Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина)



Сторінка5/12
Дата конвертації07.02.2018
Розмір2.76 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Тема: Форми застосування, механізми, стилі та сфера реалізації адміністративного ресурсу під час виборчого процессу.

Мета лекції: ознайомитись з формами застосування, механізмами та стилями адмінресурсу. Розглянути сферу реалізації адмінресурсу під час виборчого процесу.

Методи: повідомлення нового матеріалу, пошук студентами інформації, аналіз поставлених проблем, аналіз статей та джерел інформації на задану тему.

Дидактичні засоби навчання: матеріал лекції, методичні розробки запропонованої теми, статті на дану тему.

Література:

  1. Адміністративний ресурс на виборах та методи протидії. – К.: НаУКМА 2004. – 24 с.

  2. Адміністративний ресурс у виборчій кампанії та способи його нейтралізації / [під ред. С. Грабовська, Л. Скочиляс та ін.]. – Львів: ЦПД, 2005. – 160 с.

  3. Алкснис И. Незаконный ресурс власти [Електроний ресурс] / И. Алкинс. – Режим доступу: http://www.novopol.ru/text7102.html Saturday, 19 July 2008 13.25.00.

  4. Бучин М. Силові ресурси як суб’єкт адміністративного ресурсу під час виборчих кампаній в Україні [Електронний ресурс] / М. Бучин. – Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/VNULP/Armia/2008_612/35.pdf

  5. Воронцова А., Звоновский Б. Административный ресурс как феномен российского избирательного процесса / А. Воронцова, В. Звоновский // Полис. – 2003.– № 6.– С. 114–124.

  6. Жабинец М.  Как распознать админресурс [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://sprava.civicua.org/vibori/vi013adminresurs.html

  7. Малкин Е., Сучков Е. Политические технологии / Е. Малкин, Е. Сучков. – М.: Русская панорама, 2006. – 680 с.

  8. Малкин Е., Сучков Е. Основы избирательных технологий и партийного строительства / Е. Малкин, Е. Сучков. – М.: Русская панорама, 2002. – 464 с.

  9. Панфилова Е., Шевердяев С. Противодействие злоупотреблению административным ресурсом на выборах: проблемы и перспективы / Е. Парамонов Д., Кириченко В. Административный ресурс в избирательных кампаниях / Д. Парамонов, В. Кириченко – Ростов -на -Дону, 2003. – 80 с.

  10.  Панфилова, С. Шевердяев. – М.: Де Ново, 2005 – 104 с.

  11. Парамонов Д., Кириченко В. Методы фальсификации выборов. / Д. Парамонов, В.Кириченко – М.: Южно-Российский институт информационных технологий. – 2003. – 76 с.

  12. Політичні партії напередодні виборів: стан і тенденції // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 12. – С. 15–57.

  13. Радченко Є. Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування [Електронний ресурс] /Є. Радченко. – Режим доступу: http://parlament.org.ua/index.php?action=publication&id=8&ar_id=6&iar_id=459&as=2].

  14. Чуклинов А. Административный ресурс как специфическая форма политической коррупции: специализированный учебный курс / А. Чуклинов / [под редакцией доц. Е. Кобзевой] [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://www.admin-pravo.ru/book_113.html

  15. Шумельда О. Адміністративний ресурс як елемент ресурсної бази політичних партій / О.Шумельда // Адміністративний ресурс у виборчій кампанії та способи його нейтралізації / [під ред. С. Грабовська, Л. Скочиляс та ін.]. – Львів: ЦПД, 2005. – 160 с. – С. 19–27.

Структура лекційного заняття:

1. Організаційна частина заняття



План

  1. Процес використання методів адміністративного ресурсу під час виборчих кампаній.

  2. Аналіз найпоширеніших форм використання адмінресурсу.

  3. Основні інструменти використання адмінресурсу: органи виконавчої влади та місцевого самоврядування; силові та судові органи, які ефективно впливають на кандидата і його політичний штаб та команду шляхом силового впливу.

2. Повідомлення теми, мети та основних завдань заняття

Тема: Форми застосування, механізми, стилі та сфера реалізації адміністративного ресурсу під час виборчого процессу.

Мета: сформувати в студентів уявлення про форми застосування, механізми, стилі та сферу діяльності адміністративного ресурсу під час виборчого процесу.

Завдання: охарактеризувати форми застосування, механізми, стилі та сфера реалізації адміністративного ресурсу під час виборчого процесу.

Актуальність: знання основних характерних форм та механізмів застосування адміністративного ресурсу надає змогу у майбутньому правильно підбирати методи протидії даному явищу.

3. Актуалізація опорних знань студентів і контроль актуального рівня знань.

1. Опишіть процес використання методів адміністративного ресурсу під час виборчих кампаній.

2. Проаналізуйте форми використання адмінресурсу.

3. Дайте характеристику основним інструментам використання адміністративного ресурсу.



4. Мотивація навчальної діяльності студента: своєчасне та правильне виконання поставлених завдань буде оцінено високим балом.

5. Структурні елементи заняття, які забезпечують досягнення дидактичної і виховної мети. Її х зміст та послідовність.

1. Зазначення теми та мети заняття

2. Ознайомлення студентів з головними завданнями лекції.

3. Розкриття основних термінів, що будуть зустрічатись по ходу лекції.

4. Структура лекції

5. Вибір методу дослідження

6. Перевірка наукових знань.

7. Підведення підсумків.

8. Проведення короткого термінологічного диктанту.

9. Надання домашнього завдання.



6. Підведення підсумків заняття.

Підсумки проводяться шляхом узагальнення головного змісту лекції з роз’ясненням можливих питання з боку студентів.



7. Надання домашнього завдання

Пошук статтей та публікацій на пройдену тему.


Конспект лекційного змісту

1. Процес використання методів адміністративного ресурсу під час виборчих кампаній.

Застосування адміністративних форм впливу на вибори завжди супроводжується наданням преференцій провладним силам та кандидатам.

Як зазначають експерти Центру О. Разумкова, головним потенційним розпорядником адміністративного ресурсу є Президент України та його адміністрація. Кабінет Міністрів у визначенні стратегії застосування адміністративного ресурсу має менше можливостей, але на етапі його безпосереднього застосування можливості Уряду, що здійснюються через функціональні міністерства, є співставними з можливостями президентської адміністрації. Обласні та районні державні адміністрації транслюють вплив адміністративного ресурсу на виборців (іноді граючи свою політичну гру).

Таким чином, суб’єктами адміністративного впливу у виборчому процесі в Україні можуть виступати такі органи:

1) Адміністрація Президента України;

2) Кабінет Міністрів України;

3) центральні органи виконавчої влади;

4) місцеві органи виконавчої влади;

5) органи місцевого самоврядування (насамперед, сільські, селищні, міські голови, виконавчі комітети рад).

Реалізація адміністративного ресурсу за регіональним напрямом може здійснюватися шляхом впливу на волевиявлення громадян з боку глав обласних і районних державних адміністрацій, керівників органів місцевого самоврядування. Лише в обласних і районних державних адміністраціях працюють біля 64 тис. державних службовців, які не лише є потенційним об’єктом впливу, але й самі можуть використовуватися для його здійснення.

Отже, розглянемо основні прийоми застосування адміністративного ресурсу під час проведення виборчих кампаній.

Дія адміністративних технологій починається вже на стадії розробки виборчого законодавства, влада намагається закласти законодавчі умови, які створювали б перевагу для її кандидатів.

Суттєвий вплив адміністративного ресурсу може забезпечити його застосування на етапах: формування виборчих округів; висування та реєстрації кандидатів; формування виборчих комісій; складання списків виборців; проведення передвиборної агітації; голосування; встановлення результатів виборів тощо.

Найбільше переваг для застосування адміністративного впливу виникає на організаційному етапі виборчої кампанії. Одна із основних переваг – це встановлення вигідних для влади строків виборів. Тобто, існують варіанти – відтягнути момент виборів або ж навпаки – провести достроково вибори. Наприклад, при проведенні дострокових виборів представники діючої влади мають істотну перевагу перед іншими кандидатами, що пов’язане, головним чином зі скороченням часових рамок кампанії. Вони повинні в короткий термін вивчити ситуацію і прийняти рішення про вступ у передвиборчу гонку. Якщо таке рішення все ж прийнято, то у кандидата, як правило, не достатньо часу для формування ефективної команди, розробки стратегії, мобілізації фінансових ресурсів, розкрутки в ЗМІ, а іноді навіть для збору підписів.

Одним із головних компонентів адміністративного ресурсу є застосування такого методу виборчої інженерії, як добір лояльного до правлячої еліти складу виборчих комісій. Залежних від влади членів виборчкомів готують до кількох злочинів. По-перше, закривати очі на маніпуляції з голосами виборців: від опускання в урну заздалегідь заповнених бюлетенів – до голосування за чужими відкріпними посвідченнями. По-друге, забезпечити максимально сприятливий для кандидата від влади підрахунок результатів. По-третє, за несприятливого результату такі члени комісій мають зірвати вибори: або відмовою підписати протоколи, або сприянням їхньому зникненню.

Усім знайоме крилате вираження «Важливо, не як проголосували, а як підрахували» – головна характеристика адмінресурсу. Членів виборчих територіальних комісій влада розглядає як своїх найперших союзників, або ж ворогів, якщо попадаються принципові. Перш за все головами територіальних виборчих комісій назначають людей «потрібних», які у відповідальний момент зможуть вплинути на результат виборів. Значна частина дій, визначаючих зміст адміністративного ресурсу, знаходяться на межі чи за межею закону. В даному сенсі для влади важливо, щоб у виборчкомах заплющували очі на ці дії або давали їм необхідне пояснення.

До адміністративних технологій відносять дії, пов’язані з формуванням виборчих округів. На заході класичним прикладом є така практика, яка отримала назву «виборча географія», тобто нарізка округів такої конфігурації, щоб забезпечити лояльний склад електорату для конкретних кандидатів. Представники влади у минулому нерідко використовували значні зміни чисельності населення в округах. Зрозуміло, що в малочисельних округах вплив на електорат здійснювати значно краще.

На заході класичним прикладом, пов’язаним із виборчою інженерією є джерримендеринг (явище одержало свою назву за ім'ям автора – губернатора штату Массачусетс Є. Джеррі, що уперше в історії застосував його в 1812 році), тобто, нарізка округів такої конфігурації, щоб забезпечити лояльний склад електорату для конкретних кандидатів.

Необхідною умовою демократичних виборів є наявність реальної альтернативності кандидатів, інакше в протилежному випадку вибори стають просто формальністю. Слід відмітити, що причина цього є не стільки в розвитку «демократичної» свідомості, скільки в сильних претендентах на владу – цілеспрямована селекція кандидатів на стадії висування, яка поступово стає однією із основних складових адміністративного ресурсу.

На початку кампанії, а також в період збору підписів влада веде приховану роботу з найбільш небезпечними конкурентами, намагаючись винудити їх відмовитися від боротьби. Набір методів при цьому досить широкий: від призначення на керівні посади, обіцянки підтримки на наступних виборах, матеріальні компенсації, надання послуг у бізнесі до протидії бізнесу, вплив на рідних, колег по роботі, шантаж, погрози фізичної розправи, а також побиття та навіть вбивства.

Поряд із відстороненням потенційних конкурентів все частіше практикується висування підставних кандидатів або «кандидата підтримки».

Технологія полягає у висуванні і реєстрації підставних фігур, метою участі у виборах яких є непряма або пряма підтримка реального кандидата. Завдання підставних кандидатів: створювати альтернативність, страхувати лідера від скасування виборів в результаті зняття кандидатур конкурентів, і жорстко критикувати таких, якщо вони є. Іншим способом прямого використання адміністративного ресурсу вважають репресії проти кандидатів – конкурентів та всіх тих, хто їх підтримує. І тут найсильніший «аргумент» влади – відсторонення кандидата від виборів.

Також важливим засобом є мітинги в підтримку кандидата від влади. Це також вплив адмінресурсу. Схема дуже проста: надаються накази по забезпеченню кількості мітингуючих спускаються державним адміністраціям, ті викликають керівни Одним із важливих моментів при організації виборчої кампанії є її фінансування. Тут варто зупинитися докладніше. Надходження і витрати грошових ресурсів є приватним моментом передвиборчої боротьби. Реальні затрати у будь-якого серйозного кандидата відрізняються від даних офіційних у ЗМІ. Але для представників влади і тут відкриваються додаткові можливості. В нинішній економіці кожна фірма залежить від стосунків із владою. Тому бізнесменам не потрібно навіть говорити про те , щоб грошові потоки йшли в необхідному руслі. Тих, хто не розуміють, чекають зустрічі із податковою поліцією, пожежною інспекцією та ін.

Наприклад, під час виборів такі кандидати дуже часто влаштовують концерти, свята й урочистості за рахунок бюджету. Робиться це начебто для народу, а насправді – щоб навіяти людям відчуття, що при цій владі «жити стало веселіше». Якщо через такі свята починається недофінансування життєво важливих статей бюджету, то їх варто вважати принаймні «сірими технологіями». До таких самих технологій варто віднести використання службового устаткування, транспорту, приміщень, робочого часу своїх підлеглих в інтересах власної кампанії Якщо ж використання підлеглих перестає бути добровільним і стає добровільно – примусовим, то представник влади вступає в зону «брудних технологій». Фактично він переходить від залучення адміністративного ресурсу для побудови своєї кампанії до прямого владного тиску на громадян заради свого обрання, тобто від третього способу використання адміністративного ресурсу до першого.

Провладні кандидати використовують значні матеріальні ресурси державних та інших структур. Так, під час президентської виборчої кампанії 2010 року такий вид використання адміністративного ресурсу отримав найбільшого розголосу. Досить відомим фактом є те, що Казначейство припинило виплати різним державним підприємствам та організаціям: фабрикам, заводам, управлінням автомобільних доріг та іншим. Це сталося завдяки розпорядженню вже колишнього керівника уряду. Було відкрито по цьому факту декілька кримінальних справ. Також важливою рисою виборів 2010 року була повна невиплата різних надбавок, пільг та премій держслужбовцям.

І ще однією формою використання адмінресурсу є перекручування волевиявлення громадян, яке полягає в махінаціях протягом процесу голосування й підтасовування їхніх голосів. Найбільш небезпечні методи підтасування, не прив’язані до дня голосування і до конкретної виборної дільниці. До них, зокрема, належать: організація масового дострокового голосування; внесення до списків «неіснуючих» виборців (померлих; молодих людей , що не досягли 18-літнього віку; приписка «мертвих душ», що нібито проживають у будинках і квартирах, яких ( квартир) насправді немає на виборчій дільниці та ін.); організація пересувних бригад, які у день виборів голосують на багатьох дільницях; махінації при підсумовуванні голосів у територіальних та окружних комісіях підприємств, ті, у свою чергу, - начальників цехів, департаментів, відділів, об’єднань і т. д. Формуються списки, призначаються відповідальні особи .

Адмінресурс на виборах може бути різних «кольорів» , але найчастіше зустрічаються «білі» та «чорні» форми. Влада поєднує всі механізми використання адміністративного ресурсу.

Також використання адміністративного ресурсу під час виборчої кампанії може виявлятись у чотирьох основних формах:

1. Інтриозування (засвоєння інформації в процесі соціальної комунікації.

2. Перекладання відповідальності за вибір (голосуй за кого бажаєш, ми тобі довіряємо).

3. «Допомога» членами виборчої комісії, яка агітує громадян за кого необхідно голосувати.

4. Підкуп, технологія залякування, фальсифікації виборчих бюлетенів та інші не легітимні засоби впливу на виборчий процес.

Фактично будь-які вибори в тій чи іншій формі проявляють використання адміністративних політичних технологій. Проте для того, щоб використання адміністративного ресурсу досягло своєї мети, необхідні певні умови, що б свою чергу сприяли його використанню: по-перше в середині локальної еліти повинна існувати попередня домовленість або хоча б узгодженість щодо претендентів на виборні посади. По-друге, діяльність різних рівнів адміністративної ієрархії повинні бути скоординовані (місцева еліта повинна підтримувати позицію обласної, обласна – місцевої, місцева – районної, і так до тих пір, поки учасники і організатор електорального процесу не співпадуть в одному обличчі).

Аналіз основних механізмів адміністративного ресурсу неможливий без висвітлення основних його стилів.

Стилі адміністративного ресурсу в основному застосовуються у президентських та парламентських виборчих кампаніях. На вибір стилю адміністративного ресурсу впливає проведення виборчої кампанії опозиційними силами, їх вибір методів агітації, конкурентоспроможність програмних засад та політичної реклами.

Стиль «нокаутер» припускає виявлення опонента, доказ приналежності його до альтернативного центра влади й невідхильний удар по найбільш уразливих частинах виборчої кампанії. Суб'єкти адміністративного ресурсу представляють кампанію як «сукупність недоліків» і припускають детальну оцінку власного ресурсу для того, щоб нанести невідхильний удар. Вся виборча кампанія планується суб’єктами адміністративного ресурсу спеціально для цього удару. Можна відзначити достатню бідність інтелектуального ресурсу, задіяного в цьому стилі, але й необхідну концентрацію всіх служб і підрозділів влади, судів і виборчкомів.

Стиль «силовик» припускає силовий пресинг кандидатів, показ їм потужності й безкарності державної машини. Опонента виснажують до тих пір, поки в нього не залишиться ресурсу. Робота на зношування відбиває в здобувача влади всяке бажання боротися за владу. Результатом стає відмова кандидата балотуватися. Характерним для цього стилю є поєднання великої кількості інформації про кандидата та можливість у суб’єкта адміністративного ресурсу керування великою кількістю інформаційних потоків. Ефективність цього стилю полягає ще в тому, що, застосувавши його хоча б в одній виборчій кампанії, суб'єкти адміністративного ресурсу знищують будь-який опозиційний рух. Тому після вдалої кампанії в силовому стилі в переможців відсутня будь-яка конкуренція.

Силовий стиль використовується в країнах тоталітарного, посттоталітарного типу, найбільш вдале застосування спостерігається в Російській Федерації.

Стиль «гравець» є самим тонким стилем застосування адміністративного ресурсу. Мета – технічна перевага, перемога за очками. У результаті всім кандидатам нав’язується комплекс неповноцінності, непевність у власних силах. Також характерною рисою даного стилю є найбільша прихованість використання адміністративного ресурсу. Найчастіше найбільш ефектні перемоги, досягнуті в ігровому стилі, приводять до того, що еліта й бізнесмени спокійно розстаються із грошима й ресурсами для підтримки власника адміністративного ресурсу.

При цьому не можна не відзначити, що ігровий стиль найбільше вдало проводить фальсифікації – у невеликих масштабах, практично непомітних для ЗМІ, спостерігачів і кандидатів.

Проаналізувавши стилі адміністративного ресурсу, можна зробити висновок, що перші два стилі були популярними в 90-х роках, коли кандидати, які балотувалися, не мали інших ресурсів. В сучасних виборчих кампаніях спостерігається поєднання стилів, форм, видів адміністративного впливу. Влада використовує задля однозначної перемоги всі механізми фальсифікацій та підкупу електорату.

Таким чином, як зазначає світова організація «Трансперенсі Інтернешнл», яка займається проблемами корупції, адміністративний ресурс – це використання владних ресурсів для отримання додаткових переваг, можливостей і гарантій в процесі забезпечення особистих і корпоративних політичних інтересів.

Отже, розглянувши механізми та стилі адміністративного ресурсу, можна зробити висновок, що всі різновиди адміністративного ресурсу, як виборчої технології, тісно переплітаються один з одним, особливо в умовах, що склалися на сьогоднішній день в Україні.

2.Аналіз найпоширеніших форм використання адмінресурсу.

Авторами збірника «Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування»  узагальнені найбільш поширені форми застосування адміністративного ресурсу в Україні:

1. Надання органами місцевого самоврядування недостовірних списків виборців. Практично в кожному окрузі були зафіксовані факти внесення у списки виборців громадян, які не проживають на території дільниці. У списки включалися покійні, громадяни, які змінили вказане у списках місце проживання, поряд із цим не враховувалися нові мешканці, які напередодні виборів придбали у власність житло. Непоодинокими були також випадки, коли до списків включались віртуальні громадяни із зазначенням адрес неіснуючих будинків.

Зазначені факти встановлювалися під час проведення передвиборної кампанії кандидатами в депутати, які проводили агітацію, користуючись списками виборців. На маніпуляції зі списками звертали увагу громадяни, які не отримували запрошень на голосування та намагались встановити місце та час голосування самотужки. Найбільший відсоток фактів порушення такого характеру було встановлено безпосередньо в день голосування громадянами, які ознайомлювалися зі списками. Хоча списками виборців займалися безпосередньо місцеві ради, суб’єктами адміністративного впливу в даному випадку виступали працівники паспортної служби, житлово-комунальних установ, податкових органів.

У багатьох округах, особливо у південних та східних регіонах України, часто траплялися випадки несвоєчасного надання органами влади списків виборців виборчим комісіям. Як наслідок, останні не могли повідомити більшість виборців про час та місце голосування.

2. Зміна звичних для населення місць голосування. На відміну від попередніх виборів, місце розташування значної кількості виборчих дільниць в округах було змінено. Для громадян, які не були поінформовані про місце виборів або не звернули на це уваги, така заміна створила перешкоди в голосуванні. Очевидно, що найбільше постраждали від такого порушення виборчих прав громадяни, які мають особливі потреби, проблеми з пересуванням.

3. Вплив на формування складу виборчих комісій. Органи виконавчої влади та місцевого самоврядування залучали до роботи виборчих комісій підпорядкованих їм за службовим становищем осіб, працівників підприємств, керівництво яких перебувало у неформальних стосунках із посадовими особами. Відомий випадок, коли склад виборчої комісії був повністю сформований із працівників одного підприємства.

4. Використання бюджетних коштів на проведення передвиборчої агітації за кандидатів від тих виборчих блоків, що мали можливість використовували адмінресурс. Незважаючи на те, що значна частина посадових осіб, які зареєструвались кандидатами в депутати, взяла відпустки на час виборчої кампанії, вони продовжували використовувати бюджетні кошти, передбачені на управлінські витрати. За державний кошт здійснювалося виготовлення та поширення агітаційних матеріалів.

5. Виконання службових обов’язків, використання державних та місцевих програм з агітаційною метою. У Державному бюджеті України, у місцевих бюджетах передбачені значні кошти на виконання численних соціально-економічних програм та заходів зі здійснення соціальної політики відповідно до чинного законодавства. Враховуючи вже згадуваний стиль «ручного» управління бюджетом, представники виконавчої влади можуть здійснювати основні заходи, передбачені цими програмами, у ході виборчої кампанії та безпосередньо перед голосуванням. Наприклад, на центральному рівні здійснюються позачергові заходи з погашення заборгованості в зарплатах працівників соціальної сфери, з державної, соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям та сім’ям із дітьми. Здійснюються основні заходи із забезпеченням обладнанням медичних закладів, комп’ютеризації навчальних закладів, кредитування житлового будівництва та ін.

Досить оригінальним стало використання зовнішньополітичних заходів для впливу на етнічні групи, які переважають у певному окрузі. В такому випадку укладаються угоди про будівництво культурних центрів, підтримку освітніх закладів національних меншин, здійснення інвестиційних проектів тощо. Для органів місцевого самоврядування характерне виконання перед виборами заходів із розвитку житлово-комунального господарства, наприклад, заміна газових плит у помешканнях соціально вразливих груп громадян, додаткові витрати на ремонт будинків тощо. У сільських регіонах органи виконавчої влади здійснюють позачергові заходи з газифікації, державної підтримки господарств, керівники яких беруть на себе зобов’язання вплинути на результати голосування. Як правило, такі заходи мають досить серйозний вплив у регіонах, де виборці не мають чітко визначених політичних уподобань.

6. Залучення працівників бюджетних установ до ведення передвиборчої агітації та застосування до них адміністративного тиску з метою вплинути на результати голосування. Керівництво медичних, освітніх закладів, закладів культури, органів внутрішніх справ та військових формувань залучало до агітації своїх працівників у робочий час зі збереженням окладів. Досить часто такі заходи не зустрічають супротиву підлеглих, хоча останні часто йдуть на порушення виборчого законодавства (зриви зустрічей з іншими кандидатами, агітація в день голосування, багаторазові голосування з відкріплювальними талонами та ін.). Особливу роль відігравали працівники міліції, які знаходилися «найближче» до виборця і дозволяли собі збирати підписи на підтримку провладного кандидата. Спрацьовували обіцянки щодо службових заохочень та пільг.

7. Тиск на судову владу. У багатьох регіонах був зафіксований тиск на суддів з боку посадових осіб. Від суддів вимагалося визнавати недійсною реєстрацію кандидатів – основних конкурентів, ігнорувати чи затягувати розгляд позовів щодо порушення виборчого законодавства та ін. Типовими формами погроз були загрози переслідувань близьких та родичів, а також звинувачення в хабарництві.

8. Адміністративний тиск на засоби масової інформації. Чимало кандидатів у депутати всіх рівнів отримували відмову державних, комунальних та приватних ЗМІ у розміщенні своїх агітаційних матеріалів та виступів навіть на правах політичної реклами. Таке обмеження було зумовлене безпосередніми вказівками керівництва державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Перебуваючи під тиском влади, керівництво більшості державних та комунальних ЗМІ було змушене підкоритись. Забезпечене владою уникнення відповідальності за боргові зобов’язання, характерні для багатьох ЗМІ, та сподівання на бюджетні вливання ставали досить вагомим стимулом. Приватні ЗМІ легко піддавалися на погрози притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства. Цікаво, що в період ведення передвиборної кампанії ЗМІ (особливо у містах) відчули досить серйозну фінансову підтримку, відповідно, періодичність видань частішала, а якість помітно поліпшилась.

9. Безпосередній тиск на виборців. Під час виборів кількість звернень громадян та суб’єктів щодо безпосереднього тиску та погроз із боку представників влади була незначною. Тут варто підкреслити, що йдеться не про тиск на підлеглих працівників бюджетних установ. Як правило, така крайня форма адміністративного впливу використовувалась у віддалених від центру сільських районах східних та південних областей України. Найчастіше сільські голови під час зустрічей із жителями населеного пункту вимагали від них підписів під документами, які начебто зобов’язують їх проголосувати за провладних кандидатів у день виборів. Від громадян вимагались обіцянки не брати участі в зустрічах з іншими кандидатами. Такі заходи досить рідко застосовувались до фермерів, які мають достатню економічну незалежність та входять до фермерських громадських об’єднань.



3.Основні інструменти використання адмінресурсу: органи виконавчої влади та місцевого самоврядування; силові та судові органи, які ефективно впливають на кандидата і його політичний штаб та команду шляхом силового впливу.

До більш «м’яких форм» адміністративного ресурсу належать: тиск на кандидата і його команду через силові структури ( від організації стеження аж до порушення кримінальних справ і арешту активістів); створення всіляких труднощів у роботі штабів (відключення телефонів, світла, опечатування приміщень тощо); тиск на кандидата через органи фінансового контролю ( якщо кандидат є підприємцем, адміністрація спробує «покарати» всі пов’язані з ним фірми); тиск на потенційних спонсорів кандидата; репресії проти організації, що насмілилися підтримати небажаного кандидата; «покарання» територій, громадяни яких виступають за кандидата (наприклад, якщо конкурент діючого губернатора очолює одну з галузей району, очікується, що в районі зненацька почнуться перебої з тепло–, електро– і газопостачанням, із транспортом, видачею зарплати бюджетникам та ін.) [506].

Адміністративний ресурс активно використовується і на стадії збору підписів кандидатів. Законом заборонено участь адміністрацій, підприємств і установ у цьому процесі, але ж займатися збором підписів кандидатів може й рядовий співробітник, а всім його колегам відомо, що він діє за дорученням начальника, оскільки таким способом можна досить швидко зібрати необхідну кількість підписів. Проте в практику входять провокаційні методи, коли конкуренту «допомагають» зібрати підписи, які при перевірці виявляють не дійсними, або збір навмисно здійснюється з явними порушеннями, щоб зірвати реєстрацію.

Також на етапі передвиборчої агітації використовується широкий набір адміністративних технологій. При цьому можна формально, не виходячи за рамки закону, забезпечити значну перевагу «потрібному» кандидату. Частіше всього це досягається за рахунок мобілізації кадрів. Так, наприклад, голова адміністрації області мобілізовує всю виконавчу вертикаль влади на організацією своєї кампанії. Створюється обласний штаб підтримки, очолюваний заступником, який складається в основному із чиновників високого рангу. Аналогічні штаби формуються в усіх містах і районах області. Для проведення індивідуальної роботи за кожною виборчою дільницею закріплюється агітатор. Таким чином, у команду кандидата залучено велику кількість людей.

Також на даному етапі можливе застосування адміністративного ресурсу шляхом: упередженої перевірки джерел фінансування виборчої кампанії; використання бюджетних коштів на проведення кампанії; створення несприятливих організаційних умов діяльності для опозиційних кандидатів та, навпаки, сприятливих для кандидатів, які підтримуються владою; використання державних і лояльних до влади ЗМІ для агітації за кандидатів у народні депутати, тиск на ЗМІ опозиційних партій (блоків) тощо.

Можливе застосування адміністративного ресурсу для створення системи пільг і переваг лояльним до влади політичним силам. Лояльні політичні сили (кандидати в народні депутати) можуть отримати пільги та привілеї: їм можуть надаватися офіси не в державних установах, а за рахунок бізнесменів або за пільговими розцінками. Аналогічна ситуація може бути з оплатою оргтехніки, бензину, автомобілів. Пошта може першочергово та за пільговим тарифом поширювати їх агітаційні матеріали. Такі ж дії можуть виконувати комунальні служби. Для передвиборної агітації їм можуть виділятися без зайвої бюрократичної тяганини найбільш пристосовані приміщення для проведення зустрічей з виборцями. Агітаційні матеріали таких сил можуть друкуватися в першу чергу, за пільговими тарифами та з перевищенням накладу. З іншого боку, влада намагатиметься створити вкрай несприятливі умови проведення передвиборної кампанії для опозиційних сил. Серед можливих методів – завищення сум оренди для офісів виборчих штабів, їх регулярна перевірка санітарно-епідеміологічними, пожежними та іншими контролюючими службами.

Цілком імовірним є застосування методів силового тиску на працівників виборчого штабу, використання комунальних служб для зривання заходів опозиційних сил.

Під особливим контролем можуть опинитися бізнесмени, які надають фінансову допомогу опозиційним партіям (кандидатам), або інші кандидати, які мають власний бізнес. Не виключено, що внаслідок перевірок державними органами їх підприємницької діяльності подальше ведення бізнесу буде ускладнене.

Загалом, за експертними оцінками, роль правоохоронних органів, органів прокуратури та податкової адміністрації у проведенні виборчої кампанії може значно зрости. Представники опозиційних сил можуть знаходитися під постійним контролем цих органів, їх опонентами будуть ініціюватися регулярні перевірки, що ускладнить участь цих кандидатів у виборчій кампанії, а в окремих випадках – може блокувати діяльність їх виборчих штабів. На активістів може здійснюватися тиск (загроза втрати роботи, виключення з навчального закладу, зменшення заробітної плати тощо) з метою припинення агітації за опозиційні сили.

Сьогодні набирають сили технології, які спираються на залучення правоохоронних і фіскальних органів до перевірки особистості й діяльності кандидатів для здобуття компромату. Генеральна прокуратура, СБУ, МВС є джерелами істотного незаконного впливу на виборчий процес. Так, міліціонери можуть охороняти бюлетені, а можуть й сприяти їхньому зникненню. Наприклад, прокуратура, виконуючи політичне замовлення, може організувати перевірки опозиції або відволікти її увагу від виборчого марафону. Прослуховування телефонних розмов, зовнішнє спостереження, арешти за фальсифікованими обвинуваченнями – це далеко не всі методи силовиків в Україні. Останнім часом особливу популярність придбали провокації з маскуванням під потрібного опозиційного кандидата.

З боку держави можливі позапланові перевірки податковою службою, податковою поліцією фінансово - господарської діяльності фірм – спонсорів виборчої кампанії, результатом яких виявляється непомірні штрафи й санкції або ж припинення фінансування. Такі події на певний час паралізують роботу підконтрольних фінансових і господарських структур та завдадуть матеріальних та моральних збитків кандидату.

Широкої практики набувають списки кандидатів до законодавчих органів влади, підтримані регіональними лідерами. Використовується адміністративний тиск на керівників виконавчої влади з метою одержання необхідного результату. Для діючих керівників області напередодні виборів здійснюється додаткове бюджетне фінансування, організовується підтримка потрібних кандидатів заангажованими владою ЗМІ, різноманітні концерти та благодійні акції.

Головна особливість при використанні технологій адміністративного ресурсу – дія влади в рамках існуючих правових норм, однак, загальна спрямованість на підтримку потрібного кандидата і на створення перешкод небажаним – очевидна.

Військові частини – найкраще місце для застосування адмінресурсу. Українська армія досить численна – приблизно 300 тисяч чоловік, і не вплинути на рішення солдат – це було б не розумно. Як відомо, солдати йдуть голосувати усі разом і не рідко їм кажуть, за кого треба голосувати. Ще дана ситуація погіршується тим, що служити йдуть в основному ті, хто не потрапив у вищий навчальний заклад, тобто та частина населення, яка політично не досить освічена. Єдині, хто може вплинути на голос солдата, – це його батьки.


План лекційного заняття № 6-7



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина) iconНавчально-методичний комплекс з курсу
Навчально-методичний комплекс забезпечення викладання навчальної дисципліни «Історія економіки та економічної думки» для студентів...
Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина) iconНавчально-методичний комплекс навчальної дисципліни

Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина) iconСистема менеджменту якості навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни

Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина) iconСистема менеджменту якості навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Психологія вікового розвитку людини для галузі знань 23 «Соціальна робота»

Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина) iconСистема менеджменту якості навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни
Професійний відбір та професійна орієнтація для галузі знань 1301 Соціальне забезпечення
Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина) iconКомплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни «Російська мова» Київ – 2012 Передмова Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни розроблено
Зауваження враховані. Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни відповідає стандартам вищої освіти, вимогам мон молоді...
Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина) iconКомплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни «Історія української культури» Київ – 2012 Передмова Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни розроблено
В. М. Лободаєв, доцент кафедри міжнародних відносин та інформації, кандидат історичних наук
Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина) icon«Іноземна мова» (англійська) Київ – 2012 Передмова Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни розроблено
Зауваження враховані. Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни відповідає стандартам вищої освіти, вимогам монмолодьспорт...
Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина) iconКомплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни «Історія української культури» Київ – 2012 Передмова Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни розроблено
В. М. Лободаєв, доцент кафедри міжнародних відносин та інформації, кандидат історичних наук,викладач вищої категорії
Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина) iconНавчально-методичний посібник (друге видання) Укладач В. В. Білецький Донецьк 2007 рік ббк 60. 54 Укря73 с 14
Посібник включає навчально-методичний комплекс: лекційні матеріали, навчальну програму курсу та методичні рекомендації для самостійної...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка