Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства



Сторінка11/21
Дата конвертації13.02.2018
Розмір2.93 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   21

Заходи фінансового контролю Закон про корупцію (ст. 12) встановлює для суб’єктів декларування, до яких відносяться:

– державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування, депутати місцевих рад (особи, зазначені у пункті 1 частини першої ст. 4 Закону про корупцію);

– посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті (особи, зазначені у пункті 1, п.п. «а» п. 2 частини першої ст. 4 Закону про корупцію).

Як вже неодноразово наголошувалось, з 09 червня 2013 року до таких суб’єктів належать усі посадові особи державних, комунальних лісогосподарських підприємств, установ та організацій. Зазначені особи є суб’єктами декларування, а тому зобов’язані щорічно подавати декларацію з відомостями про:

– доходи;

– нерухоме майно;

– транспортні засоби;

– вклади у банках, цінні папери та інші активи;

– фінансові зобов'язання.

Ці дані є об’єктами для звітування і наступної перевірки. Форма декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру (назвемо її умовно – фінансова або антикорупційна декларація) затверджена додатком до Закону про корупцію. У декларації чиновники повинні зазначити відомості про доходи не тільки щодо себе, а й про всіх членів сім’ї.



Членами сім’ї закон визнає:

– осіб, які перебувають у шлюбі;

– дітей (у тому числі – повнолітніх);

– батьків;

– осіб, які перебувають під опікою і піклуванням;

– осіб, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Примітно, що перелік членів сім’ї відрізняється від кола близьких осіб і не включає в себе рідних братів і сестер, діда, бабу, онуків, усиновлювачів, усиновлених.

Однак якщо зазначені особи проживають разом із публічним службовцем (посадовою особою державного/комунального підприємства), вони визнаються членами її сім’ї. Тоді відомості про них слід також відображати у декларації.

У декларації зазначаються відомості станом на кінець звітного року. Достовірність внесених до декларації відомостей засвідчується підписом суб’єкта декларування та зазначенням дати її заповнення. Суб’єкт декларування має заповнити антикорупційну декларацію власноручно чорнильною або кульковою ручкою синього або чорного кольору таким чином, щоб забезпечити вільне читання внесених відомостей. У разі відсутності окремих відомостей у відповідному полі ставиться прочерк.

Відповідно до внесених у 2013 році змін до антикорупційного закону, чиновники мають вказувати не тільки суми вкладів на банківських рахунках, а й установи банків (у тому числі – і за кордоном), де вони розміщені. Крім того, у декларації необхідно вказувати найменування підприємств, частками статутного капіталу якими володіють як суб’єкт декларування, так і члени його сім’ї. Очікується, що це зменшить виникнення корупційних схем, предметом яких є родинні зв’язки, а також легше буде виявити конфлікт інтересів.

Крім того, Закон зобов’язав посадовців декларувати не лише доходи, а й видатки. Щоправда, починаючи з 01 січня 2014 року декларуванню підлягають суми, якщо їх витрачено за один раз (зокрема у вигляді вкладу/внеску) в розмірі понад 80 000 грн.


Термін подання декларації

Декларація за минулий рік подається щорічно з 1 січня до 1 квітня, за місцем роботи посадової особи.

Закон встановлює інші терміни звітування для посадовців, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, доглядом за дитиною, через тимчасову непрацездатність, перебування за межами України або під вартою. Вони зобов’язані подати звітні відомості за звітний рік до 31 грудня. Приватні особи, які не перебувають на публічній службі, не зобов’язані подавати антикорупційні декларації.

Згідно з п. 2 «Порядку зберігання документів і використання відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, та відомостей щодо відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №16 від 11.01.2012 року, декларації подаються до кадрових підрозділів відповідних органів державної влади, державних підприємств, де зберігаються в особових справах.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону про корупцію, суб’єкти декларування, які звільняються або іншим чином припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Відповідні зміни до вказаної статті набули чинності 09 червня 2013 року, однак станом на 01 січня 2014 року офіційних роз’яснень з цього приводу немає. На нашу думку, це означає, що з дати набрання чинності цими нормами всі посадовці державних та комунальних лісогосподарських підприємств, які звільняються з роботи (служби) до 30 березня поточного року, повинні подавати дві декларації – за минулий рік (тобто повний календарний рік, який передує року звільнення) та за відповідний період роботи (служби) поточного року. Наприклад, якщо лісничий звільняється 01 лютого 2014 року, він зобов’язаний подати до відділу кадрів лісгоспу антикорупційну декларацію за 2013 рік та декларацію за період з 01 січня по 01 лютого 2014 року включно. Якщо посадова особа звільняється у період з 01 квітня по 31 грудня, то нею подається лише одна декларація за поточний рік. Наприклад: наказ про звільнення майстра лісу виданий 01 липня 2014 року, у такому разі він зобов’язаний подати декларацію за період з 01 січня по 01 липня 2014 року.

У ч. 1 ст. 12 Закону про корупцію також зазначається, що суб’єкти декларування, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов’язані протягом одного року подавати за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, визначеними цим Законом. При тлумаченні наведеного положення закону виникають певні складнощі, оскільки у такому контексті залишається незрозумілим поняття «останнє місце роботи (служби)», особливо у випадках, коли особа протягом року працевлаштовувалась декілька разів або зареєструвалась приватним підприємцем. Приміром, жодних проблем не виникатиме у звільненої особи, якщо місцем її останньої роботи (служби) був державний орган чи установа, підприємство державної або комунальної форми власності, орган місцевого самоврядування. Однак якщо місцем останньої роботи суб’єкта декларування було підприємство приватної форми власності, яке не зобов’язане законом зберігати антикорупційні декларації, це викличе на практиці певні складнощі у застосуванні. Рекомендується у таких випадках декларації подавати за місцем останньої роботи чи служби, де обов’язковість їх подання та зберігання передбачена Постановою КМУ №16 від 11.01.2012 року.

На нашу думку, враховуючи загальні терміни здачі декларації, за останнім місцем роботи декларація за минулий рік повинна подаватись протягом року з дати звільнення, але не пізніше 30 березня поточного року.

Для роз’яснення згаданих вимог та з метою упередження випадків несвоєчасного подання антикорупційних декларацій рекомендуємо надавати під розпис особам, які звільняються з роботи (служби), письмові повідомлення з нагадуваннями про виконання покладеного законом обов’язку.

Перевірка фактів своєчасності подання фінансових декларацій, їх логічного та арифметичного контролю, а також виявлення в них ознак конфлікту інтересів, згідно з частинами 6–10 ст. 12 Закону про корупцію, з 01 січня 2014 року покладається на уповноважені підрозділи з питань запобігання та виявлення корупції. Постановою КМУ №706 від 04.09.2013 року керівників центральних органів виконавчої влади також зобов’язано забезпечити утворення (визначити) та функціонування уповноважених підрозділів (осіб) з питань запобігання та виявлення корупції не тільки в державних органах, а й на державних підприємствах, що належать до сфери управління відповідних центральних органів виконавчої влади. Таким чином, до 01 січня 2014 року на всіх державних підприємствах сфери управління ДАЛРУ мають бути призначені уповноважені особи з питань запобігання та виявлення корупції.

Як вже зазначалось, подані декларації мають перевірятись у лісгоспах уповноваженими особами з питань запобігання та виявлення корупції. Зокрема, перевірка факту своєчасності подання декларації здійснюється протягом п'ятнадцяти робочих днів із дня, у який така декларація має бути подана.

Перевірка декларації на наявність конфлікту інтересів суб'єкта декларування здійснюється протягом тридцяти днів із дня подання декларації і полягає у порівнянні службових обов'язків суб'єкта декларування з його та членів його сім'ї фінансовими інтересами.

Логічний та арифметичний контроль декларації здійснюється протягом тридцяти днів із дня подання декларації у порядку, визначеному Міністерством доходів і зборів України та Міністерством юстиції України.

У разі виявлення під час перевірки декларації арифметичних або логічних помилок уповноважений підрозділ невідкладно письмово повідомляє про це відповідного суб'єкта декларування, який має право протягом п'яти днів із дня отримання такого повідомлення подати уповноваженому підрозділу письмове пояснення та/або виправлену декларацію.

Для перевірки відомостей, зазначених у деклараціях, уповноважені підрозділи (особи) наділяються правом робити запити до будь-яких державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності. У свою чергу суб’єкти, які отримали такий запит, з 01 січня 2014 року зобов’язані надати на нього відповідь не пізніше 10 робочих днів із дня його одержання.

Нагадаємо, що до 09 червня 2013 року (дати набрання чинності Законом України №224 від 14.05.2013 року) антикорупційне законодавство поширювало вимоги щодо подання фінансової декларації тільки на посадовців держлісгоспів, які одержують заробітну плату за рахунок бюджету.

У 2012 році Державне агентство лісових ресурсів України значно розширило коло таких осіб, зобов’язавши всіх посадових осіб усіх держлісгоспів подати фінансові декларації за попередній звітний рік. Зокрема, відповідно до листа ДАЛР України від 14.03.2012 за вих. №10-10/1339-12, керівники органів управління, підприємств і організацій безпосереднього підпорядкування, мали до 29 березня 2012 року надати відділу кадрів Держлісагентства декларації керівників управлінь та їх заступників, директорів держлісгоспів, керівників установ та організацій безпосереднього підпорядкування. Декларації інших посадових осіб держлісгоспу повинні надаватись до відповідних кадрових підрозділів підприємств, установ та організацій сфери управління ДАЛР.



Однак прийнятий Закон №224 від 14.05.2013 року зобов’язав усіх посадових осіб державних/комунальних підприємств, установ та організацій подавати фінансові декларації, починаючи з 2014 року.

Наголошуємо, що за неподання або несвоєчасне подання фінансової декларації закон тягне адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 172-6 КУАП. Зокрема, факти притягнення до відповідальності посадовців держлісгоспів (державної лісової охорони) за згадане порушення були зафіксовані протягом 2012 року. Так, постановою Золочівського районного суду Львівської області від 14.05.2012 року визнано винним лісничого Золочівського лісництва ДП «Золочівський лісгосп» гр-на А. у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено штраф у розмірі 170 грн. Згідно із судовим рішенням, лісничий Золочівського лісництва ДП «Золочівський лісгосп», працюючи на посаді з 18.05.2010 року, порушив встановлені ч. 1 ст. 12 Закону про корупцію обов’язки щодо подання фінансової декларації за 2011 рік, а саме: до 20.04.2012 року не подав такої декларації за місцем своєї роботи, хоча зобов’язаний був її надати до 01.04.2012 року.

У цій справі суд визнав лісничого держлісгоспу посадовою особою органа державної влади, тобто визнав суб’єктом відповідальності згідно з п.п. «ж» п. 1 ч.1 ст. 4 Закону про корупцію. Як вже неодноразово наголошувалось у цій роботі, такі позиції судів є спірними, адже держлісохорона не є державним органом влади.

Керівникам лісгоспів рекомендується тримати на особливому контролі дотримання підлеглими вимог антикорупційного законодавства щодо обов’язкового подання фінансових декларацій у встановлені строки. Якщо підлеглі посадовці не виконали вказані вимоги у встановлений термін, їхні дії можуть містити ознаки корупційного правопорушення. Нагадаємо, що у такому випадку керівник державного органа/підприємства, уповноважена особа з питань запобігання та виявлення корупції, згідно з ч. 7 ст. 5 Закону про корупцію, зобов’язані вжити заходів щодо припинення такого порушення та негайно письмово повідомити про його вчинення органи прокуратури, УБОЗ МВС або спецпідрозділи БКОЗ СБУ.

Нехтування цим обов’язком для керівника або уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції може тягнути за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 172-9 КУпАП. Такий факт був зафіксований у Львівській області у 2012 році. Головному лісничому одного із держлісгоспів судом інкриміновано те, що він, знаючи про неподання у встановлений строк фінансових декларацій підлеглими працівниками лісогосподарського відділу та працівниками державної лісової охорони всіх лісництв підприємства, не повідомив про це правоохоронні органи, а також сам не подав вказану декларацію. У судовому засіданні головний лісничий свою вину не визнав, обґрунтовуючи тим, що йому не було відомо про необхідність подання декларацій посадовцями держлісоохорони. На його переконання, держлісохорона не відноситься до державних службовців і він не знав про те, що норми Закону про корупцію в частині обов’язкової подачі фінансових декларацій на них поширюються. Незважаючи на це, суд визнав його винним у вчиненні двох адміністративних правопорушень – ст. 172-6 КУпАП, ч. 1 ст. 172-9 КУпАП та наклав штраф у розмірі 850 грн.

Нагадаємо, що вимоги про обов’язкове подання фінансових декларацій стосуються і всіх депутатів місцевих рад, серед яких, як відомо, є багато лісівників. У разі невиконання цієї вимоги бездіяльність суб’єкта декларування щодо неподання декларації тягне за собою адміністративну відповідальність. Зокрема, постановою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 18.06.2013 року (справа №298/704/13-п) притягнена до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КупАП, депутат Костринської сільської ради шостого скликання гр-ка А., яка займала посаду лісничого Костринського лісництва Великоберезнянського держспецлісгоспу. Остання, будучи поінформованою про необхідність подання декларації про доходи, майно, видатки і зобов’язання фінансового характеру за 2012 рік, станом на 29.05.2013 року не подала декларацію ні за місцем роботи, ні в сільську раду, що було виявлено при перевірці співробітниками УБОЗ УМВС України у Закарпатській області.

Іншим заходом фінансового контролю є оприлюднення відомостей, зазначених у фінансовій декларації. Відомості про майновий стан керівників державних органів та органів місцевого самоврядування та їх заступників, зазначені у поданих ними деклараціях, з 1 січня 2012 року підлягають оприлюдненню протягом 30 днів із дня їх подання шляхом розміщення на офіційних веб-сайтах або опублікування в офіційних друкованих виданнях відповідних органів влади та місцевого самоврядування. Відповідні відомості, розміщені на веб-сайтах, оприлюднюються на термін не менше одного року.

Закон чітко встановлює, що відомості, вказані у фінансовій декларації, які подані особами, уповноваженими на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, не відносяться до інформації з обмеженим доступом. Винятком з цього правила є інформація про ідентифікаційний номер платника суб’єкта декларування або серію та номер паспорта громадянина, його місце проживання та відомості про знаходження нерухомого майна, що перебуває у власності, в оренді або іншому праві користування членів сім’ї декларанта. Такі відомості віднесені законом до інформації з обмеженим доступом та не підлягають оприлюдненню.

Це законодавче положення обумовлено підвищеною публічною увагою до керівників владних структур. Таким чином, кожна зацікавлена особа може самостійно порівняти спосіб життя чиновників та їх задекларовані статки.



Повідомлення про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента має бути здійснене до відповідного органа доходів і зборів за місцем проживання протягом 10 днів із моменту такого відкриття. Таке повідомлення має містити номер рахунка та інформацію про місцезнаходження банку-нерезидента.

Зазначене повідомлення містить у собі елемент подвійного контролю за публічними службовцями. Першочерговий контроль відбувається до моменту відкриття такого рахунку за межами країни, адже українські громадяни зобов’язані для цього отримати індивідуальну ліцензію, що видається територіальним управлінням Національного банку України (статті 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1992 року).

Порушення вимог фінансового контролю у вигляді неподання чи несвоєчасного подання відомостей про майновий стан, а також неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про відкриття валютного рахунку тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 172-6 КУАП.

2.13 Прозорість інформації та діяльність службовців

Прозорість інформації про діяльність влади не тільки впливає на зміну правил поведінки влади, підвищуючи її відповідальність та ефективність роботи, а й сприяє зміцненю громадського суспільства та засад демократії. З іншого боку, закритість чиновників, приховування інформації створює підґрунтя для зловживань, посилює некомпетентність та має наслідком вчинення корупційних порушень.

Закон про корупцію (ст. 16) визначив декілька вимог щодо забезпечення інформаційної прозорості влади, заборонивши всім державним службовцям, посадовцям органів місцевого самоврядування, державних, комунальних підприємств, установ та організацій, а також працівникам приватного сектора вчиняти такі дії:

– відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої передбачене законом;

– надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, яка підлягає наданню відповідно до закону.

Стандарти доступу громадян до інформації були визначені у Законі України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року. Набрання чинності цим важливим актом у травні 2011 року відкрило широкі можливості громадянам та юридичним особам для отримання суспільної інформації.



Ст. 5 Закону «Про доступ до публічної інформації» передбачає два основні способи забезпечення права громадян на отримання публічної інформації:

1) систематичне та оперативне оприлюднення інформації:

в офіційних друкованих виданнях;

на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;

на інформаційних стендах;

будь-яким іншим способом;

2) надання інформації на підставі запитів осіб щодо отримання інформації.


Крім органів влади, надавати та оприлюднювати публічну інформацію закон зобов’язує значний перелік суб’єктів, які визначаються як «розпорядники інформації» (ст. 13 Закону «Про доступ до публічної інформації»). Коло цих суб’єктів є значно ширшим, ніж перелік органів влади та інших юридичних осіб, що названі у ст. 4 Закону про корупцію. Наприклад, до розпорядників інформації прирівнюються суб’єкти, що використовували кошти державного чи місцевого бюджетів, а також володіють інформацією про стан довкілля.

Законом передбачено, що не може бути обмежено доступ до інформації про:

– розпорядження бюджетними коштами;

– володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі – доступ до копій відповідних документів;

– умови отримання зазначених коштів чи майна;

– прізвища, імена, по-батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно;

– доходи громадян та членів їхніх сімей, які претендують на зайняття посади чи вже займають виборну посаду в органах влади або перебувають на посаді державного службовця, службовця органа місцевого самоврядування першої або другої категорії.

При цьому обмеження в доступі стосується інформації, а не документа. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої є необмеженим.

Тому лісогосподарські підприємства, що фінансуються з державного чи місцевого бюджетів, зобов’язані надавати інформацію в частині використання цих коштів. Наприклад, якщо лісгоспом використовувались бюджетні кошти на залісення, протипожежні заходи, адміністрація повинна надати таку інформацію громадянину на його запит у встановлений законом термін. Крім того, стосовно лісгоспів розповсюджуються вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині надання громадськості інформації про стан лісів, що перебувають у користуванні цих підприємств.

Вимоги до запитів на інформацію встановлюються ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Такі звернення можуть бути індивідуальними або колективними і можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Примірна форма запиту затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №583 «Питання виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації» в Секретаріаті Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органах виконавчої влади».

Зміст запиту може бути довільним, проте він повинен містити:

– ім'я (найменування) особи-запитувача інформації, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;

– загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо особі це відомо;

– підпис і дату (за умови подання запиту в письмовій формі).



Увага!

Загальний строк для відповіді на запит про надання публічної інформації становить 5 робочих днів.

Цей термін може бути зменшений до 48 годин у виняткових випадках (з метою отримання інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи).

Допускається збільшення строку до 20 робочих днів (для надання великого обсягу інформації або при пошуку інформації серед значної кількості даних).

На додаток до цих заборон, Закон про корупцію (ст. 16) не дозволяє відносити до інформації з обмеженим доступом деякі відомості про державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, а саме:

1) розміри, види благодійної та іншої допомоги, що надається фізичним та юридичним особам чи одержується від них зазначеними чиновниками;

2) розміри, види оплати праці осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування;

3) інформацію про дарунки, одержані цими особами за правочинами, які підлягають обов’язковій державній реєстрації.

За порушення вимог щодо надання інформації, що передбачена Законом про корупцію, зокрема, за неправомірну відмову в наданні зазначеної інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, службові особи несуть адміністративну відповідальність, передбачену ст. 212-3 КУАП «Порушення права на інформацію».



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   21

Схожі:

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів лист №14/18. 2
...
Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник / За ред. С.І. Архієреєва, Н. Б. Решетняк. Харків: нту «хпі», 2007. 331 с
Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Куляс П. П. Система − проти автоматизму суржику: Редакторський погляд : Навчальний посібник. Вид друге, розширене І виправлене. −...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка