Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів



Сторінка1/29
Дата конвертації11.02.2018
Розмір5.91 Mb.
ТипНавчальний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І.МЕЧНИКОВА

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИХ НАУК

Кафедра міжнародних відносин

ОЛЬГА БРУСИЛОВСЬКА
Системні трансформації посткомуністичних країн Європи. 1989-2009.

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.

Від 17.12.10. № 1/II-11516.

Одеса – 2010


Зміст.
Перелік умовних скорочень 1. Політичні партії.

Перелік умовних скорочень 2. Використані часописи.


Вступ.
Розділ 1. Соціально-економічна основа політичної трансформації посткомуністичних країн Європи в 1989-2004 рр.

    1. Стартові умови соціально-економічних перетворень.

    2. Початок економічних реформ у країнах Центрально-Східної Європи. 1989 – 1994 рр.

      1. Чехословаччина.

      2. Польща.

      3. Угорщина.

    3. Компаративний аналіз економічних реформ другої половини 90-х рр. ХХ ст. – початку ХХI ст. у країнах Центрально-Східної Європи.

      1. Польща.

      2. Чехія.

      3. Словаччина.

      4. Угорщина.

    4. Країни Південно-Східної Європи на межі століть.

      1. Болгарія.

      2. Румунія.

      3. Республіки колишньої Югославії.

        1. Боснія і Герцеговина.

        2. СРЮ / Сербія і Чорногорія.

        3. Македонія.

        4. Хорватія.

        5. Словенія.

1.4.4. Албанія.

    1. Висновки.

Розділ 2. Політична трансформація посткомуністичних країн Європи наприкінці ХХ – на початку ХХI ст.

2.1. Передумови політичних реформ у східноєвропейському регіоні.

2.1.1. Угорщина.

2.1.2. Польща.

2.1.3. Болгарія.

2.2. Політична трансформація країн Центрально-Східної Європи в першій половині 90-х рр. ХХ ст.

2.2.1. Угорщина.

2.2.2. Польща.

2.2.3. Чехословаччина.

2.3. Політичний розвиток країн Центрально-Східної Європи в другій половині 90-х рр. ХХ ст. – на початку ХХI ст.

2.3.1. Польща.

2.3.2. Угорщина.

2.3.3. Чехія.

2.3.4. Словаччина.

2.4. Демократизація країн „другої хвилі” Болгарії, Румунії, Албанії.

2.4.1. Болгарія.

2.4.2. Румунія.

2.4.3. Албанія.

2.5. Висновки.


Розділ 3. Політична трансформація республік колишньої Югославії в умовах розпаду СФРЮ та локальних військових конфліктів наприкінці ХХ – на початку ХХI ст.

    1. Історичні передумови виникнення югославської кризи.

    2. Оформлення розпаду СФРЮ в 1989 – 1992 рр. Хорватська війна 1991-1995 рр.

    3. Боснійська війна 1992-1995 рр. та її наслідки.

    4. Конфлікт у Косові: політичні передумови та загострення кризи наприкінці ХХ – на початку ХХI ст.

    5. СРЮ / Сербія і Чорногорія на початку ХХI ст.

    6. Конфлікт у Македонії 2000-2001 рр.

    7. Західні республіки колишньої СФРЮ: Хорватія та Словенія на початку ХХI століття.

    8. Висновки.

Розділ 4. Ідеологічна складова політичної трансформації посткомуністичних країн Європи в 90-ті рр. ХХ ст. – на початку ХХI ст.

4.1. Передумови ідеологічного оновлення східноєвропейських країн.

4.1.1. Криза 1956 р.

4.1.2. Криза 1968 р.

4.1.3. Криза 1980 р.

4.2. Ідеологічне забезпечення початкового етапу східноєвропейських перетворень.

4.3. Націоналістична ідеологія в посткомуністичних країнах Європи: спільне й особливе.

4.3.1. Польща.

4.3.2. Угорщина.

4.3.3. Румунія.

4.3.4. Чехословаччина / Чехія та Словаччина.

4.3.5. Болгарія.

4.3.6. Югославія.

4.3.7. Албанія.

4.4. Процес і проблеми становлення ліберальної демократії в посткомуністичних країнах Європи.

4.4.1. Розвиток громадянського суспільства.

4.4.2. Майбутнє східноєвропейської демократії: попередні сценарії.

4.5. Висновки.
Розділ 5. Нові риси в трансформації посткомуністичних країн Європи в 2004-2009 роках.

5.1. Економічна трансформація країн Центрально-Східної Європи в умовах членства в ЄС.

5.2. Економічна трансформація країн Південно-Східної Європи в 2004-2009 роках.

5.3. Політична трансформація країн Центрально-Східної Європи в умовах членства в Європейському Союзі.

5.4. Політична трансформація країн Південно-Східної Європи в 2004-2009 рр.

5.5. Ідеологічна трансформація посткомуністичних країн Європи у 2004-2009 роках.

5.6. Висновки.
Висновки.
Словник.
Додаток 1. Президенти та прем’єр-міністри країн посткомуністичної Європи.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 1.

Політичні партії.
Smer – «Напрям – соціал-демократія» (Словаччина)
АВС - Акція виборча „Солідарність” (Польща)
БЗНС - Болгарський землеробський народний союз „Нікола Петков”

БРСДП - Болгарська робітнича соціал-демократична партія

БСДП - Болгарська соціал-демократична партія

БСП - Болгарська соціалістична партія


ВМРО-ДПМНЄ – Всемакедонська революційна організація-Демократична партія для македонської національної єдності
ГДП - Громадянська демократична партія (Чехія)

ГП - Громадянська платформа Республіки Польща

ГПН – «Громадськість проти насилля» (Словаччина)

ГФ - Громадянський Форум (Чехія)


ДАУР - Демократичний альянс угорців Румунії

ДЕМОС - Демократична опозиція Словенії

ДКР - Демократична конвенція Румунії

ДЛК - Демократична Ліга Косова

ДОС - Демократична опозиція Сербії

ДП – Демократична партія (Сербія)

ДПК - Демократична партія Косова

ДПС – Демократична партія Сербії

ДПСЧ – Демократична партія соціалістів Чорногорії

ДС - Демократичний союз (Польща)


ЄЛ - «Європейські ліві» (Болгарія)
КПЧМ - Комуністична партія Чехії та Моравії
ЛДП – Ліберально-демократична партія (Сербія)

ЛДС – Ліберальні демократи Словенії


НАС 2 - Національний альянс Сімеона II (Болгарія)

НПДСГ - Незалежна партія дрібних сільських господарів (Угорщина)


ОДС - Об’єднані демократичні сили (Болгарія)

ОЗР-РПЧ - Об’єднання за Республіку - Республіканська партія Чехії

ОСП - Об’єднана селянська партія (Польща)
ПДП - Польська демократична партія

ПіС – Право і справедливість (Польща)

ПОРП - Польська об’єднана робітнича партія

ПСДР - Партія соціальної демократії Румунії

ПСП - Польська селянська партія
РДС - Рух за демократичну Словаччину

РПС - Рух за права і свободи (Болгарія)


СВД – УЛП - Союз вільних демократів – Угорська ліберальна партія

СДЛС - Союз демократичних лівих сил (Польща)

СД – Соціал-демократи (Словенія)

СДК - Словацька демократична коаліція

СДРП - Соціал-демократія Республіки Польща

СДП – Словенська демократична партія

СДПР - Соціал-демократична партія Румунії

СДПХ - Соціал-демократична партія Хорватії

СДПЧ - Соціал-демократична партія Чорногорії

СДС - Союз демократичних сил (Болгарія)

СДСР - Соціал-демократичний союз Румунії

СДХУ – Словацька демократична та християнська унія

СМД – УГС - Союз молодих демократів – Угорський громадянський союз

СНП - Словацька національна партія

СНПЧ – Соціалістична народна партія Чорногорії

СНСД – Союз незалежних соціал-демократів (Республіка Сербська)

СПС - Соціалістична партія Сербії

СРП – Сербська радикальна партія


УГП - Угорська громадянська партія

УДФ - Угорський демократичний форум

УКП – Угорська коаліційна партія (Словаччина)

УНП - Угорська народна партія

УСДП - Угорська соціал-демократична партія

УСП - Угорська соціалістична партія

УСРП - Угорська соціалістична робітнича партія

УХДНП - Угорська християнсько-демократична народна партія

УХДП - Угорська християнсько-демократична партія

ФНП - Фронт національного порятунку (Румунія)


ХДР – Християнсько-демократичний рух (Словаччина)

ХДС - Хорватська демократична співдружність

ХДСЧ – Християнсько-демократичний союз Чехії

ХДУ-ЧНП - Християнсько-демократична унія - Чеська народна партія


ЧСДП - Чеська соціал-демократична партія

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 2.

Використані часописи.

Вісник УАДУ - Вісник Української Академії державного управління

ВИ - Вопросы истории

ВФ - Вопросы философии

Европа - журнал Европейского Союза «Европа»

Межд.жизнь - Международная жизнь

МИЖ - Международный исторический журнал

МЭМО - Мировая экономика и международные отношения

ННИ - Новая и новейшая история

ОНС - Общественные науки и современность

ПД - Політична думка

ПіЧ - Політика і час

Полис - Политические исследования

ПСС - Політологічні та соціологічні студії

ПТиПУ - Проблемы теории и практики управления

РЭЖ - Российский экономический журнал

Социс - Социологические исследования

Соціологія: ТММ - Соціологія: теорія, методи, маркетинг

США - Канада: ЭПК - США – Канада: экономика, политика, культура

США: ЭПИ - США: экономика, политика, идеология

CH - Current History

CPCS - Communist and Post-Communist Studies

CSSH - Comparative Studies in Society and History

EEPS - Eastern European Politics and Societies

EEQ - East European Quarterly

EAS – Euro-Asian Studies

ES - European Security

FA - Foreign Affairs

FP - Foreign Policy

IS - International Security

JCSTP - Journal of Communist Studies and Transition Politics

JD - Journal of Democracy

JIRD - Journal of International Relations and Development

JSMS - Journal of Slavic Military Studies

MR - Monthly Review

NP - Nationalities Papers

PC - Problems of Communism

PPC - Problems of Post-Communism

RC - Regional Contact

RFE/RL RR - Radio Free Europe / Radio Liberty Research Report

RIS - Review of International Studies

SCC - Studies in Comparative Communism

SEER - Slavonic and East European Review

SR - Slavic Review

WQ - Washington Quarterly

WP - World Politics



Вступ.

Кінець ХХ ст. ознаменувався революціями в країнах Східної Європи, внаслідок яких до влади прийшли некомуністичні уряди. Радянський Союз теж перестав існувати. Це цілком змінило розклад сил на міжнародній арені, „холодна війна”, яка почалась в Східній Європі, у ній же й закінчилась. Ці події радикально змінили ситуацію на міжнародній арені. Зокрема, перед посткомуністичними країнами Європи постали історичні завдання масштабних внутрішніх і зовнішньополітичних перетворень. Уперше регіон отримав шанс перетворитись з об’єкту політики великих держав на самостійного актора міжнародних відносин, але реалізація такої можливості залежить від успіху внутрішніх трансформацій.

Події останнього десятиліття дають підстави говорити про певні спільні риси трансформацій у країнах регіону, а також про їхні відмінності від процесів, що відбувались в пострадянських державах. Вивчення політико-системних трансформацій у посткомуністичній Європі має практичне значення для всіх транзитивних суспільств; засвоєння й адаптація східноєвропейського досвіду дасть змогу скоригувати реформаторський курс у країнах, які відстають від східноєвропейських, створити передумови для більш сталого розвитку.

З огляду на динаміку соціально-політичних змін та неоднозначну оцінку цього процесу, перед науковцями постала потреба вироблення систематизованого підходу до розгляду проблеми східноєвропейських трансформацій. Це обумовлюється також дедалі зростаючим значенням в перебігу процесу глобалізації.

Разом з тим до сьогодні в Україні, як і в інших посткомуністичних країнах, майже відсутні фундаментальні праці, що були б присвячені дослідженню трансформації посткомуністичних країн Європи, особливо в компаративному вимірі. Таким чином, підручник „Системні трансформації посткомуністичних країн Європи”, рекомендований студентам, що вивчають міжнародні відносини, заповнює одну з великих лакун сучасних наукових досліджень.

Що є предметом дослідження зрозуміло з назви підручника. Терміну „трансформація” віддано перевагу замість „модернізації” через його більшу нейтральність. Адже „модернізація” передбачає певні позитивні, прогресивні наслідки. Але посткомуністичні країни Європи на шляху реформ втратили чимало здобутків попереднього режиму, особливо в соціальній сфері. Шлях окремих держав залишається невизначеним до сьогодні, вони осіли в сірій зоні стагнації, на периферії світового розвитку. Тому завданням нашої роботи є аналіз реформ останніх 15 років, незалежно від їхніх позитивних або негативних наслідків.

Термін „посткомуністична трансформація” було використано, по-перше, заради уніфікації загальної термінології (адже саме він найчастіше зустрічається в працях європейських та американських дослідників). По-друге, він представляється більш прийнятним ніж інші терміни, такі як „постсоціалістична трансформація” або „посттоталітарна трансформація”. Визначення „посткомуністична” підкреслює рису, спільну для країн Східної Європи та СРСР – незалежно від ступню їхнього розвитку, міцності тоталітарного режиму або навпаки його фактичної відсутності – політична влада до кінця 80-х рр. ХХ ст. знаходилась в руках виключно комуністичних партій. Отже, наступний період для всіх країн є за найсуттєвішими ознаками посткомуністичним.

Використання множини – „системні трансформації” – демонструє наявність дослідження в підручникові всіх сторін суспільно-політичного життя посткомуністичних країн Європи й наголос на тому, що ці трансформації мали системний характер, тобто впливали одне на одного.

Подекуди в тексті збережено старе позначення всіх країн регіону під назвою „Східна Європа”, що йде від історіографії ХХ ст. Разом з тим за необхідністю використано терміни „Центрально-Східна Європа” (Угорщина, Польща, Чехія, Словаччина) та „Південно-Східна Європа” (Албанія, Болгарія, Румунія, Сербія, Чорногорія, Боснія та Герцеговина, Македонія, Словенія, Хорватія).

Метою роботи є компаративний аналіз процесу трансформації посткомуністичних країн Європи наприкінці ХХ – на початку ХХI ст. В завдання входить дослідження внутрішніх і зовнішніх чинників, що впливають на процес реформ; особливостей економічного, політичного, ідеологічного трансформування; здобутків і проблем посткомуністичних країн Європи на момент останнього розширення ЄС (2004 р.), членами якого стали Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Словенія; змін в процесі трансформування країн регіону після 2004 року під впливом посилення процесу євроінтеграції; перспектив країн ЦСЄ та ПСЄ у ХХI ст.

Відповідно робота структурно поділяється на 5 розділів, кожний з яких освітлює окремий аспект системних трансформацій – 1) політичний, 2) економічний, 3) ідеологічний. Окремо виділено: 1) дослідження трансформації югославських республік в умовах перманентних військових конфліктів на території колишньої СФРЮ та 2) дослідження нових рис трансформацій посткомуністичних країн Європи у 2004-2009 роках, тобто в умовах входження більшої частини країн в ЄС та НАТО.

Робота була виконана на кафедрі міжнародних відносин ОНУ імені І.І.Мечникова. Особливу подяку автор висловлює студентам відділення, які протягом останнього десятиріччя були слухачами спецкурсу „Посткомуністична трансформація країн Східної Європи”.



Розділ 1. Соціально-економічна основа політичної трансформації посткомуністичних країн Європи

у 1989-2004 рр.

1.1. Стартові умови соціально-економічних перетворень.

У радянський період перетворення економік країн східноєвропейського регіону проводилось відповідно до досвіду СРСР: посилено розвивалась важка індустрія, що відволікало кошти від інших галузей; безроздільно панувала державна власність. Країни блоку були також ізольовані від іншого світу. Треба наголосити, що спочатку планова, централізована структура управління дала певний економічний ефект, але із часом вона призвела до деформацій економічних структур, виключила ці країни із загальносвітового процесу. У наслідок цього резерви внутрішнього розвитку стали скорочуватись, темпи економічного росту падали, країни почали відчувати хронічний брак капіталів. Це зумовило поступовий вихід країн з ізоляції, часткове відродження колишніх контактів зі світовою економікою. Тому комунізм почав піддаватись ерозії, відчутній в усіх галузях суспільного життя.

Наприкінці 80-х рр. кризові явища перетворились на загальну кризу. В економіці це визвало ряд суттєвих змін. Зниження темпів економічного розвитку в країнах ЦСЄ, на відміну від ПСЄ, призвело до реформ: в Угорщині так звана реформа господарського механізму, ініційована Я.Кадаром у 1968-1973 рр., надала часткову самостійність підприємствам, знизила роль та функції планування. Стрибок цін на енергоносії в 1973-1974 рр. призвів до росту заборгованості країн РЕВ (країни ЦСЄ, Югославія, Румунія); у 1981 р. борг досяг 88,5 млрд. дол. Нова криза платоспроможності в 1980-1985 рр. у цілому поглибила кризу комунізму, що вплинуло на позиції компартій під час революцій 1989 р.

У кожній з країн були також свої специфічні ознаки кризи. В Угорщині в 80-ті рр. штучно зберігався відносно високий життєвий рівень населення за кошт західних кредитів. Обсяг заборгованості країни за 80-ті рр. подвоївся, сума його дорівнювала річному національному прибутку. Результатом стали дефіцит бюджету, інфляція, зниження купівельної спроможності населення, ріст безробіття. Тому почалось відродження реформаторського курсу 60-х рр. З 1981 р. було дозволено відкривати “малі підприємства”, вести індивідуальну трудову діяльність.


1.2. Початок економічних реформ у країнах Центрально-Східної Європи. 1989-1994 рр.

Наприкінці 80-х років країни Центрально-Східної Європи перейшли до складення програм економічного трансформування в ситуації, що дещо відрізнялась від ситуації в сусідніх країнах Південно-Східної Європи. Стартові умови в Чехословаччині, Польщі та Угорщині були значно ліпшими. Тут уже існували підвалини економічної моделі, що асоціюється із західною. Наприклад, в Угорщині протягом 80-х рр. тривала лібералізація цін, прибутків, зовнішньої торгівлі, була створена дворівнева банківська система, існував ринок товарів та капіталів з обслуговуючим його відповідним прошарком менеджерів. Почалась законодавча реформа, що була направлена на роздержавлення економіки; був прийнятий закон про банкротство.

Революції 1989 р. прискорили падіння старих порядків. Концептуальний вакуум, що виник у Східній Європі, швидко заповнювався західними ідеями лібералізму, монетаризму та ін.

Серед західних науковців, що займались проблемами східноєвропейського регіону, виникла дискусія щодо жаданих темпів економічної трансформації. Їхні точки зору можна умовно поділити на дві групи. Першу представляв Джеффрі Сакс, що був захисником ідеї радикальних перетворень за дуже короткий час. Він створив програму, що назвав “шоковою терапією”. Близька до неї також програма “великого вибуху”. Другу групу представляв Пітер Меррел, що відстоював поступову еволюційну трансформацію; вона отримала назву “градуалізм”.

Але, як зазначали російські дослідники Ю.Богомолов та С.Глінкіна, західні науковці не змогли повною мірою оцінити специфіку регіону, тому “відсутність адекватно реагуючих на сигнали ринку суб’єктів хазяйнування, відсутність необхідних інститутів ринку та притаманна населенню психологія “очікування” блокували перші радикальні реформи”.

Таким чином, для регіону Центрально-Східна Європа характерні не тільки спільні стартові умови трансформації, а й спільні проблеми.

Першою з них була проблема відсутності оригінальної концепції реформування. Програми переходу до ринку розроблялись спеціалістами з МВФ та МБРР і, як довела практика, вони не тільки не допомогли перебороти кризу, але й навіть не створили передумови для стабілізації.

Прийняття західної програми трансформації першими некомуністичними урядами ЦСЄ є зрозумілим, адже економічна ситуація великою мірою залежала від обсягу іноземної допомоги. Тож робиться спроба обережно перейти до класичної монетарно-фінансової політики.

Її коріння лежить в чиказькій школі неолібералізму, що очолював відомий американський економіст Мілтон Фрідмен (один з нобелівських лауреатів 1976 р.). У своїх працях він на перший план висував грошові фактори, значущість грошової маси та грошового обігу в економічних процесах. Ринкова економіка, на його думку, у силу внутрішніх причин прагне саморегулювання, тоді як виникнення диспропорцій є результатом зовнішнього впливу, помилок державного регулювання. Державне втручання в економіку, за Фрідменом, має обмежуватись жорсткою грошовою політикою. Та ця теорія не виправдала і не могла виправдати себе на початку 90-х рр. у країнах Східної Європи, бо була створена в інші часи та для інших умов.

На відміну від Росії та України, у країнах Центрально-Східної Європи ілюзія “саморегулюючого” ринку була швидко переборена та відхід від монетаризму почався вже через 1 – 1,5 р. Монетаристські принципи в цілому ні в одній країні регіону не були послідовно реалізовані. Навпаки, там де контроль держави в економічній сфері було впроваджено найбільш послідовно, маємо й найбільші успіхи в економічній трансформації.

Друга проблема була пов’язана зі спільною для посткомуністичних країн тенденцією до спаду господарчої діяльності. На початку 90-х спадання валового національного продукту складало 10-30% (в Болгарії ВНП скоротився на 1/2, у Румунії – на 1/3, Угорщині та Чехословаччині – на 1/4, у Польщі – на 1/5); об’єм промислового виробництва скоротився на 10-20%, у Польщі навіть на 40%; місце виробничої діяльності посіла торгівельно-посередницька; украй загострилась енергетична, пальна, сировинна проблема, адже раніше СРСР поставляв у регіон 70-80% нафти та 95-100% газу за цінами значно нижче ринкових.

Не дивно, що на початку 90-х рр. бачимо в Центрально-Східній Європі суттєве погіршення умов життя; у цілому за межею бідності опинилась третина населення. За даними ЮНІСЕФ в 1 пол. 90-х рівень бідності в Чехії складав 22,5%, у Словаччині – 27,2%, в Угорщині – 12,4%. Порівняно з Росією, де ця цифра склала 45,6%, це не так і багато, але в регіоні швидко зростала соціальна напруга: виявилось, що попри всю критику комунізму, населення було психологічно не готове відказатись від гарантованого “соцмінімуму”.

Низку проблем викликала відмова нових урядів від старих, напрацьованих протягом соціалістичного періоду зв’язків з Росією та іншими партнерами по РЕВ. По-перше, протягом 70-80-х рр. Росія та країни регіону не тільки вели активну торгівлю, але й установили коопераційні зв’язки, що призвело до появи технологічних та структурних вузлів між їхніми економіками. На меті було створення єдиної системи, у якій існував б міжнародний поділ праці. Наприкінці 80-х частина реформ була вже втілена в життя. По-друге, у 1991 р. члени РЕВ за пропозицією Угорщини та Чехословаччини прийняли хибне рішення ввести світові ціни та розрахунки в конвертованій валюті. Це підштовхнуло їхнє економічне співробітництво до повного краху. Сусідні країни відкрились для Заходу, але відгородились друг від друга. По-третє, крах РЕВ позначився на постачанні в регіон енергоносіїв. По-четверте, східноєвропейські країни втратили величезний радянський ринок збуту, який стали швидко заповнювати західні фірми.

Окрім загальних посткомуністичних проблем, багато спільного також убачаємо й у процесі реформування протягом 1 половини 90-х рр. Український економіст І.Бураковський створив свою схему системної трансформації посткомуністичних країн. За його моделлю економіка проходить у своєму становленні 5 стадій: 1) стадія створення передумов ринкової економіки (лібералізація економічної діяльності, початок приватизації, формування нового законодавства, системна криза – трансформаційна рецесія); 2) стадія консолідації економіки (початок процесу реструктуризації економіки, створення нових державних інструментів економічної політики, розвиток сектору послуг); 3) стадія економічного піднесення (позитивний економічний зріст, масштабна модернізація виробництва); 4) стадія стабільного економічного зростання (піднесення обсягу інвестицій та інновацій); 5) стадія зрілості економічної системи (передові технології в усіх секторах економіки, розвинута ринкова інфраструктура, зріст продуктивності праці, зріст доходу на душу населення).

Очевидно, що за період з 1989 до 1994 р. країни регіону пройшли тільки першу стадію реформування. Перші реформи було направлено на відміну обмежування приватної власності та поновлення права купівлі-продажу землі. Крім приватизації землі велика увага приділялась приватизації торгівлі та сфери послуг. Черга підприємств підійшла пізніше, коли було розроблено модель приватизації через акціонування, щоб пріоритет мали робітники даного підприємства.

Те, що саме приватизації було приділено особливу увагу на першому етапі економічної трансформації, пояснюється її центральним місцем у структурі посткомуністичного реформування. Приватизація на думку більшості аналітиків мала запобігти загрозі відступу назад у процесі демократизації режиму, а також загрозі проведення „дикої”, спонтанної приватизації; підвищити ефективність функціонування економіки, перенести акцент на техніко-економічні та ринкові зміни, відродити фінансову рівновагу країни; відновити справедливість по відношенню до тих, хто мав власність у досоціалістичні часи; створити прошарок середнього класу, лояльний і навіть залежний від уряду.

Класичне розуміння приватизації в ЦСЄ було значно розширене. Це, за словами С.Глінкіної, „не просто процес переходу власності на активи існуючих держпідприємств, фінансові ресурси в приватний сектор, але й створення умов для виникнення приватних капіталів, для збільшення всіма можливими засобами (офіційним і неофіційними) частки приватного сектору в сукупних активах і національному продукті країни”.

Треба лише зазначити, погоджуючись з російською дослідницею, що найбільший вплив на приватизаційні плани мали протилежні настрої конкуруючих політичних груп в уряді та поза урядом. Тож сценарії приватизації та реальна практика значно відрізнялись, а результати були далекими від тих, що планувались.

Разом з багатьма спільними рисами, процес реформування мав свої особливі характеристики в кожній з країн Центрально-Східної Європи.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29

Схожі:

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник / За ред. С.І. Архієреєва, Н. Б. Решетняк. Харків: нту «хпі», 2007. 331 с
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Куляс П. П. Система − проти автоматизму суржику: Редакторський погляд : Навчальний посібник. Вид друге, розширене І виправлене. −...
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів культури і мистецтв

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів iconНавчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів iconНавчальний посібник для студентів економічних та економіко-географічних фахів вищих навчальних закладів



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка