людина найменшої вченості, дізнавшись про дао

піддає його глузуванню».


Лао-цзи.

« «Бо і тепер і раніше подив спонукає філософувати».

Арістотель.






«Варто поспівчувати людству, коли бачиш, що множина ідей,котрі

Зда здаються вдалими та корисними, а головне, здійснюваними… надто далекі

від того, що діється в дійсності» .


Ж.Ж. Руссо.






«Б «Будь-який народ, що виганяє з власної держави філософію та здоровий

глузд, не може сподіватися ані на великі успіхи у війні, ані на швидке

відновлення в мир мирний час».


К.А. Гельвецій.



«Не можна навчати філософії:..Можна навчити лише філософуванню, тобто
Роз розвивати талант розуму».

І. Кант.



«Істинна людина є серце в людині, глибоке ж серце … не що інше є, як

Д думок наших необмежена безодня,..».



Г. С. Сковорода.



«Філософію можна попередньо визначити взагалі як мислений

Роз розгляд речей».



Г.В.Ф. Гегель.



«Ніщо так не обурює філософський розум, як твердження, що віднині вся

філософія має бути закута в ланцюги якої-небудь однієї системи».



Ф.В.Й. Шеллінг.



«Увесь світ рефлексії покоїться на світі інтуїції як на своїй основі

пізнання».



А. Шопенгауер.




«Працівники філософії, за благородним зразком Канта і Гегеля мають

в галузі логічного й політичного (морального)…встановити і вмістити в

формули існуючі цінності … Ця величезна робота, служіння якій може

вдовольняти самій витонченній гордощі, самій впертій волі. Справжні ж

філософи – це повелителі й законодавці. Вони говорять: «так має бути».


Ф.Ніцше.





«Філософи лише різним чином пояснювали світ, але справа в тому, щоб

змінити його».



К. Маркс.




«Не завжди потребується навчання релігійності, але завжди потребується

релігійність навчання. До всього зразкового, істинного й доброго потрібно

ставитися релігійно, як до священного».


П.Д. Юркевич.




«Усі великі філософи у своєму пізнанні прагнули відродження душі,

філософія була для них справою спасіння».


Н. Бердяєв.




«Звичайно не завжди для натураліста стоять філософські питання…, але

вони завжди повинні входити в його освіту, він має мати певне їх

розуміння».


В.І. Вернадський.





«Мислення буття не шукає опори в сущому».

Мартін Гайдеггер.


Теми рефератів :

1. Специфіка філософського мислення. Засоби філософування.

2. Філософія та наука.

3. Філософія та мистецтво.

4. Філософія й релігія.

5. Філософія як світогляд.

6. Функції філософії.
Список літератури:

1. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: Підручник / В.Г. Кремень, В.В.

Ільїн. – К.: Книга, 2005. – 528 с.

2. Філософія: Навч. Посібник (в 2-х част.) /Петрушенко В.Л. – Львів:

Новий Світ – 2000, 2011. - 647 с.

3. Філософія: Навч. Посібник. /Под ред.. В.Ш. Кирилова. – М.: Юрист,

2001. – 376.

4. Философия: Ученик для высших учебных заведений. – Ростов н/Д. :

«Феникс», 1996. – 576 с.

5. Философский энциклопедический словар. – М.: «Советская

энциклопедия», 1983.

6. Голосовкер Я.Э. Логика мифа. – М.: Наука, 1987. – 218 с.

7. Лосев А.Ф. Античная мифология. – М.: Учпедгиз, 1957. – 620 с.

8. Лосев А.Ф. Античная философия истории. – М.: Наука, 1977. – 207 с.





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Навчальний посібник для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання iconНавчальний посібник для студентів усіх напрямів підготовки денної та заочної форм
Шаравара Т. О. – доктор історичних наук, доцент
Навчальний посібник для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання iconМетодичні вказівки до практичних занять для студентів денної форми навчання усіх спеціальностей. Призначене для студентів денної форми навчання усіх спеціальностей
Методичні вказівки до практичних занять для студентів денної форми навчання усіх спеціальностей
Навчальний посібник для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання iconКонспект лекцій для студентів економічних спеціальностей денної та заочної форм навчання Луцьк 2016 (075. 8)
Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозитарій Луцького нту
Навчальний посібник для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання iconМетодичні вказівки щодо написання наукових (курсових, кваліфікаційних та дипломних) робіт для студентів денної та заочної форм навчання
Бондаренко Т. Г., Надточій О. Л. Методичні вказівки щодо написання наукових (курсових, кваліфікаційних та дипломних) робіт : для...
Навчальний посібник для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання iconКурс лекцій з навчальної дисципліни «історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної та заочної форм навчання
Курс лекцій з навчальної дисципліни «Історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної та заочної форм навчання за напрямом...
Навчальний посібник для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання iconКонспект лекцій для студентів напряму підготовки 030505 «Управління персоналом І економіка праці» денної та заочної форм навчання

Навчальний посібник для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання iconКонспект лекцій з курсу «Економіка підприємств електротранспорту»
Економіка підприємств електротранспорту: Конспект лекцій для студентів 4-5 курсів денної І заочної форм навчання спеціальностей 092202...
Навчальний посібник для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання iconМетодичні вказівки до виконання самостійних робіт для студентів напрямку підготовки
«Дизайн» денної І заочної форм навчання / уклад. В. В. Хижинський – Луцьк : Луцький нту, 2016. – 34 с
Навчальний посібник для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання iconКонспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням»
Конспект лекцій з дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форми...
Навчальний посібник для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання iconМетодичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни "Соціологія" для студентів усіх спеціальностей заочної
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни „Соціологія” для студентів усіх спеціальностей...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка