Навчальний посібник «Медіаосвіта та медіакультура в зош»



Сторінка11/11
Дата конвертації19.04.2017
Розмір1.95 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Творча методика універсальних мисленнєвих дій

(Методика ґрунтується на фрагменті системи творчого тренінгу «КАРУС», розробленого В.О. Моляко).

Суть методики полягає у тому, що кожній людині властиві універсальні мисленнєві дії, за допомогою яких вона може створювати нове й оригінальне у будь-який сфері діяльності й у медіатворчій зокрема. Це, передусім, дії комбінування, аналогізування, реконструювання.

Комбінування ґрунтується за принципом поєднання різних елементів й передбачає кількісно-якісні зміни вихідних даних й утворення іншого, нового об’єкту.

Аналогізування засноване на порівнянні різних об’єктів, установленні схожості між ними й перенесенні схожих за структурою, функцією якостей з одного об’єкта на інший, який утворюється.

Реконструювання базується на принципі інверсії — «перестановки», «перевертанні» елементів об’єкту, що приводить до утворення не лише нового об’єкту, а й нового його смислу. У процесі реконструювання можуть застосовуватися комбінуючі дії та дії за аналогією, наприклад: поєднання контрастів або встановлення аналогії між дуже віддаленими об’єктами.

Розглянемо творчі мисленнєві дії на поширених прикладах візуальної медіакультури, зокрема кіно.

Мисленнєві дії комбінування лежать в основі головного прийому кінематографу — монтажу: який фрагмент відзнятого кіноматеріалу поєднати з іншим, у якій послідовності скомбінувати — над цим працює творча, комбінаторна думка, режисера, оператора, монтажерів.

Прикладами аналогізування у тому ж самому кіно є: створення ремейків (remake — перероблення): створення нової версії або інтерпретації старого фільму, (що, до речі, перегукується з ковер-версією (cover version) у музиці, коли відома раніше музична композиція виконується іншим музикантом або колективом); створення екранізації, коли ідея, сюжет літературного твору переноситься у фільм; створення кіносценарію за аналогією до реальних подій тощо.

Приклади реконструювання у кіно можна бачити у реалізації історичних, фантастичних, казкових, фантасмагоричних кіносюжетів: завдяки звичним, реальним речам та акторам відтворюється неіснуюче минуле чи майбутнє.
Творчі завдання

Завдання 1. Створення мисленнєвого медіапродукту

Вступне слово. Медіапродукт може бути створено не лише у формі матеріального медіазасобу чи медіатексту, (наприклад, фотокамери або фотографії), а й у віртуальній — репортажу з місця подій, веб-сторінки, блогу тощо. Створений медіапродукт також може мати не лише матеріальну, а й ідеальну форму вираження.

Наприклад, споживач, який забезпечений аудіо-відео-комп’ютерними та інтернет засобами, має можливість створювати собі своє власне «середовище медіаіснування»: скласти «меню» з планування телепереглядів, різноманітної діяльності у мережі.

Завдання: створити «медіа-меню» на вихідний день, яке складатиметься з «їжі для розуму» та «візуально-інформаційного коктейлю» для емоцій. Однак створити медіа-меню потрібно не для себе, а для товариша по парті, враховуючи його медіа-уподобання. Потім обмінятися варіантами й поставити запропонованому медіа-меню від іншого п’ятибальну оцінку. Критеріями оцінки має бути задовільнення «медіа-смаку» одержувача, відповідно до його медіаможливостей.


Завдання 2. Виявлення нових видів медіакомунікацій завдяки існуючих візуальних медіапрактик людини

Вступне слово. До нових видів медіакомунікації й візуальної зокрема, ми відносимо:



комунікації між людьми завдяки власно створеному візуальному медіапродукту. Наприклад, робимо фотознімок й відправляємо його електронною поштою другові, знімаємо на мобільний телефон відеосюжет й показуємо у класі тощо;

перцептивні комунікації особистості з медіатекстом, створеним іншими. Наприклад, сприймаючи/переглядаючи кінострічку, у глядача може виникнути власна ідея (як мисленнєвий діалог з режисером/оператором/актором/3d-художником), що можна було б зробити, щоб фільм став краще.

Завдання: скласти список існуючих, а також неіснуючих, але бажаних комунікацій завдяки візуальним медіатекстам.

Форма організації: складання списків проводиться у великих групах по 6-8 учнів. Результати роботи всіх груп записуються на дошці у два стовпчика за категоріями «комунікація проміж людьми» та «комунікація сам-і-медіатекст». Обговорення. Особливої уваги надати неіснуючим комунікаціям.
Вправа на активізацію творчого мислення: «Що спільного між інтернетом та телебаченням?»

В основу вправи покладена методика «Діаграма».

Методика полягає у визначенні прихованих або другорядних, але досить важливих ознак, функцій, закономірностей обраного для дослідження медіаоб’єкта.

Розумові вправи, спрямовані на порівняння, співставлення різних об’єктів допомагають учням викривати не лише суттєві ознаки досліджуваного медіа-об’єкта, а й тренують мислення учня у виявленні спільних зв’язків, закономірностей існування різноманітних об’єктів, вправляють в умінні як аналізувати, відшукувати спільне, робити перенесення ознак з одного об’єкта на інший, так і узагальнювати отриманий в ході аналізу матеріал, робити власні висновки.

На папері малюємо два кола так, щоб вони перетиналися між собою. У кожному колі пишемо обрані для порівняння об’єкти. Зона перетину кіл є зоною того спільного, що гіпотетично поєднує два різних явища. Під цією зоною пишемо у стовпчик спільні ознаки. Чим більше адекватних ознак, тим глибшим є розуміння учнями сутності об’єктів, у нашому контексті — медіаоб’єктів.

Вправи також можна проводити й у зворотному порядку: не лише за інструкцією «що є спільного у таких двох різних об’єктах як…?», а й за інструкцією «що є відмінного у таких двох об’єктах, як…?».

(Запропоновані для порівняння пари об’єктів на тему медіакультури: «кіно і бізнес», «журналіст і художник», «фотозображення й текст», «реклама та цирк», «об’єктивна реальність й віртуальна реальність», «медіакультура та масова культура», «новини й ток-шоу» тощо.)

Перший учень або пара, які виконали завдання зачитують свої версії, наступні — доповнюють тими своїми позиціями, яких ще не називали.


Контрольні запитання:

1. Що таке медіатворчість?

2. У яких галузях людської діяльності медіатворчість реалізується?

3. Які універсальні мисленнєві дії людини можна вважати творчими? Їх сутність.

4. Формати візуальної медіатворчості.

5. Види медіакомунікації завдяки візуальним медіатекстам.

6. Сутність методики «Діаграма».
ТВОРЧЕ МЕДІАСПРИЙМАННЯ

Ключові слова: сприймання, медіасприймання, творче медіасприймання, ментальні схеми сприймання інформації, стереотипи, медіаперцептивна комунікація.

Сприймання, медіасприймання, творче медіасприймання

Сприймання це складний психофізіологічний процес формування образу предмету, явища або дії, це здатність людини до відображення зовнішнього світу в чуттєву форму суб’єктивного образу. Сприймання розрізняється за тими аналізаторами людського організму, які відображують той чи інший тип інформації: візуальну, аудіальну, тактильну, смакову, нюхову, кінестетичну. Сприймання тісно взаємопов’язане з пам’яттю та мисленням. Ми розглядатиме візуальне, аудіовізуальне сприймання людини та його різновиди.

Медіасприймання є процесом засвоєння інформації зовнішнього синтетичного світу, опосередкованого різними засобами масової комунікації: пресою, радіо, телебаченням, кіно, інтернетом тощо. Результатом медіасприймання репрезентованої ЗМК інформації є суб’єктивні сприйняття її змісту та форми у вигляді образно-смислових конструктів. У свою чергу, ці образно-смислові структури входять до змісту свідомості людини, можуть впливати на її світоглядні позиції, емоційну, поведінкову сфери.

Творче медіасприймання відрізняється від медіасприймання як засвоєння, осмислення інформації, репрезентованої ЗМК, саме процесом сприймання та його результатами. Творче медіасприймання передбачає: мисленнєвий діалог/суперечку з автором/авторами медіатексту, мисленнєве перетворення сприйнятих медіатекстів, виникнення власних образів, творчих ідей, створення власних образно-смислових конструктів як надбання нового смислового досвіду. За своєю суттю творче медіасприймання становить співтворчість реципієнта із автором медіатексту, який сприймається.

Творче сприймання саме візуальної медіапродукції – фотографій, поліграфії, відеосюжетів, відеороликів, телепрограм, кінострічок тощо становить творче візуальне медіасприймання.


Засвоєння інформації у процесі сприймання та медіасприймання

Вважається, що сприймання здійснюється за певними правилами, закономірностями. Так, когнітивна теорія ЗМК стверджує, що у процесі засвоєння інформації та будь-якого її наступного пригадування задіяні ментальні схеми загальні конструкти, завдяки яким обробляються всі види інформації незалежно від її модальності. Ментальні схеми засновані на минулому досвіді людини й полегшують її наступне сприймання. Разом з тим, полегшене, «економічне» сприймання має одини з недоліків: під час сприймання нової інформації людина найчастіше робить висновки, які добре співвідносяться з раніше сформованими схемами, не сприймаючі при цьому нові елементи.

Одним з різновидів ментальних схем є сценарій. Сценарії, як моделі поведінки, людина черпає із життя, із продукції ЗМК, особливо телебачення, кіно, літератури тощо. Схеми сценаріїв поведінки можуть сприйматися як незмінний взірець, а можуть, будучі самостійно інтерпретованими, переосмисленими людиною, оновлюватися, збагачуватися, змінюватися.

Розглянемо один з різновидів сценарію – оповідальний сценарій. Ця ментальна схема непомітно формується й засвоюється ще з раннього дитинства, коли батьки розповідають, читають своїм дітям різні історії, казки. Такі історії складаються з епізодів, які становлять наступну послідовність: зав’язку, інтригу, розв’язок. Наприклад, описується місце події, головні герої події (зав’язка), виникає якась проблема або ускладнення (інтрига) і потому ця проблема якимось чином долається (розв’язок).

Застосування схем розширює наші можливості в ході обробки інформації. Так, вже у дітей семи років виявлено добре сформовані навички розуміння оповідальних схем. Ці навички сприяють кращому запам’ятовуванню суті оповідання, знижують зусилля з обробки інформації та більшої гнучкості прийомів, пов’язаних з розподілом уваги.

Саме цьому ЗМК часто застосовують схеми оповідального сценарію у своїй продукції, щоб зробити її більш легкою для сприйняття. Інколи вони надають сценарію більш ускладненої форми: наприклад, можуть перетинатися один з одним два епізоди (побічні сюжетні лінії), кожен з яких має власну оповідальну структуру. Реклама, навпаки, найчастіше застосовує просту схему оповідального сценарію, наприклад, симпатичний молодик, збирається на побачення з дівчиною (зав’язка) і раптом виявляється, що комірець його сорочки не є досить свіжим (інтрига), але тут на допомогу приходить його матуся із своїм чудовим пральним засобом (розв’язка). Саме тому, що ми з дитинства добре знайомі з ментальною схемою оповідального сценарію, то відповідно легко сприймаємо подібну рекламу, що, до речі, є на користь рекламодавцю.

Результатом узагальнення особистого досвіду індивіда в процесі сприймання є формування відносно сталих, спрощених уявлень про існуючі об’єкти дійсності – стереотипів (гр. stereos – твердий + typos – відбиток). За своєю суттю ці «непорушні» образно-смислові структури також становлять один з різновидів ментальних схем сприймання. І як будь які інші ментальні схеми, з одного боку, полегшують сприймання людини, а з іншого – заважають їй вбачати елементи іншості/новизни в представленій інформації.

У медіа культурному виробництві часто відбувається штучна стерео типізація – створення образу-стереотипу. Її метою є спрямування на полегшене сприймання та засвоєння репрезентованої інформації/медіатексту аудиторією. Наприклад, у кіно це такі усталені, спрощені образи-схеми, як «супергерой», «жінка-вамп», «звичайний хлопець», «романтичний герой/героїня», «золушка», «комедійний герой/героїня», «хороший та поганий поліціянти» тощо. Створені стереотипи, як і ментальні схеми, дозволяють людини спрощено сприймати репрезентований образ, менше затрачувати інтелектуальних зусиль на його засвоєння та осмислення у процесі сприймання.

Окремо хочеться зупинитися на психофізіологічній особливості візуального, а точніше зорового сприймання статичного та динамічного зображень.

У сприйманні статичного зображення завжди враховується його візуальна організація на площині. Наш мозок та очі налаштовані таким чином, що зображення буде легше сприйматися, якщо: візуальний образ/масив буде розташовано зліва, а текст – справа. (Права півкуля, яка відповідає за образну сферу краще «побачить» й опрацює «своє», яке розташоване саме зліва; ліва півкуля, яка відповідає за мову, ефективніше «зчитає» й опрацює «свій» матеріал, що знаходиться справа). Також «спуск» легше сприйматиметься, якщо його рух показано діагонально: зверху зліва й униз направо, а «підйом» – знизу зліва й догори направо. Горизонтальний формат – «оповідальний», вертикальний – «ідейний» й ще багато іншого.

Особливості сприйняття динамічного зображення полягає у тому, що завдяки рухливості, його важко розгледіти: воно швидко зникає, міняє позицію, й тим самим «не дає себе» детально сприйняти та осмислити.

Також необхідно наголосити на такому важливому моменті в процесі сприймання як увага. Увага – є необхідною умовою для того, щоб ми засвоїли щось із ЗМК. Попередні мисленнєві плануючи дії визначають, яка інформація буде об’єктом нашої уваги та обробки, а яка буде відхилена. Так, наприклад виявлено, що ранкові програми новин викликають менше уваги з боку аудиторії, а передачі, такі як спортивні репортажі, дитячі мультфільми, що йдуть у вихідні – викликають більше уваги. Якщо інформаційний матеріал перебільшує рівень розуміння людини, дитини, то увага знижується, інтерес пропадає. Іноді увага може бути не прямою, коли ми не дивимося на екран, але прислуховуємося, щоб подивитися уважно в певний момент.


Особливості творчого медіасприймання

Творче, значить не стандартне, не стереотипне, оригінальне. Це стосується і сприймання. Творче сприймання відрізняється від нетворчого тим, що здатне відійти від ментальних схем – сценаріїв, стереотипів, завдяки яким інформація сприймається та засвоюється хоча й спрощено, без зайвих інтелектуальних зусиль, однак може призводити до формування хибних уявлень.

Прикладом творчого сприймання може бути художнє сприймання. Парадокс художнього сприймання, його креативність полягає у тому, що лише тимчасово відмовившись від ментальних схем, стереотипів, власної системи смислів та цінностей у процесі сприймання творів мистецтва, людина набуває можливості сприйняти іншу точку зору, систему поглядів художника, осягнути його задум, збагатити свій смисловий досвід досвідом іншого, а також подумки доповнити твір своїми образами та смислами.

Ця теза добре накладається на творче сприйняття медіапродукції й медіамистецтва зокрема: відмова від поверхового спрощеного сприймання, активізація інтелектуальної сфери, тимчасова відмова від власних настановлень та емоцій, творча інтерпретація, осягнення репрезентованих образів і смислів. Інша справа, що переважна частина медіапродукції не претендує на «глибоке осягнення смислів», яких, до речі, часто-густо важко й віднайти, бо їх там просто немає! Однак, щоб зрозуміти це, необхідно сприймати медіатексти критично й творчо. Творче медіасприймання, як і критичний, творчий стиль мислення людини, допомагає їй адаптуватися в нових, мінливих умовах інформаційного, медіареального світу.

Стимулювання розвитку творчого медіасприймання можна реалізовувати у таких формах діяльності як:

мисленнєве перетворення візуальної інформації у процесі її сприймання (методика «Антиреклама» як створення власних образних структур з метою уникнення непотрібної інформації або критичний аналіз, пошуки помилок організації форми та змісту медіатексту з метою виявлення його суті);

організація сприймання як створення «власного візуального медіасередовища» (планування переглядів телепрограм, відвідування художніх, мистецьких сайтів, скачування відеопродукції для подальшого перегляду та ін.);

збагачення візуального, смислового досвіду у процесі сприймання медіатекстів (критична, творча інтерпретація сприйнятого, його переосмислення та осягнення ідеї, задуму медіатексту, створеного іншим – автором/авторами як співтворчість).
Творчі завдання

Завдання 1. Творче сприймання політичної контр-реклами



Вступне слово. Контр-реклама є чиїмось продуктом творчості. Давайте виявимо, які творчі мисленнєві дії було застосовано у процесі творення «нових» образів кандидатів, тобто, сприймаючи зображення, спробуємо декодувати творчу думку авторів.

Завдання. Перегляд зображень різноманітних зразків контр-реклами.

Аналіз зображень, як виявлення творчих мисленнєвих дій, задіяних їх авторами: комбінування, аналогізування, реконструювання, їх поєднання.

Форма організації: фронтальна.

Обговорення результатів.


Завдання 2. «Якби я знімав цей рекламний ролик…»

Вступне слово. Гумор – як логічна невідповідність, однак яка має смисл і здатна викликати посмішку або сміх – є ефективним творчим прийомом.

Завдання. Уявіть, що вам доручили перетворити рекламний ролик так, щоб він став смішним.

Перегляд «несмішного» рекламного ролику.

Фіксування «смішних» ідей на папері щодо перетворення ролику.

Форма роботи: у великих групах. Можна застосувати фрагмент відомої методики «брейнстормінг».

«Брейнстормінг» – «мозковий штурм» – спрямовано на спонтанне продукування різноманітних, навіть фантастичних ідей та пропозицій щодо розв’язку певної проблеми, може статися у нагоді як у процесі дослідження засобів масової комунікації, так і конкретного медіазавдання. В основі методики лежить «вільне асоціювання» учнів, яке стимулюється груповою ситуацією (навіть учень середніх здібностей здатен вигадати вдвічі більше рішень, ніж він працюватиме один, тому, що знаходиться під впливом думок інших учнів), змагальністю (сприяє інтенсифікації творчого процесу), великою кількістю ідей (останні 50 є більш продуктивними, ніж перші 50) та ін. Оцінювання ідей психологічно правильно доручити учням, які не брали участі у продукуванні ідей і які разом із педагогом, можуть стати «експертами».

Обговорення результатів.


Завдання 3. «Вигадай іншу кінцівку фільму «…»»

Пропонується пригадати фільм, які всі недавно переглянули й вигадати інший, але цікавий, оригінальний розв’язок подій. Можна декілька варіантів.

Форма роботи: у великих групах.

Обговорення результатів.


Контрольні запитання:

1. Що таке сприймання? Відмінність медіасприймання від звичайного, та творчого медіасприймання від медіаспримайння.

2. Способи засвоєння інформації. Види ментальних схем.

3. У яких напрямах може реалізуватися творче медіасприймання?


Список літератури

1. Медіакультура особистості: соціально-психологічний підхід: Навчальний посібник / О.Т. Баришполець, Л.А. Найдьонова, Г.В. Мироненко та ін.; За ред. Л.А. Найдьонової, О.Т. Баришпольця. — К.: Міленіум, 2009.

2. Моляко В.А. Психология решения школьниками творческих задач. — К.: Радянська школа, 1983.

3. Моляко В.А. Трудовое воспитание и техническое творчество. — М.: 1985.

4. Череповська Н.І. Медіа-творчість як соціально-психологічний ресурс особистості. Типологія відеосприймання Збірник наукових праць Інституту психології АПН України «Актуальні проблеми психології» у 12 томах / за ред. В.О. Моляко. — Т.12. — Вип. 8. — Житомир:Вид-во ЖДУ ім. В. Франка, 2009.

5. Череповська Н.І. Медіа-освіта в сучасній школі. Соціальний педагог. — 2009. — № 6. — С. 15—26.

6. Череповська Н.І. Соціально-психологічні аспекти відеокультури особистості Актуальні проблеми психології: Проблеми психології творчості: Збірник наукових праць / За ред. В.О. Моляко. — Том 12. Вип. 7. — Ж.: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009.

ПІСЛЯМОВА

Шановні читачі! Якщо ви вже переглянули або ознайомилися з наданими матеріалами, то авторка наполягає, щоб ви звернули увагу й на останні сторінки цієї книжечки. По-перше, представлений робочий варіант медіаосвітнього спецкурсу не завершений. Ми плануємо подальшу робота з наповнення блоків матеріалом інформаційного характеру й головне дослідницького, практичного, творчого та методичного.

Основними вимогами до викладання спецкурсу є його розумне пристосування до умов школи й особливо до її технічного забезпечення. Лекційний матеріал пропонується учителю, який має вибрати з нього найважливіше.

Бажано, щоб урок-лекція активно ілюструвався візуальним рядом: наприклад, якщо це тема фотографії, то доречно показати учням перші фотоапарати, відомих фотомайстрів, зразки фотожанрів та видів фотографії у різних промислових галузях. Учням, найбільш зацікавленим темою, запропонувати у позашкільний час переглянути фільм «Дух фотографії» тощо.

Заняття з медіадослідницького, практичного блоку мають проходити у дружній, товариській формі між учнями та учителем: не «над», не «поруч», а «разом», бо сучасні діти часто розбираються у медіатехниці набагато краще ніж дорослі. Учителю не потрібно комплексувати, боятися, краще визнати свою технічну некомпетентність та з гідністю освоювати нові технології разом.

Креативний блок планується поповнити творчими завданнями та вправами. Однак ми розраховуємо й на творчу думку медіапедагога, учителя, соціального працівника, яким на «місці» видніше в яке русло спрямувати творчий вихід активності учнів: це можуть бути класні веб-сторінки, блоги, фотоконкурси та конкурси-перегляди відеосюжетів за означеною темою (чи присвячені шкільним подіям), це можуть бути й медіа-змагання між класами, школами.

Окремої уваги необхідно надати питанню оцінювання очікуваних результатів. Ми пропонуємо проводити тестування або залік (письмовий/усний), застосовуючи контрольні запитання, які даються у кінці кожного заняття або теми.

Й останнє, однак важливе. Згідно з принципами медіаосвіти, як от:



  • медіаосвіта є обов’язковою у світі інформаційного суспільства в умовах повсюдного поширення медіакультури;

  • уся медіапродукція не точний відбиток/відображення реальності, а лише репрезентація реальності: усі медіа презентують ті чи інші ідеологічні цінності, за якими стоять певні групи людей, впливові авторитети, бізнесові корпорації, політичні сили й авторське бачення реальності журналістськими, мистецькими колами;

  • медіаосвіта пов’язана з динамічними змінами в інформаційному та медійному просторі, тому тривалість медіаосвітнього процесу для кожної особистості здійснюється протягом усього життя;

  • медіаосвіта має формувати не лише критичне мислення, а й орієнтувати молодь на критичне сприймання медіапродукції, відучувати від пасивного й бездумного її споживання;

  • медіаосвіта — дослідницький процес, практичні заняття мають переважати теоретичні;

  • медіаосвіта є новою формою інтерактивної взаємодії між учнями та вчителем, передбачає умови для діалогу, взаємного навчання;

  • медіаосвіта спрямована, насамперед, на групову форму навчання й стимулювання розвитку комунікаційних здібностей учнів;

  • динамічні зміни в галузі ЗМК обумовлюють забезпечення педагогічного процесу винятково активними, творчими, демократичними кадрами;

  • медіаосвіта, як особлива галузь знань, формує не лише свідомого компетентного медіаспоживача, а людину з незалежним від стереотипів мисленням, стимулює розвиток її творчого потенціалу як у процесі сприймання медіатекстів, так і у створенні власних текстів,

тому до медіапедагога висуваються наступні вимоги:

1. Обов’язкова технічна грамотність: уміння застосовувати традиційні (проектор) й новітні (комп’ютер, інтернет) медіатехнології.

2. Наявність у педагога власного медіа-захоплення — медіа-хобі (фотографія, відеозйомка, комп’ютерна графіка тощо) або пристойне володіння якимось медіазасобом чи технологією.

3. Творчий підхід до роботи: постійне оновлення робочого матеріалу, володіння майстерністю проведення незапланованої дискусії, диспуту, здатність застосовувати ефективні форми організації роботи з учнями.

4. Активність, небайдужість до викладання й поширення медіаосвіти.
Усіх бажаючих запрошуємо до співпраці!
Слово про автора

Череповська Наталія Іванівна – канд. психол. наук, с.н.с. лабораторії психології засобів масової комунікації та медіаосвіти Інституту соціальної та політичної психології АПН України.

Коло наукових інтересів: соціально-психологічні аспекти візуальної медіакультури, медіатворчості, психологія художньої творчості.

Череповська Наталія Іванівна розробила експериментальну модель медіаосвітньої програми для старшокласників ЗОШ «Медіакультура», практичним додатком до якої є дана робота. Автор понад 50 наукових робіт і біля 10 публіцистичних статей.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Навчальний посібник «Медіаосвіта та медіакультура в зош» iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник / За ред. С.І. Архієреєва, Н. Б. Решетняк. Харків: нту «хпі», 2007. 331 с
Навчальний посібник «Медіаосвіта та медіакультура в зош» iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Куляс П. П. Система − проти автоматизму суржику: Редакторський погляд : Навчальний посібник. Вид друге, розширене І виправлене. −...
Навчальний посібник «Медіаосвіта та медіакультура в зош» iconНаталія череповська візуальна медіакультура учнів зош
Тут представлений методично-практичний матеріал для медіапедагогів, учителів, соціальних педагогів, шкільних психологів, батьків...
Навчальний посібник «Медіаосвіта та медіакультура в зош» iconНавчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011
Навчальний посібник. Кременчук, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету, 2011. – 124 с
Навчальний посібник «Медіаосвіта та медіакультура в зош» iconП., Середяк А. В. Історичне краєзнавство навчальний посібник
Голубко В., Качараба С., Середяк А. Історичне краєзнавство. Навчальний посібник. – Ч.І. – Львів: Видавничий центр лну імені Івана...
Навчальний посібник «Медіаосвіта та медіакультура в зош» iconНавчальний посібник за загальною редакцією к. В. Заблоцької донецьк-2001 ббк 63(0)-7я7+63
Українська І зарубіжна культура. Навчальний посібник / Під заг ред. Заблоцької К. В. Донецьк: "Східний видавничий дім", 2001. 372...
Навчальний посібник «Медіаосвіта та медіакультура в зош» iconНавчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 В. Д. Братенші
В. Д. Братенші. Релігієзнавство. Навчальний посібник. Кременчук, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету,...
Навчальний посібник «Медіаосвіта та медіакультура в зош» iconПерепелюк Володимир Григорович Адміністративний процес. Загальна частина: навчальний посібник
Адміністративний процес. Загальна частина: Навчальний посібник. Чернівці: Рута, 2003. 367 с
Навчальний посібник «Медіаосвіта та медіакультура в зош» iconПрактикум з української мови навчальний посібник Кривий Ріг 015 ’35(075. 8)(076. 5) Ббк 81. Укр 9
Практикум з української мови : [навчальний посібник]. – Кривий Ріг : кпі двнз «кну», 2015. – 27с
Навчальний посібник «Медіаосвіта та медіакультура в зош» iconПосібник Світова література
Посібник. Світова література. 2 клас. Розробки занять з курсу за вибором. Стецьківська зош І-ІІІ ступенів. 2012 90 с


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка