Навчальний посібник За загальною редакцією ректора Національної академії Служби безпеки України



Сторінка14/15
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.8 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

8.3. Базові стратегії та механізми психологічного захисту
Питання про те, де відтворюється психологічний захист (у міжособистісних стосунках чи у внутрішньому світі людини) відходить на другий план, коли мова заходить про використовувані при цьому стратегії.

В основі численних способів захисту від маніпулювання лежить шість так званих базових захисних установок: відхід, вигнання, блокування, управління, завмирання та ігнорування.



Відхід – збільшення дистанції, переривання контакту, переміщення за межі досяжності впливу агресора. Крайнім проявом цієї стратегії може уважатися відчуження, повне заглиблення в себе, відмова від контактів із людьми. Звичайним проявом цього виду захисту є зміна теми бесіди, переривання бесіди під сприятливим приводом, відхід від контактів із неприємними людьми.

Вигнання – збільшення дистанції, видалення агресора. Часто проявляється в звільненні останнього з роботи, виселенні з будинку, засудженні, уїдливому зауваженні, кепкуванні. Граничним проявом такого захисту є вбивство.

Блокування – контроль впливу, виставляння перешкод на його дорозі. Граничний прояв – повна самоізоляція за допомогою активізації певних статусів і підсистем. Повсякденне використання смислових і семантичних (“Я не розумію, про що Ви говорите”), рольових (“я на роботі”) бар’єрів.

Управління – контроль впливу агресора, вплив на нього самого. Граничним проявом є підпорядкування собі іншої людини. Звичні способи використання такого захисту – скарги, плач, підкуп, спроби потоваришувати, спровокувати бажану поведінку. Сюди ж відносять і маніпулювання захисного походження.

Завмирання – контроль інформації про самого суб’єкта, її навмисне спотворення або скорочення. Крайня форма – заціпеніння. Найчастіше проявляється в приховуванні почуттів, обмані.

Ігнорування – контроль інформації про агресора, спотворене сприйняття агресора або його погроз. Гранична форма прояву – втрата адекватності сприйняття, ілюзії. Зазвичай проявляється як стереотипізація (“вона просто пустує”), пояснення маніпулювання позитивними намірами (“мені бажають добра”).

Всі ці базові захисні установки можна попарно об’єднати з огляду на пасивність активність: відхід – вигнання, блокування – управління, завмирання – ігнорування. Кожна пара має своє поле дії. Відхід – вигнання створює дистанцію з агресором, блокування – управління управляє потоком впливу, завмирання – ігнорування працює з інформаційним каналом.

Важливо пам’ятати, що базові захисні установки є такими, що лише спрямовують захисні дії. У житті вони часто використовуються в композиції. Наприклад, поширений жіночий прийом “у сльозах вибігла геть” містить як сам відхід, так і управління (плач).

Виходячи з визначення неспецифічного захисту, не важко зрозуміти, що його механізми починають діяти у відповідь на сам факт присутності загрози й не враховують її характеру. Оскільки маніпулювання найчастіше буває прихованим, наявність загрози адресат сприймає в основному підсвідомо. Захисні дії також не сприймаються свідомістю, а у випадках, коли вони помічаються, їм знаходять належні пояснення. Наприклад, відхід, що виявляється в спробах змінити що-небудь в зовнішній обстановці, може мати такі пояснення: “Ви не заперечуєте, якщо я відкрию кватирку? Тут дуже накурено”. Поширені прояви дій механізмів неспецифічного захисту такі:

 легке похитування головою в горизонтальній площині в момент, коли адресат уже майже готовий погодитися (підсвідоме управління);

 гострі позиви в туалет, які виникають у адресата в найбільш важливий для маніпулятора момент (несвідома втеча);

 пригнічений стан, сповільнені рухи в момент, коли маніпулювання почало діяти, але адресат ще не зрозумів, що сталося (підсвідоме завмирання).

Можна виділити три підвиди механізмів специфічного захисту залежно від рівня, на якому він діє. До першого рівня належать ті, що мають зв’язок із особливостями загрози, яку несе маніпулювання. Діють вони у власне особистісних структурах. До другого рівня відносять захист, пов’язаний із автоматизмами – психічними процесами, які реалізують маніпулятивний вплив. Тут механізми захисту співвідносяться з механізмами маніпулювання. Третій рівень становить захист, пов’язаний із використовуваними маніпулятором засобами.



Механізми специфічного психологічного захисту першого рівня. Основною мішенню будь-якого маніпулювання є власне особистісні структури опонента, а головна дорога до мети – розщеплювання цих структур. Для того, щоб чуже слово увійшло до свідомості як “своє”, необхідно, аби в цій свідомості було “місце” для іншого, готовність зустрітися з іншим голосом і почути його. Це можливо лише в тому випадку, якщо інший уже живе у свідомості, якщо він є не зовнішнім об’єктом, що сприймається, а вмістом свідомості”.

Маніпулятор прагне підсилити свого союзника, ослабити мотиви, що суперечать йому. Чим менша кількість внутрішніх суб’єктів бере участь у конфлікті, тим простіше проконтролювати його результат. Часто з метою ізолювати одну підструктуру маніпулятор, звертаючись до адресата, веде розмову з однією із його соціальних або статусних ролей (“Врешті-решт, ти ж батько, замкни сина в будинку і не випускай тижнів два!”). Кращим способом захисту в такій ситуації буде пригадати й інші рольові позиції. Наприклад, відповідь: “Так, але я йому ще й співчуваючий друг, а не просто строгий батько-тиран”, – цілком врятує вас від пропонованих дій.

Самостійний учинок здійснює особистість загалом, із відома всіх її підструктур, тому захист від маніпулювання – це передусім захист цілісності особистості, знищення структур, які працюють на користь маніпулятора.

Механізми специфічного психологічного захисту другого рівня. Оскільки маніпулятор прагне проникнути у внутрішній світ адресата, зачепити його слабкі місця, останній намагається певним чином закритися, не дозволити “зачепити” себе. У чистому вигляді такий опір у житті трапляється рідко і проявляється в словах. Наприклад, фрази “не сип мені сіль на рану”, “не лізь мені в душу”, “не терзай рани”, “дай мені спокій” є чистою перешкодою маніпулюванню. В основному боротьба між маніпулятором і адресатом тут відбувається за контроль над автоматизмами (психологічними процесами, що становлять механізми маніпулятивного впливу).

Найважливіше завдання для адресата на цьому рівні – не дозволити маніпулятору запустити механізм роботи автоматизмів, не дати йому оволодіти ними. Американські психологи стверджують, що в кожної людини є тисячі автоматичних програм. Одна з таких програм поведінки – рукостискання: коли людина простягає руку, ви автоматично подаєте свою у відповідь. Але що станеться, якщо з вами не привітаються, а, наприклад, візьмуть вас за зап’ястя? Порушиться програма. Ви не знаєте, що робити далі, яким має бути наступний крок. І в цей самий час співрозмовник дає вам певну інструкцію, навіювання: “Ми сьогодні обов’язково повинні закінчити всі справи”. Якщо маніпулятор просто перерве рукостискання й нічого більше не зробить, то людина, з якою так незвично поздоровалися, буде здивована. Тут важливе вербальне навіювання.

Найбільш ефективним проявом захисту автоматизмів уважається непередбачуваність. Якщо реакцію адресата не можна передбачити, то маніпулятору ні до чого підстроюватися, його плани руйнуються. Проте через соціальну культуру особа живе під владою, по-перше, стереотипів поведінки та мислення, що склалися в суспільстві, по-друге, очікувань і вимог людей, котрі її оточують, тому непередбачуваність не заохочується.

Так, ефективним захистом від указаного вище маніпулювання, пов’язаного з перериванням автоматизму, буде висмикування руки, але, з іншого боку, цей жест уважається проявом неповаги, невихованості.

Ще один спосіб захисту на цьому рівні – затримка автоматичних реакцій – може виявлятися в тому, що адресат діятиме обережніше, витрачатиме більше часу на ухвалення рішень. Наприклад, побачивши в магазині численні реклами, починаєш відчувати необхідності в кожному з пропонованих предметів, проте, якщо обдумати ситуацію пізніше, скажімо удома, ця необхідність відпаде сама собою.

Способи “непередбачуваність” і “затримка автоматичних реакцій” в активному стані можуть проявлятися як спонтанне та навмисне трансформування пропонованого вам образу. Наприклад, при покупці автомобіля у відповідь на створюваний торгівельним агентом образ швидкості, плавності та зручності можна пригадати, скільки грошей іде на бензин та запчастини.



Механізми специфічного захисту третього рівня. Оскільки захист цього рівня пов’язаний із засобами впливу, які використовує маніпулятор, перерахувати всі можливі захисти не реально через різноманітність засобів маніпулювання. Тут можна виділити дві найбільш загальні стратегії захисту.

Перша стратегія пов’язана з руйнуванням технологічних елементів впливу та передбачає зустрічну активність адресата. Цей процес схожий на боротьбу “хто кого”. У відповідь на бажання маніпулятора приховати факт впливу виникає прагнення розкрити його наміри, зробити “все таємне явним”. Проявлятися такий захист може як уточнення з недовірливою інтонацією, сумнівом, чіплянням до слів, прямими питаннями: “Куди ви хилите?”, “До чого ця розмова?”, “Скажіть прямо, чого ви хочете”.

У відповідь на психологічний тиск адресат, швидше за все, стане вдаватися до того, в чому він має перевагу (наприклад, можна заздалегідь розробити теми та сюжети розмови з опонентом). Проте тут можлива боротьба і в тому ж середовищі, що обрав маніпулятор. Скажімо, у відповідь на уповільнення розмови з метою “виснажити” терпіння адресат може вибрати темп ще повільніший, роздумуючи попутно про своє. Ефект такої протидії посилюється неповним включенням адресата в розмову.

Друга стратегія специфічного захисту цього рівня пов’язана з використанням технологічних елементів впливу у своїх інтересах. Часто вона становить зустрічне маніпулювання, підсумком якого є прагнення переграти маніпулятора. Наприклад, ваш співрозмовник під час спілкування ніби випадково відходить від теми. Адресат може підтримати перехід, але на іншу, вигіднішу йому тему або, вислухавши опонента, повернути розмову в попереднє русло. Можливо також, угадуючи наміри маніпулятора, уточнити прямо, чи правильно ви їх зрозуміли. Якщо мета опонента непристойна, то, швидше за все, маніпулятор відмовиться від неї. Ви можете також погодитися вести бесіду “на тему” далі, проте її сенс для маніпулятора буде втрачений.


8.4. Як розпізнати загрозу маніпулювання й протидіяти йому
Чи є надійні способи вчасно помітити спробу психологічної агресії? Ніхто з нас не застрахований від того, що в якийсь момент стане адресатом або “ціллю” маніпулятора свідомістю чи зловмисного навіювання. Оскільки маніпулювання найчастіше має прихований характер, далеко не завжди можна точно визначити факт його присутності в конкретній події. Позаяк усе більше удосконалюється саме техніка прихованого “впровадження” в чужу психіку всіляких програм – за типом комп’ютерних вірусів. Це порівняння цілком правомірне: з метою маскування деякі з таких вірусів можуть не виявляти жодної активності певний час після впровадження і це надзвичайно утруднює їх виявлення.

Очевидні два основних напрями: ретельне відстеження ситуації, включаючи емоційну оцінку, й свідомий аналіз для виявлення наперед відомих механізмів психологічного впливу чи маніпулювання.

Засоби розпізнавання загрози можуть бути розмежовані на “специфічні” та “неспецифічні” подібно до того, як розподілені за цією ознакою види психічного захисту.

Небезпека психічної агресії може бути сприйнята людиною на рівні як відчуттів, так і розуму.

Таким чином, у тлумаченні будь-яких відомостей задіяна свідомість; важливий практичний досвід, наявність певних теоретичних знань, зокрема про можливу техніку впливу, мету, яку переслідує маніпулятор. І це можна уважати “неспецифічними” засобами виявлення. З іншого боку, емоційна оцінка, яскраве інтуїтивне відчуття загрози в багатьох випадках виходять за значущістю на перший план – їх слід віднести до “специфічних” засобів.

Відстеження всіх змін ситуації, в якій ми схильні бачити потенційну небезпеку прихованого впливу, дозволяє виявити певні ефекти, які характерні для нього та можуть уважатися індикаторами. Загальною ознакою наявності маніпулятивних спроб є “порушення балансу окремих змінних у спілкуванні”.

Тут можна виділити кілька відомих прийомів впливу. Передусім це прийом, в основі якого лежить накопичений досвід спілкування з конкретною людиною. Логічно передбачити, що, переживши одного дня маніпулятивний вплив, ви не “потрапите” на той же гачок пізніше. Дитя, яке “тоне в сльозах” у магазині, коли йому не купують ляльку, забуває про “горе” через якусь мить. Природно, що батьки, знаючи про мету такого “приступу” і його нетривалість, не піддаються на провокацію.

Неправильне співвідношення виграш плата. Такий прийом проявляється в тому, що отриманий результат не відповідає докладеним зусиллям. Наприклад, ви несподівано отримуєте приз, але не брали участі ні в яких розіграшах, лотереях. Або улюблений прийом так званих “лохотронників”: на вулиці вам “дарують” пробник духів, пластикову картку знижок тощо. Утім, таке співвідношення може виникнути внаслідок помилок при плануванні сил. Скажімо, ви хочете вмовити подругу піти з вами в кіно, розраховуючи задіяти всі свої аргументи. Подруга погоджується, як тільки звучить сама пропозиція. Помилка полягає в тому, що ви не врахували, що вона сама давно хотіла подивитися фільм.

Дисбаланс у розподілі відповідальності за проведені дії та прийняті рішення. Це випадки, коли адресат раптом невідомо чому стає “зобов’язаним” щось зробити. Або ж навпаки – з вас раптом, без особливих на те причин, зняли відповідальність за ухвалення якогось рішення.

Деформація врівноваженості елементів ситуації. Тут слід звернути увагу на незвичність компонування чи подання інформації, відволікання уваги на другорядні деталі. Наприклад, коли вам потрібно підписати важливий документ і ви намагаєтеся зосередитися на ньому, ваш діловий партнер може, наприклад, запитати: “Якою ручкою ви зазвичай любите підписувати документи: кульковою чи чорнильною?”. “Кульковою”, – допустимо, відповісте ви. Психолог М.Еріксон називав це ілюзією вибору або помилковим відчуттям альтернативи. Мало того, що в такому випадку вашу увагу переключають на предмет, який не має жодного відношення до справи, та ще й, якщо задуматися, вам пропонують вибір без вибору. У деяких людей до того ж виникає неусвідомлене відчуття вдячності за виявлений інтерес до своєї персони й відповідаючи на питання, людина ніби сама погоджується з тим, що підписувати цей документ їй прийдеться улюбленою кульковою ручкою”.

Г.Мельник уважає, що в практиці ЗМІ широко використовуються такі методи, коли ставлення аудиторії до тих чи інших явищ довкілля формується за допомогою спрощених вистав (стереотипів, іміджу, міфів, чуток), які впроваджуються в потік “організованих” новин, автоматично викликаючи в масовій свідомості або негативну, або позитивну реакцію на конкретну подію.



Невідповідність інформації, що передається різними каналами. Наприклад, при уважному вивченні співрозмовника можна помітити невідповідність вербальної й невербальної інформації. Якщо адресат знайомий із невербальною специфікою, то відмітити “каверзу” не буде занадто важко.

Прагнення стереотипізувати поведінку адресата впливу. Найчастіше цей прийом полягає у зверненні до певних рольових чи статусних позицій адресата, прагненні апелювати до його звичок або усталених ритуалів.

Незрозумілий дефіцит часу на ухвалення рішення. Наприклад, після нетривалого обговорення проблеми, посилаючись на намічені плани, опонент збирається вирушати, але чекає вашої відповіді неодмінно зараз.

У гіпнозі часто використовується такий прийом, як “негативна команда”, на якому, власне, побудовані деякі рекламні акції. Його можуть застосувати й під час ділової бесіди, якщо в доброзичливо-жартівливому тоні, без прихованого підтексту скажуть: “Будьте уважні при ознайомленні з цими документами, не розслабляйтеся, не втрачайте контроль, ви повинні все ретельно перевірити. А то зараз часто обманюють”. Після таких слів ви можете пройнятися абсолютною довірою до свого партнера та виявити, що почали втрачати контроль, розслаблятися й узагалі готові хоч зараз підписати все, що вам скажуть. Якщо ви відчуваєте щось схоже, краще перенести розгляд документів.

Маніпулятивний вплив можна відчути і прислухаючись до свого стану. Тут, окрім явних сигналів, є сенс пригадати так звані передчуття та підсвідомий захист, на які зауважують, на жаль, в основному після впливу. Часто можна почути фрази: “Недарма він здався мені таким дивним”, “У якийсь момент у голові промайнула думка про нечесну гру” або “Адже в мене виникало відчуття, що це пастка”.

До такого підсвідомого захисту слід віднести:



Незрозуміле роздратування адресата стосовно партнера по комунікації. Цілком можливо, що антипатія викликана прагненням опонента завоювати вашу увагу більшою мірою, ніж ви того бажаєте. Або ж, скажімо, неприязнь виникає як відповідь на якесь прагнення, яке вже виявилося в дії маніпулятора.

Відчуття утиску свого авторитету. Нав’язливе бажання довести свою силу, продемонструвати перевагу над партнером цілком може бути реакцією у відповідь на прагнення маніпулятора вивчити поведінку адресата впливу, керувати нею. Проте тут варто бути обережним, адже якщо подібні наміри стають хоч певною мірою помітні та мають “напівприхований” характер, то, швидше за все, потрібно вбачати в них спробу спровокувати демонстрацію сили.

Несподівана зміна фонових станів. Часто напруження, агресія, метушливість виникають як реакція на втрату, заподіяння якої адресат впливу сприймає несвідомо.

Що стосується очевидних внутрішніх сигналів при спробі впливу, то тут можна назвати такі:



Частий і очевидний прояв психічних автоматизмів. Маніпулятор навмисно запускає автоматизми адресата.

Стан звуження свідомості. Він може відчуватися в незрозумілому обмеженні обговорюваних тем, ідей або постановці лише ситуативної, проміжної мети (на шкоду перспективній, головній).

Очевидно, що наведений вище перелік не претендує на завершеність; він може й повинен стати лише основою для складання власного списку індикаторів небезпеки.

Якщо при маніпулюванні використовуються основні життєві образи та ідеї, то неправильно, викривлено спрацьовує внутрішній механізм захисту від цих життєвих цінностей.

Важко уявити, до чого призведе захоплення технологіями маніпулювання – можливо, й до повної деградації людини як особистості. Ми завжди були, є і будемо об’єктами маніпулювання. Але чи станемо ми жертвами цих маніпуляцій, залежить від нас і нашого бажання боротися проти насильства над особою.

Аби протистояти маніпулюванню свідомістю, варто дотримуватися кількох простих правил:

1. Установити точно свої життєві цілі та пріоритетність їх досягнення. Не піддаватися на пропоновані ззовні інші цілі, ігноруючи спокуси – гроші, посади тощо.

2. Визначити свої життєві принципи. Тільки сама людина протягом життя має право їх змінювати.

3. Завжди аналізувати життєві ситуації. Перше й головне питання при цьому: “А кому це вигідно?” – мусить мати однозначну відповідь: “Мені та близьким людям” або “Мені та всім іншим”. Якщо відповідь інша, це означає, що виникла небезпека стати жертвою чужих маніпуляцій.

4. Не піддаватися, якщо є хоч мінімальні підозри, що хтось намагається підштовхнути до певного рішення, запитуючи себе, чи є потреба в такому рішенні.

5. Ураховувати думку інших людей, а якщо вона суперечить вашій, – розібратися, хто жертва маніпуляцій – ви або ваші опоненти.

6. Довіряти собі та своєму внутрішньому “Я”.

7. Постійно ламати стереотипи у своїй свідомості, використовуючи уяву.

8. Читати, вчитися, поповнювати запас знань, але чітко аналізувати інформацію.

9. Турбуватися про оточуючих, бути альтруїстом. Хвороблива саморефлексія рано чи пізно призводить до того, що людина сама стає жертвою маніпулювання чи й того гірше – маніпулятором.

10. Не піддаватися масовим настроям – паніці, ейфорії, злості тощо.

11. Критично оцінювати ЗМІ, по можливості знати, кому належить інформаційний ресурс і чиї інтереси він представляє.

12. Критично, неемоційно та без зайвої втоми чи перевтоми оцінювати одержувану інформацію.

13. Не маніпулювати іншими, остерігаючись “ефекту Сатани” – зміни власної свідомості.

14. Критично ставитися до тренінгів особистісного зростання, семінарів із НЛП. Оцінювати й аналізувати одержувану інформацію, але не входити в емоційний контакт з організаторами заходів.

15. Викривати маніпуляторів та їхні маніпулятивні дії. Це дасть можливість іншим людям прозріти. Прозріння – це момент звільнення.



Маніпулювання, від яких не варто захищатися

У житті далеко не всі маніпулювання здатні завдавати шкоди та переслідують несприятливу для адресата мету.

По-перше, деякі технології маніпулятивних впливів настільки громіздкі, складні та невиразні, що їм притаманна тенденція до саморуйнування. Такі впливи розраховані на опір опонентів. Якщо його немає, впливи втрачають сенс.

По-друге, є низка ігор, які включають маніпулювання, наприклад сексуальні. Рідко хто починає спокушати з прямого заклику “давай..”, скоріше це відбувається за допомогою серії маніпулювань.



Інколи за різних причин чинити опір маніпулюванню не хоче сам адресат, наприклад, якщо йому зрозумілі мотиви маніпулятора або якщо маніпулювання викликає естетичне захоплення. У одному з творів російської класики XIX століття герой, подорожуючи, програв всі свої гроші офіцеру-шулеру. Він не стільки переживав, що втратив засоби існування, скільки захоплювався тим, як його вправно “надули”. Маніпулювання передбачає певну закритість інформації, таємницю, яка може бути розкрита лише після його завершення. А таємниця завжди викликає інтерес.

Як протистояти маніпулюванню організаціям та компаніям:

  • необхідно безупинно, за допомогою різних “індикаторів” – інформаційних приводів, дій компанії, інтерв’ю перших осіб – демонструвати свою надійність й успішність у подоланні складних часів;

  • якщо переважають негативні новини, компанія повинна генерувати позитивні приводи й усіляко підкреслювати свою активність у боротьбі за кожного клієнта, співробітника, партнера. Приклад адекватного реагування – дії керівництва Deutsche Bank (Німеччина), яке заявило, що не скористається фінансовою допомогою держави, навіть якщо парламент схвалить надання засобів цій фінансовій організації. За оцінкою банку, в його розпорядженні достатньо засобів, щоб вистояти в умовах глобальної фінансової кризи. Ще один сильний піархід: генеральний директор банку Й.Акерманн відмовився від щорічної премії в кілька мільйонів євро на користь молодших співробітників банку. За заявою Deusche Bank, ще три топменеджери фінансової організації взяли приклад із Акерманна;

  • сформулювати й донести до учасників ринку та ЗМІ основну позицію щодо поточних подій – яким чином планується переборювати труднощі, що робиться для зміцнення стабільності (фінансової, інформаційної тощо), які заходи проводяться стосовно колективу;

  • використовувати тактику “відкритих долонь”, коли організація демонструє бажання відповідати на важкі запитання;

  • якщо ж організація перебуває на грані розвалу чи в критичному стані, необхідно формувати свою версію того, що відбувається, й подальшого репозиціонування тощо;

  • не рекомендується додержуватися стратегії “відходу в тінь”, ніяк не реагуючи на запити ЗМІ або даючи відповідь “без коментарів”. Це загрожує наростанням різного роду негативних чуток (скажімо, що насправді в компанії звільнили не 10 %, а всі 50 % співробітників і це тільки початок);

  • піар перших осіб стає ключовим компонентом для всієї комунікаційної політики структури: у період кризи активність керівників організації має набагато більше значення, ніж у звичайних умовах; керівник стає основним ньюсмейкером, репутаційним гарантом і “рупором” для політики організації; персональна репутація лідера підтримує корпоративну, а не навпаки;

  • планувати “контрпанічні” операції;

  • актуалізувати солідарність членів колективу й структур, що відіграють значну роль у життєдіяльності організації;

  • швидко реагувати на перші сигнали про дезінформацію громадськості;

  • підкреслювати сильні сторони організації;

  • у перші дні після початку чорних піардій необхідно мобілізувати, як мінімум, чотири ресурси: керівництво організації, співробітників, лояльних журналістів та органи державної влади;

  • у перші години “нападу” слід оперативно проаналізувати ситуацію й зрозуміти, хто замовник інформаційної атаки, які цілі переслідує організатор, якими ресурсами володіє (інформаційними, фінансовими, адміністративними, людськими, технологічними тощо); після чого вибрати стратегію реагування на кризову ситуацію;

  • підтримувати готовність до режиму проведення активних переговорів з органами державної влади, ЗМІ, широкою громадськістю;

  • розробити різні варіанти сприятливого виходу з кризової ситуації;

  • проінструктувати співробітників у потрібному ключі про ситуацію, що склалася навколо організації, провести тренінг “Як вижити в кризових умовах”;

  • забезпечити підтримку органів влади;

  • формувати лояльність засобів масової інформації до організації;

  • організувати гарячу телефонну лінію, відслідковувати актуальні теми й питання та публікувати відповіді на них і додаткову інформацію на сайті установи, оперативно розміщати інформаційні повідомлення на сайті та у ЗМІ, провести онлайнівську конференцію керівника організації тощо;

  • сканувати інформаційні поля ЗМІ й неформальні канали комунікації (форуми і блоги); фіксувати та вивчати всі “панічні” вхідні дзвінки на call-центр організації.

Аналізуючи форми, методи й технології маніпулятивного впливу, можна зробити невтішний висновок, що сьогодні людина не в змозі повністю захистити себе від впливу всіх направлених на неї маніпулювань.

По-перше, кількість маніпулятивних впливів та їх різноманітність настільки великі, що складно уявити, в якому напруженні повинен перебувати адресат, аби проконтролювати й проаналізувати всі свої стани, зміну поведінки партнера та ситуації. По-друге, часто адресат сприймає маніпулювання лише на підсвідомому рівні, навіть не здогадуючись про його присутність.

Проте найбільш сильні та грубі впливи можна виявити й запобігти таким діям. Для цього варто слідкувати за збереженням цілісності свого “Я”, прислухатися до внутрішнього голосу та зіставляти його із зовнішньою поведінкою опонента.

Уміння захистити себе від маніпулятивного впливу потрібне також піарфахівцям. Одним із завдань ЗМІ є здійснення впливу на ключові аудиторії. Ситуація, коли людина впливає сама, але не вміє розпізнати чужий вплив і захистити себе від нього, таїть у собі небезпеку ураження маніпулятора його ж зброєю.


Рекомендована література до розділу 8:

1. Бойко О.Д. Політичне маніпулювання / О.Д.Бойко. – К., 2010. – 432 с.

2. Бойко О.Д. Анатомія політичного маніпулювання / О.Д.Бойко. – Ніжин, 2007. – 223 c.

3. Сугестивні технології маніпулятивного впливу : навч. посіб.


/ [В.М.Петрик, М.М.Присяжнюк, Л.Ф.Компанцева та ін.] ; за заг. ред. Є.Д.Скулиша. – К., 2010.

4. Інформаційна безпека (соціально-правові аспекти) : підруч.


/ [В.В.Остроухов, В.М.Петрик, М.М.Присяжнюк та ін.] ; за ред. Є.Д.Скулиша. – К. : КНТ, 2010. – 776 с.

5. Волков Е. Обманы вокруг нас / Е.Волков // Московский психологический журнал. – № 1. – 2004. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://magazine.mospsy.ru/nomer1/obman.shtml.

6. Доценко Е.Л. Психология манипуляции / Е.Л.Доценко. – М., 1996. – 210 с.

7. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита / Е.Л.Доценко. – СПб. : Речь, 2003. – 304 с.

8. Мельник Г.С. Mass Media: Психологические процессы и эффекты
/ Г.С.Мельник. – СПб., 1996. – 159 с.

9. Брейкер Я. НЛП-Защита. Скажи “нет” манипуляторам / Я.Брейкер. – СПб. : Вектор, 2009. – 192 с.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алдер Г. НЛП в действии / Г.Алдер. – СПб. : Питер, 2001. – 192 с.

2. Алдер Г. Технология НЛП / Г.Алдер. – СПб. : Питер, 2001. – 224 с.

3. Андреас К. Измените свое мышление и воспользуйтесь результатами: Новейшие субмодальные вмешательства НЛП / К.Андреас, С.Андреас. – М. : Олма-пресс, 2004. – 256 с.

4. Андреас С. Сердце разума: Практическое использование методов НЛП / С.Андреас, К.Андреас. – М. : ИОИ, 2001. – 328 с.

5. Бавистер С. Основы НЛП: Успех в профессиональной, общественной и личной жизни / С.Бавистер, А.Викерс. – М., 2008. – 336 с.

6. Бакиров А. С чего начинается НЛП / А.Бакиров. – М. : КСП+, 2001. – 320 с.

7. Бессонов Б.Н. Идеология духовного подавления / Б.Н.Бессонов. – М., 1971. – 295 с.

8. Бойко О.Д. Політичне маніпулювання / О.Д.Бойко. – К., 2010. – 432 с.

9. Бойко О.Д. Анатомія політичного маніпулювання / О.Д.Бойко. – Ніжин, 2007. – 223 c.

10. Боденхамер Б. НЛП-практик. Полный сертификационный курс


/ Б.Боденхамер. – М. : Олма-пресс, 2003. – 272 с.

11. Бредмайер К. Черная риторика: Власть и магия слова


/ К.Бредмайер. – М. : Альпина Бизнес Букс, 2006. – 240 c.

12. Брейкер Х. НЛП-Защита. Скажи “нет” манипуляторам / Х.Брейкер. – СПб. : Вектор, 2009. –192 с.

13. Брейкер Х. Кто дергает за ниточки, или Как не позволить манипулировать собой / Х.Брейкер. – М., 2005. – 256 с.

14. Брэдбери Э. Развитие НЛП-навыков / Э.Брэдбери. – СПб. : Питер, 2002. – 160 с.

15. Бэйли Р. НЛП-консультирование / Р.Бэйли. – М. : КСП+, 2000. – 320 с.

16. Бэндлер P. Из лягушек – в принцы. Вводный курс НЛП тренинга


/ P.Бэндлер, Д.Гриндер. – М. : Флинта, 2000. – 224 с.

17. Бэндлер Р. Магия в действии / Р.Бэндлер. – СПб. : Прайм-Еврознак, 2004. – 192 с.

18. Бэндлер Р. Нейролингвистическое программирование: Структура магии / Р.Бэндлер, Д.Гриндер. – СПб. : Белый кролик, 1996. – 496 с.

19. Бэндлер Р. Рефрейминг. Ориентация личности с помощью речевых стратегий (тематическое продолжение книги “Из лягушек в принцы”)


/ Р.Бэндлер, Д.Гриндер. – Воронеж : МОДЭК, 1995. – 256 с.

20. Бэндлер Р. Структура магии. Т. 1: Книга о языке и психотерапии


/ Р.Бэндлер, Д.Гриндер. – СПб. : Прайм-Еврознак ; М. : Олма-пресс, 2004. – 256 с.

21. Бэндлер Р. Структура магии. Т. 2: Книга о коммуникациях и изменениях / Р.Бэндлер, Д.Гриндер. – СПб. : Прайм-Еврознак ; М. : Олма-пресс, 2004. – 224 с.

22. Волков Е. Обманы вокруг нас / Е.Волков // Московский психологический журнал. – № 1. – 2004. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://magazine.mospsy.ru/nomer1/obman.shtml.

23. Олдер Г. НЛП. Вводный курс. Полное практическое руководство


/ Г.Олдер, Б.Хэзер ; под ред. М. Добровольского ; пер. с англ. К.Семенов. – М. ; К. : “София”, 2000. – 224 с.

24. Гордеев М.Н. НЛП в психотерапии / М.Н.Гордеев, Е.Г.Гордеева. – М. : ИПТ, 2002. – 272 с.

25. Горошко Е.И. Информационно-коммуникативное общество в гендерном измерении : моногр. / Е.И.Горошко. – Х. :ФЛП Либуркина Л.М. – 2009. – 816 с.

26. Грановская Р.М. Психологическая защита / Р.М.Грановская. – СПб., 2007. – 476 с.

27. Гриндер Д. Шёпот на ветру. Новый код в НЛП / Д.Гриндер, К.Бостик-Сен Клер. – М. : Прайм-Еврознак, 2005. – 445 с.

28. Дилтс Р. Фокусы языка. Изменение убеждений с помощью НЛП


/ Р.Дилтс ; пер. с англ. – СПб. : Питер, 2008. – 314 с.

29. Доценко Е.Л. Психология манипуляции / Е.Л.Доценко. – М., 1996. – 210 с.

30. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита / Е.Л.Доценко. – СПб. : Речь, 2003. – 304 с.

31. Душкина М.Р. Корпорация “Я” – психологическая безопасность. Противостояние влиянию в деловом общении / М.Р.Душкина. – М., 2005. – 208 с.

32. Ендмюллер А. Техники манипуляции: распознавание и противодействие / А.Ендмюллер, Т.Вильгельм. – М., 2006. – 144 с.

33. Исайчева И. Бей первым. Противостояние манипуляциям / И.Исай-чева. – М., 2008. – 256 с.

34. Кара-Мурза С.Г. Маніпуляція свідомістю / С.Г.Кара-Мурза. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.kara-murza.ru/manipul.htm.

35. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием / С.Г.Кара-Мурза. – М. : Алгоритм, 2004. – 528 с.

36. Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей
/ Д.Карнеги. – М., 1989. – 288 c.

37. Клепиков О. Нейромаркетинг: мифы, реальные цели и ловушки


/ О.Клепиков, М.Чернова. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //http://www.marketing.spb.ru/lib-around/science/neuromarketing.htm.

38. Ковалёв С.В. Введение в современное НЛП. Психотехнологии личностной эффективности : учеб. пособ. / С.В.Ковалёв ; Рос. акад. образования, Моск. психол.-социал. ин-т. – [2-е изд., доп. и перераб. ]. – М. : Моск. психол.-социал. ин-т, 2004. – 547 с.

39. Компанцева Л.Ф. Гендерные основы Интернет-коммуникации в постсоветском пространстве : моногр. / Л.Ф.Компанцева. – Луганск : Альма-матер, 2006. – 392 с.

40. Компанцева Л.Ф. Интернет-лингвистика: коммуникативно-прагматический и лингвокультурологический подходы : моногр.


/ Л.Ф.Компанцева. – Луганск : Знание, 2008. – 528 с.

41. Компанцева Л.Ф. Философия Сети Интернет: школа Бернарда Лонергана и славянский опыт : моногр. / Л.Ф.Компанцева. – Луганск : Знание, 2006. – 352 с.

42. Лебедев-Любимов А.Н. Психология рекламы / А.Н.Лебедев-Любимов. – СПб. : Питер, 2008. – 384 с.

43. Лисичкин В.А. Глобальная империя Зла. Новая геополитическая расстановка сил / В.А.Лисичкин, Л.А.Шелепин. – М. : “Крымский мост-9Д”, 2001. – 445 с.

44. Мак-Люэн М. Понимание Медиа: внешние расширения человека
/ М.Мак-Люэн ; пер. с англ. В.Николаева. – М. ; Жуковский : КАНОН-прес-Ц, Кучково поле, 2003. – 464 с.

45. Мак-Люэн М. Галактика Гуттенберга: Становление человека печатающего / М.Мак-Люэн. – М. : Акад. проект, 2005. – 496 с.

46. Мельник Г.С. Mass Media: Психологические процессы и эффекты
/ Г.С.Мельник. – СПб., 1996. – 159 с.

47. Неклесса А.И. Глобализация: новый цивилизационный контекст


/ А.И.Неклесса. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.futurerussia.ru/conf/ forum_infosociety_neklessa.html.

48. Панкратов В.Н. Защита от психологического манипулирования


/ В.Н.Панкратов. – М., 2004. – 208 с.

49. О’Коннор Д. НЛП: Практическое руководство для достижения желаемых результатов / Д.О’Коннор. – М., 2006. – 448 с.

50. Інформаційна безпека (соціально-правові аспекти) : підруч.
/ [В.В.Остроухов, В.М.Петрик, М.М.Присяжнюк та ін.] ; за ред. Є.Д.Скулиша. – К. : КНТ, 2010 – 776 с.

51. Информационно-психологическая безопасность в эпоху глобализации : учеб. пособ. / [В.М.Петрик, В.В.Остроухов, А.А.Штоквиш и др.] ; под. ред. В.В.Остроухова – К., 2008. – 544 с.

52. Сучасні технології та засоби маніпулювання свідомістю, ведення інформаційних війн і спеціальних інформаційних операцій : навч. посіб.
/ [В.М.Петрик, В.В.Остроухов, О.А.Штоквиш та ін.]. – К. : Росава, 2006. – 208 с.

53. Петрик В.М. З історії нейролінгвістичного програмування


/ В.М.Петрик, К.О.Прокоф’єва // Соціальна психологія. – 2010. – № 2. – С. 176-187.

54. Петрик В.М. Еволюція нейролінгвістичного програмування


/ В.М.Петрик, К.О.Прокоф’єва // Сучасні інформаційні технології в сфері безпеки та оборони. – 2009. – № 2 (5). – С. 87-93.

55. Петрик В.М. До питання про застосування методів НЛП в інформаційно-психологічних операціях / В.М.Петрик, К.О.Прокоф’єва // Інформаційна безпека людини, суспільства, держави. – 2009. – № 2. – С. 71-76.

56. Плигин А.А. Руководство к курсу НЛП-Практик / А.А.Плигин, А.В.Герасимов. – М. : КСП+; Центр НЛП в образовании, 2000. – 576 с.

57. Подборка о суггестивных методах. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://vm.msun.ru/Art_school/ Sugestiv.htm.

58. Присяжнюк М.М. Використання нейролінгвістичного програмування для маніпулювання свідомістю / М.М.Присяжнюк // Соціальна психологія. – 2008. – № 5. – С. 137-141.

59. Прокоф’єва К.О. НЛП як сучасний інструмент впливу на особистість та суспільство / К.О.Прокоф’єва // Інформаційна безпека людини, суспільства, держави. – 2009. – № 1. – С. 93-96.

60. Прокофьев В.Ф. Объект атаки – подсознание человека
/ В.Ф.Прокофьев // Военная безопасность Российской Федерации в XXI веке. – М., 2004. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ve-group.ru/vr13_124.html.

61. Скобл Р. Разговор дороже денег. Как блоггинг меняет общение бизнеса и потребителей / Р.Скобл, Ш.Израэл. – СПб. : ИД “Питер”, 2007. – 368 с.

62. Таранов П.С. Приемы влияния на людей / П.С.Таранов. – М., 2000. – 420 с.

63. Трайндл А. Нейромаркетинг: Визуализация эмоций / А.Трайндл. – М., 2007. – 114 с.

64. Холл М. 77 лучших техник НЛП / М.Холл. – СПб., 2008. – 438 с.

65. Холл М. Магия коммуникации. Использование структуры и значения языка / М.Холл. – СПб., 2004. – 352 с.

66. Холл М. 51 метапрограмма НЛП. Прогнозирование поведения, “чтение” мыслей, понимание мотивов / М.Холл., Б.Боденхамер. – СПб., 2007. – 347 с.

67. Холл М. НЛП-мастер: полный сертификационный курс. Высшая магия НЛП / М.Холл, Б.Боденхамер. – СПб., 2007. – 544 с.

68. Филлипс Д. PR в Интернете / Д.Филлипс. – М. : ФАИР-ПРЕСС, 2004. – 320 с.

69. Философский словарь / [под редакцией И.Т.Фролова]. – 5-е изд. – М. : Политиздат, 1986. – 590 c.

70. Цуладзе А.М. Политические манипуляции, или Покорение толпы / А.М.Цуладзе. – М. : Книжный дом “Университет”, 1999. – 144 с.

71. Шейнов В.П. Психологическое влияние / В.П.Шейнов. – Минск, 2007. – 640 с.

72. Шерковин Ю.А. Психологические проблемы массовых информационных процессов / Ю.А.Шерковин. – М. : Наука, 1973. – 215 с.

73. Щербина В.Н. Сетевые сообщества в ракурсе социологического анализа: Опыт рефлексии становления “киберкоммуникативного континуума” / В.Н.Щербина. – Запорожье : Просвіта, 2001. – 228 с.

74. Янг П. НЛП. Эффективные методики влияния / П.Янг. – М., 2008. – 384 с.

75. Castells M. An Introduction of the Introduction Age, City 7. – 1997. – P. 6-16.

76. Castells M. The Power of Identity, Vol.2 of the International Age: Economy, Society and Culture. – Oxford: Blackwell, 1997. – 462 p.

77. Castells M. The Rise of Network Society, Vol.1 of the International Age: Economy, Society and Culture. – Oxford: Blackwell, 1996. – 556 р.

78. Choukas M. Propaganda Comes of Age. – Washington, 1975. – 299 p.

79. Coronel Richard Szafranski, US Air Force/ Mulifary Review, N11, 1994., p. 41-55.

80. http://www.koob.ru/books/hypnosis/behterev_vnushenie_i_ego_rol_v_ obshest-vennoj_zhizn.rar.

81. May Ch. The Information Society: A Sceptual view. – USA: Polity Press, 2002.

82. Poirier R. The Information Economy Approach: Characteristics, Limitations and Future Prospects // The Information Society 7. – 1990. – № 4. – P. 245-285.

83. Poster M. Cyberdemocracy: The Internet and the Public Sphere


// Reading Digital Culture / Ed. by Trend D. – USA: Blackwell Publishers Ltd, 2000. – P. 259-271.

ДОДАТОК

Програма навчального спецкурсу

СУГЕСТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ

МАНІПУЛЯТИВНОГО ВПЛИВУ
Зміст
1. Характеристика навчального спецкурсу 234
2. Тематичний план 236
3. План семінарських занять 237
4. Джерела спецкурсу 243

4.1. Основна література 243

4.2. Додаткова література 243

Характеристика навчального спецкурсу

1. Навчальний спецкурс розрахований на студентів та викладачів вищих навчальних закладів гуманітарної спрямованості, насамперед психологів, журналістів, політологів, кримінологів, а також практичних психологів і психіатрів, представників Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони України та інших силових відомств.

2. Об’єктом спецкурсу є маніпулятивний вплив, предметом – сугестивні технології маніпулятивного впливу та шляхи протидії цьому явищу. Мета спецкурсу – формування критичного мислення, отримання знань щодо захисту від шкідливих і прихованих інформаційно-психологічних впливів.

3. Спецкурс передбачає обов’язкове використання таких базових джерел (із питань придбання звертатися за телефоном 067-246-29-10):

Сугестивні технології маніпулятивного впливу : навч. посіб.
/ В.М.Петрик, М.М.Присяжнюк, Л.Ф.Компанцева та ін. ; за заг. ред. Є.Д.Скулиша. – К., 2010.

Інформаційна безпека (соціально-правові аспекти) : підруч.


/ В.В.Остроухов, В.М.Петрик, М.М.Присяжнюк та ін. ; за заг. ред. Є.Д.Скулиша. – К., 2010.

4. Матеріали навчального спецкурсу разом із посібником “Сугестивні технології маніпулятивного впливу” й підручником “Інформаційна безпека (соціально-правові аспекти)” доцільно використовувати для викладання навчальних дисциплін при підготовці фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр” напряму 6.170103 “Управління інформаційною безпекою” (галузь знань 1701 “Інформаційна безпека”).

5. Спецкурс варто викладати після навчального курсу “Інформаційна безпека (соціально-правові аспекти)”, затвердженого Міністерством освіти і науки України. Об’єктом цього навчального курсу є інформаційна безпека людини, суспільства і держави. Предметом – деструктивний інформаційно-психологічний вплив (маніпулювання свідомістю, інформаційні війни, спеціальні інформаційні операції, акції інформаційної агресії та ін.) і шляхи протидії цьому впливу. Мета курсу – формування критичного мислення, одержання знань щодо забезпечення інформаційної безпеки держави, суспільства та особи.

6. Навчальний курс “Інформаційна безпека (соціально-правові аспекти” є базовим з інформаційно-психологічної безпеки. Після нього пропонується читання спецкурсів, розроблених Л.Ф.Компанцевою та В.М.Петриком, а саме: “Піар у сфері забезпечення інформаційної безпеки”, “Іміджелогія”, “Кризові комунікації у секторі безпеки”, “Сугестивні технології маніпулятивного впливу” тощо (див. схему).

Схема викладання навчальних курсів

для підготовки фахівців з управління інформаційною безпекою



БАЗОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ КУРС

“Інформаційна безпека

(соціально-правові аспекти)”

Затверджено Міністерством освіти і науки України

(лист 1.4./18-Г-133.1 від 10 січня 2009 року)

(автор В.М.Петрик)

7. Із метою перевірки засвоєних знань проводиться поточний та підсумковий контроль. Поточний контроль здійснюється під час семінарських занять для перевірки того, як засвоєно тему. Підсумковий контроль проводиться у формі заліку для оцінювання отриманих знань з усього спецкурсу.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

Схожі:

Навчальний посібник За загальною редакцією ректора Національної академії Служби безпеки України iconНавчальний посібник за загальною редакцією к. В. Заблоцької донецьк-2001 ббк 63(0)-7я7+63
Українська І зарубіжна культура. Навчальний посібник / Під заг ред. Заблоцької К. В. Донецьк: "Східний видавничий дім", 2001. 372...
Навчальний посібник За загальною редакцією ректора Національної академії Служби безпеки України iconНавчальний посібник для слухачів курсів підвищення кваліфікації вчителів української мови І літератури / За загальною редакцією Н. В. Ганіної. Харків: Харківська академія неперервної освіти, 2011. [1- ше видання]. 96 с

Навчальний посібник За загальною редакцією ректора Національної академії Служби безпеки України iconНавчальний посібник для курсантів внз мвс україни київ 2012 (075. 8) Р 93
Рибальський О. В., Хахановський В. Г., Кудінов В. А., Смаглюк В. М. Захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах. Навчальний...
Навчальний посібник За загальною редакцією ректора Національної академії Служби безпеки України iconНавчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів лист №14/18. 2
...
Навчальний посібник За загальною редакцією ректора Національної академії Служби безпеки України iconПроблеми етногенезу українського народу
України (Під загальною редакцією В. А. Смолія). – К.: Альтернативи, 1997. – 416 с
Навчальний посібник За загальною редакцією ректора Національної академії Служби безпеки України iconРішення №910 від 29 жовтня 2013 року
Про звернення до Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України щодо руйнування меморіальної...
Навчальний посібник За загальною редакцією ректора Національної академії Служби безпеки України iconНавчальний посібник для абітурієнтів За редакцією професора О. Мішукова

Навчальний посібник За загальною редакцією ректора Національної академії Служби безпеки України iconПрограма факультативного курсу «письменники красноградщини»
За загальною редакцією А. Г. Мустафіної, директора Наталинського навчально-виховного комплексу
Навчальний посібник За загальною редакцією ректора Національної академії Служби безпеки України iconДисертація кримінально-правова протидія злочинам проти основ національної безпеки україни: теорія І практика

Навчальний посібник За загальною редакцією ректора Національної академії Служби безпеки України icon“1944/1958”: 29. 73 Ббк 63. (4 Укр) Cергій Гордійчук український національно-визвольний рух на закарпатті
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка