Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Харків Видавництво нфаУ «Золоті строрінки»



Сторінка26/26
Дата конвертації11.04.2017
Розмір7.62 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26
ТЕМА 1. ФЕНОМЕН КУЛЬТУРИ
1. Культура як єдність матеріального і духовного вияву життя суспільства.

2. Культура як спосіб соціалізації особистості.

3. Єдність і різноманітність культур.

4. Проблеми культури в роботі А. Швейцера «Розпад і відродження культури».

5. Поняття «культура» і «цивілізація» у книзі О. Шпенглера «Присмерк Європи».

6. Культурологічні концепції А. Л. Чижевського та В. І. Вернадського.

7. Сучасні культурологічні концепції (М. Попович, В. Смолій, І. Дзюба, Я. Ісаєвич).

8.Глобальний світ: мозаїка чи синтез культур?


ТЕМА 2. Культура і цивілізація
1. Поняття цивілізації в історії філософсько-культурологічної думки.

2. Концепція цивілізації О. Шпенглера.

3. Концепція цивілізації А. Тойнбі.

4. Концепція цивілізації М. Данилевського.

5. Захід і Схід – типи цивілізаційних систем.

6. Характерні риси й особливості Західної цивілізації.

7. Характерні риси й особливості Східної цивілізації.

8. Глобальні проблеми сучасної цивілізації.


ТЕМА 3. КУЛЬТУРНІ СЦЕНАРІЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1. Особливості політичної культури в сучасному світі.

2. Правова культура: історія і сучасність.

3. Сценарії поведінки сучасної людини в мегаполісі.

4. Культура спілкування між чоловіком і жінкою.

5. Особливості сучасної студентської субкультури.

6. Особливості професійної культури фармацевта і медичного працівника.

7. Сценарії спілкування між батьками та дітьми.

8. Культура навчання в сучасному світі.


Тема 4. КУЛЬТУРА ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА
1. Теорії походження людини.

2. Расова диференціація людини, її основні риси і поширення на Землі.

3. Виникнення мовних сімей, причини їх формування й еволюція.

4. Архетипи первісної культури.

5. Види поселень первісної епохи.

6. Пам'ятки образотворчого мистецтва первісної епохи.

7. Зародження і розвиток музики в первісну епоху.

8. Символи і ритуали первісної культури.


Тема 5. КУЛЬТУРА СТАРОДАВНІХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ
1. Архітектурні пам'ятки Стародавнього Єгипту.

2. Релігія і міфологія давніх єгиптян.

3. Мистецтво Стародаавньої Месопотамії.

4. Виникнення писемності у давніх цивілізаціях (піктографія, клинопис).

5. Феномен «грецького чуда».

6. «Сім чудес світу».

7. Театр у контексті культури античної Греції.

8. Правова культура Стародавнього Рима.


Тема 6. КУЛЬТУРА ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
1. Біблія як пам'ятка світової культури.

2. Образ Ісуса як моральна цінність середньовічної культури.

3. Середньовічна архітектура як вираження середньовічного світогляду.

4. Архітектурні шедеври середніх віків (на вибір, наприклад, собор Паризької Богоматері).

5. Середньовічна література та її особливості.

6. Іконопис і скульптура: художня практика християнства.

7. Середньовічний театр.

8. Система освіти і перші європейські університети в культурі середньовіччя.


Тема 7. КУЛЬТУРА ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ І РЕФОРМАЦІЇ
1. Світоглядні основи і характерні особливості культури італійського Відродження.

2. Сутність і суперечності гуманістичних ідей епохи Відродження.

3. Художня спадщина Високого Відродження в Італії (Рафаель, Мікеланджело, Леонардо да Вінчі).

4. Культурно-історичне значення епохи Відродження.

5. Політичні погляди мислителів Ренесансу (Н. Макіавеллі).

6. Соціальна утопія епохи Відродження (Т. Мор, Т. Кампанелла та ін.).

7. Своєрідність епохи Відродження в країнах Північної Європи.

8. Вплив ідей Реформації і протестантизму на розвиток західної культури і цивілізації.


Тема 8. КУЛЬТУРА НОВОГО ЧАСУ ТА ЕПОХИ ПРОСВІТИ
1. Особливості європейської культури XVII століття.

2. Основні напрями в художній культурі Нового часу.

3. Наукова революція XVII століття і формування нового світогляду.

4. Основні пріоритети і цінності культури європейського Просвітництва.

5. Стильові і жанрові особливості мистецтва XVIII століття.

6. Світоглядні засади епохи Нового часу і теорія «розумного егоїзму».

7. «Вік розуму» і сучасність.

8. Вплив ідеології французького Просвітництва на культуру і духовне життя європейських країн.


Тема 9. ТЕНДЕНЦІЇ Й ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ КУЛЬТУРИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.
1. Своєрідність і загальна характеристика європейської культури XIX століття.

2. Основні художні напрями в європейській культурі XIX століття.

3. Романтизм: характерні особливості і прояви в живописі, літературі й музиці.

4. Сутність декадансу і його прояви наприкінці XIX століття в європейській культурі.

5. Трансформація традиційних основ європейського мистецтва і поява нових художніх напрямів (імпресіонізму, постімпресіонізму, символізму та ін.)

6. Критичний реалізм і його прояви в літературі та живописі.

7. Промисловий переворот у середині XIX століття і модернізація європейського життя.

8. Розвиток наукових знань у ІІ половині XIX століття і їх вплив на різні сфери духовного життя (філософію, літературу, образотворче мистецтво).


Тема 10. СВІТОВА культура хх – початку хні століття
1. Феномен «масової культури».

2. Роль засобів масової комунікації в сучасній культурі.

3. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх розв’язання.

4. Світоглядні засади модерністського мистецтва.

5. Модерністські художні напрями в західному мистецтві ХХ століття.

6. Феномен постмодернізму в західній культурі ІІ половини ХХ століття і його вплив на світогляд сучасної людини.

7. Форми реалістичного мистецтва в художній культурі ХХ століття.

8. Соціалістичний реалізм і його особливості.


ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Тема 11. ДУХОВНА І МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ


  1. Чинники становлення української культури.

  2. Національна культура – складова світової культури.

  3. Український менталітет як феномен духовності народу.

  4. Український національний характер: сутність та значення.

  5. Національна ідея: сутність і значення для формування національної свідомості українців.

  6. Особливості української культури і тенденція її розвитку в системі європейського культурного простору.

  7. Мова – фундаментальна основа національної культури.

  8. Культура і побут мого міста (села, району, області, регіону): національні особливості.


Тема 12. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОСХРИСТИЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ
1. Особливості трипільської культури та її значення для розвитку культури давніх слов'ян.

2. Особливості культурного процесу скіфо-сарматського періоду.

3. Антична культурна спадщина на українських землях.

4. Черняхівська культура та її місце в культурних досягненнях слов'ян.

5. Історія становлення й розвитку археології в Україні.

6. Пам'ятки матеріальної культури дохристиянського періоду на території Україні.

7. Теорії походження слов'ян.

8. Світогляд давніх слов'ян.


Тема 13. КУЛЬТУРА КИЇВСЬКОЇ РУСІ ЯК УНІКАЛЬНИЙ ФЕНОМЕН
1. Культура Візантії та її вплив на культуру слов'ян.

2. Витоки духовної культури Київської Русі.

3. Софія Київська як світоглядна ідея і художній шедевр.

4. Виникнення і поширення слов'янської писемності.

5. Книгописання і література Київської Русі.

6. Зародження, розвиток шкільної освіти та наукові знання.

7. Іконопис Київської Русі.

8. Феномен скомороства Київської Русі.

9. Особливості давньоруської архітектури.

10. Середньовічне місто – центр розвитку культури.


Тема 14. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ЕПОХИ Відродження та Нового часу
1. Феномен культури українського козацтва.

2. Братства як центри духовного єднання в українських землях в ХVІ – І половині ХVІІ ст.

3. Роль церкви в культурному процесі в Україні в епоху Відродження та Нового часу.

4. Культура Гетьманщини – «золота осінь» Середньовіччя.

5. Становлення і розвиток системи освіти в Україні в ХVІ – ХVІІІ ст.

6. Специфіка втілення барокових і просвітницьких ідей в українській культурі.

7. Медична і фармацевтична освіта в Західній Європі і в Україні в Новий час.

8. Діячі української культури в європейській і російській культурі ХVІ – ХVІІІ ст.


Тема 15. . Національно-культурне Відродження в Україні кінця XVIII – XIX ст.
1. Духовні пошуки в Україні в ХІХ ст.

2. Проблема шляхів розвитку нації та національної культури в ХІХ ст.

3. Діяльність української інтелігенції щодо розвитку культури в українських землях в ХІХ ст.

4. Особливості романтизму і реалізму в українській культурі ХІХ ст.

5. Розвиток науки й освіти в Україні в ХІХ ст.

6. Становлення і розвиток українського професійного театру наприкінці ХVІІІ – початку ХХ ст.

7. Роль громадських об'єднань в розвитку української культури ХІХ ст.

8. Криза європейської культури кінця ХІХ – початку ХХ ст. та її вплив на розвиток соціокультурних процесів в Україні.


Тема 16. . Культура Україна ХХ століття
1. Вплив художніх процесів Західної Європи на творчість українських майстрів мистецтва І третини ХХ століття.

2. Модерністські тенденції в українській культурі початку ХХ століття.

3. Українська наука та її представники І третини ХХ століття.

4. Досягнення і проблеми української художньої культури в радянський період (1917 – 1991 рр.).

5. Сучасна панорама художнього життя України.

6. «Масова культура» та її прояви в сучасному духовному житті України.

7. Українська діаспора та її внесок у формування і розвиток національної культури.

8. Досягнення представників української науки і мистецтва в контексті європейської і світової культури ХХ століття.



ІV. Термінологічний словник
Абстрактне мистецтво (абстракціонізм) – напрям нефігуративного мистецтва, представники якого відмовилися від наближеного до дійсності зображення форм у живописі і скульптурі; одна з цілей абстракціонізму – досягнення «гармонізації», створення певних поєднань кольорів і геометричних форм, щоб викликати у глядача різноманітні асоціації; основоположники: Василь Кандинський, Казимир Малевич, Наталя Гончарова і Михайло Ларіонов, Піт Мондріан.

Абстрактний експресіонізм – школа (рух) художників, які малюють у швидкому темпі і на великих полотнах з використанням негеометричних штрихів, великих мазків, іноді капаючи фарбами на полотно, для цілковитого виявлення емоцій; мета художника – спонтанне вираження внутрішнього світу (підсвідомості) в хаотичних формах, не схильних до логічного мислення.

Авангард – узагальнююча назва течій в європейському мистецтві, що виникли на межі XIX і XX століть; виражалося в полемічно-бойовій формі, характеризується експериментальним підходом до художньої творчості, що виходить за рамки класичної естетики, з використанням оригінальних, новаторських засобів вираження, підкресленим символізмом художніх образів.

Авункулат – звичай у культурі первісного суспільства, за яким племінник визнавав свого дядька по материній лінії більш близьким родичем, ніж рідного батька.

Агіографія – церковна література, що описує житія святих.

Агон – змагання (спортивні, поетичні, музичні, театральні) під час релігійних свят у Стародавній Греції.

Ампір – стиль в архітектурі і декоративному мистецтві початку ХІХ ст., що вирізнявся парадною пишнотою меморіальної архітектури і палацових інтер'єрів; завершив розвиток класицизму.

Анімізм – це віра в існування надприродних двійників матеріальних об’єктів і процесів, в духів, одухотворення сил природи, тварин, рослин і неживих предметів, приписування їм розуму, дієздатності і надприродної могутності.

Антеїзм – це орієтантація на ідеал хлібороба, традиційність, консерватизм, злиття з природою.

Античність – в загальному розумінні: «греко-римська стародавність», цивілізація Стародавньої Греції та Стародавнього Рима у всьому різноманітті її історичних форм.

Антропоморфізм – уподібнення чогось людині або перенесення її фізичних та інтелектуальних рис на тварин, рослини, речі та явища навколишнього світу.

Антропосоціогенез – історичний процес перетворення людини як антропоса, біологічної істоти на члена суспільства, носія його основних виробничих, етичних і естетичних відносин.

Антропоцентризм – філософське вчення, за яким людина є центром і найвищою метою Всесвіту, завершенням еволюції світобудови.

Аргументованість – це норма, яка передбачає критичність і самокритичність, чітке розрізнення тези та її аргументації.

Архетип – універсальний образ або символ, який міститься в колективному несвідомому, що сприяє виникненню певних почуттів або до певного типу мислення.

Аскетизм – етичне вчення, яке пропагує максимальне обмеження потреб людини, відмова від життєвих благ.

Аспіди – напівкруглі виступи, вкриті половиною купольного або замкнутого склепу.

Балада – ліричний жанр літератури середньовіччя.

Бароко – стиль в європейському мистецтві XVII – XVIII ст., відзначений химерним, ускладненим художньо-образним мисленням, якому властиві контрастність, напруженість, динамічність образів, афектація, прагнення до величі і пишності, до поєднання реальності й ілюзії.

Билина – народна історична епічна пісня-сказання.

Братство – релігійно-просвітницькі організації українських міщан і ремісників, які були організовані при церквах із метою підтримки порядку в храмах, забезпечення їхніх матеріальних потреб, опіки над хворими парафіянами, допомоги вдовам і сиротам.

Вагант – бродячі клірики, недовчені студенти, що не знайшли свого місця в церковній ієрархії.

Варварство – другий етап в історії первісної культури за періодизацією Л. Моргана, що характеризується появою скотарства і землеробства.

Відродження (Ренесанс) – період у культурному й ідейному розвитку країн Західної та Центральної Європи, перехідний етап від середньовічної культури до культури нового часу. Відмінні риси культури Відродження: світський, антиклерикальний характер, гуманістичний світогляд, звернення до культурної спадщини античності.

Вітраж – орнаментальна або сюжетна декоративна композиція зі скла чи іншого матеріалу, що пропускає світло.

Геліоцентрична система – уявлення про будову Сонячної системи, відповідно до якого Сонце – центральне тіло, навколо якого обертаються планети.

Гіперреалізм – назва великого каталогу і виставки в Брюсселі в 1973 році, на якій переважно були представлені роботи американських фото реалістів і роботи значних європейських художників: Гнолі (Gnoli), Герхард Ріхтер, Клафек (Klapheck) і Делкол (Delcol); майже тридцять років по тому термін почали використовувати для визначення творчості нової групи художників.

Глеомани – вправні співці-музиканти в середньовічній Британії, що складали і виконували пісні в супроводі музичних інструментів.

Глобальні проблеми сучасності – це сукупність соціоприродних проблем, від розв’язання яких залежить соціальний прогрес людства та збереження цивілізації; ці проблеми характеризуються динамізмом, виникають як об'єктивний чинник розвитку суспільства і для свого вирішення потребують об'єднаних зусиль всього людства; глобальні проблеми взаємопов'язані, охоплюють всі сторони життя людей і стосуються всіх країн світу.

Гомогенність (однорідність) – характерна риса первісної культури, яка полягає у відсутності соціальних суперечностей, докорінних відмінностей в інтересах і потребах давніх людей.

Готика – художній стиль, що був завершальним етапом у розвитку середньовічного мистецтва країн Західної, Центральної і частково Східної Європи між ХІІ і ХУ ст.

Графіті – стародавні написи і малюнки, зроблені гострими предметами на стінах, ремісничих виробах.

Громади – легальні культурно-просвітницькі організації української інтелігенції 60-70-х рр. ХІХ ст.

Гуманізм – в широкому значенні слова – вчення про самоцінність людини, яке утверджує її як сенс і основу буття, всіх суспільних перетворень, історичного процесу; у вузькому – культурний рух епохи Відродження.

Дедуктивний метод пізнання – спосіб отримання часткових результатів із загальних правил за допомогою логічних міркувань; процес сходження пізнання від загального до одиничного; метод протилежний індукції.

Деїзм (від латинського deus – бог) – форма віри, що виникла в епоху Просвітництва і визнавала, що хоча Бог і існує в світі як його першопричина, однак після створення світу рух світобудови відбувається без його участі.

Декаданс – загальне позначення кризових, занепадницьких явищ у філософії, естетиці, мистецтві і літературі (насамперед у нереалістичних течіях) кінця 19 – початку 20 ст.

Демократія – політичний режим, в основі якого метод колективного прийняття рішень із рівним впливом учасників на результат процесу або на його істотні стадії.

Десакралізація (від лат. Sacrum – священне) – усунення священного з розуміння будь-яких реальностей, наприклад, природних, культурних, політичних. Християнська думка ставиться позитивно до десакралізації, спрямованої проти ідолопоклонства, але оцінює негативно десакралізацію як відділення людського життя від зв’язку з Богом: «Той, хто сповідує боговтілення, не може погодитися з тим, щоб божественне і людське перебували в двох не сполучених між собою сферах» (Ф. Руло). Наука десакралізувала розуміння природного світу, що неабияк вплинуло на очищення мислення людини, хоча й позбавило образ природи внутрішньої глибини. Значно більше духовного ризику в десакралізації розуміння людини та історії: людина – це образ і подоба Божа, а в історії діє сам Бог, здійснюючи свій задум порятунку.

Диглосія – явище, коли кожна мова вживається тільки в певній ролі і виконує певну функцію.

Дизайн – творча діяльність, метою якої є визначення формальних якостей промислових виробів; ці якості включають не тільки зовнішні риси виробу, але і структурні, і функціональні взаємозв'язки, які перетворюють виріб на єдине ціле як з погляду споживача, так і виробника; дизайн прагне охопити всі аспекти навколишнього середовища людини, зумовлені промисловим виробництвом

Дикість – перший етап в історії первісної культури за періодизацією Л. Моргана, який відносять до часу, коли основними заняттями людей були збирання і полювання.

Дитинець укріплена центральна частина стародавнього міста на Русі.

Діалектика – метод аргументації у філософії; наука про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства, мислення.

Драма – літературний (драматичний), сценічний і кінематографічний жанр, в основі якої побутові сюжети.

Духовна культура народу – правила, еталони, моделі, норми поведінки, закони, цінності, ритуали, символи, міфи, знання, ідеї, звичаї, мова народу, його мрії, надії, світоглядні орієнтації, вірування, етичні й естетичні погляди; світ відносин і традицій, який втілюється в релігії, моралі, художній творчості народу, його філософських роздумах і політико-правових відносинах.

Духовність – це специфічна якість людини, спільноти, яка характеризує мотивацію й смисл поведінки; розглядається як певна позиція цілісного свідомості.

Еволюційна теорія Дарвіна – вчення, згідно з яким основною рушійною силою еволюції є природний добір; сутність еволюційної теорії полягає в реалізації цілеспрямованого процесу розмноження – знищення: при розмноженні виникають нові живі організми, при знищенні вони гинуть і видаляються з процесу відповідно до принципу природного відбору.

Егалітаризм – концепція, яка пропонує створення суспільства з рівними можливостями в питаннях управління та доступу до матеріальних благ всіх його членів; протилежність елітаризму.

Егоцентризм культурний – це тенденція робити висновки про чужу культуру з позиції цінностей власної культури.

Експресіонізм – течія в європейському мистецтві епохи модернізму, яка набула розвитку в перші десятиліття XX століття, переважно в Німеччині та Австрії; експресіонізм прагне не стільки до відтворення дійсності, скільки до вираження емоційного стану автора; представлений у багатьох видах мистецтва, включаючи живопис, літературу, театр, архітектуру, музику і танець.

Емоціалізм – домінування почуттів у структурі розум – воля – почуття й усвідомлення його як способу пізнання.

Емпіризм – напрям у теорії пізнання, що визнає почуттєвий досвід єдиним джерелом достовірного знання.

Енеоліт – мідно-кам'яний вік, епоха в розвитку людства, перехідний період від неоліту до бронзового століття.

Епоха Просвітництва – одна з ключових епох в історії європейської культури, пов'язана з розвитком наукової, філософської і суспільної думки; в основі цього інтелектуального руху – раціоналізм і вільнодумство.

Етнічна культура – вихідний базис національної культури, джерело народної мови, який у національній культурі стає літературною мовою.

Етногенез – сукупність історичних, біологічних, соціальних, культурних процесів, які проявляються при функціонуванні етносів від початку їх виникнення, на основі раніше існуючих компонентів, до утворення етнічних спільнот та їх зникнення; це процес виникнення і становлення певної групи як етносу.

Етнос – це стійка природна й історично сформована на певній території динамічна людська спільнота, яка має власну назву й усвідомлення своєї єдності, відрізняється від інших утворень стійкими своєрідними рисами культури, способом життя, етнічними стереотипами.

Житіє – життєпис людей, яких церква прирівнювала до лику святих, удостоювала церковної поваги і поминання.

Жонглери, або скоморохи – виразники і безпосередні носії музичної та драматургічної творчості народних мас.

Зарубинецька культура – археологічна культура епохи раннього залізного віку, поширена в Верхньому і Середньому Подніпров'ї від Тясмина на півдні до Березини на півночі, в Середньому Посейм'я і Прип'ятському Полісся, що відповідає території Західної та Центральної України, південь і схід Білорусії і західних кордонів Росії.

Західний тип цивілізації – систематична характеристика особливого типу цивілізаційного розвитку, що охоплює певні етапи історико-культурного розвитку Європи і Північної Америки.

Зикурат – багатоярусна ступінчаста храмова башта, характерна для культури Стародавньої Месопотамії.

Знахарство – відома з найдавніших часів система лікування захворювань, яка ґрунтується на уявленнях про їхнє надприродне походження.

Ікона – зображення Отця, Сина і Святого духа, святого, святих, які є предметом релігійного поклоніння в православ'ї та католицтві.

Імпресіонізм – мистецький напрям останньої третини XIX – початку XX століть, що зародився у Франції і потім поширився по всьому світу; його представники прагнули найбільш природно і неупереджено відобразити реальний світ у його рухливості і мінливості, передати швидкоплинні враження.

Індивідуалізм – обмеженість, самозамкнутість, локальність, хутірський світогляд, що призводить до ізольованості від суспільства, мінімізації зв'язків з навколишнім світом.

Індуктивний метод пізнання – процес логічного висновку на основі переходу від часткового положення до загального; індуктивний умовивід пов'язує часткові передумови з висновком не строго через закони логіки, а швидше через деякі фактичні, психологічні або математичні уявлення.

Інтровертність – проекція власної активності на себе.

Іригація (зрошення) – підведення води на поля, де недостатньо вологи, і збільшення її запасів у кореневмісному шарі ґрунту з метою збільшення родючості ґрунту; виникла в цивілізаціях Стародавнього Сходу.

Калокагатія – гармонійне поєднання фізичних і моральних достоїнств, досконалість людської особистості як ідеал виховання людини.

Канонічність – система стилістичних і іконографічних норм в образотворчому мистецтві; твір, що є нормативним зразком.

Картина світу – наочні уявлення про світ і місце людини в ньому, відомості про взаємини людини з дійсністю (людини з природою, людини з суспільством, людини з іншою людиною) і собою.

Картуш - мотив в архітектурі та декоративному мистецтві, у вигляді напіврозвернутого, часто з надірваними або надрізаними краями рулону паперу, стрічки, сувою, ліпне або графічна прикраса у вигляді щита, на якому може міститися герб, емблема або напис. Як елемент орнаменту картуш часто вживався в пізньому ренесансі та бароко.

Класицизм – художній стиль і естетичний напрям в європейському мистецтві XVII – XIX ст., що ґрунтується на ідеях раціоналізму.

Клерикалькальна культура – церковна культура, яка мала необмежені можливості для своєї реалізації в середні віки.

Клинопис – найбільш рання з відомих систем письма, виникла в Стародавній Месопотамії.

Колегія - вид вищого світського навчального закладу в Україні в ХVІ - ХVІІ ст.

Комедія – жанр художньої літератури, який характеризується гумористичним чи сатиричним підходом; різновид драми, в якому специфічно розв’язується момент дієвого конфлікту або боротьби антагоністичних персонажів.

Конструктивізм – радянський авангардистський метод (напрям) в образотворчому мистецтві, архітектурі, фотографії і декоративно-ужитковому мистецтві, що набув розвитку в 1920-х – І половині 1930-х рр.

Контркультура – специфічний вид субкультури; з погляду культурології – це течія, яка заперечує цінності домінуючої культури.

Концепція – це певний спосіб розуміння і потрактування того чи того явища.

Кордоцентризм – стан, де серце виступає основою емоційного переживання буття, що є своєрідним світосприйняттям.

Краса – естетична категорія, що позначає досконалість, гармонійне поєднання аспектів об’єкта, при якому останній викликає у спостерігача естетичну насолоду.

Критичний реалізм – художній метод і літературний напрям, що склалися в XIX столітті; головна особливість – зображення людського характеру в органічному зв'язку з соціальними обставинами, разоім із глибоким аналізом його внутрішнього світу.

Ксенофобія – це страх перед чужим та іноземним і його неприйняття.

Культура – це сукупність матеріальних і духовних цінностей, утворених у результаті цілеспрямованої діяльності людства протягом його історії, а також відносини, які склалися в процесі споживання, відтворення, розподілу цих цінностей та їх обміну.

Культура змішана – це культура, притаманна суспільствам залученим до індустріальної модернізації.

Культура спілкування – вивчає позамовні аспекти спілкування, такі, як тематика світської бесіди, зовнішній вигляд, діловий одяг, жести і рухи під час спілкування в різних ситуаціях, основи ділового листування, етикет електронної пошти, правила телефонних переговорів, міжкультурна комунікація, норми поведінки в ресторані, театрі, культура спілкування за столом та ін. Культура спілкування багатогранна, оскільки має безліч субжанрів, якими, наприклад, є ділова або корпоративна культура, міжкультурна комунікація.

Культура сучасна – це культура, що забезпечує функціонування сучасного суспільства на основі права, законів, які розробляють і приймають законодавчі органи влади.

Культура традиційна – це культура, що відповідає традиційному типу суспільства, де регулювання здійснюється на основі звичаїв, традицій, табу.

Культура шнурової кераміки (культура бойових сокир) – археологічна культура мідного і бронзового століть, поширена на великих територіях Європи і датована 3200 р. до н. е./2300 до н. е. – 2300 р. до н. е./1800 р. до н. е.; племена цієї культури часто вважають першими індоєвропейцями на території Середньої Європи.

Культурні сценарії – це еталонні програми життєдіяльності, які задаються людям соціальними умовами і наявними в даній культурі знаннями, цінностями, ідеалами, нормами і правилами поведінки.

Куртуазна література – лицарська лірика і лицарський роман, в яких прославляли подвиги, служіння дамі; протистояла клерикальній літературі.

Куртуазність – комплекс ритуалів, звичаїв, манер лицарів; особливий ритуал відносин і моральних категорій, визначених придворним етикетом.

Лицарська культура – це культура лицарів, привілейованого соціального стану в країнах Західної та Центральної Європи в середні віки.

Лірика – жанр поезії, який відтворює суб’єктивне почуття або настрій автора.

Літописання – записи подій, які вели ченці в монастирях.

Літургійна драма – це інсценування латинською мовою біблійних сюжетів, які розігрувалися в приміщенні церкви її служителями.

Літургія – головне християнське богослужіння.

Логічна культура – це логічна грамотність. Відтоді, як Аристотель винайшов логіку – правила умовиводів,– вони стали вважатися обов’язковими нормами мислення. Подібно до того, як грамотна людина вміє писати без орфографічних помилок, так і логічна грамота є вмінням мислити без логічних помилок, відповідно до законів логіки, послідовно і без суперечностей.

Любов (маємо на увазі статеву любов), враховуючи її винятковість і неповторність, так само, як дружба, підпорядковується існуючим в культурі сценаріями.

Людський ідеал – зразок, щось досконале, вища мета прагнень; формування певного типу людини на основі історії і цінностей етнокультури.

Магія – це віра в можливість існування впливу на природу за допомогою надприродних засобів.

Масова культура (поп-культура, культура більшості) – культура, поширена серед широких верств населення в даному суспільстві і включає такі явища, як спорт, розваги, побут, музика, література, засоби масової інформації, образотворче мистецтво.

Матеріальна культура – сукупність усіх матеріальних цінностей створених представниками певної культури, її уречевлена складова.

Мезоліт – середній кам'яний вік, період між палеолітом і неолітом.

Мейстерзингери – німецькі поети-співці з ремісничо-цехового середовища, представники міської культури.

Менталітет – глибинний рівень самосвідомості спільноти, на якому формуються характерні тільки їй способи сприйняття світу, особливі форми мислення і поведінки.

Мислення – це узагальнене відображення дійсності людським мозком (теоретико-пізнавальний аспектмишленія).

«Мистецтво для мистецтва» («чисте мистецтво») – назва низки естетичних концепцій, які утверджують самоцінність художньої творчості, незалежність мистецтва від політики і суспільних вимог.

Мікроліти – кам'яні знаряддя у вигляді мініатюрних кам'яних пластин, які були наконечниками стріл і вкладними лезами в кістяних або рогових знаряддях; характерні для епохи мезоліту.

Мінезингери – «співці високої любові», які присвятили себе мінезангу.

Мініатюра – художній твір (зазвичай образотворчий) малих розмірів, який вирізнявся особливо тонкою манерою накладання фарб.

Міра – філософська категорія, що виражає єдність якісної і кількісної визначеності предмета або явища.

Містерія – літургійна драма, яка до кінця ХІ ст. втратила зв'язок із літургією.

Міська культура – культура, що зародилася у Франції в ХІ – ХІІ ст. і відіграла важливу роль у становленні західної цивілізації.

Міфологія – форма суспільної свідомості, яка несе узагальнене персоніфіковане уявлення народів про світ речей і явищ і характеризується невіддільністю світу реальності й уявлень про світ, реалізується в ритуалах і магії.

Модерн – художній напрям у мистецтві, найбільш популярний у ІІ половині XIX – початку XX століть і характеризується відмовою від прямих ліній і кутів на користь більш природних, «природних» ліній, інтересом до нових технологій (наприклад в архітектурі), розквітом ужиткового мистецтва.

Модернізм – рух у мистецтві XX століття, що охоплює низку напрямів і характеризується розривом із попереднім історичним досвідом художньої творчості, прагненням утвердити нові нетрадиційні начала в мистецтві, безперервним оновленням художніх форм, умовністю (схематизацією, абстрагованістю) стилю.

Мозаїка – це стиль живопису зі смальти, кольорового скла, мармуру або камінчиків, які щільно прилягають один до одного і закріплені на мастиці або цементі.

Мораліте – повчальна алегорична п'єса, персонажі якої уособлювали різні вади і чесноти.

Муміфікація – процес створення мумії (збереженого забальзамованого тіла) з тіла померлої людини (тварини), виникла в Стародавньому Єгипті.

Народна сміхова культура – культурно-психологічний феномен середньовіччя, пов'язаний із тим, що у людей існувала природна потреба в психічному розвантаженні: у безтурботних веселощах після тяжкої праці.

Народництво – ідеологія інтелігенції в Російській імперії (1860 – 1910 рр.), орієнтована на «зближення» з народом у пошуку свого коріння, свого місця в світі.

Народність – історична спільнота людей, яка виникає з окремих племен при розпаді родоплемінних відносин, на ранній стадії феодалізму, заснованого на натуральному господарстві, до виникнення міцних економічних зв'язків і єдиної економіки; характеризується єдністю мови, території, звичаїв і культури; більш високим ступенем розвитку суспільства є народ.

Натуралізм – пізня стадія розвитку реалізму (або позитивізму) в літературі кінця XIX – початку XX ст.

Натурфілософія - історичний термін, що визначає (приблизно до XVIII століття) філософію природи, що розуміється як цілісна система найзагальніших законів природознавства.

Науково-технічний прогрес – використання передових досягнень науки і техніки, технологіїй у господарстві, виробництві з метою підвищення ефективності та якості виробничих процесів, кращого задоволення потреб людей.

Національна ідея – це базовий постулат світоглядно-орієнтованого зразка; це усвідомлене визначення мети, яка об’єднує, організує, мобілізує націю на подальший її розвиток та самоствердження. Вона є теоретичним підґрунтям свідомості й самосвідомості українців, визначальним орієнтиром спрямуванням культурного процесу.

Національна культура – культура, яка не зводиться до етнічної, і розгортається на основі писемності й освіти, втілюється в літературі і мистецтві.

Національний характер – специфічний склад душевного ладу нації, що проявляється на тому чи тому рівні емоційного вияву, в манерах, звичках, складі розуму; зовнішній прояв особливостей духовних основ нації, її ставлення до себе, до інших народів, природи, держави, влади.

Національно-культурне відродження – в широкому розумінні – усвідомлення себе, свого етносу як нації, як самостійного дійової особи історії і сучасного світу; у вузькому значенні – відродження народних звичаїв і традицій, розширення сфери застосування національної (української) мови, створення національної системи початкової, середньої і вищої освіти, науки, мистецтва, театру, кіно.

Нація – стійка історична спільнота людей, яка складається в процесі формування спільності території, економічних зв'язків, літературної мови, деяких особливостей культури і характеру; це соціокультурне буття людини.

Неоліт – новокаменний століття, остання стадія кам'яного віку.

«Неолітична революція» – в епоху неоліту перехід від привласнювальних форм господарської діяльності (збирання, полювання, рибальства) до виробничого господарства (землеробства і скотарства).

Неореалізм – художній напрям у мистецтві післявоєнної Італії, який найбільш яскраво виявився в кінематографі та образотворчому мистецтві, почасти в літературі й утверджував ідеї гуманізму, значущість простих життєвих цінностей, доброту і справедливість у людських відносинах, рівноправність людей незалежно від їхнього майнового стану.

Нефи – міжрядний простір у храмі.

Неформали – соціальна група; загальна назва для представників різних субкультурних молодіжних рухів в СРСР 80-90-х років XX століття. Визначення «неформал» походить від словосполучення «неформальні об'єднання молоді», що виник як протиставлення «формальним» об'єднанням: комсомольській організації та іншим, дозволених владою.

Палеї – різного роду виклад старозаповітної історії: історичної, хронографічної, тлумачної; степенні книги і літописи.

Палеоліт – перший історичний період кам'яного віку з початку використання кам'яних знарядь гомінідами (рід homo) до появи у людини землеробства приблизно в 10 тисячолітті до н. е.

Паломництво – соціальне явище на Русі, яке виникло відразу після введення християнства.

Панславізм – культурна і політична течія, ідеологія, поширена в державах, населених слов'янськими народами, в основі якої лежать ідеї про необхідність їх політичного об'єднання на основі етнічної, культурної і мовної спільності; сформувалася наприкінці XVIII – І половині XIX ст.

Пантеїзм – релігійне і філософське вчення, в якому ототожнюють Бога і всесвіт.

Перебудова – загальна назва нового курсу радянського партійного керівництва, сукупності політичних та економічних змін, що відбувалися в СРСР з 1985 по 1991 роки.

Піраміди – найбільші архітектурні пам’ятники Стародревнього Єгипту, які являють собою величезні кам’яні споруди пірамідальної форми, що використовувалися як гробниці для фараонів Стародавнього Єгипту.

Плем'я – тип етнічної спільноти і соціальної організації епохи первіснообщинного ладу: кровні зв'язки між його членами, поділ на роди, спільність території, деяких елементів господарювання, самосвідомість і самоназва, звичаї і культи.

Плінфа – широка і тонко випалена цегла великого розміру, яку використовували у будівництві у Візантії і в Київській Русі в Х – ХІІІ ст.

Позитивізм – філософське вчення і напрям у методології науки, що визначає єдиним джерелом істинного знання емпіричні дослідження і заперечує пізнавальну цінність філософського дослідження; основна теза позитивізму: все справжнє (позитивне) знання – сукупний результат конкретних наук.

Поліс – особлива форма соціально-економічної і політичної організації суспільства, типова для Стародавньої Греції та Стародавньої Італії.

Поп-арт – напрям в образотворчому мистецтві 1950 – 1960-х років, що виник як реакція на абстрактний експресіонізм, який використовує образи продуктів споживання.

Постмодернізм – термін, що позначає структурно подібні явища у світовому суспільному житті і культури другої половини XX століття і вживається як для характеристики певного типу філософування, так і для позначення комплексу стилів у мистецтві.

Принцип «поділу влади» – політико-правова теорія, згідно з якою державна влада має бути розділена на незалежні один від одного (але за необхідності контролюючі одна одну) гілки: законодавчу, виконавчу і судову.

Природні спільноти – це тип непрогрессівной форми існування, до якого належить історичні спільноти, що живуть у межах природного річного циклу, в єдності і гармонії з природою.

Притча – це малий дидактико-алегоричний літературний жанр, в основі якого моральне або релігійне повчання.

Пролеткульт (скорочення від Пролетарські культурно-освітні організації) – масова культурно-просвітницька і літературно-мистецька організація пролетарської самодіяльності при Наркоматі освіти, що існувала з 1917 по 1932 рік.

Протестантизм – сукупність численних самостійних церков і сект, пов'язаних своїм походженням із Реформацією – широким антикатолицьким рухом за оновлення християнства в Європі XVI століття.

Проторенесанс – період в історії італійського мистецтва (13 – початок 14 ст.), що ознаменувався зростанням світських реалістичних тенденцій, зверненням до античної традиції.

Професіоналізм – спеціальний спосіб мислення, за допомогою якого виконуються завдання в різних галузях знань (наприклад, у математиці метод Фур’є, методи математичного моделювання в техніці, статистичні методи в психології).

Псевдовізантійський стиль – один із напрямів в архітектурі періоду еклектики, що набув популярності наприкінці XIX – початку XX ст. (1880-ті – 1910-ті рр.).

Ранні форми культури – форми культури первісного суспільства, такі як збирання, полювання, рибальство, а також первісні форми релігійних вірувань (тотемізм, магія, анімізм, фетишизм).

Раціоналізм – філософський напрям, що визнає розум основою пізнання і поведінки людей.

Релятивізм культурний – це уявлення про те, що чужу культуру можна зрозуміти тільки в контексті її власних цінностей.

Рефлексивність – організація розумового процесу, який включає не лише роздуми над розв’язуваним завданням, а й роздуми про те, як протікають роздуми над завданням.

Реформація – релігійний і громадський рух у Північній і Центральній Європі XVI ст., спрямований проти монополії римсько-католицької церкви (папського престолу) на трактування релігійних істин.

Рід – це колектив кровних родичів, які походять від спільного предка і мають спільне родове ім'я;

Рококо – стиль у мистецтві, який виник у Франції в першій половині XVIII століття і якому притаманні вишуканість, велика декоративна навантаженість інтер'єрів і композицій, граціозний орнаментальний ритм, велика увага до міфології, особистого комфорту.

Романський стиль – художній стиль ХІ – ХІІІ ст. у країнах Західної, Центральної і частково Східної Європи, пов'язаний із греко-римською культурою.

Романтизм – ідейний і художній напрям в європейській і американській духовній культурі кінця ХVІІІ – І половини ХІХ ст., який протиставляв утилітаризму і нівелюванню особистості спрямованість до безмежної свободи і «безкінечного», спрагу досконалості й оновлення, пафос особистої і громадянської незалежності.

Світогляд – система узагальнених знань про світ у цілому, про місце в ньому людини, про її ставлення до світу.

Світоглядний синкретизм – об'єднання двох різних типів світогляду – язичницького і християнського – і формування на цій основі унікальної української етнокультури.

Світська культура – культура в середні віки, яка виходила за рамки теоцентричного світогляду.

Світські фарси – гумористичні сцени, в яких на побутовому комедійно-сатиричному рівні реалістично зображували життя городян.

Секуляризація (від пізньолатинського Saecularis – мирський, світський) – звільнення суспільної та індивідуальної свідомості від впливу релігії і церкви.

Сенсуалізм – напрям у теорії пізнання, згідно з яким відчуття і сприйняття є основною формою достовірного пізнання; протистоїть раціоналізму.

Середньовіччя – історія людства, що охоплює У – ХУ ст.; початок цього періоду збігся у часі з відмиранням античної культури, а кінець – із зародженням культури епохи Відродження та Нового часу.

Символізм – певна релігійна ідея, відображена в камені чи фарбах; символ в мистецтві.

Синкретизм – об’єднання або злиття несумісних і непорівнюваних способів мислення і поглядів; характерна риса первісної культури і релігії.

Скальди – давньоскандинавські співці і поети, які переходили з одного місця в інше і складали героїчні пісні про битви і походи вікінгів.

Скопи – співці-дружинники, які складали пісні про подвиги давніх героїв і сучасних військових вождів (УІІ – УІІІ ст.) і з'явилися в англосаксів із посиленням ролі князівської і королівської дружини.

Скульптура готики – це статуї святих і алегоричні фігури, численні світські зображення – сатиричні образи, фантастичні фігури звірів (химери), які прикрашали фасади готичних соборів.

Соборність України - це об'єднання українського етносу.

Соціалізація – це процес входження людини у суспільство; це процес становлення особистості, навчання і засвоєння індивідом цінностей, норм, установок, зразків поведінки, притаманних даному суспільству.

Соціалістичний реалізм – основний художній напрям, що домінував в мистецтві Радянського Союзу починаючи з 1930-х років, рекомендований, або відверто нав'язуваний (у різні періоди розвитку країни) державною цензурою, тісно пов'язаний з ідеологією і пропагандою.

Соціальна утопія – ненаукова, духовно-практична форма освоєння дійсності, мета якої – створення іншого образу світу, розгляд дійсності з позицій надій і очікувань тих чи тих класів і соціальних груп суспільства.

Спіритуалізм – об'єктивно-ідеалістичне вчення, відповідно до якого дух (душа) є першоосновою світу.

Станкове мистецтво – різновид образотворчого мистецтва, твори якого мають самостійний характер і не виконують прямого декоративного або утилітарного призначення.

Стратегічне управління – це вміння користуватися логічними і спеціальними, професійними методами, що дозволяє успішно виконувати стандартні завдання, шлях до вирішення яких відомий від самого початку.

Супрематизм – напрям в авангардистському мистецтві, заснований в І половині 10-х років ХІХ століття К. С. Малевичем; виражався в комбінаціях різнокольорових площин найпростіших геометричних обрисів (в геометричних формах прямої лінії, квадрата, круга і прямокутника): поєднання різнобарвних і різновеликих геометричних фігур утворює урівноважені асиметричні супрематичні композиції.

Суспільний договір (соціальний контракт) – соціально-економічна теорія, що пояснює походження громадянського суспільства, держави, права як результату угоди між людьми.

Сучасний тип цивілізації – постіндустріальна, інформаційна, постмодерністська цивілізація за своєю сутністю є складовою цивілізації, що сягає XV–XVII століть.

Східний тип цивілізації – історично перший тип цивілізації, що сформувався до 3-го тисячоліття до н. е. на Стародавньому Сході: в Стародавній Індії, Китаї, Вавилоні, Давньому Єгипті.

Схоластика – «шкільна» наука, для якої найбільш характерними є прагнення опертися на «авторитети», головним чином церковні, і повна зневага до досвіду.

Сюрреалізм – напрям у мистецтві, який сформувався на початку 1920-х у Франції; вирізняється використанням алюзій і парадоксальних поєднань форм.

Табу – релігійно-містична заборона в первісному суспільстві, за порушення якої надприродна сила негайно карала.

Теорія «розумного егоїзму» – етичне вчення, яке передбачає, що а) в основі всіх людських вчинків егоїстичні мотиви (бажання блага себе); б) розум дозволяє виділити із загального обсягу спонукань такі, які складають правильно сприйнятий особистий інтерес, тобто дозволяє виявити ядро тих егоїстичних мотивацій, які відповідають розумній природі людини і суспільному характеру його життя. Результатом цього стає етико-нормативна програма, яка, зберігаючи єдину (егоїстичну) основу поведінки, передбачає етично обов'язковим не тільки врахування інтересів інших індивідів, але також вчинення дій, спрямованих на загальну користь (напр., благодіяння).

Теорія пізнання – розділ філософії, який вивчає закономірності й можливості пізнання, відношення знання до об'єктивної реальності, досліджує ступені і форми процесу пізнання, умови і критерії його достовірності та істинності.

Теоцентризм - (греч. Theos – Бог, лат. Centrum - центр кола) - філософська концепція, в основі якої лежить розуміння Бога як абсолютного, досконалого, найвищого буття, джерела всього життя і будь-якого блага. При цьому основою моральності служить шанування і служіння Богу, а наслідування і уподібнення Йому вважається вищою метою людського життя. Найбільш поширений теоцентризм був в Середніх віках.

Типологія культур – це спосіб наукового пізнання, який ґрунтується на розділенні соціокультурних систем, об’єктів та їх групування за допомогою ідеалізованої моделі чи типу.

Товариство пересувних художніх виставок (передвижники) – творче об'єднання російських художників, що існувало в останній третині XIX століття. В естетичному плані учасники товариства, або передвижники, цілеспрямовано протиставляли себе представникам офіційного академізму. Засновниками товариства були І. Н. Крамськой, Г. Г. Мясоєдов, Н. Н. Ге і В. Г. Перов. У своїй діяльності передвижники надихалися ідеями народництва. Передвижники вели активну просвітницьку діяльність, зокрема, організовуючи пересувні виставки. Життя товариства будувалося на кооперативних засадах.

Толерантність – це терпиме ставлення до чужого способу життя, поведінки, вірувань, традицій, цінностей, здатність до діалогу.

Тоталітаризм – політичний режим, який прагне до повного (тотального) контролю держави над усіма аспектами життя суспільства.

Тотемізм – це віра в надприродну спорідненість людини і певних видів тварин чи рослин.

Трагедія – жанр художнього твору, заснований на розвитку подій, що зазвичай має неминучий характер й обов’язково призводить до катастрофічних для персонажів наслідків, часто сповнений патетики; вид драми, протилежний комедії.

Традиціоналізм – світогляд і соціально-філософський напрям, що обстоює збереження культурних, соціальних і релігійних традицій; характерний для культури стародавніх цивілізацій.

Трубадури – провансальські поети-співці ХІ – ХІІІ ст., вишукана лірика яких оспівувала радість життя, лицарську куртуазну любов.

Українофільство – історична назва громадсьно-літературного руху кінця XIX – початку XX ст. серед українців у Росії та Галичині, представники якого прагнули зберегти і розвивати мову, літературу і культурні особливості українського народу (тоді більш відомого як малороси (в Росії) або русини (в Австрії).

Українська діаспора – українська національна спільнота за межами українських етнічних земель. За даними 2004 поза Україною проживає 10 – 15 млн українців та їх нащадків, тобто близько третини від кількості українців, які проживають на території національної держави.

Універсалії культурні – це спільні риси, притаманні усім культурам світу.

Універсальність – характерна риса первісної культури, пов’язана із загальними процесами походження людини, умовами її життя, формами господарювання, віруваннями.

Університет – об'єднання викладачів та учнів, які утворювалися в ХІІ ст.

Фабліо – байка, в якій городяни висміювали різних представників феодального класу і викривали всілякі вади католицької віри.

Факультет – особливі організації викладачів, здатних викладати той чи той предмет.

Фармацевтична опіка – це комплексна програма взаємодії провізора і пацієнта, провізора і лікаря протягом усього періоду лікарської терапії, починаючи з моменту відпуску лікарського препарату до повного закінчення його дії.

Фарс – посилення розважальності і видовищності драми, проникнення в неї мирського начала.

Фетишизм – поклоніння неживим предметам, яким приписують надприродні властивості.

Фовізм – напрям у французькому живописі кінця XIX – початку XX століття.

Фольклор – народна творчість, мистецтво створюване в широких масах.

Фреска – розпис фарбами по сирій штукатурці.

Функції культури – це характер і напрям впливу культури на індивідів і суспільство, а також сукупність ролей, які виконує культура стосовно суспільства, людей, які створюють її і використовують у своїх інтересах.

Функція адаптації – така функція, яка забезпечує пристосування людини до навколишнього середовища.

Функція аксіологічна – функція, що відповідає за формування деяких ціннісних орієнтацій, ціннісних установок, необхідних для регулювання соціальної поведінки людини.

Функція виховна – функція, що передбачає цілеспрямоване передавання етнічних норм і правил поведінки подальшим поколінням: долучення людей до культурних цінностей

Функція духовно-моральна – функція, що відображає поняття «cultura animi» – культуру душі.

Функція епістеміологічна (пізнавальна) – функція, реалізація якої дає можливість концентрувати в собі досвід багатьох поколінь людей, що сприяє розвитку національної самосвідомості.

Функція інтегруюча – функція, що сприяє об’єднанню людей незалежно від їхнього світогляду, ідеології, національності, вікової, професійної і конфесійної належності в певні соціальні спільноти

Функція нормативна – це система норм, вимог, зобов’язань для усіх членів суспільства, які забезпечують його цілісність і гармонійність.

Функція релаксації – це мистецтво фізичного і психічного розслаблення, розрядки.

Функція світоглядна – функція, що синтезує в цілісну і завершену систему чинники духовного світу людини: пізнавальні, оцінювальні, емоційні, чуттєві, вольові; світогляд забезпечує органічну єдність елементів свідомості через сприйняття і розуміння світу не в координатах фізичного світу, а в соціокультурному вимірі.

Функція семіотична (знакова) – це спеціальний набір мов: мова математики, мова віршів, що сприяють спілкуванню і збереженню мов.

Функція творча – функція, що виявляється у спрямованості суспільної чи індивідуальної свідомості на людину, на її благо, її розвиток: підготовка людини до людських відносин.

Функція трансляційна – функція передавання соціального досвіду від покоління до покоління.

Футуризм – загальна назва художніх авангардистських рухів 1910-х – початку 1920-х років, насамперед в Італії та Росії; для футуризму характерними є відмова від традиційної граматики, право поета на свою орфографію, словотворчість, темп, ритм.

«Хлопомани» – гурток польських студентів у Київському університеті св. Володимира, що існував у 1855 – 1856 рр., що закликав звільнити українських селян від кріпацтва і займався просвітницькою діяльністю серед селян.

Християнство – віра в Ісуса Христа і поклоніння йому як надприродного образу.

Хрущовська відлига – неофіційне позначення періоду в історії СРСР після смерті І. Сталіна (середина 1950-х – середина 1960-х років). У внутрішньополітичному житті СРСР характеризувалася певною лібералізацією режиму, ослабленням тоталітарної влади, появою деякої свободи слова, відносною демократизацією політичного і громадського життя, відкритістю західному світу, більшою свободою творчої діяльності. Назва пов'язана з перебуванням на посаді Першого секретаря ЦК КПРС М. Хрущова (1953 – 1964).

Церковна унія - об'єднання різних церков у єдину. Прикладом може служити створення в 1596 р. Берестейської церковної унії уніатської (Греко-католицької) церкви в Україні.

Цивілізація (від лат. Civilis – цивільний, державний) – 1) загальнофілософське значення – соціальна форма руху матерії, що забезпечує її стабільність і здатність до саморозвитку шляхом саморегуляції обміну з навколишнім середовищем (людська цивілізація в масштабі космічного ладу); 2) історико-філософське значення – єдність історичного процесу і сукупність матеріально-технічних і духовних досягнень людства в ході цього процесу (людська цивілізація в історії Землі); 3) стадія всесвітнього історичного процесу, пов’язана з досягненням певного рівня соціальності (стадія саморегуляції і самовідтворення при відносній незалежності від природи диференційованості суспільної свідомості); 4) локалізоване в часі і просторі суспільство; локальні цивілізації є цілісними системами, що являють собою комплекс економічної, політичної, соціальної та духовної підсистем і розвиваються за законами вітальних циклів.

Чернецтво – соціальна організація, члени якої беруть на себе обов'язок «відходу від світу», відмови від майна, безшлюбності, припинення старих родинних і соціальних зв'язків, прикріплення до монастиря і підпорядкування його статуту.

Шаманізм – особлива форма релігійних первісних вірувань і культу, специфічною рисою якої є віра в можливість обраних людей (шаманів) бути посередниками між людиною і духами.

Шванки – невеликий віршований сатиричний твір у німецькій середньовічній літературі.

Шістдесятники – субкультура радянської інтелігенції, в основному охопила покоління, що народилося в період між 1925 і 1945 роками. Історичними чинниками, що сформували погляди «шістдесятників», були роки сталінізму, Велика Вітчизняна війна і епоха «відлиги».

Шпільмани – мандрівні співці в середньовічній Німеччині.

Язичництво – релігійна форма освоєння світу; політеїстична релігія.

Язичницька обрядовість – організована, упорядкована система магічних дій, практична мета яких у тому, щоб впливати на навколишню природу, примусити її служити людині.

Ямна культура – археологічна культура епохи пізнього мідного віку – раннього бронзового століття, переважно кочове, з елементами землеробства.
V. Питання до модульного контролю


  1. Поняття культури та її історико-філософське осмислення.

  2. Сутнісні ознаки культури.

  3. Особливості культури та її характерні риси.

  4. Елементи культури та її структура.

  5. Функціональний комплекс культури та його аналіз.

  6. Порівняльний аналіз традиційної і сучасної культури.

  7. Аналіз філософських концепцій культури.

  8. Презентація української культурологічної думки.

  9. Поняття цивілізації, основні наукові підходи до вивчення.

  10. Співввідношення понять «культура» і «цивілізація».

  11. Назвіть типи цивілізацій і поясніть їхнє значення.

  12. Визначте особливості сучасної цивілізації.

  13. Поняття культурного і жизттєвого сценарію.

  14. Культура спілкування. Індивідуальні і культурні сценарії спілкування.

  15. Основні вимоги внутрішньої культури в спілкуванні.

  16. Дружба і любов як сценарії культурного спілкування.

  17. Культура навчання. Побутово-практичне навчання, демонстраційне навчання, розвивальне навчання, креативне навчання.

  18. Інноваційні сценарії освіти у вищій школі.

  19. Фармацевтична опіка.

  20. Особливості й характерні риси первісної культури.

  21. Періодизація історії первісної культури.

  22. Джерела вивчення культури первісного суспільства.

  23. Особливості мислення давної людини.

  24. Основні форми світосприйняття первісних людей.

  25. Знахарство і зародження основ сучасної медицини і фармації.

  26. Зародження естетичної свідомості і виникнення мистецтва.

  27. Характерні риси цивілізацій першої генерації.

  28. Культура Стародавньої Месопотамії.

  29. Загальна характеристика цивілізації Межиріччя.

  30. Релігійні уявлення та міфологія в Стародавній Месопотамії.

  31. Уявлення про світ і людину в Стародавній Месопотамії.

  32. Месопотамські цінності життя.

  33. Культура Стародавнього Єгипту.

  34. Природно-географічні умови розвитку культури Стародавнього Єгипту.

  35. Обожнювання царя в Стародавньому Єгипті й особливості староєгипетської архітектури.

  36. Міфологія і релігійні вірування стародавніх єгиптян.

  37. Особливості світосприйняття стародавніх єгиптян.

  38. Культ померлих і розвиток медицини в Стародавньому Єгипті.

  39. Розвиток архітектури, мистецтва.

  40. Духовна роль Єгипту.

  41. Культура Стародавньої Греції.

  42. Поняття «антична культура». Характерні риси і періодизація античної культури.

  43. Характерні риси Давньогрецької культури. Періодизація культури Стародавню Грецію.

  44. Антична картина світу.

  45. Давньогрецька міфологія і релігія.

  46. Література Стародавньої Греції.

  47. Давньогрецька драматургія і театр.

  48. Виховання й освіта в Стародавній Греції.

  49. Мистецтво Стародавньої Греції.

  50. Культура Стародавнього Рима.

  51. Геокультурні чинники формування римської культури.

  52. Заснування і соціально-політичний лад Рима.

  53. Давньоримська модель світу. Римська культура та античність.

  54. Релігія Стародавнього Рима.

  55. Література Стародавнього Рима.

  56. Давньоримські свята.

  57. Давньоримське право.

  58. Давньоримська наука.

  59. Давньоримське мистецтво.

  60. Розуміння культури та її презентація в епоху середньовіччя.

  61. Християнство як домінанта у формуванні культури середніх віків.

  62. Особливості клерикальної культури як вираз середньовічного світогляду.

  63. Освіта середньовіччя та її характеристика.

  64. Романський і готичний стилі в архітектурі та їх філософія.

  65. Світська культура середньовіччя і розмаїття форм її прояву.

  66. Назвіть основні етапи та характерні особливості епохи Відродження.

  67. З’ясуйте значення античної спадщини і гуманістичної традиції в культурі Відродження.

  68. Визначти систему цінностей і пріоритети Реформації.

  69. У чому проявилася наукова революція XVII століття?

  70. Розкрийте зміст процесу секуляризації в культурі Нового часу.

  71. Назвіть головні цінності епохи Просвітництва і схарактеризуйте основні художні напрями Нового часу і Просвітництва.

  72. Дайте загальну характеристику європейської культури XIX століття.

  73. Розкрийте зміст художніх напрямів XIX століття (неокласицизм, романтизм, реалізм).

  74. Проаналізуйте причини трансформації художніх традицій і естетичної свідомості кінця XIX – початку ХХ ст.

  75. Розкрийте загальні тенденції розвитку світової культури ХХ століття.

  76. Визначте сутність модернізму і схарактеризуйте найбільш вдалі етапи його перебігу.

  77. З’ясуйте причини появи і сутність постмодернізму.

  78. Схарактеризуйте глобальні проблеми сучасності.

  79. Особливості духовного світу українського народу: світогляд, світоглядний синкретизм, християнський світогляд.

  80. Ментальне поле культури. Особливості українського менталітету.

  81. Національний характер і національна свідомість українців: сутність, характеристика.

  82. Українська мова: етапи її розвитку.

  83. Українська мова і духовність.

  84. Традиційна матеріальна культура Україна:

  • житло;

  • одяг;

  • харчування;

  1. Розселення первісних людей по території сучасної України. Найдавніші стоянки палеоліту – мезоліту на території Україні.

  2. Особливості первісної культури на території сучасної України.

  3. Трипільська культура – перша землеробська цивілізація «неолітичної революції» на території Україні.

  4. Скіфо-сарматська культура і її вплив на формування культури українського народу.

  5. Антична культурна спадщина в Україну.

  6. Етногенез та початок української культури.

  7. Культура східних слов'ян.

  8. Особливості середньовічної слов'янської культури.

  9. Книгописання і література Київської Русі. Пам'ятки писемної творчості Київської Русі.

  10. Фольклор як самовираз народних мас.

  11. Зародження і розвиток шкільної освіти в епоху Середньовіччя в українських землях.

  12. Образотворче мистецтво Київської Русі.

  13. Іконопис та його духовне значення.

  14. Містобудування. Архітектурні пам'ятки Київської Русі.

  15. Києво-Печерська Лавра – центр духовної культури.

  16. Історичні умови розвитку української культури в ХІV – І половині ХVІІ століття.

  17. Культура «українського бароко».

  18. Українська культура епохи Просвітництва.

  19. Соціально-політичні й історичні умови розвитку української культури наприкінці ХVІІІ – ХІХ століття.

  20. Генезис і періодизація національно-культурного відродження в Україні в XIX столітті.

  21. Роль Харківського університету в розвитку української національної культури у XIX столітті.

  22. Кирило-Мефодіївське братство і його внесок у національно-культурне відродження.

  23. Головнв події й культурні досягнення національно-культурного відродження в Україні в XIX столітті.

  24. Як змінилася панорама художнього життя України на початку ХХ ст.?

  25. Прослідкуйте вплив художніх процесів Західної Європи на творчість українських художників і літераторів на початку ХХ століття.

  26. Розкрийте характерні особливості української художньої культури в радянський період.

  27. Назвіть найбільш виразні явища в українській духовній культурі періоду незалежності.

Зміст

ВСТУП
Змістовий модуль 1.

Основні проблеми філософії і теорії культури

Тема 1. Феномен культури

Поняття культури в контексті еволюції

Сутність культури, її особливості, структура і функції

Традиційна і сучасна культура

Концепції культури. Українська культурологічна думка

Тема 2. Культура і цивілізація

Поняття цивілізації

Співвідношення культури і цивілізації

Типологія цивілізацій

Сучасна цивілізація та її особливості

Тема 3. Культурні сценарії діяльності

Поняття культурного і життєвого сценарію

Культура мислення

Культура спілкування

Культура навчання

Культура праці. Культура діяльності фармацевта


Змістовий модуль 2.

Культурні епохи в історії людства

Тема 4. Культура первісного суспільства

Особливості і характерні риси первісної культури

Мислення давньої людини і форми її світосприйняття

Зародження естетичної свідомості і виникнення мистецтва



Тема 5. Культура стародавніх цивілізацій

Характерні риси цивілізацій першої генерації

Культура Стародавньої Месопотамії

Культура Стародавнього Єгипту

Культура Стародавньої Греції

Культура Стародавнього Рима



Тема 6. Культура доби Середньовіччя

Презентація доби Середньовіччя та вплив її на культуру

Клерикальна культура середньовічного суспільства

Світська культура Середньовіччя



Тема 7. Культура епохи Відродження і Реформації

Періодизація і загальна характеристика культури епохи Відродження

Звернення до античної спадщини і формування гуманістичної традиції

Зміст основних етапів культури Відродження

Значення епохи Відродження в контексті історії європейської культури та мистецтва

Реформація: нові пріоритети і система цінностей



Тема 8. Культура Нового часу та епохи Просвіти

Наукова революція XVII століття і формування світоглядних основ культури Нового часу

Початок секуляризації філософії, мистецтва і моральної культури в епоху Нового часу. Теорія «розумного егоїзму»

Основні цінності епохи Просвітництва

Специфічні риси естетичної і художньої культури Європи XVII – XVIII століть

Основні художні напрями Нового часу і Просвітництва (класицизм, бароко, рококо, реалізм)



Тема 9. Тенденції та особливості розвитку світової культури ХІХ – початку ХХ століття

Загальна характеристика й особливості європейської культуры XIX століття

Динаміка світоглядних парадигм в європейській суспільній свідомості XIX століття

Основні художні напрями: неокласицизм, романтизм, реалізм.

Культурна ситуація кінця XIX століття – початок трансформації художніх традицій та естетичної свідомості суспільства

Тема 10. Світова культура ХХ – початку ХХІ століття

Періодизація, особливості і загальні тенденції розвитку української культури ХХ століття

Панорама художнього процесу ХХ століття (модерн, модернізм, неореалізм, поп-арт)

Постмодернізм та його прояви в західній культурі 2-ої половини ХХ століття

Пошуки вирішення глобальних проблем сучасності – одне з приорететних завдань культури ХХ століття
Історія української культури

Тема 11. Духовна і матеріальна культура українського народу

Особливості духовної культури українського етносу

Українська мова і духовність народу

Традиційна матеріальна культура українського народу



Тема 12. Українська культура дохристиянського періоду

Первісна культура на території сучасної України

Скіфо-сарматський світ і антична культурна спадщина в Україні

Етногенез і початок української культури. Культура східних слов’ян



Тема 13. Культура Київської Русі яку унікальний феномен

Культурна парадигма Київської Русі: її сутність та особливості становлення

Розвиток мистецтва в Київській Русі

Фольклор і література Київської Русі як предтеча сучасної української літератури



Тема 14. Українська культура епохи Відродження та Нового часу

Історичні умови розвитку української культури в ХІV – І половини ХVІІ століття

Культура «українського бароко»

Українська культура епохи Просвітництва



Тема 15. Національно-культурне Відродження в Україні кінця XVIII – XIX ст.

Соціально – політичні та історичні умови розвитку української культури наприкінці ХVІІІ – ХІХ століть

Генезис і періодизація національно-культурного відродження в Україні в XIX столітті

Головні події і культурні досягнення національно-культурного відродження в Україні в XIX столітті



Тема 16. Культура Україна ХХ століття

Панорама духовного життя України кінця XIX – початку ХХ століть

Культура України І третини ХХ століття досягнення та проблеми національного мистецтва

Культура України 30 – 80-х років ХХ століття

Характеристика української культури періоду незалежності. Роль української діаспори в зміцненні засад національної культури
Додаток

Список використаної літератури

Зміст семінарських занять

Теми рефератів

Термінологічний словник

Питання до модульного контролю

Навчальне видання

Іванова Каріна Андріївна

Лантух Алла Павлівна

Хіріна Ганна Олександрівна.

Шитов Сергій Ігорович

Якуба Альона Олександрівна


Історія світової та української культури
Кредитно-модульний курс

Навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів

коректор……..

комп’ютерна верстка ………

оформлення ……………….


Видавництво НФаУ

вул. Пушкінська, 53, м. Харків, 61002

ДК №….

ТОВ «Золоті сторінки»



вул. Маршала Бажанова, 28, м. Харків, 61002

Тел. 057 701-0-701



ДК №…………….



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26

Схожі:

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Харків Видавництво нфаУ «Золоті строрінки» iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник / За ред. С.І. Архієреєва, Н. Б. Решетняк. Харків: нту «хпі», 2007. 331 с
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Харків Видавництво нфаУ «Золоті строрінки» iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Куляс П. П. Система − проти автоматизму суржику: Редакторський погляд : Навчальний посібник. Вид друге, розширене І виправлене. −...
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Харків Видавництво нфаУ «Золоті строрінки» iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Харків Видавництво нфаУ «Золоті строрінки» iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Харків Видавництво нфаУ «Золоті строрінки» iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Харків Видавництво нфаУ «Золоті строрінки» iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Харків Видавництво нфаУ «Золоті строрінки» iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Харків Видавництво нфаУ «Золоті строрінки» iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Харків Видавництво нфаУ «Золоті строрінки» iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів культури і мистецтв

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Харків Видавництво нфаУ «Золоті строрінки» iconНавчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка