Навчально-методичне забезпечення заняття



Скачати 438,31 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації07.05.2018
Розмір438,31 Kb.
  1   2   3
Центр дитячої та юнацької творчості

Навчально-методичне забезпечення заняття



Гуртка
"Скадовські краєзнавці"

Тема:

Історія заснування та сучасний соціально-економічний стан села Приморське Скадовського району.

.
(Конспект заняття).

Автор:

Лиховид О.М.
Скадовськ
2013 рік
Заняття № Дата:


Тема:

Історія заснування та сучасний соціально-економічний стан села Приморське Скадовського району.

Навчальна мета: Вивчити основні історичні події на території Приморської сільської ради Скадовського району Херсонської області.

Виховна мета: Виховати в учнів любов до рідного краю.

Розвиваюча мета: Розвити інтерес до походження власних назв, річки, озер,а затоки, подів та власне села.

Завдання:. Встановити всі дефініції вивчаємого питання.

Обладнання: (демонстраційний, роздатковий матеріал, технічні засоби навчання). Комп’ютерна презентація.
Тип заняття: урок подачі нового матеріалу.

Форма заняття: лекція-бесіда та евристична бесіда.

Хід заняття

І. Вступна частина

Перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань у формі бесіди (5-7 хв.). Повідомлення теми, мети, завдання уроку у вигляді проблемного завдання, евристичного питання, пізнавального завдання (4-6 хв.). Мотивація здійснюється протягом усього заняття.




ІІ. Основна частина


/реалізація навчально-виховних завдань кожного етапу роботи/
Сприйняття та первинне усвідомлення навчального матеріалу, осмислення зв’язків і відносин в об’єктах вивчення. Необхідно розділити загальні знання питання від конкретних. Узагальнення та систематизація знань, застосування їх у різних ситуаціях, наближених до знань.
Основні питання, які необхідно поставити:


  1. Природно-кліматичні умови

  2. Етимологія топоніма Карга

  3. Еммануїл – граф де Сен-Прі

  4. Еммануїловка

  5. Карга

  6. Каржинські хутори

  7. Сучасне Приморське



ІІІ. Заключна частина



Висновки: Справа вчених – шукати під пилом часу та книжних завалів докази своєї правоти або неправоти опонентів, а справа простих громадян, люблячих свою Вітчизну – будувати сьогоднішній та завтрашній день.
Завдання на наступне заняття чи завдання додому (якщо є): Підготувати матеріали на тему : “Що я знаю про тнаселені пункти Скадовського району та Херсонської області”.
Рекомендована література:

1. Лиховид О.М. “Скадовський край”, Скадовськ, “АС”, 2012 р. – 200 с.



  1. Лиховид О.М. “Карга. Еммануїловка. Приморське”, Скадовськ, “АС”, 2013 р. – 160 с.


Тема:

Історія заснування та сучасний соціально-економічний стан села Приморське Скадовського району.
План


  1. Природно-кліматичні умови

  2. Етимологія топоніма Карга

  3. Еммануїл – граф де Сен-Прі

  4. Еммануїловка

  5. Карга

  6. Каржинські хутори

  7. Сучасне Приморське.




  1. Природно-кліматичні умови

Село Приморське Скадовського району розташоване на пiвднi Херсонської областi, за 12 км на схід від районного центру та за 1,8 км від берега Каржинської затоки, що є частиною Джарилгацької затоки Чорного моря. Приморське знаходиться у географічних координатах 46о 10I північної широти та 33о 01I східної довготи та входить до Нижньодніпровської терасово-дельтової рівнини. Її фундамент складений давніми докембрійськими породами, зверху покритий осадочними породами юрського, крейдового, палеогенового й антропогенного перiодiв. У крейдових вiдкладеннях зустрiчається двостворчатi, брюхоногi та головоногi молюски. В 1952 р. вчений К.І. Маков, за результатами буріння, при селі Карга (нині Приморське), віднайшов на понтійських вапняках значний пласт пісків із древньоевксинською фауною (Dreisstnsia poiymorfa Pal., Dr. caspia Eichw., Didacna sp.), а це дозволяє вважати, що давнє Кімерійське море поширювалось значно західніше, ніж стверджували раніше. Мiгматити, свiтло-сiрi та рожевi графiти, сланцi знаходяться на великiй глибинi, але на поверхню не виходять. Все це зумовлює дуже рiвнинний рельєф, що склався, в основному, в антропогенний перiод. У цей час встановлюються фiзико-географiчнi умови, близькi до сучасних як за рисами суходолу, моря, клiмату, так i органiчного свiту.

Геологічну основу сучасного рельєфу цієї території утворюють алювiально-дельтовi піщані відкладення, лесовиднi суглинки, які залягають на розмитих, різноманітних за лiтологiчним складом відкладах неогену: вапняково-мергельних утвореннях, вапняках та пiщано-глинистих відкладеннях. Територія Приморської сільської ради знаходиться на темно-каштанових ґрунтах. Загальна глибина гумусових горизонтів темно-каштанових важкосуглинкових ґрунтів 45-50 см. У ґрунтах легкого гранулометричного складу (середньосуглинкових, легкосуглинкових та супіщаних) збільшується глибина гумусових горизонтів. Що стосується вмісту гумусу в темно-каштанових ґрунтах, то його величини коливаються в широких межах – від 0,5% до 2,5%. Темно-каштанові та каштанові ґрунти потенційно можуть бути дуже родючими ґрунтами, але найчастіше зустрічаються в комплексі з солонцями. На захід від села розташовані суглинки на піску, придатні для виробниц-тва цегли та черепиці. Дрiбнi морські мушлі, які великим шаром вкривають дно Каржинської затоки, є цінною сировиною для випалювання вапна та гарним будівельним матеріалом.

Село Приморське розташоване на малогорбистiй, майже рiвниннiй мiсцевостi, має загальний нахил із пiвнiчного заходу на пiвденний схiд. Середня висота над рівнем моря 8 м. Берег Каржинської затоки обривається виступом висотою 1-2 м. Територiї, якi прилягають зi сходу та заходу, характеризуються наявнiстю чисельних замкнутих понижень-подiв, глибина яких не перевищує 1-2 м. Набагато глибшим був Феклін под, що розташовувався на північний захід від Каржинського урочища.

Клiмат характеризується нестабiльнiстю основних метеорологiчних факторiв, помiрно-континентальний, посушливий. На формування клiмату найбiльший вплив мають: розташування краю в поясi низького тиску помiрних широт i на шляху захiдного перенесення повiтря; панування помiрних (морських та континентальних) повiтряних мас i окремого вторгнення арктичного або тропiчного повiтря; дiяльнiсть циклонiв Середземного та Чорного морiв, пов’язаних із цим вихрових утворень. Головними факторами формування клімату є незначна висота території над рівнем океану, відсутність гір, розташування в безпосередній близькості до моря та формування у зв’язку з цим місцевих вiтрiв – бризiв.

Нині середньорічна температура повітря дорівнює +9,6°С (у липнi +23,7°С, у сiчнi – 3,4°С). Амплітуда річних коливань температур становить 70°С (вiд –30°С зимою до +40°С літом). Протягом року налічується 280 днiв iз середнiми температурами повiтря вище 0°С. Безморозний перiод коливається вiд 142 до 222 днiв, вегетаційний перiод – 224 днi. Загальна сума температур за цей перiод досягає 3800°С. Висота сонця над горизонтом протягом року коливається вiд 20° до 67° при максимальнiй тривалостi лiтнього дня 15 годин 46 хвилин. Загальна кiлькiсть годин сонячного освітлення 2255, з яких близько 1000 годин припадає на три лiтнiх мiсяцi. Тривалiсть сонячного сяйва вiд 52 годин у грудні до 348 в липнi. Загальна кiлькiсть тепла, що його отримує протягом року земна поверхня, близько 3762 кДж/см2.

Зима починається у другiй половинi грудня, а закiнчується наприкiнцi лютого – на початку березня, і триває близько 85 днів, м’яка, із частими значними вiдлигами. Середня температура сiчня – 3,4°С. Глибина снiгового покриву рiдко перевищує 10 см, частiше становить усього 2-4 см. Снiговий покрив встановлюється у другiй половинi сiчня та сходить у другiй декадi лютого, у середньому сніг лежить 20-40 днiв на рiк, а в разi частих вiдлиг зовсiм зникає. Слабо захищена снiговим покривом земля, навiть при вiдносно невеликих i нетривких морозах, промерзає на глибину 30-40 см, а в окремi роки на глибину до 1 м. Узимку високий атмосферний тиск обумовлений впливом азiатського антициклону, часто змiнюється низьким, пов’язаним із термiчною депресiєю над Чорним морем. Льодовий покрив на водоймах дуже нетривкий, замерзання та скресання криги протягом зими повторюються кiлька разiв. Непорушний лiд встановлюється лише в найхолоднiшi зими. Плаваючий лід з’являється щорiчно та тримається 5-30 днiв.

Весна – дуже мiнлива пора, її метеорологiчна тривалiсть 70 днiв (вiд початку березня до початку травня). Наступає вона швидко, часто буває затяжною i холодною, справжнє весняне потеплiння починається iз середини квітня. Середня температура березня +2°С, у квiтні бувають заморозки до – 6°С, середня температура квітня +8,5°С, під кінець місяця вдень повітря прогрівається до +29°С. У травні мінімальна температура вночі не опускається нижче 0°С, середня температура місяця +15,6°С, а максимальна температура травня досягає +32°С. У травні випадає до 28 мм опадів, а вологість повітря цього місяця складає 72%. Ранньої весни, в бездощовi перiоди, коли травостiй ще не утворився, можуть виникати пиловi бурi тривалiстю до 10 днiв.

Лiто досить довге, триває 120-140 днiв, звичайно характеризується спекою, високими температурами та дуже низькою вiдносною вологiстю повiтря – 66-69%. Температура повiтря в окремi днi досягає +40°С, а ґрунт та пiсок нагрiвається до +68°С. У червні мінімум складає +4°С, максимум +36°С. У липні мінімум +9°С, максимум +38°С. У серпні мінімум +7°С, максимум +37°С. Опади по місяцям літа сягають 38 мм, 26 мм, 25 мм відповідно. Температура води в Каржинській затоцi в червнi +19-20°С, у липнi +22-23°С, серпнi +23-28°С.

Осiнь – найкраща пора року, триває 80 днiв. Помiрно теплi днi, пiдвищення вiдносної вологостi та помiтне послаблення вiтрiв створюють найсприятливiшi умови для рослинного та тваринного свiту. У цей час стоїть рiвна, м’яка погода, без особливих рiзких коливань. Максимальна температура вересня сягає +34°С, середня температура цього місяця +17,3°С, а під кінець місяця бувають нічні заморозки до –1°С. Осінь характеризується збiльшенням хмарностi та кiлькостi днiв із опадами, відносна вологість вересня 70%, опади сягають 27 мм. Середня температура жовтня +9°С, листопада +3° С, осiнь iнодi триває до середини грудня. Температура води в Каржинській затоці у вересні сягає +18-19°С, у жовтні +15°С.

Вологість повітря в сiчнi-лютому сягає 4,8-4,9 мілібар. Максимального значення абсолютна вологiсть досягає в липнi – 16,0 мб. На узбережжі Джарилгацької затоки вiдносна вологiсть повiтря дуже невисока – 60-70%, завдяки чому краще переноситься спека. За рiк вiдмiчається до 70 ясних i до 100 похмурих днiв за загальною хмарнiстю та 140 ясних i 70 похмурих за низькою хмарністю. Кiлькiсть опадiв у середньому за рiк вiд 300 до 330 мм, а мінімум – 197, що пов’язано з бризовою циркуляцiєю. При цьому випаровування складає 1000-1050 мм. Основна маса опадiв (77%) випадає в теплий перiод року, у виглядi злив. Максимальна iнтенсивнiсть злив досягає 7-10 мм за хвилину, зливи короткочасні, не бiльше нiж 1-1,5 години. Найбiльша добова кiлькiсть опадiв зливного характеру може бути 189 мм. Випадання короткочасних зливових дощiв приводить до того, що бiльша частина води не встигає потрапляти в ґрунт i не використовується рослинами. Влiтку в результатi проходження холодного фронту може випадати град.

Вітер – один із головних елементів степового клімату. Майже півроку, починаючи з пізньої осені та закінчуючи серединою весни, дмуть сильні схiднi та пiвнiчно-схiднi вітри. Один із найбільш несприятливих метеорологічних факторів, що починає діяти з початком весни, є холодні сухі пiвнiчнi вітри, які приносять холод. Весняні пiвденно-схiднi вітри, шість років із десяти, переходять у суховії та навіть чорні бурі. Швидкість вітру в цей час досягає 25 м/с. Влітку дмуть захiднi та пiвденно-захiднi вітри, часто спостерігається суховій. Сильні шторми є рiдкiстю, шторми зi швидкістю вітру більше 20 м/с відбуваються переважно з жовтня по травень. На узбережжі бувають бризи, які вдень дмуть з моря на суходiл. А вночi з суходолу на море дме менш потужний береговий бриз. Для узбережжя також характерні згiнно-нагоннi явища. У період згону температура води за кілька годин значно знижується, а потім раптово прогрівається. Розчинний у воді кисень виділяється у великій кiлькостi, значно збагачуючи атмосферу. Згiннi явища утворюють комплекс: кисень-сонце-купання, що дає величезний курортологічний ефект.

Віками навкруги простирався полинно-типчаково-ковиловий (злаковий) степ. Із ксерофiтних напівчагарникових домінує полин таврійський (Artemisia taurica). На пiдвищеннi тут переважає типчак, або костриця валiська (Festuca valesiaca), житняк гребінчастий (Agropyron pectinatum), рідше – ковила волосиста (Stipa capillata). Наявність житняка в якості переважаючого виду характерна лише для полинно-злакового степу. В прогалинах росте тонконіг бульбастий (Poa bulbosa), тюльпан Шренка (Tulipa schrenkii), мох тортула піскова (Tortella inklinata), полин австрiйський (Artemisia austriaka), на більш солонцюватих ґрунтах – камфоросма (Camphorosma), на засолених ґрунтах – лишайник кладонiя (Cladonia convoluta). Із збільшенням засолення зростає покриття лишайників i досягає 30-40%. На узбережжі заток зустрічаються солерос європейський (Salicornia europaea), мох брахiтецiй білуватий (Brachytecium albicans), а безпосередньо біля берегів часто зустрічається мох фунарiя вологомiрна (Fynaria hygrometrika).

Південіше села Приморське розташована Каржинська затока, котра має площу водного дзеркала близько 20 км2, характеризується мілководністю та вміщує до 20 млн. м2 води. У Каржинську затоку вода скидається через три випуски у скидні канали: ОС-1, ОС-2 та СКР-5. Відповідно до “Режиму спеціального промислового рибальства в басейні Чорного моря” дозволяється застосування сіток для лову бичків у акваторії Каржинської затоки, хоча в інших частинах Каркініт-ської та Джарилгацької заток аналогічне заборонено. Проте заборонено промисловий та любительський лов водних біоресурсів на зимувальних ямах, в прибережній 2-х км зоні Каржинської затоки Чорного моря від села Приморське до мису Кумбатин, у зимовий період із 1 грудня по 31 березня включно.

Неподалік Каржинської затоки, розташоване озеро Каржинське площею 0,92 квадратних кілометрів. Озеро Каржинське є по суті затокою, котра завжди сполучалася протокою із Каржинською затокою, а нині протока перегороджена дамбою. До встановленя дамби місцеві жителі та рибалки могли спостерігати як протокою до озера запливали дельфіни. Всі береги озера розташовані на території Приморської сільської ради, крім південного берега, що межує із селом Озерне Антонівської сільської ради. Каржинська затока, її материкова прибережна частина та Каржинські острови входять до Джарилгацького природного комплексу, який згідно з Рамсарською конвенцією (1971 р.) має міжнародне природоохоронне значення. Східна межа малої Джарилгацької затоки проведена умовно вiд східного кiнця острова Джарилгач до мису Каржинський. Міністерством екології та природних ресурсів України для покращення становища з водоплавною дичиною рекомендовано створити орнітологічний заказник на Каржинських островах, та вести контрольований випас домашніх тварин на узбережжі Каржинської затоки. Також Каржинські острови та Каржинський мис визначено міністерством як перспективні території для розширення Чорноморського біосферного заповідника.

Каржинські острови розташовані за 6,5 км на південь вiд села Приморське у прибережній смузі затоки. Вони складаються з двох островів площею 3 га, що роздiленi протокою з в’язким дном. Західний острів відокремлений протокою в 250-300 м вiд кілометрової коси, що йде вiд материкового берега на схід. Обидва острови низькі, з мілководними бухточками та солоними озерцями, з солеросом європейським (Salicornia europea) по берегах, покритi густими заростями очерету (Phragтites australis). На східному острові є невеликі зарості лободи татарської (Atriplex tatarica), полину та пирію подовженого (Etytrigia elongata), а на піщаному березі росте катран понтiйський (Crambe pontica).

На Каржинських островах гніздяться 1,7-5,2 тисяч пар птахів, серед яких веслоногі, лелеки, гусячі, вороні та чайки. У межах островів гніздяться від 251 до 443 пар чаплі великої білої (Egretta alba), чаплі малої білої (Egretta garzetta) та чаплі сірої (Ardea cinerea). Фоновим видом для Каржинських островів деякий час був великий баклан (Phalacrocorax carbo). Так із 1993 р. по 2002 р. його чисельність зросла з 1140 пар до 1890 пар. Наступний за чисельністю вид реготун чорноголовий (Larus ichthyaethus), в 1997 р. спостерігалася максимальна чисельність 3900 пар, а в 2004 р. лише 800. Індійська очеретянка (Acrocephalus agricola) теж звичайний вид для цих островів, проте зустрічається біля 11-18 гнізд.


  1. Етимологія топоніма Карга

Щодо назви Карга, то вона вперше вказана на “Подробной милитерной карте по границе России и Турции” (1800 р.) як Копані Карга. Власне з копанями все ясно, це Studnie у Ґ.Л. де Боплана (1648 р.), Кьозкую у Е.Челебі (1667 р.) та Putei у академіка І.І. Іслен’єва. А от звідки назва Карга? В 1957 р. сімдесятирічний Степан Феодосович Карнаухов – житель щойно перейменованого села Карга, розповідав, що тут протікала невеличка річка Кар, названа так тому, що обросла очеретом та чагарником, де гніздилися ворони, котрі каркали. С.Ф. Карнаухов народився у селі Карга (нині Приморське), в далекому 1887 р. і тоді версія про птахів, котрі каркали, була дуже поширена. Навіть єпископ Сімферопольський та Таврійський Гермоген (Добронравін) у своїй книзі “Таврійська єпархія”, котра видана саме 1887 р., вказав подібну версію походження назви Карга. Щоправда Каргу він уважав не річкою, а весняним паводком.

Залишки річки Qarрa (Карга), що впадала в Каржинську затоку можна віднайти ще на картах 1833 р. та 1837 р., біля однойменного села Карга (нині Приморське Скадовського району). Qarрa в перекладі з різних тюркських мов означає ворона, що селились по берегам невеличкої річечки. Й до речі, в описі села Карги графа Сен-Прі, що був даний у журналі “Современник” за 1855 р. вказано, що назва Карга перекладається як ворона.

Також назва річки може означати чорний колір (Qara). На “Carte Exacte de la Chersonese Taurique... ” (1740 р.) та на карті “Полуостров Крым с пограничными землями” (1774 р.) вказується річка, що витікає з озера Qara-Yilрa (Чорна долина) та впадає в річку Каланчак. А от на “Carte exacte d”une Partie de l’Empire de Russie et de la Pologne meridionale renfermant l’Ukraine” (1769 р.) ця ж річка тече майже паралельно річці Каланчак й самостійно впадає в Каркінітську затоку, залишаючи на правій стороні острів Джарилгач. Отже шоста Геродотова річка Hypaciris, котра бере початок із озера це середньовічна річка Карга. Марія Гатрі, у 1795 р., називає річку Kalangara, об’єднуючи її з Каланчаком. До речі, річки з назвою Карга існують у Нижегородській та Тюменській областях Росії. Є також дві однойменні річки Карга в Республіці Карелія.

Ще одну версію назви Карга можна віднести до річки та давнього поселення. Шоста річка Геродота впадала в море біля міста Καρχινίτις (Carcine), залишаючи на правій стороні Джарилгач. Ібн Русте (913 р.) замість геродотового поселення, вказував пристань Карх. Д. А. Хвольсон, котрий видав праці Ібн Русте, у 1869 р., переконаний, що під містом Карх (Καρχ) слід визнати давньогрецьке місто Καρχινίτις або Carcine, котре процвітало, ще й на початку Х ст. Назва містечка Карх могла поширилася на фему (околиці), й отримати назву “місцевість Карха”, а пізніше Карга.

Ще раз повернемося до старожила Степана Феодосовича Карнаухова. Крім ворон, котрі гніздилися по берегам річки й каркали, дідусь згадував очерет. В очереті власне й гніздилися ворони, що каркали. Якщо згадати Евлія Челебі, дана місцевість була багата на жовтий очерет (Sarэkamэю). Та чи міг С.Ф. Карнаухов знати, що в ряді тюркських мов очерет вимовляється як “Гарга”. Пізня назва може бути фонетичним варіантом вказаної, адже за віки відбувалися й більш складні трансформації, особливо в умовах постійного переселення народів.

Етимологія топоніму Карга може походити від роду одного з племен ногайської орди Qarga. Власне під 1557 р. родові підрозділи (клани) Карга згадуються у трьох племенах південно-східних башкирів та по одному клану в північно-східних, північно-західних і північних башкирів. Карга – тотемний етнонім, відомий серед монголів та багатьох тюркських народів: башкир, ногайців, татар, каракалпаків, хакасів, шорців, туркменів, алтайців, якутів, казахів, киргизів, узбеків та навіть азербайджанців. Причому етнонім настільки значний, що казахи століттями говорили про себе: “Карга тамырлы казак”, що означає “казахи – брати ворона”. Тобто значна кількість тюркських народів взяли собі назву від чорного птаха – ворона.

У киргизького роду Карга є легенда, котра говорить про сутність цього птаха. ЇЇ передав сучасникам останній киргиз із роду Карга – дідусь Кесе-чал. За сюжетом цієї легенди, завдяки Ворону киргизи отримали землю, річки, небо та багато іншого. Карга створив землю, воду, а після людей, тварин та рослинний світ. Але всі створені ним істоти існували у темряві. Єдиним джерелом світла був сам Карга, його пір’я світилося яскравіше полум’я. Птах не встигав зігріти всіх живих істот: перелітав через гірський хребет, а на іншому боці починали гинути дерева та люди. Не маючи змогу допомогти усім своїм творінням, з відчаю, Карга вирішив піднятися в небо так високо, аби звідти освітити та обігріти весь життєвий простір. Сорок ночей минуло поки Карга досяг небесного купола. Але під самим небом птах не міг охопити всю землю. Піднятися вище птаху не давав купол неба. Сорок ночей намагався Карга пробити купол, й нарешті пробив. З отвору засвітило сонце – господар всесвіту. Але сонячне світло спалило крила Карги, й вони стали чорні, а чарівна сила втрачена назавжди. Але киргизький рід вшановував подвиг Карги й через тисячі років.

Киргизький рід Карга певний час перебував у складі Джамбойлуцької орди ногайців. Спільно з ногайцями киргизи переселилися, у 1723 р., із Волги на Кубань. А звідти Батир-Таіджі, у 1728 р., повів їх у степи між Дніпром та Перекопом. Кількість киргизьких ногайців чисельно росла. Активність роду Карга в Північному Причорномор’ї призвела до появи прізвиська Карга серед запорізьких козаків. А в Реєстрі Війська Запорізького низового, за 1756 р., вперше згадується козак із прізвищем Карга.

Далі у 1760 р. кримський хан мобілізував у своє військо ногайські загони. Так власне самі джамбуйлуки виставили 3000 воїнів, а киргизи, котрі проживали в Джамбуйлуцькій орді аж 6000. Це призвело до того, що в 1766 р. киргизи частково, а в 1774 р. повністю відійшли від джамбуйлуків. Біля Перекопу киргизи побудували власні села та зайнялися хліборобством і торгівлею. Рід Карга осів біля Кінбурнської дороги, при трьох криницях, біля невеличкої річечки.

8 квiтня 1783 р. Кримське ханство було приєднане до Росiйської імперiї. Серед розпоряджень Григорія Олександровича Потьомкіна віднаходимо ордер № 39 даний бригадиру й барону Івану Остаповичу Ферзену, датований 8 червня 1783 р. В ордері вказується що Киргизька орда, котра кочувала північніше Перекопської лінії, просила генерал-губернатора, через тісноту, дозволити їй розширити межі кочування. Проте світліший князь не вбачивши користі від перебування орди між Дніпром та Чорним морем наказав відіслати цю орду до річки Молочні води, щоб там стати своїми аулами.

У наступному ордері графу Антону Богдановичу де Бальмену, датованому кінцем червня 1783 р., Г.О. Потьомкін пояснює причини переселення тим, щоб кочівників вберегти від можливих утисків із боку російських військ, котрі все частіше рухалися як до Перекопу так і від нього. Також світліший князь зазначає, що переселення даної орди зменшить навантаження на криниці та копанки, вода з яких була вкрай потрібна російському війську. Наприкінці автор ордеру вказує, що у випадку необхідності переселити орду назад, аби та заспокоїлася, то він не бачить у цьому чогось неможливого.

Отже сам світліший князь Григорій Олександрович Потьомкін, у двох ордерах, вказує нам на те, що киргизькі роди були вигнані з місцевості де були криниці та копанки, тобто від місцевості, що відома нам як Копані Карга, де рід Карга Киргизької орди дійсно мав свій аул, саме в тому місці де нині знаходиться село Приморське. Подальша історія показала, що кочівники киргизької орди вже ніколи не повернуться на узбережжя Каржинської затоки. У східних народів і досі переказують легенду, про те, що киргизи роду Карга були знищені за 99 днів, у результаті міжусобної різні.

Виходячи із всіх перелічених варіантів можна стверджувати те, що в назві Карга не слід виключати давні корені, але визначальним у формувані назви був тюркський тотем Ворона. Назва скоріш за все остаточно сформувалася в період із 1766 р. по 1783 р., коли тут мешкало киргизьке плем’я, що відділилося від Джамбуйлуцької орди. До останнього ймовірно й входив рід Карга. Але залишається питання, як ця назва збереглася донині? Якщо по-перше: нове поселення засноване в 1813 р., тобто через 30 років після виселення останніх киргизів. По-друге: з 1813 р. по 1863 р. тобто майже 50 років поселення називалося виключно Еммануїловкою, за родовим ім’ям засновників. Паралельна назва Карга до 1917 р. вважалася народною, але вживалася на тодішніх картах.

У 1813 р. в урочище Карга були переселені російські кріпосні селяни із Нижегородської губернії. Переселення селян із тієї ж губернії продовжувалося сюди до 1844 р. Що для них означало слово Карга? В різних частинах великої Російської імперії слово “Карга” вживалося у різних значеннях. Найчастіше цією назвою характеризувалася, в негативному сенсі, стара потворна жінка, набагато рідше термін вживався до залізної скоби з гострими кінцівками котрі мали забиватися у деревину.

Та для селян переселених із Нижегородської губернії назва Карга виявилася більш близькою, оскільки не лише збереглася у вживані протягом двохсот років, а й закріпилася у назвах: урочища – Каржинське, озера – Каржинське, затоки – Каржинської та групи островів – Каржинських. То ж чому?

Виявляється у Нижегородській губернії, теж колись протікала значна річка Карга, котра збереглася й донині. В Уразовскій волості Сергачського повіту Нижегородської губернії з 1610 р. існувало село Карга. Походженням своєї назви річка та село завдячують місцевому татарському та мордовському населенню, й воно аналогічне – походить від Qarga (Ворон). Нині це село Карга Краснооктябрського ра-йону Нижегородської області Російської Федерації. Селяни, котрих без бажання переселили до таврійських степів були також із звідти. Їм було байдуже як поміщик назвав свою земельну власність, називаючи поміж себе, нове село Карга, селяни згадували й свою історичну батьківщину.



  1. Каталог: files -> users -> p13808
    files -> Стиль романтизм. Архітектура романтизму. Скульптура романтизму. Неоготика. Невізантійський історизм. Наполеонівський ампір
    files -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
    files -> Для вчителів зарубіжної літератури
    files -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
    files -> Только мертвый, спокойствию рад. Только мертвый, спокойствию рад
    files -> Талант людини це божий дар
    p13808 -> Загальне заселення території півдня сучасної Херсонщини у ХVІІІ ст та ХІХ ст


    Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3

Схожі:

Навчально-методичне забезпечення заняття iconРайонний методичний кабінет організація мотиваційної діяльності учнів на уроках філологічного спрямування творча група вчителів світової літератури
Розділ виставки: Програмно-цільове та навчально-методичне забезпечення сучасного освітнього процесу
Навчально-методичне забезпечення заняття iconМетодичні рекомендації підготували
Методичне забезпечення навчально-виховного процесу в навчальних закладах області в 2011-2012 навчальному році (рекомендації методичним,...
Навчально-методичне забезпечення заняття iconТема. Ідеї автономії І самостійності в програмах українських політичних партій Російської імперії та Австро-Угорщини
Навчально-методичне забезпечення. Гупан Н. М. Історія України : 10 кл. Рівень стандарту. Академічний рівень / Н. М. Гупан, О. І....
Навчально-методичне забезпечення заняття iconКомплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни «Російська мова» Київ – 2012 Передмова Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни розроблено
Зауваження враховані. Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни відповідає стандартам вищої освіти, вимогам мон молоді...
Навчально-методичне забезпечення заняття iconДержавний стандарт базової та повної середньої освіти, нові програми з іноземних мов для загальноосвітніх навчальних закладів, сучасне навчально-методичне забезпечення вивчення іноземних мов стали своєчасним відгуком на сучасне замовлення
України слід визнати компетентнісну стратегію. Кардинальні зміни, що відбуваються останнім часом в економіці, політичному й соціальному...
Навчально-методичне забезпечення заняття iconКомплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни «Історія української культури» Київ – 2012 Передмова Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни розроблено
В. М. Лободаєв, доцент кафедри міжнародних відносин та інформації, кандидат історичних наук
Навчально-методичне забезпечення заняття icon«Іноземна мова» (англійська) Київ – 2012 Передмова Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни розроблено
Зауваження враховані. Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни відповідає стандартам вищої освіти, вимогам монмолодьспорт...
Навчально-методичне забезпечення заняття iconМетодичне та дидактичне забезпечення вивчення інтегрованого курсу «Всесвітня історія. Історія України» в 6-му класі
Шкільні історичні курси є основою освітньої галузі «Суспільствознавство», Державний стандарт, якої конкретизує завдання І вимоги...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка