Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011



Сторінка1/8
Дата конвертації17.04.2017
Розмір1.78 Mb.
ТипНавчальний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Кременчуцький льотний коледж

Національного авіаційного університету

В.Д. БРАТЕНШІ


Н.В. БРАТЕНШІ


ІСТОРІЯ НАУКИ І ТЕХНІКИ



навчальний посібник

для студентів всіх спеціальностей

освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр”

КРЕМЕНЧУК − 2011



В.Д.Братенші, Н.В.Братенші. Історія науки і техніки.

Навчальний посібник. Кременчук, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету, 2011. – 124 с.



Рецензенти:

Носач І.В., кандидат педагогічних наук, голова циклової комісії загальноекономічних дисциплін Кременчуцького льотного коледжу НАУ

Матета О.А., кандидат політичних наук, доцент Кременчуцького

Національного Університету імені Михайла Остроградського



Привалов В.О., кандидат технічних наук, викладач Кременчуцького

льотного коледжу НАУ



Шаблій О.П., кандидат історичних наук, доцент Кременчуцького Національного Університету імені Михайла Остроградського

Історія науки і техніки – це відносно молода наука, яка починає складатися як самостійний розділ історичного знання лише в кінці ХІХ століття. Саме тоді, а точніше, в 1892 році, вперше у Франції з’являється самостійна кафедра історії науки. З того часу починається період більш-менш прискореного розвитку історії науки і техніки як самостійної наукової дисципліни, який привів у середині минулого століття до перетворення цієї молодої науки в одну з важливих галузей історичного знання.

Своїм предметом історія науки і техніки має не просто реконструкцію минулого наукового знання, але і дослідження процесу розвитку науки з метою виявлення тих глибинних тенденцій і закономірних зв’язків, які визначають зміст і напрям цього процесу. В даному навчальному посібнику розглядаються питання, пов’язані з розвитком науки і техніки від простих знарядь праці до нанотехнології.

При підготовці навчального посібника автори використали історичні дослідження та наукові розробки доцентів кафедри всесвітньої історії Санкт-Петербурзького державного університету інформаційних технологій, механіки і оптики Ошаріна А.В., Ткачова А.В. і Чепагіної Н.І., доцентів Уральського державного технічного університету Запарія В.В. і Нефедова С.А., професора Іркутського державного педагогічного університету Чикина А.Ю., доцента Тамбовського державного технічного університету Муратова Є.І., доктора історичних наук, професора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Бєсова Л.М.

Посібник призначений для студентів всіх спеціальностей, викладачів, усіх, хто цікавиться історією науки і техніки.

О, сколько нам откритий чудних

готовят просвещенья дух,

и опыт, сын ошибок трудных,

и гений, парадоксов друг,

и случай, бог изобретатель.

А.С.Пушкин

Тема 1. ВСТУП. РОЛЬ НАУКИ І ТЕХНІКИ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА.

1. Вступ.

2. «Теорія прогресу» та філософія науки.

3. «Теорія культурних кіл».

4. Значення «теорії культурних кіл» для культурно-історичної школи.
1. Вступ.
Для людей нашого часу очевидно, що наука і техніка відіграє в сучасному суспільстві головну, вирішальну роль.

Стародавні греки, при всій своїй любові до філософії, дивилися на ремесло механіка як на заняття простолюдинів, що не гідне вченого.

Світові релігії, що з’явилися пізніше, спочатку взагалі відкидали науку. Один з отців християнської церкви, Тертулліан, стверджував, що після Євангелія ні в якому іншому знанні немає необхідності.

Подібним чином розмірковували і мусульмани. Коли араби захопили Олександрію, вони спалили знамениту Олександрійську бібліотеку – халіф Омар заявив, що якщо є Коран, то немає потреби в інших книгах.

Ця догма панувала аж до початку Нового часу.

У ХVІІ столітті, в епоху відродження знань, інквізиція переслідувала Галілея і спалила на вогнищі Джордано Бруно.

Винахідники нових механізмів також зазнавали переслідувань і репресій.

Наприклад, в 1579 році в Данцизі був страчений механік, створивший стрічкоткацький верстат. Причиною розправи було побоювання муніципалітету, що винахід викличе безробіття серед ткачів.

Розуміння ролі науки прийшло лише в добу Просвітництва, коли Жан-Батист Кольбер, знаменитий міністр Людовика ХІV, створив першу Академію.

З цього моменту наука стала одержувати організаційну і фінансову підтримку держави.


2. «Теорія прогресу» та філософія науки.
Першим досягненням нової науки було відкриття законів механіки – в тому числі закону всесвітнього тяжіння.

Ці досягнення викликали захоплення в суспільстві. Вольтер написав книгу про Ньютона і присвятив поему «героям-фізикам», «новим аргонавтам» науки.

Філософи XVIII ст. Е.Б.Кондильяк, А.В.Тюрго, Ж.А.Кондорсе оспівували культ Розуму і створили «теорію прогресу»; до цього часу ніхто не знав, що таке «прогрес».

На початку ХІХ ст. «теорія прогресу» породила позитивізм – філософію науки; ця філософія стверджувала, що явища і процеси підлягають законам, подібним законам механіки, що ці закони ось-ось будуть відкриті, що прогрес науки вирішить всі проблеми людства.

Дійсно, промислова революція різко змінила життя людей, на зміну традиційному укладу сільського життя прийшло нове промислове суспільство; дивні відкриття і винаходи чередували один за одним, і світ стрімко змінювався на очах одного покоління.

Слідом за «індустріальним суспільством» народилось «постіндустріальне», а згодом «технотронне» суспільство – і зараз важко навіть уявити, куди заведе людство технічний прогрес, і що нас очікує в найближчому майбутньому.

Таким чином, історія людства поділяється на два нерівних періоди: перший період – це суспільство до промислової революції, «традиційне суспільство»; другий період – це період після промислової революції, «індустріальне суспільство».

В «індустріальному суспільстві» роль науки і техніки більш очевидна, ніж в традиційному, однак в дійсності розвиток традиційного суспільства, в кінцевому результаті, також визначається розвитком техніки.


3. «Теорія культурних кіл».
Роль техніки в історії людства вивчається в рамках групи соціологічних теорій, які носять загальну назву дифузіонізму.

Найбільш популярною в дифузіонізмі є так звана «теорія культурних кіл». Творцем цієї теорії є німецький історик і етнограф Фріц Гребнер, який в 1911 році систематизував елементи свого наукового підходу в книзі «Метод в етнології».

Ф.Гребнер вважав, що схожі явища в культурі різних народів пояснюються походженням цих явищ з одного центру.

Послідовники Гребнера вважають, що найважливіші елементи людської культури з’являються лише одного разу в одному місці в результаті великих, фундаментальних відкриттів.

В загальному розумінні, фундаментальні відкриття – це відкриття, які дозволяють розширити екологічну нішу етносу.

Це можуть бути відкриття в сфері виробництва продуктів харчування, наприклад доместикація (одомашнення < лат. domesticus – домашній) рослин, яка дає можливість збільшити щільність населення в десятки і сотні разів.

Це може бути нова зброя, яка дозволяє розширити межі проживання за рахунок сусідів.

Ефект цих відкриттів такий, що вони дають народу-винахіднику вирішальну перевагу над іншими народами.

Використовуючи ці переваги, народ, обраний богом, починає розселятися з місць свого проживання, загарбує та освоює нові території.

Колишні мешканці цих територій або знищуються, або витісняються прибульцями, або підкоряються їм і переймають їхню культуру.

Народи, що знаходяться перед фронтом наступу, в свою чергу, прагнуть перейняти зброю прибульців – відбувається дифузія (< лат. diffusio – розлиття) фундаментальних елементів культури, вони поширюються в усі сторони, окреслюючи культурне коло, сферу поширення того чи іншого фундаментального відкриття.
4. Значення «теорії культурних кіл» для культурно-історичної школи.

«Теорія культурних кіл» в наш час є робочим інструментом для етнографів і археологів. Вона дозволяє реконструювати реалії минулого і знаходити витоки культурних взаємозв’язків.

Для істориків вона являє собою метод філософського осмислення подій, метод, що дозволяє виокремити суть того, що відбувається.

Наприклад, тривалий час залишалися загадковими причини масових міграцій арійських народів у XVIII-XVI ст.ст. до н.е. В цей час арії зайняли частину Індії та Персії, прорвались на Близький Схід і, на думку деяких дослідників, досягли Китаю.

Лише порівняно недавно завдяки відкриттям російських археологів стало ясно, що першопричиною цієї грандіозної хвилі нашестій було винайдення бойової колісниці – точніше створення кінної запряжки і освоєння тактики бойового використання колісниць.

Бойова колісниця була фундаментальним відкриттям аріїв, а їхня міграція з Великого Степу – це було поширення культурного кола, археологічно зафіксованого як область поховань з кіньми та колісницями.

Другий приклад фундаментального відкриття - освоєння металургії заліза.

Як відомо, методи холодної ковки заліза були освоєні гірцями Малої Азії в XIV ст. до н.е. Проте це відкриття тривалий час ніяк не позначалось на житті давньосхідних суспільств.

Лише в середині VIII ст. до н.е. ассірійський цар Тиглатпаласар ІІІ створив тактику використання заліза у військових цілях. Він створив озброєний залізними мечами «царський полк».

Це було фундаментальне відкриття, за яким настала хвиля ассірійських завоювань і створення великої Ассірійської держави – нового культурного кола, компонентами якого були не тільки залізні мечі і регулярна армія, але й всі ассірійські традиції, в тому числі і самодержавна влада царів.

Ассірійська держава загинула в кінці VII ст. до н.е. в результаті нашестя мідян і скіфів.

Скіфи були першим народом, який навчився стріляти на скаку з лука і передавшим кінну тактику мідянам і персам.

Поява кавалерії була новим фундаментальним відкриттям, яке викликало хвилю завоювань, результатом якої було народження світової Перської держави.

Персів змінили македоняни, які створили македонську фалангу – нову зброю, проти якої виявилася безсилою кіннота персів.

Фаланга наочно продемонструвала, що таке фундаментальне відкриття – до тих пір мало кому відомий малочислений народ раптово вирвався на арену історії, підкорив половину Азії.

Завоювання Олександра Македонського породило культурне коло, яке називають елінською цивілізацією – на остріях своїх сарисс (4-7-метрових списів) македоняни рознесли грецьку культуру по всьому Близькому Сходу.

На початку ІІ ст. до н.е. македонська фаланга була розгромлена римськими легіонами. Римляни створили маневрену тактику польових битв. Це було нове фундаментальне відкриття, яке зробило Рим володарем Середземномор’я.

Перемоги легіонів, в кінцевому результаті, породили нове культурне коло – той світ, який називали «pax Romana».

Таким чином, культурно-історична школа представляє історію як динамічну картину поширення культурних кіл, що породжені фундаментальними відкриттями, які відбувалися в різних країнах.

По суті, мова йде про технологічну інтерпретацію історичного процесу, про те, що історичні події визначаються ні чим іншим як розвитком техніки і технології – і в особливості військової техніки.



Контрольні питання і завдання до теми №1


  1. Як ставилися до науки релігійні ортодокси і отці християнської церкви та ісламу?

  2. Хто знищив знамениту Олександрійську бібліотеку?

  3. Як відносились до винахідників у Європі в XVI ст.?

  4. Хто створив першу Академію наук в Європі?

  5. Хто воспівував культ Розуму і створив у XVIII ст. «теорію прогресу»?

  6. Про що говорить «теорія культурних кіл»?

  7. Хто є творцем «теорії культурних кіл»?

  8. В чому полягає рушійна сила фундаментальних відкриттів?

  9. Назвіть фундаментальні відкриття Стародавнього світу, які змінювали історію.

Тема 2. НЕОЛІТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ
1. Перші знаряддя праці, перші технічні досягнення.

2. Освоєння землеробства.

3. Поява ремесел і нових технічних здобутків.

4. Іригаційна революція IV тис. до н.е.
1. Перші знаряддя праці, перші технічні досягнення.
Мабуть, першим винаходом людини було створення ручного рубила – загостреної гальки, яка дозволяла рубати дерево і різати м’ясо.

Рубило було першим примітивним знаряддям, використання якого виокремило людину із світу мавп-приматів.

Дещо пізніше, приблизно 100 тисяч років тому, людина навчилася використовувати вогонь. Вогонь служив не тільки для приготування їжі та обігріву, але, в першу чергу, був зброєю на полюванні.

Вогонь дозволяв організовувати загонне полювання: розмахуючи факелами, загонщики гнали стадо тварин до засідки, де ховалися мисливці зі списами і дубинами.

Археологічні матеріали говорять про надзвичайну ефективність загонного полювання. Наприклад, на стоянці давньої людини в Солютре були знайдені кістки 10 тис. коней, яких заганяли до крутого урвища.

Загонне полювання було головним фактором, який визначав спосіб життя людей кам’яного віку: вони жили невеликими з’єднаними родами.

Колективне полювання вимагало колективізму в повсякденному житті.

Первісні люди не знали, що таке приватна власність; вони жили в одній печері і годувалися біля одного вогнища, не здійснюючи поділу здобичі.

Всі чоловіки роду вважалися братами, а всі жінки – сестрами. Сім’я мала інший характер, ніж в наш час: крім першої дружини кожний чоловік мав інших дружин – всіх дружин своїх братів, тобто всі жінки роду вважалися його другими дружинами.

У ескімосів дружина брата називалась «аягань» - буквально «моя дружина».

Загонне полювання, в кінцевому результаті, привело до повного винищення багатьох видів великих тварин, наприклад, мамонтів, мастодонтів, шерстистих носорогів.

Намагаючись вижити у вічній боротьбі за існування, люди удосконалювали метод полювання. Приблизно 13 тис. років тому був винайдений лук, який дозволяв полювати на птахів і дрібних тварин.

В цей час був одомашнений собака – людина «заключила союз» з предками собак, шакалами, і вони стали допомагати один одному на полюванні.

З’являється гарпун, і поширюється рибальство; мисливці створюють перші рибальські човни – долбленки.

Поряд з мисливством все більше поширюється збиральництво; збиральництвом їстівних рослин звичайно займалися жінки, в той час як мисливство було заняттям чоловіків.

Сенс усіх технічних досягнень давньої людини, в кінцевому результаті, зводився до спроб розширення її екологічної ніші.

Обсяг екологічної ніші визначається розмірами існуючих харчових ресурсів. Технічні досягнення, скажімо, освоєння рибальства, приводять до збільшення цих ресурсів, тобто до розширення екологічної ніші.

Однак при сприятливих умовах чисельність населення може подвоїтися за 50 років; за 100 років населення може зрости в 4 рази, за 200 років – в 16 разів, за 400 років воно може зрости в 250 разів!

Таким чином, здатність людини до розмноження така, що нові ресурси незабаром стають вичерпаними, екологічна ніша заповнюється сповна, і знову починає відчуватися недостача харчових продуктів.

Люди кам’яного віку майже завжди жили в умовах дефіциту харчів, тобто в умовах регулярного повторення голоду.

Голод приводив до зіткнення між мисливськими родами, і археологи знаходять багаточисленні докази цих зіткнень, в тому числі роздрібленні та видолблені кістки людей – ознаки канібалізму.

За свідченнями дослідників, тривалість життя людей кам’яного віку складала 32 роки у чоловіків і 25 років у жінок. Ці цифри говорять про ту сувору боротьбу за існування, яку доводилося вести стародавній людині.


2. Освоєння землеробства.
Удосконалення методів полювання мало істотний вплив на життя людей, однак воно ніяк не йшло в порівняння з тими революційними змінами, які відбулися в період пізнього неоліту, в ІХ-VIII тисячоліттях до н.е.

В цей час відбулась так звана неолітична революція – була освоєна технологія землеробства, люди навчилися сіяти пшеницю і збирати врожай.

Якщо раніше для прокорму одного мисливця було необхідно 20кв.км мисливських угідь, то тепер на цій території могли прохарчуватися десятки і сотні землеробів. Екологічна ніша розширилась в десятки, сотні разів!

До мисливців, які були змушені постійно боротися за існування, несподівано прийшов нечуваний достаток, почався «Золотий вік» в історії людства.

Від часів, які настали після неолітичної революції, залишилось багато легенд про щасливе і сите життя.

Ось як передавав легенду про Золотий вік давньогрецький поет Гесіод:



«Создали прежде всего поколенье людей золотое

Вечно живущие боги, владельцы жилищ олимпийских.

Горя не зная, не зная трудов. И печальная старость

К ним приближаться не смела… Добра недостаток

Был им ни в чем не известен. Большой урожай и обильный

Сами давали собой хлебодарные земли.»
Характерно, що громади перших землеробів очолювали жінки. Жінки раніше займались збиральництвом і, мабуть, саме вони і «винайшли» землеробство.

За свідоцтвом етнографів, у багатьох примітивних народів землеробством займаються жінки, в той час як заняттям чоловіків залишається мисливство.

В силу того, що жінки забезпечують рід продуктами харчування, вони займають привілейоване положення. Для цього періоду характерне панування матріархату.

Спочатку основним знаряддям землероба була палиця-копалка або мотига. В IV тис. до н.е. був винайдений плуг, в який запрягали волів.

Використання плуга вимагало більшої фізичної сили, і з цього часу оранка стала справою чоловіків, тепер годувальником роду стає чоловік. Настав час патріархату.

Освоєння землеробства було великим фундаментальним відкриттям, яке привело до різкого розширення екологічної ніші та швидкому збільшенню числа землеробів.

Землеробство вперше зародилося на Близькому Сході. Вже у VIIIтис. до н.е. тут стала відчуватися нестача землі і почалося розселення землеробів на землі навколишніх мисливських племен – починається поширення землеробського культурного кола.

У VII тисячолітті до н.е. землероби з’явилися на Балканах, в VI тис. до н.е. – в долинах Дуная, Інда і Ганга, а під кінець V тис. до н.е. – в Іспанії та Китаї.

Мисливські племена, колишні жителі цих територій, або винищувалися, або витіснялися прибульцями, або підкорялися їм і переймали їхню культуру.

З старих районів землеробства виходили все нові та нові міграційні хвилі.

Фінікійці та греки освоювали береги Середземного моря, індійці – береги Індокитаю.
3. Поява ремесел і нових технічних здобутків.
Освоєння землеробства надовго забезпечило людей харчовими продуктами, але разом з тим породило певні проблеми. Перехід на новий харчовий раціон привів до нових хвороб і вимагав достатньо тривалої адаптації.

Виникла також проблема одягу: адже раніше мисливці одягалися у звірині шкури.

Землероби стали вирощувати рослини з довгими волокнами – передусім льон; вони стали прясти і ткати льняні волокна. Таким чином, з’явилося прядіння і ткацтво.

Ще однією проблемою було збереження зерна, яке поїдалося полчищами мишей. Ця проблема була вирішена з винаходом кераміки.

Корзини з лозин почали обмазувати глиною і обпалювати на вогнищі.

Потім були створені печі для обпалювання та гончарний круг.

Гончарі стали першими професійними ремісниками. Вони мешкали при громадському храмі і одержували кошт від громади.

Досить важливою для землеробів виявилася проблема житла.

Мисливці постійно пересувалися в пошуках здобичі і мешкали в легких курінах, покритих звіриними шкурами.

Землероби жили в будинках. Перші будинки зводили з необпаленої цегли; потім цеглу стели випалювали в гончарних печах, але обпалена цегла коштувала дорого і використовувалася в основному для облицювання будівель.

В IV тис. до н.е. в Месопотамії з’явилося ще одне новшество – чотирьохколісний віз, в який запрягали биків.

Іншим відкриттям цього часу було створення мідних знарядь. Можливо, перша мідь була випадково одержана з руди в гончарних печах, але як би то не було, це відкриття спочатку не мало помітного впливу на життя землеробів.

Мідь була рідкісним металом і спочатку використовувалась як прикраса.

Пізніше, в ІІІ тис. до н.е., було виявлено, що добавка олова дозволяє одержати більш тверду, ніж мідь, бронзу.

З бронзи стали виготовляти зброю і деякі важливі технічні деталі, наприклад, втулки бойових колісниць. Проте бронза була ще дорожча за мідь, і її поява не привела до поширення металевих знарядь праці.
4. Іригаційна революція IV тис. до н.е.
Освоєння мотижного землеробства було першим етапом, що змінив життя людей неолітичної революції. Другим етапом стало освоєння іригаційного землеробства.

При мотижній технології земля, яка оброблялася людьми, швидко виснажувалася, і через 2-3 роки землероби змушені були переходити на нову ділянку; при наявності іригації родючість грунтів відновлюється за рахунок наносу мулу, урожайність стабільно висока і земельні ресурси використовуються повністю.

Щільність населення при мисливському господарстві складала приблизно 0,05 чол/кв. км, при мотижному землеробстві – до 10 чол/кв. км, при іригаційному землеробстві вона досягає 100-200 чол/кв. км.

Таким чином, другий етап неолітичної революції не поступався за своїми масштабами першому етапу.

Іригаційна революція стала фактом в IV тис. до н.е., коли жителі Стародавньої Месопотамії, шумери, навчились будувати магістральні іригаційні канали довжиною в десятки кілометрів.

Величезне зростання продуктивності землеробства викликало різке збільшення населення; в цей час з’являються багаточисленні селища, які розростаються до розмірів міст.

В ІІІ тис. до н.е. іригаційна революція поширюється на долини Ніла, Інда, в ІІ тис. до н.е. – на долини Ганга і Хуанхе. Долини великих рік стають основними центрами рільничої цивілізації.

Розвиток іригації привів до нового розширення екологічної ніші людини. Однак ми пам’ятаємо, що чисельність населення зростає дуже швидко, за 400 років вона може зрости в 250 разів.

В ІІІ тисячолітті до н.е. вона зросла в сотні разів, і нова екологічна ніша була заповнена. На Близькому Сході почалось перенаселення.

В період колонізації та достатку родові громади не вважали за потрібне міняти традиційні принципи колективної праці: так само, як і полювання, обробіток землі здійснювався спільно на громадському полі, і врожай поділявся рівномірно між сородичами.

Такий порядок землекористування зафіксований в багатьох стародавніх громадах Азії. Іншою традицією, успадкованою землеробами від мисливців, були народні збори і родова демократія.

Перенаселення спочатку проявлялось нечастими голодовками в період великих неврожаїв. Громада відповідала на нього застосуванням іригації та добрив.

Поступово стало виявлятися, що на відміну від мисливства, колективна праця в землеробстві не дає переваг перед індивідуальною працею.

«При колективній праці багато хто лінується і має можливість неповної віддачі сил», - говориться в старовинному китайському трактаті «Люйши чунцю».

Найбільш працелюбні селяни стали вимагати відділення ділянки своєї землі і пішли на «хутори».

Перший час селянські наділи підлягали систематичному перерозподілу.

«Родючими землями не дозволялося радіти кому-небудь одному, тому один раз в три роки перерозподілялися поля і оселі», - говорить китайське джерело.

В Китаї ця система називалась «цзинь-тянь», вона зафіксована майже в усіх районах світу, а в Росії та Південно-Східній Азії дожила до ХІХ ст.

Однак в місцях більш високого демографічного тиску система наділів швидко привела до появи приватної власності на землю – передусім тому, що переділи стримували застосування добрив і місцевої іригації.

Приватна власність з’явилася у Двуріччі приблизно за 2600 років до н.е., а в інших регіонах – по мірі того, як тиск там досягав відповідного рівня.

В Китаї це відбулося в VII-VI ст. до н.е., в Індії та в Італії – в середині І тис. до н.е.

Поява приватної власності викликала розпад громад. Сім’ї та приватні будівлі відділилися одна від одної високими огорожами.

Дружина брата перестала бути «моєю дружиною». Почалось розшарування громади на багатих і бідних.

Поділи ділянки в багатодітних сім’ях приводили до того, що наділи не могли прогодувати землевласників. Селяни брали зерно в борг – так з’явилося лихварництво – і врешті – решт втрачали свій наділ.

Безземельні батрачили у куркулів, жебрачили на шляхах, багато хто промишляв розбоєм.

Інша частина безземельних зайнялась професійним ремеслом. Ремісники збиралися навколо ринків, щоб обміняти свої вироби на хліб – так виникли міста і торгівля.

Приріст населення приводив до поступового заповнення екологічної ніші землеробів, і з продовженням цього процесу відбувалась адаптація людини до нових умов існування.

Результатом цієї адаптації і була поява приватної власності, нових сімейних відносин, розвиток міст, торгівлі, ремесел, мистецтва і науки – становлення нового суспільства, яке називають «традиційним суспільством» землеробів.

Цей світ був вражаючи несхожим на попередній світ мисливських громад, і ці зміни були викликані великим фундаментальним відкриттям – освоєнням землеробства.

Контрольні питання і завдання до теми №2


  1. Що було першим технічним винаходом давньої людини?

  2. Коли людина навчилась використовувати вогонь?

  3. Коли людина винайшла лук – нове знаряддя полювання?

  4. Коли була одомашнена собака?

  5. Який зв’язок між технічними досягненнями давньої людини і розширенням її екологічної ніші?

  6. Що називають неолітичною революцією?

  7. В які часи людина освоїла землеробство?

  8. Коли людина винайшла плуг?

  9. Як виникло гончарство?

  10. Де і коли було винайдено чотирьохколісний віз із запрягом биків?

  11. Коли і де відбулась іригаційна революція?

  12. Де і коли вперше з’явилась приватна власність?




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 iconНавчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 В. Д. Братенші
В. Д. Братенші. Релігієзнавство. Навчальний посібник. Кременчук, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету,...
Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 iconЗарубіжна історіографія
Зарубіжна історіографія” для студентів ІV року навчання напряму «Історія», освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» 020302
Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 iconМетодичні вказівки та тестові завдання для проведення комплексного кваліфікаційного державного іспиту
З дисциплін освітньо-професійної програми підготовки фахівця рівня магістр на базі підготовки рівня бакалавр
Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 iconСоціальна педагогіка» на базі повної загальної середньої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» заочної форми навчання Луцьк 2013

Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 iconМетодичні рекомендації для студентів освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр», «спеціаліст», «магістр». Запоріжжя: «А-плюс», 2012. 120 с
Губа Н. О., Калюжна Є. М., Малина О. Г, Паскевська Ю. А., Поплавська А. П., Спіцина Л. В., Ткалич М. Г. Психологія: Наскрізна програма...
Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 iconНавчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 iconНавчальний посібник для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання

Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 iconКафедра педагогіки та психології професійної освіти
Навчальну програму дисципліни «Історія психології» розроблено на основі робочого навчального плану № нб-8 030103/15 підготовки фахівців...
Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 iconНа денну та заочну форму навчання
Гуманітарні науки/ спеціальність 020303 Філологія* «Мова І література (англійська)») на денну та заочну форму навчання на основі...
Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 iconНа базі освітньо-кваліфікаційного рівня 010106 „Спеціаліст
Визначення даного вступного екзамену обумовлене необхідністю перевірки рівня професійної психолого-педагогічної підготовки


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка