Навчальний посібник «Медіаосвіта та медіакультура в зош»



Сторінка7/11
Дата конвертації19.04.2017
Розмір1.95 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Конкретизація

Конкретизація — накопичення, сумація різних ознак, збагачення деталями, новими властивостями, їх уточнення. Це — процес заглиблення в деталі.

На думку Е.Делакруа успіх мистецтва, на відміну від алгебри, полягає не в скороченні, а в посиленні, продовживши відчуття сприймання за допомогою всіх засобів. Справа в тому, що процес сприймання, наприклад, візуального об’єкта, характеризується спочатку сприйманням розмитих узагальнених плям, які поступово конкретизуються, деталізуються. Все це займає мить.

Об’єкти природи характеризуються майже безмежною детальністю і конкретністю, вони безмежні в глибину. В художніх творах майстер повинен спеціально потурбуватися про таку деталізацію, яка б змогла наситити сприймання глядача. Тому що сприймання людини, як ми говорили, здійснюється як процес поступового заглиблення в деталі.

У ЗМК прийом конкретизації можна спостерігати у тенденції до якісних, чітких фотозображень завдяки удосконаленню фото-, відеотехніки або у спрямуванні до описування/показування подробиць, значних/незначних фактів тощо.


Акцентування

Акцентування — прийом, який передбачає виокремлення, наголос на певній деталі. Наприклад, ключові слова у статті, які періодично повторюються, візуальний образ рекламованого продукту, показаний крупним планом або у яскравих кольорах тощо.


Контраст

Контраст — важливий, широко вживаний прийом, як у візуальній, так і у вербальній системах інформації. Суть його полягає у тому, що шляхом протиставлення або полюсного розведення підвищується значущість вихідної інформації. Наприклад, щоб заохотити потенційного клієнта на відпочинок до теплих країн, у рекламі спочатку покажуть буденний міській пейзаж, сірий дощик або щось подібне, а потім — вибух сонячного світла, море, яскраві кольори… В даному випадку прийом контрасту спрацює на перевагу запропонованого відпочинку.

Усі вище згадані прийоми широко застосовуються у візуальних, мистецьких системах, а також у виробництві медіапродукції та медіамистецтві. Повторення, нюанси, частковий збіг, акцентуація тощо спрямовані в цілому на посилення інформації, вербальної чи візуальної, з метою привертання уваги до неї. Ці прийоми спрацьовують на першому етапі опрацювання інформації людиною — на етапі сприймання.
Основні прийоми й технології створення медіатекстів
Виробництво медіапродукції умовно складається з технічних (залежить від медіазасобу) та змістових (ідея, смисл, що закладається у повідомлення) прийомів, які забезпечують створення медіатекстів.

Технічні прийоми виготовлення медіапродукції передусім охоплюють саме технічну сторону процесу опосередкування інформації у медіаформат, прийнятний, наприклад, для його трансляції по телебаченню або прокату у кінотеатрах. Процес опосередкування об’єктивних чи мистецьких фактів у медіаформу становить не лише фіксацію інформації на плівку чи цифрову матрицю, а й подальшу її технічну обробку. Це такі загальні технічні процеси:


  • запис/фіксація інформації на матеріальний носій,

  • відбір вдалих та знищення невдалих моментів фіксації інформації,

  • монтаж фрагментів тощо.

Крім того, медіаспеціалісти, які виконують запит (медіавиробника, замовника), відповідно до поставленої заздалегідь мети, повинні привернути та утримати увагу до створюваного ними медіатексту: наприклад, зробити певну візуальну інформацію більш видовищною, більш цікавою. Й саме у таких випадках реалізуються спеціальні технічні прийоми, такі як: часті зміни кадру; різкі переходи від одного фрагменту події до фрагменту іншої події; несподівані зміни перспективи; шалена швидкість зміни місця, ситуації, сцени; насування камерою (крупний план) тощо.

У контексті візуальних засобів масової комунікації можна виокремити ї специфічні/провідні візуальні прийоми — засоби виразності.

У фотографії технічні можливості постійно удосконалюються: апаратура, оптика; плівка, а останнім часом цифрова матриця й відповідні способи обробки аналогового чи цифрового фото; прийоми самої зйомки, компонування кадру тощо. А також: освітлення, фокусування, колір, ракурс, план загальний, середній, крупний (надкрупний), фотомонтаж.

У телебаченні засоби виразності це: мізансцена, монтаж, подвійна експозиція, крупний план, розмноження зображення тощо. Особливість телебачення, що не лише показує, а й розповідає, робить оповідача/ведучого типовою, провідною фігурою, а це, у свою чергу, обумовлює значну статичність кадру телепередачі, яка порушується від’їздами та наїздами камери й відповідно змінами планів, нешироким, у межах невеликого простору студії, панорамуванням. Й саме тому, мізансцена (середній план), на відміну від крупного плану кіно — головний виразний технічний засіб у телепрограмах.

Необхідно зауважити, що деякі технічні прийоми телебачення часто не привертають і утримують увагу телеглядача, а досягають протилежної мети: спричиняють ускладнення, які заважають його сприйманню. Так, прагнучи до різноманітності зображення, телебачення може застосовувати такі технічні виразні прийоми, як одночасний показ двох-трьох ракурсів обличчя, коли на одній половині кадру дається середній, а на другій — крупний план актора/політика/учасника програми та ін.

У кіно основними засобами виразності є:



  • монтаж — поєднання в єдине ціле (в кінокартину) багатьох окремих планів, кожен із яких складається з багатьох моментальних фотографій, які змінюють одна одну. Монтаж — основний прийом, який знищує звичайний час: іноді треба півгодини, для того, щоб показати події тривалістю десяти хвилин, а іноді ціле життя можна вкласти у тригодинну розповідь;

  • синтаксис кінематографа: шторки, напливи, затемнення, реалістичність кінозображення посилюється відчуттям безмежності простору, яке підкреслюється панорамуванням;

  • крупний план — особливий прийом усіх візуальних ЗМК й зокрема телебачення, кіно. Щодо розуміння цього прийому, який вихоплює, укрупнює фрагмент або деталь об’єкта, предмета з метою посилення уваги до нього, створення відчуття присутності, існують неоднозначні підходи. Вважається, що саме цей прийом візуальної технології породжує порнографічність стилістики як у мистецтві, так і у медіапродукції зокрема. (Див. специфічні психотехнології.)

Усі технічні прийоми підпорядковуються певним цілям і входять до складу, так званих, змістових прийомів. Наприклад, привертання уваги аудиторії може здійснюватися за рахунок яскравого образу чогось/когось, утримання уваги — завдяки частоті зміни кадрів, а напливи камерою крупним планом створюють ефект присутності реципієнта. Таким чином, технічні прийоми вже створюють підґрунтя для специфічного, спрямованого «в потрібному напрямі» сприймання медіаінформації глядачем. Змістові прийоми створення медіапродукції часто-густо спрямовані на навіювання, маніпулювання свідомістю та поведінкою аудиторії.

У медіавиробництві одночасно використовують технічні й змістові прийоми у різних варіаціях. Такі комплекси прийомів ми називаємо медіатехнологіями.

Як правило, медіатехнології спрямовані не лише на ефективне підсилення змісту та форми медіатексту з метою привертання та утримання уваги, а й на ефективний кінцевий психологічний результат з боку аудиторії — очікувану реакцію на запропонований медіавиробником медіатекст. Технології ЗМК суттю яких є вплив на свідомість, поведінку людини, ми називаємо психотехнологіями або спеціальними медіатехнологіями.

Спеціальні медіатехнології — це такі медіатехнологій, які завдяки візуальним образам, ментальним конструктам, спеціальному поданню інформації тощо — здатні навіювати певні ідеї або маніпулювати свідомістю, поведінкою людини. Тобто, спеціальні медіатехнології здатні здійснювати певний психологічний вплив на аудиторію в інтересах медіавиробника, а точніше, його замовника: державних, владних, комерційних структур, політичних угрупувань.

Отже, завдяки використанню спеціальних технологій у виробництві медіапродукції здійснюється психологічний (інформаційно-психологічний) медіавплив на особистість. Результатом такого медіавпливу є зворотна психологічна реакція медіаспоживача: інтелектуальна, емоційна, поведінкова. Іншими словами, медіавплив, опосередкований спеціальними технологіями обумовлює результат у вигляді очікуваних психологічних реакцій, що й спричиняє, так звану, медіарезультативність.

Медіарезультативність, у свою чергу, залежить від ефективності технології — її медіаефективності. Медіаефективність («ефект» у значенні впливу) дорівнює медіарезультативності («ефект» у значенні результату впливу), й навпаки. Можливо, саме тому спеціальні медіатехнології — психотехнології часто називають «ефектами». Розглянемо деякі з них.
Види спеціальних медіатехнологій

Ефект праймінгу

Ефект праймінгу базується на використанні когнітивних структур і асоціативних можливостей людини. (Priming — активація специфічних асоціацій у пам’яті.) Механізм ефекту полягає у відновленні минулих, як правило, приємних емоцій завдяки актуалізації асоціацій і здійсненні подачі нової інформації на цьому тлі: ранішні, позитивні емоції нібито забезпечують більш легке сприймання та засвоєння нової інформації теж у позитивному ключі. Наприклад, по радіо звучить мелодія минулих років і на цьому музичному тлі подається інформація рекламного змісту; по телебаченню показують знайомі морські краєвиди, звучить популярний музичний мотив… і оголошується рекламна інформація; показуються документальні події з недавнього життя країни, які викликають у багатьох людей позитивні спогади, й одночасно звучить гасло однієї з політичних партій тощо.


Наклеювання ярликів

Заміна імен, або наклеювання ярликів — один із найдійовіших інструментів політичної мови — «ярлики» на зразок «помаранчевих» або «осіб кавказької національності». Прикладом можуть бути також такі терміни, як «позасистемна» або «неконструктивна опозиція», які часто вживаються в українських ЗМІ. За подібними термінами нічого змістовного не стоїть, лише бажання використати його негативне забарвлення, натяк на руйнівний потенціал опозиційних сил.
Періодичність повторення інформації

Вважається, що через 30 хвилин аудиторія пам’ятає лише 60 відсотків змісту повідомлення. У кінці дня — лише 40, а за тиждень ледве 10 відсотків. У результаті будь-яка проблема зникає сама собою, якщо ЗМІ не будуть продовжувати її розвивати або нагадувати про неї. І навпаки — якщо абсурдне повідомлення повторювати з достатньою частотою, то врешті-решт воно таки закріпиться у масовій свідомості. В новинах подібні повтори — звична практика.


Буденна розповідь

Буденна розповідь — саме той прийом, який сприяє індиферентності населення до трагічних подій, проявів насильства, гострих політичних та соціальних конфліктів. Розповідь про ці трагічні події ведеться у нарочито діловому, спокійному тоні.


Ефект присутності

Ефект присутності включає в себе ряд трюків, які мають імітувати реальність. Використовується у кримінальній хроніці, фронтових репортажах. Смикання камери, збивання її з фокуса, постріли, крики далеко не завжди означають, що перед глядачами дійсно репортаж з місця подій. Зате ілюзія достовірності справляє потужний емоційний вплив. Разом із тим, навіть цілком реальні, документальні зйомки — але змонтовані відповідним чином або включені у відповідний контекст — можуть служити лише фактором, що посилює довіру до впливу, який на меті має маніпуляцію.


Констатація факту

Констатація факту як прийом подає бажане становище у ЗМІ як факт, що вже відбувся. Прийом, розрахований на створення відповідних настроїв у суспільстві за принципом «диму без вогню не буває».


Відволікання уваги

Відволікання уваги — один із найважливіших методів спрямований на подолання психологічного опору суспільства. Ще у 60-і роки було доведено, що повідомлення проти якоїсь думки або настановлення стають значно ефективнішими, якщо у момент їх передачі відволікти увагу від власне змісту цього повідомлення. Тоді важче осмислити ці повідомлення і виробити контрдокази. Ці дослідження значно підвищили рівень маніпуляції в пресі та на телебаченні. Газети почали застосовувати «калейдоскопічну» подачу матеріалу, «розбавлення» важливих повідомлень чутками, сенсаціями, рекламою, плітками. Телебачення стало по-новому компонувати відеоряд, добираючи образи, які відволікають увагу.


Психологічний шок

Війни, катастрофи, природні катаклізми, техногенні аварії — одним словом, смерть у всіх можливих проявах переповнює телеефір. Природний психологічний шок, який відчувають, стикаючись із такими новинами нормальні люди, руйнує всі рівні психологічного захисту і дозволяє безперешкодно впроваджувати в свідомість інспіровані схеми.

На жаль, у переважній більшості випадків телебачення звично використовує екстремальні випадки як «фішку», що, з одного боку, на рівні підсвідомості привертає увагу глядачів, а з іншого — їх відволікає від інших, суттєвих, таких, що потребують громадського осмислення, проблем, які істотно впливають на реальне життя та добробут громадян.
Ефект «порнографічності»

Ефект «порнографічності» як один із важливих аспектів масової культури й медіакультури зокрема проявляється у величезній кількості надкрупних планів, фрагментованості зображення, а також (і особливо) у доступності візуальних образів. Прийомами порнографічного зображення вважаються: фрагментація тіла; акцентування, заміна, зведення всього тіла до його частин — губів, грудей тощо; гіперболізація (збільшення, перебільшення); настирлива акцентована вульгаризація; репрезентація жінки/дитини, як об’єкта тощо. «Порнографічний» прийом — це комплекс вирізнювальних засобів, який охоплює технічні (крупний план, фрагментація, об’єктивація та ін.) та ідеологічні (інфантилізація жіночого образу, ефект істеричного бажання, конструювання образу дитини як залежної, об’єктної, пасивної) складові. «Порнографічний» прийом широко використовується в рекламі.

Усі вище згадані спеціальні або психотехнології розраховані на глибоке проникнення інформації у сферу свідомості людини через її осмислення, але найчастіше — через неусвідомлювані психічні процеси, що передбачає очікувану з боку виробника, інтелектуальну, емоційну, поведінкову реакцію споживача медіапродукції — медіарезультативність.
Медіатворчість та медіакомунікація в галузі медіатехнологій

Як уже зазначалося, медіатворчість реалізується не лише у сфері винаходів медіазасобів, а й у створенні різноманітних за метою медіатехнологій, які, у свою чергу, безпосередньо застосовуються у створенні медіатекстів,

Медіатворчість здійснюється й у комунікаційній — соціально-психологічній площині. Комунікація, будучи опосередкованою впливом медіатехнологій та психотехнологій, реалізується у двох планах:

а) у соціальному: між групами медіавиробника, який застосував медіатехнологію впливу у медіатексті та групами медіаспоживачів, які їх сприймають;

б) у психологічному: між реципієнтом та медіатекстом, у якому застосовуються «ефекти впливу».

Медіакомунікація у соціальному плані між медіаспеціалістами та медіаспоживачем породжує нові типи комунікації:


  • медіаманіпулятивну (прихований вплив на почуття, думки, поведінку того, хто сприймає медіатекст) — найчастіше застосовується у комерційній, політичній рекламі, іноді у новинах («порядок денний») та телепрограмах;

  • медіамайєвтичну (відкрита, неприхована подача інформації, як у школі: учитель — учню) — пізнавальні, інформаційні програми, документальні фото, відеозйомки;

  • медіамистецьку (автор або авторський колектив у своєму медіатексті подають своє бачення події, проблеми, своє розуміння світу) — всі твори медіамистецтва від художнього фото до новітніх його різновидів: відео-арту, не-арту, сайнс-арту тощо.

Медіакомунікація у психологічному плані на рівні сприймання медіатекстів із задіяними в ньому медіатехнологіями, породжує нові типи бачення:

  • реципієнт/глядач, сприймаючи медіатекст, не помічає спрямованого на нього психологічного впливу й відповідно може підпасти під його дію на рівні емоцій, інтелекту, поведінки;

  • реципієнт/глядач, сприймаючи медіатекст, може не помічати спрямованого медіавпливу, як спеціальної медіатехнології. Однак, якщо він може критично аналізувати будь-яку інформацію, то сприйме текст скептично. «Ефект впливу», «медіарезультативність» такої медіакомунікації буде «нульовим»;

  • реципієнт/глядач, обізнаний з, так би мовити, «медіа-кухнею», сприймаючи медіатекст, помічає, бачить задіяні медіатехнології, він розуміє з якою метою спрямовано той чи інший технічний, змістовий прийом. Зрозуміло, що «зворотного зв’язку» такого медіаконтакту не відбудеться. Від попереднього типу відрізняється породженням власних думок, ідей щодо даного медіатексту та його технологій.


Висновки

Існують загальні, універсальні прийоми творення інформації, зокрема візуальної, застосування яких може привернути увагу глядача, здатне вплинути на утримання інформації у пам’яті, викликати певну інтелектуально-емоційну реакцію на інформацію.

У медіавиробництві візуальної медіапродукції застосовуються як універсальні прийоми, так і спеціальні технології, завдяки яким не лише привертається й утримується увага глядача, а й здійснюється психологічний вплив на його свідомість.

Застосування сучасних медіатехнологій обумовило появу нових типів як групової. так і перцептивної комунікації.


Контрольні запитання:

1. У яких основних формах існує інформація?

2. Що таке медіа-культура? Що становить медіа-продукцію?

3. Назвіть види основних прийомів, технологій ЗМК.

4. Назвіть поширені технології медіа-кудьтури. Розкрийте їх сутність.

5. Назвіть психотехнології медіа-кудьтури. Розкрийте їх сутність.


Список літератури
1. Белінська І.В. Страхи та фобії, що продукуються ЗМК, як інструмент маніпулювання / Людина в світі інформації. — Матеріали наукового семінару «Соціально-психологічні проблеми медіа-освіти: відмедіабезпорадності до медіазалежності». — К, 2008.

2. Денищик А. Порнографическое воображаемое в поле социального / Визуальная антропология: новые взгляды на социальную реальность: Сб. науч.ст. / Под ред. Е.Р. Ярской-Смирновой, П.В. Романова, В.Л. Круткина. — Саратов: Научная книга, 2007.

3. Потятиник Б.В. Медіа: ключі до розуміння. Серія: Медіакритика. — Львів: ПАІС, 2004.

4. Розин В.М. Визуальная культура и восприятие. Как человек видит и понимает мир. Изд. 2-е. — М.: Едиториал УРСС, 2004.

5. Фролов П.Д. Види інформаційно-психологічних впливів та проблема прогнозування їхніх наслідків / Людина в світі інформації. — Матеріали наукового семінару «Соціально-психологічні проблеми медіа-освіти: відмедіабезпорадності до медіазалежності». — К, 2008.

6. Харрис Р. Психология массовых коммуникаций. — СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2001.



Блок 2, медіадослідницький:

СПРИЙМАЄМО, АНАЛІЗУЄМО, ОЦІНЮЄМО
Метеріал блоку спрямовано на формування критичного сприймання та критичного мислення, розвитку автономного/унезалежненого оціночного ставлення школярів до медіапродукції будь-якого формату та змісту й візуальної зокрема. Критичний стиль мислення, який є головною та необхідною умовою становлення медіакультури особистості, ефективно розвиватиметься в ході виконань медіадослідницьких завдань, приклади яких представлено в блоці.
ДОСЛІДЖЕННЯ ЗМК

Ключові слова: методи дослідження, теорії дослідження, контент-аналіз, дискурс-аналіз, медіадослідження.

Засоби масової комунікації є цариною, до якої можна застосовувати наукові теорії та дослідницьку методологію. Для дослідження ЗМК наука використовує різноманітні теорії, підходи, методи.


Методи дослідження ЗМК; контент-аналіз, дискурс аналіз
Загальні засади дослідження ЗМК. Усі наукові дослідження ЗМК розподіляються на два основних напрями.

Перший тип наукових розробок проводиться як безпосередньо телевізійними мережами, видавництвами, корпораціями й рекламними агенціями, так і за їх замовленнями. Наприклад, досліджуються рейтинги — кількісне оцінювання телевізійної аудиторії або маркетингове дослідження уподобань людей щодо охолоджувальних напоїв.

Другий тип наукових досліджень здійснюється незалежними вченими, які прагнуть пояснити вплив ЗМК та вивчити, оцінити роль, яку вони відіграють у житті суспільства та окремих людей.

Розглянемо три поширених способи досліджень як оцінки ЗМК:



  • оцінка змісту медіаповідомлень/медіатекстів ЗМК;

  • оцінка тривалості впливу медіаповідомлень/медіатекстів ЗМК;

  • оцінка наслідків впливу медіаповідомлень/медіатекстів ЗМК.

Оцінка змісту медіатекстів ЗМК. Одним із найпоширених й нескладних способів дослідження ЗМК є вивчення матеріалів, які вони створюють та передають. Отримані дані часто стають підґрунтям для досліджень тривалості та наслідків впливу ЗМІ.

Оцінка тривалості впливу ЗМК. Завдяки цьому способу визначається тривалість впливу ЗМК на людину. Спосіб оцінювання полягає у з’ясуванні наступних питань: хто читає газети та яку кількість? хто дивиться телевізор, скільки витрачає на це часу та в які години? та інше.

Оцінка наслідків впливу ЗМК. Це найпоширений спосіб дослідження ЗМК. Тривога суспільства стосовно ЗМК пов’язана саме з наслідками їх впливу, характер яких може набувати різних форм. Досліджуючи наслідки впливу, спеціалісти спираються на різні теорії ЗМК.

Оцінювання наслідків впливу ЗМК здійснюється у різних напрямах як вплив на поведінку, настановлення, свідомість, фізіологію людини.

1. Поведінкові наслідки є більш очевидними наслідками, наприклад, коли людина скоює злочин, купує товар, голосує на виборах після того, як вона побачила, що хтось поводиться аналогічним способом.

2. Наступний клас дослідження наслідків впливу ЗМК пов’язаний із настановленнями людей. Настановлення складаються з інтелектуальної та емоційної компонент. Інтелектуальна компонента проявляється, коли людина, наприклад, може раціонально обґрунтувати програму одного політичного кандидата на противагу програмі іншого кандидата. Емоційна компонента — коли людина, наприклад, симпатизує певному кандидату, але не може зрозуміло пояснити, чому саме. Іноді інтелектуальна та емоційна складові настановлення людини можуть суперечити одна одній.

Під впливом набору настановлень може скластися спосіб мислення, який буде визначати наші світоглядні позиції. Такі настановлення накладають відбиток на наше сприймання світу й на те, як ми його інтерпретуємо.

3. Когнітивні наслідки або когнітивні ефекти це такі наслідки, які змінюють наші знання та мислення. Найбільш яскравим прикладом є засвоєння нової медіаінформації, наприклад, відомості про життя шимпанзе, отримані з науково-популярного журналу чи відомості про події в Росії, показані по телебаченню тощо.

Однак, існують інші, більш завуальовані когнітивні ефекти. Наприклад, ЗМК й телебачення зокрема, «нав’язують розклад денний» дуже простим способом: віддають перевагу одним подіям над іншими в ході висвітлення новин. Надаючи передвиборчій кампанії набагато більше уваги, ніж іншим соціальним питанням, вони намагаються нас переконати, що чергові політичні події є найважливішими, а все інше — менш вагомим.

Різноманітні види ЗМК сприяють різним типам когнітивних дій. Так, діти краще запам’ятовують вербальну інформацію по радіо, але візуальна подійова та загальна інформація сприймається краще, якщо її передають по телебаченню. Утім, діти можуть вигадати оригінальніші роз’вязки незавершених історій, прослуханих по радіо й менш оригінальні завершення історій — переглянутих по телебаченню.

4. Фізіологічні наслідки складають четвертий клас ефектів мас-медіа, які відображують фізіологічні зміни в нашому організмі, що з’являються під впливом ЗМК. перегляд фільму жахів або цікавого спортивного матчу викликає зміну частоти дихання, серцевої діяльності. Навіть перегляд реклами може змінити частоту роботи серця та орієнтовний рефлекс, реакцію шкіри, блокування альфа-хвиль мозку тощо.

Це загальні напрями досліджень оцінювання наслідків впливу ЗМК.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Навчальний посібник «Медіаосвіта та медіакультура в зош» iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник / За ред. С.І. Архієреєва, Н. Б. Решетняк. Харків: нту «хпі», 2007. 331 с
Навчальний посібник «Медіаосвіта та медіакультура в зош» iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Куляс П. П. Система − проти автоматизму суржику: Редакторський погляд : Навчальний посібник. Вид друге, розширене І виправлене. −...
Навчальний посібник «Медіаосвіта та медіакультура в зош» iconНаталія череповська візуальна медіакультура учнів зош
Тут представлений методично-практичний матеріал для медіапедагогів, учителів, соціальних педагогів, шкільних психологів, батьків...
Навчальний посібник «Медіаосвіта та медіакультура в зош» iconНавчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011
Навчальний посібник. Кременчук, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету, 2011. – 124 с
Навчальний посібник «Медіаосвіта та медіакультура в зош» iconП., Середяк А. В. Історичне краєзнавство навчальний посібник
Голубко В., Качараба С., Середяк А. Історичне краєзнавство. Навчальний посібник. – Ч.І. – Львів: Видавничий центр лну імені Івана...
Навчальний посібник «Медіаосвіта та медіакультура в зош» iconНавчальний посібник за загальною редакцією к. В. Заблоцької донецьк-2001 ббк 63(0)-7я7+63
Українська І зарубіжна культура. Навчальний посібник / Під заг ред. Заблоцької К. В. Донецьк: "Східний видавничий дім", 2001. 372...
Навчальний посібник «Медіаосвіта та медіакультура в зош» iconНавчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 В. Д. Братенші
В. Д. Братенші. Релігієзнавство. Навчальний посібник. Кременчук, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету,...
Навчальний посібник «Медіаосвіта та медіакультура в зош» iconПерепелюк Володимир Григорович Адміністративний процес. Загальна частина: навчальний посібник
Адміністративний процес. Загальна частина: Навчальний посібник. Чернівці: Рута, 2003. 367 с
Навчальний посібник «Медіаосвіта та медіакультура в зош» iconПрактикум з української мови навчальний посібник Кривий Ріг 015 ’35(075. 8)(076. 5) Ббк 81. Укр 9
Практикум з української мови : [навчальний посібник]. – Кривий Ріг : кпі двнз «кну», 2015. – 27с
Навчальний посібник «Медіаосвіта та медіакультура в зош» iconПосібник Світова література
Посібник. Світова література. 2 клас. Розробки занять з курсу за вибором. Стецьківська зош І-ІІІ ступенів. 2012 90 с


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка