Навчально-методичний комлекс



Сторінка11/11
Дата конвертації19.04.2017
Розмір2.83 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Музичне життя Закарпаття другої половини ХХ ст. не обмежувалось лише вищеназваним колективом. При Закарпатській філармонії плідно працювали ансамблі «Уго-рські мелодії» (1948 р.), «Камерний оркестр» (1978 р.). Перший досяг високої художньої довершеності і широкої популярності під керівництвом уславленого на Закарпатті ком-позитора С.Мартона. Заслуга швидкого творчого злету «Камерного оркестру» належить його першому керівникові, талановитому музиканту і диригенту Й. Гарчару. Широку кон-цертну діяльність проводили й інші художні колективи як Закарпатської філармонії, так і різних організацій. Здійснювались багаточисельні акції популяризації вітчизняного та зарубіжного музичного мистецтва – фестивальні концерти різних рангів і рівнів, гастрольні поїздки, творчі звіти професійних і самодіяльних музичних колективів.

У кінці 80-х років у культурно-мистецькому житті краю сталася помітна подія – у 1986 р. був створений камерний хор «Кантус» (художній керівник – народний артист України О. Сокач). Порівняно за короткий період «Кантус» зарекомендував себе як унікальний професійний колектив, заживши європейської слави високопрофесійного академічного хору.

Великий вклад у розвиток музичної культури Закарпаття, України, Східної та Центральної Європи другої половини ХХ ст. внесли видатні композитори Д. Задор (1912-1985), С. Мартон (1923-1996), Є. Станкович (нар. 1942 р.). Їхні твори виконуються відомими колективами у престижних концертних залах України і далеко за її межами, пос-тійно звучать по радіо і в телеефірі. Про кожного із них створені дослідження, нариси, творчі сюжети. Поруч із ними музику писали і пишуть десятки митців: П. Світлик, М. Попенко, В. Гайдук, Ф. Турянин, М. Керецман, М. Мокану, В. Теличко та ін.

Крім професійного музичного мистецтва, на Закарпатті традиційно високого рівня сягала самодіяльна народна пісенно-музична творчість. За неповними даними, у другій по-ловині ХХ ст. створені і діють десятки та сотні музичних, хорових і танцювальних колективів художньої самодіяльності, які несли у народ шедеври пісні, музики і танцю народів Європи і Світу. Серед них виділялись і на нині успішно діють прославлені художні колективи – ансамбль пісні і танцю «Гуцульщина» Ясінянського лісокомбінату, самодіяльний народний ансамбль «Юність Закарпаття», оркестр народних інструментів Рахівського лісокомбінату, самодіяльна народна чоловіча хорова капела «Боян» Ужгород-ського національного університету, десятки самобутніх родинних колективів троїстої музики тощо. Художня народна пісенно-музична, танцювальна творчість Закарпаття є невичерпним джерелом естетичного виховання нинішньої та майбутньої спільноти і громадянства краю й держави України в цілому.

Живопис


Закарпатська школа живопису перших чотирьох десятиліть ХХ ст. знайшла своє утвердження й після возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною. Ця теза сприймається сучасними мистецтвознавцями неоднозначно (Див. Поп Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. – С. 87-92). Однак факти засвідчують: до старшого покоління худож-ників А. Ерделі, Й. Бокшая, А. Коцки, Е. Контратовича, Ф. Манайла, З. Шолтеса приєдналася когорта молодих талановитих майстрів пензля – А. Кашшай, В. Габда, С. Мальчицький, Г. Глюк, А. Шепа, П. Бедзір, М. Сапатюк, Є. Кремницька, В. Микита, І. Шутєв, В. Бурч, В. Скакандій, Ю. Сташко, Ю. Герц та багато інших. Погоджуємось із те-зою, що основоположників і продовжувачів традиції закарпатської школи живопису надихали на створення художніх шедеврів два невмирущих джерела – природа Карпат і безмірна закоханість у творчість народу, яка віковічно відображалася у колоритному фольклорі – казках, баладах, легендах і міфах. Це помітно у творіннях майже усіх майстрів пензля. Закарпатські митці виявили неповторний талант як у жанрі портрета (Й. Бокшай, А. Ерделі, А. Коцка, Ф. Манайло, Г. Глюк, В. Микита), так і в жанрі пейзажу (згадані малярі та А. Кашшай, Е. Грабовський, З.Шолтес, В. Габда та ін.) й у жанрі натюрморту. Це засвідчувало про широкий діапазон творчого обдарування митців краю. Про кожного із них можна чимало писати і розповідати. Але коротко зупинимось на патріархові закарпатської школи живопису Й. Бокшаю, який був прикладом самовідданої праці й самовдосконалення. Він подарував нам неповторні художні полотна і картини, які стали шедеврами європейського і світового малярства. Назвемо вибірково їх: «Бокороші», «Зима в Карпатах», «Полонина Рів-на», «Верховина», «Карпатські ліси», «Ужоцький перевал», «У селі Жорнава», «Зустріч на полонині», «Портрет старого» та багато-багато інших. У 1960 р. Й. Бокшаю присвоєно по-чесне звання народного художника УРСР, а в 1963 р. – народного художника СРСР. Його обирають членом-кореспондентом Академії мистецтв СРСР.

Важливо те, що фундатори закарпатської художньої школи живопису були різними людьми за характером і звичками, життєвими уподобаннями, але їх об’єднували невпинне служіння мистецтву, невгасима любов до нього, до рідного краю і його людей, висока інтелігентність, толерантність, менталітет високопорядних особистостей. Водночас, старше покоління митців виховане на кращих традиціях європейських художніх шкіл, болісно сприймало і переносило уроки радянської дійсності та антихудожні «методи соцреалізму». Але і за таких умов вони створювали неперевершені, чудові картини неповторного ви-сокого художнього рівня у різних жанрах закарпатського малярства.

Достойними продовжувачами кращих традицій закарпатської школи живопису нової доби та останніх часів вважаються В. Микита, Ю. Герц, І. Шутєв, М. Медвецький, Е. Медвецька, П. Бедзір, Є. Кремницька, В. Скакандій, Л. Бровді, І. Ілько, Ф. Семан, В. Приходько, В. Тегза, М. Керечанин, А. Шепа, С. Шолтес, Й. Бокшай, молодий С. Глущук. Цей ряд можна продовжити. З поміж них своєю оригінальністю виділяється Володимир Микита. На думку мистецтвознавців, «В. Микита, без сумніву, є одним з кращих живописців нашого краю і всієї України: мало хто із закарпатських митців так глибоко відтворив працю трударя Карпат. Герої його творів – прості землероби – сіячі, виноградарі, садоводи, які своїми руками прикрашають і збагачують нашу землю». (Нариси історії Закарпаття. Т.3. – С.438). Його художні полотна зберігаються в багатьох вітчизняних та зарубіжних музеях. Вибірково назвемо такі як «До храму», «З верха на верх», «Гірське село», «Воловецькі полонини», «На сільському дворі», «Людина і земля», «Новий день» тощо. В. Микита – майстер психологічного портрету. Його пензлю належать відомі полотна портретного жанру «Лікар Д. Снігурський», «Хірург професор О. Фединець», «Портрет народного художника УРСР Ф. Манайла», «Портрет заслуженого художника УРСР Е. Кон-дратовича», «Письменник Іван Чендей», «Поет Петро Скунць». В. Микита – учасник обласних, республіканських, всесоюзних і міжнародних художніх виставок, географія яких є обширною. Протягом 50-90-х років минулого століття відбулися персональні виставки творів художника в Ужгороді, Києві, Львові, Івано-Франківську, Москві, Коломиї, республіках Прибалтики, Пряшеві, Попраді. Він був учасником художніх виставок в Угорщині, Чехословаччині, Румунії, Франції, Італії, Венесуелі, Болгарії, Японії, Австрії, Канаді, на Кіпрі, Філіппінах, Фінляндії. Його художні полотна зберігаються в багатьох вітчизняних і зарубіжних музеях та картинних галереях. Сьогодні В. Микита – народний художник України, Лауреат державної премії ім. Т. Шевченка, дійсний член Академії мистецтв України, активно творчий митець.

У другій половині ХХ ст. сформувалася закарпатська скульптура. Її відомими представниками стали В. Свида, І. Гарапко, Г. Горват, М. Попович, К. Лозовий, О. Мон-дич, Б. Корж, З. Бровдій, В. Сопілняк, В. Олашин, В. Белень, Г. Михалюк. Становлення скульптури краю пов’язане з особою видатного скульптора Василя Свиди (1913-1989) – першого на Закарпатті лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка. В. Свида як скульптор – глибока творча індивідуальність і самобутність, яскравий виразник кращих народних традицій краю. Сюжети його творів ґрунтувались і випливали з двох головних джерел – жанрово-побутові сцени з багатющої скарбниці народного життя та важливі історичні події, факти, постаті, які чітко пов’язані з життям народу. Творча скульптурна спадщина митця, за-карбована в дереві, глині та гіпсі, є непідробним літописом життя народу-трударя. До відомих творів належать «Поцілунок матері», «Гуцулка з конем», «Гуцульська сім’я», «Оп-ришки», «На полонину», «Закарпаття», «Аркан», «І. Орлай у друзів на Закарпатті», «В рідній хаті Ю. Венеліна-Гуци», «Найстарші художники Закарпаття – А. Ерделі, Й. Бокшай, Е. Грабовський», «Й. Бокшай і Р. Кент на етюдах», «І. Ольбрахт з вихованцем із Закарпаття», «В сім’ї єдиній» та багато інших. Твори В. Свиди зберігаються у музеях Закарпаття, Львова, Коломиї, Чернівців, Києва, Запоріжжя, Переяслава-Хмельницького, Полтави, Чернігова, Харкова, Сум, Сімферополя тощо.

Престиж закарпатської школи живопису не згасав і розвивався упродовж усієї другої половини ХХ – поч. ХХІ ст. За цей період відбулося біля 40 обласних художніх виставок, які засвідчували появу нових талантів, творче зростання плеяди художників, що підтверджувало авторитет закарпатської художньої школи. Картини закарпатських ху-дожників експонувались на всіх українських і всесоюзних художніх виставках у США, Канаді, Індії, Франції, Бельгії, Італії, Мексиці, Шрі-Ланці, Німеччині, Японії, Чехословач-чині, Угорщині, Румунії, Польщі, зберігаються в Третьяковській Галереї, у художніх музеях Києва, Одеси, Львова, Харкова, Дніпропетровська, Вільнюса, інших культурних центрах Європи і світу. Радянський режим, його потворний «соцреалізм» не змогли знищити чи призупинити процеси поступально-традиційного розвитку закарпатської школи малярства зі своєрідним відтінком євроцентризму.

Громадські організації та їх участь у культурному житті краю



У радянській суспільно-політичній системі, яка запанувала у повоєнній історії Закарпаття певне місце відводилось громадським організаціям. До них належали профспілки, комсомол, піонерія і т.д. Основним їх завданням було «виховання нової за своєю сутністю людини – колективіста, патріота, інтернаціоналіста, громадського активіста, людини з високими духовними запитами…» тощо. Виходячи із таких лжепостулатів, радянський режим, його «керівна і спрямовуюча сила» КПРС «доручали» названим організаціям брали активну участь в усіх заходах розвитку так зв. «народної культури». Комсомол, профспілки, інші багаточисельні громадські інституції різних рівнів із великим пафосом і показухою завзято виконували «доручення партії та уряду» на ниві культури шляхом створення різноманітної компанійщини, численних хорових і танцювальних колективів, влаштування різнокаліберних «олімпіад», «починів», «спартакіад», «оглядів», «змагань» із обов’язковим вихвалянням «мудрої» політики комуністичної партії, її вождів і керівників… Кінцевий результат цієї «технічної роботи» усім відомий – деградація і примітивізація правдивих духовних і культурних цінностей суспільства. Не допомогла у цьому навіть так зв. «горбачовська перебудова»…

І все ж, погоджуємось із думкою про те, що «політичний та ідеологічний пресинг не зміг повністю витравити народнї самобутності закарпатця, його натурального способу життя і мислення, добропорядності, гостинності», зрештою його духовності й загальної культури та побуту. Закарпатця не змогли повністю перетворити в «homo soveticus». Друга половина 80-х – початок 90-х років ХХ століття – час так зв. «гласності і демократизації». Виникають нові громадські об’єднання, партії і рухи, активізується громад-ська думка, політичне і духовне мислення. Тоді ж на Закарпатті створюється ряд крайових осередків різних партій, рухів, товариств, об’єднань, спілок тощо. До таких належали: «Крайова організація «Народного руху України», «Меморіал», товариства «Просвіта», «Общество карпатських русинов», «Товариство угорської культури», ряд партій тощо. Кожне із таких об’єднань намагалось прилучитись до нових віянь культурницького життя краю із світлими гаслами і завданнями. Головними серед них були – збереження та розвиток своїх національних мов, культур, відродження історичної пам’яті народів, їх традицій, по-буту і звичаїв. У цьому контексті, не применшуючи інші громадські інституції, виділимо діяльність відродженого Закарпатського крайового культурно-освітнього товариства «Про-світа» (грудень 1990 р.). Відроджена «Просвіта» стала продовжувачкою традицій і правонаступницею історичної «Просвіти» на Закарпатті. Відроджена «Просвіта» (незмін-ний голова Павло Федака) успішно налагодила видавничу справу, громадську, просвітницьку, культурну і наукову діяльність переважно українського національного спря-мування. Крайова «Просвіта» сприяла усвідомленню краянами важливої для представників будь-якої нації основоположних засад розвитку самобутніх культур. Громадсько-політична позиція крайової «Просвіти» носить загальноукраїнський державницький характер, стоїть на засадах патріотичного виховання молоді, відстоювання національних, культурних і духовних цінностей.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Навчально-методичний комлекс iconНавчально-методичний комплекс з курсу
Навчально-методичний комплекс забезпечення викладання навчальної дисципліни «Історія економіки та економічної думки» для студентів...
Навчально-методичний комлекс iconНавчально-методичний посібник (друге видання) Укладач В. В. Білецький Донецьк 2007 рік ббк 60. 54 Укря73 с 14
Посібник включає навчально-методичний комплекс: лекційні матеріали, навчальну програму курсу та методичні рекомендації для самостійної...
Навчально-методичний комлекс iconНавчально-методичний посібник Тернопіль
Л17 Історія України. Навчально-методичний посібник. – Тернопіль, 2005. – 62 с. – Бібліотека щорічника «Українська наука: минуле,...
Навчально-методичний комлекс iconНавчально-методичний посібник Муровані Курилівці 2012 Серветник В. Г., керівник шахово-шашкового гуртка
Роль шахів І шашок у розвитку творчих здібностей дитини – Муровані Курилівці: Навчально-методичний посібник, 2012р. – 28 с
Навчально-методичний комлекс iconНавчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів»
Сторія україни: навчально-методичний посібник для студентів, працюючих за кредитно-модульною системою. (укладачі: кандидат історичних...
Навчально-методичний комлекс iconНауково-методичний центр
С. М. Кравченко, Л. Й. Мельник. Майбутнє починається сьогодні. Виховання духовно-моральної особистості на засадах гуманної педагогіки....
Навчально-методичний комлекс iconН. П. Мещерякова актуальні питання методики викладання літератури навчально-методичний посібник
Актуальні питання методики викладання літератури: Навчально-методичний посібник / Н. П. Мещерякова. – Кривий Ріг, 2017. – 119 с
Навчально-методичний комлекс iconНавчально-методичний посібник для студентів Інституту історії, політології І міжнародних відносин
Навчально-методичний посібник «Джерелознавство: опорні конспекти І самостійна робота» для студентів Інституту історії, політології...
Навчально-методичний комлекс iconНавчально-методичний посібник для студентів І курсу факультету філології та журналістики стаціонарної форми навчання. Доп., розш. Полтава: пдпу, 2009. 61 с
Тарасова н.І.,Чередник л. А. Організація самостійної та індивідуальної роботи з античної літератури: Навчально-методичний посібник...
Навчально-методичний комлекс iconНавчально-методичний комплекс навчальної дисципліни



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка