Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства



Сторінка18/21
Дата конвертації13.02.2018
Розмір2.93 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

Стаття 365-1. Перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми

1. Перевищення повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми дій, які явно виходять за межі наданих повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, –



карається штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, –



карається штрафом від десяти тисяч до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до трьох років.

Коментар: Правова конструкція цього злочину по суті є аналогічною зі складом злочину, передбаченого ст. 365 КК України (крім частини 2). Головною відмінністю є лише суб’єкт вчинення злочину – ним може бути лише посадовець юридичної особи приватного права (наприклад – директори фірм, голови правлінь ТОВ, їх заступники, начальники відділів та інших структурних підрозділів, головні бухгалтери тощо). Крім того, посадовці приватного сектора не можуть зловживати публічною владою, адже вони нею не наділені.

Перевищення службових повноважень може мати місце, коли директор сільськогосподарського товариства, не маючи лісорубного квитка, надає вказівку підлеглим провести вирубки дерев у полезахисній лісосмузі, внаслідок чого працівники здійснюють незаконну рубку, завдавши істотної шкоди в розмірі 60 тис. грн.

Навіть якщо ці злочини вчинюються з корисливих мотивів, законом вони не відносяться до корупційних діянь, адже їх суб’єктами є посадовці приватного сектора економіки.

Якщо внаслідок злочину була заподіяна шкода інтересам юридичних осіб приватного права, кримінальне провадження за коментованою статтею можливе згідно зі ст. 477 КПК України у формі приватного обвинувачення лише на підставі заяви потерпілого – власника (співвласника) цих юридичних осіб чи за їх згодою.



Стаття 365-2. Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги

1. Зловживання своїми повноваженнями аудитором, нотаріусом, оцінювачем, іншою особою, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, у тому числі послуг експерта, арбітражного керуючого, незалежного посередника, члена трудового арбітражу, третейського судді (під час виконання цих функцій), з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, –



карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до трьох років.

2. Те саме діяння, вчинене стосовно неповнолітньої чи недієздатної особи, особи похилого віку або повторно, –



карається штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, –



караються штрафом від десяти тисяч до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до трьох років та з конфіскацією майна або без такої.

Коментар: Суб’єктами вказаного злочину є визначений законом перелік осіб, які надають публічні послуги: аудитори, адвокати, нотаріуси, оцінювачі, експерти, незалежні посередники, арбітражні керуючі, члени трудового арбітражу, третейські судді (під час виконання таких функцій). Закон відніс до цієї категорії також інших осіб, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але здійснюють професійну діяльність у сфері надання публічних послуг. До цього переліку не відносяться директори держлісгоспів при видачі ними лісових квитків. Це пов’язано з тим, що, на відміну від частини 2 ст. 4 Закону про корупцію, у коментованій нормі міститься вказівка, що ці особи повинні виконувати свої обов’язки в якості окремої, професійної діяльності.

Суб’єкти цього злочину мають лише опосередковані стосунки з лісовим сектором, тому зміст наведеної статті детально не розглядається.



Стаття 366. Службове підроблення

1. Складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів –



караються штрафом до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до трьох років.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, –



караються позбавленням волі на термін від двох до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Коментар: Службове підроблення у сфері корупції вчинюється, як правило, для приховування інших корисливих злочинів – зловживання службовим становищем, привласнення майна тощо. Суб’єктами цього злочину можуть бути службові особи як державного, так і приватного сектора. Предметом злочину є тільки офіційні документи, визначення яких наведено у ст. 358 ККУ.

Об’єктивна сторона службового підроблення характеризується такими ознаками:

1) Складання завідомо неправдивого офіційного документа – це внесення у документ, що начебто оформлений вірно, інформації, що частково або повністю не відповідає дійсності.

Наприклад, сільський голова видає громадянину рішення сесії сільської ради про надання у власність земельної лісової ділянки, знаючи, що насправді такого рішення депутатами не приймалось.

2) Видача завідомо неправдивих офіційних документів – надання або випуск посадовцем документів, що були складені ним чи іншим посадовцем, зміст яких повністю чи частково не відповідає дійсності.



Наприклад, директор лісопереробного цеху надає працівнику міліції частково підроблену товарно-транспортну накладну на нелегальну деревину, виявлену в його цеху.

3) Внесення службовою особою в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей – зазначення у документі інформації про подію або факт, що повністю або частково не відповідає дійсності.



Наприклад, свідоме внесення у лісорубний квиток неправдивої інформації, котра занижує кубомасу деревини, визначену в рубку. Ці дії можуть бути вчинені шляхом дописування слів, цифр, дат, назв органів чи установ, внесення виправлень шляхом підчистки, видалення частини тексту, тощо.

Значна кількість судових вироків за цією статтею щодо посадовців лісової охорони стосується внесення у постанови про притягнення до адміністративної відповідальності неправдивих відомостей про лісопорушників. Йдеться про випадки, коли лісівники з метою збільшення кількісних показників роботи з викриття лісопорушень вносили у матеріали справ фальсифіковані дані про осіб, які насправді їх не вчинювали. Звертаємо увагу, що постанова у справі про адміністративне порушення є офіційним документом, тому внесення до неї неправдивих даних є кримінально-караним діянням (злочином).

4) Інше підроблення офіційних документів.

Під цим визначенням слід розуміти будь-які інші умисні дії з викривлення в офіційних документах даних про події та факти, що повністю або частково не відповідають дійсності.

Злочин вважається закінченим, незалежно від того, чи використаний підроблений документ за призначенням. При цьому наявність шкоди, в тому числі – істотної, за частиною 1 цієї статті є не обов’язковим.



Стаття 367. Службова недбалість

1. Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, –



карається штрафом від двохсот п'ятдесяти до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на термін до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, –



карається позбавленням волі на термін від двох до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

Коментар: Кримінально-карані діяння з ознаками корупції, як правило, вчинюються з прямим умислом, тому службова недбалість не властива цьому виду злочинності.

Зокрема, службова недбалість може виявлятись у двох формах:

1. Невиконання службових обов’язків («чиста» бездіяльність) – це повне невиконання службовою особою закріплених за нею службових обов’язків.

2. Неналежне виконання службових обов’язків («змішана» бездіяльність) – це виконання службових обов’язків не так, як вимагають інтереси служби, але в межах закріпленого кола повноважень. Іншими словами, неналежне виконання – це неповне, неправильне, несвоєчасне або неточне їх виконання.

Для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності за ознаками службової недбалості потрібно встановити, чи входило в обов’язок посадовця діяти у спосіб, передбачений його посадовим обов’язками. Крім того, важливо встановити причинний зв’язок між настанням суспільно-небезпечних наслідків та невиконанням чи неналежним виконанням службових обов’язків.

Здебільшого органи прокуратури розпочинають досудове розслідування за ознаками службової недбалості відносно майстрів лісу (лісників), котрі допускають вчинення значних самовільних рубок на ввірених їм обходах. Оголошення про підозру винним особам проводиться у випадках, коли протягом тривалого часу майстри лісу не виконують своїх службових обов’язків (або виконують неналежним чином), а саме: не вживають заходів щодо попередження та припинення незаконних рубок, не складають актів про вчинення лісопорушень, не виявляють та не притягають до адміністративної відповідальності осіб, винних у порушеннях лісового законодавства, не оглядають місце вчинення рубок лісу, не складають рапорти про стан охорони лісів від самовільних рубок в обходах та майстерських дільницях, внаслідок чого невстановлені досудовим слідством особи вчиняють самовільні рубки. Для запобігання таким злочинам посадовцям низової ланки лісової охорони слід своєчасно проводити огляд ввірених їм насаджень, а виявлені факти самовільних рубок негайно документувати.

Форма вини при службовій недбалості – необережність, що в свою чергу поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість. У першому випадку особа передбачає можливість настання негативних наслідків від невиконання або неналежного виконання своїх службових обов’язків, але самовпевнено розраховує на їх відвернення. При злочинній недбалості особа, не виконуючи або неналежним чином виконуючи свої службові обов’язки, не передбачає можливості настання негативних наслідків, хоча могла і повинна була їх передбачати.

Стаття 368. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою

1. Прийняття службовою особою пропозиції чи обіцянки надати їй або третій особі неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує або обіцяє неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища –



карається штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на термін від одного до двох років.

2. Одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища –



карається штрафом від однієї тисячі до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на термін від трьох до шести місяців, або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до трьох років.

3. Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у значному розмірі, –



карається штрафом від тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на термін від трьох до шести років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

4. Діяння, передбачене частиною другою або третьою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі, або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, –



карається позбавленням волі на термін від п'яти до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

5. Діяння, передбачене частиною другою, третьою або четвертою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі, або вчинене службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, –



карається позбавленням волі на термін від восьми до дванадцяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Примітка.

1. Неправомірною вигодою в значному розмірі вважається вигода, що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі – така, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в особливо великому розмірі – така, що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

2. Службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до ст. 364, посади яких, згідно із ст. 25 Закону України «Про державну службу», віднесені до третьої, четвертої, п'ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. Службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, у статтях 368, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у частині першій ст. 9 Закону України «Про державну службу» (в редакції Закону від 16.12.1993 року. – прим. авторів), та особи, посади яких, згідно із ст. 25 Закону України «Про державну службу» (в редакції Закону від 16.12.1993 року. – прим. авторів), віднесені до першої та другої категорій.



Коментар: Склад вказаного злочину викладений у представленій редакції згідно зі змінами, що внесені у кодекс Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність зі стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» №221-VIII від 18.04.2013 року, який набрав чинності 18.05.2013 року.

До цього часу коментований злочин мав давно відому всім назву – «одержання хабара». Цю назву прийнятий закон замінив на «прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди». Вказане поняття сформульоване у примітці до ст. 364-1 КК України, а також воно збігається із визначенням, що надане у ст. 1 Закону про корупцію. Хабарництво завжди було найбільш характерним, небезпечним та розповсюдженим злочином у сфері корупції.

Однак якщо предмет хабара носив лише майновий характер (гроші, майно, а також право на нього (цінні папери), чи будь-які дії майнового характеру (безоплатне надання ремонтних послуг, туристичних путівок), то неправомірною вигодою стали охоплюватись також і нематеріальні блага: переваги, пільги, нематеріальні активи. Наприклад, посадовець за домовленістю підписує низку важливих документів, в обмін на це йому пишуть наукову дисертацію. Такі послуги, навіть будучи незаконними, за своєю природою можуть мати безоплатний характер (надання престижної роботи, неправдива позитивна оцінка службовця в ЗМІ, позитивний відгук на наукову працю, подання до почесного звання тощо). Неправомірна вигода може мати завуальовану форму або надаватись під виглядом укладення законної угоди, нееквівалентної оплати різних послуг (консультацій, експертиз тощо).

Важливо відмітити іншу обов’язкову ознаку неправомірної вигоди – вона має надаватись та одержуватись без законних на те підстав.

За новою редакцією статті, відповідальність настає як за пасивне, так і за активне хабарництво. Зокрема, внесеними змінами криміналізоване не тільки безпосереднє одержання неправомірної вигоди, а й саме прийняття службовою особою пропозиції чи обіцянки надати їй або третій особі таку вигоду. Звертаємо увагу, що для національного законодавства поняття «обіцянка» (тобто «обіцяння») та пропозиція («пропонування») не є синонімами, тобто вони не означають однакову дію. Під обіцянням розуміють добровільно дане зобов’язання зробити що-небудь.

Під прийняттям службовою особою пропозиції неправомірної вигоди слід розуміти активні умисні діяння, що виражені в усній або письмовій формі, що за своїм характером та ознаками свідчать про схвалення посадовцем наміру прийняти самому або третій особі запропоновану неправомірну вигоду за вчинення або невчинення ним певних дій із використанням наданого йому службового становища, на користь того, хто пропонує йому неправомірну вигоду або в інтересах третіх осіб.

Під прийняттям службовою особою обіцянки неправомірної вигоди слід розуміти активні, умисні діяння посадовця, що виражені в усній або письмовій формі, за якими він добровільно погоджується на зобов’язання одержати самому або третій особі неправомірну вигоду в обмін на вчинення або невчинення ним певних дій з використанням наданого йому службового становища, що спрямовані на користь того, хто обіцяє неправомірну вигоду або в інтересах третіх осіб.

Цей злочин вважається закінченим із моменту фактичного прийняття службовою особою такої обіцянки або пропозиції. При цьому слід враховувати, що, згідно зі ст. 11 КК України, злочином визнається тільки діяння – тобто вольова усвідомлена поведінка особи, безпосередньо спрямована на спричинення певних негативних наслідків. Той факт, що злочином є лише діяння, означає, що прийняттям пропозиції або обіцянки надати неправомірну вигоду не можуть бути визнані самі по собі почуття, думки, побажання або переконання посадовця, навіть виявлені (приміром, занотовані в щоденнику). Тому така пропозиція або обіцянка може свідчити про наявність наміру, думки отримати неправомірну вигоду, а відтак не утворюватиме складу злочину. Отже, кваліфікувати дії винної особи за ч. 1 ст. 368 КК України можливо у разі зібрання достатніх доказів про те, що обидві сторони корупційної угоди доходять певної домовленості про умови та способи реалізації їх «спільного плану».



Одержанням неправомірної вигоди вважається фактичне умисне прийняття посадовцем з його згоди в своє розпорядження або в розпорядження третій особі конкретних матеріальних благ або інших вигод нематеріального характеру в обмін на вчинення або невчинення ним певних дій в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, з використанням наданого посадовцю службового становища.

Тобто склад цього злочину наявний не лише тоді, коли службова особа одержала неправомірну вигоду для себе особисто, а й тоді, коли вона зробила це також інтересах третіх осіб. Приміром, громадянин приходить до посадовця з проханням підписати певні документи, а натомість обіцяє допомогти йому влаштувати сина в університет. Інший приклад: посадовець допомагає вирішити проблему певної особи, взамін просить, щоб останній допоміг його знайомому. У наведених прикладах вигоду отримують треті особи. При цьому не обов’язково, щоб одержувачі були близькими чи родичами корумпованого посадовця.

Виходячи із логіки коментованої статті, одержання неправомірних вигод нематеріального характеру повинно кваліфікуватись за частиною другою, оскільки інші частини передбачають матеріальний еквівалент предмета злочину.

Відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише за умови, що службова особа одержала її за виконання чи невиконання таких дій, які вона повинна була виконати з використанням наданої їй влади (наприклад, видати сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів). Крім того, вигода може надаватись за дії, які посадовець не уповноважений вчинювати, але до вчинення яких іншими посадовцями може вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Суб’єктами вчинення цього злочину, згідно з приміткою 1 до ст. 364 ККУ, є лише службові особи юридичних осіб публічного права.

Згідно з приміткою до ст. 354 КК України, під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Кваліфікація неправомірної вигоди залежить від розміру наданих матеріальних благ, однак мінімальна сума неправомірної вигоди в частині першій коментованої статті не встановлена. Загалом поняття «малозначності» до цього злочину не застосовується, оскільки хабарництво не спричиняє матеріальних збитків, а порушує нормальну роботу відповідних державних органів та підприємств, підриває їх авторитет. Тому для надання–отримання неправомірної вигоди сам розмір вигоди не має значення, оскільки авторитет влади чи господарюючого суб’єкта державної власності не має кількісного виміру.

До внесення змін у коментовану статтю правоохоронні органи не розпочинали досудове розслідування, якщо сума зафіксованого хабара становила менше 100 грн. У судовій практиці є випадки, коли інспекторів ДАІ засуджували за частиною 1 ст. 368 КК України за одержання хабара в розмірі 150 грн від водіїв за непритягнення до адміністративної відповідальності, а викладачів навчальних закладів – за хабар у 200–300 грн за виставлення студентам позитивних оцінок на заліках та екзаменах.

Згідно з «приміткою» до згаданої статті, неправомірною вигодою у значному розмірі вважається така, що у 100 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. На відміну від частини другої статті, у першій частині розмір не вказаний, звідси випливає, що такий розмір не є значним.

Слід відмітити, що Законом №221 від 18.04.2013 року з Кодексу України про адміністративні правопорушення були виключені ст. 172-2 («Порушення обмежень щодо використання службового становища») та ст. 172-3 («Пропозиція або надання неправомірної вигоди»). Як зазначалось у пояснювальній записці до прийнятого законопроекту, вказані норми КУпАП створювали умови для уникнення кримінальної відповідальності шляхом кваліфікації цих діянь як адміністративних проступків. Тому зараз будь-які факти одержання посадовцями неправомірної вигоди закономірно розглядаються як кримінальні правопорушення. Отже, за ними правоохоронцями має проводитись досудове розслідування в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Ст. 6 Закону про корупцію запроваджено сім основних заборон на використання своїх службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей. Однак для складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, як правило, також характерне порушення певних «антикорупційних» заборон та обмежень. Якщо раніше їх порушення тягнуло за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 172-2 КУпАП, то нині за наявності підстав вони мають розглядатись як кримінальні правопорушення за ознаками ст. 368 КК України, а саме:

1) неправомірне сприяння фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності.



Наприклад, податковий інспектор у ході перевірки господарської діяльності лісогосподарського підприємства умисно не виявив деякі порушення податкового законодавства, в обмін на що купує деревину у лісгоспу за істотно нижчими цінами.

2) неправомірне сприяння фізичним або юридичним особам в одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг.



Наприклад, сільський голова безпідставно видає довідку громадянину А. про надання пільги про сплату податку з доходів фізичних осіб від отриманого ним доходу внаслідок прийняття громадянином майна у спадщину. В обмін на це громадянин надає сільському голові неправомірну вигоду у вигляді безкоштовних автотранспортних послуг.

3) неправомірне сприяння фізичним або юридичним особам в укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти).



Наприклад, державний службовець, який очолює комітет з конкурсних торгів державного органа, всупереч вимогам Закону України «Про здійснення державних закупівель», сприяє в укладенні договору про закупівлю одному з учасників шляхом ознайомлення його з конкурсними пропозиціями інших учасників до дати їх офіційного розкриття. Внаслідок чого зацікавлена особа перемагає у торгах та укладає з державним органом договір про закупівлю товару за бюджетні кошти. В обмін на свої неправомірні дії службовець отримує від переможця торгів неправомірну вигоду – талони на придбання пального.

4) неправомірне сприяння призначенню на посаду особи.



Наприклад, керівник державного органа без проведення конкурсу приймає у підпорядковану установу на посаду державного службовця свого знайомого, який не має належної освіти. Взамін керівник отримує безкоштовні путівки на відпочинок для власної родини у туристичному агентстві, який очолює батько прийнятого службовця.

5) неправомірне втручання в діяльність інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб.



Наприклад, керівник управління лісового господарства надає вказівку підпорядкованому директору держлісгоспу заправити пальним власний автомобіль, внаслідок чого одержує неправомірну вигоду у розмірі 450 грн.

6) неправомірне надання переваги фізичним або юридичним особам у зв’язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.



Наприклад, сільський голова за відсутності рішення сільської ради видає розпорядження про власну відпустку, де вказує сплатити собі матеріальну допомогу на оздоровлення, чим порушує вимоги Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

7) іншим чином неправомірне використання своїх службових обов’язків та пов’язаних з цих можливостей.



Наприклад, керівник державного органа надає вказівку головному бухгалтеру сплатити за рахунок бюджетних коштів адміністративний штраф у розмірі 1700 грн, що був накладений особисто на нього постановою суду за протоколом державної фінансової інспекції.

Зауважимо при цьому, що частини 2–5 ст. 368 КК України містять лише одне діяння – одержання неправомірної вигоди.

В Україні найбільш корумпованою сферою з великими обсягами хабарів залишаються державні закупівлі, оскільки саме тут відбувається «переливання» державних (бюджетних) коштів у приватний сектор економіки. Одержання матеріальних вигод чиновниками та керівниками державних/комунальних підприємств від посадовців приватного бізнесу за сприяння в укладанні контрактів на закупівлю товарів/послуг кваліфікується як одержання неправомірної вигоди.

У сучасних умовах набули поширення факти, коли підлеглі посадовці передають частину корупційного доходу своїм керівникам. Ситуації, коли начальник приймає винагороду від підлеглих чи підконтрольних осіб за протегування, потурання або за вирішення на їх користь певних питань, судова практика кваліфікує як отримання неправомірної вигоди.

Найбільш відомий факт з ознаками хабарництва у сфері управління лісовим господарством виявлений правоохоронцями у січні 2011 року, коли начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства громадянина А. затримали в його робочому кабінеті при спробі отримати 10 тис. грн за погодження громадянці Б. на виділення лісової ділянки, що розташована на території одного з держлісгоспів області.

Хабарництво фіксується й серед керівників лісгоспів. Наприклад, працівниками УМВС у січні 2008 року був затриманий директор одного з держспецлісгоспів Волинській області, який одержав хабара в два прийоми: 700 євро та 2000 доларів США за сприяння директору малого підприємства в укладенні договору з лісгоспом на розробку лісосіки площею 5 га, що була ушкоджена буревієм. Вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 28.10.2008 року (справа №1-95-2008) вказана особа визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України та їй призначено покарання у виді позбавлення волі на термін 5 років із позбавленням права обіймати адміністративні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій терміном на 2 роки. На підставі ст. ст. 75, 76 КПК України засудженого звільнено від відбування призначеного основного покарання.

Розповсюджені також факти одержання неправомірної вигоди у середовищі дрібного лісопереробного бізнесу, представники якого надають хабарі посадовцям контролюючих органів. Зокрема, вироком Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2009 року (справа №1-38/2009) засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України начальника відділення з питань наглядово-профілактичної діяльності Богородчанського районного відділу ГУ МНС України в Івано-Франківській області, який 30 січня 2009 року в с. Старі Богородчани Богородчанського району Івано-Франківської області, будучи службовою особою, шляхом вимагання, здійснюючи перевірку додержання вимог пожежної безпеки на пилорамі, одержав хабар від приватного підприємця – пиломатеріали в кількості 6,03 метрів кубічних вартістю 6030 грн.

В Україні однією з найбільш корумпованих сфер діяльності залишається митне оформлення товарів, що експортуються. Свідченням цього є значний відсоток хабарництва, що виявляється правоохоронцями в митних органах.

Не є секретом, що вітчизняні підприємці, які вивозять лісо/пиломатеріали за кордон, іноді стикаються з вимаганням хабарів митниками. Наприклад, 2 березня 2010 року співробітники УБОЗ УМВС у Чернівецькій області затримали «на гарячому» після одержання частини хабара чотирьох службових осіб обласної митниці. Слідством встановлено, що начальник сектора вантажно-митного оформлення, головний інспектор, старший інспектор та головний спеціаліст зазначеного сектора упродовж січня–лютого 2010 року шляхом вимагання одержали хабар у сумі понад 10 тис. грн від директора приватного підприємства за сприяння безперешкодному митному оформленню лісопродукції у Республіку Молдова. Стосовно вказаних осіб прокуратурою області у 2010 році була порушена кримінальна справа за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 ст. 368 КК України.

Аналогічні факти одержання неправомірних вигод викриваються оперативними підрозділами МВС та СБУ серед посадовців контролюючих органів, які уповноважені видавати дозвільні документи при митному оформленні товарів. Зокрема, вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 08.08.2013 року (справа №572/3400/13-к) визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, державного фітосанітарного інспектора Державної фітосанітарної інспекції Рівненської області гр-на А., який у період з 8 квітня 2013 року по 21 червня 2013 року в приміщенні свого службового кабінету за адресою м. Сарни, вул. Технічна, 2, використовуючи створені ним умови, за яких зацікавлені особи були вимушені надати неправомірну допомогу з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів у вигляді безпідставного затягування фітосанітарного контролю та видачі фітосанітарних сертифікатів, вимагаючи, одержував неправомірну вигоду для себе у вигляді грошових коштів на загальну суму 4020 грн за вчинення в інтересах третіх осіб дій із використанням наданої йому влади та службового становища, а саме – за видачу фітосанітарних сертифікатів, що дозволяють вивезення за межі України підкарантинних матеріалів і об'єктів. У ході досудового розслідування правоохоронцями було задокументовано 24 випадки одержання інспектором неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів, у тому числі 5 фактів отримання ним від 50 до 100 грн від представників ДП «Клесівський лісгосп», ДП «Рокитнівський лісгосп» та СЛАП «Рокитнівський спецлісгосп» за видачу фітосанітарних сертифікатів у ході митного оформлення лісопродукції.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

Схожі:

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів лист №14/18. 2
...
Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник / За ред. С.І. Архієреєва, Н. Б. Решетняк. Харків: нту «хпі», 2007. 331 с
Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Куляс П. П. Система − проти автоматизму суржику: Редакторський погляд : Навчальний посібник. Вид друге, розширене І виправлене. −...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка