Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства



Сторінка13/21
Дата конвертації13.02.2018
Розмір2.93 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   21

1. Надсилання судового рішення, яке набрало законної сили, до органа державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації (ст. 285 КУАП).

Рішення суду набирає законної сили після спливу терміну апеляційного оскарження (30 днів з моменту виголошення вироку – у кримінальному провадженні (ст. 395 КПК) та 10 днів із дня винесення постанови у справах про адміністративні правопорушення (ст. 294 КУпАП) або в момент ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Термін надсилання сторонам судового рішення у справах про адміністративні проступки становить 3 дні з моменту набрання чинності відповідної постанови. Строк такого надсилання у кримінальному провадженні не визначений.

2. Прийняття рішення про звільнення з посади службовця.


Згідно з частиною 2 ст. 22 Закону про корупцію, «особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених цим Законом, підлягають звільненню з роботи (служби) у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, якщо інше не передбачено законом».

Вказані норми, передбачені ст. 22 Закону про корупцію, були відтворені законодавцем у ч. 2 ст. 36 КЗпП України, згідно із Законом України «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 17.05.2012 року №4711-VI.

Водночас ст. 285 КУАП звужує вимогу, вказуючи, що постанова суду про накладення адміністративного стягнення за адміністративне корупційне правопорушення направляється відповідному органу влади, керівникові підприємства для вирішення питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, усунення її згідно із законодавством від виконання функцій держави, якщо інше не передбачено законом.

Аналогічний термін встановлений і для припинення трудового договору внаслідок набуття законної сили вироком суду, яким працівника засуджено до позбавлення волі або до іншого покарання, яке унеможливлює продовження цієї роботи. У цьому разі термін поширюється і на правопорушення, не пов’язані з корупцією.

Відповідно до п. 7-1 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору з найманим працівником є набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого вказаного працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення.



3. Повідомлення про прийняте рішення суду та органа виконавчої влади з питань державної служби.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону про корупцію, повідомлення про звільнення з посади у зв’язку з притягненням до відповідальності за корупційні правопорушення, повинно проводитись керівником органа державної влади, директором підприємства у письмовій формі протягом 3 днів з моменту ухвалення такого рішення. Повідомляється суд, який постановив обвинувальний вирок або прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення за корупційне правопорушення, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної служби, яким є Національне агентство України з питань державної служби. Вказаний орган повідомляється у випадках звільнення осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Механізм подання інформації Нацдержслужбі визначений у Порядку інформування Національного агентства з питань державної служби про осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які звільнені у зв’язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1072 від 12.10.2011 року.

Для звільнення виборних осіб місцевого самоврядування, які визнані винуватими у вчиненні корупційних порушень, закон не встановлює жодних термінів.

Повноваження депутатів місцевих рад достроково припиняються без спеціального прийняття рішення радою у таких випадках:

– набрання законної сили обвинувальним вироком суду, за яким депутата засуджено до позбавлення волі;

– обрання або призначення на посаду, зайняття якої згідно з Конституцією України і законом несумісне з виконанням депутатських повноважень. Порушення цього обмеження є окремим складом корупційного діяння.

Повноваження депутата місцевої ради можуть припинятися достроково лише за рішенням відповідної ради у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, за яким особу засуджено до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

Сільський, селищний, міський голова, визнаний винуватим у вчиненні корупційного правопорушення, може бути також звільнений за двома різними процедурами (ст. 79 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»):

1) на підставі рішення відповідної ради про взяття до відома факту набрання законної сили обвинувальним вироком або порушення вимог щодо обмеження сумісності з його діяльністю;

2) на підставі рішення місцевого референдуму чи відповідної ради про дострокове припинення повноважень та з мотивів порушення Конституції або законів України, прав і свобод громадян, незабезпечення здійснення наданих повноважень.

Закон про корупцію передбачає встановлення заборони заняття діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, для осіб, звільнених у зв’язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення (частина 5 ст. 22). Ця заборона повинна встановлюватися лише на підставі судового рішення. Чинне законодавство передбачає обмеження зайняття посад лише у випадку засудження осіб за вчинення злочинів. Зокрема, згідно зі статтями 52, 55 Кримінального кодексу України, позбавлення права обіймати певні посади на певний термін може бути основним або додатковим покаранням за вчинений злочин.

Відомості про притягнення осіб до відповідальності підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Надалі, при спробі громадянина влаштуватися на посаду службовця, такі відомості будуть предметом спеціальної перевірки.

3.4 Цивільна відповідальність

Цивільна відповідальність полягає у примусовому впливі на порушника цивільних прав і обов'язків шляхом застосування щодо нього санкцій, які тягнуть за собою додаткові невигідні майнові наслідки. Загальні положення цивільної відповідальності встановлені Цивільним кодексом України.

Закон про корупцію встановлює такі види цивільної відповідальності осіб, які вчинили корупційні правопорушення:

1) відшкодування збитків та матеріальної шкоди, завданої державі внаслідок вчинення корупційного правопорушення (ст. 23);

2) відшкодування збитків, матеріальної та моральної шкоди, завданої фізичним та юридичним особам внаслідок вчинення корупційного правопорушення (ст. 25);

3) вилучення незаконно одержаного майна шляхом конфіскації майна, одержаного внаслідок вчинення корупційного правопорушення, і стягнення на користь держави коштів у розмірі вартості незаконно одержаних пільг та послуг (ст. 26).

У класифікації цивільної відповідальності законодавство розрізняє майнову і моральну шкоду.



Майнову шкоду становлять:

– втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

– доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майновою шкодою є шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи. Така майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.



Моральна шкода полягає:

– у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

– у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

– у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

– у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ст. 23 Цивільного кодексу України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб і незалежно від майнової шкоди. Також вона не пов'язана з розміром матеріального відшкодування.



Увага!

Особа, визнана винною у вчинені корупційного проступку, зобов’язана відшкодовувати державі лише майнову шкоду. При цьоому відшкодуванню підлягають лише реальні збитки, що завдані порушенням.

Нагадаємо, що згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками визнаються втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для встановлення порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Закон розрізняє поняття шкоди та збитків, та встановлює різний порядок доведення факту завдання шкоди та наявності збитків. Обов’язковою умовою настання збитків для учасника правовідносин є наявність зобов’язань (договору чи іншого правочину) між сторонами – учасниками таких правовідносин.

Майнова шкода у вигляді реальних збитків має відшкодовуватися як з державного органа, так і з органа місцевого самоврядування. Згідно із ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Відшкодування шкоди фізичним та юридичним особам, які потерпіли від корупційного діяння, за рахунок місцевого самоврядування ґрунтується на ст. 56 Конституції України, а також статтях 1173, 1174 Цивільного кодексу України. Як приклад завдання збитків приватним особам від корупційних правопорушень можна навести конкурсні процедури державних закупівель, де учасники «програють» через корупційну змову представників влади, що здійснює закупівлі, з окремими учасниками такої закупівлі.

Відшкодування таких збитків покладається законом на орган влади. Однак після такого відшкодування орган влади має право зворотної вимоги (регресу) безпосередньо до конкретної службової особи, неправомірні діяння якої завдали збитків (частина 4 ст. 1191 Цивільного кодексу України). Регрес обмежується розміром виплаченого відшкодування. Зауважимо, що орган влади чи місцевого самоврядування не може вимагати від винного чиновника відшкодування інших виплат, крім завданих збитків. При цьому не можуть стягуватись виплати, пов'язані із трудовими відносинами, відшкодуванням моральної шкоди тощо.



Закон передбачає два заходи щодо усунення наслідків корупційних порушень:

1. Конфіскація коштів та іншого майна, одержаного внаслідок вчинення корупційного правопорушення;

2. Стягнення на користь держави коштів у встановленому судом розмірі вартості незаконно одержаних послуг чи пільг.

Різниця між ними в тому, що конфіскація застосовується тільки щодо майна, що належить особі та перебуває в її власності, а стягнення коштів стосується лише вартості незаконно одержаних послуг або пільг. Ці санкції є складовою частиною цивільної відповідальності.

Згідно зі ст. 59 КК України, конфіскація майна відноситься до додаткового виду покарання за злочин та полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є особистою власністю засудженого. Конфіскація майна може призначатися за тяжкі і особливо тяжкі корисливі злочини лише як додаткове покарання і тільки у випадках, прямо передбачених у санкції статті, за якою кваліфіковане діяння засудженого. Таким чином, конфіскація майна застосовується не за кожен злочин, пов’язаний із корупцією. У санкціях злочинів у сфері службової діяльності, таких як ч. 3 ст. 364, ч. 5 ст. 368, ч. 3–5 ст. 369, ч. 3 ст. 369-2 КК України, передбачена обов’язкова конфіскація майна засудженого. У випадках, передбачених ст. 69 КК України, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу як обов’язкове.

Закон розрізняє два види конфіскації майна:

а) повну конфіскацію, за якої вилучається все майно, що належить засудженому;

б) часткову конфіскацію, яка полягає у вилученні зазначеної у вироку суду частини майна засудженого.

У вироку суд обов'язково має вказати, чи все майно засудженого конфіскується або ж тільки його частина. У разі конфіскації частини майна суд повинен зазначити її розмір (1/2, 1/3 і та ін.) або перелічити предмети, що підлягають конфіскації. Заміна конфіскації майна грошовою сумою, рівною вартості цього майна, не допускається.

Цей захід може застосуватись як за вчинення злочинів у кримінальному процесі, так і як покарання за адміністративні правопорушення. В останньому випадку конфіскації підлягає об’єкт правопорушення (згідно зі ст. 172-4 КУпАП, конфіскується отриманий дохід від підприємницької діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом) або предмет, який став знаряддям вчинення правопорушення (згідно зі ст. 172-5 КУпАП, конфіскується дарунок або пожертва, що одержана посадовцем).

Конфісковані і вилучені кошти та майно за рішенням суду підлягають стягненню на користь держави.

Додамо, що 18.04.2013 року Верховною Радою України ухвалений Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України стосовно виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським союзом візового режиму для України», який набрав чинності 16.12.2013 року. Прийнятий закон передовсім спрямований на протидію економічним злочинам та мінімізацію збитків, завданих державі внаслідок корупційних діянь.

Внесеними у кримінальне законодавство змінами запроваджений інститут спеціальної конфіскації, який є окремим заходом кримінально-правового характеру, що полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна за умови вчинення злочинів у сфері службової діяльності, передбачених статтями 364, 365, 366, 368, 368-2, 369, 369-2 КК України.



Згідно зі ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується, якщо гроші, цінності та майно були одержані внаслідок вчинення вказаних злочинів, а також були доходами від такого майна, або були предметами вказаних злочинів, були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину.

Від «звичайної» конфіскації майна, спеціальна відрізняється тим, що не є різновидом покарання, а є окремим заходом кримінально-правового характеру, що визначається у санкціях відповідних статей Кримінального кодексу. Питання про застосування спеціальної конфіскації вирішує суд у резолютивній частині судового рішення, що приймається за наслідками судового розгляду кримінального провадження.

Якщо добуті злочинним шляхом гроші, цінності та інше майно були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна. Натомість «звичайна» конфіскація не передбачає стягнення вартості майна, добутого внаслідок перелічених злочинів.

Гроші, цінності та інше майно, зазначені у цій статті, передані особою, яка вчинила злочин, іншій фізичній або юридичній особі, підлягають спеціальній конфіскації, якщо особа, яка прийняла майно, знала або повинна була знати, що таке майно одержане внаслідок вчинення злочину. Докази про злочинне походження грошей, цінностей та іншого майна, набутих внаслідок визначених законом злочинів, повинні збиратись слідчим та прокурором у ході кримінального провадження.

Отже, суд вправі застосувати спеціальну конфіскацію до осіб, яким посадовець передав або на яких перереєстрував майно та цінності, що добуті внаслідок вчинення злочинів, передбачених статтями 364, 365, 366, 368, 368-2, 369, 369-2 КК України. Приміром, директор державного підприємства внаслідок зловживання службовим становищем списує борг підприємця перед підприємством, а той переписує автомобіль на його дідуся. Якщо буде доведено, що дідусю було відомо про злочинне походження зареєстрованого на нього транспортного засобу, то вироком суду вказане майно конфіскується.

Нагадаємо, що у рамках «звичайної» конфіскації забороняється вилучати у третіх осіб майно, набуте злочинним шляхом.

3.5 Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення

Законом про корупцію (ст. 21) передбачено створення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення (надалі – Реєстр). Ведення створеної бази даних покладається на держателя – Міністерство юстиції України, яке зобов’язане формувати та наповнювати його. Такий Реєстр містить визначену законом інформацію про осіб, яких притягнуто до юридичної відповідальності за вчинення корупційних порушень. Виняток становить інформація про особовий склад органів, що проводять оперативно-розшукову або розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність.

Метою його створення є:

– забезпечення єдиного обліку осіб, які вчинили корупційні правопорушення;

– забезпечення проведення спеціальної перевірки відомостей про осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування;

– аналіз відомостей про осіб, які вчинили корупційні правопорушення, з метою визначення сфер державної політики та посад із найбільшими корупційними ризиками;

– забезпечення проведення звірки переліку осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які звільнені з посад у зв’язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, з відомостями, що містяться в Реєстрі.

Очікується, що накопичення відповідної інформації матиме профілактичний вплив на публічних посадовців та громадян через усвідомлення ними обов’язкової фіксації вчиненого корупційного правопорушення в централізованій базі даних. Наявність Реєстру, в якому зберігаються відомості про осіб, що вчинили корупційні правопорушення, визнається виховним та стримуючим фактором, який має на меті підвищити доброчесність поведінки публічних службовців.

Порядок формування та ведення Реєстру та надання з нього відомостей врегульовано у «Положенні про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення», затвердженому Наказом Міністерства юстиції України №39/5 від 11.01.2012 року (надалі – Наказ №39/5).

Згідно із затвердженим Положенням, забезпечення внесення та вилучення відомостей про осіб, що притягнуті до кримінальної, адміністративної та цивільно-правової відповідальності за корупційні правопорушення, покладено на Департамент антикорупційного законодавства та законодавства про правосуддя Міністерства юстиції України. На рівні областей до Реєстру вноситимуться лише дані про осіб, яких притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Цей обов’язок покладається на головні управління юстиції в областях, АР Крим, містах Київ та Севастополь.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону про корупцію, інформація про осіб, які вчинили корупційні правопорушення, заноситься до Реєстру протягом 3 робочих днів із дня надходження з Державної судової адміністрації України до Міністерства юстиції України електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Занесенню до Реєстру підлягає також інформація про притягнення до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення.

Для осіб, притягнутих до дисциплінарної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, такою підставою є електронна та завірена у встановленому порядку паперова копія наказу про накладання або зняття дисциплінарного стягнення. Направити такі копії повинні кадрові служби державного органа, органа влади АР Крим, органа місцевого самоврядування, а також підприємства, установи та організації, посадові особи яких є суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення.

Цивільна та дисциплінарна відповідальність є похідними від кримінальної або адміністративної відповідальності. Однак Закон про корупцію наголошує, що відомості про застосування цивільної і дисциплінарної відповідальності також мають заноситися до єдиної бази даних. Згідно із роз’ясненням Міністерства юстиції України від 08.02.2012 року, відомості про притягнення до дисциплінарної відповідальності за корупційні правопорушення вноситимуться у Реєстр лише після набрання чинності новою редакцією Закону України «Про державну службу» від 17.11.2011 року.

Доступ громадян до інформації, розміщеної у Реєстрі, має стати відкритим та безоплатним з 01 січня 2014 року. Забезпечення такого доступу здійснюється шляхом оприлюднення Міністерством юстиції України на своєму веб-сайті таких відомостей з Реєстру про осіб, які вчинили корупційне правопорушення:


  • прізвище, ім’я, по батькові;

  • місце роботи, посада та час вчинення корупційного правопорушення;

  • склад корупційного правопорушення;

  • вид покарання (стягнення);

  • спосіб вчинення дисциплінарного проступку;

  • вид дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону про корупцію, з 01 січня 2014 року Міністерство юстиції України має забезпечити оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті вказаних відомостей протягом трьох робочих днів після їх внесення до Реєстру.

Відомості з Реєстру надаються обласними управліннями юстиції у вигляді витягів із реєстру та інформаційних довідок. Витяги надаються впродовж семи робочих днів правоохоронним органам у рамках кримінального або адміністративного провадження на підставі поданих ними письмових запитів. Також правом отримання витягів за відповідними запитами наділяються державні органи та органи місцевого самоврядування, які проводять спеціальну перевірку.

Інформаційні довідки з єдиного реєстру надаються безоплатно реєстраторами за письмовими запитами громадян на отримання про себе відомостей з реєстру про наявність/відсутність відомостей про притягнення до відповідальності за корупційні порушення.

4. ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ І ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ КОРУПЦІЇ

7 квітня 2011 року Верховна Рада України, разом із прийняттям Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» №3206–VI, ухвалила інший нормативний акт – Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» №3207-VI (надалі – Закон №3207). Обидва Закони набрали чинності 1 липня 2011 року. Законом №3207 було доповнено Кодекс України про адміністративні правопорушення окремою главою 13-А «Адміністративні корупційні правопорушення». Глава містила 9 складів правопорушень, що вводили адміністративну відповідальність за порушення обмежень та заборон у сфері протидії корупції. Цим же законом до Кримінального кодексу України внесено низку суттєвих змін стосовно відповідальності за службові злочини.

Згодом 18 травня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність зі стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» №221-VII від 18 квітня 2013 року. Згаданим законом статті 172-2, 172-3 були виключені із Кодексу України про адміністративні правопорушення, а статті 354, 368, 368-3, 369, 370 Кримінального кодексу України зазнали суттєвих змін. Внесеними змінами всі корупційні правопорушення, пов’язані з отриманням неправомірної вигоди, віднесені до числа злочинів, як це передбачено Кримінальною конвенцією про боротьбу з корупцією; термін «хабар» замінено поняттям «неправомірна вигода», яке стало охоплювати не лише матеріальні предмети, а й немайнові вигоди; криміналізовано всі елементи активного та пасивного хабарництва; встановлено кримінальну відповідальність за прийняття пропозиції чи обіцянки неправомірної вигоди; розширено межі застосування диспозиції корупційних правопорушень таким чином, щоб відповідні положення стосувались випадків, коли корупційна дія вчиняється в інтересах третьої сторони тощо.

У цьому розділі наведено стислий коментар статей Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, що стосуються відповідальності за корупційні правопорушення та службові злочини.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   21

Схожі:

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів лист №14/18. 2
...
Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник / За ред. С.І. Архієреєва, Н. Б. Решетняк. Харків: нту «хпі», 2007. 331 с
Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Куляс П. П. Система − проти автоматизму суржику: Редакторський погляд : Навчальний посібник. Вид друге, розширене І виправлене. −...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка