Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства



Сторінка8/21
Дата конвертації13.02.2018
Розмір2.93 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   21

Зокрема, законодавство передбачає декілька способів врегулювання конфлікту інтересів, а саме:

1. Позбавлення посадовця особистого інтересу, з приводу якого виник конфлікт інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону про корупцію, особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої ст. 4 цього Закону, зобов’язані протягом 10 днів після призначення їх на посаду передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом. При цьому цим особам забороняється передавати в управління належні їм підприємства та корпоративні права на користь членів своєї сім’ї. Позбавлення особистого інтересу має виключати будь-яку можливість його приховування або відновлення. Тому не можуть вважатись позбавленням інтересу дії щодо розірвання шлюбу (розлучення), а також заяви про розірвання особистих, дружніх чи інших стосунків із пов’язаними особами.

2. Усунення посадовця від прийняття рішення (або участі в його прийнятті), чи вчинення інших дій в умовах конфлікту інтересів.

Це може бути здійснено шляхом самовідводу службової особи при вирішені певної адміністративної справи, де може мати місце необ’єктивність через особисте зацікавлення.

Такий вихід випливає з положень частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці положення передбачають, що адміністративні суди у ході судового розгляду повинні перевіряти рішення суб’єктів владних повноважень на їх відповідність принципу неупередженості. Порушення цього принципу може тягнути скасування відповідного рішення державного органа.

Усунення публічного службовця від прийняття рішення в умовах конфлікту інтересів здійснюється за рішенням керівника органа (директора підприємства) або відповідного структурного підрозділу, де працює посадовець.

3. Переведення посадової особи на іншу посаду або його звільнення з займаної посади.

Усунення відповідного публічного службовця від прийняття рішень або вчинення дій у випадках, коли конфлікт інтересів має постійний характер і не може бути розв’язаний шляхом одноразового усунення цієї особи, може бути здійснено шляхом переведення вказаного службовця за наявності рівноцінної вакантної посади.

Згідно з нормами трудового законодавства, дозволяється переміщення службової особи на іншу посаду, в інший структурний підрозділ у межах спеціальності, кваліфікації. Така норма передбачена частиною 2 ст. 32 Кодексу законів про працю України. При цьому на державних службовців, посадовців державних підприємств, посадових осіб місцевого самоврядування поширюються вимоги законодавства про працю (частина 3 ст. 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»).

Крім того, може бути здійснено переведення службової особи за її згодою на іншу посаду, яка не відповідає спеціальності, кваліфікації (частина 1 ст. 32 Кодексу законів про працю України). Також допускається тимчасове переведення службової особи без її згоди на строк до одного місяця на іншу посаду, яка відповідає спеціальності, кваліфікації (частина 2 ст. 33 Кодексу законів про працю України).

У разі наявності обмежень на роботу близьких осіб, зокрема коли переведення посадовця на іншу посаду є неможливим, то, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону про корупцію, посадовець, який перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню з займаної посади.

4. Прийняття рішення або вчинення дій в умовах конфлікту інтересів під зовнішнім контролем.

Згідно з п. 3.8 Наказу №214, у разі неможливості усунення конфлікту інтересів шляхом заміщення державного службовця іншою особою та відсутності можливостей для його переведення на іншу посаду відповідної категорії посад державних службовців, керівник органа, де працює державний службовець, або його заступник відповідно до розподілу повноважень у найкоротший строк, але не більше ніж протягом одного робочого дня, ухвалює рішення про здійснення контролю за рішеннями, що приймаються цим державним службовцем.

У рішенні зазначаються форма контролю, відповідальна особа та вимоги до державного службовця щодо прийняття рішень щодо предмета конфлікту інтересів. Державний службовець не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття рішення про застосування контролю ознайомлюється з таким рішенням. Такі вимоги передбачені п.п. 3.8, 3.9 Наказу №214.

До форм зовнішнього контролю згаданий наказ відносить:

– перевірку особою, визначеною керівником державного органа, змісту рішень чи проектів рішень, що приймаються або розробляються «конфліктним» держслужбовцем;

– розгляд справ та прийняття рішень вказаним службовцем у присутності особи, визначеної керівником державного органа.

Перелічені заходи мають проводитись оперативно, адже це може перешкодити своєчасності забезпечення прав громадян, а також породити в них підозру у недобросовісності та упередженості з боку відповідного службовця органа влади.

Контроль за дотриманням законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності державних органів та підприємств державного сектора здійснюється уповноваженими підрозділами (особами) з питань запобігання і виявлення корупції.



2.7 Які види діяльності заборонено суміщати державним службовцям?

Запобігання зрощуванню влади та бізнесу є першочерговим завданням антикорупційної політики кожної держави. Новий Закон про корупцію (ст. 7) майже повністю відтворив вимоги попереднього антикорупційного Закону 1995 року щодо заборони чиновникам займатися комерційною діяльністю. Встановлені обмеження поширюються лише на державних службовців та інших посадових осіб державних органів (осіб, перелічених у п. 1 частини першої ст. 4 Закону про корупцію).

Зазначеним службовим особам не дозволяється:

1) займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Ця заборона не поширюється на заняття такими видами діяльності:

викладацька, тобто робота викладачем у навчальних закладах;

наукова, яка полягає у підготовці наукових досліджень, статей, книг тощо;

творча, що має результатом створення творів мистецтва (картин, поезії, романів, мелодії тощо);

медична практика – це діяльність, спрямована на сприяння поліпшенню здоров'я, запобігання захворюванням і допомогу при захворюваннях. Підлягає ліцензуванню на підставі пункту 20 частини 3 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року;

інструкторська та суддівська практика зі спорту полягає у можливості проведення занять у спортивних гуртках, секціях, групах та здійсненні суддівських функцій на змаганнях із різних видів спорту.

Не може визнаватися правопорушенням, пов’язаним із корупцією, входження особи до складу редакційних колегій періодичних видань (газет, журналів), різного роду журі, консиліумів, навіть за умови одержання нею винагороди за виконану роботу, оскільки зазначені органи створюються з метою розвитку науки, культури, мистецтва, вдосконалення медичної практики.

2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Фізичні особи мають право здійснювати функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляти інтереси держави чи територіальної громади в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації.

В Україні в останні роки стала поширеною форма корупції, коли чиновники різними шляхами одержують свою частку в установчому фонді господарюючого суб’єкта. Надалі це дає їм можливість отримувати свої прибутки за протекційні дії чи бездіяльність щодо цієї комерційної структури.

Закон забороняє чиновникам бути причетними до роботи організацій, що створюються з метою отримання прибутку. Однак вони можуть входити до складу організацій, які не мають такої мети (наприклад, громадські організації). У цьому випадку необхідно дотримуватися головної вимоги – внаслідок такої діяльності не повинен одержуватись додатковий дохід.

Виняток складають ситуації участі у загальних зборах учасників (акціонерів) господарського товариства осіб, зазначених у пункті 1 частини 1 ст. 4 Закону про корупцію. Рішенням Конституційного суду України №6-рп/2012 від 13.03.2012 року, заборона цим особам брати участь у загальних зборах учасників (акціонерів) визнана такою, що суперечить ч. 1, 2 ст. 24, ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України.

Порушення обмежень, встановлених ст. 7 Закону про корупцію, тягне за собою адміністративну відповідальність на підставі ст. 172-4 КУАП.



2.8 Сумісництво та ведення бізнесу посадовцями державних та комунальних лісогосподарських підприємств: заборони та обмеження

У червні 2011 року проектом FLEG проводилось соціологічне опитування серед представників приватного лісопереробного бізнесу України щодо оцінки загальної ситуації в лісовому секторі. Одна із тем опитування стосувалась заходів із детінізації лісового сектора. Цікаво, що абсолютна більшість респондентів вказала на необхідність заборонити посадовцям лісової охорони брати участь у приватному лісовому бізнесі. Така вимога свідчить про те, що певна частина лісівників у приватній формі займається або причетна до підприємницької діяльності. У переважній більшості випадків це стосується лісопереробки.

В Україні лісогосподарські підприємства є монопольними постачальниками необробленої деревини на внутрішній ринок, тому закономірно, що їх посадовці мають більше можливостей для отримання сировини потрібної якості. Якщо вони починають займатись «фаховим» бізнесом, інші підприємці опиняються в нерівних умовах торгівлі, що негативно впливає на конкурентоздатність останніх.

Згідно із законом, крім основного місця роботи працівник комерційного підприємства може працювати за сумісництвом або займатись підприємницькою діяльністю. Однак для працівників державних та комунальних підприємств законодавство встановлює певні обмеження. Зокрема, такі заборони наведені у Постанові Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 року №245 (далі – Постанова КМУ №245). Крім того, це питання врегульовано у «Положенні про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій», затвердженому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року №43 (далі – Положення №43).

У них міститься загальна вимога:


Увага!

Керівникам державних підприємств, установ і організацій, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхнім заступникам заборонено працювати за сумісництвом.

(пункт 4 Постанови КМУ № 245, пункт 4 Положення №43)

У згаданих нормативних актах йдеться виключно про працівників державної форми власності, але не згадується про посадових осіб суб’єктів комунальної власності. Однак це не значить, що їм дозволено працювати за сумісництвом. Таке тлумачення буде формальним, оскільки на час прийняття вказаних актів (1992–1993 роки) існування комунальної власності законом не передбачалось.

Нагадаємо, що сумісництвом вважається виконання працівником, окрім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина за наймом.

Виконання роботи за сумісництвом має бути відповідним чином оформлене (трудовою угодою, наказом, розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації). Оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу (згідно з табелем обліку робочого часу), а з погодинною оплатою праці нормованих завдань – за фактично виконаний обсяг робіт. При чому робота без зайняття штатної посади в інших установах, організаціях, підприємствах не є роботою за сумісництвом.

Суміщенням є виконання особою додаткової роботи на тому ж підприємстві, в тій же установі, організації разом зі своєю основною роботою, зумовленою трудовим договором. Суміщення передбачає виконання додаткової роботи як за іншою професією, так і за іншою посадою.

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Згідно зі ст. 45 Господарського кодексу України, підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця. Суб’єкт господарювання підлягає державній реєстрації у двох основних формах: як юридична особа чи фізична особа-підприємець. За аналогією із сумісництвом, законодавство забороняє низці посадовців державних підприємств займатись підприємництвом, а саме:



Увага!

Керівникам, заступникам керівників державних підприємств, установ і організацій, їх структурних підрозділів, а також посадовим особам державних органів, органів місцевого самоврядування заборонено безпосередньо займатись підприємницькою діяльністю.

(Пункт 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 року №24-92 "Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств")

Винятки з цих правил стосуються наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності.

Заборона займатись іншою підприємницькою діяльністю та працювати за сумісництвом одночасно передбачена у контрактах, що укладаються органами управління майном (ДАЛР України, Мінагрополітики, обласними радами тощо) з директорами державних та комунальних лісгоспів. Заняття директором держлісгоспу підприємницькою діяльністю визначено однією із підстав для розірвання з ним контракту.

За змістом Декрету №24-92 можна зробити висновок, що йдеться про керівників усіх підрозділів: як виробничих, так і функціональних. Лісництва є структурними підрозділами лісгоспів, тому лісничим та їх помічникам також не дозволяється займатись підприємницькою діяльністю. Крім того, обмеження стосуються і керівників функціональних підрозділів – головних бухгалтерів, начальників відділів лісогосподарських підприємств та їх заступників, начальників ЛПС.

Нехтування вимогами закону про заборону сумісництва/підприємництва на державних підприємствах буде порушенням трудового законодавства, що тягне за собою адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 41 КУАП у вигляді штрафу від 510 грн до 1700 грн. Правом складати протоколи за вказані порушення наділені територіальні інспекції з питань праці, а розглядає такі справи суд.

На наш погляд, трудове законодавство не містить заборони працювати за сумісництвом та займатись підприємницькою діяльністю для інших працівників лісового господарства. Йдеться про (старших) майстрів лісу, майстрів лісозаготівель, інженерів з ОЗЛ, відділу збуту, відділу лісового господарства тощо.

Як зазначалось у першому розділі, в окремих регіонах склалась практика, за якою посадовці державної лісової охорони визнаються судами суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення, передбаченими п. п. «ж» п. 1 частини 1 ст. 4 Закону про корупцію. Зокрема, держлісохорону відносять до «посадових і службових осіб інших органів державної влади» на тій підставі, що закон вважає їх працівниками правоохоронного органа. Найбільша кількість зафіксованих порушень стосується заняття підприємницькою діяльністю посадовцями лісової охорони, у зв’язку з чим вони притягувались до адміністративної відповідальності за ст. 172-4 КУАП. Проте, на нашу думку, питання про відповідальність за корупційні порушення посадовців нижчої ланки лісового господарства залишається спірним. Будь-яких офіційних роз’яснень з цього приводу досі немає, а закон не надає чіткої відповіді для вирішення згаданої проблеми.



Увага!

Тому до законодавчого врегулювання статусу державної лісової охорони як суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення рекомендуємо всім працівникам держлісохорони неухильно дотримуватись обмежень, передбачених ст. 7 Закону про корупцію.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   21

Схожі:

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів лист №14/18. 2
...
Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник / За ред. С.І. Архієреєва, Н. Б. Решетняк. Харків: нту «хпі», 2007. 331 с
Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також як довідкове видання для фахівців лісового господарства iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Куляс П. П. Система − проти автоматизму суржику: Редакторський погляд : Навчальний посібник. Вид друге, розширене І виправлене. −...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка