Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011



Сторінка4/8
Дата конвертації17.04.2017
Розмір1.78 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8
Тема 7. ПОЧАТОК НОВОГО ЧАСУ
1. Винайдення пороху та наслідки цього відкриття.

2. Розвиток вогнепальної зброї та артилерії.

3. Зародження нової епохи – Ренесансу.

4. Воскресіння географії та початок Великих географічних відкриттів.
1. Винайдення пороху та наслідки цього відкриття.
Монгольський лук недовго панував над світом. Волею долі через століття на зміну йому прийшла більш грізна зброя – аркебузи і гармати.

Першим винахідником пороху був китайський алхімік і медик Сунь Симяо, який жив у VII столітті. Він писав в одному з трактатів, що нагрівання суміші селітри, сірки і деревного вугілля приводить до сильного вибуху.

В битвах з монголами китайці використовували порохові бомби, які кидали у ворога з допомогою балісти, але це не врятувало їх від поразки.

З Китаю порох потрапив на Близький Схід; тут невідомі арабські майстри створили першу гармату – «модфу».

Спочатку модфа мала вигляд видолбленого дерев’яного стволу, куди засипали порох, закочували камінь і робили постріл.

У ХІІ столітті стали робити залізні модфи, які вистрілювали свинцеві ядришки – «горіхи».

Згодом з’явилися бомбардири вагою в кілька тонн з багатопудовими кам’яними ядрами. Ці гармати призначалися для руйнування кріпосних стін. В ХІІІ столітті араби застосували бомбардири при облозі іспанських міст, а згодом, в XIV столітті, з новою зброєю познайомилася вся Європа.

Одним з перших європейців, розкривших секрет пороху, був німецький монах Бертольд Шварц. В своєму монастирі він займався алхімією і за це був посаджений у в’язницю, де продовжував свої досліди.

Як всі алхіміки, Шварц пробував одержати золото шляхом сполучення різних речовин. Одного разу він склав суміш з деревного вугілля, сірки і селітри, підпалив її і ледве вцілів після вибуху.

Навчившись виготовляти порох, Шварц стає відомим гарматним майстром і, найнявшись на службу до англійців, брав участь у битві при Кресі.

Однак в ті часи ще не було ні картузів для пороху, ні чавунних ядер, і зарядити гармату коштувало великих витрат людських сил, так що за день битви гармата встигала зробити лише кілька пострілів.

Крім того, бомбарди були дуже неміцні, їх робили із залізних штаб (смуг), скріплених залізними обручами, а для запобігання від порохових газів, які виривалися з щілин, їх обтягували шкірою. Ствіл бомбарди укладали в дерев’яну колоду. Гармата була настільки важкою, що змінити позицію під час бою було практично неможливо. Тому артилерію застосовували в основному при облозі фортець.



2. Розвиток вогнепальної зброї та артилерії.
Лук продовжував панувати на полі бою, поки в ливарній справі не відбулись революційні зміни.

В XIV столітті артилерійські майстри навчилися відливати бронзові та мідні гармати в піщаних формах.

Винайдення суцільнолитої гармати було фундаментальним відкриттям, яке змінило образ людського суспільства. Лицарі і лучники відступили перед новим богом війни – артилерією.

Відтепер могли вижити тільки ті держави, які мали металургійну промисловість, артилерію і професійну армію. Цивілізація, нарешті, одержала в руки зброю, яка зупинила хвилі нашестій з Великого Степу.

Вогнепальна зброя була створена на Сході, і першою армією, яка її отримала, була армія Османської імперії.

При султані Мураді І (1362-1389) були створені перші підрозділи яничар – це був корпус регулярної піхоти, сформований з воїнів-рабів, які з дитинства виховувалися в казармах.

Дисципліна, порядок і мужність яничар допомагали їм одержувати перемоги в битвах, але справжня слава прийшла до них тоді, коли в руках «нових солдат» опинилася «нова зброя».

При Мураді ІІ (1421-1451) більша частина яничар була озброєна аркебузами – «тюфенгами» і був створений сильний артилерійський корпус – «топчу оджаги».

Таким чином, на світ з’явилась регулярна армія, озброєна вогнепальною зброєю.

Гармати тих часів були дуже важкими, щоб пересуватися по полю бою. Тому їх встановлювали на центральній позиції, як правило, на пагорбі.

Батареї прикривалися укріпленнями з дерев’яних щитів і возів – утворювався укріплений табір. В окопах попереду табору і в самому таборі розташовувалися стрільці-яничари, а кіннота ушиковувалася з боків і позаду табору.

Завдання кінноти полягало в тому, щоб зав’язати бій і заманити ворожу кавалерію на укріплення яничар, де вона потрапляла під згубний вогонь гармат і аркебуз. Потім кіннота поверталась і добивала вцілілих ворогів.

При спадкоємці Мурада, Мехмеді ІІ, для оволодіння містами були створені великі обложні гармати, в тому числі знаменита гармата Урбана, яка в 1453 році зруйнувала стіни Константинополя.

Це була бомбарда довжиною 8 метрів, яка стріляла кам’яними ядрами вагою півтони.

Щоб доставити цю махину до Константинополя, довелось вирівнювати дорогу і підсилювати мости. Гармату тягнули 60 биків, а 200 чоловік йшли поряд, щоб підтримувати її рівновагу.

Створення озброєної вогнепальною зброєю регулярної армії було фундаментальним відкриттям турок. Це відкриття викликало хвилю османських завоювань.

Протягом двадцяти років після взяття Константинополя турки оволоділи Сербією, Грецією, Албанією, Боснією, підкорили Валахію і Молдавію.

Після цього вони обернулись на Схід, остаточно покорили Малу Азію і в 1514 році в грандіозній битві на Чалдаранській рівнині розгромили об’єднані сили панувавших над Іраном кочівників.

Далі були завойовані Сірія та Єгипет, і султан Селім Грізний (1512-1520) проголосив себе замісником пророка, халіфом.

Звістка про взяття Константинополя турками прозвучала в Європі як гуркіт грому; всі королі поспішали створити власну артилерію.

Новий поштовх розвитку артилерії дала поява доменних печей та чавунного лиття.

В середині XV століття у Вестфалії, на кордоні Німеччини і Франції, були збудовані перші доменні печі. Від колишніх сиродутних печей вони відрізнялися розмірами (до 6 метрів висоти) і механічним дуттям з приводом від водяного колеса.

Висока температура, створювана в таких печах, дозволяла одержати рідкий чавун, який використовували для лиття ядер, а потім і гарматних стволів.

Чавун містив велику кількість вуглецю і був крихкий. Для отримання заліза, його пускали у переплавку.

Другим важливим нововеденням в артилерійській справі стало винайдення колісного лафету.

Колісний лафет появився у Франції в кінці XV століття. Його поява дозволяла брати гармати в далекі походи.

В 1494 році рухома артилерія дала можливість французькому королю Карлу VIII завоювати Італію.

Поступово розвивалася теорія артилерійської справи. Італійський математик Нікколо Тарталья винайшов квадрант і першим спробував вирахувати траекторію снаряда.

Тарталья встановив, що вага ядра пропорційна кубу його діаметра і увів орудійні калібри.
3. Зародження нової епохи – Ренесансу.
Як вже відмічалося, порох був винайден у Китаї. Другим великим китайським винаходом було книгодрукування, яке появилося в Китаї в ХІ столітті.

Спочатку для друку використовувалися вирізані з дерева дошки, потім – чавунні літери, винахідником яких вважається коваль Бі Шен.

В Європі книгодрукування, напевно, було відкрито незалежно, його творцем був ремісник Йоган Гутенберг із Страсбурга.

В 1440 році Гутенберг виготовив свій перший друкарський верстат, а в 1455 році надрукував першу книгу. Зрозуміло, що це була найбільш популярна книга тих часів – Біблія.

Вже говорилося, що в середні віки роль хранителя стародавніх знань відігравала Візантія.

Коли у XV столітті до Константинополя підступали полчища турків, вчені грецькі монахи стали рятуватися втечею на захід. Вони привозили з собою дорогоцінні старовинні рукописи і навчали європейців грецької мови.

Містом, куди тримали шлях вчені греки, була Флоренція. В тамошнім університеті викладали грецьку мову, і греки знаходили тут теплу зустріч.

Вони перекладали на латинь привезені з собою праці Арістотеля, Платона, Полібія і передавали флорентійцям сокровенні думки древніх філософів.

Правитель Флоренції, знаменитий банкір Козімо Медічі, був пристрасним прихильником Платона і створив на своїй віллі в Кареджі гурток любителів античності, який пізніше на зразок афінської школи Платона назвали «Академією».

Друзями Козімо були не тільки філософи, але і архітектори, скульптори і художники, які відродили в своїх творах стародавні класичні зразки.

Архітектор Філіппо Брунеллескі був настільки захоплений античністю, що провів кілька років серед руїн римського форуму. Він виміряв і замальовував залишки старовинних будівель і проводив довгі години в Пантеоні, який тоді вважали одним з чудес світу: бетонний купол цього храму мав 43 метра в діаметрі, і з того часу жоден майстер не мав ні знань, ні сміливості, щоб створити подібне.

Коли Брунеллескі запропонував возвести такий же купол над величезною, недобудованою ще з часів Чуми церквою Санта Марія дель Фьоре, флорентійці спочатку сприйняли його за божевільного, але, врешті-решт, виділили робітників і гроші.

П’ятнадцять років вся Флоренція з подивом спостерігала за небаченим будівництвом: купол піднімався все вище і вище і, нарешті, досяг висоти в 114 метрів. Це була найбільш грандіозна будівля з усіх, зведених до того часу людиною, нова Вавілонська башта, символ Нового Часу, що наступав.

Відродження стародавніх знань і стародавньої культури – такі були суть і зміст нової епохи, і волею випадку старий банкір Козімо виявився людиною, яка зрозуміла цю суть. Він першим зрозумів, наскільки велику роль відіграє підтримка правителів у вирішенні долі культури.

Козімо Медічі щедро роздавав гроші талантам і під кінець життя опинився в оточенні людей, які здійснили революцію в світі мистецтва.

Все це були його друзі – Донателло, який воскресив античну скульптуру, і Філіппо Ліппі, який воскресив античний живопис.

Під кінець життя Козімо у Флоренції з’явилися художні майстерні, в яких навчалися десятки майбутніх живописців. Це був початок великої епохи, яку пізніше назвали Ренесансом – Епохою Відродження.

В майстерні Андреа Веррокьо проводились перші досліди з масляними фарбами. Якщо раніше художники писали лише настінні фрески по вологій штукатурці, то тепер появилися справжні малюнки і полотна, вражаючі яскравістю і глибиною фарб.

Це було народження нового мистецтва, і при цьому народженні були присутні два учні Веррокьо – Сандро Боттічеллі та Леонардо да Вінчі.

Поява масляних фарб – це приклад того, як відкриття в області технології здійснює переворот в світі мистецтва.

Художники, які першими освоїли цю техніку, майже автоматично стали великими майстрами, як Сандро Боттічеллі, Леонардо да Вінчі, Мікеланджело і Рафаель; іншим була приготована доля наслідувачів.

Великі майстри тих часів були не тільки художниками, але і скульпторами, архітекторами і винахідниками.

Мікеланджело збудував найбільший у світі собор – собор Святого Петра в Римі з куполом висотою 130 метрів.

Леонардо да Вінчі залишив після себе велику кількість проектів – він наслідував Архімеду, творцю античної механіки, і конструював різні воєнні машини. Велика кількість його проектів була нездійсненою на тодішньому рівні техніки. Але один з його винаходів знайшов дуже широке застосування – це був колесцовий замок для пістолетів. Саме Леонардо да Вінчі створив каварійський пістолет.


4. Воскресіння географії та початок Великих географічних відкриттів.
Італійське Відродження було відродженням античних мистецтв і наук, в тому числі і географії.

Товариш Брунеллескі Паоло Тосканеллі воскресив географію Птоломея, що базувалася на визначенні широти і довготи.

Тосканеллі установив на вершині Флорентійського собору гномон і, замірюючи його тінь, спробував заново визначити довжину меридіану. Неточність вимірів привела до того, що Тосканеллі приуменшив розміри Землі і зробив висновок, що відстань від Іспанії через океан до Індії складає лише 6 тисяч миль.

Розрахунки Тосканеллі потрапили в руки іншого італійця, Христофора Колумба, який загорівся бажанням досягти цим шляхом Індії.

Цей проект здавався реальним завдяки винаходу каравелли, судна з косим парусом і корабельним кермом. Каравелла відрізнялася від своїх попередників тим, що могла міняти галси, пливти під парусами проти вітру.

В 1492 році Колумб відправився в Індію і відкрив Америку.

В 1498 році Васко да Гама обігнув Африку і відкрив справжню дорогу в Індію.

В 1519 році Магеллан відправився в першу кругосвітню подорож.

Каравелла зробила доступними для європейців всі океани і подарувала їм панування на морях. Каравелла – це було фундаментальне відкриття, яке різко розширило екологічну нішу європейських народів.

Іспанія стала володарем найбагатіших колоній, сотні тисяч переселенців відправились за океан в пошуках нових земель і багатств.

Через півтора століття Іспанія збезлюднила, її населення зменшилося вдвічі, а в Америці виросли тисячі міст, населених колоністами.

Наслідком відкриття Америки стала агротехнічна революція. Європейці ознайомилися з новими сільськогосподарськими культурами, передусім з кукурудзою і картоплею. Ці культури були значно продуктивніші пшениці, і введення їх в обіг дозволило збільшити виробництво харчових продуктів.

За розширенням екологічної ніші настав приріст населення, наприклад, населення Франції у XVIII столітті зросло в півтора рази.

З іншого боку, американські плантації стали виробниками цукру, кофе, бавовни, табаку – продуктів, які знаходили широкий збут в Європі.

Проте, щоб налагодити виробництво цих товарів у плантаторів не вистачало робочої сили. В кінцевому результаті, вони стали привозити рабів з Африки.

Розвиток плантаційного господарства привів до небаченого розквіту работоргівлі. Все це були наслідки великого фундаментального відкриття – винаходу каравелли.


Контрольні питання і завдання до теми №7.


  1. Хто був першим винахідником пороху?

  2. Хто створив першу гармату – «модфу»?

  3. Що представляла собою «модфа»?

  4. Що представляла собою бомбарда?

  5. Хто з європейців розкрив секрет пороху?

  6. Де і коли була вперше створена регулярна армія, озброєна вогнепальною зброєю?

  7. Що Ви знаєте про гармату Урбана?

  8. Що вважають фундаментальним відкриттям турків, яке викликало хвилю османських завоювань?

  9. Де і коли в Європі були створені доменні печі і почалось відливання чавуну?

  10. Де і коли з’явився колісний лафет та до чого це привело?

  11. Де і коли було винайдено книгодрукування?

  12. Хто був першим книгодрукарем Європи?

  13. Яка книга була першою друкованою книгою європейців?

  14. Яке європейське місто після зруйнування турками Константинополя стало притулком для вчених і витоком майбутнього ренесанського руху?

  15. Хто такий банкір Козімо Медічі і чому йому завдячна світова культура?

  16. Яке творіння архітектора Філіппо Брунеллескі вважають новою Вавілонською баштою, символом Нового часу?

  17. Які видатні діячі Ренесансу вийшли з флорентійського культурного середовища?

  18. Хто збудував найбільший у світі собор – собор Святого Петра у Римі?

  19. Хто воскресив географію Птоломея, яка базується на визначенні широти і довготи?

  20. Назвіть основні Великі географічні відкриття.

Тема 8. НАРОДЖЕННЯ СУЧАСНОЇ НАУКИ
1. Розвиток астрономії та механіки.

2. Діяльність Французької Академії наук і Лондонського королівського товариства.

3. Утворення Берлінської Академії та Російської Академії наук.

4. Результати наукової революції XVII ст.

5. Промислова революція XVIII−XIX ст.ст.

6. Характеристика класичної науки.
1. Розвиток астрономії та механіки.
Ренесанс дав поштовх до розвитку астрономії. В 1543 році польський священик Ніколай Копернік, який навчався в Італії, видав книгу, в якій він воскресив ідею Арістарха Самоського про те, що Земля обертається навколо Сонця.

Проте, як і в стародавні часи, ця теорія не узгоджувалася із спостереженнями астрономів, зокрема, із спостереженнями датського астронома Тихо Браге, який створив обширні і точні астрономічні таблиці.

В 1609 році Йоганн Кеплер, астроном і астролог при дворі германського імператора, проаналізував таблиці Тихо Браге і шляхом кропітливих розрахунків показав, що Земля обертається навколо Сонця не по колу, а по еліпсу.

Таким чином, вчені Нового часу вперше перевершили вчених стародавнього світу.

Експериментальне підтвердження теорії Кеплера було дано італійським вченим Галілео Галілеєм.

З давніх часів основним запереченням проти геліоцентричної теорії було те, що Місяць обертається навколо Землі.

За аналогією вважали, що інші небесні тіла повинні також обертатися навколо Землі.

В 1609 році Галілей одним з перших створив підзорну трубу і з її допомогою зробив багато сенсаційних для того часу відкриттів.

Він виявив багато нових зірок і відкрив чотири супутника, які обертаються навколо Юпітера. Тепер стало ясно, що Місяць – це не планета, а супутник, подібний супутникам Юпітера, а планети, на відміну від супутників, обертаються навколо Сонця.

Галілей енергійно виступив на підтримку вчення Коперніка і був притягнутий до суду інквізиції. Він був змушений, стоячи на колінах, прилюдно зректись від своїх «заблуджень».

Галілею тоді було вже 70 років, і він провів залишок свого життя під домашнім арештом, але проводжував працювати і ставити досліди.

Він довів, що Арістотель був неправий, стверджуючи, що важкі тіла падають швидше легких, що гарматне ядро летить по параболі, і що час коливання маятника не залежить від амплітуди.

Галілей відкрив закон інерції, закон рівноускореного руху і установив принцип складення (суперпозиції) рухів. Ці відкриття стали початком сучасної механіки.

Експерименти Галілея продовжив його учень Торричеллі (1608-1647), який відкрив вакуум, атмосферний тиск і створив перший барометр.

Дослідження вакууму зацікавило вчених багатьох країн.

Француз Блез Паскаль здійснив з цим барометром сходження на одну з гір і виявив, що в міру підйому атмосферний тиск падає.

Німець Отто Герніке і англієць Роберт Бойль майже одночасно винайшли повітряну помпу. Бойль також встановив, що обсяг, займаний газом, оберненопропорційний тиску (відомий закон Бойля-Маріотта).

Розпочате Галілеєм дослідження маятника було продовжено голландцем Христіаном Гюйгенсом (1629-1695), який в 1657 році створив маятниковий годинник.

У міру розвитку науки вирішувалась проблема правильного обґрунтування наукових істин і теорем.

Англійський філософ Френсіс Бекон (1561-1626) в творі «Новий Органон» (1620) дав визначення індуктивного і дедуктивного методів доведення.

Французький філософ Рене Декарт (1596-1650) увів в нову науку правила математичного доведення; він наголошував на необхідності доведення будь-якого твердження. Коли у Декарта попросили довести, що він існує, філософ відповів: «Я мислю, отже, я існую».

Декарт першим став замальовувати криві у вигляді графіків функцій і створив аналітичну геометрію. Він увів поняття «кількість руху» (це добуток маси на швидкість – mv) і встановив закон збереження кількості руху при відсутності зовнішніх сил.

Ідеї Декарта були сприйняті Ісааком Ньютоном (1643-1727). Величезним відкриттям Ньютона був його «другий закон механіки», який стверджував, що «зміна кількості руху пропорційна докладеної сили».

«Зміна кількості руху» - це маса, помножена на похідну швидкості, таким чином, другий закон давав початок диференціальному численню.

Другим великим відкриттям Ньютона був закон всесвітнього тяжіння, при доказі якого Ньютон використав формулу центробіжної сили, отриману раніше Гюйгенсом.

Честь створення диференціального числення заперечував у Ньютона знаменитий німецький вчений Готфрід Лейбніц (1646-1716). Лейбніц, зокрема встановив закон збереження кінетичної енергії.

Праці Лейбніца і Ньютона в сфері механіки і диференціального числення продовжив швейцарський вчений Йоган Бернуллі (1667-1748).
2. Діяльність Французької Академії наук і Лондонського королівського товариства.
Успіхи вчених привернули увагу королів і міністрів.

В 1666 році знаменитий міністр Людовика XIV Жан-Батист Кольбер умовив короля виділити кошти на створення Французької Академії наук. Це було відновлення традицій Олександрійського Мусею.

В Академії були створені обсерваторія, бібліотека і дослідницькі лабораторії, випускався науковий журнал.

Академікам платили велику платню; в числі академіків були такі знаменитості як Гюйгенс і Лейбніц.

Кольбер ставив перед Академією практичні завдання.

Під керівництвом Пікара був точно виміряний градус меридіана і складена точна карта Франції. Причому виявилося, що розміри країни менше, ніж вважали раніше.

Людовик XIV з цього приводу пошуткував, сказавши, що «пани академіки вкрали в нього частину королівства».

Учень Гюйгенса Дені Папен був творцем парового циліндра і працював над створенням парової машини.

Гюйгенс і Папен були протестантами. Коли у Франції після відміни Нантського едикту почалися переслідування протестантів, вони були змушені покинути країну.

Папен поїхав до Німеччини, де збудував першу парову машину, встановив її на човен і в 1709 році переплив на цьому «пароплаві» в Лондон.

Він просив кошти на продовження своєї роботи у Лондонського королівського товариства. Королівське товариство було створено приблизно в один час з Французькою Академією, і президентом на той час був Ісаак Ньютон.

Однак англійський уряд практично не давав товариству ніяких коштів, і воно було змушене відмовити Папену. Папен вмер у злиднях і невідомо, що сталося з першим «пароплавом».


3. Утворення Берлінської Академії та Російської Академії наук.
За прикладом Людовика XIV своїми Академіями поспішили обзавестися інші європейські монархи.

В 1710 році з ініціативи Лейбніца була створена Берлінська Академія.

В 1724 році, незадовго до смерті, Петро І підписав указ про створення Російської Академії наук.

Головною знаменитістю Російської Академії був учень Бернуллі знаменитий математик швейцарець Леонард Ейлер.

Ейлер продовжував розробку теорії диференціальних рівнянь, розпочату в працях Лейбніца і Бернуллі. Теорія диференціальних рівнянь була великим відкриттям XVIII століття; виявилося, що всі процеси, зв’язані з рухом тіл, описуються диференціальними рівняннями, і вирішивши їх, можна знайти траекторію руху.

В 1758 році французький математик і астроном Клеро розраховував траекторію комети Галлея, врахувавши вплив притяжіння Юпітера і Сатурна. Це була блискуча демонстрація можливостей нової теорії.

Ця теорія знайшла своє завершення в знаменитій книзі Жозефа Лагранжа «Аналітична механіка», яка побачила світ в Парижі в 1788 році.

Російська Академія наук і мистецтв з часу свого відкриття в 1725 році стала центром російської науки. Вона мала твердий державний бюджет. Спочатку вона мала три класи: математики, фізики і гуманітарний.

Для вивчення території Російської імперії, її природних багатств, населення та історичних пам’ятників Академія організувала у XVIII столітті кілька наукових експедицій, серед них дві камчатські.

Академія наук мала фізичний кабінет, хімічну лабораторію, астрономічну обсерваторію, анатомічний театр, механічні та оптичні майстерні, друкарню, бібліотеку і архів.

При Академії була відкрита Кунсткамера – перший в Росії природноісторичний музей.

В першій половині XVIII століття в Росії власних вчених було мало, тому в Академію запрошувалися іноземні фахівці, що, з одного боку, сприяло залученню Росії до досягнень європейської науки, з іншого боку, нерідко завдавало шкоди розвитку вітчизняною наукової думки.

Лише з середини XVIII століття під впливом М.В. Ломоносова, що став у 1745 році першим російським академіком, в Академії розпочався поступовий ріст числа вітчизняних вчених. Академіками стали фізик Г.В.Ріхман, географ і етнограф С.П.Крашенінніков.

Величезну роль в розвитку наукової думки в Росії відіграв М.В.Ломоносов (1711-1765). Ломоносов мав енциклопедичні знання, його відкриття збагатили багато галузей знань. Він відкрив закон збереження енергії, займався вивченням атмосферної електрики, заклав основи фізхімії.

Ломоносов зробив великий внесок в розвиток як природних, так і гуманітарних наук.
4. Результати наукової революції XVII ст.
Основи нового типу світогляду, нової науки били закладені Галілеєм. Він почав створювати її як математичне і дослідне природознавство.

Вихідним посиланням був аргумент, що для формулювання чітких суджень відносно природи вченим належить враховувати тільки об’єктивне – властивості, які піддаються точному виміру, тоді як властивості, просто доступні сприйняттю, слід залишати без уваги як суб’єктивні.

Галілей розробив динаміку – науку про рух тіл під дією докладеної сили. Він сформулював перші закони вільного падіння тіл, осягнув вирішальне значення властивості руху тіл, що в майбутньому буде названа інерцією.

Філософське і методологічне значення законів механіки, відкритих Галілеєм, було величезним, оскільки вперше в історії людської думки було сформульовано саме поняття фізичного закону в сучасному значенні.

Закони механіки Галілея разом з його астрономічними відкриттями підводили фізичну базу під теорію Коперніка.

Закінчити коперніківську революцію випало Ньютону. Він довів існування тяжіння як універсальної сили – сили, яка одночасно примушує камені падати на Землю і була причиною замкнутих орбіт, по яким планети обертаються навколо Сонця.

Заслуга Ньютона була в тому, що він поєднав механістичну філософію Декарта, закони Кеплера про рух планет і закони Галілея про земний рух, звівши їх в єдину всеохоплюючу теорію.

Після цілого ряду математичних відкриттів Ньютон встановив: для того, щоб планети утримувалися на стійких орбітах з відповідними швидкостями і на відповідній відстані, їх повинна притягувати до Сонця деяка сила, обернено пропорційна квадрату відстані до Сонця.

Цьому закону підлягають і тіла, що падають на Землю (це стосувалося не тільки каменю, але і Місяця – як земних, так і небесних явищ).

Крім того Ньютон математичним шляхом вивів на основі цього закону еліптичну форму планетних орбіт і зміну їх швидкостей.

Була одержана відповідь на найважливіші космологічні питання, які стояли перед прихильниками Коперніка, − що спонукає планети до руху, як їм вдається утримуватися в межах своїх орбіт, чому важкі предмети падають на Землю? – і розв’язана суперечка про побудову Всесвіту і про співвідношення земного і небесного.

Гіпотеза Коперніка породила потребу в новій, всеохоплюючій і самостійній космології і відтепер її отримала.

З допомогою трьох законів руху (закон інерції, закон прискорення, закон рівної протидії) і закону всесвітнього тяжіння Ньютон не тільки підвів науковий фундамент під закони Кеплера, але і пояснив морські приливи, орбіти руху комет, траекторію руху гарматних ядер та інших метательних снарядів.

Всі відомі явища небесної і земної механіки тепер були зведені під єдиний звід фізичних законів. Було знайдено підтвердження поглядам Декарта, який вважав, що природа є доскональним чином упорядкований механізм, який підлягає математичним законам і доступний для вивчення наукою.

Величезним досягненням наукової революції стало руйнування антично-середньовічної картини світу і формування нових рис світогляду, які дозволили створити науку Нового часу.

Другим важливим підсумком наукової революції стало поєднання умоглядної натурфілософської традиції античності і середньовічної науки з ремісничо-технічною діяльністю, з виробництвом.

Ще одним результатом наукової революції стало утвердження гіпотетико-дедуктивної методики пізнання. Основу цього методу, який складає ядро сучасного природознавства, утворює логічне виведення тверджень з прийнятих гіпотез і наступна їх емпірична перевірка.
5. Промислова революція XVIII−XIX ст.ст.
В історії науки і техніки XVIII-XIX століть можна виділити два етапи. Перший етап може були названий періодом європейського освоєння ньютонівської спадщини – Віком просвітництва. Другий – створенням дисциплінарної структури науки і Віком промислової революції.

Початок епохи Просвітництва – перша половина XVIII століття – на перший погляд здається періодом наукового занепаду. Вплив Ньютона був настільки могутнім, що ніхто на наважувався навіть продовжити його дослідження. Інтерес перемістився до медико-біологічних проблем (ними Ньютон не займався).

Однак авторитет науковості радикально і швидко зростав – в суспільстві наука стала модною.

В цілому XVIII століття, в змістовному розвитку науки, можна представити шістьма програмами: дослідженнями тепла та енергії, металургією, електрикою, хімією, біологією та спостережною і математичною астрономією.

Дослідження тепла та енергії – це скоріше інженерно-експериментальна програма, яка включала в себе слабо зв’язані між собою фрагменти, але така, що мала єдиний технічний результат – парову машину – і певний теоретичний результат (щоправда вже в ХІХ столітті).

Що стосується металургії, то її найважливішою проблемою у XVIII столітті була проблема заміни деревинного вугілля (якого гостро не вистачало) на мінеральне топливо. Другою особливістю цього періоду був процес переробки чавуну в залізо.

Перше теоретичне наближення до осмислення електричних явищ було зв’язано з Б.Франкліном (1706-1790) і С.Греєм (1666-1736). Обмір електричних і магнітних взаємодій вперше було виконано Г.Кавендишем (1731-1810) і Ш.Кулоном (1736-1806).

Після серії експериментів А.Вольта (1745-1827) була створена батарея («стовп»), яка дозволила одержати постійний струм за рахунок електрохімічних процесів.

З допомогою такої батареї вдалось розкласти воду на водень і кисень, що стало початком нового напряму – електрохімії.

Від експериментів з повітрям і порожнечею хімія у XVIII столітті перейшла до дослідження нових газів, набуваючи раціонального і кількісного характеру.

Досить випадкове відкриття Д.Прістлі кисню і його наукове дослідження хіміком А.Лавуаз’є дозволило створити кисневу теорію горіння.

А.Лавуаз’є являється основоположником наукової хімії, хімії як системи. Він виділив і описав три категорії хімічних сполук: кислоти, основи, солі. Дав їм сучасні назви, привів хімію до кількісного вираження, в яке входили тільки елементи.

Головним змістом біології стала практична необхідність класифікації. Це була спроба осмислити вза’мозв’зок різних живих форм в їх розвитку.

Важливими представниками цієї програми були: Карл Лінней (1707-1778) – автор першої єдиної біологічної класифікації; Жорж Бюффон (1707-1788) – автор «Системи природи»; Жан-Батист Ламарк (1744-1829) – автор першої цілісної концепції еволюції (ламаркізм).

Термін «біологія» був уведений в науковий лексикон Ж.Б.Ламарком.

Видатним досягненням в галузі спостережної і математичної астрономії стали відкриття У.Гершелем (1738-1822) подвійних зірок та їх орбітального руху(1803) і рішення Ж.Лагранжем (1736-1813) задачі трьох тіл.

В концептуальному відношенні після І.Ньютона звичайно ставлять І.Канта (1724-1804), який у 1755 році опублікував свою роботу «Загальна природна історія і теорія неба».

І Кант, зокрема, висунув гіпотезу про те, що сонячна і зіркові системи не тільки аналогічні, але й гомологічні, крім того, спіральні туманності – це суть зіркові скупчення.

І.Кант першим зрозумів основну особливість структури астрономічного Всесвіту: вона представляє собою ієрархію самогравітуючих (зв’язаних тяжінням) систем.

Промислова революція – широке поняття, зв’язане з серією радикальних винаходів та інновацій.

Промислова революція розпочалась в Англії. Імперське положення Британії радикально розширило ринок збуту промислових товарів (в першу чергу текстильних), що надзвичайно інтенсифікувало їх виробництво.

В цих умовах ручна праця стала гальмом промислового виробництва. Перехід від ручної праці до машинного виробництва зробило Британію «майстернею світу».

В середині XVIII століття були винайдені: прядильна машина («Дженні») Дж.Харгрівса (1764); вотерна машина Р.Аркрайта (1769); мюль-машина С.Кромптона (1779); механічний ткацький верстат Е.Картрайта (1785).

Створення парової машини Джеймса Уатта (1736-1819) ознаменовало радикальний переворот в технологіях XVIII-XIX століть завдяки: вільному розміщенню парових машин; можливості значного збільшення потужності; використання автономного двигуна на транспорті; використання двигуна у виробничих процесах.

ХІХ століття може бути назване періодом створення дисциплінарної структури науки та епохою промислової революції.

В першій третині ХІХ століття був створений фундамент класичної фізики в основі якого лежали: диференціальні рівняння з приватними похідними; математична електростатика і магнітостатика – рівняння П.Лапласа і С.Пуассона; теорія Ж.Фур’є – рівняння теплопровідності; хвильова оптика О.Френеля і електродинаміка А.Ампера.

Це був золотий вік французької теоретичної думки.

Найбільшого розквіту класична фізика досягла в 1850-1860 роках. Після затвердження закону збереження енергії, завдяки працям Р.Клаузіуса, В.Томсона, Дж.Максвелла та інших вчених, виникли термодинаміка, кінетична теорія газів і теорія електромагнітного поля.

При цьому з’явилися такі фундаментальні поняття як «енергія», «електромагнітне поле», «ентропія».

В середині ХІХ століття в центрі уваги наукової громадськості була біологія. Ідеї еволюції Чарльза Дарвіна (1809-1882) отримали широке світоглядське значення.

По-перше, це був прямий і, можливо, найбільш сильний випад проти догмату божественного сотворіння людини. По-друге, ідея виживання сильнішого імпонувала настрою «бурі і натиску» в той час.

Однак з самого початку дарвінізм містив «моменти нестійкості», які привели до складної долі теорії еволюції взагалі.

В другій половині ХІХ століття зароджується такий напрям як «експериментальна біологія». Це було зв’язано з працями К.Бернара, Л.Пастера, І.М.Сеченова та ін.

Точні фізико-хімічні методи лягли в основу дослідження процесів життєдіяльності, удаючись до розчленування біологічної цілісності організму з метою проникнення в таємниці його функціонування.

Хімія в ХІХ столітті характеризується кількома великими проривами, які проходили на фоні розвитку атомістичних уявлень.

Атомістика ХІХ століття почалась з Дж.Дальтона (1766-1844), коли «механістичний» атом став «хімічним» – атомом певного хімічного елементу з певною «атомною вагою» (термін Дальтона).

На грунті атомно-молекулярного вчення виросло вчення про валентність і хімічний зв’язок.

Відкриття нових хімічних елементів і вивчення їх сполук підготували грунт для виникнення періодичного закону.

Створення в 1861 році теорії хімічної побудови (органічної хімії) А.М.Бутлеровим (1828-1886) і відкриття в 1869 році періодичного закону хімічних елементів Д.І.Менделєєвим (1834-1907) вінчали становлення класичної хімії як науки.

Якщо перша половина ХІХ століття – «епоха пару, заліза і вугілля», то друга половина ХІХ століття – це «епоха електрики, сталі і нафти». Це також ера механізації. Машини стали розглядатися як важливі засоби праці і зручності в людському житті.

Це підтверджує світова транспортна революція та її хронологія:

1802 рік – поява в Англії першого колісного дерев’яного пароплава Уатта;

1822 рік – поява в Англії першого залізного колісного пароплава;

1840-ві роки – поява суден з гребними гвинтами;

1901 рік – поява парових турбін замість парових поршневих машин;

1903 рік – створення в Росії першого в світі судна з двигуном внутрішнього згорання;

1804 рік – поява потяга в Англії;

1900-ті роки – початок тепловозобудування;

1769 рік – поява парового автомобіля Н.Ж.Кюньо.

1885-1887 роки – створення першого автомобіля К.Ф.Бенца і Г.Даймера з двигуном внутрішнього згорання;

1903 рік – випуск першого автомобіля фірми «Форд Мотор Ко» в США.

Кінець XVIII – поч.ХІХ перші польоти на повітряних кулях;

1840-ві роки – розробка проектів керованих аеростатів;

1891 рік – аеродинамічні експерименти К.Б.Ціолоковського;

1882-1885 – аеродинамічні дослідження російських вчених.

1903 рік – перший політ літака братів Райт (США);
6. Характеристика класичної науки.
Поняття «класична наука» охоплює період розвитку науки з XVII століття до 20-х років ХХ століття, тобто до появи квантово-релятивістської картини світу.

Наука ХІХ століття досить сильно відрізняється від науки XVIII століття, яку тільки і можна назвати по-справжньому класичною наукою.

Проте, оскільки в науці ХІХ століття продовжують діяти гносеологічні уявлення науки XVIII століття, ми об’єднуємо їх в єдиному понятті – класична наука. Цей етап науки характеризується цілим рядом специфічних особливостей.

Передусім це прагнення до завершеної системи знань, яка фіксує істину в кінцевому вигляді.

Це зв’язано з орієнтацією на класичну механіку, яка репрезентує світ у вигляді гігантського механізму, чітко функціонуючого на основі вічних і незмінних законів механіки. Тому механіка розглядається і як універсальний метод пізнання оточуючих явищ, який в результаті дає систематизоване істинне знання, і як еталон будь-якої науки взагалі.

Другою особливістю класичної науки є розгляд природи як незмінного, завжди тотожного самому собі цілого, яке не знає розвитку.

Даний методологічний підхід породив такі специфічні для класичної науки дослідницькі установки, як елементаризм і антиеволюціонізм.

Зусилля вчених були спрямовані в основному на виділення і визначення простих елементів складних структур (елементаризм) при свідомому ігноруванні тих зв’язків і відносин, які властиві цим структурам як динамічним цілісностям (статизм).

Тлумачення явищ реальності тому було повною мірою метафізичним, позбавленим уявлень про змінність, розвиток, історичність (антиеволюціонізм).

Наука витіснила релігію в якості інтелектуального авторитету. Людський розум і практичне перетворення природи як результат його діяльності повністю витіснив теологічну доктрину і Священне Писання в якості головних джерел пізнання Всесвіту.

Претендуючи на ведуче місце в світогляді, наука, однак, залишала місце релігії та релігійній метафізичній філософії. Світогляд модернізованого суспільства залишав людині право вибору віри, переконань і життєвого шляху.

Щоправда, чим більше практичних результатів давала наука, чим міцніше ставали її позиції, тим більше поширювалось переконання, що тільки наука здатна забезпечити краще майбутнє людства.

Тому релігія і метафізична філософія продовжували повільно, але вірно хилитися до заходу.

Знаком цього стала знаменита концепція Огюста Конта про три періоди в розвитку знань – релігійний, метафізичний і науковий, які послідовно змінюють один одного.

Заяви науки про тверде знання світу представлялися не просто правдоподібними, здавалося, що навряд чи доречно навіть ставити їх під сумнів. В силу неперевершеної пізнавальної дієвості науки, а також суворої безособової точності її побудов, релігія і філософія були вимушені узгоджувати свої позиції з наукою.

Саме в науці мислення знайшло найбільш реалістичну і сталу картину світу.


Контрольні питання і завдання до теми №8.


  1. Хто у XVI ст. воскресив ідею Арістарха Самоського про те, що земля обертається навколо Сонця?

  2. Хто довів, що Земля обертається навколо Сонця не по колу, а по еліпсу?

  3. Хто першим зробив підзорну трубу, виявив багато нових зірок і відкрив чотири супутника Юпітера?

  4. Назвіть, які відкриття зробив Галілей?

  5. Які відкриття Галілея стали початком сучасної механіки?

  6. Який вчений відкрив вакуум, атмосферний тиск і створив перший барометр?

  7. Хто винайшов повітряну помпу?

  8. Хто, продовжуючи дослідження маятника, створив маятниковий годинник?

  9. Який філософ увів у науку XVI ст. правила математичного доведення?

  10. Хто створив аналітичну геометрію?

  11. Які великі наукові відкриття належать І.Ньютону?

  12. Який великий вчений відкрив закон збереження кінетичної енергії?

  13. Ким була створена Французька Академія наук?

  14. Який вчений зробив першу парову машину?

  15. Коли була створена Берлінська Академія?

  16. Коли була створена Петербурзька Академія наук і мистецтв?

  17. Який вчений розрахував траекторію комети Галея?

  18. Хто був першим російським академіком?

  19. Здійсненням яких програм можна представити розвиток науки XVIIIст.?

  20. Який вчений вважається основоположником наукової хімії?

  21. Хто увів у науковий лексикон термін «біологія»?

  22. Де розпочалася промислова революція?

  23. Яке століття називають золотим віком французької теоретичної думки?

  24. Кому належить біологічна теорія еволюції?

  25. Хто був зачинателем експериментальної біології?

  26. Хто був творцем органічної хімії?

  27. Коли був зроблений перший залізничний потяг?

  28. Коли був зроблений перший колісний дерев’яний пароплав?

  29. Коли був зроблений перший автомобіль з двигуном внутрішнього згорання?

  30. Кому належить відкриття періодичного закону хімічних елементів?






Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 iconНавчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 В. Д. Братенші
В. Д. Братенші. Релігієзнавство. Навчальний посібник. Кременчук, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету,...
Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 iconЗарубіжна історіографія
Зарубіжна історіографія” для студентів ІV року навчання напряму «Історія», освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» 020302
Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 iconМетодичні вказівки та тестові завдання для проведення комплексного кваліфікаційного державного іспиту
З дисциплін освітньо-професійної програми підготовки фахівця рівня магістр на базі підготовки рівня бакалавр
Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 iconСоціальна педагогіка» на базі повної загальної середньої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» заочної форми навчання Луцьк 2013

Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 iconМетодичні рекомендації для студентів освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр», «спеціаліст», «магістр». Запоріжжя: «А-плюс», 2012. 120 с
Губа Н. О., Калюжна Є. М., Малина О. Г, Паскевська Ю. А., Поплавська А. П., Спіцина Л. В., Ткалич М. Г. Психологія: Наскрізна програма...
Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 iconНавчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 iconНавчальний посібник для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання

Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 iconКафедра педагогіки та психології професійної освіти
Навчальну програму дисципліни «Історія психології» розроблено на основі робочого навчального плану № нб-8 030103/15 підготовки фахівців...
Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 iconНа денну та заочну форму навчання
Гуманітарні науки/ спеціальність 020303 Філологія* «Мова І література (англійська)») на денну та заочну форму навчання на основі...
Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 iconНа базі освітньо-кваліфікаційного рівня 010106 „Спеціаліст
Визначення даного вступного екзамену обумовлене необхідністю перевірки рівня професійної психолого-педагогічної підготовки


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка