Навчальний посібник Київ 2014 П. В. Кутуєв, О. В. Богданова, М.І. Клименко, Т. В. Коломієць, І. В. Мацко-Демиденко, О. Л. Якубін



Сторінка12/22
Дата конвертації22.02.2018
Розмір3.7 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   22

6.2. Демократична складова християнської традиції

Незважаючи на те, що християнство протягом щонайменше п’ятнадцяти століть було асоційоване насамперед з автократичним правлінням, священні тексти цієї релігійної традиції містили достатньо думок, які відповідають демократичним цінностям та моделям, щоб уможливити подальше наближення християнства до демократичної традиції через теологічні роботи своїх адептів118. Нижче виокремлено кілька положень християнської традиції, які були ключовими для уможливлення її реінтерпретації таким чином, щоб узгодити цю світоглядну систему з ідеєю демократії: дозвіл на протест проти правителів, відсутність чітко сформульованої ідеї посередництва духовенства та присутність у Новому Заповіті ідеї рівності та ідеї служіння лідера всім іншим членам громади.



  1. У християнській громаді кожна людина зв’язана з іншими через свій особистий зв’язок з Ісусом, який прийшов, щоб порятувати всіх119. Христос запросив до Царства Божого усіх, не залежно від їхнього соціального статусу. Варто зазначити, що відповідно до канонічних текстів Нового Заповіту, Ісус не стільки схвалює бідність, скільки демонструє, що бідним необхідна допомога й у цьому сенсі заперечує усталений порядок, за якого одні мають моральне право на експлуатацію інших120.

  2. Євангелія від святого Марка та Євангелія від святого Матвія, містять положення, що відкрито наголошують на ідеї рівності та ідеї служіння лідера всім іншим членам громади, що відповідає демократичному сприйняттю осіб, наділених владними повноваженнями, як таких, що були найняті суспільством для виконання певних функцій: «А Ісус їх покликав, і промовив до них: «Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, – нехай буде він вам за слугу. А хто з вас бути першим бажає, – нехай буде всім за раба. Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп багатьох»» (Мр. 10: 42–45)121.

  3. Демократичні елементи були присутні в Старому Заповіті й особливо виразно вони постають на прикладі опозиції давньоіудейських пророків до тогочасних правителів, насамперед у випадках вивільнення рабів у Єгипті та звільнення селян від влади Ханаанських правителів. В останньому випадку, протягом короткого періоду в масштабах історії – півтора століття – громада повсталих селян вдалася до експерименту прямого підпорядкування Богові. Хоча таке підпорядкування невидимому правителю виглядає радше як анархія для деяких дослідників, інші вбачають у цій племінній організації, яка розвинулася в Ханаані в домонархічний період, певну модель демократії122. А в першому випадку, коли Мойсей кинув виклик фараону в ім’я Бога, по суті, була запропонована ідея відокремлення релігії та політики й сповідування релігії вийшло за межі впливу насильницької влади123. Іншими словами, конфлікт з фараоном означав проголошення ідеї, що єдиним правителем є Господь, а мирська влада є тільки реалізатором Його законів. Таким чином, іудейська традиція створила прецедент критики правителів святими людьми, а отже містила в собі ідею недосконалості правителів та потреби у контролі над ними. Інноваційність такої ідеї засвідчує той факт, що просвічений абсолютний монарх – король Пруссії Фрідріх Великий – 1784 року видав рескрипт, яким заборонив приватним особам публічно висловлювати критику на адресу суверену та двору, їхніх посадовців, асамблей та судів, оскільки апріорі вважалося, що приватні особи не володіють знанням про обставини та мотиви прийняття тих або інших рішень124.

  4. У Старому Заповіті також висловлену ідею прямого, неопосередкованого підпорядкування людини Богові. У зверненнях пророка Єремії відкрито йдеться про пряму угоду між Богом і людьми, не опосередковану жодним духовенством, наприклад: «Ось дні настають, – говорить Господь, – і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт. Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю єгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь! Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, – каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом! І більше не будуть навчати вони один одного, і брат брата, говорячи: «Пізнайте Господа!» Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, – каже Господь, – бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!» (Єр. 31: 31-34.)

Важко не погодитися з Максом Вебером, що навряд чи коректно вважати хоча б одного з давньоіудейських пророків апологетом демократії125, оскільки вони дійсно не мали позитивної програми, яка пропонувала б політичну систему, альтернативну існуючій. У цьому сенсі, було б некоректним вважати їх засновниками організованої політичної опозиції, оскільки, хоча вони й дозволяли собі заперечити авторитет тогочасних правителів, але не намагалися здобути політичну владу. Проте, своїм викликом чинній владі пророки поставили на перше місце закони, а на друге – волю правителя, що чітко відповідає давньогрецькій максимі, що сутність демократії полягає в тому, щоб коритися законам, а не правителю. Таким чином, хоча пророки й не вживали самого поняття «демократія» у своїй риториці, їхня позиція фактично пропагувала демократичний світогляд. Своїми діями вони створили прецедент, який надихав послідовників цієї релігійної традиції на опозицію до влади. До прикладу їхнього життя зверталися ті з наступних поколінь, хто намагався започаткувати боротьбу проти тієї чи іншої тиранії. Як зауважував Мартін Бубер, якщо сучасна ідея відмежування церкви від держави взагалі має інтелектуальне або духовне коріння, то воно саме у виклику давньоіудейських пророків правителям126.

Окреслену вище тематику розвивав Августин, вплив творів якого на освічені кола тогочасної західної Європи засвідчує його статус Отця Церкви в католицизмі. Зовсім не маючи на меті пропагування демократії, тим не менше, Августин обґрунтував низку положень, які створюють світоглядний базис для демократизації, наголошуючи на цінності кожної людини та на схильності будь-якої людської влади ставати корумпованою, якщо громадськість її не контролює. Спираючись на історії про іудейських пророків, які, озброєні тільки словом та не сподіваючись на мирську владу, критикували правителів та вимагали спокути нації, Августин наполягав, що усе людське є недосконалим, грішним. Такі ідеї щодо гріховності всієї людської суспільної організації перебували в конфлікті з тогочасним підходом, що земне врядування має бути здійснюваним від імені Бога. На думку Августина, це було неприпустимою образою Богові так само, як і поняття «християнська держава» було єрессю127, адже справедливості не існує у жодній країні світу. Таким чином, Августинів доробок опинився серед аргументів на користь відокремлення церкви від держави й таким чином вилучення елемента насилля з релігійного життя, а отже відкриваючи безпрецедентні можливості для релігійного плюралізму. Понад те, у Божому граді Августина громада існувала для якнайповнішого розвитку кожної особистості128. І хоча за середньовіччя доробок Августина асоціювали радше з ідеєю республіки, ніж демократії, і загалом не бачили можливого зв’язку демократії з іудейськими або християнськими текстами129, з винайденням друкувального верстату й поширенням книг, ці ідеї стали надбанням дедалі ширшого кола людей, а отже здобули можливість спрямувати громадську думку в демократизаційному напрямку.

Ще ближче до ідеї демократії підвела християнство Реформація. Завдяки тому, що в християнських священних текстах відсутня ідея посередництва між людиною і Богом, Реформація змогла запропонувати доктрину «священництва всіх віруючих», згідно з якою кожна людина має прямі, ніким не опосередковані взаємини з Богом, кожна людина може й повинна власноруч читати й інтерпретувати священні тексти, прислуховуватися до Божого голосу та бути повністю відповідальною за наслідки своїх вчинків. По суті, ідея рівності усіх віруючих, висловлена в християнстві в тій чи іншій формі, явно чи приховано, правила за колиску демократизаційного потенціалу цієї релігії. З іншого боку, «вибух писемності, поширення відступників та єретиків, просування скептицизму та заперечення авторитетів»130, які дала протестантська Реформація, сприяло не тільки науковій діяльності, але й демократії. Відмічають особливо сильний вплив пуританізму, який, серед іншого, вчив, що усіх людей створено рівними перед Богом і вони не потребують нікого вищого ані у духовному, ані у мирському сенсі. Вважають, що ця протестантська течія як зробила внесок в протистояння королівській владі в Англії, так і здійснила вагомий вплив на американську демократію131. Саме про пуританізм зауважив сучасник американської революції Девід Рамсей: «Духівництво Нової Англії було численним, освіченим і шанованим прошарком, який мав великий вплив на розум своїх прихожан. Вони пов’язували релігію та патріотизм й у своїх проповідях та молитвах представляли справу Америки як справу Небес»132.

З іншого боку, протестантизм відмовився від посередництва духовенства між людиною і Богом та прийняв постулат «понад людиною тільки Бог» – від початку його становлення, це були характерні риси протестантизму. Принцип «вищий за мене тільки Бог» виключає будь-які виправдання щодо нав'язування влади людині, тому є фундаментально важливим для конґруенції певної релігійної системи з демократичним світоглядом. Натомість, якщо релігійна організація має статус посередника між людиною та Богом, у неї незмінно залишається монополія на істину.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   22

Схожі:

Навчальний посібник Київ 2014 П. В. Кутуєв, О. В. Богданова, М.І. Клименко, Т. В. Коломієць, І. В. Мацко-Демиденко, О. Л. Якубін iconIнформацiя про новi надходження для вчителів та вихователів
Богданова В. Я. Використання скриншотів у роботі педагога / В. Я. Богданова // Позашкільна освіта. – 2015. – № – С. 22 – 23
Навчальний посібник Київ 2014 П. В. Кутуєв, О. В. Богданова, М.І. Клименко, Т. В. Коломієць, І. В. Мацко-Демиденко, О. Л. Якубін iconКорпоративна політика та лідерство. Навчальний посібник -київ: Видавництво наду,2005. Частина ІІ лідерство Укладач Ліпенцев А. В. вступ Актуальність вивчення курсу
Корпоративна політика та лідерство. Навчальний посібник -київ: Видавництво наду,2005
Навчальний посібник Київ 2014 П. В. Кутуєв, О. В. Богданова, М.І. Клименко, Т. В. Коломієць, І. В. Мацко-Демиденко, О. Л. Якубін iconФранка Ліна Костенко Біобібліографічний покажчик укладач А. І. Мартинюк відповідальна за випуск Т. Є. Клименко за редакцією Т. Є. Клименко Житомир 2012
А. І. Мартинюк відповідальна за випуск Т. Є. Клименко за редакцією Т. Є. Клименко
Навчальний посібник Київ 2014 П. В. Кутуєв, О. В. Богданова, М.І. Клименко, Т. В. Коломієць, І. В. Мацко-Демиденко, О. Л. Якубін iconНавчальний посібник для курсантів внз мвс україни київ 2012 (075. 8) Р 93
Рибальський О. В., Хахановський В. Г., Кудінов В. А., Смаглюк В. М. Захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах. Навчальний...
Навчальний посібник Київ 2014 П. В. Кутуєв, О. В. Богданова, М.І. Клименко, Т. В. Коломієць, І. В. Мацко-Демиденко, О. Л. Якубін iconНавчально-методичний посібник для вчителів, учнів, студентів смт Муровані Курилівці 2014 р
«Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад» с. Вербовець Теорія літератури в 5-11 класах
Навчальний посібник Київ 2014 П. В. Кутуєв, О. В. Богданова, М.І. Клименко, Т. В. Коломієць, І. В. Мацко-Демиденко, О. Л. Якубін iconНавчальний посібник Для викладачів та студентів фармацевтичного факультету Запоріжжя 2014

Навчальний посібник Київ 2014 П. В. Кутуєв, О. В. Богданова, М.І. Клименко, Т. В. Коломієць, І. В. Мацко-Демиденко, О. Л. Якубін iconНавчальний посібник (для студентів внз "Театральне мистецтво") Київ 2011 (793. 3) Ббк 85. 32

Навчальний посібник Київ 2014 П. В. Кутуєв, О. В. Богданова, М.І. Клименко, Т. В. Коломієць, І. В. Мацко-Демиденко, О. Л. Якубін iconНавчальний посібник для 7-8 класів. В. Г. Сарбей, Г. Я. Сергієнко, В. А. Смолій. Київ: Радянська школа, 1984 (F)

Навчальний посібник Київ 2014 П. В. Кутуєв, О. В. Богданова, М.І. Клименко, Т. В. Коломієць, І. В. Мацко-Демиденко, О. Л. Якубін iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник / За ред. С.І. Архієреєва, Н. Б. Решетняк. Харків: нту «хпі», 2007. 331 с
Навчальний посібник Київ 2014 П. В. Кутуєв, О. В. Богданова, М.І. Клименко, Т. В. Коломієць, І. В. Мацко-Демиденко, О. Л. Якубін iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Куляс П. П. Система − проти автоматизму суржику: Редакторський погляд : Навчальний посібник. Вид друге, розширене І виправлене. −...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка