Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства



Сторінка20/21
Дата конвертації13.02.2018
Розмір2.93 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

Стаття 369-2. Зловживання впливом

1. Пропозиція або надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за таку вигоду або за надання такої вигоди третій особі вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, –



карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на термін від двох до п'яти років.

2. Одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція здійснити вплив за надання такої вигоди –



карається штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на термін від двох до п'яти років.

3. Одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, –



карається позбавленням волі на термін від трьох до восьми років із конфіскацією майна.

Примітка. Особами, уповноваженими на виконання функцій держави, є особи, визначені в пунктах 1–3 частини першої ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».



Коментар: Склад цього злочину введений у Кримінальний кодекс Законом №3207, що ухвалений Верховною Радою України 07.04.2011 року. За своїм змістом зловживання впливом є одним із різновидів співучасті у наданні неправомірної вигоди, однак ця норма є спеціальною стосовно ст. 368 КК України. Тому при вчиненні винною особою вищевказаних дій повинна застосовуватись ст. 369-2 КК України.

Для зловживання впливом характерна наявність мети та прямого умислу. Специфічною метою тут буде отримання необхідного рішення (або вчинення бездіяльності) від службової особи, що уповноважена на виконання функцій держави (публічного службовця), взамін на надання їй або третім особам матеріальних чи нематеріальних благ.

Поняття «зловживання впливом», що використовується у диспозиції коментованої статті, стосується лише протиправних послуг третьої сторони за її вплив на прийняття рішення певним публічним службовцем. У такій ситуації «покупець» корупційного рішення сподівається, що впливу особи (назвемо його «посередником»), якій він сплачує, буде достатньо, щоб переконати чиновника схвалити на його користь певне рішення.

За ст. 369-2 КК України повинні притягуватись до відповідальності будь-які особи (як посадовці, так і звичайні громадяни), котрі отримують неправомірні вигоди за те, що приймають неправомірні вимоги та/або обіцяють вплинути на відповідного чиновника, який приймає таке рішення від імені держави. Цими особами можуть бути родичі, знайомі чиновників, працівники та посадовці відповідних державних органів, державних підприємств тощо.

Об’єктивна сторона цього злочину полягає у таких діях:


  1. Пропозиція неправомірної вигоди особі, яка пропонує/обіцяє/погоджується за таку вигоду або за надання такої вигоди третій особі вплинути на прийняття рішення публічним посадовцем;

  2. Надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує/обіцяє/погоджується за таку вигоду або за надання такої вигоди третій особі вплинути на прийняття рішення публічним посадовцем;

  3. Одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення публічним посадовцем;

  4. Пропозиція здійснити вплив за надання неправомірної вигоди;

5. Одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення публічним посадовцем, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Як бачимо, основною ознакою цього злочину є те, що «посередник», який пропонує свій вплив на публічного службовця, робить це в обмін на винагороду для себе або іншої особи. При цьому стаття передбачає відповідальність двох сторін корупційної угоди. За частиною першою притягуються «покупці» корупційного рішення. Під ними мають на увазі тих, хто пропонує або надає неправомірну вимогу особі-«посереднику». За частиною другою та третьою статті притягуються ті, хто одержує таку вигоду за вплив на вирішення корупційного питання, тобто самі «посередники».



Приміром, у серпні 2011 року працівники СБУ затримали у м. Києві посадовця Головної державної автотранспортної інспекції під час одержання 10 тисяч гривень від приватного підприємця. Зловмисник організував схему вимагання та отримання коштів від представників автотранспортних підприємств столиці, зобов’язуючись за незаконну винагороду вплинути на своє керівництво з метою анулювати постанови про застосування нарахованих фінансових санкцій за допущені порушення, виявлені під час перевірки автотранспортних підприємств. За цим фактом прокуратура порушила кримінальну справу за частиною 2 ст. 369-2 КК України.

Оскільки виконання чи невиконання дій «посередником», який пропонує здійснити вплив на публічного службовця, перебуває за межами об’єктивної сторони коментованого злочину, відповідальність настає незалежно від того, виконав чи не виконав публічний службовець обумовлені дії, збирався чи не збирався він це робити.



Стаття 370. Провокація підкупу

1. Провокація підкупу, тобто свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування, обіцянку чи надання неправомірної вигоди або прийняття пропозиції, обіцянки чи одержання такої вигоди, щоб потім викрити того, хто пропонував, обіцяв, надав неправомірну вигоду або прийняв пропозицію, обіцянку чи одержав таку вигоду, –



карається обмеженням волі на термін до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років та штрафом від двохсот п'ятдесяти до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Те саме діяння, вчинене службовою особою правоохоронних органів, –



карається позбавленням волі на термін від трьох до семи років та штрафом від п'ятисот до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Коментар: Провокація підкупу може вчинятись лише з прямим умислом, що має на меті штучно створити докази пропозиції чи одержання підкупу, щоб потім використати ці «докази» для «викриття» винної особи для її дискредитації, шантажу, підвищення показників розкриття злочинів тощо. Коментований злочин може бути реалізований тільки шляхом активних дій, які спрямовані на створення обстановки та умов, що обумовлюють пропозицію або прийняття неправомірної вигоди. Способи вчинення цього злочину різні: натяки, пропозиції, поради, умовляння, рекомендації тощо. При цьому обов’язково має бути специфічний мотив – «щоб потім викрити того, хто пропонував, обіцяв, надав неправомірну вигоду або прийняв пропозицію, обіцянку чи одержав таку вигоду».

Тобто такі дії слід розмежовувати від вчинення реального одержання неправомірної вигоди. При дійсній передачі предмета неправомірної вигоди ставиться за мету спонукати посадовця вчинити ті або інші дії (або утриматися від дій) в інтересах тієї особи, що надає неправомірну вигоду. При провокації підкупу ця мета відсутня. Особу можна вважати спровокованою до одержання/надання неправомірної вигоди, якщо прагнення вчинити відповідні дії виникло у неї в результаті впливу провокатора. Тому вважається, що вказаний злочин є закінченим, коли службовця вдалося схилити до одержання/надання неправомірної вигоди.

Зауважимо, що законодавець відніс до категорії злочинних дії не тільки з провокації надання/одержання неправомірної вигоди, а й навіть криміналізував провокацію пропозиції, обіцянки неправомірної вигоди, а також провокацію прийняття такої пропозиції чи обіцянки. Доказування подібних дій на практиці вимагає ретельного збору обґрунтованої доказової бази, що свідчила б про реальне здійснення таких намірів особою, яка вчиняє відповідні дії.

До групи ризику посадовців лісового сектора, щодо яких може мати місце провокація підкупу, відносяться державні службовці, що наділені повноваженнями приймати суттєві управлінські рішення, керівники державних/комунальних лісогосподарських підприємств.

Не визнаються провокацією підкупу правомірні дії, що вживаються правоохоронними органами для викриття надання/одержання неправомірної вигоди. Різниця між ними в тому, що провокатор своїми діями викликає іншу особу на вчинення злочину, для того щоб потім викрити її. При передачі матеріальних благ під контролем правоохоронних органів особа передає неправомірну вигоду, яка заздалегідь вимагалась посадовцем. Для цього особа, яка надає вигоду, також має надати відповідну заяву до органа, який проводить розслідування.

Суб’єктом цього злочину можуть бути лише службові особи.



Висновки

На сьогодні корупційна діяльність у лісовому секторі є однією із важливих проблем, яка потребує негайного вирішення з метою забезпечення ефективного управління лісовим господарством та створення необхідних умов для розвитку лісопереробного сектора. Вказана проблема не є специфічною для окремої галузі: фактично нею так чи інакше уражені практично всі сфери суспільного життя в Україні. Звісно, не можна викоренити корупцію цілком, проте важливо знизити її прояви до мінімально низького рівня.

Корупцію можна назвати лакмусовим папірцем, що вказує на негаразди у методах управління окремої галуззю, тому протидія цьому явищу є ще й засобом вдосконалення державної системи і має здійснюватись постійно, а не як разова кампанія.

Прийнятий Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» лише окреслив основні антикорупційні заборони та обмеження, більшість з яких потребує подальшого удосконалення, розвитку його положень у відповідній нормативно-правовій базі. Необхідно усвідомлювати, що один закон не може розв’язати таку надскладну суспільну проблему. Запобігання та протидія корупції мають становити єдину, узгоджену систему організаційних, правових, економічних заходів, яка б мала на меті комплексно усувати небезпечні ризики, запобігати корупційним проявам та протидіяти відповідним порушенням та злочинам.

Основним методом протидії корупції в лісовому секторі слід вважати формування дієвого комплексу заходів, спрямованих насамперед на запобігання корупційним проявам. Згідно з «Національною антикорупційною стратегією на 2011–2015 роки», що затверджена Указом Президента України №1001/2011 від 21.10.2011 року, пріоритетними напрямами антикорупційної політики мають стати попередження, виявлення та усунення умов, що сприяють або можуть сприяти виникненню корупції, а також запобігання спробам їх створити.

Як засвідчив аналіз застосування коментованого закону у лісовому секторі, невирішеною залишається низка важливих положень, що перешкоджає усуненню найбільш суттєвих корупційних ризиків. Передовсім це стосується проблеми розмежування влади та бізнесу в системі державного управління лісовою галуззю, усунення неправомірного впливу на керівників лісогосподарських підприємств. Нехтування вимогами закону щодо заборони неправомірного втручання у господарську діяльність підприємств призводить до поширення корупційних проявів у владних органах, економічних втрат для державних підприємств та загального зниження ефективності внутрішнього управління підприємствами. Гучні корупційні скандали у галузі прямо впливають ставлення до лісового сектора, знижуючи в очах людей імідж професії лісівника.

Зважаючи на положення антикорупційної стратегії, пріоритетними заходами у лісовому секторі мають стати реформування системи управління, зменшення адміністративного тиску на лісогосподарські підприємства, комп’ютеризація документообігу, обмеження кількості перевірок контролюючих органів, усунення браку прозорості у діяльності органів лісового господарства та поліпшення умов доступу громадян до інформації про лісовий сектор. Потребують удосконалення системи контролю за використанням державного майна, які б мали на меті недопущення фактів одержання прихованих прибутків державними службовцями або за їх сприяння – іншими особами чи угрупуваннями. Підвищеної уваги вимагає дотримання законодавства щодо державних закупівель у діяльності лісогосподарських підприємств. Особи, винні у вчиненні кримінальних діянь, пов’язаних із привласненням державних коштів, повинні отримувати максимальні покарання, передбачені чинним законодавством.

Проте недостатньо лише карати за зловживання, слід зменшувати та обмежувати правове поле, де такі корупційні прояви можливі. Зокрема, для усунення можливих тіньових схем у торгівлі деревиною за кордон зараз вкрай важливо зробити максимально прозорими експортні поставки лісопродукції, визначивши зрозумілий та справедливий порядок укладення контрактів із закордонними покупцями, який би забезпечував отримання максимальних прибутків лісогосподарськими підприємствами. Базуючись на принципах ринкової економіки, слід нормативно унеможливити втручання органів влади у встановлення цін та визначення покупців на вироблену лісгоспами деревину при експортних поставках.

Оскільки сфера державної служби визнається зоною підвищеного корупційного ризику, першочерговим завданням має стати гідне матеріальне забезпечення державних службовців. Водночас разом із підвищенням заробітної плати слід підвищувати відповідальність за виконану роботу.

Негайного врегулювання на законодавчому рівні вимагає питання про віднесення до суб’єктів відповідальності посадових осіб державної лісової охорони лісогосподарських підприємств, які одержують заробітну плату за рахунок коштів, отриманих підприємством від власної господарської діяльності. Вимоги Лісового кодексу та Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» відносять їх до посадовців правоохоронних органів, що в свою чергу надає формальні підстави вважати цих лісівників посадовими особами органа державної влади, уповноваженими на виконання функцій держави відповідно до п.п. «ж» п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». Практика засвідчила, що, користуючись двозначністю законодавства, суди по-різному тлумачать належність посадовців державної лісової охорони до суб’єктів корупційних порушень. Водночас невизначеність статусу лісівників у прийнятому законі викликає запитання щодо дотримання посадовцями лісової охорони інших антикорупційних обмежень, таких як виконання вимог фінансового контролю (ст. 12 Закону про корупцію), проходження спеціальних перевірок при зайнятті посад, що пов’язані з виконанням функцій держави (ст. 11 Закону про корупцію) тощо.

Зважаючи на специфіку лісової галузі, де досить поширені лісові династії, особливої уваги потребує додержання вимоги ст. 9 Закону про корупцію щодо обмежень стосовно спільної роботи працівників лісогосподарських підприємств.

Ефективна протидія корупції передбачає використання не тільки економічних та правових заходів, а й широке застосування психологічних (освітніх та виховних) засобів. Тому в управлінській діяльності не слід нехтувати правовим вихованням, формуванням антикорупційної правосвідомості у посадовців та громадян шляхом запровадження соціально-просвітницьких програм.

Можна стверджувати, що у суспільстві сьогодні не виникає сумнівів щодо гостроти проблеми корупції як у державі в цілому, так і в окремих економічних сферах. Громадськість та влада мають цілком усвідомити небезпечність корупції, чітко дотримуватись вимог закону та висловлювати неприйняття корупційних проявів на всіх рівнях.

Сьогодні розвиток нормативної бази, суспільних ініціатив та сучасні тенденції дають змогу стверджувати, що у майбутньому актуальність проблеми корупції та пошуку шляхів протидії їй лише зростатиме. Це також стосуватиметься й лісового сектора, де в останні роки зафіксована значна кількість корупційних проявів. Щоб досягнути дієвих результатів у протидії цьому явищу, керівництву лісової галузі слід спиратися на продуману та зважену систему заходів, яка базується на суворому виконанні антикорупційного законодавства.



Перелік використаних джерел

1. Бантишев О. Відповідальність за злочини у сфері службової діяльності// Юридичний журнал. – 2003. – №7 (13). С. 69–77.

2. Башмаков Н.С. Особенности первоначального этапа расследования коррупционных преступлений, совершаемых представителями органов местной власти. – М.: «Юрлитинформ», 2007. –152 с.

3. Бусол О. Дарунки державним службовцям: новели Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» / Олена Бусол // Юридичний журнал. – 2011. – №9. – с. 72–75.

4. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення»: Науково-практичний коментар// Відп. ред. С.В. Ківалов і Є.Л. Стрельцов. – Х.: Одіссей, 2011. – 344 с.

5. Кальман О.Г., Ярмиш Н.М., Куц В.М. Правові засоби протидії корупції. Навчальний посібник. – К.: ІПК Національної академії прокуратури України, 2012. – 163 с.

6. Камлик М.І., Невмержицький Є. В. Корупція в Україні. – К., 1998. – 187 с.

7. Коррупция в бизнесе: схемы откатов. Газета «Сегодня». – Електронний ресурс //Режим доступу / http://www.segodnya.ua/corruption/14172600.html

8. Коррупция в Украине – сущность, масштабы влияния. Центр Разумкова. – Електронний ресурс //Режим доступу / http://razumkov.org.ua/ukr/article.php?news_id=200

9. Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти. – Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. – К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – 684 с.

10. Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования преступлений: Учебник для студентов юридических вузов и факультетов. /Под ред. проф. В.Ю. Шепитько. – Харьков: ООО «Одиссей», 2001. – 528 с.

11. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар /Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін..; за заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Вид. 4-е, доп. – Х.: Одіссей, 2008. – 1008 с.

12. Книгa по борьбе с коррупцией, в основу которой положена книга «Системы общегосударственной этики поведения», выпущенная в свет в 1996 году Транспаренси Интернешнл (ТИ) под редакцией Джереми Поупа. – Електронний ресурс //Режим доступу /http://www.evro-vector.narod.ru/Book_anticorruption.htm

12. Марітчак Т.М. Помилки у кваліфікації злочинів. – К., Атіка, 2004. – 188 с.

13. Мельник М.І., Редька А.І., Хавронюк М.І.. Науково-практичний коментар Закону України «Про боротьбу з корупцією» / за ред. М.І. Мельника. – К.: Атіка, 2008. – 372 с.

14. Мельник М. І. Хабарництво: загальна характеристика, проблема кваліфікації, удосконалення законодавства. – К., 2000. – 256 с.

15. Мельник О.М., Руснак Ю.І., Шамрай О.В. Науково-практичний коментар Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». Станом на 01.01.2012 р./ За ред. Шамрая В.О. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2012. – 464 с.

16. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. С.С. Яценко. – К., 2003. – 1184 с.

17. Науково-практичний коментар Лісового кодексу України / за ред. Г.І. Балюк. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 368 с.

18. Невмержицький Є.В. Правові проблеми боротьби з економічною злочинністю і корупцією: Навч. посіб. – К.: АПСВ, 2005. – 415 с.

19. Противодействие коррупции: пределы возможного. Научный семинар. Фонд Либеральная Россия. – Електронний ресурс //Режим доступу/ http://www.liberal.ru/articles/5293

20. Россия и коррупция: кто кого. Аналитический доклад Регионального общественного фонда "Информатика для демократии" (Фонд ИНДЕМ) Москва, 1998. – Електронний ресурс //Режим доступу / http://www.indem.ru/indemfond/indfp2_r.html

21. Скулиш Є. Прояви корупції у сучасних умовах /Є. Скулиш // Право України. – 2010. – №11. с. 213-218.

22. Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в судебной и следственной практике. – К., Юрінком, 1995. – 208 с.

23. Тучак Р.М. Адміністративно-правові засади боротьби з корупцією. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, Харків – 2007. – 18 с.

24. Хавронюк М.І. Науково-практичний коментар до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». – К.: Атіка, 2011. – 424 с.


Нормативні акти:

1. Конституція України від 28.06.1996 року. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної ради України. – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 року. [Електронний ресурс] //Офіційний сайт Верховної Ради України. – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15

3. Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 року. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/514-17

4. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 року. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3206-17

5. Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05.07.2012 року. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5073-17

6. Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 05.10.1995 року. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/356/95-%D0%B2%D1%80

7. Закон України «Про державну службу» від 17.11.2011 року. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної ради України. – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4050-17

8. Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 року. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=48267

9. Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2939-17

10. Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393

11. Закон України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 року. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2289-17

12. Закон України «Про інформацію» від 13.01.2011 року. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2657-12

13. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2010 року. // Офіційний сайт Верховної Ради України. – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1775-14

14. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80

15. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 року. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/586-1

16. Закон України «Про правила етичної поведінки» від 17.05.2012 року. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4722

17. Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної ради України. – http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2493-14

18. Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 року. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної ради України. – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/93-15

19. Закон України «Про ціни та ціноутворення» від 21.06.2012 року. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5007-17

20. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 року. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

21. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 року. [Електронний ресурс] //Офіційний сайт Верховної Ради України. – http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/4651%D0%B0-17

22. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 року. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

Схожі:

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів лист №14/18. 2
...
Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник / За ред. С.І. Архієреєва, Н. Б. Решетняк. Харків: нту «хпі», 2007. 331 с
Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Куляс П. П. Система − проти автоматизму суржику: Редакторський погляд : Навчальний посібник. Вид друге, розширене І виправлене. −...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка