Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства



Сторінка5/21
Дата конвертації13.02.2018
Розмір2.93 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

Однак звертаємо увагу, що державний орган чи інша юридична особа, які виявили корупційне правопорушення, мають вжити заходи щодо його припинення лише у тому випадку, коли вони наділені для цього відповідними правами і повноваженнями, і це повинно входити до їх посадових обов’язків. В іншому випадку зазначений орган/юридична особа в особі їх керівників зобов’язані негайно письмово повідомити про вчинення корупційного правопорушення правоохоронні органи, перелічені ч. 5 ст. 5 Закону про корупцію.

Невиконання уповноваженими посадовцями обов’язків щодо припинення корупційних дій та інформування правоохоронних органів про вчинені корупційні порушення тягнуть за собою відповідальність, передбачену ст. 172-9 КУАП –«Невжиття заходів щодо протидії корупції».



1.5 Спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції

Вказане поняття запроваджене ст. 5 Закону, що об’єднує перелік правоохоронних органів та їх окремих підрозділів, які спеціалізуються на боротьбі з корупцією. До спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції закон відносить:

1. Органи прокуратури;

2. Спеціальні підрозділи з боротьби з організованою злочинністю МВС України;

3. Спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.

Вказані правоохоронні органи наділені повноваженнями складати протоколи про вчинення адміністративних корупційних правопорушень. Перелік посадовців та підрозділів органів, які мають право складати протоколи про вчинення корупційних правопорушень, передбачений ст. 255 КУАП та відомчими нормативними актами.

Слід зауважити, що з прийняттям Закону про корупцію коло правоохоронців, які уповноважені протидіяти корупції, значно звузилось. Це, на нашу думку, є повністю обґрунтованим, зважаючи на спеціалізацію окремих підрозділів правоохоронних органів. Якщо у Законі про корупцію 1995 року право виявляти та припиняти корупційні діяння, складати відповідні протоколи покладалось загалом на правоохоронні структури – МВС та СБУ, то зараз таким повноваженнями користуються лише спеціальні підрозділи цих органів. Також повноваженнями спеціально уповноваженого суб’єкта протидії корупції у березні 2012 року були наділені відповідні підрозділи митних органів. Однак Закон №224 від 14.05.2013 року позбавив митні органи спеціальних повноважень протидіяти корупції на правах правоохоронного органа. Цим же законом позбавлено статусу суб’єктів зі спеціальними повноваженнями податкову міліцію та Військову службу правопорядку у Збройних силах України.

У цьому розділі варто детальніше розглянути структуру вказаних правоохоронних органів та їх повноваження.



1. Прокуратура України

Як вже згадувалось, Генеральний прокурор та підпорядковані йому прокурори мають особливі повноваження у сфері запобігання і протидії корупції, здійснюючи координацію діяльності правоохоронних органів з питань протидії корупції та нагляд за додержанням законів у цій сфері.

Спільним наказом Генерального прокурора України і керівників правоохоронних органів від 26 квітня 2012 року №43/375/166/353/284/241/290/256 затверджено Положення про координацію діяльності правоохоронних органів з боротьби із злочинністю та корупцією. Відповідно до відомчого наказу від 23 серпня 2012 року №73, утворено постійно діючу робочу групу з питань підготовки та проведення координаційних нарад, організації та контролю виконання прийнятих ними рішень, до складу якої увійшли керівники правоохоронних органів та їх галузевих підрозділів.

Крім того, органи прокуратури є спеціально уповноваженими суб’єктами у протидії корупції, що безпосередньо виявляють, припиняють та розслідують корупційні кримінальні та адміністративні правопорушення.

У цьому статусі на прокуратуру закон покладає:

– проведення досудового розслідування про службові злочини, в тому числі – з ознаками корупції (ст. 216, п. 1 Перехідних положень КПК України);

– складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 127-1, ст. ст. 172-4-172-9, 188-32, 188-35, 212-3 КУАП (ст. ст. 250, 255 КУАП).

Згідно з наказом Генерального прокурора України «Про організацію діяльності органів прокуратури у сфері запобігання і протидії корупції» №10-гн від 25.06.2013 року, складання протоколів про вчинення адміністративних корупційних правопорушень доручено структурним підрозділам Генеральної прокуратури України та відповідним галузевим підрозділам прокуратур обласного рівня; слідчим та прокурорам, які приймають рішення про закриття кримінального провадження – при виявленні під час досудового розслідування ознак корупційного правопорушення, що не містять складу злочину; прокурорам при здійсненні правозахисної діяльності – у разі виявлення правопорушень, за які встановлена адміністративна відповідальність.

– представництво інтересів держави в суді у справах про корупційні адміністративні правопорушення (ст. 250 КУАП);

– підтримка державного обвинувачення в судах, у тому числі у справах про корупційні та службові злочини (ст. 36 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону про корупцію, прокурори уповноважені подавати до суду заяви про скасування нормативно-правових актів, рішень, виданих внаслідок вчинення корупційних правопорушень. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про прокуратуру», систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури. Зокрема, в системі органів прокуратури діють міжрайонні прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (колишні природоохоронні прокуратури), одним із напрямків діяльності яких є нагляд за додержанням лісового законодавства.

Крім того, у жовтні 2011 року на правах обласної прокуратури створена Дніпровська екологічна прокуратура, до якої входить 7 міжрайонних екологічних прокуратур. Основним завданням цього органа є нагляд за дотриманням природоохоронного законодавства в басейні річки Дніпро, її водосховищ, водоохоронних зон, прибережних захисних смуг по всій території України.

Правова підстава діяльності – Закон України «Про прокуратуру».

2. Управління по боротьбі з організованою злочинністю (УБОЗ) МВС України

У структурі Міністерства внутрішніх справ України існує спеціальний підрозділ, що належить до державних органів, спеціально створених для боротьби з організованою злочинністю – Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю. ГУБОЗ МВС України та його територіальні підрозділи – управління в областях та АР Крим – підпорядковуються Міністру внутрішніх справ України та начальникам УБОЗ. Крім того, територіальні відділи та відділення УБОЗ створені на транспорті, діють у більшості міст обласного підпорядкування.

Одним із основних завдань цього підрозділу визначена боротьба з корупцією й хабарництвом у сферах, які мають стратегічне значення для економіки держави, серед вищих посадових осіб, працівників судових, правоохоронних та контролюючих органів. У лісовій галузі співробітники УБОЗ займаються викриттям посадових злочинів серед керівного складу обласних управлінь лісового господарства, організованих груп, що пов’язані з контрабандою деревини, викраденням лісопродукції в особливо великих розмірах. Підрозділи мають чітко визначену ієрархічну структуру та їх правовий статус відрізняє їх від інших структур МВС колом повноважень, об’ємом компетенції та особливою важливістю завдань, що ними вирішуються.

Співробітники структури УБОЗ займаються виявленням злочинів, пов’язаних з корупцією, а досудове розслідування по них здійснюється слідчими органів прокуратури та органів внутрішніх справ згідно з вимогами підслідності.

Правові підстави діяльності підрозділів УБОЗ – Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», Закон України «Про міліцію», Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність».

3. Спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю (БКОЗ) Служби безпеки України

Служба безпеки України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України і підлеглий Президенту України та підконтрольний Верховній раді України. В системі СБУ діє спецпідрозділ по боротьбі з організованою злочинністю (БКОЗ), наділений особливим статусом та повноваженнями. Спецпідрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ є Головне управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління Служби безпеки і відділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю органів СБУ в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Крім того, такі спецпідрозділи можуть створюватись в інтересах державної безпеки на окремих стратегічних об’єктах, територіях, військових формуваннях.

Основним завданням цього підрозділу є попередження, припинення та розкриття тяжких злочинів у сфері корупції та організованої злочинної діяльності в різних галузях економіки. Функції та повноваження цього підрозділу мають багато спільного з відповідними спецпідрозділами УБОЗ МВС, що зумовлено виконанням спільних завдань щодо боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Проте спеціальні підрозділи СБУ законом наділені більш широкими повноваженнями. Вважається, що їх компетенція починається відтоді, як створюється загроза не тільки суспільним, а й загальнодержавним інтересам. Співробітники ВБКОЗ покликані викривати службові злочини, що віднесені до підслідності СБУ, зокрема – вчинені державними службовцями вищих категорій, суддями, працівниками правоохоронних органів тощо.

Як правило, у лісовій галузі працівники УСБУ займаються виявленням хабарництва, зловживанням службовим становищем та перевищенням повноважень у діяльності посадовців обласних управлінь лісового господарства, керівників державних підприємств.



2. Основні заходи у сфері запобігання корупції

2.1 Спеціальна перевірка при прийнятті на посаду

Запровадження спеціальних перевірок при прийнятті на посаду публічних службовців стало однією із новел антикорупційного закону. Основні правила реалізації зазначеного механізму деталізовані у «Порядку організації проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування», що затверджений Указом Президента України №33/2012 від 25.01.2012 року (надалі – Указ №33).

Перевірки стали обов’язковими лише для осіб, що уповноважені на виконання функцій держави та місцевого самоврядування (суб’єкти, перелічені у пункті 1 частини першої ст. 4 Закону про корупцію). Організація перевірки покладається на керівника органа державної влади, на зайняття посади в якому претендує кандидат, крім випадків, установлених законом.

Запровадження спецперевірок пояснюється необхідністю не допускати/запобігати прийняттю на службу осіб, що безпосередньо причетні до корупції. Відповідно, у лісовому секторі це стосується насамперед державних службовців: посадовців обласних управлінь лісового та мисливського господарства, Рескомлісу АР Крим, а також службовців інших відомств, до компетенції яких належать питання лісового господарства.

Законодавець визначив перелік інформації про кандидатів на посади, що підлягатиме перевірці. Очікується, що отримання цих даних дозволить представникам влади за результатами спецперевірок «відсіювати» сумнівних кандидатів.


Інформація, що підлягає спеціальній перевірці

1. Притягнення особи до кримінальної відповідальності, в тому числі за корупційні правопорушення, наявності судимості, її зняття, погашення.

2. Факт, що особа піддавалася раніше адміністративним стягненням за корупційні правопорушення.

3. Достовірність відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру.

4. Наявність в особи корпоративних прав.

5. Стан здоров’я, освіта, наявність наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації.

(ч. 2 ст. 11 Закону про корупцію, п. 4 Указу №33)

1. Перевірка факту притягнення до кримінальної відповідальності проводиться з метою виконання вимог законів і недопущення до служби осіб, які «мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку» (ст. 15 Закону України «Про державну службу» (у редакції, що набере чинності 01.01.2015 року), ст. 12 Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування»). Джерелом отримання подібної інформації слугують відповідні бази даних Міністерства внутрішніх справ України.

Після погашення судимості (ст. 89 ККУ) за спливом встановлених законом строків чи дострокового зняття судимості судом (ст. 91 ККУ), особа вважається такою, що не притягалася до кримінальної відповідальності і не може бути обмежена у своїх правах і свободах.

Не допускається збір інформації зацікавленими органами влади про вже погашену чи зняту судом судимість.

2. Перевірка інформації про притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється на підставі даних Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що ведеться Міністерством юстиції України (ст. 21 Закону про корупцію).

3. Відомості про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру перевіряються для того, щоб у майбутньому, під час перебування особи на посаді в органі державної влади чи місцевого самоврядування, можна було порівняти рівень отриманих нею доходів і витрат. Отримання цієї інформації можливе від територіальних органів Міністерства доходів і зборів України.

При встановленні факту розбіжностей у поданих претендентом на посаду автобіографії та/або декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік посадовою особою, яка проводить спеціальну перевірку, надається можливість претенденту на посаду протягом п'яти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом та/або виправити таку розбіжність.



4. Одержання відомостей про корпоративні права особи має таку ж мету, що зазначена в попередньому пункті. Крім того, їх перевірка сприятиме виявленню можливих фактів конфлікту інтересів (ст. 14 Закону про корупцію).

Корпоративними правами (ст. 2 Закону «Про акціонерні товариства», ст. 167 Господарського кодексу України) вважаються сукупність майнових і немайнових прав акціонера-власника акцій товариства, що включають права на:

– участь в управлінні акціонерним товариством;

– отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону;

– інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами товариства.

Перевірка інформації про участь особи в управлінні акціонерним товариством проводиться на підставі «Порядку проведення спеціальної перевірки наявності в осіб, що претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, корпоративних прав», що затверджений Наказом Міністерства юстиції №448/5 від 23.03.2012 року. Згідно із затвердженим Порядком, перевірка вказаних відомостей проводиться:

– Державною реєстраційною службою України – щодо осіб, які претендують на зайняття посад у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади або в інших державних органах, крім їх територіальних органів чи підрозділів;

– реєстраційними службами головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі – щодо осіб, які претендують на зайняття посад у територіальних органах чи підрозділах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади або інших державних органів, органах влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністраціях, органах місцевого самоврядування.



5. Інформація про стан здоров’я та освіту кандидата на посаду службовця важлива, оскільки законодавство забороняє прийняття на посади недієздатних осіб (тобто психічно хворих, нарко-, алкозалежних, хворих на тяжку інфекційну хворобу тощо) та осіб без належного освітнього рівня. Про це йдеться у ст. 15 Закону «Про державну службу» (у редакції, яка набере чинності 01.01.2015 року), ст. 12 Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування». Відомості про стан здоров’я кандидати на зайняття посад державної служби одержують через підрозділи та установи Міністерства охорони здоров’я.

Наказом МОЗ України №578 від 30.07.2012 року затверджений «Порядок проведення медичного огляду та спеціальної перевірки особи, яка претендує на зайняття посади, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування».



6. Перевірка відомостей щодо освіти, наявності у кандидата наукового ступеня, вченого звання проводиться Міністерством освіти і науки України, відповідним органом виконавчої влади, структурними підрозділами обласної державної адміністрації.

Зазначена процедура врегульована у наказі Міністерства освіти і науки України №986 від 10.09.2012 року «Про порядок проведення спеціальної перевірки відомостей щодо освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання у осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування».

Орган, який проводить спеціальну перевірку, не має право розголошувати інформацію, яка йому стала відома внаслідок проведеної перевірки. Така інформація, відповідно до закону, є конфіденційною. Це значить, що доступ до неї обмежується фізичною або юридичною особою, і може поширюватися у порядку, визначеному цими особами, і тільки за їхнім бажанням, відповідно до передбачених ними умов (ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки відомостей про претендента на посаду, які не відповідають встановленим законодавством вимогам для зайняття посади, посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на цю посаду, відмовляє претенденту у призначенні (обранні) на посаду.

У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки та розгляду пояснень претендента на посаду факту подання ним підроблених документів або неправдивих відомостей, посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на цю посаду, повідомляє протягом трьох робочих днів про виявлений факт правоохоронні органи та відмовляє претенденту у призначенні (обранні) на посаду.

При визначенні неправдивості поданої претендентом інформації слід виходити з її свідомого приховування чи перекручування. Правоохоронні органи за надісланим повідомленням щодо подання неправдивих відомостей повинні провести перевірку з метою з’ясування наявності складу правопорушення в діях особи, що претендує на зайняття відповідної посади.



Строк проведення спеціальної перевірки не повинен перевищувати 15 днів з дня надання згоди на її проведення.

Перевірка складається з таких етапів:



1) згода особи на перевірку;

2) запит від органа державної влади чи місцевого самоврядування до інших органів влади про надання інформації про особу;

3) отримання інформації про результати спеціальної перевірки;

4) підготовка органом державної влади чи місцевого самоврядування довідки за результатами спеціальної перевірки;

5) ознайомлення особи з підготовленою довідкою;

6) прийняття рішення про призначення (обрання) на посаду чи про відмову у призначенні (обранні на посаду).

При проведенні спеціальної перевірки орган державної влади чи орган місцевого самоврядування не пізніше наступного робочого дня після одержання згоди кандидата на проведення спеціальної перевірки надсилає до відповідного територіального органа Міністерства юстиції (за місцем майбутньої роботи кандидата) такі документи:

1) запит на проведення спеціальної перевірки відомостей щодо особи, яка претендує на зайняття посади, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (форма, затверджена наказом Міністерства юстиції від 11 січня 2012 року N 39/5);

2) копія письмової згоди кандидата на проведення спеціальної перевірки;

3) копія автобіографії;

4) копія паспорта.

Детальна інформація про процедуру перевірки викладена у частинах 4–7 ст. 11 Закону про корупцію, пунктах 8–14 Указу №33.

2.2 Що таке неправомірне використання службового становища?

Корупція об’єднує всі форми використання службового становища у приватних інтересах. Закон про корупцію визначає основний зміст корупції у можливості осіб, які є суб’єктами відповідальності, використовувати своє службове становища з метою отримання неправомірної вигоди. Тому основною антикорупційною забороною є положення про неприпустимість використання службових повноважень з метою одержання неправомірної вигоди.



Важливо!

Заборонено використання службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей:

з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб,



або

у зв’язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.



(ст. 6 Закону про корупцію)

Заборона неправомірного використання службового становища стосується широкого кола осіб, а саме:

1) державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування (пункт 1 частини 1 ст. 4 Закону);

2) посадових осіб юридичних осіб публічного права (пункт 2 частини 1 ст. 4 Закону);

3) осіб, які надають публічні послуги (пункт 2 частини 1 ст. 4 Закону);

4) посадових осіб юридичних осіб приватного права (пункт 3 частини 1 ст. 4 Закону).

Застосування цих заборон вимагає детального аналізу.

Перш за все звернемо увагу, що службовим особам забороняється не лише використовувати свої службові повноваження, а й пов’язані з цим можливості для отримання неправомірних вигод. До таких можливостей слід віднести, зокрема, використання статусу та авторитету посади, яку займає посадовець, через які він може впливати на інших осіб для отримання неправомірної вигоди.

Приміром, при використанні так званого «телефонного права» у відносинах з правоохоронцями керівник державного органа користується своїми неформальними можливостями посади, а не службовими повноваженнями. Звертаючись з проханням до іншої посадової особи, щоб той, своєю чергою, порушив закон, він таким чином впливає на дії чи бездіяльність інших державних органів. Якщо внаслідок такого «вирішення питання» посадовець отримує матеріальну вигоду, він порушує норми ст. 6 Закону про корупцію, що тягне для нього юридичну відповідальність.

Закон про корупцію не містить вичерпного переліку видів неправомірного використання службового становища. Це цілком обґрунтовано, адже у житті неможливо передбачити всі випадки використання службових повноважень з протиправною метою.

Крім загальної заборони, у Законі визначені спеціальні заборонені дії, а саме:

1) неправомірне сприяння фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);

2) неправомірне сприяння призначенню на посаду особи;

3) неправомірне втручання в діяльність інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;

4) неправомірне надання переваги фізичним або юридичним особам у зв’язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

Схожі:

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів лист №14/18. 2
...
Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник / За ред. С.І. Архієреєва, Н. Б. Решетняк. Харків: нту «хпі», 2007. 331 с
Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Куляс П. П. Система − проти автоматизму суржику: Редакторський погляд : Навчальний посібник. Вид друге, розширене І виправлене. −...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка