Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина)



Сторінка4/12
Дата конвертації07.02.2018
Розмір2.76 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Тема: правові засади виявлення та нейтралізації адміністративного ресурсу.

Мета лекції: познайомити студентів з основними правовими засадами виявлення та нейтралізації явища використання адміністративного ресурсу.

Методи: повідомлення нового матеріалу, пошук студентами інформації, аналіз поставлених проблем, аналіз статей на задану тему.

Дидактичні засоби навчання: матеріал лекції, методичні розробки запропонованої теми, статті на дану тему, правова література.

Література:

  1. Адміністративний ресурс у виборчій кампанії та способи його нейтралізації / [під ред. С. Грабовська, Л. Скочиляс та ін.]. – Львів: ЦПД, 2005. – 160 с.

  2. В українському законодавстві мусить з’явитися нове поняття «політична корупція» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://belapan.by/archive/2008/09/28/256669/.

  3. Дуда А.«Фальсифікаціям – так» [Електронний ресурс] / А. Дуда.– Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/articles/2009/08/5/4126107/]

  4. Жданов І. Вибори – 2002. Соло для адміністративного ресурсу? / І. Жданов // Дзеркало тижня. – 2001.–№ 50. – С. 1.

  5. Закон України «Про вибори Президента України». в редакції від 05.02.2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

  6. Закон України «Про вибори народних депутатів України». в редакції від 11.06.2009. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

  7. Закон України «Про вибори народних депутатів України» в редакцiї вiд 07.05.2011. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

  8. За фальсификацию выборов на Донбассе возбуждено 92 уголовных дела [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://politics.comments.ua/2005/08/04/59575/Za-falsifikatsiyu-viborov.html]

  9. Збираник Ю. В. Політична корупція: сучасний стан та особливості протидії/Ю. Збиранник// Державне управління та місцеве самоврядування: історія та сучасність: [зб. тез наук.-практ.конф.]. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2010. – С.117-120.

  10. Знайомтесь – «Адміністративний ресурс» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukipr.kiev.ua /ukrainian/adminresurs/001.html

  11. КВУ оцінив ведення кампанії напередодні повторного голосування та визначив головні загрози на виборах Президента України 7 лютого 2010 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2514&lim_beg=120].

  12. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Редакція від 06.03.2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

  13. Конституція України – Основний Закон суспільства, держави, людини: Зб.–К.: Вид-воУАДУ, 1998.–256 с.

  14. Колпаков В. К. Адміністративне право України / В. К. Колпаков  К.:Юрінком Інтер, 1999.  736 с.

  15. Корж В. Електоральна корупція в Україні: проблеми теорії, законодавства і практики / В. Корж// Вибори та демократія. – 2010. – №2-3. – с.24-28.

  16. Корупція в Україні – не політика. [монографія] /В. Журавський ., М. Михальченко, О. Михальченко. – К.: Фенікс, 2007. – 408 с.

  17. Кримінальний кодекс України. Редакція від 16.02.2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

  18. Мельник М. Кримінальна відповідальність за перешкоджання здійсненню виборчого або референдного права /М. Мельник [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.viaduk.com/clients/vs.nsf/81b1cba59140111fc2256bf7004f9c

  19. Можливі загрози проведенню прозорих і демократичних виборів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://helsinki.org.ua/pda/index.php?id=1253536867

  20. Права людини в Україні 2009–2010. Узагальнена доповідь правозахисних організацій [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://khpg.org/index.php?id=1298356222

  21. Плохих В., Гриськова А. Адміністративний ресурс під час виборчої кампанії: сутність, механізми, індикатори застосування / В. Плохих, А. Гриськова // Наукові праці : наук.-метод. журнал. – Т. 79. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2008. – С. 94–98.

  22. Радченко О. Інституціональна взаємодія народовладдя та органів державної влади на виборах [Електронний ресурс] / О. Радченко // Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління. – Режим доступу: http://myalibi.at.ua/publ/disertaciji_z_pravoznavstva/radchenko_oleksandr_vitalijovich_institucijna_vzaemodija_narodovladdja_ta_organiv_derzhavnoji_vladi/13_resursne_zabezpechennja_derzhavnogo_upravlinnja_ta_jogo_vikoristannja_u_viborchomu_procesi/12-1-0-153

  23. Радченко Є. Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування [Електронний ресурс /Є. Радченко.– Режим доступу: http://parlament.org.ua/index.php?action=publication&id=8&ar_id=6&iar_id459&as=2].

  24. Стоякін В. Адміністративний ресурс у виборчих кампаніях / В. Стоякін // День – 2001. – № 141 – С. 8–10.

Структура лекційного заняття:

1. Організаційна частина заняття



План

1.Аналіз законодавчої бази України.

2.Визначення «зловживання службовим становищем» та «політична корупція».

2. Повідомлення теми, мети та основних завдань заняття

Тема: правові засади виявлення та нейтралізації адміністративного ресурсу.

Мета: освоїти правові засади виявлення та нейтралізації адміністративного ресурсу.

Завдання: систематизувати та поглибити знання про правові засади протидії адміністративному ресурсу.

Актуальність: аналіз правових документів дає можливість студентам мати більш чітке уявлення про механізми протидії адміністративному ресурсу.

3. Актуалізація опорних знань студентів і контроль актуального рівня знань.

1. Зробити ґрунтовний аналіз законодавчої бази України, яка стосується виявлення та нейтралізації явища адміністративного ресурсу.

2. Дайте поглиблене пояснення термінам «зловживання службовим становищем», «політична корупція»

4. Мотивація навчальної діяльності студента: своєчасне та правильне виконання поставлених завдань буде оцінено високим балом.

5. Структурні елементи заняття, які забезпечують досягнення дидактичної і виховної мети. Її х зміст та послідовність.

1. Зазначення теми та мети заняття

2. Ознайомлення студентів з головними завданнями лекції.

3. Структура лекції

4. Вибір методу дослідження

5. Перевірка наукових знань.

6. Підведення підсумків.



6. Підведення підсумків заняття.

Підсумки проводяться шляхом узагальнення головного змісту лекції з роз’ясненням можливих питання з боку студентів.


Конспект лекційного змісту

1.Аналіз законодавчої бази України.

Однією з головних проблем виборчої практики в Україні є порушення законодавства щодо волевиявлення громадян при реалізації процедур формування представницьких органів влади, прийнятті колективних рішень тощо з боку інститутів виконавчої влади. В силу суб'єктивних і об'єктивних причин адміністративний ресурс став одним із вирішальних факторів державної політики.

Правове визначення «адміністративного ресурсу» витікає з обмежень, що містяться у пункті 22 статті 71 «Обмеження щодо ведення передвиборної агітації» та статті 117 «Відповідальність за порушення законодавства України про вибори депутатів», Закону України «Про вибори народних депутатів України». Так, в пункті 22 статті 71 цього закону йдеться про те, що: «Кандидатам у депутати, які займають посади, у тому числі за сумісництвом, в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, у правоохоронних органах чи судах, на державних, комунальних підприємствах, у закладах, установах, організаціях, військових частинах (формуваннях), забороняється залучати для передвиборної агітації або використовувати для будь-якої роботи, пов'язаної з проведенням передвиборної агітації, підлеглих їм осіб за місцем роботи чи інших осіб, що перебувають у службовій залежності чи адміністративному підпорядкуванні від них (у робочий час), службовий транспорт, зв'язок, устаткування, приміщення, інші об'єкти та ресурси за місцем роботи, а також використовувати службові чи виробничі наради, збори колективу для проведення передвиборної агітації».

Незважаючи на це, в законодавстві немає чіткого визначення юридичної відповідальності за застосування адміністративного ресурсу під час виборів.

В той же час, у законодавчій базі зустрічається опис окремих механізмів застосування адміністративного ресурсу. Так, Закон України «Про вибори Президента України» стаття 64 «Обмеження щодо ведення передвиборної агітації» вказує, що забороняється участь у передвиборній агітації органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, державним та комунальним засобам масової інформації, їх посадовим та службовим особам і творчим працівникам під час виборчого процесу у своїх матеріалах і передачах забороняється агітувати «за» або «проти» кандидатів на пост Президента України, віддавати їм перевагу в будь-якій формі.

Статею 38 Конституції України зазначено право громадян брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. По суті це є правом громадян на вільне волевиявлення в сфері управління державними справами.

Таким чином, громадянські, політичні та соціальні права є найбільш важливими в конституційному статусі людини і громадянина України і, безумовно, потребують конкретних гарантій їх забезпечення, в тому числі і кримінально-правовими засобами. Чинним законодавством більшість порушень, які сьогодні реалізуються адмінресурсом, підпадають під дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність. Особливо чітко ці норми виписані у Кримінальному кодексі України від 5 квітня 2001 року (Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянин).

Законодавець у чинному Кримінальному кодексі вказав у трьох статтях (157-159) злочини за порушення виборчих прав громадян:

– перешкоджання здійсненню виборчого права;

– неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або невірний підрахунок голосів чи невірне оголошення результатів виборів;

– порушення таємниці голосування.

Так, стаття 157 Кримінального кодексу України «Перешкоджання здійсненню виборчого права» вказує на те, що перешкоджання насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою, вести передвиборну агітацію – карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років.

Таким чином, дана стаття вказує на застосування організаційного виду адміністративного ресурсу, а саме: безпідставна відмова в реєстрації опозиційному кандидату; невключенні громадянина до списків виборців; тиск на виборця під час підписної кампанії; примушування кандидата зняти свою кандидатуру з балотування чи зареєструватися кандидатом тощо.

Отже, доцільно визначити, що саме вищевказані діяння можна класифікувати як незаконні адміністративні ресурси влади. У результаті цього окремі органи державної влади чи органи місцевого самоврядування можуть виявитись фактично нелегітимними.

Також вищезазначена стаття Кримінального кодексу України вказує на перешкоджання у проведенні передвиборчої агітації та передбачає створення будь-яких перепон громадянам України, політичним партіям, іншим об'єднанням громадян, колективам підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності, вільно і всебічно обговорювати передвиборчі програми кандидатів, їхні політичні, ділові та особисті якості, безперешкодно вести агітацію «за» чи «проти» того або іншого кандидата, виборчі списки кандидатів від політичних партій чи виборчих блоків.

В українській виборчій практиці всі ці негативні явища можуть проявлятися у зриві проведення зборів, мітингів чи зустрічей з кандидатами (їх прямій забороні, недопущенні виборців, кандидатів чи інших осіб до місця їх проведення, ненаданні приміщення, умисного виведення з ладу технічного обладнання, необхідного для проведення таких заходів, відключення електроенергії, несвоєчасному повідомленні про місце і час таких заходів тощо), наданні необгрунтованих переваг чи встановленні безпідставних обмежень для передвиборних виступів кандидатів, їхніх довірених осіб у відповідних засобах масової інформації, безпідставній відмові у виготовленні матеріалів передвиборної агітації, їх незаконному вилученні або знищенні, порушенні правил транслювання засобами масової інформації агітаційних телерадіопрограм тощо.

Дискусійним є питання притягнення до кримінальної відповідальності за неправомірне використання виборчих бюлетенів. Одним із таких діянь є видача членом виборчої комісії виборчого бюлетеня особі, яка не внесена до списку виборців, або видача виборцеві виборчих бюлетенів (виборчого бюлетеня) замість інших виборців. Вищевказана стаття також передбачає санкцію за підлог, виготовлення виборчого документа невстановленого зразка чи виготовлення у спосіб, не передбачений законом, внесення до виборчого документа завідомо неправдивих відомостей або будь-яка інша його підробка, а так само використання завідомо підробленого виборчого документа чи виготовленого у спосіб, не передбачений законом, караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

Цією статтею кримінальний закон передбачає охорону правовідносин, пов’язаних із видачею членом дільничної виборчої комісії виборцю виборчого бюлетеня. Саме з цього моменту для громадянина розпочинається процес голосування. Якщо ж проаналізувати практику проведення дня голосування, то слід наголосити на наступних особливостях.

Потрібно відзначити, що українське виборче законодавство постійно змінюється, більш того, системою стало хаотичне внесення змін до законів: «Про вибори народних депутатів», «Про вибори Президента України», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», до кожного з них вносилися змін по п’ять, шість разів, і завжди це відбувалося напередодні виборів.

Українське законодавство в деяких випадках сприяє появі можливостей для використання адміністративного ресурсу. Потребує також детального дослідження проблема виявлення та нейтралізаціії деструктивного адміністративного ресурсу. Закон України «Про вибори народних депутатів України» та Кримінальний Кодекс України встановлюють кримінальну відповідальність особи, яка «перешкоджає шляхом насильства, обману, погроз, підкупу чи іншим способом вільному здійсненню громадянином України права обирати і бути обраним». Людина, яка «вчинила підлог виборчих документів, приписку, склала і видала явно неправдиві документи, здійснила явно неправильний підрахунок голосів виборців або неправильно встановила результати виборів», карається законом.

Протизаконними є порушення порядку фінансування виборчого процесу, втручання в роботу виборчих комісій, порушення таємниці голосування. Законом караються і такі дії, які перешкоджають веденню агітації та виборчої кампанії.

Такі форми використання адміністративного ресурсу доволі чітко регулює закон, і їх легко виявити. Однак існують і такі способи використання адміністративного тиску, яких дуже важко виявити.

Заборонене насильницьке рекрутування громадян до лав політичних партій. Зокрема, Конституція України зазначає, що «ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій».Але потрібно відзначити, що дуже важко виявити, чи входження в певну політичну партію було добровільним чи примусовим».

Таким чином, недосконалість виборчого законодавста стало джерелом фальсифікацій волевиявлення громадян та дестабілізуючим фактором демократичних принципів виборів, викривлення результатів голосування, недовіри виборців до законності виборчого процесу.

Автор зазначає, що збільшення кількості членів партії шляхом адміністративного тиску можна прирахувати до порушень конституційних прав та свобод громадян.

У виборчих компаніях результатом використання адміністративного ресурсу є надання певним суб’єктам виборчого процесу незаконних благ і переваг, чиновницький протекціонізм. У цьому випадку можна казати, що тут маємо корупційні вияви, оскільки, згідно із Законом України «Про засади запобігання та протидії корупції», під корупцією розуміють використання особою наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в Законі (особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей».

Отже, відсутність сталого виборчого законодавства, політична доцільність та невиконання рекомендацій міжнародних організацій призвели до того, що національне виборче законодавство спровокувало чисельні порушення принципів загального та рівного виборчого права.

Потрібно узагальнити основні заходи з подолання адміністративного ресурсу як недемократичного явища політичного процесу та визначити такі правові норми, які необхідно більш детально розписати в законодавстві, щоб перешкодити використанню важелів владного впливу:

1. Більш точно визначити поняття «передвиборна агітація», «політична реклама» та «політична пропаганда». Законодавче визначення зазначених термінів дозволить уникнути низку зловживань, які здійснюють посадові особи різних рівнів. Необхідно визначити, чи належать до цієї категорії виступи посадових осіб та презентації державними діячами власних партій та блоків у регіонах, позитивне чи негативне висвітлення діяльності учасників виборів у ЗМІ та багато іншого.

2. Більш повно виписати ст. 71 «Обмеження щодо ведення передвиборної агітації» Закону України «Про вибори народних депутатів України» з метою унеможливити використання владних повноважень для ведення виборчої агітації.

3. Досить доцільно було б виписати підстави, за наявності яких засоби масової інформації будь-якої форми власності можуть відмовити суб’єктам виборчого процесу в наданні їм друкованих площ або ефірного часу для ведення ними передвиборної агітації. Передбачити чіткий механізм оренди приміщень для проведення публічних заходів передвиборної агітації та механізм відповідних розрахунків.

4. Чітко окреслити законодавчу вимогу стосовно обов’язкової відпустки кандидатів у народні депутати України.

5. Більш детально визначити у законодавстві статус спостерігачів на виборах. Перш за все, необхідно чіткіше виписати права та обов’язки спостерігачів; передбачити статус офіційних спостерігачів за представниками громадських організацій та надати їм право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність, що стосуються виборчого процесу.

6. Необхідно конкретизувати адміністративну та кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України. Існує необхідність узгодити склад правопорушень, передбачених статтями закону України «Про вибори народних депутатів України» з відповідними диспозиціями Кримінального кодексу та Кодексу про адміністративні правопорушення та забезпечити виконання всіх забороняючих норм відповідними санкціями.

7. Практика маніпуляцій із виборчими списками підкреслює нагальність створення єдиного реєстру виборців.

8. Висвітлення в ЗМІ кожного конкретного випадку використання адміністративного ресурсу. Крім того, ЗМІ мають здійснювати моніторинг виборчої кампанії щодо застосування адміністративного ресурсу та фінансування виборчого процесу. Результати моніторингу потрібно постійно висвітлювати в ЗМІ.

9. Удосконалення законодавства, яке регулює виборчий процес, що дасть змогу чіткіше контролювати всі етапи виборчої кампанії та результати голосування. Таке вдосконалення законодавства унеможливить використання владою законодавчих прогалин для застосування адміністративного ресурсу. У законодавстві має бути чітко визначено юридичну відповідальність за використання адміністративного ресурсу. Тут найкращим механізмом було б створення прецеденту притягнення чиновників до кримінальної відповідальності за здійснення адміністративного ресурсу, що стало б застереженням для інших.

10. Залучення до роботи дільничних виборчи комісій спостерігачів від громадських організацій, міжнародних спостерігачів, створення мобільних бригад, які можуть швидко реагуват на повідомлення про порушення виборчого законодавства.

11. Активна протидія політичних партій (блоків) та кандидатів використанню адміністративного ресурсу, фіксування порушень законодавства упродовж усього періоду виборчого процесу та звернення до юрисдикційних органів у разі виявлення відповідних порушень. Практика виборчих кампаній показує, що в тому регіоні, де існує велика кількість політичних партій, які ведуть активну конкурентну боротьбу між собою, роль адміністративного ресурсу не є вирішальною. Тут важливіша підтримка ЗМІ.

12. Розвиток незалежних, незаангажованих ЗМІ та свободи слова, створення потужних інформаційних джерел, які можуть рорвати інформаційну блокаду, що створює державна влада.

13. Усвідомлення політиками того факту, що зменшення ролі адміністративного ресурсу перебуває у сфері їхніх стратегічних інтересів, оскільки політична ситуація часто змінюється, і тому навіть ті, «хто ще вчора почувалися в цілковитій безпеці під прихистом «адмінресурсу», під час виборів ризикують опинитися у вельми невиграшному становищі».

14. Проведення паралельного підрахунку голосів одразу після закінчення процедури голосування 

2.Визначення «зловживання службовим становищем» та «політична корупція».

Політична корупція в Україні впливає на формування органів державної влади всіх гілок влади, на вироблення і реалізацію державної політики.

В Україні термін «політична корупція» став елементом політичного лексикону в період постійних політичних криз і нестабільності 2006-2009 рр., який характеризувався перманентними конфліктами між вищими владними інститутами держави. На найвищому державному рівні звинувачення в політичній корупції вперше прозвучали з вуст Президента України В. Ющенка й були адресовані Верховній Раді України V скликання.

Під час формування представницьких органів влади використовується адміністративний ресурс як один із механізмів політичнох корупції. Мова може йти про порушення фундаментальних принципів організації і проведення виборів: підкуп кандидатів, представників влади і членів виборчих комісій; нелегальне фінансування виборчих кампаній; посадові зловживання під час агітації; фальсифікація результатів виборів, створення перешкод для реалізації виборчих прав громадян та ін. Вибори в Україні засвідчили, що зазначені порушення виборчого законодавства були досить типовими, особливо під час проведення передвиборної агітації.

В Україні найбільш корумпованою є виконавча влада. Судова практика доводить, що переважна більшість осіб, притягнутих до відповідальності за хабарництво, посадові зловживання, порушення Закону України «Про боротьбу с корупцією» – це представники виконавчої влади.

Варто розмежовувати поняття політичної корупції і корупції звичайної. Звичайну корупцію зазвичай відносять до сфер державного управління середнього і нижчого рівня, місцевого самоврядування, економічного сектора і сектора бізнесу. Тоді як політична корупція більшою мірою здійснює свій вплив на найвищі органи влади у державі – центральні органи виконавчої влади, Верховну Раду України, прокуратуру, суди вищого рівня тощо. Для оцінки рівня політичної корупції в українському суспільстві деякими центрами статистичних досліджень проводяться опитування експертів і громадян з відповідних питань.

Закриті виборчи списки на виборах – це також прояв політичної корупції, насамперед, через ропродаж місць у виборчому списку, посад у державних структурах.

Таким чином, корупція в Україні впродовж останніх десятиліть поширилася практично у всіх владних структурах, на всіх рівнях державного управління, в правоохоронних органах та судах. Вона є основною політичною проблемою кінця XX століття і початку XXI в нашій державі, оскільки впливає на формування вищих і місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх функціонування, підготовку і реалізацію політичних рішень. Найбільш небезпечні прояви корупції мають місце при формуванні представницьких органів влади.

Однак, результативність боротьби з адміністративним ресурсом значною мірою залежить від політичної волі вищого політичного керівництва. Тут постає інша проблема, яка сама по собі може бути свідченням політичної корупції і полягає в тому, що відповідальність за порушення (якщо вона настає), несуть виконавці найнижчого рівня. Замовники та організатори фальсифікаційних схем під час виборів залишаються невідомими, до відповідальності не притягаються або встигають вчасно її уникнути. Так, протягом перших 100 днів після інаугурації В. Ющенка Генпрокуратура порушила 388 кримінальних справ щодо фальсифікації виборів 2004 р. Проте, як виявилося, більшість притягнутих до відповідальності, були виконавцями або «замовниками» правопорушень нижчого рівня – керівниками окружних чи дільничних виборчих комісій, працівниками місцевих державних адміністрацій чи їх підрозділів, органів місцевого самоврядування та ін. Попри особисті звернення Президента до Генпрокуратури, залишилися «офіційно» не виявленими та уникли покарання замовники та учасники фальсифікацій на найвищому рівні.

Адміністративний тиск на ЗМІ значно спрощується тим, що в законодавстві України відсутні правові дефініції таких понять, як «передвиборча агітація», «політична реклама», «політична пропаганда» та інші. Зокрема, Закон про вибори зазначає, що не можна включати до інформаційних передач на радіо і телебаченні агітаційних матеріалів та політичної реклами, яка має бути відокремлена від інших матеріалів і означена як така. Тому потрібно, щоб ці поняття були достатньо чітко окреслені».

До того ж, законодавство України недостатньо чітко регулює проблему фінансування виборчих компаній партій та кандидатів. Немає загальноприйнятого порядку формування і використання виборчих фондів. Недостатньо чітко вказані й механізми контролю за використанням виборчих фондів суб’єктів виборчого процесу: «контроль за надходженням, обліком і використанням коштів виборчих фондів здійснюється вибірково Центральною виборчою комісією, окружними виборчими комісіями та установою банку, в якій відкрито рахунок виборчого фонду» Тому ця теза (вибірково) сприяє можливості доволі ефективного застосування важелів адміністративного впливу.

Таким чином, законодавча база України не має достатніх юридичних підстав для протидії адміністративного ресурсу в силу таких причин: по-перше, саме поняття «адміністративний ресурс» відсутнє, більше того, відсутні чіткі визначення «зловживання службовим становищем» та «політична корупція»; по-друге, у виборчому законодавстві України відсутня чітка класифікація порушень під час виборів.

З цього можна зробити висновок, законодавчими мірами боротися із адміністративном ресурсом неможливо.

В чинному законодавстві України існує ряд концептуальних прогалин, які необхідно врегулювати. У даному випадку необхідно передбачити комплекс законодавчих гарантій забезпечення рівності можливостей для політичних партій, виборчих блоків та кандидатів у народні депутати.

Однак законодавча заборона на використання адміністративних важелів впливу все ж таки не може повністю нейтралізувати дії адміністративного ресурсу, оскільки суб’єкти виборчого процесу від влади в будь-якому випадку матимуть стартову перевагу. Досить часто дуже важко виявити і довести, що було порушення законодавства під час виборів.

Оскільки політична корупція – соціально-політичне явище, боротьба з ним не може зводитися лише до кримінально-правових заходів впливу. Невипадково в багатьох країнах давно приділяється велика увага чіткому визначенню посадових обов’язків державних службовців і ретельному розмежуванню належного і неналежного в поведінці чиновників. Так, наприклад, у США і Канаді, прийняті закони – своєрідні Кодекси честі чиновників, що містять «норми, спрямовані на протидію корумпуванню державного апарату шляхом детальної регламентації способів задоволення державними службовцями своїх приватних інтересів таким чином, щоб це не суперечило службовим обов’язкам і не завдавало матеріального і, що не менш важливо, морального збитку конкретному державному органу і в цілому державі».



Тобто, на міжнародному рівні створені конкретні правової засади протидії корупції, і це дозволяє нашій країні застосувати узгоджені положення в національному законодавстві.
План лекційного заняття № 5



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина) iconНавчально-методичний комплекс з курсу
Навчально-методичний комплекс забезпечення викладання навчальної дисципліни «Історія економіки та економічної думки» для студентів...
Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина) iconНавчально-методичний комплекс навчальної дисципліни

Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина) iconСистема менеджменту якості навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни

Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина) iconСистема менеджменту якості навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Психологія вікового розвитку людини для галузі знань 23 «Соціальна робота»

Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина) iconСистема менеджменту якості навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни
Професійний відбір та професійна орієнтація для галузі знань 1301 Соціальне забезпечення
Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина) iconКомплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни «Російська мова» Київ – 2012 Передмова Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни розроблено
Зауваження враховані. Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни відповідає стандартам вищої освіти, вимогам мон молоді...
Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина) iconКомплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни «Історія української культури» Київ – 2012 Передмова Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни розроблено
В. М. Лободаєв, доцент кафедри міжнародних відносин та інформації, кандидат історичних наук
Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина) icon«Іноземна мова» (англійська) Київ – 2012 Передмова Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни розроблено
Зауваження враховані. Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни відповідає стандартам вищої освіти, вимогам монмолодьспорт...
Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина) iconКомплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни «Історія української культури» Київ – 2012 Передмова Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни розроблено
В. М. Лободаєв, доцент кафедри міжнародних відносин та інформації, кандидат історичних наук,викладач вищої категорії
Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина) iconНавчально-методичний посібник (друге видання) Укладач В. В. Білецький Донецьк 2007 рік ббк 60. 54 Укря73 с 14
Посібник включає навчально-методичний комплекс: лекційні матеріали, навчальну програму курсу та методичні рекомендації для самостійної...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка