Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства



Сторінка19/21
Дата конвертації13.02.2018
Розмір2.93 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

Стаття 368-2. Незаконне збагачення

1. Одержання службовою особою неправомірної вигоди у значному розмірі або передача нею такої вигоди близьким родичам за відсутності ознак, зазначених у ст. 368 цього Кодексу (незаконне збагачення), –



карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на термін до двох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Незаконне збагачення, якщо його предметом була неправомірна вигода у великих розмірах, –



карається обмеженням волі на термін від двох до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до трьох років.

3. Незаконне збагачення, якщо його предметом була неправомірна вигода в особливо великих розмірах, –



карається позбавленням волі на термін від п'яти до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Примітка. Неправомірною вигодою у значному розмірі вважаються грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, на суму, що перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у великому розмірі – на суму, що перевищує двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в особливо великому розмірі – на суму, що перевищує п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.



Коментар: Відповідно до ст. 20 Конвенції ООН проти корупції, що ратифікована Законом України від 18 жовтня 2006 року, незаконне збагачення визначається як «значне збільшення активів публічної посадової особи, що перевищує його законні доходи, і яке вона не може раціонально обґрунтувати». В абсолютній більшості випадків джерелом раціонально необґрунтованого збільшення майна посадовця державного органа чи державного підприємства може бути тільки торгівля його публічними повноваженнями/владою або привласнення державного майна. Тому встановлення факту надприбутків чиновника породжує великі сумніви в тому, що він не є корумпованим.

У лісовій галузі незаконне збагачення може проявлятись, наприклад, у тому, що у призначеного начальника управління/директора лісгоспу невдовзі після зайняття посади з’являються коштовні автомобілі, квартири, маєтки, яхти, колекції зброї тощо. Іноді таке майно реєструють на близьких родичів.

До речі, ні в Законі про корупцію, ні в прийнятому КПК України немає формулювання поняття «близькі родичі». На практиці використовують визначення, надане у ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», за яким до близьких родичів відносять батьків, дружину (чоловіка), дітей, рідних братів та сестер, діда, бабу та онуків.

Незаконне збагачення виражається у двох можливих діях особи:



  1. Одержання службовою особою неправомірної вигоди у значному розмірі;

  2. Передача службовою особою неправомірної вигоди у значному розмірі близьким особам.

Враховуючи конституційний принцип, згідно з яким обвинувачений не зобов’язаний доводити свою невинність, законодавець досить специфічно сформулював склад коментованого злочину. Виходячи з особливостей диспозиції статті, коментована норма може застосуватись у випадках, коли при проведенні досудового розслідування за ознаками одержання неправомірної вигоди, торгівлі впливом, підкупі не доведено, що одержана неправомірна вигода отримана саме за виконання чи невиконання певних дій. Цим пояснюється невелика кількість справ, що розглянуті судами за ознаками ст. 368-2 КК України.

Різноманітні випадки одержання неправомірної вигоди можуть охоплюватись іншими спеціальними нормами кримінального законодавства, які стосуються використання службових повноважень. Тому правозастосувачам, які намагаються кваліфікувати дії як незаконне збагачення, рекомендується спочатку спробувати кваліфікувати таке діяння за ст. ст. 364, 365, 368, ч. 2 ст. 191 КК України.

Іноді суди кваліфікують діяння посадовців за ст. 368-2 КК України при одержанні ними грошових коштів та майна за вчинення законних дій із використанням службового становища в якості «подяки» від інших осіб. Таку позицію можна вважати хибною, оскільки отримання неправомірної вигоди, яка не була попередньо обумовлена, відповідає складу злочину, передбаченому частинами 2–5 ст. 368 КК України.

У диспозиції статті наявна пряма вказівка на певну суму неправомірної вигоди, тому нематеріальні активи не можуть бути предметом цього злочину. До речі, на це вказує і сам термін «збагачення», який використовується як показник володіння матеріальними цінностями. Мінімальна сума неправомірної вигоди, яка, згідно з приміткою до цієї статті, має значний розмір, станом на 2014 рік становить 60900 грн. Отже, кримінальна відповідальність не наступатиме, якщо предметом цього злочину буде менша сума. За наявності підстав такі дії можуть кваліфікуватись як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-5 КУАП – «Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунка (пожертви)».



Стаття 368-3. Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми

1. Пропозиція службовій особі юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення зазначеною службовою особою дій чи її бездіяльність з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи –



караються штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи організованою групою, –



караються штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Одержання службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення дій або бездіяльність із використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи –



карається штрафом від п'яти тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до двох років.

4. Діяння, передбачене частиною третьою цієї статті, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб чи поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, –



карається штрафом від десяти тисяч до п'ятнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до трьох років та з конфіскацією майна.

5. Особа, яка пропонувала або надала неправомірну вигоду, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї були вчинені дії щодо вимагання неправомірної вигоди і після пропозиції чи надання неправомірної вигоди вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні нею злочину добровільно заявила про те, що сталося, органу, службова особа якого згідно із законом має право повідомляти про підозру.

Примітка. Виключена.

Коментар: До внесення змін Законом №221 від 18.04.2013 року вказана стаття мала назву «комерційний підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми». Таким чином, законодавець прибрав із назви статті прикметник «комерційний», дещо оптимізувавши її зміст, але суть злочину залишилась незмінною. Комерційний підкуп – це те же саме хабарництво (надання–одержання неправомірної вигоди), яке застосовується при кваліфікації дій посадовців приватного сектора економіки.

Запровадження у кримінальний кодекс окремої статті за підкуп пов’язано з необхідністю протидії значним масштабам хабарництва у бізнес-середовищі та необхідністю його відокремлення від «державної» корупції. Підкупи тією чи іншою мірою поширені практично в усіх сферах вітчизняної економіки: торгівлі (керівники супермаркетів отримують «неправомірні» гроші від виробників продукції за розташування товарів), банківській сфері (керівники комерційних банків отримують хабарі за надання кредитів), мас-медіа (редактори видань отримують гроші за розміщення замовних матеріалів), рекламній сфері (менеджери рекламодавців отримують особисті бонуси від рекламних агентств, телебачення) тощо. Підкуп також може здійснюватись відносно працівників лісопереробного сектора.

Найбільш відомий вид підкупу у бізнесі має неформальну назву «відкат» та є одним з розповсюджених способів використання службового становища в корисливих інтересах. При цій протиправній угоді, що базується на легальному договорі купівлі–продажу товарів/послуг між фірмами, «відкат» здебільшого надає продавець, а одержує покупець. Досить часто ці злочини вчинюють менеджери із закупівель або інші посадовці підрозділів постачання комерційних підприємств. Внаслідок отримання «комісійних» збитки несе засновник бізнесу, адже, як правило, сума неправомірної вигоди включається продавцем у ціну товару, який до того ж може бути не найкращої якості. Відповідно, підприємство, що купує товар чи послуги «з відкатом», оплачує таким чином ще й розміри неправомірних вигод, що одержують його працівники.

Крім того, страждають економічні інтереси держави, адже комерційні підкупи на всіх стадіях від виробництва до продажу збільшують ціну товарів та послуг, за які в підсумку сплачує пересічний споживач. Якщо йдеться про лісовий сектор, то через підкупи збільшується вартість пиломатеріалів та іншої продукції, що виготовляють лісопереробні підприємства.

У коментованій статті законодавець вирішив разом об’єднати відповідальність обох сторін. Тому частини 1 та 2 стосуються тих, хто пропонує або надає неправомірну вигоду, а частини 3 і 4 – того, хто одержує таку вигоду. При чому для тих, «хто бере», розміри покарання встановлені більш жорстокі. Суб’єктом, що здійснює підкуп, можуть бути як громадяни, так і службові особи. Диспозиція статті не вказує, що той, хто одержує неправомірну вигоду, повинен завжди допускати порушення закону. Це значить, що відповідальність може наставати також за виконання законних дій (приміром, за укладення договору купівлі–продажу).

Звертаємо увагу, що законодавець «криміналізував» не тільки надання підкупу, а і його пропозицію (активний намір). Під пропозицією слід розуміти звернення до іншої особи щодо готовності до передачі або надання їй неправомірної вигоди. Для початку досудового розслідування за ознаками цієї статті не обов’язкове отримання згоди або заяви від власника юридичної особи, посадовець якої отримав підкуп.

Законом не встановлений мінімальний розмір неправомірної вигоди, при передачі/одержанні якої може застосовуватись кримінальна відповідальність за цей злочин. Тому при встановленні достатнього розміру неправомірної вигоди рекомендуємо керуватись положеннями, що надані у коментарі до ст. 368 КК України.

Відповідно до ч. 5 коментованої статті, особа, яка пропонувала або надала неправомірну вигоду, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї були вчинені дії щодо вимагання неправомірної вигоди і після пропозиції чи надання неправомірної вигоди вона:

а) добровільно (добровільним слід вважати повідомлення, що здійснене за власним бажанням, без будь-якого примусу. Мотивація такого повідомлення значення немає. Однак «добровільність» поведінки не має бути обумовленою тим, що правоохоронцям стало відомо про факт передачі неправомірної вигоди);

б) до повідомлення їй про підозру у вчиненні нею злочину (під цим слід розуміти, що законодавець мав на увазі не сам факт повідомлення про підозру, а обізнаність про це того, хто надає неправомірну вигоду);

в) заявила про те, що сталося, органу, службова особа якого згідно із законом має право повідомляти про підозру. (Закон не вимагає, щоб особа, яка надала неправомірну вигоду, особисто з’явилась до цього органа. Тому вона може зробити це шляхом надсилання листа поштою, по телефону, через родичів).

Звертаємо увагу, що умови звільнення особи, яка пропонувала або надала неправомірну вигоду при вчиненні дій, передбачених ст. 365-3 КК України, були змінені згідно із Законом №221 від 18.04.2013 року. Це також стосується звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених ст. ст. 368-4, 369 КК України.

Підкреслюємо, що звільнення від кримінальної відповідальності є обов’язковим, оскільки в тексті закону чітко вказано, що «особа звільняється», а не «може бути звільненою». Раніше для звільнення хабародавців від кримінальної відповідальності було достатньо будь-якої із двох умов: або вимагання хабара (підкупу), або добровільного інформування органа досудового розслідування. Зараз ці два чинники мають бути поєднані. Таким чином законодавець вирішив мінімізувати ризик зловживання інститутом дієвого каяття.

Стаття 368-4. Підкуп особи, яка надає публічні послуги

1. Пропозиція аудитору, нотаріусу, оцінювачу, іншій особі, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, у тому числі послуг експерта, арбітражного керуючого, незалежного посередника, члена трудового арбітражу, третейського судді (під час виконання цих функцій), надати йому/їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення особою, яка надає публічні послуги, дій або її бездіяльність із використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи –



карається штрафом від п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи організованою групою, –



караються штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Одержання аудитором, нотаріусом, експертом, оцінювачем, третейським суддею або іншою особою, яка провадить професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, а також незалежним посередником чи арбітром під час розгляду колективних трудових спорів неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення дій або бездіяльність із використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи –



карається штрафом від п'яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до трьох років.

4. Діяння, передбачене частиною третьою цієї статті, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб чи поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, –



карається штрафом від дванадцяти тисяч до вісімнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до трьох років та з конфіскацією майна.

5. Особа, яка пропонувала або надала неправомірну вигоду, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї були вчинені дії щодо вимагання неправомірної вигоди і після пропозиції чи надання неправомірної вигоди вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні нею злочину добровільно заявила про те, що сталося, органу, службова особа якого згідно із законом має право повідомляти про підозру.



Коментар: З метою посилення відповідальності професійних груп, які надають публічні послуги, законодавець увів у Кримінальний кодекс України окрему норму, що передбачає відповідальність за пропозицію та надання їм неправомірної вигоди. По суті, йдеться про давання/одержання хабарів особам, які надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді).

За правовою конструкцією це діяння схоже на ст. 368-3 КК України. Тому звертаємо увагу, що стаття поєднує в собі злочини, що відображають дві сторони підкупу. Перша сторона може бути як громадянином, так і посадовцем. Однак суб’єктом, який приймає пропозицію чи отримує підкуп, може тільки передбачена законом особа, яка надає публічні послуги на професійній основі.

Злочин вважається закінченим із моменту прийняття пропозиції про одержання неправомірної вигоди або фактичного приймання–передачі такої вигоди особою, що надає публічні послуги. При цьому не має значення, чи вчинила особа, що надає публічні послуги, будь-які дії або допустила бездіяльність за отриману вигоду.

Стаття 369. Пропозиція або надання неправомірної вигоди службовій особі

1. Пропозиція службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує або обіцяє неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища –



карається штрафом від двохсот п'ятдесяти до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на термін від ста шістдесяти до двохсот сорока годин, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Надання службовій особі або третій особі неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища –



карається штрафом від п'ятисот до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на термін від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

3. Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене повторно, –



карається позбавленням волі на термін від трьох до шести років із штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та з конфіскацією майна або без такої.

4. Діяння, передбачене частиною другою або третьою цієї статті, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище, або вчинене за попередньою змовою групою осіб, –



карається позбавленням волі на термін від чотирьох до восьми років із конфіскацією майна або без такої.

5. Діяння, передбачене частиною другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, або вчинене організованою групою осіб чи її учасником, –



карається позбавленням волі на термін від п'яти до десяти років із конфіскацією майна або без такої.

6. Особа, яка пропонувала, обіцяла чи надала неправомірну вигоду, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї були вчинені дії щодо вимагання неправомірної вигоди і після пропозиції, обіцянки чи надання неправомірної вигоди вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні нею злочину добровільно заявила про те, що сталося, органу, службова особа якого згідно із законом має право повідомляти про підозру.



Коментар: У назву і зміст вказаної статті Законом №221 від 18.04.2013 року були внесені зміни, відповідно до яких дії із пропозиції або давання хабара перейменовані у «пропозицію або надання неправомірної вигоди службовій особі». Надання неправомірної вигоди публічному посадовцю – це завжди двостороння угода, в якій іншою стороною є звичайний громадянин чи бізнесмен. Хабарник одержує хабар на умовах, що виконає/не виконає певні дії на користь того, хто дає, або на користь третьої особи. В угоді надання–одержання неправомірної вигоди одне і друге діяння протиправні, а тому обидва суб’єкти повинні притягуватись до кримінальної відповідальності: одержувач – за ст. 368 КК України, а той, хто дає – за ст. 369 КК України. До речі, законодавець у цій статті не розкриває ознаки неправомірної вигоди, оскільки вони випливають із диспозиції ст. 368 КК України.

Якщо у особи, що дає неправомірну вигоду, відсутній склад злочину, то не буде й іншого складу – одержання такої вигоди.

За частиною 2 ст. 369 КК України, об’єктивна сторона вказаного злочину полягає у таких діях:


  • надання службовій особі неправомірної вигоди;

  • надання третій особі неправомірної вигоди.

Для кваліфікації не має значення, хто є власником матеріальних/нематеріальних благ, що передаються як неправомірна вигода, – той, хто їх дає, або інші особи, чи діє він із власної ініціативи або від імені третіх осіб. Також не має значення, яким шляхом такі блага передаються адресатові: або безпосередньо службовій особі, або третій особі для того, щоб конкретна службова особа вчинила певні дії або допустила бездіяльність.

Однак відповідальність за такі дії настає за трьох обов’язкових умов:

а) неправомірна вигода надається за вчинення чи невчинення службовою особою дій;

б) такі дії (бездіяльність) обов’язково мають бути вчинені службовою особою з використанням наданої їй влади чи службових повноважень;

в) такі дії мають бути вчинені або в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, або в інтересах третьої особи.

Суб’єктом пропозиції або надання службовій особі неправомірної вигоди може бути як приватна, так і службова особа. За роз’ясненнями Пленуму Верховного суду України №5 від 26.04.2002 року, якщо керівник надає хабар в інтересах очолюваного ним підприємства, він несе відповідальність за давання хабара на загальних підставах. Посадовець, який запропонував підлеглому досягнути бажаної мети шляхом хабара іншій посадовій особі, надавши для цього гроші чи інші цінності, несе відповідальність як хабародавець. Водночас працівник, який домовився про виконання за хабар певних дій та передав цей хабар, має нести відповідальність як співучасник давання хабара.

Закон передбачив лише один виняток із цього правила, за яким той, що пропонує або надає неправомірну вигоду, звільняється від відповідальності, якщо стосовно нього були вчинені дії щодо вимагання неправомірної вигоди і після пропозиції чи надання неправомірної вигоди він до повідомлення йому про підозру у вчиненні ним злочину добровільно заявив про те, що сталося, органу, службова особа якого згідно із законом має право повідомляти про підозру. Роз’яснення щодо застосування вказаної норми наведене у ст. 368-3 КК України.

Іншими словами, закон надає можливість викрити посадовця, який одержує неправомірну вигоду, не притягуючи до відповідальності надавача такої вигоди, коли з нього вимагають неправомірну вигоду, і при цьому після її передачі останній за власною ініціативою подасть заяву до правоохоронних органів.

Правоохоронцями фіксуються факти давання хабарів працівникам лісового господарства. Наприклад, вироком Березівського районного суду Одеської області від 10 грудня 2009 року (справа №1-156-09) був засуджений за частиною 1 ст. 369 КК України громадянин А., який 07 вересня 2009 року, знаходячись у службовому кабінеті Березівського лісництва ДП «Березівське лісове господарство» з метою уникнути притягнення до відповідальності за скоєння ним протиправних дій дав хабара лісничому цього лісництва у сумі 2000 гривень, щоб той не виконав свої посадові обов’язки щодо притягнення громадянина А. до передбаченої законом адміністративної відповідальності та знищив протокол за ст. 65-1 КУАП, складений відносно нього за незаконну порубку дерев у полезахисній лісосмузі.

Зауважимо, що коментована стаття до внесення відповідних змін у 2011 році стосувалась лише тих громадян, які надавали неправомірну вигоду. Усні пропозиції неправомірної вигоди чиновникам та іншим посадовим особам не відносились до злочину і, відповідно, жодної відповідальності за собою не тягнули. Подібна вседозволеність «сторони, що дає» сприяла поширенню корупції та хабарництва і це значно полегшувало підкуп чиновників. Однак внесеними змінами була «криміналізована» сама пропозиція неправомірної вигоди. Тобто наразі особи, що лише запропонували державному посадовцю неправомірну вигоду, також несуть кримінальну відповідальність.

Пропозиція неправомірної вигоди є закінченим злочином з моменту звернення до іншої особи про готовність до передачі неправомірної вигоди. Водночас слід зауважити, що через недосконалість правової конструкції кваліфікація дії з пропозиції неправомірної вигоди вкрай ускладнена.

Документування передачі неправомірної вигоди вимагає застосування спеціальних оперативно-розшукових заходів. Правом на проведення негласних слідчих (розшукових) дій наділені оперативні підрозділи МВС, СБУ та податкової міліції. Підрозділи внутрішньої безпеки податкової міліції, що діють у складі головних управлінь Міністерства доходів і зборів в областях, викривають факти корупційних адміністративних та кримінальних правопорушень серед працівників податкової інспекції та міліції. Чіткого розмежування компетенції між МВС та СБУ стосовно того, хто які хабарі повинен викривати, немає. Законодавством передбачено, що підрозділи УБОЗ МВС та ВБКОЗ СБУ насамперед зобов’язані протидіяти найбільш небезпечним економічним злочинам, хабарництву та корупції, зокрема серед суддів, правоохоронців, керівників державних органів вищих рівнів тощо. Значна кількість фактів побутового хабарництва документується підрозділами державної служби боротьби з економічної злочинністю (структура ДСБЕЗ МВС України).




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

Схожі:

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів лист №14/18. 2
...
Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник / За ред. С.І. Архієреєва, Н. Б. Решетняк. Харків: нту «хпі», 2007. 331 с
Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Куляс П. П. Система − проти автоматизму суржику: Редакторський погляд : Навчальний посібник. Вид друге, розширене І виправлене. −...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка