Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства



Сторінка7/21
Дата конвертації13.02.2018
Розмір2.93 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   21

2.4 Благодійна допомога та консалтингові послуги: межі дозволеного

До набрання у 2011 році чинності Законом про корупцію, мала місце практика, за якою державні підприємства за неформальними вказівками керівників «профільних» органів влади перераховували грошові кошти на адресу цих органів як благодійну допомогу. Як правило, це обумовлювалось недостатнім бюджетним фінансуванням державних інституцій.

Наприклад, згідно зі звітом Рахункової палати України, що складений за підсумками перевірок підприємств сфери управління МВС України у вересні 2010 року, констатовано, що «державні підприємства, що належать до сфери управління МВС і надають платні послуги громадянам та юридичним особам, систематично оплачували рахунки міністерства і перераховували йому кошти як благодійну допомогу, тим самим незаконно спрямовуючи до МВС частки своїх доходів від ведення бізнесу».

Такі випадки контролюючими органами визнавались неправомірними, хоча прямої заборони на рівні закону не було.

Нагадаємо, що згідно із Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05.07.2012 року, благодійною діяльністю визнається добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара (тобто набувачем благодійної допомоги). Благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до згаданого Закону.

Про заборону надання благодійної допомоги правоохоронним органам йшлось лише в Указі Президента України №328 від 11 квітня 2008 року «Про деякі заходи щодо запобігання корупції в судах та правоохоронних органах». З набранням чинності антикорупційних законів безоплатне одержання майна органами влади стало офіційно забороненим.



Важливо!

Органам державної влади та органам місцевого самоврядування заборонено одержувати від фізичних, юридичних осіб безоплатно послуги та майно, крім випадків, передбачених законами та міжнародними договорами.

(ст. 17 Закону про корупцію)

Це означає, що державним/комунальним лісгоспам наразі не дозволяється перерахувати кошти як благодійну допомогу або надавати іншу матеріальну допомогу обласним управлінням. Це також стосується міністерств, районних адміністрацій, міліції, прокуратури, обласних чи районних рад тощо. Також їм не можна безоплатно передавати будь-яке майно. Тим більше це стосується практики оплати рахунків цих органів з віднесенням на власні видатки. Крім того, забороняється надання матеріальної допомоги правоохоронним органам.

За загальним правилом, згідно з ч. 5 ст. 75 Господарського кодексу України, державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом.

Для державних підприємств підзаконними актами передбачені обмеження витрат на надання благодійної, спонсорської та іншої допомоги в розмірі не більше як 1% обсягу чистого прибутку (за результатами попереднього звітного року). Така вимога міститься у підп. в) пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 року №1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів».

Слід враховувати, що згідно з ч. 9 ст. 75 Господарського кодексу України, розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього кодексу та інших законів. Порядок складання, затвердження та контролю фінансових планів державних підприємств затверджений Наказом Мінекономіки №173 від 21.06.2005 року. Цим документом передбачено, що фінансовий план підприємства складається за формою згідно з додатком 1 на кожен наступний рік з поквартальною розбивкою і відображає очікувані фінансові результати в запланованому році. Фінансовий план підприємства також містить довідкову інформацію щодо фактичних показників минулого року та планових показників поточного року. Вказаною формою передбачено зазначення напрямків використання чистого прибутку з їх розшифровкою. Для уникнення претензій з боку органів фінансової інспекції у разі планування витрат на надання благодійної допомоги є вкрай важливим зазначення відповідних напрямків у фінансовому плані.

Проте закон не забороняє передавати майно владним органам за заниженими цінами. Приміром, досі розповсюджена негативна практика, коли автомобілі державних підприємств фактично використовуються органами влади на підставі договорів оренди.

Коментована законодавча заборона цілком зрозуміла та відповідає цивілізованим відносинам у розвинутих суспільствах: влада повинна фінансуватись лише з бюджету, а бізнес – працювати за рахунок власних прибутків.

Однак проблема належного фінансування органів влади залишається в Україні одним із корупційних ризиків та вимагає безумовного вирішення. Державні службовці та інші посадовці бюджетної сфери, які щоденно виконують такі необхідні для держави та суспільства завдання, потребують гідної оплати праці.

Оплата консалтингових послуг

При перевірках суб’єктів господарювання фіскальні та правоохоронні органи особливу увагу звертають на використання консалтингових послуг. Це пов’язано з тим, що під виглядом таких послуг насправді можуть здійснюватись різні фіктивні фінансові операції, в тому числі корупційні. Наприклад, під прикриттям договору про надання послуг на рахунки родичів корумпованого посадовця можуть перераховуватись кошти в якості неправомірної вигоди. До недавнього часу «консалтингові» схеми широко використовувались у приватному секторі господарювання для мінімізації оподаткування.

У зв’язку з цим для підприємств державної форми власності законодавство запроваджує обмеження на використання консалтингових та аудиторських послуг. Зокрема, згідно з пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 року №1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів», міністерства та інші центральні органи виконавчої влади при формуванні та затвердженні фінансових планів підпорядкованих державних підприємств повинні обмежувати обсяг консалтингових та аудиторських послуг у розмірі не більше ніж 1,5% обсягу чистого прибутку.

В українському законодавстві немає ні визначення терміна «консалтинг», ні чіткої класифікації консалтингових послуг. Як правило, під ними розуміють професійну допомогу замовнику щодо вирішення певної проблеми на основі дослідження та аналізу конкретної ситуації. Перелік різновидів консалтингових послуг досить значний: управлінський, фінансовий, кадровий, юридичний, ІТ-консалтинг тощо. Визначення вартості наданих послуг – питання суто оціночне, адже такі послуги є творчим продуктом.

Неприпустимою є практика нав’язування консалтингових послуг органами лісового господарства (примушування до укладення «добровільних» договорів) при наданні адміністративним послуг, зокрема при видачі сертифікатів про походження лісоматеріалів. Це є прямим порушенням законодавства, оскільки адміністративна послуга з видачі вказаних сертифікатів надається на безоплатній основі. Наведені положення передбачені п. 8 «Стандарту адміністративної послуги з видачі сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій», що затверджений Наказом Держкомлісгоспу №230 від 07.09.2009 року.

Корупційні ризики з’являються у ситуаціях, коли одне державне підприємство надає консалтингові послуги значній кількості держлісгоспів, укладаючи з ними сумнівні з точки зору економічної доцільності договори комісії тощо. Критично важливим є, те щоб співпраця була економічно обґрунтованою, не призводила до штучного підвищення цін для споживачів, базувалась на добровільній та взаємовигідній основі. Будь-який адміністративний вплив на керівників держлісгоспів, що має на меті укладення договорів, повинен відбуватись лише у правових формах.

Фінансова-господарська діяльність подібних консалтингових підприємств державної власності має бути максимально прозорою та відкритою. Для усунення сумнівів щодо можливих зловживань адміністрації консалтингових державних підприємств, які безпосередньо підпорядковуються центральним органам влади, було б доцільно добровільно оприлюднювати власну фінансову звітність із деталізацією та обґрунтуванням здійснених видатків.

2.5 Приватний бізнес та лісова галузь: антикорупційні запобіжники

Приватний бізнес у лісовому секторі країни наразі представлений сферою лісопереробки та торгівлі деревиною. Крім того, приватні підприємці та юридичні особи надають значний обсяг послуг лісогосподарським підприємствам на умовах підряду (лісозаготівлі, транспортні послуги тощо). Також в окремих регіонах (Полісся, Карпати) поширена сезонна підприємницька діяльність, пов’язана з побічним лісокористуванням (заготівля дикорослих плодів, горіхів, ягід, грибів тощо).

Стратегічно важливим для вітчизняної економіки є створення сприятливого інвестиційного клімату, що вимагає усунення корупційних чинників. Адже у багатьох іноземних інвесторів просто не передбачені окремі бюджети «на хабарі». Приміром, у першому півріччі 2010 року шведська меблева компанія «Ікеа», відома своєю політикою неприпустимості підкупів, залишила український ринок, реалізувавши свої лісопереробні активи в Карпатах. Офіційною причиною згортання бізнесу стали «несприятливі адміністративні процедури». Втім, адміністрація компанії неодноразово натякала на вимагання від неї хабарів з боку місцевої влади за надання земельних ділянок для будівництва торгівельних центрів.

Незалежно від сфери діяльності (державна, приватна або некомерційна) корупція з’являється тоді, коли хто-небудь має монопольну владу над товарами чи послугами, існує їх дефіцит та у когось є певна свобода дій щодо їх розподілу і при цьому наявні недосконалі чи взагалі відсутні норми контролю. Своєрідною формою дефіциту є відсутність відкритості, тобто обмеження на комерційну, соціальну, політичну чи іншу інформацію.

В Україні державні та комунальні лісогосподарські підприємства є монополістами у постачанні деревини на внутрішній ринок. Забезпечення сировиною у повному обсязі внутрішніх потреб є критично важливим, адже лісопереробна промисловість цілком залежна від лісової галузі. Тому основними чинниками запобігання корупції в лісовій галузі є обмеження проявів монополізму та дефіциту ресурсів, забезпечення відкритості та належного контролю за виконанням нормативних вимог.

19 лютого 2007 року Держкомлісгоспом України видано Наказ №42 «Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини», яким затверджено Положення про організацію та проведенню аукціонів з продажу необробленої деревини (надалі – Наказ №42). Згідно з пунктом 1.2 цього Наказу, реалізація необробленої деревини всіма лісокористувачами здійснюється через аукціони з продажу необробленої деревини на біржі. Як засвідчила практика, цей наказ має суттєві недоліки, що негативно впливають на торгівлю деревиною.

Відсутність прозорості у сфері торгівлі деревиною періодично породжує гучні конфлікти, пов’язані з обвинуваченням у корупції та проявах монополізму. Так, у листопаді 2010 року у Києві була зареєстровано ТОВ «Українська спеціалізована лісова біржа» (УСЛБ), статутний фонд якого становив 1 тис. грн. Засновниками біржі були дві маловідомі комерційні структури. Вказані фірми не мало жодного відношення до лісового господарства та досвіду проведення біржових торгів. Але вже через десять днів після реєстрації біржі на офіційному порталі Держкомлісгоспу був оприлюднений графік проведення торгів необробленою деревиною на 1 квартал 2011 року. Одразу після цього у більшості областей держлісгоспи сфери управління Держкомлісгоспу уклали з вказаною біржею договори про проведення аукціонів.

На це одразу відреагувала асоціація «Союз бірж України», виступивши у грудні 2010 року з відкритою заявою, у якій йшлось про порушення в організації продажу необробленої деревини на українському ринку. На переконання асоціації, керівники лісгоспів укладали договори про участь у проведенні аукціонів із ТОВ «УСЛБ» під тиском керівництва Держкомлісгоспу навіть незважаючи на те, що представництва цієї біржі в регіонах не мають обладнаних торгових залів, відповідного програмного та технічного забезпечення, кваліфікованих працівників тощо. Таке становище, на їх думку, суперечило вимогам ст. 42 Конституції України, оскільки виникла б ситуація, коли одна біржа займатиме монопольне (домінантне) становище на ринку продажу необробленої деревини. Крім того, діяльність вказаної біржі не відповідала низці вимог Наказу №42.

Після виникнення негативного резонансу та численних звернень до центральних органів влади договори з ТОВ «Українська спеціалізована лісова біржа» згодом були розірвані, а лісгоспи повернулись до реалізації заготовленої деревини на місцевих агропромислових біржах.

Через поглиблення економічної кризи в Україні у 2009 році було ухвалено рішення про припинення роботи лісових аукціонів. Однак повернення до неухильного виконання вимог підприємствами ДАЛР України на початку 2011 року викликало значне невдоволення представників лісопереробної галузі, насамперед – через недоліки ціноутворення на деревину, що виставлялась на продаж. Попри це необхідно відмітити, що Наказ №42 значно обмежив можливі зловживання з боку керівників лісогосподарських підприємств при укладенні прямих договорів зі споживачами. Водночас окремі положення аукціонної системи торгівлі необробленою деревиною виявились неефективними і такими, що потребують подальшого вдосконалення та врегулювання.

Окремі з них створюють корупційні можливості для неконкурентного розподілу сировини. Наприклад, згідно з пунктом 1.5 Положення №42, нереалізована на товарних біржах необроблена деревина реалізується підприємствами–постійними лісокористувачами за прямими договорами за цінами, не нижчих від тих, що склались на останньому аукціоні. Це надає можливості окремим учасникам аукціонів досягати протиправних домовленостей із постійними лісокористувачами на умовах того, що лоти деревини в подальшому не будуть ними викуплені, а деревина продана за меншими цінами.

Найгучніший конфлікт, пов’язаний з порушенням процедури продажу необробленої деревини, стався у середині 2012 року. Антимонопольний комітет України, розглянувши справу про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, 13.06.2012 року прийняв низку рішень щодо 14 найбільших лісопереробних підприємств країни та асоціації «Меблідеревпром» про накладення на них штрафів на загальну суму 419 млн. грн. Лісопереробники були звинувачені в антиконкурентних узгоджених діях та спотворенні результатів торгів на спеціалізованій біржі, внаслідок чого 11549 лотів необробленої деревини закуповувалися в умовах майже повної відсутності конкуренції. Загальний розмір штрафу став безпрецедентним за всю історію діяльності АМКУ. Однак на початку 2013 року окремі рішення Антимонопольного комітету постановами Київського апеляційного господарського суду були визнані недійсними в частині накладення штрафів.

Для усунення корупційних ризиків та вдосконалення практики аукціонної торгівлі деревиною необхідно суворо дотримуватись таких положень:

– дія наказу має поширюватися на всіх без винятку постійних лісокористувачів. Тому реалізацію заготовленої деревини через аукціони мають здійснювати всі лісогосподарські підприємства, а не тільки держлісгоспи сфери управління ДАЛР України. Винятки можуть бути зроблені для підприємств південних та східних областей країни;

– на аукціон має виставлятися вся необроблена деревина в обсязі її квартальної заготівлі. Приховування підприємствами заготовленої деревини від виставляння на аукціон є порушенням, що потребує запровадження правових санкцій;

– керівництву державних органів управління лісовим господарством та держлісгоспам забороняється впливати на хід проведення аукціонів, крім випадків, передбачених регламентом;

– важливо забезпечити дотримання вимоги про те, що ціни на аукціоні формуються вільно і нікому з учасників аукціону переваги щодо величини ціни не надаються;

– адміністраціям бірж забороняється приховувати інформацію про аукціони, що відбудуться, проводити закриті або замовлені аукціони для обмеженого кола осіб, видавати аукціонні свідоцтва суб’єктам господарювання, які не брали участі в ауціонах тощо

Насамкінець варто згадати, що значна частина української деревини постачається на експорт. Тому для уникнення можливих корупційних зловживань та проявів монополізму існує нагальна потреба у забезпеченні прозорості та відкритості цієї частини ринку.

2.6 Конфлікт інтересів і як його долати

Якщо особа стає публічним службовцем, її основним завданням є неупереджене виконання службових обов’язків. За цих обставин неодмінно виникатимуть ситуації конфлікту між особистими інтересами та інтересами служби, які вимагають використовувати службове становище лише в межах закону. Такі конфлікти завжди становлять корупційну небезпеку, адже у посадовця виникає спокуса використати свої повноваження для досягнення особистих цілей, отримавши при цьому матеріальну чи іншу вигоду для себе або інших осіб.

Тому Закон про корупцію, запровадивши інститут конфлікту інтересів, передбачив механізм запобігання корупції тоді, коли факт порушення ще не стався, але з’явився відповідний ризик його вчинення.


Конфліктом інтересів вважається суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

Закон України «Про правила етичної поведінки» визначає особисті інтереси як будь-які інтереси особи, зумовлені особистими, родинними, дружніми чи будь-якими іншими позаслужбовими стосунками з іншими особами, у тому числі особисті майнові та немайнові інтереси, а також ті, що виникають у зв’язку з членством особи або з її діяльністю, не пов’язаною з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, у громадських, релігійних чи інших організаціях.

Чинне антикорупційне законодавство розглядає приховування особистого інтересу посадовими особами державних органів, установ, та підприємств як порушення службової дисципліни, що потребує вжиття відповідних заходів реагування. Найчастіше конфлікт інтересів виникає при проходженні державної служби або службової діяльності посадових осіб державних підприємств. У таких випадках необхідно вжити заходів щодо приведення такої ситуації у відповідність до вимог закону та забезпечити неупереджене виконання посадовцем покладених на нього службових обов’язків.

Наприклад, очевидний конфлікт буде у ситуаціях, коли стороною у закупівлі товарів за державні кошти є фірма, власник якої – рідний брат голови комітету конкурсних торгів державного підприємства, що проводить закупівлю. Те саме стосується і директорів держлісгоспів у випадках, коли вони виступають стороною у договірних відносинах із приватними структурами, які очолюють близькі їм особи. Іншим прикладом можуть бути ситуації, коли головному лісничому лісгоспу надходять матеріали про вчинення адміністративного правопорушення, за якими він має притягнути до відповідальності свого родича.

Крім того, багато випадків притягнення до відповідальності за неповідомлення про конфлікт інтересів фіксується серед посадовців контролюючих органів, які проводять перевірки чи видають дозвільно-погоджувальні документи стосовно суб’єктів господарювання, які очолюють їх родичі.

Закон про корупцію (ст. 14) приписує уникати конфлікту інтересів таким особам:

1) державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування;

2) посадовим особам юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини 1 ст. 4 Закону про корупцію;

3) особам, які не є державними службовцями, посадовим особам місцевого самоврядування, але надають публічні послуги.

Це обмеження з 09 червня 2013 року (дата набрання чинності Законом №224 від 14.05.2013 року) стало стосуватись усіх посадовців лісової галузі.


Закон зобов’язує всіх державних службовців, посадових осіб лісового господарства вживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів. Якщо конфлікт інтересів все ж таки виник, посадовець повинен невідкладно у письмовій формі повідомити про це свого безпосереднього керівника.

У керівників органів місцевого самоврядування (тобто – голів обласних, районних рад, міських, селищних, сільських голів), на відміну від органів державної влади, немає безпосереднього керівництва. Виходом з такого становища може бути відповідне повідомлення, надіслане їх заступникам.

Звертаємо увагу, що неповідомлення керівника (навіть формальне) про наявність конфлікту інтересів має наслідком притягнення посадовця до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 172-7 КУАП. Порушення вказаної статті тягне за собою накладення штрафу від 170 до 2250 грн.

У судовій практиці зустрічаються випадки порушення обмежень, пов’язаних із конфліктом інтересів, що допускаються керівникам лісогосподарських підприємств. Зазвичай вони стосуються спільної праці родичів на одному підприємстві. Зокрема, постановою Амвросіївського районного суду Донецької області від 10.04.2013 року (справа №218/352/13-п) притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 172-7 КУпАП директора ДП «Амвросіївське лісове господарство» гр-на А., який, працюючи за контрактом із головою Державного комітету лісового господарства України від 01.10.2012 директором вказаного підприємства, на порушення вимог ст.ст. 1, 4, 9, 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» своїм наказом за №131 від 26.08.2008 року призначив на посаду інспектора з кадрів власну дружину гр-ку Б., яка стала його підлеглою, та після набрання чинності згаданим законом не вжив заходів щодо усунення конфлікту інтересів, ,чим скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 172-7 КУпАП.

Чинне законодавство наразі врегульовує процедури уникнення конфлікту інтересів тільки для державних службовців. Крім вимог антикорупційного закону, ст. 16 Закону України «Про правила етичної поведінки» зобов’язує державних службовців не допускати вчинення дій чи бездіяльності, що можуть спричинити виникнення конфлікту інтересів. Вказаній категорії посадовців прямо або опосередковано закон забороняє спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень про вчинення дій або бездіяльності на користь своїх особистих інтересів та/або інтересів третіх осіб.

Відповідно до «Загальних правил поведінки державного службовця», які затверджені Наказом Головного управління державної служби України №214 від 04.08.2010 року (надалі – Наказ №214), обставини, які можуть призвести до виникнення конфлікту інтересів, мають бути усунені до того, як державний службовець буде призначений на посаду. Якщо такі обставини склалися після призначення на посаду, державний службовець повинен невідкладно повідомити про це в письмовій формі свого безпосереднього керівника та терміново вжити заходів щодо усунення таких обставин.

Якщо державному службовцю стало відомо про наявність конфлікту інтересів в інших державних службовців, він зобов’язаний повідомити про це свого безпосереднього керівника. Останній зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання конфлікту інтересів, шляхом доручення виконання відповідного службового завдання іншій посадовій особі, особистого виконання службового завдання чи в інший спосіб, передбачений законодавством.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   21

Схожі:

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів лист №14/18. 2
...
Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник / За ред. С.І. Архієреєва, Н. Б. Решетняк. Харків: нту «хпі», 2007. 331 с
Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Куляс П. П. Система − проти автоматизму суржику: Редакторський погляд : Навчальний посібник. Вид друге, розширене І виправлене. −...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка