Навчальний посібник до змістового модулю №1 для студентів І курсу фармацевтичного факультету спеціальність «Фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів»



Сторінка3/7
Дата конвертації17.04.2017
Розмір1.16 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7

Мольний об'єм еквівалента

Відношення об'ємів газів, які реагують між собою, простіше обчислювати за відношенням мольних об'ємів їхніх еквівалентів (Еу) за законом еквівалентів, який записують так:



а також


Отже, об'єм одного моля еквівалента газу за нормальних умов називається мольним об'ємом еквівалента (ЕV) і визначається як



Для визначення Еv газоподібних речовин використовують формули:




Рівняння Клапейрона - Менделєєва

Якщо в рівнянні стану ідеального газу враховувати закон Авогадро, можна вивести об'єднаний закон газового стану, який виражають формулою:



Уже відомі нам значення Р0, V0 і Т0 дають змогу обчислити величину

яка називається універсальною газовою сталою (R). На цю величину не впливають жодні чинники. Оскільки , а матимемо

Це — рівняння Клапейрона—Менделєєва (1874). Воно взаємопов'язує екстенсивні характеристики газу — його масу і об'єм і дає змогу легко перераховувати одне в інше при заданих тиску і температурі. Екстенсивні величини на відміну від інтенсивних (наприклад температури) пропорційні кількості речовини.


Універсальна газова стала

Числові значення R залежать від одиниць, якими вимірюють тиск і об'єм газу. Якщо Р і V вимірюють відповідно в міліметрах ртутного стовпчика (мм рт. ст.) і в мілілітрах (мл), то

R = 62 360 (мм рт. ст. • мл)/(град • моль),

якщо — в атмосферах (атм) і в літрах (л), то

R = 0,082 (атм • л)/(град • моль), і якщо — в паскалях (Па) та в метрах кубічних (м3), то

R = 8,314 (Па • м3)/(град • моль).




Приклад 2.13. Газ, який утворився під час перебігу реакції, зібрали при 25 °С у посудину, перевернуту над водою (рис. 2.9). Виміряний атмосферний тиск у лабораторії становив 0,9684 атм. Коли рівень води в початково заповненій водою посудині зійшов до рівня води у ванні, об'єм зібраного газу досяг 1750 мл, а його маса — 2,15 г. Визначте, який газ утворився під час перебігу реакції.

Якщо рівень води у збиральній посудині і поза нею однаковий, то тиск усередині посудини точно дорівнюватиме атмосферному, тобто 0,9684 атм. При 25°С пружність водяної пари (тобто тиск насиченої водяної пари) дорівнює 23,3 мм рт. ст., або 0,0313 атм. Тому парціальний тиск газу становитиме:



За рівнянням Клапейрона—Менделєєва знаходимо зібрану кількість молів газу:



Звідси неважко визначити мольну масу газу:



Отже, цим газом виявився кисень. Обчислюючи кількість зібраного газу, треба враховувати наявність у посудині насиченої пари води.



Рівняння стану реальних газів

Поведінка всіх реальних газів тим чи іншим чином відрізняється від ідеального, і мірою цього відхилення є величина z = РV/RТ, яка називається коефіцієнтом стискуваності. Для ідеального газу z = v. Так, для 1 моль будь-якого газу, який виявляє ідеальні властивості, z завжди має дорівнювати одиниці. Однак насправді при 273 К для 1 моль реального газу спостерігається зменшення z нижче 1,0 при невеликих тисках і збільшення z вище 1,0 при високих тисках. Особливості поведінки реальних газів можна пояснити, якщо врахувати притягання між молекулами газу, яке ефективно проявляється навіть на порівняно великих міжмолекулярних відстанях, а також взаємне відштовхування молекул, зумовлене їхніми власними розмірами (це відштовхування стає суттєвим лише в умовах скупчення молекул при високих тисках). Ван дер Ваальс припустив (1873), що для реальних газів теж можна скористатися поняттям ідеального тиску (Р0) та ідеального об'єму (V0), для яких справджуватиметься рівняння Р0V0 = νRТ. Утім, через відхилення властивостей реальних газів від ідеальних ці величини не збігаються з вимірювальними значеннями тиску Р і об'єму V. За Ван дер Ваальсом "ідеальний" об'єм для реального газу має бути меншим від виміряного на сталу величину b (V0 = V - b), а поправка щодо виміряного тиску має бути обернено пропорційною до квадрата виміряного об'єму (Р0 = Р + а/V2). Отже, остаточно рівняння Ван дер Ваальса матиме такий вигляд:



де член а/Vт2 враховує вплив сил притягання між частинками, а поправка b — власний об'єм частинок і їхнє взаємне відштовхування на малих відстанях.

Сталі а і b у рівнянні Ван дер Ваальса добираються емпірично, так, щоб це рівняння якнайкраще описувало взаємозв'язок між виміряними параметрами стану (Р, V і T) кожного конкретного газу.
ЛІТЕРАТУРА:


  1. Оганесян Е.Т. «Неорганічна хімія», 1984.

  2. Глінка M.Л. «Загальна хімія», 1982.

  3. Сухомлінов А.К. «Практикум із неорганічної хімії», 1983.

  4. Льовітін Є.Я., Брізіцька А.М., Клюєва Р.Г. “Загальна та неорганічна хімія”- Х.: Прапор, Видавництво НФАУ, 2000.

  5. Ріпан Р., Четяну І. «Неорганічна хімія» - М.: Мир, 1971.

  6. Ахметов Н.С. «Неорганічна хімія», 1975.

  7. Хомченко Г.П. «Хімія для тих, що вступають до Вузів», 1991.

  8. Глінка М.Л. «Завдання і вправи з загальної хімії», 1987.

  9. Васильєва Я.Б. «Лабораторні роботи із загальної і неорганічної хімії», 1986.

  10. Хомченко Г.П. «Завдання з хімії», 1991.

  11. «Загальна і неорганічна хімія з елементами проблемного вивчення», 1990.

  12. «Хімія» - посібник для самоконтролю і самопідготовки, 1985.

  13. Лідін Р.А., Молочко В.А., Андрєєва Л.Л. «Хімічні властивості неорганічних речовин». М.: Хімія. – 1996.

  14. Голуб А.М. Загальна та неорганічна хімія. Ч.1, 1968; Ч.2, 1971.

  15. Голуб А.М. , Скопенко В.В. Основи координаційної хімії, 1977.

  16. Григор′єва В.В., Самійленко В.М., Сич А.М. Загальна хімія, 1979.

  17. Романова Н.В. Загальна та неорганічна хімія, 1988; 1998.

  18. Василега-Дерибас М.Д., Фурсенко А.О. Методична розробка. Номенклатура і термінологія в загальній та неорганічній хімії (Історія, теперішній стан, наукові основи і правила), 1991.

  19. Манилов К.Р., Тютюнник В.М. Биография атома, 1984.

  20. Лазаров Д. Электрон и химические процессы, 1987.

  21. Михалічко Б.М. Курс загальної хімії, 2009.

  22. Цвєткова Л.Б. Загальна хімія: теорія і задачі, Частина 1, 2007.

  23. Середа А.С. Неорганічна хімія, 2008.

  24. Бодак О.І., Телегус В.С., Заречнюк О.С., Кінжибало В.В. Основи загальної хімії, 1991.

  25. Красовський О.М, Старчак В.Г. Загальна та неорганічна хімія у прикладах і завданнях, 1992Василева М. Д. Чудодійні розчини, 1996.



АГРЕГАТНІ СТАНИ РЕЧОВИНИ

Будь-яка речовина може існувати у трьох основних агрегатних станах — газоподібному, рідкому та твердому, а також у вигляді плазми.



Газоподібний стан

Газоподібний стан речовини характеризується порівняно малими силами міжмолекулярної взаємодії. Молекули газоподібної речовини перебувають на значних відстанях одна від одної, тому гази легко стискаються. Їхні молекули перебувають у безперервному хаотичному русі, що пояснює здатність газу рівномірно заповнювати об'єм посудини, незалежно від її форми (рис. 6.1, а). Газ не має ні власного об'єму, ні власної форми.



Рідкий стан

Рідини за своїми властивостями посідають проміжне становище між газами і твердими речовинами. Чим вищою буде температура, тим більше властивості рідин наближатимуться до властивостей газів, і, навпаки, чим нижча температура, тим більше властивості рідин виявляють спорідненість із твердими речовинами. Зазвичай рідини не мають власної форми й легко набувають форму посудини, і лише у малих кількостях рідини зберігають форму краплі. На відміну від газів, рідини за певної температури займають заздалегідь визначений об'єм (рис. 6.1, б).





Рідини мають власний об'єм, але не мають власної форми

Відстані між частинками у рідинах суттєво коротші порівняно з газами, про що легко можна судити із різної стискуваності газів і рідин. У рідинах рух окремих частинок у вкрай сповільнений, спостерігається тимчасова впорядкованість завдяки силам взаємодії. Рідинам властивий ближній порядок у розташуванні частинок. Рентгенографічні дослідження рідин засвідчують, що вони мають зачатки кристалічної будови.



Твердий стан

У твердому стані (або точніше — кристалічному) речовини можуть складатися з молекул, атомів та йонів, міцно зв'язаних між собою і певним чином орієнтованих у просторі. Поряд із ближнім порядком кристалам притаманний дальній порядок у розташуванні частинок. Через це кристали завжди мають форму об'ємного багатогранника (див. рис. 6.1, в).



Кристали мають і власний об'єм, і власну форму.

Матеріальні частинки кристалів здійснюють лише теплові коливання навколо положення рівноваги. Якщо температура кристала далека від температури топлення, то зазвичай в ньому частинки ніколи не рухаються поступально. У цьому і полягає відмінність між кристалами і рідинами.

На відміну від газоподібного й рідкого, кристалічний стан значно різноманітніший. Одні й ті ж за складом і формою молекули можуть бути вкладені в кристалах у різний спосіб (рис. 6.2). Від способу укладання (тобто від будови) залежать фізико-хімічні властивості речовини. Ось чому дуже часто одні й ті ж за хімічним складом кристалічні речовини мають різні фізичні і хімічні властивості. Здатність однієї й тієї ж речовини утворювати різний кристалічний стан речовини отримала назву поліморфізму. Для рідин поліморфізм не характерний, а для газів — неможливий.

Уже йшлося про те, що всі речовини у природі трапляються в одному з трьох основних агрегатних станів: газоподібному, рідкому та твердому. Однак у земних природних умовах твердий (кристалічний) стан — найпоширеніший. Попри це, знайти в природі крупні однорідні кристали довершеної форми, наприклад такі, які зображено на рис. 6.3, нелегко. Більшість природних мінералів виникли у земній корі внаслідок складних геохімічних процесів, і тому вони дуже часто залягають на значних глибинах. Однак дрібнокристалічні речовини трапляються скрізь. Так, майже всі гірські породи: граніти, піщаники, вапняки тощо — це кристалічні речовини. Кристалічними також є майже всі руди, які є сировиною металургійної промисловості. Продукти металургійної промисловості — метали та їхні стопи — теж кристалічні. Із дуже дрібних кристаликів складаються усі будівельні матеріали. Серед продуктів хімічного виробництва (галуни, селітри, купороси, сода, нафталін тощо) побутують кристалічні речовини, а хімічні продукти в рідкому стані, наприклад продукти нафтового виробництва чи неорганічні кислоти, легко можна отримати у твердому стані при низьких температурах. Зараз уже точно відомо, що деякі частини людського організму, наприклад волосся чи рогівка ока, або навіть цілі організми, наприклад віруси, а також низка біологічно активних речовин, таких, як білки, — є кристалічними речовинами (рис. 6.4). Багатоманітність кристалів та їхні специфічні властивості зараз інтенсивно використовують у науці і техніці. Відомо, наприклад, що для виготовлення оптичних призм і луп, які селективно пропускали б ультрафіолетове та інфрачервоне проміння, використовують синтетичні монокристали.

Зникнення міжфазної межі не потребує витрат додаткової енергії, і цей процес відбувається самочинно, тоді як зародження кристалів, тобто поява міжфазної межі, потребує витрат додаткової енергії, оскільки поверхня кристала завжди має надлишок енергії порівняно з його об'ємом. Ця додаткова енергія компенсується внаслідок переохолодження. Отже, для того, щоб розпочався процес кристалізації, рідину треба переохолодити нижче температури кристалізації (топлення). Інколи переохолодження можна здійснювати в таких умовах, коли впорядкування частинок, яке завжди супроводжує процес кристалізації, ускладнюється внаслідок стрімкого збільшення в'язкості рідини. Тоді рідина набуває склоподібної консистенції, і цей некристалічний стан речовини називається склоподібним.

Некристалічна тверда фаза, яка перебуває у метастабільному стані і яка за своєю суттю є надв'язкою рідиною, називається склом.

Умови утворення скла характеризуються кривою пружності пари над переохолодженою рідиною. Та не завжди навіть глибоке переохолодження рідини приводить до утворення скла. Можливість утворення скла визначається характером хімічного зв'язку і особливостями структури рідкої та твердої фаз. Рідини, в яких переважає металічний тип зв'язку (розтопи металів), або рідини зі зв'язком йонної природи (розтопи солей) не схильні до утворення скла, бо таким зв'язкам притаманні ненапрямленість та ненасиченість. Тому виникнення дальнього порядку у процесі затвердіння відбувається доволі легко і швидко. Затвердіння рідких речовин, яким властивий ковалентний тип зв'язку, призводить до утворення твердої фази зі збереженням цього ж типу зв'язку. Процес упорядкування при утворенні кристалів із ковалентним зв'язком через його напрямленість та насиченість вкрай ускладнений і відбувається порівняно повільно. В умовах глибокого переохолодження, завдяки стрімкому зростанню в'язкості рідини, утворення впорядкованої (кристалічної) фази часто не відбувається. Це зумовлює виникнення скла. Отже, можливість утворення скла залежить від співвідношення швидкості охолодження розтопу і швидкості дифузного переміщення атомів у процесі утворення впорядкованої кристалічної структури. Якщо при охолодженні в'язкість розтопу змінюється не так швидко, а переорієнтація атомів з утворенням кристалічної ґратки відбувається швидко (як у металевих та йонних рідинах), то скло утворюватись не буде. Втім, у разі надзвичайно стрімкого охолодження розтопів металів (зі швидкістю ~ 1 000 000 град./хв.) можна отримувати навіть металеві стекла (металеві аморфні плівки). Скло — це типовий приклад так званого аморфного стану речовини, яка, на відміну від кристалічного, характеризується двома ознаками: ізотропністю властивостей і відсутністю сталої температури топлення. Аморфні тіла трапляються здебільшого у двох формах: компактній і дисперсній.

Компактний аморфний стан — це дуже переохолоджена рідина, яка відрізняється від звичайної рідини відсутністю лабільного обмінювання місцями структурних асоціатів, що зумовлено високою в'язкістю переохолодженої рідини

Дисперсний аморфний стан — це дуже тонко подрібнений порошок, який складається з окремих агрегатів (порошинок) невпорядкованої будови.

Представником компактної аморфної форми є власне скло, у дисперсній аморфній формі перебуває сажа, аморфний бор, аморфний кремній тощо. Для аморфного стану, як і для рідин, характерна наявність ближнього порядку у розміщенні структурних одиниць. Дальнього порядку, притаманного кристалам, у аморфних тіл немає. У дисперсному аморфному стані хімічна взаємодія між окремими частинками-агрегатами цілковито відсутня. У склі ж окремі асоціати зв'язані між собою хімічно, проте ці зв'язки не мають просторово впорядкованого характеру, як у кристалі. Обидві форми аморфного стану речовини метастабільні і за сприятливих умов самочинно кристалізуються із вивільненням теплоти.

Плазма

Плазма — це йонізований газ із доволі високою концентрацією заряджених частинок, який містить у собі практично однакові кількості додатного й від'ємного зарядів.

Плазма утворюється при підвищенні температури газу, коли атоми або молекули розпадаються на вільні радикали, електрони та позитивні йони. Розрізняють малойонізовану або низькотемпературну плазму, в якій середнє значення енергії електронів та йонів менше за потенціал йонізації частинок газу (100—10 000 К) і високотемпературну плазму, котра цілковито йонізована (понад 100 000 К).

Основна властивість плазми — її квазінейтральність, тобто майже цілковита нейтралізація від'ємного заряду електронів додатним зарядом йонів. Багато в чому поведінка плазми нагадує звичайний газ, для якого справджуються закони газової динаміки. Незвичайні властивості плазми проявляються тоді, коли на неї діє сильне магнітне поле. У земних умовах доволі поширеним є полум'я — низькотемпературна плазма. У верхніх шарах атмосфери, де суттєво відчутний вплив йонізуючих агентів, малойонізована плазма — йоносфера — присутня постійно, у космічному просторі високотемпературна плазма — це найпоширеніший стан речовини.

Основні властивості кристалів

Якщо тіло тверде на дотик, то це ще не є ознакою його кристалічності. Кристалічні тіла відрізняють від аморфних за 4-ма основними ознаками: 1) анізотропією властивостей; 2) однорідністю; 3) здатністю до самоогранення; 4) симетрією.



Анізотропія

Одна з характерних властивостей кристала — анізотропія (від грец. — неоднаковий), тобто неоднаковий напрям. Отже:



Анізотропія кристала — це неоднаковість фізичних властивостей (механічних, оптичних, теплових, електричних тощо) речовини або тіла у різних напрямках.

Явище анізотропії властивостей розглянемо на таких прикладах. Якщо у різних напрямках кристала кухонної солі витесати стрижні з поперечним перерізом 1 мм2 і випробувати їх на розривання, то з'ясується, що ці стрижні будуть мати різну міцність. Так, стрижень, витесаний перпендикулярно до однієї пари граней куба і паралельно іншим граням, розірветься після прикладання до нього зусилля, еквівалентного 5,6 Н/мм2 (рис. 6.7).



Такий самий стрижень, витесаний паралельно діагоналі грані куба, розірветься при зусиллі у 11,3 Н/мм2. Стрижень, який витесано вздовж просторової (тілесної) діагоналі куба, виявиться найміцнішим: він розірветься при зусиллі, яке перевищує 21,1 Н/мм2. Якщо б ми витесали такі стрижні зі скла або будь-якого іншого ізотропного матеріалу, то, незалежно від напрямку, вони розривалися б при однаковому зусиллі.

Анізотропія властива і тепловому руху в кристалі. Якщо на бічній грані монокристала, наприклад "білого" олова, який кристалізується у формі тетрагональної призми, розтопити парафін, дати йому застигнути і, далі, торкнутися до утвореної плівки вістрям нагрітої голки, то з'ясується, що фігура топлення, на відміну від фігури топлення на скляній призмі (рис. 6.8, а), буде мати форму еліпса (рис. 6.8, б), а не кола (скло, як і будь-яка рідина, ізотропне).



Однорідність

Кристали — це однорідні тіла. Однорідність кристалічної речовини полягає у тому, що дві ділянки в межах одного монокристала однакової форми й однакової орієнтації за своїми властивостями будуть однаковими (рис. 6.9).



Отже, під поняттям кристалічної однорідності розуміють незмінність будь-якої властивості при переході від точки А до будь-якої іншої точки (наприклад Б), яка перебуває на відстані.



Однорідність кристалічної речовини — це інваріантність властивостей стосовно довільного перенесення початку координат.

Винятком тут може бути тільки поверхня кристала. Умовою однорідності кристалічної речовини є сталість хімічного складу і фазового стану в усьому об'ємі кристала.



Самоогранення

Третя характерна особливість кристалічної речовини — це здатність утворювати об'ємні багатогранники, тобто самоогранюватися. Ця властивість є наслідком внутрішньої (атомної) впорядкованості кристалів. Рис. 6.9. Здатність до самоогранення можна продемонструвати на конкретному прикладі. Якщо з кубічного монокристала алюмокалієвого галуна витесати кульку діаметром 3 см і занурити її у насичений розчин, температура якого що дві години коливається в межах ± 1—2 °С, то ми спостерігатимемо таке. Спочатку на кристалі з'являться дрібні майданчики усіх можливих граней, властивих цьому кубічному кристалу. Згодом грані з меншою швидкістю росту поволі "заростатимуть" гранями, яким притаманна більша швидкість росту. Врешті-решт, після трьох місяців кулька, не змінюючи своєї маси та об'єму, переродиться в октаедр (рис. 6.10). Надалі форма його вже не змінюватиметься, хоч процес триватиме.





Симетрія

Найважливіша властивість кристалічних тіл — це симетрія.



Симетрія — це властивість кристалів (геометричних фігур) у різних положеннях суміщатися з вихідним положенням

Явище симетрії в геометричних формах добре відоме. Ми знаємо, що геометричні фігури, такі, як куб, куля, рівнобедрений трикутник, квадрат тощо, — симетричні, а, наприклад, косокутний трикутник — несиметричний. На рис. 6.11 зображено різні симетричні фігури. Кристалам теж властива симетрія зовнішньої форми. Наприклад, кристали калію тетрахромату К2[Сr4O13] (рис. 6.11, г), натрію періодату тригідрату (рис. 6.11, ґ) і боратної кислоти Н3В03 (рис. 6.11, д) мають симетрію відповідно площини дзеркального відображення, поворотної осі 3-го порядку і центра симетрії.

Симетрію характеризують за допомогою елементів і операцій симетрії.

Операцією симетрії називають дію суміщення точки (або частини геометричної фігури) з іншою точкою (або частиною геометричної фігури)

Елементом симетрії називають уявний геометричний елемент, з допомогою якого здійснюють операції симетрії.

Для кристалічних тіл розрізняють такі елементи симетрії: площину симетрії, поворотні осі симетрії, центр симетрії або інверсії, а також осі складної симетрії, зокрема — інверсійні осі симетрії.





Площиною симетрїі називають площину дзеркального відображення, яка суміщає симетрично однакові точки

На рис. 6.11, а і г добре видно, що права і ліва частини будинку або кристала К2[Сr4013] співвідносяться між собою як об'єкт і його дзеркальне відображення.



Поворотною віссю симетрїі п-го порядку називають вісь, при обертанні навколо якої на певний кут (а) відбувається суміщення симетричних крапок фігури


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Навчальний посібник до змістового модулю №1 для студентів І курсу фармацевтичного факультету спеціальність «Фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів» iconНавчальний посібник до змістового модулю №2 для студентів І курсу фармацевтичного факультету спеціальність «Фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів»

Навчальний посібник до змістового модулю №1 для студентів І курсу фармацевтичного факультету спеціальність «Фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів» iconНавчальний посібник до змістового модулю №3 для студентів І курсу фармацевтичного факультету спеціальність «Фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів»

Навчальний посібник до змістового модулю №1 для студентів І курсу фармацевтичного факультету спеціальність «Фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів» iconКонтрольні роботи для студентів заочної форми навчання спеціальності «технологія парфумерно-косметичних засобів»

Навчальний посібник до змістового модулю №1 для студентів І курсу фармацевтичного факультету спеціальність «Фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів» iconНавчальний посібник Для викладачів та студентів фармацевтичного факультету Запоріжжя 2014

Навчальний посібник до змістового модулю №1 для студентів І курсу фармацевтичного факультету спеціальність «Фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів» iconНавчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів»
Сторія україни: навчально-методичний посібник для студентів, працюючих за кредитно-модульною системою. (укладачі: кандидат історичних...
Навчальний посібник до змістового модулю №1 для студентів І курсу фармацевтичного факультету спеціальність «Фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів» iconНавчально-методичний посібник для студентів І курсу факультету філології та журналістики стаціонарної форми навчання. Доп., розш. Полтава: пдпу, 2009. 61 с
Тарасова н.І.,Чередник л. А. Організація самостійної та індивідуальної роботи з античної літератури: Навчально-методичний посібник...
Навчальний посібник до змістового модулю №1 для студентів І курсу фармацевтичного факультету спеціальність «Фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів» iconНавчальний посібник для студентів 5-го, 6-го курсу медичних внз, лікарів-інтернів педіатрів, інфекціоністів та сімейних лікарів Запоріжжя, 2016р
...
Навчальний посібник до змістового модулю №1 для студентів І курсу фармацевтичного факультету спеціальність «Фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів» iconМетодичні вказівки для студентів ІІ курсу фармацевтичного факультету для підготовки до семінарських занять з предмету
...
Навчальний посібник до змістового модулю №1 для студентів І курсу фармацевтичного факультету спеціальність «Фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів» iconМетодичні вказівки для студентів ІІ курсу фармацевтичного факультету для підготовки до семінарських занять з предмету
...
Навчальний посібник до змістового модулю №1 для студентів І курсу фармацевтичного факультету спеціальність «Фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів» iconНавчальний посібник для студентів гуманітарного факультету, спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа»
Концепція професійного спрямування (Вступ до фаху) : навчальний посібник для студентів гуманітарного факультету, спеціальності 029...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка