Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства



Сторінка14/21
Дата конвертації13.02.2018
Розмір2.93 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   21

4.1 КОДЕКС УКРАЇНИ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ: КОМЕНТАР АНТИКОРУПЦІЙНИХ СТАТЕЙ

Глава 13-А

АДМІНІСТРАТИВНІ КОРУПЦІЙНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ



Стаття 172-2. Порушення обмежень щодо використання службового становища

(стаття виключена на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність зі стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» №221-VII від 18 квітня 2013 року.)



Стаття 172-3. Пропозиція або надання неправомірної вигоди

(стаття виключена на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність зі стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» №221-VII від 18 квітня 2013 року.)

Стаття 172-4. Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності

Порушення особою встановлених законом обмежень щодо зайняття підприємницькою чи іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики зі спорту) —



тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією отриманого доходу від підприємницької діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом.

Порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу органа управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляє інтереси держави в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), —



тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією отриманого доходу від такої діяльності.

Примітка. Суб’єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пункті 1 частини першої ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», за винятком депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради юстиції (крім тих, які працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі), народних засідателів і присяжних.



Коментар: Однією з головних причин поширення корупції у будь-якій країні є зрощування бізнесу та влади. Дослідники зазначають, що корупція може розвиватись у двох напрямках: чиновники від влади починають втручатись у справи комерційних підприємств або самі паралельно з владою вести комерційну діяльність з метою отримання власних доходів. У другому випадку комерсанти одержують владу, щоб забезпечити собі додаткові переваги у власному бізнесі. Ситуація, за якої багато державних службовців через підставних осіб займається бізнесом, а велика кількість бізнесменів має корупційні зв’язки у державних органах, є вкрай небезпечною для інтересів держави. Саме тому чинне законодавство завжди має передбачати відповідальність державних службовців за порушення таких обмежень.

Новий Закон відтворив попередні положення про заборону державним службовцям займатись підприємницькою діяльністю, навіть дещо пом’якшивши їх. Посадовцям державних органів, які перелічені у частині 1 ст. 4 Закону про корупцію, заборонено займатись підприємницькою та іншою оплачуваною діяльністю, а також особисто входити до складу органів управління чи наглядових рад господарських підприємств, організацій приватних форм власності, що мають на меті одержання прибутку.

У правозастосовчій діяльності важливе значення мають поняття, що вживаються в коментованій статті.

Зокрема, згідно зі статтями 3, 42, 58 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва – підприємцями. Підприємницька діяльність підлягає державній реєстрації. У разі заняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації відповідальність настає згідно зі ст. 164 КУАП, а не за Законом про корупцію. Цей висновок, зокрема, випливає з пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду №13 від 25 травня 1998 року «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією».

Під іншою оплачуваною діяльністю розуміють будь-яку дозволену законом діяльність, що має на меті отримання доходу, у тому числі – роботу за сумісництвом. Визначення сумісництва надається у «Положенні про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», що затверджене наказом Мінпраці України №43 від 28 червня 1993 року.

Як вже наголошувалось, на сьогодні судова практика залишає спірним питання про віднесення працівників державної лісової охорони до суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення, що визначені п.п. «ж» п. 1 частини 1 ст. 4 Закону про корупцію. Тут слід зазначити, що значна кількість посадовців держлісохорони у 2011–2013 роках була притягнена за коментованою статтею до відповідальності саме за порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.



Приміром, постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14.03.2012 року (справа №801/2035/2012) притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-4 КУАП майстер лісу Бердянського лісництва ДП «Бердянське лісове господарство» гр-н А. За матеріалами перевірки, що проведена співробітниками УСБУ в Запорізькій області, гр-н А., працюючи з 30.12.2009 року на вказаній посаді, у березні 2011 року зареєструвався фізичною особою-підприємцем та здійснював підприємницьку діяльність, пов’язану з вирощуванням зернових та технічних культур. З цією метою гр-н А. орендував земельну ділянку та, обробляючи власні землі, отримав у 4 кварталі 2011 року виручку у сумі 15 тис. грн, чистий дохід з якої становив 3124 грн. Суд вказав, що на підставі ст. 89 Лісового Кодексу України, Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою КМУ №976 від 16.09.2009, посадової інструкції майстер лісу Бердянського лісництва ДП «Бердянське лісове господарство» гр-н А належить до суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення згідно з п.п «ж» п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», оскільки є посадовою особою іншого органа державної влади – Державної лісової охорони.

Постановою суду на вказану особу накладено штраф у розмірі 850 грн, а дохід, отриманий від заняття ним підприємницькою діяльністю, в сумі 757 грн 30 коп. вказано конфіскувати у дохід держави.

Тому до внесення відповідних змін до законодавства чи надання офіційних роз’яснень з цього приводу посадовим особам держлісохорони рекомендуємо утриматись від заняття підприємницькою діяльністю чи іншою оплачуваною діяльністю.

Іноді на практиці окремі питання виникають стосовно заняття викладацькою, науковою та творчою діяльністю працівниками лісогосподарських підприємств.

Окремого поняття «викладацька діяльність» у законодавстві немає. Загалом під такою діяльністю розуміють викладання навчальних дисциплін в освітніх закладах, а тому на практиці застосовуються відповідні нормативні положення педагогічної діяльності. Зокрема, згідно із Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», вказане поняття охоплює діяльність викладацького складу відповідних навчальних закладів.



Наукова діяльність – інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження (ст. 1 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»).

Творча діяльність – індивідуальна чи колективна творчість, результатом якої є створення або інтерпретація творів, що мають культурну цінність (ст. 1 Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки»).

Медичною практикою є діяльність, спрямована на сприяння поліпшенню здоров'я, запобігання захворюванням і допомогу при захворюваннях. Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров’я №981 від 30.11.2012 року, медична практика – це вид господарської діяльності у сфері охорони здоров’я, який провадиться закладами охорони здоров’я та фізичними особами – підприємцями, які відповідають єдиним вимогам, з метою надання видів медичної допомоги, визначених законом, та медичного обслуговування.

Інструкторська та суддівська практика зі спорту полягає у проведенні занять у спортивних гуртках, секціях, групах та здійсненні суддівських функцій на змаганнях з різних видів спорту.

Детальна інформація щодо обмежень сумісництва та ведення підприємницької діяльності працівниками лісогосподарських підприємства наведена у розділах 2.7, 2.8 цього видання.



Стаття 172-5. Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви)

Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви) —



тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією такого дарунка (пожертви).

Порушення встановленої законом заборони щодо одержання дарунка (пожертви) —



тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією такого дарунка (пожертви).

Примітка. Суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «б» пункту 2 частини першої ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».



Коментар: Як правило, першим кроком до встановлення корупційних зв’язків є неконтрольоване одержання подарунків публічними службовцями. Не є секретом, що подекуди хабарі маскуються під подарунки на свята, яких в Україні відмічається багато. Тим більше, на практиці межа між неправомірною вигодою (хабарем) та подарунком досить умовна, особливо в тих випадках, коли дарувальник зацікавлений у виконанні державним службовцем певних дій на користь його чи органа, де він працює. Тому однією з новел, що запроваджена Законом про корупцію, є встановлення обмежень та заборон на одержання дарунків публічними посадовими особами. Через низку особливостей нормативного регулювання питання одержання дарунків підлягає більш детальному роз’ясненню.

Насамперед звертаємо увагу, що у частині першій коментованої статті йдеться про порушення обмежень, а у другій частині – про порушення заборон на одержання подарунків.

Зокрема, публічні службовці при одержанні подарунків обмежуються наступними положеннями Закону про корупцію (ст. 8):

1) Дарунки мають бути в межах загальновизнаних уявлень про гостинність та пожертви.

2) Вартість таких дарунків (пожертв) не перевищуватиме 50% мінімальної заробітної плати, встановленої на день прийняття дарунку (пожертви) одноразово. У період з 01 січня по 30 червня 2014 року ця сума становить 609 грн, з 01 липня по 30 вересня 2014 року – 625 грн, з 01 жовтня по 31 грудня 2014 року – 650 грн 50 коп. Сукупна вартість дарунків, отриманих протягом року з одного джерела, не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати (станом на 01 січня 2014 року це 1218 грн). Під «одним джерелом» можна розуміти як фізичних, так і юридичних осіб, які організаційно не пов’язані між собою.

Зазначимо, що запроваджена антикорупційним законом форма декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру містить графу про суму доходу від подарунків, одержаних протягом року. З цього випливає, що для визначення точної вартості подарунка й уникнення можливих непорозумінь дарувальнику доречно вручати посадовцю фіскальний чек, товарну накладну чи інший документ, що підтверджує вартість дарунка.

Посадовцям, визначеним у пункті 1, підпунктах «а», «б» пункту 2 частини першої ст. 4 Закону про корупцію, забороняється:

1. приймати дарунки (пожертви) за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, що приймаються, вчиняються як безпосередньо такою особою, так і за її сприяння іншими посадовими особами та органами.

2. приймати будь-який дарунок (пожертву) від підлеглої особи.


Тобто керівнику законом заборонено приймати будь-які подарунки від будь-кого із підлеглих.
Звертаємо увагу, що підпорядкованість в управлінській сфері передбачає відносини не тільки прямої, а й непрямої (організаційної та правової) залежності. Виходячи з компетенції обласних управлінь лісового господарства, їх керівникам закон забороняє приймати подарунки від директорів держлісгоспів.

Ці заборони є абсолютними, тобто винятків з них не передбачено. У разі їх недотримання винна посадова особа притягається до адміністративної відповідальності за коментованою статтею, а незаконно одержаний подарунок на підставі судового рішення підлягає конфіскації.

Факти протиправного одержання дарунків виявляються правоохоронцями переважно серед державних службовців та посадовців органів місцевого самоврядування. Зокрема, постановою Чигиринського районного суду Черкаської області від 04.04.2012 року у справі №3/2321/154/12 притягнений до відповідальності за корупційне адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-5 КупАП, голова Іванівської сільської ради Чигиринського району гр-н А., який, будучи посадовою особою органів місцевого самоврядування 4 категорії 7 рангу, у зв'язку з виконанням таких функцій, використовуючи свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості, у грудні 2011 року отримав від секретаря Іванівської сільської ради гр-ки Б., яка перебуває у його безпосередньому підпорядкуванні, дарунок у вигляді 2-х каністр пального, загальною ємністю 40 літрів, а саме: бензину марки АІ-92, що в грошовому еквіваленті становить близько 400 гривень, за оформлення та погодження документів на призначення управлінням праці та соціального захисту населення Чигиринської РДА для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, побутового палива та оплату житлово-комунальних послуг для її матері гр-нки В. на суму 900 грн, чим порушив вимоги п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Одержання подарунка (ст. 172-5 КУАП) і одержання неправомірної вигоди (ст. 368 ККУ) вважаються завершеними з моменту отримання цих об’єктів, незалежно від факту здійснення службових повноважень. Також подарунок і неправомірна вигода можуть бути аналогічними предметами. Відмінність між ними полягає у такому:

1) одержання неправомірної вигоди завжди пов’язане з необхідністю використання особою свого службового становища. Одержання подарунка не завжди зв’язане з виконанням повноважень. Наприклад, адміністративним правопорушенням буде отримання подарунка від підлеглих співробітників, незалежно від мети цих дій.

2) вартість подарунка. Цей критерій для розмежування чітко не прописаний у законодавстві. Але якщо існує обмеження отримання подарунка як прояву гостинності (не більше 50% мінімальної зарплати), то цей розмір вигоди службової особи за неправомірне використання її повноважень дає змогу говорити про адміністративне правопорушення. Всі отримані вигоди, які перевищують 50% мінімальної зарплати, за наявності підстав можуть кваліфікуватися як хабар. Діяння тоді розглядається як злочин.

Різниця між одержанням подарунка (ст. 172-5 КУАП) і незаконним збагаченням (ст. 368-2 ККУ) полягає в розмірі одержаної неправомірної вигоди. Для визнання діяння злочином і притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 368-2 ККУ необхідно, щоб вигода була значною, тобто перевищувала 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наголошуємо, що у зв’язку із набранням чинності 09 червня 2013 року Законом №224 від 14 травня 2013 року до суб’єктів цього правопорушення зараз відносяться всі посадові особи державних лісогосподарських підприємств.



Стаття 172-6. Порушення вимог фінансового контролю

Неподання або несвоєчасне подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, передбаченої Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», —



тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента —



тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Суб’єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Коментар: Декларація про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру (фінансова декларація) подається посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також посадовцями державних підприємств, установ та організацій. Особа, яка претендує на зайняття посади, подає вказану декларацію до призначення чи обрання її на відповідну посаду (ст. 12 Закону про корупцію).

У 2012 році Державне агентство лісових ресурсів зобов’язало всіх посадовців держлісгоспів подати згадані декларації. Очевидно, що цей крок був обумовлений невизначеністю статусу працівників держлісохорони як суб’єктів відповідальності за корупційні порушення.

З огляду на нові вимоги антикорупційного закону, з 09 червня 2013 року суб’єктами відповідальності за вказане правопорушення є посадовці держлісгоспів, установ та організацій сфери управління ДАЛР, Мінагрополітики, Міноборони тощо. Отже, посадових осіб державного сектора закон зобов’язав подавати щорічні фінансові декларації, починаючи з 2013 року.

Слід наголосити, що загальний термін подачі фінансової декларації визначений з 1 січня до 1 квітня року, наступного за звітним. Проте Законом про корупцію встановлений спеціальний строк подачі вказаної декларації – з 1 січня до 31 грудня року, наступного за звітним. Він поширюється на деякі категорії посадовців, які перелічені у частині 1 ст. 12 Закону про корупцію.

Про особливості подання фінансових декларації посадовцями лісового господарства детально роз’яснюється у розділі 2.12 цього видання.

Типовим прикладом коментованого порушення буде постанова Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29.08.2013 року (справа №299/2829/13-п), на підставі якої притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП лісничого Затиснянського лісництва ДП «Виноградівське лісове господарство» гр-на А., який, перебуваючи на посаді лісничого, до кола обов'язків якого входило виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, порушив спеціальні обмеження, передбачені ч. 1 ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», що виразилось у тому, що останній, будучи службовою особою правоохоронного (контролюючого) органа, який виконує функції держави, несвоєчасно – 15 квітня 2013 року – подав до кадрового підрозділу підприємства декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік, про що у журналі реєстрацій здійснено запис за №37.

Відповідальність за коментованою статтею настає у випадках, коли посадовець або взагалі не подав декларацію, або ж подав її із запізненням (порушив термін подачі). Форма вини (умисел чи необережність) не мають значення. Для кваліфікації діяння достатньо буде самого факту порушення згаданих вимог закону.

Крім того, частина друга цієї статті встановлює відповідальність чиновників у випадку, якщо вони при відкритті валютного рахунка в іноземних банках, що розташовані за межами України, протягом 10 днів не повідомлять (або несвоєчасно повідомлять) про це органи державної податкової служби.



Стаття 172-7. Порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів

Неповідомлення особою безпосереднього керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів –



тягне за собою накладення штрафу від десяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. 1. Суб’єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «б» пункту 2 частини першої ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

2. У цій статті під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність яких може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.



Коментар: Встановлення відповідальності за неповідомлення про конфлікт інтересів, як і саме поняття «конфлікт інтересів», стали новелами у вітчизняному законодавстві (ст. 14 Закону про корупцію). Про особливості застосування інституту конфлікту інтересів у лісовому господарстві детально роз’яснюється у розділах 2.6, 2.10, 2.11 цього видання.

Для притягнення до відповідальності за вказаною статтею спочатку потрібно встановити, чи мала місце ситуація конфлікту інтересів. Закон вказує, що підлеглий має повідомити безпосереднього керівника про конфліктну ситуацію у письмовій формі. Обов’язком керівника буде недопущення прийняття рішень підлеглими у справах, де існує конфлікт інтересів. Якщо конфлікт інтересів усе ж таки виник, то керівник повинен вжити заходів щодо його врегулювання одним із таких способів:

– позбавити посадовця особистого інтересу, з приводу якого виник конфлікт інтересів;

– усунути посадовця від прийняття рішення (або участі в його прийнятті) чи вчинення інших дій в умовах конфлікту інтересів;

– перевести посадову особу на іншу посаду або звільнити її із займаної посади;

– прийняти рішення про вчинення дій в умовах конфлікту інтересів під зовнішнім контролем.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про правила етичної поведінки» особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішення вчиняти дії або бездіяльність на користь своїх особистих інтересів та/або інтересів третіх осіб.

Підкреслимо, що для кваліфікації діяння за ст. 172-7 КУАП не має значення, чи прийнято за результатами його розгляду об’єктивне чи упереджене рішення, отримав чи ні від цього вигоду посадовець. Важливий сам факт того, що справа з ситуацією конфлікту інтересів вирішена посадовцем, котрий мав у ній особисту зацікавленість. Однак визначальним чинником для притягнення посадовця до відповідальності за коментованою статтею буде його бездіяльність – неповідомлення керівника в письмовій формі про існування конфлікту інтересів.



Приміром, постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 05.06.2013 року (справа №556/1136/13-п) притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 172-7 КУпАП майстра лісу Хіноцького лісництва ДП «Володимирецьке лісове господарство» гр-на А., який зайняв вказану посаду з 18.06.2012 року, знаючи при цьому, що на посаді лісничого цього ж лісництва з 01.04.2005 року працює його син – гр-н Б., у безпосередньому підпорядкуванні якого він став перебувати. Незважаючи на вказану обставину та будучи попередженим про спеціальні обмеження щодо запобігання корупції, гр-н А. безпосередньому керівнику про конфлікт інтересів не повідомив. Як зазначив суд, згідно з посадовими обов’язками майстра лісу, останній підпорядковується безпосередньо лісничому, інженерам з охорони та захисту лісу, головному лісничому. Це створює умови впливу на об’єктивність та упередженість прийняття рішень, а також вчинення чи невчинення під час виконання наданих йому службових повноважень та безпосереднього впливу на ці рішення.

У наведеній справі майстер лісу мав виконати вимоги пункту 2 частини першої ст. 14 Закону про корупцію. По-перше, закон покладає на посадовця обов’язок взагалі не допускати таких ситуацій, а по-друге, в разі їх виникнення, – негайно повідомляти свого безпосереднього керівника. Нагадаємо, що з дати набрання чинності Законом №224 від 14.05.2013 року таке повідомлення обов’язково подається у письмовій формі.

Власне, поняття «конфлікт інтересів» є оціночним, адже ніколи не можна повністю визначити коло особистих інтересів службовця та ситуації, за яких вони стикнуться з інтересами служби. Як правило, до конфлікту інтересів відносяться ситуації, коли публічний посадовець приймає по службі рішення чи вчинює офіційні дії, де однією із сторін виступають його родичі. Також зацікавленими сторонами можуть бути суб’єкти господарювання, де посадовець до вступу на державну службу був засновником чи директором, або якщо комерційна організація використовувала його послуги.

Наприклад, головному лісничому держлісгоспу надійшла на розгляд заява зацікавленої юридичної особи про одержання лісового квитка для збору ягід на землях держлісгоспу. У поданій заяві вказувалось про необхідність виділення певного ліміту на збір лісових ресурсів. Керівник зацікавленої юридичної особи є близьким родичем головного лісничого, тому в останнього з’являється конфлікт інтересів. У такому випадку головний лісничий має невідкладно повідомити про це директора держлісгоспу, як передбачає це ст. 14 Закону про корупцію. Якщо він цього не зробить та оформить лісовий квиток для підпису директору, виникають підстави для притягнення його до відповідальності за ст. 172-7 КУАП. Іншим прикладом цього правопорушення є ситуація, коли начальник відділу підприємства при призначенні на посаду умисно не повідомляє директору про те, що в його безпосередньому підпорядкуванні перебуватиме близький родич.

Такі види порушень можуть вчинюватись лише шляхом бездіяльності. Якщо посадовець через необережність не повідомив керівника про конфліктну ситуацію, підстав для його притягнення не буде.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   21

Схожі:

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів лист №14/18. 2
...
Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник / За ред. С.І. Архієреєва, Н. Б. Решетняк. Харків: нту «хпі», 2007. 331 с
Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Куляс П. П. Система − проти автоматизму суржику: Редакторський погляд : Навчальний посібник. Вид друге, розширене І виправлене. −...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка