Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства



Сторінка12/21
Дата конвертації13.02.2018
Розмір2.93 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   21

2.14 Обмеження для службових осіб після їх звільнення

У вітчизняних умовах набула поширення практика, коли одразу після звільнення чиновники влаштовувались на роботу у раніше підконтрольні їм комерційні підприємства. Часто, готуючись до зміни місця роботи, керівники державних органів спеціально створювали «своїм» фірмам максимальні преференції для ведення бізнесу. Використовуючи власні професійні зв’язки та вплив, одержані на державній службі, звільнені чиновники таким чином вирішували особисті питання. Через шкоду громадським та державним інтересам подібні ситуації посилювали корупцію та створювали підґрунтя для зловживань.

Норми антикорупційного законодавства вимагають запроваджувати певні обмеження для державних службовців протягом певного терміну після припинення ними трудових відносин з державним органом. У зв’язку з цим законодавець у ст. 10 Закону про корупцію ввів досить незвичне для української юридичної практики обмеження для посадовців після їх звільнення з роботи (служби).


Державним службовцям і посадовим особам місцевого самоврядування протягом одного року з дня припинення державних функцій (місцевого самоврядування) забороняється:

1) укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з підприємствами, установами чи організаціями незалежно від форми власності або фізичними особами-підприємцями, якщо особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих підприємств, установ чи організацій або фізичних осіб-підприємців;

2) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, установлених законом;

3) представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган (органи), в якому (яких) вони працювали.

Розглянемо перелічені заборони більш детально:

1) Перша заборона для колишніх службовців стосується укладення трудових договорів (контрактів) або вчинення правочинів у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами, з якими вони мали певні взаємовідносини.

Під такими відносинами слід розуміти ситуації, за яких посадовець:

А. контролював, наглядав за діяльністю цих юридичних осіб.

Наприклад, якщо інспектор з пожежного нагляду працював у відділі, що перевіряв деревообробні підприємства, закон забороняє йому протягом року після звільнення влаштовуватись на роботу у піднаглядні підприємства.

У лісовій галузі ці вимоги означають, що начальнику управління лісового господарства при звільненні з державної служби протягом року буде заборонено займати посаду директора державного (системи ДАЛР), або комунального лісогосподарського підприємства у межах області. Таке ж обмеження може стосуватись і службовців управлінь, що віднесені Постановою Кабінету Міністрів України №976 від 16 вересня 2009 року до державної лісової охорони. Згідно з вимогами ст. 91 ЛКУ, основним завданням державної лісової охорони є здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства. Зокрема, їм дозволяється відвідувати територію та приміщення підприємств, що здійснюють добування, зберігання або перероблення продуктів лісу, приймати рішення про обмеження або заборону господарської діяльності, видавати приписи тощо.

Слід зазначити, що окремі з повноважень держлісохорони з контролю за діяльністю інших суб’єктів господарювання фактично не реалізуються на практиці. Наприклад, держлісоохорона ОУЛМГ наразі не перевіряє в порядку державного контролю дотримання лісового законодавства іншими суб’єктами господарювання. Згідно з листом Держлісагентства України на адресу Держпідприємництва від 28.03.2013 № 03-01/1544-13, планові та позапланові перевірки в порядку здійснення державного нагляду (контролю) Держлісагентством України протягом звітного кварталу не проводилися.

Водночас, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 91 ЛКУ, посадові особи держлісохорони наділені правом безперешкодного відвідування територій та приміщень підприємств, установ, організацій, які здійснюють добування, зберігання або перероблення продуктів лісу, з метою здійснення нагляду за законністю використання лісових ресурсів. Однак через недосконалість та прогалини правової бази, що врегульовує контрольно-наглядові функції лісової охорони, ці функції на практиці залишаються нереалізованими. Проте сама вказівка закону на наявність цих повноважень може стати перешкодою посадовцям держлісохорони ОУЛМГ влаштовуватись роботу або укладати комерційні договори, будучи вже суб’єктом підприємницької діяльності.

Б. займався підготовкою чи прийняттям рішень щодо цих юридичних осіб.

Під рішеннями у цій статті слід розуміти розпорядження, накази, ліцензії дозволи, що стосуються певного кола підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Наприклад, якщо посадова особа управління з охорони навколишнього природного середовища займалась видачею дозволів на проведення санітарних рубок лісгоспам, закон забороняє їй протягом року після звільнення працевлаштовуватись на роботу у ці підприємства.

Водночас дія цієї заборони поширюється лише на правовідносини колишнього чиновника і юридичних осіб, що мали місце за один рік до дня припинення служби. Тобто, якщо службовець надав дозвіл, ліцензію, погодження певному підприємству за 2, 3, 4 роки до закінчення свого перебування на посаді, то він має право бути найнятим на роботу цим підприємством чи укладати з ним інші цивільні договори (купівлі-продажу, оренди, міни тощо).



2) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з виконанням службових повноважень.

Під розголошенням інформації слід розуміти ситуації, коли особа, якій ця інформація стала відома по службі, неправомірно передає її у будь-який спосіб стороннім особам або створює умови, що надають змогу ознайомитись з цією інформацією стороннім особам.

Під використанням інформації слід розуміти її застосування у господарській чи іншій діяльності з метою одержання певної вигоди чи переваг.

Порушення цієї заборони визнається адміністративним корупційним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена ст. 172-8 КУАП.



3) представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в судах), в яких іншою стороною є орган державної влади чи місцевого самоврядування, в якому вони працювали.

Чинне законодавство дозволяє ефективно реалізувати цю заборону. Наприклад, якщо в суді буде розглядатись справа, де однієї стороною є орган державної влади, а другою – певна юридична особа, представником якої виступає колишній чиновник цього ж органа, суд матиме законні підстави прийняти рішення заборонити екс-службовцю представляти інтереси. У судовому процесі таке рішення суд може ухвалити за клопотанням представника державного органа чи органа місцевого самоврядування.

Порушення обмеження на укладання трудових угод або інших правочинів у сфері підприємницької діяльності може тягнути за собою визнання недійним відповідного договору або іншого правочину.

Однак по закінченні однорічного терміну з дати припинення колишніми посадовцем трудових відносин із владним органом він необмежений в укладенні договорів з будь-якими юридичними особами або в представництві інтересів інших осіб. Такі діяння вже не вважатимуться корупційними порушеннями.

Слід зазначити, що відповідальності за порушення цієї норми закон не встановив.

3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНЕННЯ КОРУПЦІЙНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

Встановлення обґрунтованих обмежень або заборон завжди має більший вплив за умов, коли закон передбачає відповідальність за їх порушення. Антикорупційні норми мають важливе суспільне значення, тому Закон про корупцію передбачає чотири види юридичної відповідальності за порушення своїх положень (ст. 21):

1. кримінальну;

2. адміністративну;

3. цивільну;

4. дисциплінарну.



Кримінальна відповідальність

Кримінальна відповідальність – найсуворіший вид юридичної відповідальності за корупційні правопорушення, який характеризується великими розмірами покарань і можливістю визнання винуватої особи судимою. Негативні наслідки судимості мають значення і після відбуття особою покарання.

Одночасно з ухваленням Закону про корупцію були внесені зміни до Кримінального кодексу, які стосувалися розширення переліку покарань за вчинення корупційних злочинів і збільшення переліку видів кримінально-караних корупційних діянь. У подальшому у 2013 році зазнали змін окремі склади злочинів у сфері службової діяльності.

Так, оновлення складів кримінальних діянь відбулось за рахунок:

1) ст. 364-1 ККУ «Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми»;

2) ст. 365-1 ККУ «Перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми»;

3) ст. 365-2 ККУ «Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги»;

4) ст. 368-2 ККУ «Незаконне збагачення»;

5) ст. 368-3 ККУ «Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми»;

6) ст. 368-4 ККУ «Підкуп особи, яка надає публічні послуги»;

7) ст. 369-2 ККУ «Зловживання впливом»;

8) ст. 370 ККУ «Провокація підкупу».

У загальному сенсі кримінальна корупція у лісовому господарстві може полягати у вчиненні таких злочинів у сфері службової діяльності (розділ ХVII):

– зловживанні владою або службовим становищем (ст. 364 ККУ);

– перевищенні влади або службових повноважень (ст. 365 ККУ);

– службовому підробленні (ст. 366 ККУ);

– прийнятті пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 ККУ);

– незаконному збагаченні (ст. 368-2 ККУ);

– зловживанні впливом (ст. 369-2 ККУ);

– провокації підкупу (ст. 370 ККУ).

Крім того, злочинами у сфері корупції можуть визнаватись привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 ККУ), нецільове використання бюджетних коштів (ст. 210 ККУ), підкуп працівника державного підприємства, установи чи організації (ст. 354 ККУ) тощо.

Проте вчинення посадовцем лісової галузі злочину у сфері службової діяльності не завжди означає, що це діяння має ознаки корупції. Для віднесення злочинного діяння до категорії корупційних слід виходити насамперед із самого поняття «корупція», що визначене у ст. 1 коментованого Закону.



Внесені до Кримінального кодексу України зміни у 2011 році розмежували за окремими складами злочинів кримінальну відповідальність службових осіб юридичних осіб публічного та приватного права.

Як вже наголошувалось, більшість посадовців лісового сектора відноситься до службовців юридичних осіб публічного права.

Згідно з приміткою до ст. 364 КК України, кримінальна відповідальність за статтями 364, 365, 368, 368-2, 369 цього кодексу настає для посадових осіб юридичних осіб публічного права, коли вони обіймають постійно чи тимчасово на державних чи комунальних підприємствах, державних органах та органах місцевого самоврядування посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади чи місцевого самоврядування, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Крім того, до державних і комунальних підприємств закон прирівнює юридичних осіб, у статутному фонді яких державна чи комунальна частка перевищує 50 відсотків або становить величину, яка забезпечує державі чи територіальній громаді право вирішального впливу на господарську діяльність такого підприємства. Отже, суб’єктами відповідальності визнаються також посадові особи акціонерних товариств, які є юридичними особами приватного права, де існує частка держави чи територіальної громади. Їх діяльність регулюється Законом України «Про акціонерні товариства».

3.2 Адміністративна відповідальність

Під адміністративною відповідальністю розуміють вид юридичної відповідальності громадян та службових осіб за вчинені ними адміністративні правопорушення. Основним, але не єдиним законодавчим актом, що встановлює адміністративну відповідальність, є Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Згідно із Законом про корупцію, під адміністративною відповідальністю за вчинення корупційних діянь необхідно розуміти відповідальність чиновників та посадовців державного сектора економіки за адміністративні корупційні правопорушення. Крім того, цим Законом виділена відповідальність органів державної влади, місцевого самоврядування у вигляді визнання незаконними їх рішень і недійсними вчинених правочинів.

Нагадаємо, що попередній Закон про боротьбу з корупцією 1995 року містив окремі положення про відповідальність за корупційні порушення (тобто склади цих проступків містились у самому Законі). Утім, 7 квітня 2011 року у зв’язку з ухваленням антикорупційних законів КУАП було доповнено окремим розділом – 13-А «Адміністративні корупційні правопорушення» (статті 172-2 – 172-9).

Головні новації у правовому регулюванні адміністративної відповідальності:

– значно збільшено розміри штрафів;

– запроваджено новий вид стягнення – конфіскація отриманого доходу (ст. 172-4 КУАП), дарунка (ст. 172-5 КУАП). Це стягнення застосовується автоматично разом із адміністративним штрафом;

– запроваджено нові склади діянь – «Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунків» (ст. 172-5 КУАП), «Порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів» (ст. 172-7 КУАП) і «Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень» (ст. 172-8 КУАП);

– розширено зміст правопорушень, які стосуються фінансового контролю (ст. 172-6 КУАП).

Процедура притягнення до відповідальності за адміністративні корупційні правопорушення, хоча і врегульована вимогами КУАП, проте дещо відрізняється від правил загального провадження за іншими адмінпроступками, а саме:

1) адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом 3-х місяців із дня виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Водночас інші адміністративні проступки, що підвідомчі суду, можуть переслідуватися протягом 3-х місяців із дня їх вчинення, а при триваючому порушенні – не пізніше 3-х місяців із дня його виявлення;

2) протоколи про вчинення корупційних правопорушень повинні надсилатися на розгляду суду протягом 3-х днів. У провадженні щодо інших проступків не встановлюються жодні терміни надіслання протоколів;

3) на місце роботи службовця, щодо якого складено протокол, має надсилатись повідомлення про факт складення протоколу із зазначенням характеру вчиненого правопорушення та норми порушеного закону. Подібні вимоги щодо інших порушень існували в законі раніше, однак були скасовані у 2008 році.

4) під час розгляду справи про корупційне порушення у суді обов’язковою є участь прокурора. В інших справах про адміністративні проступки не передбачена участь будь-кого з представників «сторони обвинувачення».



Ст. 24 Закону про корупцію передбачає особливі заходи відповідальності органів державної влади, місцевого самоврядування:

скасування чи визнання незаконними нормативно-правових актів, рішень, ухвалених внаслідок вчинення корупційного правопорушення;

визнання недійсними правочинів, вчинених внаслідок корупційного правопорушення.


Положення закону розрізняють скасування акта чи рішення та визнання їх незаконним.

Різниця у тому, що скасування акта/рішення має здійснюватись самим органом чи посадовою особою, що видав такий акт/рішення. Тоді як визнання рішення чи нормативного акта незаконним відноситься до повноважень адміністративних судів і проводиться відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України. Закон підтвердив можливість звертатися до суду з відповідними позовами про визнання незаконними актів чи рішень широкого кола заінтересованих суб’єктів: фізичних осіб, об'єднань громадян, юридичних осіб, прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Нікчемність правочину (дії, спрямованої на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків) означає його недійсність, якщо вона встановлена законом (ст. 215 Цивільного кодексу України). У цих випадках для визнання правочину недійсним прийняття судом відповідного рішення є необов’язковим.

Нікчемний правочин, вчинений внаслідок корупційних діянь, є недійсним з моменту його вчинення. Він не створює жодних юридичних наслідків. Кожна сторона договору зобов’язується повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. У разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Серед корупційних адміністративних правопорушень, вчинення яких найбільш ймовірно посадовцями лісової галузі, необхідно виділити:

порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви) (ст. 172-5 КУАП);

порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (ст. 172-4 КУАП);

порушення вимог фінансового контролю (ст. 172-6 КУАП);

порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів (ст. 172-7 КУАП).

3.3 Дисциплінарна відповідальність

Дисциплінарна відповідальність полягає в обов’язку працівника відповідати перед роботодавцем за вчинений ним дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права. Загальні положення про дисциплінарну відповідальність містяться у статтях 147–149 Кодексу законів про працю (КЗпП) України.

Для окремих категорій працівників законодавством можуть передбачатись спеціальні види дисциплінарної відповідальності. Зокрема, для державних службовців ст. 53 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що діятиме з 01.01.2014 року) передбачає додаткові дисциплінарні заходи у вигляді зауваження, суворої догани, попередження про неповну службову відповідність.


Важливо!

Ст. 22 Закону про корупцію передбачає застосування двох основних заходів дисциплінарного характеру до службовців, які обвинувачуються у вчиненні корупційного діяння:

1) відсторонення від виконання повноважень;

2) звільнення з роботи.
Ці заходи можуть бути використані у кримінальному провадженні або при провадженні у справі про адміністративне правопорушення у сфері корупції.

Однак окремі антикорупційні обмеження, передбачені в Законі про корупцію (наприклад, вчинення дій із наявністю неподоланого конфлікту інтересів чи невжиття заходів щодо усунення безпосереднього підпорядкування близьких осіб тощо), не тягнуть за собою ані адміністративної, ані кримінальної відповідальності. Якщо такі порушення містять ознаки порушення службової дисципліни, за їх вчинення може бути накладне дисциплінарне стягнення. Іншим заходом щодо окремих категорій державних службовців може бути припинення з ними трудових відносин у зв’язку з порушенням Присяги.



Відсторонення від посади у кримінальному провадженні є однаковим для всіх суб’єктів корупційного правопорушення. За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 22 Закону про корупцію, особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

Звертаємо увагу, що відсторонення посадовців від виконання повноважень застосовується у випадках вчинення не всіх злочинів, а лише діянь, передбачених розділом XVII Кримінального кодексу України.

За загальним правилом, згідно зі ст. 154 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України, цей захід може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину – щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органа. Відсторонення від посади здійснюється на термін не більше двох місяців. Підставою має бути рішення слідчого судді, винесене під час досудового розслідування чи під час судового провадження в суді.

Для проведення відсторонення у ході досудового розслідування прокурор або слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися до слідчого судді із клопотанням про відсторонення особи від посади. Таке клопотання розглядається слідчим суддею не пізніше трьох днів із дня його надходження до суду за участю слідчого та/або прокурора, підозрюваного, його захисника. За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу.

Критерієм оцінки необхідності відсторонення від виконання повноважень мають бути обставини, які дають підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків чи інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином. Ці обставини мають бути викладені у клопотанні, яке складає прокурор чи слідчий за погодженням із прокурором для передачі слідчому судді.

Відсторонення від виконання службових повноважень у справі про адміністративне корупційне правопорушення повністю залежить від рішення керівника органа, де працює порушник. Як у державних службовців, так і в посадовців місцевого самоврядування, посадових осіб підприємств, установ та організацій державної та комунальної форми власності, є відповідні керівники. Тому осіб, щодо яких ведеться провадження у справі про корупційний проступок, може бути тимчасово відсторонено від посади до вирішення розгляду справи судом.

Якщо провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення закривається у зв’язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення, особі, відстороненій від виконання службових повноважень, відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відстороненням.

Згідно зі ст. 56 Закону України «Про державну службу» (в редакції, яка набере чинності 01.01.2015 року), державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов’язків на час проведення службового розслідування із збереженням середньої заробітної плати.

Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №950 від 13.06.2000 року. Згідно з вказаним Порядком, службове розслідування в державних органах призначається у таких випадках:

– у разі невиконання або неналежного виконання публічними посадовцями службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об’єднанню громадян;

– у разі недотримання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства, порушення етики поведінки;

– на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;

– з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного правопорушення або порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника органа, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення.

Службове розслідування проводиться з відстороненням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, від виконання повноважень за посадою або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається за поданням голови комісії з проведення службового розслідування керівником органа державної влади, в якому працює особа.

За результатами службового розслідування складається акт, який підписується членами комісії. У разі прийняття рішення щодо притягнення службовця до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

У разі виявлення корупційного правопорушення комісія вносить пропозицію щодо надіслання акта службового розслідування до правоохоронного органа, який уповноважений протидіяти корупції (територіальної прокуратури, УБОЗ УМВС, ВБКОЗ УСБУ)

Складений акт в одному примірнику подається керівнику державного органа, який прийняв рішення про проведення службового розслідування. Керівник у десятиденний термін із дати надходження акта приймає відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування. За матеріалами службового розслідування посадовець може бути притягнутий до відповідальності згідно із законодавством.



Процедура звільнення особи у разі вчинення нею корупційного порушення складається із таких етапів:


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   21

Схожі:

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів лист №14/18. 2
...
Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник / За ред. С.І. Архієреєва, Н. Б. Решетняк. Харків: нту «хпі», 2007. 331 с
Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Куляс П. П. Система − проти автоматизму суржику: Редакторський погляд : Навчальний посібник. Вид друге, розширене І виправлене. −...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка