Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 В. Д. Братенші



Сторінка1/8
Дата конвертації26.04.2017
Розмір1.99 Mb.
ТипНавчальний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8


Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Кременчуцький льотний коледж

Національного авіаційного університету

В.Д. БРАТЕНШІ


РЕЛІГІЄЗНАВСТВО



навчальний посібник

для студентів всіх спеціальностей

освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр”

КРЕМЕНЧУК − 2011



В.Д.Братенші. Релігієзнавство. Навчальний посібник. Кременчук, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету, 2011. – 136 с.

Рецензенти:

Носач І.В., кандидат педагогічних наук, голова циклової комісії загальноекономічних дисциплін Кременчуцького льотного коледжу НАУ

Матета О.А., кандидат політичних наук, доцент Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського

Шаблій О.П., кандидат історичних наук, доцент Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського

Навчальний посібник знайомить курсантів, студентів з основами релігієзнавства. Це нова галузь гуманітарного знання, що виникла у другій половині ХІХ століття на межі зіткнення філософії, антропології, етнографії, археології, мовознавства, порівняльної міфології та фольклористики.

Релігієзнавство ставить своїм завданням не апологію або заперечення релігійних догматів, а безпристрасне дослідження релігій світу, закономірностей їх виникнення і розвитку. Воно розглядає релігію як складову частину культури в найширшому її розумінні, в її зв’язку та взаємодії з іншими сферами життя і діяльності людини.

В навчальному посібнику аналізуються основні напрямки релігійної філософії, приділена увага розкриттю змісту діалогу віруючих і невіруючих з ключових світоглядських проблем, питанню про правовий статус релігійних організацій в сучасній Україні.

В посібнику використані матеріали навчальних видань, авторами яких є видатні вчені, філософи і релігієзнавці В.П.Андрущенко, В.І.Гараджа, А.О.Єришев, В.І.Лубський, М.П.Лукашенко, А.А.Радугін, О.П.Сидоренко, І.М.Яблоков, а також дані довідкових і періодичних релігієзнавчих публікацій.
Затверджено на засіданні методичної ради навчально-методичного кабінету Кременчуцького льотного коледжу НАУ

(протокол № 7 від «14» червня 2011 р.)

І. КУРС ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ «РЕЛІГІЄЗНАВСТВО»
Тема 1. РЕЛІГІЯ ЯК ФОРМА СВІТОГЛЯДУ, ЇЇ ПРЕДМЕТ І ФУНКЦІЇ



  1. Предмет релігієзнавства.

  2. Сутнісні характеристики релігії.

  3. Детермінація релігії.

  4. Релігійна свідомість.

  5. Релігійна діяльність.

  6. Функції релігії.

  7. Соціальна роль релігії.



1.1. Предмет релігієзнавства.
Релігієзнавство є комплексною відносно самостійною галуззю знань, засвоєння, якої важливе для формування духовної культури людини, її становлення як особистості.

Предметом вивчення цієї науки виступає релігія як певний спосіб самовираження людини і форма людської поведінки і мислення.

Тому можна дати таке визначення релігієзнавству.

Релігієзнавство – галузь гуманітарного знання, яка вивчає закономірності виникнення, розвитку і функціонування релігії.

Слід звернути увагу на поняття «закономірності».

Визначальною рисою наукового мислення є його здатність відкривати закони в тій сфері дійсності, що вивчається.

І тут без філософії не обійтись.

Тому головним в релігієзнавстві є філософський зміст.

Дослідження релігії завжди приводить до постановки філософсько-світоглядських питань про людину, світ, суспільство і т.д.

Ось чому при їх розгляді релігієзнавство спирається на спадщину філософської думки, на історію природознавчих та суспільних наук, особливо на досягнення сучасної НТР, на наукове пояснення релігії.

Яке походження самого терміна «релігія»?

Адже в сучасному значенні він з’являється і використовується тільки на початку ХІХ ст. коли релігія починає розглядатися як одна із сфер духовного життя наряду з мораллю, філософією, наукою, мистецтвом.

«Релігія» - похідне від латинського слова religio – благочестя, набожність, святиня, предмет культа.

Стародавні римляни позначали цим словом все те, що було пов’язане з культом богів.

Пізніше через християнство це слово увійшло в усі європейські мови.

Під релігією християни розуміли спочатку тільки свою, християнську віру.

В середні віки релігією вважали лише складні віровчення – християнство, іслам, іудаїзм та ін.

Релігія – явище складне і різноманітне.

Щоб це явище стало предметом наукового вивчення, треба було перебороти важливий бар’єр – уявлення про «святість релігії», тобто про те, що вона лежить за межами можливого для пізнання людини, і , значить, недоступна для вивчення методами, що розробляються і застосовуються наукою в дослідженні природної та суспільної дійсності.

Кордон між наукою і релігією проходить у відповідності із співвідношенням розуму і віри.

В науці перемагає розум, в релігії – віра.

Разом з тим, релігія – це суспільно-історичне явище, один з важливих соціальних інститутів людства.

І тому вона може і повинна бути піддана аналізу з позицій науки.

Наукове знання про релігію являється об’єктивним і відрізняється від ідеологічного, яке передбачає або позитивну, або негативну оцінку.


1.2. Сутнісні характеристики релігії.
Щоб науковий аналіз релігії був плодотворним, необхідно дати її сутнісні характеристики.

Релігія як сфера духовного життя суспільства та індивіда представляє собою:

1. Прояв сутності суспільства, вираження його глибинних зв’язків.

Зрозуміло, внутрішні зв’язки суспільства проявляються в релігії в перетвореному вигляді.

2. Необхідно виникаючий в процесі становлення людини і суспільства аспект їх життєдіяльності.

Релігія – не випадковий напрямок культурної еволюції, а така форма усвідомлення людьми навколишньої дійсності та самих себе, що виникла закономірно, а також історично, соціально і психологічно обумовлена.

3. Відображення дійсності.

Ф.Енгельс писав: «Релігія є не що інше, як фантастичне відображення в головах людей тих зовнішніх сил, що панують над ними в їх повсякденному житті, відображення, в якому земні сили приймають форму неземних».

4. Суспільну систему.

В ній виділяють релігійну діяльність, релігійну свідомість, релігійні відносини, релігійні інститути, релігійні організації.

5. Феномен культури.

При всій складності, неоднолінійності та неоднозначності взаємовідносин релігії, мистецтва, моралі, філософії, науки в історії вони впливали одне на одного, утворювали єдність і цілісність – універсум духовного життя.

В різні епохи висувались на передній план ті чи інші галузі культури: мистецтво і філософія – в античності, релігія – в середні віки, філософія – в XVIII-XIX ст., наука – в ХХ ст.

Наука і релігія представляють собою два важливих компонента світової культури, що істотно впливають на розвиток людської цивілізації.

Їх відносини складались таким чином, що про них можна було б написати кілька томів під загальним заголовком – «Історія війни науки та християнської теології».
1.3. Детермінація релігії.
Детермінація (від лат. determinare – визначати) означає причинну обумовленість.

Мова йде про детермінуючі релігію чинники.

При поясненні релігії важливо відповісти на питання: під впливом яких чинників вона виникає, існує і відновлюється.

Можна виділити соціумні, соціокультурні, антропологічні, психологічні, гносеологічні детермінанти.

Їх звичайно називають «коренями релігії».

Соціумні детермінанти пов’язані з життєдіяльністю суспільства як єдиного цілого, всі елементи якого знаходиться у взаємному зв’язку і взаємозалежності.

Основу релігії складає сукупність суспільних відносин, яка відображує об’єктивне безсилля людей перед зовнішніми обставинами.



Соціокультурні детермінанти – це такі явища в області культури як деформація системи цінностей, наступ бездуховності, зміщення пріоритетів в бік техніцизму, речей, комерціалізація, широке поширення мас-культури, занепад мистецтва, падіння моралі.

До антропологічних детермінантів релігії відносяться ті сторони життя людини, в яких проявляються хрупкість буття, різноманітні проблеми існування – хвороби, епідемії, алкоголізм, наркоманія, потворство, генна мутація, смерть, загроза переродження Homo sapiens і зникнення людства тощо.



Психологічні детермінанти існують в індивідуальній і суспільній психології, в тих психологічних процесах, в яких переживається обмеженість і залежність буття людей.

Гносеологічні детермінанти представляють собою ті моменти пізнавальної діяльності, які роблять можливим виникнення релігійних уявлень, понять, ідей, міфів.
1.4. Релігійна свідомість.
На протязі багатьох сторіч не стихають палкі спори навколо сутності свідомості та можливостей її пізнання.

Богослови розглядають свідомість як крихітну іскру величного полум’я божественного розуму.

Інтегративною рисою релігійної свідомості є релігійна віра.

Віра – це елемент людської свідомості, і вона безпосередньо спрямована на ті чи інші продукти свідомості: поняття, уявлення, образи, теорії тощо.

Чим відрізняються одна від одної релігійна і нерелігійна віра?
Предметом релігійної віри являється надприродне.

Надприродне, за переконаннями віруючих, не підпорядковується законам оточуючого світу, знаходиться «по ту сторону» і порушує природний хід розвитку.

Релігійна людина вірить у виключний характер надприродних істот або сил і, зокрема, не застосовує до них звичайні критерії емпіричної достовірності.

Релігійна свідомість має дві сторони: раціональну та емоційну.

Яка з цих сторін пріоритетна, вирішується в залежності від рівня свідомості.

На рівні буденної релігійної свідомості, що нерідко називається релігійною психологією, домінуюча роль належить емоційно-волевому елементу.

Зміст свідомості одягнено в нагляднообразні форми.

На цьому рівні релігія завжди безпосередньо пов’язана з індивідом і виступає в особистій формі.

Релігійна свідомість на концептуальному рівні існує у формі систематизованого і кодифікованого віровчення.

Зміст віровчення розвивається і обґрунтовується в спеціальній галузі релігійного знання – богословії, або теології.

Релігійна свідомість на цьому рівні називається релігійною ідеологією.

Систематизоване віровчення, розроблене ідеологами і затверджене церквою, в свою чергу, сильно впливає на характер буденної релігійної свідомості, формує її в певному напрямку.


1.5. Релігійна діяльність.
Визнання релігійної свідомості як ведучого елемента релігійного комплексу є домінуючою, але не єдиною точкою зору в релігієзнавстві.

Вже у 80-х роках ХІХ ст. англійський антрополог Р.Маретт показав, що існують релігії, які не стільки пов’язані з уявленнями про щось, скільки «танцюються» − це релігії, в яких ритуал та емоції стоять на першому місці, а віра є чимось вторинним.

Вірування в таких релігіях виражаються в ритуальних рухах, танцях, релігійних об’єктах.

Але ці релігії не мають віровчення, догми, теології.

І це відноситься не тільки до «примітивних» релігій.

Іудаїзм, наприклад, представляє собою релігію, в якій на першому місці стоїть поведінка, а не вірування або переживання.

В буддизмі поняття про божество або надприродну істоту являється периферійним, другорядним.

На думку Р.Маретта, основним елементом релігії є культова система.

Важливим видом релігійної діяльності являється культ (від лат. cultus – догляд, почесть).

Його зміст визначається відповідними релігійними уявленнями, ідеями, догматами.

Релігійна свідомість постає в культі передусім у вигляді культового тексту, до якого відносяться тексти Священного писання, молитв, псалмів, піснеспівів та ін.

Культова система передусім представляє собою сукупність певних обрядів.

Обряд – це сукупність стереотипних дій, встановлених звичаєм або традицією тієї чи іншої соціальної спільності, які символізують ті чи інші ідеї, норми, ідеали та уявлення.

Для різних релігій характерні свої специфічні обряди, що враховують особливості того чи іншого віросповідання.

Релігійні обряди – сильний засіб емоційного впливу, детально продуманий ритуал, який супроводжується молитвами, музикою, хоровим співом тощо.

Еволюція релігійних обрядів йшла по шляху спірітуалізації, одухотворіння.

Вершиною його була молитва.

Молитва – найбільш чиста форма вираження сутності релігії.

Вона складає сутність і душу кожної релігії.

В ісламі Коран називають книгою молитв.

Біблейська Книга Псалмів розцінюється як перекладені в молитви роздуми над змістом історії Ізраїля.

Молитва – це невід’ємна і дуже важлива складова загальнолюдської культури, і якби вона була б зненацька загублена, то культура втратила б одного з своїх найбільш багатих і значних аспектів.


1.6. Функції релігії.
В релігієзнавстві під поняттям «функції релігії» розуміють характер і напрямок впливу релігії на індивідів і суспільство.

Одна з найбільш важливих функцій релігії – світоглядська.

Світогляд – необхідна складова людської свідомості. Це сукупність поглядів, оцінок, принципів, які визначають найбільш загальне бачення, розуміння світу, місця в ньому людини і одночасно життєві позиції, програми поведінки, діяльність людей.

Функція релігійного світогляду полягає не тільки в тому, щоб намалювати людині певну картину світу, а передусім в тому, щоб завдяки цій картині він зумів знайти сенс свого життя.

З точки зору функціоналістів ( один з основоположників функціоналізму – Е.Дюркгейм), релігія виконує функцію інтегратора суспільного організму та його стабілізатора.

З інтегруючою функцією релігії тісно зв’язана легітимізуючи (та, що узаконює) функція.

Теоретично обґрунтував цю функцію сучасний представник функціоналізму американський соціолог Т.Парсонс.

Вона полягає в легітимізації та обґрунтуванні існування самого ціннісно-нормативного порядку.

Слідуюча соціальна функція релігії – регулююча.

Регулюючу функцію виконує ціннісна установка, що утворює мотив поведінки і діяльності людини, який виступає у вигляді його мети.

Ще більшим регулятивним потенціалом володіє нормативна система релігії.

Релігійні норми – це система вимог і правил, спрямованих на реалізацію релігійних цінностей.


1.7. Соціальна роль релігії.
На думку Д.М.Угриновича соціальна роль релігії – «це система соціальних функцій релігії, властивих їй в певних історичних умовах».

Ступінь впливу релігії пов’язана з її місцем в суспільстві. Це місце не буває раз і назавжди даним.

В середньовічному феодальному суспільстві релігія пронизувала всі сфери життєдіяльності людини, регулювала і санкціонувала систему суспільних відносин.

В деяких країнах Азії (наприклад, Ірані, Саудівській Аравії) релігія, як і раніше, займає домінуюче становище в житті віруючих.

В країнах Європи і Америки в результаті процесу секуляризації (від лат. saecularis – світський) роль релігії змінилась.

Її усунули з багатьох сфер суспільного життя, хоча вона і залишається важливим мотиватором особистої поведінки і впливає на діяльність соціальних інститутів.

Існують різні критерії оцінки соціальної ролі релігії.

Марксизм, наприклад, стверджує, що до проблеми соціальної ролі релігії слід підходити конкретно-історично.

Зразком такого конкретно-історичного дослідження соціальної ролі релігії служать статті Ф.Енгельса про раннє християнство.

Нерідко соціальні рухи виступають під релігійними гаслами.

З одного боку, релігійна ідеологія може підняти в очах учасників соціального руху його цілі, показати їх в «божественному» ореолі як реалізацію божественних цілей, і тим самим посилити активність учасників руху, зміцнити їх віру в досягненні цих цілей.

Так, солдати Кромвеля йшли на бій з військом короля, співаючи старозавітні псалми, а сам Кромвель називав себе «мітлою божою».

Якщо звернутися до сучасності, то можна побачити, що подібну роль подекуди виконує іслам, який в деяких країнах стає для мас ідейним прапором в боротьбі з імперіалізмом.

З іншого боку, вважає марксизм, релігійна ідеологія не може не здійснювати стримуючого, обмежуючого впливу на прогресивні соціальні рухи, бо завжди неправдиво висвітлює справжній зміст соціальних конфліктів, уводить думки учасників боротьби в бік ілюзійного «потустороннього світу», зосереджуючи енергію мас на молитвах та інших культових діях, може вести до розпалювання релігійного фанатизму і нетерпимості.

Релігійна форма соціального протесту свідчить про незрілість суспільного руху.

«Релігія, − говорив К.Маркс, − є ілюзія людини про своє становище; і завдання полягає в тому, щоб ліквідувати становище, яке має потребу в ілюзіях».



Контрольні питання і завдання до теми №1.



  1. Дайте визначення предмета релігієзнавства.

  2. Чому головним в релігієзнавстві є філософський зміст?

  3. Назвіть основні підходи до пояснення релігії.

  4. Що значить «сутнісні характеристики релігії»?

  5. Назвіть основні детермінанти релігії.

  6. Що є інтегративною рисою релігійної свідомості?

  7. Що таке предмет релігійної віри?

  8. Що Ви знаєте про таке явище як релігійний досвід?

  9. Як співвідносяться раціональна та емоційна сторони релігійної свідомості?

  10. Розкажіть про зміст і функції релігійного культу.

  11. Які Ви знаєте релігійні організації?

  12. Що представляють собою релігійні відносини?

  13. Дайте загальну характеристику релігії як соціального стабілізатора.

  14. Охарактеризуйте світоглядську функцію релігії.

  15. Опишіть соціальну роль релігії.

  16. Розкажіть про гуманітарну та авторитарну тенденції в релігіях.


Тема 2. ПОХОДЖЕННЯ РЕЛІГІЇ ТА ЇЇ РАННІ ФОРМИ


  1. Богословсько-теологічний та науковий підходи до питання про генезис релігії.

  2. Класифікація релігії Р.Белла.

  3. Родоплеменні релігії: тотемізм, табу, магія, фетишизм, анімізм.

  4. Формування політеїзму.



2.1. Богословсько-теологічний та науковий підходи до питання про генезис релігії.
В рішенні проблеми походження релігії можна виділити два протилежні підходи: богословсько-теологічний і науковий.

Прихильники першого спираються на викладену в перших двох главах Біблії розповіді про те, як Бог створив людину з праху земного, вдихнув в неї «душу живую» і дав віру в себе.

Аж до середини ХІХ ст. Біблія як священна «богодухновенна» книга мала своєрідний імунітет від критики науки.

Будь-які спроби розглянути біблейський текст під лінгвістичним або історичним кутом зору тривалий час вважалися святотатством і замахом на релігійні вірування.

Зовсім іншу трактовку виникнення релігії дає наука.

Наука розглядає релігію як важливий складовий елемент культури і застосовує при вивченні питання про її походження всі наукові методи дослідження.

Історичні факти свідчать про те, що на протязі тривалого часу (близько 3 млн. років) відбувався процес становлення людства.

Цей процес пройшов ряд важливих етапів і приблизно 35-40 тис. років тому завершився формуванням сучасного типу людини, людини роду Homo sapiens ( людини розумної).

Ця людина досить різко відрізнялася від своїх попередників фізичною побудовою, фізіологічними та психологічними характеристиками, була здатна до створення понять і певного рівня абстракцій.

На основі історичних фактів, досягнень археології, антропології, етнографії, порівняльного мовознавства та інших наук були зроблені висновки, що вже в цей період історії можна говорити про наявність релігії.

Таким чином, релігія існує з того часу, як сформувалася людина сучасного типу, людина мисляча.

Релігія формувалась разом з формуванням людства як частина його життя, його культури.

Про наявність релігійних вірувань в цей період історії свідчить практика поховання первісних людей. Вона свідчить, що первісні люди мали уявлення про те, що поряд з реальним світом був світ інший, де проживали померлі.

Релігійні вірування відображені і в печерному живописі. Аналіз цих малюнків дозволив вченим зробити висновок про те, що первісна людина вірила в існування особливого роду зв’язку між людьми і тваринами, а також в можливість впливу на поведінку тварин з допомогою деяких магічних прийомів.

І все ж археологічних та етнографічних фактів для відповіді на питання про походження релігії явно недостатньо.

І тут наука вступає на хиткий грунт, а вчені вимушені звертатися до гіпотез, для підтвердження яких недостатньо емпіричного матеріалу.



2.2. Класифікація релігії Р.Белла.
Соціологічний підхід до проблеми класифікації релігії представлений американським соціологом Р.Белла.

Визначивши релігію як сукупність символічних форм, Р.Белла запропонував п’ятиетапну класифікацію релігії, в основу якої поклав одну ознаку – рівень диференціації системи релігійних символів. Це такі п’ять етапів – примітивний, архаїчний, історичний, раннєсучасний і сучасний.



Примітивні релігії вичерпуються двома символічними формами – ритуалом і міфом.

Архаїчні релігії об’єднують релігії періоду неоліту значної частини Африки, Полінезії і туземного Нового світу.

В них з’являється організація релігійної діяльності у вигляді культа з комплексом богів, жерців, богослужінь, жертвопринесень, часто – з обожествлінням царської влади.



В історичних релігіях вже ясно виражене уявлення про «трансцедентне» - зовсім відмінну сферу діяльності, що має для релігійної людини найбільшу цінність.

Історичні релігії – це релігії світозаперечення, «неприйняття світу».

Це епоха розквіту «релігій спасіння», які шукають шляхи спасіння душі.

(Іудаїзм, індуїзм, буддизм, конфуціанство, християнство, іслам та ін.).



Раннєсучасні релігії – це протестантизм епохи Реформації та інші схожі рухи.

Вони знаменували собою крок в бік поцюстороннього світу у вигляді головної сфери релігійної дії: спасіння слід шукати не у втечі від світу, а в гущині мирської діяльності.

Це була віра в прямий зв’язок людини з богом, в індивідуальний стосунок зі «священним космосом».

Сучасна релігія тільки на більш високому рівні, ніж примітивна, є релігією світоутвердження, вона переборює неприйняття світу історичними релігіями.

Це крок до пошуку особистих етичних принципів, рух від церковної прихильності до особистої відповідальності.



2.3. Родоплеменні релігії: тотемізм, табу, магія, фетишизм, анімізм.
До ранніх форм релігії прийнято відносити фетишизм, тотемізм, табу, магію і анімізм.

Свідоцтва про ці релігійні вірування ми одержуємо на основі порівняльного вивчення релігій. (Основоположник цього методу – німецький мовознавець ХІХ ст. М.Мюллер).

Порівняльно-історичний метод дослідження релігії використав французький соціолог Е.Дюркгейм.

Він також прагнув відшукати прарелігію як найбільш просту, історично первісну форму релігії.

Він розглядав тотемізм, поширений у австралійських аборигенів, як «елементарну» форму релігії, тобто таку, яка вже не спирається на якісь більш ранні, попередні її форми.
Тотемізм – це віра в існування родинного зв’язку між групою людей і певним видом тварин або рослин.

Тотемізм тісно пов’язаний з господарською діяльністю первісної людини: збиранням плодів, полюванням.

Тварини і рослини, які давали людям можливість існувати, ставали об’єктом поклоніння.

В тотемізмі відобразились також особливості соціальних відносин в первісному колективі, основані на принципі кровного родства.

Усвідомлюючи це родство, люди переносили його на оточуючу їх природу.

Тотем (тварина або рослина) вважався предком роду, його родоначальником.

З тотемічними віруваннями і обрядами в первісному суспільстві була тісно пов’язана система специфічних заборон – т а б у.

Так, в Полінезії система заборон охоплювала всі сфери життя і являлася єдиною формою регламентації, що замінювала собою все те, що в сучасному суспільстві забезпечується мораллю, релігією, правом.

Наряду з тотемізмом і табу значне місце в життєдіяльності первісної людини посідала магія (від лат. magia – чаклунство).

Магія – це сукупність уявлень і обрядів, в основі яких лежить віра в можливість впливу на людей, тварин, предмети і явища об’єктивного світу з допомогою певних дій.

За метою дії магія була лікувальною, промисловою або такою, що наносила шкоду.

В магії таємною силою наділяються конкретні дії людей.

Але первісні люди вірили також, що її носіями можуть бути і конкретні предмети – фетиши ( від португ. fetico – чарівний).

Звідси походить така поширена форма первісної релігії як фетишизм.

Фетишем міг стати будь-який предмет, що чимось вразив уяву людини.

Цьому предмету приписувались невластиві йому якості: здатність виліковувати, оберігати від ворогів, допомагати під час полювання або війни і т.д.

Ще одним поширеним віруванням первісної людини являється анімізм (від лат. anima – душа) – віра в існування душі та духів.

Термін «анімізм» був уведений в релігієзнавство англійським етнографом Е.Тейлором в його роботі «Первісна культура».

Згідно теорії Е.Тейлора, анімістичні вірування розвивались у двох напрямках.

Перший ряд анімістичних уявлень виник під час роздумів давньої людини над такими явищами як сон, видіння, хвороба, смерть, хвилювання, транс, галюцінації.

Будучи не в змозі правильно пояснити ці складні явища, «первісний філософ» виробив поняття про душу, що знаходиться в тілі людини і час від часу покидає його.

В подальшому формуються більш складні уявлення: про існування душі після смерті тіла, про переселення душ в нові тіла, про загробний світ.

Другий ряд анімістичних вірувань виник з властивого первісним людям прагнення до одухотворіння оточуючої дійсності.

Давня людина розглядала всі явища і предмети об’єктивного світу як щось подібне собі, наділяла їх бажаннями, волею, почуттями, думками.

Звідси виникла віра в окремо існуючих духів грізних сил природи, рослин, тварин, яка в процесі складної еволюції трансформувалася в політеїзм, а потім в монотеїзм.

Анімістичні вірування входять істотною складовою частиною в усі релігії світу.

Віра в духів, в нечисту силу, безсмертну душу – все це модифікації анімістичних уявлень первісної епохи.

Те ж саме можна сказати і про інші ранні форми релігійних вірувань.
2.4. Формування політеїзму.
Комплекс розглянутих первісних вірувань став ядром родоплеменних релігій, які відрізнялись великою строкатістю, так як відображали специфічні для того чи іншого роду і племені умови життя, соціальні зв’язки, особливості матеріальної культури.

Розпад родоплеменних відносин і поглиблення соціальної диференціації всередині племен привели до змін в характері релігійних вірувань.

Виділення вождів і посилення їх ролі в житті племені поступово привело до того, що вони стають об’єктом релігійного поклоніння не тільки після смерті, а й за життя.

Виникає ієрархія духів, яка в багатьох рисах відтворює соціальну ієрархію.



Полідемонізм – почитання багатьох духів – вступає в свою завершальну стадію.

Його замінює політеїзм, який перетворює найбільш шанованих духів у божества.

Під час винищувальних війн, характерних для періоду переходу від родоплеменних відносин до класового суспільства, відбувалося об’єднання племен, утворення племенних союзів.

Ці процеси супроводжувалися синтезом релігійних уявлень.

Начолі політеїстичного пантеону звичайно ставав бог племені – гегемона.

Так з’являється генотеїзм – одна з різновидностей політеїзму, яка полягала в тому, що, визнаючи існування багатьох богів, та чи інша спільність людей вважала своїм безпосереднім покровителем лише одного з великої кількості богів і поклонялася тільки йому.

Звідси залишається один крок до монотеїзму.

Таким чином, в розглянутий період релігія перетворюється у відносно самостійну сферу суспільного життя.

Відкривається нова сторінка історії, сторінка, що розповідає про розвиток і функціонування релігійних систем державно-організованих народів.

Контрольні питання і завдання до теми №2.



  1. Назвіть основні підходи до вирішення проблеми походження релігії.

  2. Розкрийте суть богословсько-теологічного підходу до питання генезису релігії.

  3. В чому зміст наукового підходу до питання генезису релігії?

  4. Поясніть, що таке класифікація релігій. Які класифікації релігій Ви знаєте?

  5. Розкажіть про соціологічний підхід до проблеми класифікації релігій.

  6. Що представляє собою тотемізм?

  7. Що таке табу?

  8. Що Ви знаєте про магію?

  9. Що таке фетишизм?

  10. Охарактеризуйте анімізм.

  11. Як Ви розумієте полідемонізм?

  12. Що таке генотеїзм?

  13. Охарактеризуйте політеїзм і монотеїзм.



Каталог: library -> 8%20ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ%20НАУКИ
8%20ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ%20НАУКИ -> Книга буде цікава професіоналам-кінознавцям, кіноредакторам телекомпаній, студентам кінофакультетів І всім, хто цікавиться кінематографом
8%20ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ%20НАУКИ -> З українського літературного слововживання
8%20ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ%20НАУКИ -> Юрій Шевельов українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941) Стан І статус
8%20ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ%20НАУКИ -> Олександр Пономарів Культура слова: мовностилістичні поради
8%20ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ%20НАУКИ -> Книга Українська література Систематизований шкільний курс Закріплення навичок застосування теоретичних знань
8%20ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ%20НАУКИ -> Віктор Леонтійович Петрушенко філософія навчальний посібник
8%20ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ%20НАУКИ -> Уроки державної мови mova kreschatic kiev ua 004 24 Урок 24 Ємкість чи місткість 24 Майдан Незалежності чи Майдан Незалежності? 25 Свято восьме березня чи восьмого березня? 25
8%20ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ%20НАУКИ -> С.І. Головащук Росісько-український словник сталих словосполучень Київ Наукова думка 2001
8%20ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ%20НАУКИ -> Б. Д. Антоненко-Давидович. Як ми говоримо
8%20ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ%20НАУКИ -> Книга состоит из двух частей: «Из секретов переводческих» и«Языково-литературный калейдоскоп»


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 В. Д. Братенші iconНавчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011
Навчальний посібник. Кременчук, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету, 2011. – 124 с
Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 В. Д. Братенші iconЗарубіжна історіографія
Зарубіжна історіографія” для студентів ІV року навчання напряму «Історія», освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» 020302
Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 В. Д. Братенші iconМетодичні вказівки та тестові завдання для проведення комплексного кваліфікаційного державного іспиту
З дисциплін освітньо-професійної програми підготовки фахівця рівня магістр на базі підготовки рівня бакалавр
Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 В. Д. Братенші iconСоціальна педагогіка» на базі повної загальної середньої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» заочної форми навчання Луцьк 2013

Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 В. Д. Братенші iconМетодичні рекомендації для студентів освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр», «спеціаліст», «магістр». Запоріжжя: «А-плюс», 2012. 120 с
Губа Н. О., Калюжна Є. М., Малина О. Г, Паскевська Ю. А., Поплавська А. П., Спіцина Л. В., Ткалич М. Г. Психологія: Наскрізна програма...
Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 В. Д. Братенші iconНавчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 В. Д. Братенші iconНавчальний посібник для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання

Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 В. Д. Братенші iconКафедра педагогіки та психології професійної освіти
Навчальну програму дисципліни «Історія психології» розроблено на основі робочого навчального плану № нб-8 030103/15 підготовки фахівців...
Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 В. Д. Братенші iconНа денну та заочну форму навчання
Гуманітарні науки/ спеціальність 020303 Філологія* «Мова І література (англійська)») на денну та заочну форму навчання на основі...
Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 В. Д. Братенші iconНа базі освітньо-кваліфікаційного рівня 010106 „Спеціаліст
Визначення даного вступного екзамену обумовлене необхідністю перевірки рівня професійної психолого-педагогічної підготовки


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка